Скрыть
2:3
2:6
2:7
2:10
2:14
2:15
2:16
2:17
2:19
2:20
2:21
2:22
2:24
2:25
2:26
2:27
2:29
2:30
2:31
2:32
Церковнославянский (рус)
И бы́сть по си́хъ, и вопроси́ дави́дъ Го́спода, глаго́ля: вни́ду ли въ еди́нъ от­ градо́въ Иу́диныхъ? И рече́ Госпо́дь къ нему́: и вни́ди. И рече́ дави́дъ: ка́мо вни́ду? И рече́: въ Хевро́нъ.
И и́де та́мо дави́дъ въ Хевро́нъ, и о́бѣ жены́ его́, Ахинаа́мъ Иезраили́тыня и Авиге́а [бы́в­шая] жена́ Нава́ла карми́лскаго,
и му́жiе и́же съ ни́мъ кі́йждо, и до́мове и́хъ, и нача́ша жи́ти во градѣ́хъ Хевро́нскихъ.
И прiидо́ша му́жiе от­ Иуде́и и пома́заша та́мо дави́да, да ца́р­ст­вуетъ надъ до́момъ Иу́динымъ. И воз­вѣсти́ша дави́ду, глаго́люще: я́ко му́жiе Иави́са Галаадити́тскаго погребо́ша Сау́ла.
И посла́ дави́дъ послы́ къ старѣ́йшинамъ Иави́са Галаадити́тскаго и рече́ къ ни́мъ дави́дъ: благослове́ни вы́ Го́споду, я́ко сотвори́сте ми́лость сiю́ надъ господи́номъ ва́шимъ Сау́ломъ, христо́мъ Госпо́днимъ, и погребо́сте его́ и Ионаѳа́на сы́на его́:
и ны́нѣ да сотвори́тъ Госпо́дь съ ва́ми ми́лость и и́стину: и а́зъ сотворю́ съ ва́ми сiе́ благо́е, поне́же сотвори́сте глаго́лъ се́й:
и ны́нѣ да укрѣпя́т­ся ру́ки ва́шя, и да бу́дете сы́нове си́льнiи, я́ко у́мре господи́нъ ва́шъ Сау́лъ, мене́ же пома́за до́мъ Иу́динъ, да ца́р­ст­вую надъ ни́ми.
И Авени́ръ сы́нъ ни́ровъ, нача́лный во­ево́да Сау́ловъ, взя́ Иевосѳе́а сы́на Сау́ля, и изведе́ его́ изъ полка́ въ Манае́мъ,
и воцари́ его́ надъ Галаади́тiею и надъ Ѳасирі́ею и надъ Иезраи́лемъ и надъ Ефре́момъ и надъ Венiами́номъ и надъ всѣ́мъ Изра́илемъ.
Четы́редесять лѣ́тъ Иевосѳе́ю бѣ́ сы́ну Сау́лову, егда́ нача́ ца́р­ст­вовати надъ Изра́илемъ, и два́ лѣ́та ца́р­ст­вова, кромѣ́ до́му Иу́дина, и́же бы́сть за дави́домъ.
И бы́ша дні́е, въ ня́же дави́дъ ца́р­ст­вова въ Хевро́нѣ надъ до́момъ Иу́динымъ, се́дмь лѣ́тъ и ше́сть ме́сяцъ.
И изы́де Авени́ръ сы́нъ ни́ровъ и о́троцы Иевосѳе́а сы́на Сау́ля изъ Манае́ма въ гавао́нъ.
И Иоа́въ сы́нъ саруі́евъ и о́троцы дави́довы изыдо́ша от­ Хевро́на и срѣто́шася съ ни́ми у пото́ка гавао́ня ку́пно, и сѣдо́ша сі́и надъ пото́комъ от­сю́ду, и ті́и от­ту́ду.
И рече́ Авени́ръ ко Иоа́ву: да воста́нутъ ны́нѣ о́троцы и да по­игра́ютъ предъ на́ми. И рече́ Иоа́въ: да воста́нутъ.
И воста́ша и преидо́ша от­ о́трокъ Венiами́новыхъ, число́мъ два­на́­де­сять Иевосѳе́а сы́на Сау́ля, и от­ о́трокъ дави́довыхъ два­на́­де­сять:
и взя́ кі́йждо руко́ю за главу́ и́скрен­няго сво­его́, и ме́чь его́ въ ре́бра и́скрен­няго его́, и падо́ша вку́пѣ: и нарече́ся и́мя мѣ́сту тому́ ча́сть навѣ́тниковъ, я́же е́сть въ гавао́нѣ.
И бы́сть бра́нь же́стока зѣло́ въ то́й де́нь: и паде́ Авени́ръ и му́жiе Изра́илстiи предъ о́троки дави́довы.
И бы́ша та́мо три́ сы́нове саруи́евы, Иоа́въ и Аве́сса и Асаи́лъ: Асаи́лъ же бѣ́ лего́къ нога́ма сво­и́ма, я́ко еди́на се́рна от­ су́щихъ на селѣ́.
И погна́ Асаи́лъ вслѣ́дъ Авени́ра, и не уклони́ся ни на де́сно ни на лѣ́во, но вслѣ́дъ Авени́ра:
и озрѣ́ся Авени́ръ наза́дъ себе́ и рече́: ты́ ли еси́ са́мъ, Асаи́ле? И рече́: а́зъ е́смь.
И рече́ ему́ Авени́ръ: уклони́ся ты́ на де́сно или́ на шу́ее, и воз­ми́ себѣ́ еди́наго от­ о́трокъ, и воз­ми́ себѣ́ все́ ору́жiе его́. И не восхотѣ́ Асаи́лъ уклони́тися от­ него́.
И при­­ложи́ еще́ Авени́ръ глаго́лати ко Асаи́лу: от­ступи́ от­ мене́, да не поражу́ тя о зе́млю: и ка́ко явлю́ лице́ мое́ ко Иоа́ву?
и гдѣ́ су́ть сiя́? воз­врати́ся ко Иоа́ву бра́ту тво­ему́. И не хотя́ше от­ступи́ти. И уда́ри его́ Авени́ръ копiе́мъ созади́ въ ля́двiя: и про́йде копiе́ сквоз­ѣ́ его́, и паде́ та́мо и у́мре предъ ни́мъ: и бы́сть вся́къ при­­ходя́й до мѣ́ста, идѣ́же паде́ Асаи́лъ и у́мре, и остановля́шеся.
И погна́ша Иоа́въ и Аве́сса вслѣ́дъ Авени́ра, и со́лнце заходя́ше: и ті́и прiидо́ша да́же до холма́ Амма́, и́же е́сть предъ лице́мъ га́и, пу́ть пусты́ни гавао́ни.
И собра́шася сы́нове Венiами́новы за Авени́ромъ и бы́ша въ сни́тiи еди́нѣмъ, и ста́ша на версѣ́ холма́ еди́наго.
И воз­зва́ Авени́ръ ко Иоа́ву и рече́: еда́ въ побѣ́ду поя́стъ ме́чь? или́ не вѣ́си, я́ко горька́ бу́дутъ послѣ́дняя? и доко́лѣ не рече́ши лю́демъ воз­врати́тися созади́ бра́тiй на́шихъ?
И рече́ Иоа́въ: жи́въ Госпо́дь, я́ко, а́ще бы не ре́клъ еси́, тогда́ от­ у́тра бы лю́дiе мо­и́ преста́ли гоня́ще кі́йждо вслѣ́дъ бра́та сво­его́.
И воструби́ Иоа́въ трубо́ю, и ста́ша вси́ лю́дiе, и не погна́ша вслѣ́дъ Изра́илтянъ, и не при­­ложи́ша ктому́ ра́товати.
Авени́ръ же и му́жiе его́ идо́ша на за́падъ всю́ но́щь о́ну, и преидо́ша Иорда́нъ, и про­идо́ша всю́ страну́ ту́, и прiидо́ша въ по́лкъ.
И Иоа́въ воз­врати́ся вспя́ть от­ Авени́ра, и собра́ вся́ лю́ди, и исчи́слиша о́трокъ дави́довыхъ [па́дшихъ] девять­на́­де­сять муже́й, и Асаи́ла.
О́троцы же дави́довы уби́ша сыно́въ Венiами́нихъ муже́й Авени́ровыхъ три́ста и шестьдеся́тъ муже́й.
И взя́ша Асаи́ла, и погребо́ша его́ во гро́бѣ отца́ его́ въ Виѳлее́мѣ. И и́де Иоа́въ и му́жiе его́ съ ни́мъ всю́ но́щь, и освѣто́ша въ Хевро́нѣ.
Синодальный
1 Давид пошел в Хеврон и там воцарен мужами Иуды; 5 он хвалит жителей Иависа Галаадского за то, что они позаботились о теле Саула; 8 Авенир воцарил Иевосфея над всем Израилем, кроме Иуды; 12 Иоав, Авесса и Асаил пошли войною против Авенира и погнались за ним.
После сего Давид вопросил Господа, говоря: идти ли мне в какой-либо из городов Иудиных? И сказал ему Господь: иди. И сказал Давид: куда идти? И сказал Он: в Хеврон.
И пошел туда Давид и обе жены его, Ахиноама Изреелитянка и Авигея, бывшая жена Навала, Кармилитянка.
И людей, бывших с ним, привел Давид, каждого с семейством его, и поселились в городе Хевроне.
И пришли мужи Иудины и помазали там Давида на царство над домом Иудиным. И донесли Давиду, что жители Иависа Галаадского погребли Саула.
И отправил Давид послов к жителям Иависа Галаадского, сказать им: благословенны вы у Господа за то, что оказали эту милость господину своему Саулу, [помазаннику Господню,] и погребли его [и Ионафана, сына его],
и ныне да воздаст вам Господь милостью и истиною; и я сделаю вам благодеяние за то, что вы это сделали;
ныне да укрепятся руки ваши, и будьте мужественны; ибо господин ваш Саул умер, а меня помазал дом Иудин царем над собою.
Но Авенир, сын Ниров, начальник войска Саулова, взял Иевосфея, сына Саулова, и привел его в Маханаим,
и воцарил его над Галаадом, и Ашуром, и Изреелем, и Ефремом, и Вениамином, и над всем Израилем.
Сорок лет было Иевосфею, сыну Саулову, когда он воцарился над Израилем, и царствовал два года. Только дом Иудин остался с Давидом.
Всего времени, в которое Давид царствовал в Хевроне над домом Иудиным, было семь лет и шесть месяцев.
И вышел Авенир, сын Ниров, и слуги Иевосфея, сына Саулова, из Маханаима в Гаваон.
Вышел и Иоав, сын Саруи, со слугами Давида, и встретились у Гаваонского пруда, и засели те на одной стороне пруда, а эти на другой стороне пруда.
И сказал Авенир Иоаву: пусть встанут юноши и поиграют пред нами. И сказал Иоав: пусть встанут.
И встали и пошли числом двенадцать Вениамитян со стороны Иевосфея, сына Саулова, и двенадцать из слуг Давидовых.
Они схватили друг друга за голову, вонзили меч один другому в бок и пали вместе. И было названо это место Хелкаф-Хаццурим, что в Гаваоне.
И произошло в тот день жесточайшее сражение, и Авенир с людьми Израильскими был поражен слугами Давида.
И были там три сына Саруи: Иоав, и Авесса, и Асаил. Асаил же был легок на ноги, как серна в поле.
И погнался Асаил за Авениром и преследовал его, не уклоняясь ни направо, ни налево от следов Авенира.
И оглянулся Авенир назад и сказал: ты ли это, Асаил? Тот сказал: я.
И сказал ему Авенир: уклонись направо или налево, и выбери себе одного из отроков и возьми себе его вооружение. Но Асаил не захотел отстать от него.
И повторил Авенир еще, говоря Асаилу: отстань от меня, чтоб я не поверг тебя на землю; тогда с каким лицем явлюсь я к Иоаву, брату твоему?
[и где это бывает? возвратись к брату твоему Иоаву.] Но тот не захотел отстать. Тогда Авенир, поворотив копье, поразил его в живот; копье прошло насквозь его, и он упал там же и умер на месте. Все проходившие чрез то место, где пал и умер Асаил, останавливались.
И преследовали Иоав и Авесса Авенира. Солнце уже зашло, когда они пришли к холму Амма, что против Гиаха, на дороге к пустыне Гаваонской.
И собрались Вениамитяне вокруг Авенира и составили одно ополчение, и стали на вершине одного холма.
И воззвал Авенир к Иоаву, и сказал: вечно ли будет пожирать меч? Или ты не знаешь, что последствия будут горестные? И доколе ты не скажешь людям, чтобы они перестали преследовать братьев своих?
И сказал Иоав: жив Бог! если бы ты не говорил иначе, то еще утром перестали бы люди преследовать братьев своих.
И затрубил Иоав трубою, и остановился весь народ, и не преследовали более Израильтян; сражение прекратилось.
Авенир же и люди его шли равниною всю ту ночь и перешли Иордан, и прошли весь Битрон, и пришли в Маханаим.
И возвратился Иоав от преследования Авенира и собрал весь народ, и недоставало из слуг Давидовых девятнадцати человек кроме Асаила.
Слуги же Давидовы поразили Вениамитян и людей Авенировых; пало их триста шестьдесят человек.
И взяли Асаила и похоронили его во гробе отца его, что в Вифлееме. Иоав же с людьми своими шел всю ночь и на рассвете прибыл в Хеврон.
Арабский (Arabic Van Dyke)
وكان بعد ذلك ان داود سأل الرب قائلا أأصعد الى احدى مدن يهوذا. فقال له الرب اصعد. فقال داود الى اين اصعد. فقال الى حبرون.
فصعد داود الى هناك هو وامرأتاه اخينوعم اليزرعيلية وابيجايل امرأة نابال الكرملي.
واصعد داود رجاله الذين معه كل واحد وبيته وسكنوا في مدن حبرون.
وأتى رجال يهوذا ومسحوا هناك داود ملكا على بيت يهوذا واخبروا داود قائلين ان رجال يابيش جلعاد هم الذين دفنوا شاول.
فارسل داود رسلا الى اهل يابيش جلعاد يقول لهم مباركون انتم من الرب اذ قد فعلتم هذا المعروف بسيدكم شاول فدفنتموه.
والآن ليصنع الرب معكم احسانا وحقا وانا ايضا افعل معكم هذا الخير لانكم فعلتم هذا الامر.
والآن فلتتشدد ايديكم وكونوا ذوي بأس لانه قد مات سيدكم شاول واياي مسح بيت يهوذا ملكا عليهم
واما ابنير بن نير رئيس جيش شاول فاخذ ايشبوشث بن شاول وعبر به الى محنايم
وجعله ملكا على جلعاد وعلى الاشوريين وعلى يزرعيل وعلى افرايم وعلى بنيامين وعلى كل اسرائيل.
وكان ايشبوشث بن شاول ابن اربعين سنة حين ملك على اسرائيل وملك سنتين. واما بيت يهوذا فانما اتبعوا داود.
وكانت المدة التي ملك فيها داود في حبرون على بيت يهوذا سبع سنين وستة اشهر
وخرج ابنير بن نير وعبيد ايشبوشث بن شاول من محنايم الى جبعون.
وخرج يوآب ابن صروية وعبيد داود فالتقوا جميعا على بركة جبعون وجلسوا هؤلاء على البركة منهنا وهؤلاء على البركة من هناك.
فقال ابنير ليوآب ليقم الغلمان ويتكافحوا امامنا. فقال يوآب ليقوموا.
فقاموا وعبروا بالعدد اثنا عشر لاجل بنيامين وايشبوشث بن شاول واثنا عشر من عبيد داود.
وامسك كل واحد براس صاحبه وضرب سيفه في جنب صاحبه وسقطوا جميعا. فدعي ذلك الموضع حلقث هصوريم التي هي في جبعون.
وكان القتال شديدا جدا في ذلك اليوم وانكسر ابنير ورجال اسرائيل امام عبيد داود.
وكان هناك بنو صروية الثلاثة يوآب وابيشاي وعسائيل. وكان عسائيل خفيف الرجلين كظبي البر.
فسعى عسائيل وراء ابنير ولم يمل في السير يمنة ولا يسرة من وراء ابنير.
فالتفت ابنير الى ورائه وقال أأنت عسائيل. فقال انا هو.
فقال له ابنير مل الى يمينك او الى يسارك واقبض على احد الغلمان وخذ لنفسك سلبه. فلم يشأ عسائيل ان يميل من ورائه.
ثم عاد ابنير وقال لعسائيل مل من ورائي. لماذا اضربك الى الارض. فكيف ارفع وجهي لدى يوآب اخيك.
فأبى ان يميل فضربه ابنير بزج الرمح في بطنه فخرج الرمح من خلفه فسقط هناك ومات في مكانه. وكان كل من ياتي الى الموضع الذي سقط فيه عسائيل ومات يقف
وسعى يوآب وابيشاي وراء ابنير وغابت الشمس عندما أتيا الى تل أمّة الذي تجاه جيح في طريق برية جبعون.
فاجتمع بنو بنيامين وراء ابنير وصاروا جماعة واحدة ووقفوا على راس تل واحد.
فنادى ابنير يوآب وقال هل الى الابد ياكل السيف. ألم تعلم انها تكون مرارة في الاخير. فحتى متى لا تقول للشعب ان يرجعوا من وراء اخوتهم.
فقال يوآب حيّ هو الله انه لو لم تتكلم لكان الشعب في الصباح قد صعد كل واحد من وراء اخيه.
وضرب يوآب بالبوق فوقف جميع الشعب ولم يسعوا بعد وراء اسرائيل ولا عادوا الى المحاربة.
فسار ابنير ورجاله في العربة ذلك الليل كله وعبروا الاردن وساروا في كل الشعب وجاءوا الى محنايم.
ورجع يوآب من وراء ابنير وجمع كل الشعب. وفقد من عبيد داود تسعة عشر رجلا وعسائيل.
وضرب عبيد داود من بنيامين ومن رجال ابنير فمات ثلاث مئة وستون رجلا.
ورفعوا عسائيل ودفنوه في قبر ابيه الذي في بيت لحم. وسار يوآب ورجاله الليل كله واصبحوا في حبرون
І сталося потому, і запитався Давид Господа, говорячи: Чи йти мені в одне з Юдиних міст?
А Господь відказав йому: Іди!
І сказав Давид: Куди я піду?
А Він відказав: У Хеврон!
І ввійшов туди Давид, а також дві жінки його: їзреелітка Ахіноам та Авіґаїл, колишня жінка кармелянина Навала.
І людей своїх, що були з ним, привів Давид кожного та дім його, і вони осілися по хевронських містах.
І посходилися Юдині мужі, і помазали там Давида царем над Юдиним домом.
А Давидові розповіли, кажучи: Люди ґілеадського Явешу поховали Саула.
І послав Давид людей до ґілеадського Явешу, і сказав до них: Благословенні ви для Господа, що зробили цю милість із своїм паном, із Саулом, та поховали його!
А тепер нехай Господь зробить вам милість та правду, і я теж зроблю вам те добро за те, що ви зробили цю річ.
А тепер нехай зміцняться ваші руки, і будьте мужні, бо помер пан ваш Саул, а також Юдин дім помазав мене царем над собою.
А Авнер, Нерів син, провідник Саулового війська, узяв Іш-Бошета, Саулового сина, та й привів його до Маханаїму.
І він настановив його царем над Ґілеадом, і над Ашуреянином, і над Їзреелем, і над Єфремом, і над Веніямином, і над усім Ізраїлем.
Іш-Бошет, Саулів син, був віку сорока літ, коли зацарював над Ізраїлем, і царював два роки, тільки дім Юди був за Давидом.
А число днів, що Давид був царем у Хевроні над Юдиним домом, сім літ і шість місяців.
І вийшов Авнер, Нерів син, та слуги Іш-Бошета, Саулового сина, з Маханаїму до Ґів́ону.
А Йоав, син Церуї, та Давидові слуги вийшли й зустріли їх разом при ґів́онському ставі.
І засіли вони ті з того боку ставу, а ті з цього боку ставу.
І сказав Авнер до Йоава: Нехай встануть ці юнаки, і побавляться перед нами!
І сказав Йоав: Нехай встануть.
І встали, і перейшли в числі дванадцяти для Веніямина та для Іш-Бошета, Саулового сина, та дванадцять із Давидових слуг.
І схопили один одного за голову, та й всадили свого меча до боку один одного, і попадали разом.
І назвали ім́я тому місцю: Хелкат-Гаццурім, що в Ґів́оні.
І знявся того дня дуже жорстокий бій, і був побитий Авнер та Ізраїлеві люди Давидовими слугами.
І були там три сини Церуї: Йоав, і Авішай, і Асаїл.
А Асаїл був легкий в ногах своїх, як польова та газеля.
І гнався Асаїл за Авнером, і не збочував, ані праворуч, ані ліворуч із погоні за Авнером.
І обернувся Авнер позад себе й сказав: Чи це ти, Асаїле?
А той відказав: Я.
І сказав йому Авнер: Збоч собі на правицю свою чи на лівицю свою, і схопи собі одного із слуг, і візьми собі зброю його.
Та не хотів Асаїл спинити погоні за ним.
А Авнер знов говорив до Асаїла: Спинися в гонитві за мною!
Нащо я вб́ю тебе?
І як зведу я обличчя своє до брата твого Йоава?
А той відмовився спинитися.
І вдарив його Авнер заднім кінцем списа в живіт, і спис вийшов іззаду його!
І впав він там, і помер на місці…
І сталося, кожен, хто приходив до того місця, де впав Асаїл та помер, то спинявся.
І гналися Йоав та Авішай за Авнером.
І сонце зайшло, а вони прийшли до згір́я Амма, що навпроти Ґіаху, на дорозі до Ґів́онської пустині.
І зібралися Веніяминові сини при Авнері, і склали один відділ, та й спинилися на верхів́ї одного взгір́я.
І кликнув Авнер до Йоава й сказав: Чи завжди меч буде жерти?
Чи ти не знаєш, що гіркота буде наостанку?
І аж доки ти не скажеш народові спинитися в гонитві за своїми братами?
А Йоав відказав: Як живий Бог, коли б ти не сказав був іншого, то ще від ранку народ був би перестав гнатися за братом своїм.
І засурмив Йоав у сурму, і спинився ввесь народ, і не гналися вже за Ізраїлем, і більше вже не воювали.
А Авнер та люди його йшли степом усю ту ніч, і перейшли Йордан, і пройшли ввесь Бітрон, і прийшли до Маханаїму.
І Йоав вернувся з погоні за Авнером, і зібрав увесь народ, і забракло з Давидових слуг дев́ятнадцяти чоловіка та Асаїла.
А Давидові слуги побили з Веніямина та з людей Авнера, три сотні й шістдесят чоловіка, що померли.
І винесли Асаїла, і поховали його в гробі батька його, що в Віфлеємі.
І йшли цілу ніч Йоав та люди його, а розсвіло їм у Хевроні.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible