И глаго́ла Елиссе́й къ женѣ́, ея́же воскреси́ сы́на, глаго́ля: воста́ни и иди́ ты́ и до́мъ тво́й, и обита́й идѣ́же а́ще мо́жеши обита́ти, я́ко призва́ Госпо́дь гла́дъ на зе́млю, и прiи́детъ на зе́млю се́дмь лѣ́тъ.

И воста́ жена́, и сотвори́ но глаго́лу Елиссе́еву, и по́йде сама́ и до́мъ ея́, и обита́ на земли́ иноплеме́нничи се́дмь лѣ́тъ.

И бы́сть но сконча́нiи седми́ лѣ́тъ, и возврати́ся жена́ от земли́ иноплеме́нничи во гра́дъ, и прiи́де возопи́ти къ царю́ о до́мѣ свое́мъ и о се́лѣхъ свои́хъ.

И глаго́ла ца́рь ко гiезі́ю о́троку Елиссе́а человѣ́ка Бо́жiя глаго́ля: повѣ́ждь ми́ ны́нѣ вся́ вели́кая, я́же сотвори́ Елиссе́й.

И бы́сть ему́ повѣ́дающу царе́ви, я́ко жи́ва сотвори́ сы́на уме́ршаго: и се́, жена́, ея́же воскреси́ Елиссе́й сы́на ея́, вопию́щи ко царе́ви о до́мѣ свое́мъ и о се́лѣхъ свои́хъ, И рече́ гiезі́й: господи́не царю́, сiя́ жена́ и се́й сы́нъ ея́, его́же жи́ва сотвори́ Елиссе́й.

И вопроси́ ца́рь жену́: и повѣ́да ему́. И даде́ е́й ца́рь скопца́ еди́наго, глаго́ля возврати́ вся́, я́же ея́ су́ть, и вся́ плоды́ села́ ея́, от да, въ о́ньже оста́ви зе́млю, да́же до ны́нѣ.

И прiи́де Елиссе́й въ Дама́скъ. И сы́нъ Аде́ровъ ца́рь Си́рскiй разболѣ́ся, и возвѣсти́ша ему́, глаго́люще: прiи́де человѣ́къ Бо́жiй до здѣ́.

И рече́ ца́рь ко азаи́лу: прiими́ въ ру́ку свою́ да́ръ, и иди́ во срѣ́тенiе человѣ́ку Бо́жiю, и вопроси́ Го́спода и́мъ, глаго́ля: а́ще ли жи́въ бу́ду от болѣ́зни сея́?

И и́де азаи́лъ на срѣ́тенiе ему́, и взя́ да́ръ въ ру́ку свою́, и вся́ блага́я Дама́скова, бре́мя четы́редесять велблю́довъ, и прiи́де, и ста́ предъ ни́мъ, и рече́ ко Елиссе́ю: сы́нъ тво́й, сы́нъ Аде́ровъ, ца́рь Си́рскiй, посла́ мя къ тебѣ́ вопроси́ти, глаго́ля: бу́ду ли жи́въ от болѣ́зни моея́ сея́?

И рече́ къ нему́ Елиссе́й: иди́ и рцы́ ему́: живя́ поживе́ши: но показа́ ми Госпо́дь, я́ко сме́ртiю у́мретъ.

И предста́ лицу́ его́, и возложи́ [ру́ки] да́же до постыдѣ́нiя, и пла́кася человѣ́къ Бо́жiй.

И рече́ азаи́лъ: что́ я́ко господи́нъ мо́й пла́четъ? И рече́: вѣ́мъ ели́ка сотвори́ши сыно́мъ Изра́илевымъ зла́: крѣ́пости и́хъ сожже́ши огне́мъ, и избра́нныя и́хъ избiе́ши мече́мъ, и младе́нцы и́хъ разбiе́ши, и во чре́вѣ имѣ́ющыя и́хъ расто́ргнеши.

И рече́ азаи́лъ: кто́ е́сть ра́бъ тво́й, пе́съ ме́ртвый, я́ко сотвори́тъ глаго́лъ се́й? И рече́ Елиссе́й: показа́ ми тя́ Госпо́дь ца́рствующа надъ сирі́ею.

И отъи́де от Елиссе́а и вни́де ко господи́ну своему́. И рече́ ему́ [ца́рь]: что́ ти рече́ Елиссе́й? Отвѣща́: рече́ ми Елиссе́й, живя́ поживе́ши.

И бы́сть во у́трiи, и взя́ одея́ло, и намочи́ въ водѣ́, и обложи́ на лице́ его́, и у́мре: и воцари́ся азаи́лъ вмѣ́сто его́.

Въ лѣ́то пя́тое Иора́ма сы́на Ахаа́ва царя́ Изра́илева и Иосафа́та царя́ Иу́дина, воцари́ся Иора́мъ сы́нъ Иосафа́товъ ца́рь Иу́динъ:

сы́нъ три́десяти и двою́ лѣ́ту бѣ́, внегда́ воцари́тися ему́, и о́смь лѣ́тъ ца́рствова во Иерусали́мѣ,

и ходи́ въ пути́ царе́й Изра́илевыхъ, я́коже сотвори́ до́мъ Ахаа́вль, бѣ́ бо дщи́ Ахаа́вля жена́ ему́, и сотвори́ лука́вое предъ Го́сподемъ.

И не хотя́ше Госпо́дь потреби́ти Иу́ды, дави́да ра́ди раба́ своего́, я́коже рече́ да́ти ему́ свѣти́лникъ и сыно́мъ его́ во вся́ дни́.

Во дни́ его́ отве́ржеся Едо́мъ изъ подъ руки́ Иу́дины и поста́ви надъ собо́ю царя́.

И взы́де Иора́мъ въ Сiо́ръ, и вся́ колесни́цы я́же съ ни́мъ. И бы́сть ему́ воста́вшу, и изби́ Едо́ма обступи́вшаго о́крестъ его́, и кня́зи колесни́цъ, и бѣжа́ша лю́дiе въ селе́нiя своя́.

И отступи́ Едо́мъ изъ подъ руки́ Иу́дины до дне́ сего́: тогда́ отве́ржеся ловна́ во вре́мя о́но.

И про́чая слове́съ Иора́млихъ, и вся́ ели́ка сотвори́, не се́ ли, сiя́ пи́сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Иу́диныхъ?

И у́спе Иора́мъ со отцы́ свои́ми, и погребе́нъ бы́сть со отцы́ свои́ми во гра́дѣ дави́да отца́ своего́: и ца́рствова Охозі́а сы́нъ его́ вмѣ́сто его́.

Въ лѣ́то второена́десять Иора́ма сы́на Ахаа́вля царя́ Изра́илева, ца́рствовати нача́ Охозі́а сы́нъ Иора́ма царя́ Иу́дина:

сы́нъ два́десяти дву́хъ лѣ́тъ бы́сть Охозі́а, егда́ нача́ ца́рствовати, и лѣ́то еди́но ца́рствова во Иерусали́мѣ. И́мя же ма́тери его́ Гоѳолі́а, дще́рь Амврі́а царя́ Изра́илева.

И хожда́ше по путе́мъ до́му Ахаа́вля, и сотвори́ лука́вое предъ Го́сподемъ, я́коже до́мъ Ахаа́вль: зя́ть бо бѣ́ до́му Ахаа́вля.

И и́де со Иора́момъ сы́номъ Ахаа́влимъ на бра́нь, на азаи́ла царя́ иноплеме́ннича въ рамо́ѳъ Галаа́дскiй, и уязви́ша Си́ряне Иора́ма.

И возврати́ся ца́рь Иора́мъ цѣли́тися во Иезрае́ль от я́звъ, и́миже уязви́ша его́ въ рамо́ѳѣ, егда́ ра́товаше то́й на азаи́ла царя́ Си́рска, и Охозі́а сы́нъ Иора́мль ца́рь Иу́динъ сни́де ви́дѣти Иора́ма, сы́на Ахаа́вля, во Иезрае́ль, я́ко боля́ше то́й.

Синодальный

1 Царь вернул землю женщине, сына которой Елисей воскресил; 7 Елисей в Дамаске предсказывает воцарение Азаила над Сириею и великое зло, которое он причинит Израилю; Азаил убивает Венадада и воцаряется вместо него; 16 нечестивое царствование Иорама над Иудою; 20 Едом восстал против Иуды; 25 нечестивое царствование Охозии в Иудее; посещение им больного царя Израильского.

И говорил Елисей женщине, сына которой воскресил он, и сказал: встань, и пойди, ты и дом твой, и поживи там, где можешь пожить, ибо призвал Господь голод, и он придет на сию землю на семь лет.

И встала та женщина, и сделала по слову человека Божия; и пошла она и дом ее, и жила в земле Филистимской семь лет.

По прошествии семи лет возвратилась эта женщина из земли Филистимской и пришла просить царя о доме своем и о поле своем.

Царь тогда разговаривал с Гиезием, слугою человека Божия, и сказал: расскажи мне все замечательное, что́ сделал Елисей.

И между тем как он рассказывал царю, что тот воскресил умершего, женщина, которой сына воскресил он, просила царя о доме своем и о поле своем. И сказал Гиезий: господин мой царь, это та самая женщина и тот самый сын ее, которого воскресил Елисей.

И спросил царь у женщины, и она рассказала ему. И дал ей царь одного из придворных, сказав: возвратить ей все принадлежащее ей и все доходы с поля, с того дня, как она оставила землю, поныне.

И пришел Елисей в Дамаск, когда Венадад, царь Сирийский, был болен. И донесли ему, говоря: пришел человек Божий сюда.

И сказал царь Азаилу: возьми в руку твою дар и пойди навстречу человеку Божию, и вопроси Господа чрез него, говоря: выздоровею ли я от сей болезни?

И пошел Азаил навстречу ему, и взял дар в руку свою и всего лучшего в Дамаске, сколько могут нести сорок верблюдов, и пришел и стал пред лице его, и сказал: сын твой Венадад, царь Сирийский, послал меня к тебе спросить: «выздоровею ли я от сей болезни?»

И сказал ему Елисей: пойди, скажи ему: «выздоровеешь»; однако ж открыл мне Господь, что он умрет.

И устремил на него Елисей взор свой, и так оставался до того, что привел его в смущение; и заплакал человек Божий.

И сказал Азаил: отчего господин мой плачет? И сказал он: оттого, что я знаю, какое наделаешь ты сынам Израилевым зло; крепости их предашь огню, и юношей их мечом умертвишь, и грудных детей их побьешь, и беременных женщин у них разрубишь.

И сказал Азаил: что такое раб твой, пес [мертвый], чтобы мог сделать такое большое дело? И сказал Елисей: указал мне Господь в тебе царя Сирии.

И пошел он от Елисея, и пришел к государю своему. И сказал ему этот: что говорил тебе Елисей? И сказал: он говорил мне, что ты выздоровеешь.

А на другой день он взял одеяло, намочил его водою, и положил на лице его, и он умер. И воцарился Азаил вместо него.

В пятый год Иорама, сына Ахавова, царя Израильского, за Иосафатом, царем Иудейским, воцарился Иорам, сын Иосафатов, царь Иудейский.

Тридцати двух лет был он, когда воцарился, и восемь лет царствовал в Иерусалиме,

и ходил путем царей Израильских, как поступал дом Ахавов, потому что дочь Ахава была женою его, и делал неугодное в очах Господних.

Однако ж не хотел Господь погубить Иуду, ради Давида, раба Своего, так как Он обещал дать ему светильник в детях его на все времена.

Во дни его выступил Едом из-под руки Иуды, и поставили они над собою царя.

И пошел Иорам в Цаир, и все колесницы с ним; и встал он ночью, и поразил Идумеян, окружавших его, и начальников над колесницами, но народ убежал в шатры свои.

И выступил Едом из-под руки Иуды до сего дня. В то же время выступила и Ливна.

Прочее об Иораме и обо всем, что он сделал, написано в летописи царей Иудейских.

И почил Иорам с отцами своими, и погребен с отцами своими в городе Давидовом. И воцарился Охозия, сын его, вместо него.

В двенадцатый год Иорама, сына Ахавова, царя Израильского, воцарился Охозия, сын Иорама, царя Иудейского.

Двадцати двух лет был Охозия, когда воцарился, и один год царствовал в Иерусалиме. Имя же матери его Гофолия, дочь Амврия, царя Израильского.

И ходил путем дома Ахавова, и делал неугодное в очах Господних, подобно дому Ахавову, потому что он был в родстве с домом Ахавовым.

И пошел он с Иорамом, сыном Ахавовым, на войну с Азаилом, царем Сирийским, в Рамоф Галаадский, и ранили Сирияне Иорама.

И возвратился Иорам царь, чтобы лечиться в Изрееле от ран, которые причинили ему Сирияне в Рамофе, когда он воевал с Азаилом, царем Сирийским. И Охозия, сын Иорама, царь Иудейский, пришел посетить Иорама, сына Ахавова, в Изреель, так как он был болен.

Испанский Reina-Valera 1995

Habló Eliseo con aquella mujer a cuyo hijo él había revivido, y le dijo: «Levántate, vete tú y toda tu casa a vivir donde puedas, porque Jehová ha llamado al hambre, la cual vendrá sobre la tierra por siete años.»

Entonces la mujer se levantó e hizo como el varón de Dios le dijo: ella y su familia se fueron a vivir durante siete años a tierra de los filisteos.

Cuando pasaron los siete años, la mujer volvió de la tierra de los filisteos, y fue a implorar al rey por su casa y por sus tierras.

El rey estaba hablando con Giezi, criado del varón de Dios, y le decía: «Te ruego que me cuentes todas las maravillas que ha hecho Eliseo.»

Y mientras Giezi le contaba al rey cómo había revivido a un muerto, llegó la mujer a cuyo hijo él había revivido, para implorar al rey por su casa y por sus tierras. Entonces dijo Giezi: «Rey y señor mío, ésta es la mujer y éste es su hijo, al cual Eliseo revivió.»

El rey preguntó a la mujer y ella se lo contó. Entonces el rey le ordenó a un oficial: «Haz que le devuelvan todas las cosas que eran suyas y todos los frutos de sus tierras, desde el día que dejó el país hasta ahora.»

Luego Eliseo se fue a Damasco. Ben-adad, rey de Siria, estaba enfermo, y le avisaron: «El varón de Dios ha venido aquí.»

Entonces el rey dijo a Hazael: «Toma en tus manos un presente, ve a recibir al varón de Dios y consulta por medio de él a Jehová, preguntando: “¿Sanaré de esta enfermedad?”»

Tomó, pues, Hazael en sus manos un presente de entre los bienes de Damasco, cargados en cuarenta camellos, y fue a su encuentro. Al llegar, se detuvo ante él y le dijo:

—Tu hijo Ben-adad, rey de Siria, me ha enviado a preguntarte: “¿Sanaré de esta enfermedad?”

Eliseo le dijo:

—Ve y dile: “Seguramente sanarás.” Sin embargo, Jehová me ha revelado que ciertamente morirá.

El varón de Dios lo miró fijamente y estuvo así hasta hacer que se ruborizara. Luego el varón de Dios se echó a llorar.

Entonces Hazael le preguntó:

—¿Por qué llora mi señor?

Él respondió:

—Porque sé el mal que vas a hacer a los hijos de Israel: Pegarás fuego a sus fortalezas, a sus jóvenes matarás a espada, estrellarás a sus niños y abrirás el vientre a las mujeres que estén encintas.

Hazael dijo:

—Pues, ¿qué es tu siervo, este perro, para que haga tan grandes cosas?

Eliseo respondió:

—Jehová me ha revelado que tú serás rey de Siria.

Hazael se fue y se presentó ante su señor, el cual le preguntó:

—¿Qué te ha dicho Eliseo?

Él respondió:

—Me dijo que seguramente sanarás.

Pero al día siguiente tomó un paño, lo metió en agua y lo puso sobre el rostro de Ben-adad, el cual murió. En su lugar reinó Hazael.

En el quinto año de Joram hijo de Acab, rey de Israel, comenzó a reinar Joram hijo de Josafat, rey de Judá. Hasta entonces Josafat había sido rey de Judá.

Tenía Joram treinta y dos años cuando comenzó a reinar y reinó ocho años en Jerusalén.

Anduvo en el camino de los reyes de Israel, como había hecho la casa de Acab, porque una hija de Acab fue su mujer, así que hizo lo malo ante los ojos de Jehová.

Con todo, Jehová no quiso destruir a Judá, por amor a David, su siervo, pues había prometido darles una lámpara a él y a sus hijos para siempre.

En tiempos de Joram se rebeló Edom contra el dominio de Judá y proclamaron su propio rey.

Joram, con todos sus carros, pasó por tanto a Zair. Se levantó por la noche y atacó a los de Edom, los cuales lo habían sitiado junto con los capitanes de los carros, pero el pueblo huyó a sus tiendas.

No obstante, Edom se liberó del dominio de Judá, hasta hoy. En aquel tiempo también se rebeló Libna.

Los demás hechos de Joram y todo lo que hizo, ¿no están escritos en el libro de las crónicas de los reyes de Judá?

Joram durmió con sus padres y fue sepultado con ellos en la ciudad de David. En su lugar reinó Ocozías, su hijo.

En el año doce de Joram hijo de Acab, rey de Israel, comenzó a reinar Ocozías hijo de Joram, rey de Judá.

Ocozías tenía veintidós años cuando comenzó a reinar y reinó un año en Jerusalén. El nombre de su madre fue Atalía, hija de Omri, rey de Israel.

Anduvo en el camino de la casa de Acab, e hizo lo malo ante los ojos de Jehová, como la casa de Acab, porque era yerno de la casa de Acab.

Partió con Joram hijo de Acab para hacer la guerra a Hazael, rey de Siria, en Ramot de Galaad, pero los sirios hirieron a Joram.

El rey Joram regresó a Jezreel para curarse de las heridas que los sirios le hicieron frente a Ramot, cuando peleaba contra Hazael, rey de Siria. Como Joram hijo de Acab estaba enfermo, Ocozías hijo de Joram, rey de Judá, descendió a visitarlo en Jezreel.

Украинский (Огієнко)

Языки

А Єлисей говорив до жінки, що її сина він воскресив, кажучи: Устань та й іди ти та дім твій, і мешкай дебудь, бо Господь прикликав голод, і він прийшов до краю на сім літ.

І встала та жінка, і зробила за словом Божого чоловіка.
І пішла вона та її дім, і замешкала в филистимському краї сім літ.

І сталося наприкінці семи років, вернулася та жінка з филистимського краю, і пішла до царя благати за свій дім та за своє поле.

А цар говорив до Ґехазі, слуги Божого чоловіка, кажучи: Розкажи мені про все те велике, що зробив Єлисей.

І сталося, як він оповідав цареві, що той воскресив померлого, аж ось та жінка, що він воскресив сина її, благає царя за свій дім та за своє поле.

І сказав Ґехазі: Пане мій царю, оце та жінка, і це той син її, що воскресив Єлисей!

І прийшов Єлисей до Дамаску, а Бен-Гадад, сирійський цар, хворий.
І донесено йому, кажучи: Божий чоловік прийшов аж сюди!

І сказав цар до Газаїла: Візьми в свою руку подарунка, та й іди зустріти чоловіка Божого.
І запитайся Господа через нього, кажучи: Чи видужаю я від оцієї хвороби?

І пішов Газаїл спіткати його, і взяв подарунка в руку свою, та зо всього добра Дамаску тягару на сорок верблюдів.
І прийшов, і став перед ним та й сказав: Син твій Бен-Гадад, цар сирійський, послав мене до тебе, питаючи: Чи видужаю я з оцієї хвороби?

І сказав до нього Єлисей: Іди, скажи йому: Жити житимеш, та Господь показав мені, що напевно помре він.

І наставив він обличчя своє на нього, і довго вдивлявся, аж той збентежився.
І заплакав Божий чоловік.

А Газаїл сказав: Чого плаче мій пан?
А той відказав: Бо знаю, що ти зробиш лихо Ізраїлевим синам: їхні твердині пустиш з огнем, і їхніх вояків позабиваєш мечем, і дітей їхніх порозбиваєш, а їхне вагітне посічеш…

А Газаїл сказав: Та що таке твій раб, цей пес, що зробить таку велику річ?
І сказав Єлисей: Господь показав мені тебе царем над Сирією!

І пішов він від Єлисея, і прийшов до свого пана.
А той сказав йому: Що говорив тобі Єлисей?
І він сказав: Говорив мені: жити житимеш!

І сталося другого дня, і взяв він покривало, і намочив у воді, і поклав на його обличчя, і той помер.
І зацарював Газаїл замість нього.

А п́ятого року Йорама, Ахавого сина, Ізраїлевого царя, за Йосафата, Юдиного царя, зацарював Єгорам, син Йосафатів, цар Юдин.

Він був віку тридцяти й двох літ, коли зацарював, а царював вісім літ в Єрусалимі.

І ходив він дорогою Ізраїлевих царів, як робив Ахавів дім, бо Ахавова дочка була йому за жінку.
І робив він зло в Господніх очах.

Та не хотів Господь погубити Юду ради раба Свого Давида, як обіцяв був йому дати світильника йому та синам його по всі дні.

За його днів збунтувався був Едом, вийшли з-під Юдиної руки, і настановили над собою царя.

І пішов Йорам до Цаіру, а з ним усі колесниці.
І сталося, коли він уночі встав і побив Едома, що оточив був його, і керівників колесниць, то народ повтікав до наметів своїх.

І збунтувався Едом, і вийшов з-під Юдиної руки, і так є аж до цього дня.
Тоді того часу збунтувалася й Лівна.

А решта діл Йорама, та все, що він зробив, ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.

І спочив Йорам із батьками своїми, і був похований із батьками своїми в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Ахазія.

У дванадцятому році Йорама, Ахавого сина, Ізраїлевого царя, зацарював Ахазія, син Єгорама, Юдиного царя.

Ахазія був віку двадцяти і двох літ, коли він зацарював, і царював він один рік в Єрусалимі.
А ім́я його матері Аталія, дочка Омрі, Ізраїлевого царя.

І ходив він дорогою Ахавого дому, і робив зло в Господніх очах, як і Ахавів дім, бо він був зять Ахавого дому.

І пішов він з Йорамом, Ахавовим сином, на війну з Газаїлом, сирійським царем, до ґілеадського Рамоту, та побили сиріяни Йорама.

І вернувся цар Йорам лікуватися в Їзреелі від тих ран, що вчинили йому сиріяни в Рамі, як він воював з Газаїлом, сирійським царем.
А Ахазія, Єгорамів син, цар Юдин, зійшов побачити Йорама, Ахавового сина, в Їзреелі, бо той був слабий.