Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
11:5
11:6
11:7
11:9
11:10
11:11
11:12
11:13
11:14
11:16
11:17
11:18
11:19
11:20
11:22
11:23
11:25
И бы́сть по возвраще́нiи лѣ́та, во вре́мя исхожде́нiя царе́й [на бра́нь], и посла́ дави́дъ Иоа́ва и о́троки своя́ съ ни́мъ, и всего́ Изра́иля: и расточи́ша сы́ны Аммо́ни и обсѣдо́ша о́крестъ равва́ѳа, и дави́дъ сѣ́де во Иерусали́мѣ.
И бы́сть при ве́черѣ, и воста́ дави́дъ от ло́жа своего́, и хожда́ше на кро́вѣ до́му ца́рскаго, и уви́дѣ жену́ съ кро́ва мы́ющуюся: жена́ же взо́ромъ добра́ велми́:
и посла́ дави́дъ, и взыска́ жену́, и рече́: не сiя́ ли вирсаві́а дще́рь Елiа́вля, жена́ урі́и Хетте́анина?
И посла́ дави́дъ слуги́, и взя́ ю́, и вни́де къ не́й, и преспа́ съ не́ю: и та́ бѣ́ очи́стилася от нечистоты́ своея́, и возврати́ся въ до́мъ сво́й.
И зача́тъ жена́ во чре́вѣ: и посла́вши возвѣсти́ дави́ду и рече́: се́, а́зъ е́смь во чре́вѣ иму́щая.
И посла́ дави́дъ ко Иоа́ву, глаго́ля: посли́ ко мнѣ́ урі́ю Хетте́анина. И посла́ Иоа́въ урі́ю къ дави́ду.
И прiи́де урі́а и вни́де къ нему́, и вопроси́ его́ дави́дъ о ми́рѣ Иоа́ва и о ми́рѣ люді́й и о ми́рѣ бра́ни.
И рече́ дави́дъ ко урі́и: иди́ въ до́мъ тво́й, и умы́й но́зѣ твои́. И изы́де урі́а изъ до́му царе́ва, и и́де вслѣ́дъ его́ снѣ́дь царе́ва.
И спа́ урі́а предъ враты́ до́му царе́ва съ рабы́ господи́на своего́, а не и́де въ до́мъ сво́й.
И возвѣсти́ша дави́ду, глаго́люще: я́ко не ходи́ урі́а въ до́мъ сво́й. И рече́ дави́дъ ко урі́и: не съ пути́ ли прише́лъ еси́? почто́ не вше́лъ еси́ въ до́мъ тво́й?
И рече́ урі́а къ дави́ду: киво́тъ Бо́жiй и Изра́иль и Иу́да пребыва́ютъ въ ку́щахъ, и господи́нъ мо́й Иоа́въ и раби́ господи́на моего́ на лицы́ се́лъ пребыва́ютъ, а́зъ же вни́ду ли въ до́мъ мо́й я́сти и пи́ти и спа́ти съ жено́ю мое́ю? ка́ко? жива́ душа́ твоя́, а́ще сотворю́ глаго́лъ се́й.
И рече́ дави́дъ ко урі́и: посѣди́ здѣ́ и дне́сь, и зау́тра отпущу́ тя. И пребы́сть урі́а во Иерусали́мѣ въ то́й де́нь и во у́трешнiй.
И призва́ его́ дави́дъ, и яде́ предъ ни́мъ и пiя́ше, и упои́ его́, и отъи́де въ ве́черъ спа́ти на ло́же свое́ съ рабы́ господи́на своего́, въ до́мъ же сво́й не и́де.
И бы́сть у́тро, и написа́ дави́дъ писа́нiе ко Иоа́ву, и посла́ руко́ю урі́иною.
И написа́ въ писа́нiи, глаго́ля: введи́ урі́ю проти́ву бра́ни крѣ́пкiя и возврати́теся вспя́ть от него́, да я́звенъ бу́детъ и у́мретъ.
И бы́сть егда́ стрежа́ше Иоа́въ у гра́да, и поста́ви урі́ю на мѣ́стѣ, идѣ́же вѣ́дяше, я́ко му́жiе си́льни та́мо.
И изыдо́ша му́жiе изъ гра́да и бiя́хуся со Иоа́вомъ: и падо́ша от люді́й от рабо́въ дави́довыхъ, у́мре же и урі́а Хетте́анинъ.
И посла́ Иоа́въ, и возвѣсти́ дави́ду вся́ словеса́, я́же о бра́ни, глаго́лати къ царю́.
И заповѣ́да [Иоа́въ] послу́, глаго́ля: егда́ сконча́еши вся́ рѣ́чи, я́же от бра́ни, къ царю́ глаго́лати,
и бу́детъ а́ще разгнѣ́вается ца́рь и рече́тъ ти́: почто́ прибли́жистеся ко гра́ду на бра́нь? не вѣ́дасте ли, я́ко стрѣля́ти бу́дутъ съ стѣны́?
кто́ уби́ Авимеле́ха сы́на иероваа́ля сы́на ни́рова? не жена́ ли ве́рже на́нь уло́мкомъ же́рнова съ стѣны́, [и урази́ его́,] и у́мре въ Ѳама́сѣ? почто́ приступа́сте къ стѣнѣ́? и рече́ши: и ра́бъ тво́й урі́а Хетте́анинъ [убiе́нъ бы́сть, и] у́мре.
И и́де посо́лъ Иоа́вль къ царю́ во Иерусали́мъ, и прiи́де, и возвѣсти́ дави́ду вся́, ели́ка глаго́ла ему́ Иоа́въ, вся́ глаго́лы бра́ни. И разгнѣ́вася дави́дъ на Иоа́ва и рече́ къ послу́: почто́ прибли́жистеся ко гра́ду би́тися? не вѣ́дасте ли, я́ко я́звени бу́дете со стѣны́? кто́ уби́ Авимеле́ха сы́на иероваа́ля? не жена́ ли ве́рже на́нь уло́мокъ же́рнова со стѣны́, и у́мре въ Ѳама́сѣ? почто́ прибли́жистеся къ стѣнѣ́?
И рече́ посо́лъ къ дави́ду: я́ко укрѣпи́шася на ны́ му́жiе и изыдо́ша на ны́ на село́, и гони́хомъ я́ до вра́тъ гра́да:
и стрѣля́ша стрѣлцы́ со стѣны́ на рабы́ твоя́, и умро́ша от о́трокъ ца́рскихъ, и ра́бъ тво́й урі́а Хетте́анинъ у́мре.
И рече́ дави́дъ къ послу́: си́це да рече́ши ко Иоа́ву: да не бу́детъ зло́ предъ очи́ма твои́ма сло́во сiе́, я́ко овогда́ у́бо си́це, овогда́ же ина́ко пояда́етъ ме́чь: укрѣпи́ бра́нь твою́ на гра́дъ, и раскопа́й и́: и укрѣпи́ его́.
И услы́ша жена́ урі́ина, я́ко у́мре урі́а му́жъ ея́, и рыда́ше по му́жи свое́мъ.
И пре́йде пла́чь, и посла́ дави́дъ, и введе́ ю́ въ до́мъ сво́й, и бы́сть ему́ жена́, и роди́ ему́ сы́на. И зо́лъ яви́ся глаго́лъ, его́же сотвори́ дави́дъ, предъ очи́ма Госпо́днима.
L'année suivante, au temps où les rois se mettaient en campagne, David envoya Joab, avec ses serviteurs et tout Israël, pour détruire les fils d'Ammon et pour assiéger Rabba. Mais David resta à Jérusalem.
Un soir, David se leva de sa couche; et, comme il se promenait sur le toit de la maison royale, il aperçut de là une femme qui se baignait, et qui était très belle de figure.
David fit demander qui était cette femme, et on lui dit: N'est-ce pas Bath Schéba, fille d'Éliam, femme d'Urie, le Héthien?
Et David envoya des gens pour la chercher. Elle vint vers lui, et il coucha avec elle. Après s'être purifiée de sa souillure, elle retourna dans sa maison.
Cette femme devint enceinte, et elle fit dire à David: Je suis enceinte.
Alors David expédia cet ordre à Joab: Envoie-moi Urie, le Héthien. Et Joab envoya Urie à David.
Urie se rendit auprès de David, qui l'interrogea sur l'état de Joab, sur l'état du peuple, et sur l'état de la guerre.
Puis David dit à Urie: Descends dans ta maison, et lave tes pieds. Urie sortit de la maison royale, et il fut suivi d'un présent du roi.
Mais Urie se coucha à la porte de la maison royale, avec tous les serviteurs de son maître, et il ne descendit point dans sa maison.
On en informa David, et on lui dit: Urie n'est pas descendu dans sa maison. Et David dit à Urie: N'arrives-tu pas de voyage? Pourquoi n'es-tu pas descendu dans ta maison?
Urie répondit à David: L'arche et Israël et Juda habitent sous des tentes, mon seigneur Joab et les serviteurs de mon seigneur campent en rase campagne, et moi j'entrerais dans ma maison pour manger et boire et pour coucher avec ma femme! Aussi vrai que tu es vivant et que ton âme est vivante, je ne ferai point cela.
David dit à Urie: Reste ici encore aujourd'hui, et demain je te renverrai. Et Urie resta à Jérusalem ce jour-là et le lendemain.
David l'invita à manger et à boire en sa présence, et il l'enivra; et le soir, Urie sortit pour se mettre sur sa couche, avec les serviteurs de son maître, mais il ne descendit point dans sa maison.
Le lendemain matin, David écrivit une lettre à Joab, et l'envoya par la main d'Urie.
Il écrivit dans cette lettre: Placez Urie au plus fort du combat, et retirez-vous de lui, afin qu'il soit frappé et qu'il meure.
Joab, en assiégeant la ville, plaça Urie à l'endroit qu'il savait défendu par de vaillants soldats.
Les hommes de la ville firent une sortie et se battirent contre Joab; plusieurs tombèrent parmi le peuple, parmi les serviteurs de David, et Urie, le Héthien, fut aussi tué.
Joab envoya un messager pour faire rapport à David de tout ce qui s'était passé dans le combat.
Il donna cet ordre au messager: Quand tu auras achevé de raconter au roi tous les détails du combat,
peut-être se mettra-t-il en fureur et te dira-t-il: Pourquoi vous êtes vous approchés de la ville pour combattre? Ne savez-vous pas qu'on lance des traits du haut de la muraille?
Qui a tué Abimélec, fils de Jerubbéscheth? n'est-ce pas une femme qui lança sur lui du haut de la muraille un morceau de meule de moulin, et n'en est-il pas mort à Thébets? Pourquoi vous êtes-vous approchés de la muraille? Alors tu diras: Ton serviteur Urie, le Héthien, est mort aussi.
Le messager partit: et, à son arrivée, il fit rapport à David de tout ce que Joab lui avait ordonné.
Le messager dit à David: Ces gens ont eu sur nous l'avantage; ils avaient fait une sortie contre nous dans les champs, et nous les avons repoussés jusqu'à l'entrée de la porte;
les archers ont tiré du haut de la muraille sur tes serviteurs, et plusieurs des serviteurs du roi ont été tués, et ton serviteur Urie, le Héthien, est mort aussi.
David dit au messager: Voici ce que tu diras à Joab: Ne sois point peiné de cette affaire, car l'épée dévore tantôt l'un, tantôt l'autre; attaque vigoureusement la ville, et renverse-la. Et toi, encourage-le!
La femme d'Urie apprit que son mari était mort, et elle pleura son mari.
Quand le deuil fut passé, David l'envoya chercher et la recueillit dans sa maison. Elle devint sa femme, et lui enfanta un fils. Ce que David avait fait déplut à l'Éternel.
Украинский (Огієнко)
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
І сталося по року, у час виходу царів на війну, то послав Давид Йоава й своїх слуг із ним, та всього Ізраїля, і вони вигубили аммонітян й облягли Раббу.
А Давид сидів в Єрусалимі.
А Давид сидів в Єрусалимі.
І сталося надвечір, і встав Давид із ложа свого, і проходжувався на даху царського дому.
І побачив він із даху жінку, що купалася.
А та жінка була дуже вродлива.
І побачив він із даху жінку, що купалася.
А та жінка була дуже вродлива.
І послав Давид, і запитався про ту жінку.
А посланий сказав: Таж то Вірсавія, Еліямова дочка, жінка хіттеянина Урії!
А посланий сказав: Таж то Вірсавія, Еліямова дочка, жінка хіттеянина Урії!
І послав Давид посланців, і взяв її.
І вона прийшла до нього, і він поклався з нею.
А вона очистилася з нечистости своєї, і вернулася до свого дому.
І вона прийшла до нього, і він поклався з нею.
А вона очистилася з нечистости своєї, і вернулася до свого дому.
І завагітніла та жінка.
І послала вона, і донесла Давидові й сказала: Я завагітніла!
І послала вона, і донесла Давидові й сказала: Я завагітніла!
А Давид послав до Йоава: Пошли мені хіттеянина Урію.
І Йоав послав Урію до Давида.
І Йоав послав Урію до Давида.
І прийшов Урія до нього, а Давид запитався про стан Йоава, і про стан народу, і про стан війни.
І сказав Давид до Урії: Іди до свого дому та обмий свої ноги.
І вийшов Урія з царського дому, а за ним понесли гостинця царського.
І вийшов Урія з царського дому, а за ним понесли гостинця царського.
Та Урія спав при вході до царського дому з усіма слугами пана свого, а до свого дому не пішов.
І донесли Давидові, говорячи: Урія не пішов до дому свого.
І сказав Давид до Урії: Чи ж не з дороги ти приходиш?
Чому ти не пішов до свого дому?
І сказав Давид до Урії: Чи ж не з дороги ти приходиш?
Чому ти не пішов до свого дому?
І сказав Урія до Давида: Ковчег і Ізраїль та Юда сидять у шатрах, а пан мій Йоав та раби мого пана таборують на голому полі.
А я піду до свого дому, щоб їсти й пити та лежати зо своєю жінкою?
Клянуся життям твоїм та життям душі твоєї, що не зроблю я такої речі!
А я піду до свого дому, щоб їсти й пити та лежати зо своєю жінкою?
Клянуся життям твоїм та життям душі твоєї, що не зроблю я такої речі!
І сказав Давид до Урії: Позостанься тут і сьогодні, а взавтра я відпущу тебе.
І позоставався Урія в Єрусалимі того дня та дня другого.
І позоставався Урія в Єрусалимі того дня та дня другого.
І покликав його Давид, і той їв та пив перед ним, а він підпоїв його.
І вийшов він увечорі, щоб покластися на ложі своїм разом зо слугами пана свого, а до дому свого не пішов.
І вийшов він увечорі, щоб покластися на ложі своїм разом зо слугами пана свого, а до дому свого не пішов.
І сталося ранком, і написав Давид листа до Йоава, і послав через Урію.
А в листі тому він написав так: Поставте Урію напереді найтяжчого бою, і відступіте від нього, щоб він був ударений, і помер.
І сталося, коли Йоав обложував місто, то поставив Урію на те місце, про яке знав, що там хоробрі мужі.
І вийшли люди того міста, і воювали з Йоавом, і впали дехто з народу, із Давидових слуг, і повмирали, також хіттеянин Урія.
І послав Йоав, і доніс Давидові про всі справи того бою.
І наказав він послові, говорячи: Як покінчиш ти оповідати цареві про всі справи того бою,
і буде, якщо ти розгніваєш царя, і він скаже тобі: Чого ви так близько підійшли до міста воювати?
Чи ви не знали, що будуть кидати на вас з-над муру?
Чи ви не знали, що будуть кидати на вас з-над муру?
Хто забив був Авімелеха, Єруббешетового сина?
Чи не жінка кинула на нього горішнього каменя від жорен з муру, і він помер у Тевеці?
Чого ви близько підійшли до муру?
То ти скажеш: Помер також хіттеянин Урія.
Чи не жінка кинула на нього горішнього каменя від жорен з муру, і він помер у Тевеці?
Чого ви близько підійшли до муру?
То ти скажеш: Помер також хіттеянин Урія.
І пішов посол і прийшов, і доніс Давидові все, що послав був Йоав.
І сказав посол Давидові: Вони стали сильніші за нас, і вийшли проти нас на поле, та ми були переможцями над ними аж до входу в браму.
А стрільці стріляли на твоїх рабів з муру, і померли дехто з царевих рабів, а також помер твій раб хіттеянин Урія.
І сказав Давид до посла: Так скажеш до Йоава: Нехай не буде злою в очах твоїх ця річ, бо меч пожирає то цього, то того.
Підсиль війну свою проти міста, та й розвали його!
І підбадьор його, Йоава!
Підсиль війну свою проти міста, та й розвали його!
І підбадьор його, Йоава!
І прочула Урієва жінка, що помер її чоловік Урія, і голосила за своїм чоловіком.
А як минула жалоба, то Давид послав, і забрав її до свого дому, і вона стала йому за жінку, і породила йому сина.
Та в Господніх очах була злою та річ, що оце зробив був Давид.
Та в Господніх очах була злою та річ, що оце зробив був Давид.