Скрыть

Ца́рствъ 2-я, Глава 11

Толкования
Толкования главы
    11:5
    11:6
    11:7
    11:9
    11:10
    11:11
    11:12
    11:12-13
    11:13
    11:14
    11:16
    11:17
    11:18
    11:19
    11:20
    11:22
    11:23
    11:25
    Церковнославянский (рус)
    И бы́сть по воз­враще́нiи лѣ́та, во вре́мя исхожде́нiя царе́й [на бра́нь], и посла́ дави́дъ Иоа́ва и о́троки своя́ съ ни́мъ, и всего́ Изра́иля: и расточи́ша сы́ны Аммо́ни и обсѣдо́ша о́крестъ равва́ѳа, и дави́дъ сѣ́де во Иерусали́мѣ.
    И бы́сть при­­ ве́черѣ, и воста́ дави́дъ от­ ло́жа сво­его́, и хожда́­ше на кро́вѣ до́му ца́рскаго, и уви́дѣ жену́ съ кро́ва мы́ющуюся: жена́ же взо́ромъ добра́ велми́:
    и посла́ дави́дъ, и взыска́ жену́, и рече́: не сiя́ ли вирсаві́а дще́рь Елiа́вля, жена́ урі́и Хетте́анина?
    И посла́ дави́дъ слуги́, и взя́ ю́, и вни́де къ не́й, и преспа́ съ не́ю: и та́ бѣ́ очи́стилася от­ нечистоты́ сво­ея́, и воз­врати́ся въ до́мъ сво́й.
    И зача́тъ жена́ во чре́вѣ: и посла́в­ши воз­вѣсти́ дави́ду и рече́: се́, а́зъ е́смь во чре́вѣ иму́щая.
    И посла́ дави́дъ ко Иоа́ву, глаго́ля: посли́ ко мнѣ́ урі́ю Хетте́анина. И посла́ Иоа́въ урі́ю къ дави́ду.
    И прiи́де урі́а и вни́де къ нему́, и вопроси́ его́ дави́дъ о ми́рѣ Иоа́ва и о ми́рѣ люді́й и о ми́рѣ бра́ни.
    И рече́ дави́дъ ко урі́и: иди́ въ до́мъ тво́й, и умы́й но́зѣ тво­и́. И изы́де урі́а изъ до́му царе́ва, и и́де вслѣ́дъ его́ снѣ́дь царе́ва.
    И спа́ урі́а предъ враты́ до́му царе́ва съ рабы́ господи́на сво­его́, а не и́де въ до́мъ сво́й.
    И воз­вѣсти́ша дави́ду, глаго́люще: я́ко не ходи́ урі́а въ до́мъ сво́й. И рече́ дави́дъ ко урі́и: не съ пути́ ли при­­ше́лъ еси́? почто́ не в­ше́лъ еси́ въ до́мъ тво́й?
    И рече́ урі́а къ дави́ду: киво́тъ Бо́жiй и Изра́иль и Иу́да пребыва́ютъ въ ку́щахъ, и господи́нъ мо́й Иоа́въ и раби́ господи́на мо­его́ на лицы́ се́лъ пребыва́ютъ, а́зъ же вни́ду ли въ до́мъ мо́й я́сти и пи́ти и спа́ти съ жено́ю мо­е́ю? ка́ко? жива́ душа́ твоя́, а́ще сотворю́ глаго́лъ се́й.
    И рече́ дави́дъ ко урі́и: посѣди́ здѣ́ и дне́сь, и зау́тра от­пущу́ тя. И пребы́сть урі́а во Иерусали́мѣ въ то́й де́нь и во у́трешнiй.
    И при­­зва́ его́ дави́дъ, и яде́ предъ ни́мъ и пiя́ше, и упо­и́ его́, и отъи́де въ ве́черъ спа́ти на ло́же свое́ съ рабы́ господи́на сво­его́, въ до́мъ же сво́й не и́де.
    И бы́сть у́тро, и написа́ дави́дъ писа́нiе ко Иоа́ву, и посла́ руко́ю урі́иною.
    И написа́ въ писа́нiи, глаго́ля: введи́ урі́ю проти́ву бра́ни крѣ́пкiя и воз­врати́теся вспя́ть от­ него́, да я́звенъ бу́детъ и у́мретъ.
    И бы́сть егда́ стрежа́­ше Иоа́въ у гра́да, и поста́ви урі́ю на мѣ́стѣ, идѣ́же вѣ́дяше, я́ко му́жiе си́льни та́мо.
    И изыдо́ша му́жiе изъ гра́да и бiя́хуся со Иоа́вомъ: и падо́ша от­ люді́й от­ рабо́въ дави́довыхъ, у́мре же и урі́а Хетте́анинъ.
    И посла́ Иоа́въ, и воз­вѣсти́ дави́ду вся́ словеса́, я́же о бра́ни, глаго́лати къ царю́.
    И заповѣ́да [Иоа́въ] послу́, глаго́ля: егда́ сконча́еши вся́ рѣ́чи, я́же от­ бра́ни, къ царю́ глаго́лати,
    и бу́детъ а́ще разгнѣ́вает­ся ца́рь и рече́тъ ти́: почто́ при­­бли́жистеся ко гра́ду на бра́нь? не вѣ́дасте ли, я́ко стрѣля́ти бу́дутъ съ стѣны́?
    кто́ уби́ Авимеле́ха сы́на иероваа́ля сы́на ни́рова? не жена́ ли ве́рже на́нь уло́мкомъ же́рнова съ стѣны́, [и урази́ его́,] и у́мре въ Ѳама́сѣ? почто́ при­­ступа́сте къ стѣнѣ́? и рече́ши: и ра́бъ тво́й урі́а Хетте́анинъ [убiе́нъ бы́сть, и] у́мре.
    И и́де посо́лъ Иоа́вль къ царю́ во Иерусали́мъ, и прiи́де, и воз­вѣсти́ дави́ду вся́, ели́ка глаго́ла ему́ Иоа́въ, вся́ глаго́лы бра́ни. И разгнѣ́вася дави́дъ на Иоа́ва и рече́ къ послу́: почто́ при­­бли́жистеся ко гра́ду би́тися? не вѣ́дасте ли, я́ко я́звени бу́дете со стѣны́? кто́ уби́ Авимеле́ха сы́на иероваа́ля? не жена́ ли ве́рже на́нь уло́мокъ же́рнова со стѣны́, и у́мре въ Ѳама́сѣ? почто́ при­­бли́жистеся къ стѣнѣ́?
    И рече́ посо́лъ къ дави́ду: я́ко укрѣпи́шася на ны́ му́жiе и изыдо́ша на ны́ на село́, и гони́хомъ я́ до вра́тъ гра́да:
    и стрѣля́ша стрѣлцы́ со стѣны́ на рабы́ твоя́, и умро́ша от­ о́трокъ ца́рскихъ, и ра́бъ тво́й урі́а Хетте́анинъ у́мре.
    И рече́ дави́дъ къ послу́: си́це да рече́ши ко Иоа́ву: да не бу́детъ зло́ предъ очи́ма тво­и́ма сло́во сiе́, я́ко овогда́ у́бо си́це, овогда́ же ина́ко пояда́етъ ме́чь: укрѣпи́ бра́нь твою́ на гра́дъ, и раскопа́й и́: и укрѣпи́ его́.
    И услы́ша жена́ урі́ина, я́ко у́мре урі́а му́жъ ея́, и рыда́­ше по му́жи сво­е́мъ.
    И пре́йде пла́чь, и посла́ дави́дъ, и введе́ ю́ въ до́мъ сво́й, и бы́сть ему́ жена́, и роди́ ему́ сы́на. И зо́лъ яви́ся глаго́лъ, его́же сотвори́ дави́дъ, предъ очи́ма Госпо́днима.
    Немецкий (GNB)
    Im folgenden Frühjahr, um die Zeit, wenn die Könige in den Krieg ziehen, schickte David Joab mit seinen Kriegsleuten und dazu das ganze Heer Israels von neuem in den Kampf. Sie setzten den Ammonitern schwer zu und belagerten ihre Hauptstadt Rabba. David selbst blieb in Jerusalem.
    An einem Spätnachmittag erhob sich David von der Mittagsruhe und ging auf dem flachen Dach des Königspalastes auf und ab. Da sah er im Hof des Nachbarhauses eine Frau, die gerade badete. Sie war sehr schön.
    David ließ einen Diener kommen und erkundigte sich, wer sie sei. Man sagte ihm: »Das ist doch Batseba, die Tochter Ammiëls und Frau des Hetiters Urija.«
    David schickte Boten hin und ließ sie holen. Sie kam zu ihm und er schlief mit ihr. Sie hatte gerade die Reinigung nach ihrer monatlichen Blutung vorgenommen. Danach kehrte sie wieder in ihr Haus zurück.
    Die Frau wurde schwanger und ließ David ausrichten: »Ich bin schwanger geworden!«
    Da sandte er einen Boten zu Joab mit dem Befehl: »Schick mir den Hetiter Urija her!« Und Joab schickte ihn zu David.
    Als Urija kam, erkundigte sich David, ob es Joab gut gehe und den Kriegsleuten gut gehe und ob die Kampfhandlungen erfolgreich verliefen.
    Dann sagte er zu ihm: »Geh jetzt nach Hause und ruh dich aus!« Als Urija den Palast verließ, wurde ein königliches Ehrengeschenk hinter ihm hergetragen.
    Doch Urija ging nicht in sein Haus, sondern übernachtete mit den anderen Dienern seines Herrn am Tor des Königspalastes.
    Als David gemeldet wurde: »Urija ist nicht nach Hause gegangen«, fragte er ihn: »Warum gehst du nicht nach Hause? Du hast doch einen langen Weg hinter dir?«
    Urija antwortete: »Die Männer Israels und Judas stehen im Feld und auch die Bundeslade hat nur ein Zeltdach über sich; mein Befehlshaber Joab und seine Offiziere lagern auf dem bloßen Boden. Und da soll ich nach Hause gehen, essen und trinken und mit meiner Frau schlafen? So gewiss du lebst: Das werde ich nicht tun!«
    David sagte: »Bleib noch einen Tag hier; morgen lasse ich dich gehen!« Urija blieb den Tag in Jerusalem. Am nächsten Tag lud David ihn an seine Tafel. Er machte ihn betrunken, aber wieder ging Urija am Abend nicht nach Hause, sondern legte sich bei den anderen Dienern seines Herrn schlafen.
    Am nächsten Morgen schrieb David einen Brief an Joab und ließ ihn durch Urija überbringen.
    Darin stand: »Stellt Urija in die vorderste Linie, wo der Kampf am härtesten ist! Dann zieht euch plötzlich von ihm zurück, sodass er erschlagen wird und den Tod findet.«
    Joab wusste, wo die Gegner ihre tapfersten Kämpfer hatten. Als nun die Israeliten die Stadt weiter belagerten, stellte er Urija genau an diese Stelle.
    Einmal machten dort die Belagerten einen Ausfall und lieferten Joab ein Gefecht, bei dem einige von Davids Leuten fielen. Auch Urija fand dabei den Tod.
    Joab meldete David den Verlauf des Gefechts.
    Er schärfte dem Boten ein: »Wenn du den ganzen Hergang berichtet hast,
    wird der König vielleicht zornig und fragt dich: ́Warum seid ihr beim Kampf so nahe an die Stadt herangegangen? Ihr wisst doch, dass von der Mauer heruntergeschossen wird!
    Habt ihr vergessen, wie es Abimelech, dem Sohn Jerubbaals, vor Tebez erging, als eine Frau den Mahlstein einer Handmühle von der Mauer warf, der ihn erschlug? Warum seid ihr so nahe an die Mauer herangerückt?́ Dann sollst du sagen: ́Auch dein Diener Urija, der Hetiter, ist ums Leben gekommen.́«
    Der Bote ging zu David und meldete ihm alles, was Joab ihm aufgetragen hatte.
    Er berichtete: »Die Feinde waren stärker als wir, sie machten einen Ausfall und griffen uns auf offenem Feld an. Doch wir drängten sie bis dicht an das Stadttor zurück.
    Da schossen die Bogenschützen von der Mauer auf uns herunter. Einige von deinen Leuten fielen, auch dein Diener Urija, der Hetiter, fand dabei den Tod.«
    David befahl dem Boten: »Sag Joab von mir: ́Nimm die Sache nicht so schwer! Das Schwert holt sich bald diesen, bald jenen. Nur Mut! Kämpfe noch entschiedener gegen die Stadt, bis sie zerstört ist!́ So sollst du ihm Mut machen.«
    Als die Frau Urijas hörte, dass ihr Mann gefallen war, hielt sie für ihn die Totenklage.
    Nach Ablauf der Trauerzeit holte David sie zu sich in seinen Palast und heiratete sie. Sie gebar ihm einen Sohn.

    Doch dem HERRN missfiel, was David getan hatte.

    وكان عند تمام السنة في وقت خروج الملوك ان داود ارسل يوآب وعبيده معه وجميع اسرائيل فاخربوا بني عمون وحاصروا ربّة واما داود فاقام في اورشليم
    وكان في وقت المساء ان داود قام عن سريره وتمشى على سطح بيت الملك فرأى من على السطح امرأة تستحمّ وكانت المرأة جميلة المنظر جدا
    فارسل داود وسأل عن المرأة فقال واحد أليست هذه بثشبع بنت اليعام امرأة اوريا الحثّي
    فارسل داود رسلا واخذها فدخلت اليه فاضطجع معها وهي مطهّرة من طمثها ثم رجعت الى بيتها
    وحبلت المرأة فارسلت واخبرت داود وقالت اني حبلى
    فارسل داود الى يوآب يقول ارسل اليّ اوريا الحثي فارسل يوآب اوريا الى داود
    فأتى اوريا اليه فسأل داود عن سلامة يوآب وسلامة الشعب ونجاح الحرب
    وقال داود لاوريا انزل الى بيتك واغسل رجليك فخرج اوريا من بيت الملك وخرجت وراءه حصة من عند الملك
    ونام اوريا على باب بيت الملك مع جميع عبيد سيده ولم ينزل الى بيته
    فاخبروا داود قائلين لم ينزل اوريا الى بيته فقال داود لاوريا اما جئت من السفر فلماذا لم تنزل الى بيتك
    فقال اوريا لداود ان التابوت واسرائيل ويهوذا ساكنون في الخيام وسيدي يوآب وعبيد سيدي نازلون على وجه الصحراء وانا آتي الى بيتي لآكل واشرب واضطجع مع امرأتي وحياتك وحياة نفسك لا افعل هذا الامر
    فقال داود لاوريا اقم هنا اليوم ايضا وغدا اطلقك فاقام اوريا في اورشليم ذلك اليوم وغده
    ودعاه داود فاكل امامه وشرب واسكره وخرج عند المساء ليضطجع في مضجعه مع عبيد سيده والى بيته لم ينزل
    وفي الصباح كتب داود مكتوبا الى يوآب وارسله بيد اوريا
    وكتب في المكتوب يقول اجعلوا اوريا في وجه الحرب الشديدة وارجعوا من ورائه فيضرب ويموت
    وكان في محاصرة يوآب المدينة انه جعل اوريا في الموضع الذي علم ان رجال البأس فيه
    فخرج رجال المدينة وحاربوا يوآب فسقط بعض الشعب من عبيد داود ومات اوريا الحثّي ايضا
    فارسل يوآب واخبر داود بجميع امور الحرب
    واوصى الرسول قائلا عندما تفرغ من الكلام مع الملك عن جميع امور الحرب
    فان اشتعل غضب الملك وقال لك لماذا دنوتم من المدينة للقتال اما علمتم انهم يرمون من على السور
    من قتل ابيمالك بن يربوشث ألم ترمه امرأة بقطعة رحى من على السور فمات في تاباص لماذا دنوتم من السور فقل قد مات عبدك اوريا الحثي ايضا
    فذهب الرسول ودخل واخبر داود بكل ما ارسله فيه يوآب
    وقال الرسول لداود قد تجبر علينا القوم وخرجوا الينا الى الحقل فكنا عليهم الى مدخل الباب
    فرمى الرماة عبيدك من على السور فمات البعض من عبيد الملك ومات عبدك اوريا الحثي ايضا
    فقال داود للرسول هكذا تقول ليوآب لا يسوء في عينيك هذا الامر لان السيف ياكل هذا وذاك شدد قتالك على المدينة واخربها وشدّده
    فلما سمعت امرأة اوريا انه قد مات اوريا رجلها ندبت بعلها
    ولما مضت المناحة ارسل داود وضمها الى بيته وصارت له امرأة وولدت له ابنا واما الامر الذي فعله داود فقبح في عيني الرب
    Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
    Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
    Цитата из Библии каждое утро
    TG: t.me/azbible
    Viber: vb.me/azbible