Скрыть

Ца́рствъ 2-я, Глава 21

Толкования
Толкования главы
    21:3
    21:4
    21:5
    21:9
    21:10
    21:11
    21:13
    21:15
    21:16
    21:22
    Церковнославянский (рус)
    И бы́сть гла́дъ на земли́ во дни́ дави́довы три́ лѣ́та, лѣ́то по лѣ́ту. И вопроси́ дави́дъ лица́ Госпо́дня и рече́ Госпо́дь: надъ Сау́ломъ и надъ до́момъ его́ оби́да въ сме́рти крове́й его́, поне́же умертви́ гаваони́ты.
    И при­­зва́ ца́рь дави́дъ гаваони́ты и рече́ къ ни́мъ: и гаваони́тяне не су́ть сы́нове Изра́илевы, но то́кмо от­ оста́тковъ Аморре́йскихъ, и сы́нове Изра́илевы кля́шася и́мъ: Сау́лъ же взыска́ порази́ти я́, внегда́ поревнова́ти ему́ по сынѣ́хъ Изра́илевыхъ и Иу́диныхъ.
    И рече́ дави́дъ ко гаваони́тяномъ: что́ сотворю́ ва́мъ? и чи́мъ умолю́, да благослови́те достоя́нiе Госпо́дне?
    И рѣ́ша ему́ гаваони́тяне: нѣ́сть на́мъ сребра́ или́ зла́та со Сау́ломъ и съ до́момъ его́, и нѣ́сть на́мъ му́жа умертви́ти от­ всего́ Изра́иля. И рече́: что́ вы́ глаго́лете, и сотворю́ ва́мъ?
    И рѣ́ша ко царю́: му́жа, и́же соверши́ надъ на́ми и погна́ ны, и́же умы́сли потреби́ти ны́, потреби́мъ его́, да не бу́детъ во всѣ́хъ предѣ́лѣхъ Изра́илевыхъ:
    дади́те на́мъ се́дмь муже́й от­ сыно́въ его́, и повѣ́симъ и́хъ на со́лнцѣ Го́сподеви въ гавао́нѣ Сау́ли избра́н­ныхъ Госпо́днихъ. И рече́ ца́рь: а́зъ да́мъ.
    И пощадѣ́ ца́рь мемфивосѳе́а, сы́на Ионаѳа́ня сы́на Сау́ля, кля́твы ра́ди Госпо́дни, я́же посредѣ́ и́хъ и посредѣ́ дави́да и посредѣ́ Ионаѳа́на сы́на Сау́ля.
    И взя́ ца́рь два́ сы́на ресфы́ дще́ре Аі́а, подло́жницы Сау́ли, и́хже роди́ Сау́лу, ермоні́а и мемфивосѳе́а, и пя́ть сыно́въ Мелхо́лы дще́ре Сау́ли и́хже роди́ есдрiи́лу сы́ну верзеллі́а мо­улаѳі́ева,
    и даде́ и́хъ въ ру́ки гаваони́томъ. И повѣ́сиша я́ на со́лнцѣ на горѣ́ предъ Го́сподемъ, и падо́ша та́мо сі́и се́дмь вку́пѣ: ті́и же умро́ша во дне́хъ жа́твы пе́рвыхъ, въ нача́лѣ жа́твы ячме́ня.
    И взя́ ресфа́ дщи́ Аі́ина вре́тище, и потче́ е́ себѣ́ при­­ ка́мени, въ нача́лѣ жа́твы ячме́ня до́ндеже снидо́ша на ни́хъ во́ды Бо́жiя съ небесе́, и не даде́ пти́цамъ небе́снымъ дне́мъ почи́ти на ни́хъ, ниже́ звѣре́мъ земны́мъ но́щiю.
    И повѣ́даша дави́ду вся́ ели́ка сотвори́ ресфа́ дще́рь Аі́а, подло́жница Сау́ля. И истлѣ́ша, и взя́ я́ да́нъ сы́нъ Ио́й, и́же от­ исча́дiй исполи́новыхъ.
    И и́де дави́дъ, и взя́ ко́сти Сау́ли и ко́сти Ионаѳа́на сы́на его́ от­ муже́й сыно́въ Иави́са Галаа́дскаго, и́же украдо́ша и́хъ от­ сто́гны веѳса́ни, зане́ повѣ́сиша и́хъ та́мо иноплеме́н­ницы въ де́нь, въ о́ньже порази́ша иноплеме́н­ницы Сау́ла въ гелву́и.
    И воз­несе́ дави́дъ ко́сти Сау́ли от­ту́ду и ко́сти Ионаѳа́на сы́на его́, и собра́ ко́сти повѣ́шеныхъ на со́лнцѣ:
    и погребо́ша ко́сти Сау́ли и ко́сти Ионаѳа́на сы́на его́, и ко́сти повѣ́шеныхъ на со́лнцѣ, въ земли́ Венiами́новѣ, при­­ краи́ во гро́бѣ ки́са отца́ его́, и сотвори́ша вся́ ели́ка заповѣ́да ца́рь. И послу́ша Бо́гъ земли́ по си́хъ.
    И бы́сть па́ки бра́нь иноплеме́н­никомъ со Изра́илтяны. И сни́де дави́дъ и о́троцы его́ съ ни́мъ, и би́шася со иноплеме́н­ники: и утруди́ся дави́дъ.
    И Иесві́й, и́же бѣ́ от­ вну́къ Рафа́нихъ, [у него́же] бѣ́ вѣ́съ копiя́ его́ три́ста Си́кль вѣ́са мѣ́дяна, и то́й бѣ́ препоя́санъ ору́жiемъ, и хотя́ше порази́ти дави́да.
    И помо́же ему́ Аве́сса сы́нъ сару́инъ, и изба́ви дави́да Аве́сса, и порази́ иноплеме́н­ника, и умертви́ его́. Тогда́ кля́шася му́жiе дави́довы, глаго́люще: не изы́деши ктому́ съ на́ми на бра́нь, да не угаси́ши свѣти́лника Изра́илева.
    И бы́сть по си́хъ еще́ бра́нь въ ге́ѳѣ со иноплеме́н­ники: тогда́ порази́ совохе́й и́же от­ Асо́ѳы со́бран­ныя вну́ки гига́нтовы.
    И бы́сть па́ки бра́нь въ ро́мѣ со иноплеме́н­ники: и порази́ Елеана́нъ сы́нъ Арiорги́ма Виѳлее́млянинъ голiа́ѳа и́же от­ геѳѳе́а, и дре́во копiя́ его́ бы́сть а́ки наво́й тку́щихъ.
    И бы́сть па́ки бра́нь въ ге́ѳѣ: и бѣ́ му́жъ от­ Мадо́на, и пе́рсты ру́къ его́ и пе́рсты но́гъ его́ по шести́, число́мъ два́десять четы́ри: и то́й роди́ся от­ Рафы́,
    и уничижи́ Изра́иля: и уби́ его́ Ионаѳа́нъ сы́нъ Сафа́я бра́та дави́дова.
    Четы́ри сі́и роди́шася вну́цы гига́нтовы Рафѣ́ въ ге́ѳѣ, и падо́ша от­ руку́ дави́дову и от­ руку́ рабо́въ его́.
    Синодальный
    1 Требование Гаваонитян о мщении за зло, причиненное им Саулом; 7 Давид доставил им семь сыновей Саула, которых они повесили; 10 Рицпа, мать двух из них, своей верностью вызывает у Давида сожаление; 12 Давид с почетом похоронил этих семерых, а также кости Саула и Ионафана; 15 главные у Давида в его войнах с Филистимлянами.
    Был голод на земле во дни Давида три года, год за годом. И вопросил Давид Господа. И сказал Господь: это ради Саула и кровожадного дома его, за то, что он умертвил Гаваонитян.
    Тогда царь призвал Гаваонитян и говорил с ними. Гаваонитяне были не из сынов Израилевых, но из остатков Аморреев; Израильтяне же дали им клятву, но Саул хотел истребить их по ревности своей о потомках Израиля и Иуды.
    И сказал Давид Гаваонитянам: что мне сделать для вас, и чем примирить вас, чтобы вы благословили наследие Господне?
    И сказали ему Гаваонитяне: не нужно нам ни серебра, ни золота от Саула, или от дома его, и не нужно нам, чтоб умертвили кого в Израиле. Он сказал: чего же вы хотите? я сделаю для вас.
    И сказали они царю: того человека, который губил нас и хотел истребить нас, чтобы не было нас ни в одном из пределов Израилевых, –
    из его потомков выдай нам семь человек, и мы повесим их [на солнце] пред Господом в Гиве Саула, избранного Господом. И сказал царь: я выдам.
    Но пощадил царь Мемфивосфея, сына Ионафана, сына Саулова, ради клятвы именем Господним, которая была между ними, между Давидом и Ионафаном, сыном Сауловым.
    И взял царь двух сыновей Рицпы, дочери Айя, которая родила Саулу Армона и Мемфивосфея, и пять сыновей Мелхолы, дочери Сауловой, которых она родила Адриэлу, сыну Верзеллия из Мехолы,
    и отдал их в руки Гаваонитян, и они повесили их [на солнце] на горе пред Господом. И погибли все семь вместе; они умерщвлены в первые дни жатвы, в начале жатвы ячменя.
    Тогда Рицпа, дочь Айя, взяла вретище и разостлала его себе на той горе и сидела от начала жатвы до того времени, пока не полились на них воды Божии с неба, и не допускала касаться их птицам небесным днем и зверям полевым ночью.
    И донесли Давиду, что сделала Рицпа, дочь Айя, наложница Саула. [И истлели они; и взял их Дан, сын Иои, из потомков исполинов.]
    И пошел Давид и взял кости Саула и кости Ионафана, сына его, у жителей Иависа Галаадского, которые тайно взяли их с площади Беф-Сана, где они были повешены Филистимлянами, когда убили Филистимляне Саула на Гелвуе.
    И перенес он оттуда кости Саула и кости Ионафана, сына его; и собрали кости повешенных [на солнце].
    И похоронили кости Саула и Ионафана, сына его, [и кости повешенных на солнце] в земле Вениаминовой, в Цела, во гробе Киса, отца его. И сделали всё, что повелел царь, и умилостивился Бог над страною после того.
    И открылась снова война между Филистимлянами и Израильтянами. И вышел Давид и слуги его с ним, и воевали с Филистимлянами; и Давид утомился.
    Тогда Иесвий, один из потомков Рефаимов, у которого копье было весом в триста сиклей меди и который опоясан был новым мечом, хотел поразить Давида.
    Но ему помог Авесса, сын Саруин, [и спас Давида Авесса] и поразил Филистимлянина и умертвил его. Тогда люди Давидовы поклялись, говоря: не выйдешь ты больше с нами на войну, чтобы не угас светильник Израиля.
    Потом была снова война с Филистимлянами в Гобе; тогда Совохай Хушатянин убил Сафута, одного из потомков Рефаимов.
    Было и другое сражение в Гобе; тогда убил Елханан, сын Ягаре-Оргима Вифлеемского, Голиафа Гефянина, у которого древко копья было, как навой у ткачей.
    Было еще сражение в Гефе; и был там один человек рослый, имевший по шести пальцев на руках и на ногах, всего двадцать четыре, также из потомков Рефаимов,
    и он поносил Израильтян; но его убил Ионафан, сын Сафая, брата Давидова.
    Эти четыре были из рода Рефаимов в Гефе, и они пали от руки Давида и слуг его.
    Итальянский
    Al tempo di Davide ci fu una carestia per tre anni; Davide cercò il volto del Signore e il Signore gli disse: "Su Saul e sulla sua casa c'è sangue, perché egli ha fatto morire i Gabaoniti".
    Allora il re chiamò i Gabaoniti e parlò loro. I Gabaoniti non erano Israeliti, ma un resto degli Amorrei, e gli Israeliti avevano fatto con loro un giuramento; Saul però, nel suo zelo per gli Israeliti e per quelli di Giuda, aveva cercato di colpirli.
    Davide disse ai Gabaoniti: "Che devo fare per voi? In che modo espierò, perché voi possiate benedire l'eredità del Signore?".
    I Gabaoniti gli risposero: "Fra noi e Saul e la sua casa non è questione d'argento o d'oro, né ci riguarda l'uccidere qualcuno in Israele". Il re disse: "Quello che voi direte io ve lo farò".
    Quelli risposero al re: "Di quell'uomo che ci ha distrutti e aveva progettato di finirci, perché più non sopravvivessimo in tutto il territorio d'Israele,
    ci siano consegnati sette uomini tra i suoi figli e noi li impiccheremo davanti al Signore a Gàbaon, sul monte del Signore". Il re disse: "Ve li consegnerò".
    Il re risparmiò Merib-Baal, figlio di Giònata, figlio di Saul, per il giuramento del Signore che c'era tra loro, tra Davide e Giònata, figlio di Saul.
    Il re prese i due figli che Rispa, figlia di Aià, aveva partoriti a Saul, Armonì e Merib-Baal, e i cinque figli che Merab, figlia di Saul, aveva partoriti ad Adrièl di Mecolà, figlio di Barzillài.
    Li consegnò nelle mani dei Gabaoniti, che li impiccarono sul monte, davanti al Signore. Tutti e sette caddero insieme. Furono messi a morte nei primi giorni della mietitura, quando si cominciava a mietere l'orzo.
    Allora Rispa, figlia di Aià, prese il sacco e lo stese sulla roccia, dal principio della mietitura fino a quando dal cielo non cadde su di loro la pioggia. Essa non permise agli uccelli del cielo di posarsi su di loro di giorno e alle bestie selvatiche di accostarsi di notte.
    Fu riferito a Davide quello che Rispa, figlia di Aià, concubina di Saul, aveva fatto.
    Davide andò a prendere le ossa di Saul e quelle di Giònata, suo figlio, presso i signori di Iabes di Gàlaad, i quali le avevano sottratte furtivamente dalla piazza di Bet-Sean, dove i Filistei li avevano appesi quando avevano colpito Saul sul Gèlboe.
    Egli riportò le ossa di Saul e quelle di Giònata, suo figlio; poi si raccolsero anche le ossa di quelli che erano stati impiccati.
    Le ossa di Saul e di Giònata, suo figlio, furono sepolte nel territorio di Beniamino a Sela, nel sepolcro di Kis, padre di Saul. Fu fatto quanto il re aveva ordinato e, dopo questo, Dio si mostrò placato verso la terra.
    I Filistei mossero di nuovo guerra a Israele e Davide scese con i suoi servi a combattere contro i Filistei. Davide era stanco
    e Isbi-Benòb, uno dei discendenti di Rafa, con una lancia del peso di trecento sicli di bronzo e portando una spada nuova, manifestò il proposito di uccidere Davide;
    ma Abisài, figlio di Seruià, venne in aiuto al re, colpì il Filisteo e lo uccise. Allora gli uomini di Davide gli giurarono: "Tu non uscirai più con noi a combattere e non spegnerai la lampada d'Israele".
    Dopo questo, ci fu un'altra battaglia con i Filistei, a Gob. Allora Sibbecài di Cusa uccise Saf, uno dei discendenti di Rafa.
    Ci fu un'altra battaglia con i Filistei, a Gob, ed Elcanàn, figlio di Iair, di Betlemme, uccise Golia di Gat: l'asta della sua lancia era come un cilindro da tessitori.
    Ci fu un'altra battaglia a Gat, dove c'era un uomo di grande statura, che aveva sei dita per mano e per piede, in tutto ventiquattro, e anche lui discendeva da Rafa.
    Egli sfidò Israele, ma Giònata, figlio di Simeà, fratello di Davide, lo uccise.
    Questi quattro discendevano da Rafa, a Gat. Essi caddero per mano di Davide e dei suoi uomini.
    І був голод за днів Давида три роки, рік за роком.
    І шукав Давид Господнього лиця, а Господь сказав: Кров на Саула та на його дім за те, що повбивав він ґів́онітян.
    І покликав цар ґів́онітян та й сказав їм про це.
    А ґів́онітяни, вони не з Ізраїлевих синів, а з останку амореянина, а Ізраїлеві сини були присягнули їм.
    Та Саул шукав, щоб повбивати їх через свою горливість для синів Ізраїля та Юди.
    І сказав Давид до ґів́онітян: Що я зроблю вам і чим надолужу, щоб ви поблагословили Господню спадщину?
    І сказали йому ґів́онітяни: Не треба нам ані срібла, ані золота від Саула та від дому його, і не треба нам забивати чоловіка в Ізраїлі.
    А він сказав: Що ви скажете, зроблю вам.
    І сказали вони до царя: Чоловік той, що вигубив нас, і що замишляв на нас, щоб нас винищити, щоб ми не стали в усій Ізраїлевій границі,
    нехай буде нам дано семеро мужа з синів його, і ми повішаємо їх для Господа в Ґів́аті Саула, Господнього вибранця.
    А цар сказав: Я дам.
    Та змилосердився цар над Мефівошетом, сином Йонатана, Саулового сина, через Господню присягу, що була поміж ними, між Давидом та між Йонатаном, Сауловим сином.
    І взяв цар двох синів Ріцпи, дочки Айї, яких вона породила Саулові, Армонія та Мефівошета, і п́ятьох синів Мелхоли, Саулової дочки, що вона породила Адріїлові, синові мехолатянина Барзіллая,
    та й дав їх у руку ґів́онітян, і вони повішали їх на горі перед Господнім лицем.
    І впали семеро разом, а були вони побиті в перших днях жнив, коли початок жнив ячменю.
    А Ріцпа, дочка Айїна, взяла веретище, і простягла його собі на скелі, і була там від початку жнив аж поки не зійшли на них води з неба, і не дала вона спочити на них птаству небесному вдень, а польовій звірині вночі…
    І було донесено Давидові, що зробила Ріцпа, Айїна дочка, Саулова наложниця.
    А Давид пішов, і взяв кості Саула та кості сина його Йонатана від господарів ґілеадського Явешу, що викрали були їх із майдану Бет-Шану що їх повісили там филистимляни того дня, коли филистимляни побили Саула в Ґілбоа.
    І виніс він звідти кості Саула та кості сина його Йонатана, і зібрали кості повішаних.
    І поховали кості Саула та сина його Йонатана в Веніяминовому краї, в Целі, в гробі батька його Кіша.
    І зробили все, що наказав був цар, і потому Бог був ублаганий Краєм.
    І була ще війна филистимлян з Ізраїлем.
    І зійшов Давид та з ним слуги його, і воювали з филистимлянами.
    І змучився Давид.
    І був Ішбі в Нові, що з нащадків Рафи, а вага його списа три сотні шеклів міді, і оперезаний він був новою зброєю.
    І він сказав, щоб забити Давида.
    Та поміг йому Авішай, син Церуїн, і він ударив филистимлянина, та й забив його.
    Тоді Давидові люди присягли йому, говорячи: Ти не вийдеш уже з нами на війну, і не погасиш Ізраїлевого світильника!
    І сталося потім, і була ще війна в Нові з филистимлянами.
    Тоді хушанин Сіббехай побив Сафа, що з нащадків Рафи.
    І була ще війна в Нові з филистимлянами, і віфлеємець Елханан, син Яаре, і побив ґатянина Ґоліята, а держак списа його був, як ткацький вал.
    І була ще війна в Ґаті.
    А там чоловік великого зросту, що мав на руках та на ногах по шість пальців, числом двадцять і чотири.
    Також і він був народжений тому Рафі.
    І зневажав він Ізраїля, та вбив його Йонатан, син Шім́ї, Давидового брата!
    Четверо тих були народжені тому Рафі в Ґаті, і попадали вони від руки Давида та від руки його слуг.
    Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
    Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
    Цитата из Библии каждое утро
    TG: t.me/azbible
    Viber: vb.me/azbible