Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Сол. 2Сол. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

2-я книга Царств

 
  • И разумѣ́ Иоа́въ сы́нъ сару́инъ, я́ко се́рдце царе́во преклони́ся ко Авессало́му.
  • И посла́ Иоа́въ въ Ѳеко́ю, и взя́ от­ту́ду жену́ му́дру и рече́ къ не́й: сѣ́туй ны́нѣ, и облецы́ся въ ри́зы сѣ́тованiя, и не пома́жися еле́емъ, и бу́деши я́ко жена́ сѣ́ту­ю­щая о уме́ршемъ дни́ мно́ги:
  • и вни́деши ко царю́ и рече́ши къ нему́ по глаго́лу сему́. И положи́ Иоа́въ словеса́ своя́ во уста́ ея́.
  • И вни́де жена́ Ѳекои́тяныня ко царю́ и паде́ на лицы́ сво­е́мъ на зе́млю, и поклони́ся ему́, и рече́: спаси́, царю́, спаси́ мя.
  • И рече́ е́й ца́рь: что́ ти е́сть? Она́ же рече́: изда́вна вдова́ жена́ а́зъ е́смь, и у́мре му́жъ мо́й:
  • и рабѣ́ тво­е́й два́ сы́на, и би́стася о́ба на селѣ́, и не бы́сть кто́ бы и́хъ разлучи́лъ, и нападе́ еди́нъ на бра́та сво­его́, и умертви́ его́:
  • и се́, воста́ все́ оте́че­с­т­во на рабу́ твою́ и рѣ́ша: да́й уби́в­шаго бра́та сво­его́, и умертви́мъ его́ вмѣ́сто души́ бра́та, его́же уби́, и погуби́мъ и наслѣ́дника ва́­шего: и угася́тъ и́скру мою́ оста́в­шуюся, я́ко не оста́вити му́жу мо­ему́ оста́нка и и́мене на лицы́ земли́.
  • И рече́ ца́рь къ женѣ́: иди́ здра́ва въ до́мъ сво́й, и а́зъ заповѣ́даю о тебѣ́.
  • И рече́ жена́ Ѳекои́тяныня ко царю́: на мнѣ́ беззако́нiе, го́споди мо́й царю́, и на дому́ отца́ мо­его́, ца́рь же и престо́лъ его́ непови́ненъ.
  • И рече́ ца́рь: кто́ глаго́ляй къ тебѣ́, и при­­веде́ши его́ ко мнѣ́, и не при­­ложи́тъ ктому́ косну́тися ему́?
  • И рече́ жена́: да воспомя́нетъ ны́нѣ ца́рь Го́спода Бо́га сво­его́, внегда́ умно́жити у́жика кро́ве, е́же растли́ти, и не и́мутъ погуби́ти сы́на мо­его́. И рече́ [ца́рь]: жи́въ Госпо́дь, а́ще и вла́съ паде́тъ сы́ну тво­ему́ съ главы́ на зе́млю.
  • И рече́ жена́: да глаго́летъ ны́нѣ раба́ твоя́ ко господи́ну мо­ему́ царю́ сло́во. О́нъ же рече́: глаго́ли.
  • И рече́ жена́: почто́ помы́слилъ еси́ та́ко о лю́дехъ Бо́жiихъ? еда́ от­ у́стъ царе́выхъ сло́во сiе́ а́ки преступле́нiе, е́же не воз­врати́ти царю́ от­ринове́н­наго сво­его́?
  • я́ко сме́ртiю у́мремъ, и я́ко вода́ низходя́щая на зе́млю, я́же не собере́т­ся, и прiи́метъ Бо́гъ ду́шу, и помышля́яй спасти́ от­ него́ от­ринове́н­наго:
  • и ны́нѣ я́ко прiидо́хъ глаго́лати ко царю́ господи́ну мо­ему́ глаго́лъ се́й, я́ко уви́дятъ мя́ лю́дiе, и рече́тъ раба́ твоя́: да глаго́летъ у́бо ко господи́ну мо­ему́ царю́, не́гли сотвори́тъ ца́рь сло́во рабы́ сво­ея́,
  • я́ко услы́шитъ ца́рь: да и́зметъ рабу́ свою́ изъ ру́къ муже́й и́щущихъ погуби́ти мя́ и сы́на мо­его́ от­ уча́стiя Бо́жiя:
  • и рече́тъ раба́ твоя́: да бу́детъ ны́нѣ сло́во го́спода мо­его́ царя́ на же́ртву: я́коже бо а́нгелъ Бо́жiй, та́ко госпо́дь мо́й ца́рь, е́же слы́шати благо́е и зло́­е: и Госпо́дь Бо́гъ тво́й бу́детъ съ тобо́ю.
  • И от­вѣща́ ца́рь и рече́ къ женѣ́: ника́коже да утаи́ши от­ мене́ глаго́ла, о не́мже а́зъ вопрошу́ тя. И рече́ жена́: да глаго́летъ у́бо госпо́дь мо́й ца́рь.
  • И рече́ ца́рь: еда́ рука́ Иоа́вля о все́мъ се́мъ съ тобо́ю? И рече́ жена́ къ царю́: да живе́тъ душа́ твоя́, го́споди мо́й царю́, а́ще е́сть одесну́ю или́ ошу́юю от­ всѣ́хъ, я́же глаго́ла господи́нъ мо́й ца́рь, я́ко ра́бъ тво́й Иоа́въ то́й заповѣ́да мнѣ́, и то́й вложи́ во уста́ рабѣ́ тво­е́й вся́ словеса́ сiя́:
  • за е́же прiити́ лицу́ глаго́ла сего́, е́же сотвори́ ра́бъ тво́й Иоа́въ сло́во сiе́: господи́нъ же мо́й ца́рь му́дръ, я́коже му́дрость а́нгела Бо́жiя, е́же разумѣ́ти вся́, я́же на земли́.
  • И рече́ ца́рь ко Иоа́ву: се́, ны́нѣ сотвори́хъ ти́ по словеси́ тво­ему́ сему́: иди́, воз­врати́ о́трока Авессало́ма.
  • И паде́ на лицы́ сво­е́мъ Иоа́въ на зе́млю, и поклони́ся, и благослови́ царя́. И рече́ Иоа́въ: дне́сь позна́ ра́бъ тво́й, я́ко обрѣто́хъ благода́ть предъ очи́ма тво­и́ма, го́споди мо́й царю́, я́ко сотвори́ господи́нъ мо́й ца́рь сло́во раба́ сво­его́.
  • И воста́ Иоа́въ и и́де въ гедсу́ръ, и при­­веде́ Авессало́ма во Иерусали́мъ.
  • И рече́ ца́рь: да воз­врати́т­ся въ до́мъ сво́й, лица́ же мо­его́ да не ви́дитъ. И воз­врати́ся Авессало́мъ въ до́мъ сво́й, лица́ же царе́ва не ви́дѣ.
  • И я́коже Авессало́мъ не бѣ́ му́жъ во все́мъ Изра́или хва́ленъ зѣло́: от­ пяты́ ноги́ его́ и до верха́ его́ не бѣ́ въ не́мъ поро́ка:
  • и внегда́ стрищи́ ему́ главу́ свою́, и бы́сть от­ нача́ла дні́й до дні́й въ ня́же стрижа́­шеся, я́ко тя́жко бя́ше ему́ от­ ни́хъ, и стригу́щься вѣ́сяше власы́ главы́ сво­ея́ двѣ́сти си́клей по си́клю ца́рскому.
  • И роди́шася Авессало́му три́ сы́ны и дще́рь еди́на, и и́мя е́й Ѳама́рь: сiя́ бѣ́ жена́ добра́ зѣло́ взо́ромъ, и бы́сть жена́ ровоа́му сы́ну соломо́ню, и роди́ ему́ Аві́ю.
  • И сѣдя́ше Авессало́мъ во Иерусали́мѣ два́ лѣ́та дні́й, и лица́ царе́ва не ви́дѣ.
  • И посла́ Авессало́мъ ко Иоа́ву, дабы́ посла́ти его́ ко царю́, и не восхотѣ́ прiити́ къ нему́: и посла́ второ́е къ нему́, и не восхотѣ́ прiити́.
  • И рече́ Авессало́мъ ко отроко́мъ сво­и́мъ: ви́дите, ча́сть на селѣ́ Иоа́вли бли́зъ мене́, его́ та́мо ячме́нь, иди́те и запали́те его́ огне́мъ. И запали́ша раби́ Авессало́мли ча́сть [Иоа́влю] огне́мъ. И прiидо́ша раби́ Иоа́вли къ нему́ раздра́в­ше ри́зы своя́, и рѣ́ша: пожго́ша раби́ Авессало́мли ча́сть твою́ огне́мъ.
  • И воста́ Иоа́въ и прiи́де ко Авессало́му въ до́мъ, и рече́ къ нему́: почто́ сожго́ша раби́ тво­и́ ча́сть мою́ огне́мъ?
  • И рече́ Авессало́мъ ко Иоа́ву: се́, посыла́хъ къ тебѣ́, глаго́ля: иди́ сѣ́мо, и послю́ тя ко царю́, глаго́ля: почто́ прiидо́хъ изъ гедсу́ра? лу́чше ми́ бѣ́ бы́ти еще́ та́мо: и ны́нѣ се́, лица́ царе́ва не ви́дѣхъ: а́ще же е́сть во мнѣ́ непра́вда, то́ умертви́ мя.
  • И вни́де Иоа́въ ко царю́ и воз­вѣсти́ ему́. И при­­зва́ Авессало́ма, и прiи́де ко царю́, и поклони́ся ему́, и паде́ лице́мъ сво­и́мъ на зе́млю предъ лице́мъ царе́вымъ, и облобыза́ ца́рь Авессало́ма.
  • И заметил Иоав, сын Саруи, что сердце царя обратилось к Авессалому.
  • И послал Иоав в Фекою, и взял оттуда умную женщину и сказал ей: притворись плачущею и надень печальную одежду, и не мажься елеем, и представься женщиною, много дней плакавшею по умершем;
  • и пойди к царю и скажи ему так и так. И вложил Иоав в уста ее, что сказать.
  • И вошла женщина Фекоитянка к царю и пала лицем своим на землю, и поклонилась и сказала: помоги, царь, [помоги]!
  • И сказал ей царь: что тебе? И сказала она: я [давно] вдова, муж мой умер;
  • и у рабы твоей было два сына; они поссорились в поле, и некому было разнять их, и поразил один другого и умертвил его.
  • И вот, восстало все родство на рабу твою, и говорят: «отдай убийцу брата своего; мы убьем его за душу брата его, которую он погубил, и истребим даже наследника». И так они погасят остальную искру мою, чтобы не оставить мужу моему имени и потомства на лице земли.
  • И сказал царь женщине: иди спокойно домой, я дам приказание о тебе.
  • Но женщина Фекоитянка сказала царю: на мне, господин мой царь, да будет вина и на доме отца моего, царь же и престол его неповинен.
  • И сказал царь: того, кто будет против тебя, приведи ко мне, и он более не тронет тебя.
  • Она сказала: помяни, царь, Господа Бога твоего, чтобы не умножились мстители за кровь и не погубили сына моего. И сказал царь: жив Господь! не падет и волос сына твоего на землю.
  • И сказала женщина: позволь рабе твоей сказать еще слово господину моему царю.
  • Он сказал: говори. И сказала женщина: почему ты так мыслишь против народа Божия? Царь, произнеся это слово, обвинил себя самого, потому что не возвращает изгнанника своего.
  • Мы умрем и будем как вода, вылитая на землю, которую нельзя собрать; но Бог не желает погубить душу и помышляет, как бы не отвергнуть от Себя и отверженного.
  • И теперь я пришла сказать царю, господину моему, эти слова, потому что народ пугает меня; и раба твоя сказала: поговорю я с царем, не сделает ли он по слову рабы своей;
  • верно царь выслушает и избавит рабу свою от руки людей, хотящих истребить меня вместе с сыном моим из наследия Божия.
  • И сказала раба твоя: да будет слово господина моего царя в утешение мне, ибо господин мой царь, как Ангел Божий, и может выслушать и доброе и худое. И Господь Бог твой будет с тобою.
  • И отвечал царь и сказал женщине: не скрой от меня, о чем я спрошу тебя. И сказала женщина: говори, господин мой царь.
  • И сказал царь: не рука ли Иоава во всем этом с тобою? И отвечала женщина и сказала: да живет душа твоя, господин мой царь; ни направо, ни налево нельзя уклониться от того, что сказал господин мой, царь; точно, раб твой Иоав приказал мне, и он вложил в уста рабы твоей все эти слова;
  • чтобы притчею дать делу такой вид, раб твой Иоав научил меня; но господин мой [царь] мудр, как мудр Ангел Божий, чтобы знать все, что на земле.
  • И сказал царь Иоаву: вот, я сделал [по слову твоему]; пойди же, возврати отрока Авессалома.
  • Тогда Иоав пал лицем на землю и поклонился, и благословил царя и сказал: теперь знает раб твой, что обрел благоволение пред очами твоими, господин мой царь, так как царь сделал по слову раба своего.
  • И встал Иоав, и пошел в Гессур, и привел Авессалома в Иерусалим.
  • И сказал царь: пусть он возвратится в дом свой, а лица моего не видит. И пошел Авессалом в свой дом, а лица царского не видал.
  • Не было во всем Израиле мужчины столь красивого, как Авессалом, и столько хвалимого, как он; от подошвы ног до верха головы его не было у него недостатка.
  • Когда он стриг голову свою, – а он стриг ее каждый год, потому что она отягощала его, – то волоса с головы его весили двести сиклей по весу царскому.
  • И родились у Авессалома три сына и одна дочь, по имени Фамарь; она была женщина красивая [и сделалась женою Ровоама, сына Соломонова, и родила ему Авию].
  • И оставался Авессалом в Иерусалиме два года, а лица царского не видал.
  • И послал Авессалом за Иоавом, чтобы послать его к царю, но тот не захотел прийти к нему. Послал и в другой раз; но тот не захотел прийти.
  • И сказал [Авессалом] слугам своим: видите участок поля Иоава подле моего, и у него там ячмень; пойдите, выжгите его огнем. И выжгли слуги Авессалома тот участок поля огнем. [И пришли слуги Иоава к нему, разодрав одежды свои, и сказали: слуги Авессалома выжгли участок твой огнем.]
  • И встал Иоав, и пришел к Авессалому в дом, и сказал ему: зачем слуги твои выжгли мой участок огнем?
  • И сказал Авессалом Иоаву: вот, я посылал за тобою, говоря: приди сюда, и я пошлю тебя к царю сказать: зачем я пришел из Гессура? Лучше было бы мне оставаться там. Я хочу увидеть лице царя. Если же я виноват, то убей меня.
  • И пошел Иоав к царю и пересказал ему это. И позвал царь Авессалома; он пришел к царю, [поклонился ему] и пал лицем своим на землю пред царем; и поцеловал царь Авессалома.
  • 洗 鲁 雅 的 儿 子 约 押 , 知 道 王 心 里 想 念 押 沙 龙 ,
  • 就 打 发 人 往 提 哥 亚 去 , 从 那 里 叫 了 一 个 聪 明 的 妇 人 来 , 对 她 说 , 请 你 假 装 居 丧 的 , 穿 上 孝 衣 , 不 要 用 膏 抹 身 , 要 装 作 为 死 者 许 久 悲 哀 的 妇 人 。
  • 进 去 见 王 , 对 王 如 此 如 此 说 。 于 是 约 押 将 当 说 的 话 教 导 了 妇 人 。
  • 提 哥 亚 妇 人 到 王 面 前 , 伏 地 叩 拜 , 说 , 王 阿 , 求 你 拯 救 。
  • 王 问 她 说 , 你 有 什 么 事 呢 。 回 答 说 , 婢 女 实 在 是 寡 妇 , 我 丈 夫 死 了 。
  • 我 有 两 个 儿 子 , 一 日 在 田 间 争 斗 , 没 有 人 解 劝 , 这 个 就 打 死 那 个 。
  • 现 在 全 家 的 人 都 起 来 攻 击 婢 女 , 说 , 你 将 那 打 死 兄 弟 的 交 出 来 , 我 们 好 治 死 他 , 偿 他 打 死 兄 弟 的 命 , 灭 绝 那 承 受 家 业 的 。 这 样 , 他 们 要 将 我 剩 下 的 炭 火 灭 尽 , 不 与 我 丈 夫 留 名 留 后 在 世 上 。
  • 王 对 妇 人 说 , 你 回 家 去 吧 。 我 必 为 你 下 令 。
  • 提 哥 亚 妇 人 又 对 王 说 , 我 主 我 王 , 愿 这 罪 归 我 和 我 父 家 , 与 王 和 王 的 位 无 干 。
  • 王 说 , 凡 难 为 你 的 , 你 就 带 他 到 我 这 里 来 , 他 必 不 再 搅 扰 你 。
  • 妇 人 说 , 愿 王 记 念 耶 和 华 你 的 神 , 不 许 报 血 仇 的 人 施 行 灭 绝 , 恐 怕 他 们 灭 绝 我 的 儿 子 。 王 说 , 我 指 着 永 生 的 耶 和 华 起 誓 , 你 的 儿 子 连 一 根 头 发 也 不 致 落 在 地 上 。
  • 妇 人 说 , 求 我 主 我 王 容 婢 女 再 说 一 句 话 。 王 说 , 你 说 吧 。
  • 妇 人 说 , 王 为 何 也 起 意 要 害 神 的 民 呢 。 王 不 使 那 逃 亡 的 人 回 来 , 王 的 这 话 就 是 自 证 己 错 了 。
  • 我 们 都 是 必 死 的 , 如 同 水 泼 在 地 上 , 不 能 收 回 。 神 并 不 夺 取 人 的 性 命 , 乃 设 法 使 逃 亡 的 人 不 致 成 为 赶 出 , 回 不 来 的 。
  • 我 来 将 这 话 告 诉 我 主 我 王 , 是 因 百 姓 使 我 惧 怕 。 婢 女 想 , 不 如 将 这 话 告 诉 王 , 或 者 王 成 就 婢 女 所 求 的 。
  • 人 要 将 我 和 我 儿 子 从 神 的 地 业 上 一 同 除 灭 , 王 必 应 允 救 我 脱 离 他 的 手 。
  • 婢 女 又 想 , 我 主 我 王 的 话 必 安 慰 我 。 因 为 我 主 我 王 能 辨 别 是 非 , 如 同 神 的 使 者 一 样 。 惟 愿 耶 和 华 你 的 神 与 你 同 在 。
  • 王 对 妇 人 说 , 我 要 问 你 一 句 话 , 你 一 点 不 要 瞒 我 。 妇 人 说 , 愿 我 主 我 王 说 。
  • 王 说 , 你 这 些 话 莫 非 是 约 押 的 主 意 麽 。 妇 人 说 , 我 敢 在 我 主 我 王 面 前 起 誓 , 王 的 话 升 对 , 不 偏 左 右 , 是 王 的 仆 人 约 押 吩 咐 我 的 , 这 些 话 是 他 教 导 我 的 。
  • 王 的 仆 人 约 押 如 此 行 , 为 要 挽 回 这 事 。 我 主 的 智 慧 却 如 神 使 者 的 智 慧 , 能 知 世 上 一 切 事 。
  • 王 对 约 押 说 , 我 应 允 你 这 事 。 你 可 以 去 , 把 那 少 年 人 押 沙 龙 带 回 来 。
  • 约 押 就 面 伏 于 地 叩 拜 , 祝 谢 于 王 , 又 说 , 王 既 应 允 仆 人 所 求 的 , 仆 人 今 日 知 道 在 我 主 我 王 眼 前 蒙 恩 了 。
  • 于 是 约 押 起 身 往 基 述 去 , 将 押 沙 龙 带 回 耶 路 撒 冷 。
  • 王 说 , 使 他 回 自 己 家 里 去 , 不 要 见 我 的 面 。 押 沙 龙 就 回 自 己 家 里 去 , 没 有 见 王 的 面 。
  • 以 色 列 全 地 之 中 , 无 人 像 押 沙 龙 那 样 俊 美 , 得 人 的 称 赞 , 从 脚 底 到 头 顶 毫 无 瑕 疵 。
  • 他 的 头 发 甚 重 , 每 到 年 底 剪 发 一 次 。 所 剪 下 来 的 , 按 王 的 平 称 一 称 , 重 二 百 舍 客 勒 。
  • 押 沙 龙 生 了 三 个 儿 子 , 一 个 女 儿 。 女 儿 名 叫 他 玛 , 是 个 容 貌 俊 美 的 女 子 。
  • 押 沙 龙 住 在 耶 路 撒 冷 足 有 二 年 , 没 有 见 王 的 面 。
  • 押 沙 龙 打 发 人 去 叫 约 押 来 , 要 托 他 去 见 王 , 约 押 却 不 肯 来 。 第 二 次 打 发 人 去 叫 他 , 他 仍 不 肯 来 。
  • 所 以 押 沙 龙 对 仆 人 说 , 你 们 看 , 约 押 有 一 块 田 , 与 我 的 田 相 近 , 其 中 有 大 麦 , 你 们 去 放 火 烧 了 。 押 沙 龙 的 仆 人 就 去 放 火 烧 了 那 田 。
  • 于 是 约 押 起 来 , 到 了 押 沙 龙 家 里 , 问 他 说 , 你 的 仆 人 为 何 放 火 烧 了 我 的 田 呢 。
  • 押 沙 龙 回 答 约 押 说 , 我 打 发 人 去 请 你 来 , 好 托 你 去 见 王 , 替 我 说 , 我 为 何 从 基 述 回 来 呢 。 不 如 仍 在 那 里 。 现 在 要 许 我 见 王 的 面 。 我 若 有 罪 , 任 凭 王 杀 我 就 是 了 。
  • 于 是 约 押 去 见 王 , 将 这 话 奏 告 王 , 王 便 叫 押 沙 龙 来 。 押 沙 龙 来 见 王 , 在 王 面 前 俯 伏 于 地 , 王 就 与 押 沙 龙 亲 嘴 。