И бы́сть бра́нь на мно́го между́ до́момъ Сау́лимъ и между́ до́момъ дави́довымъ, и до́мъ дави́довъ возвыша́шеся и укрѣпля́шеся, до́мъ же Сау́ль идя́ше и изнемога́ше.

И роди́шася дави́ду въ Хевро́нѣ сыно́въ ше́сть: и бѣ́ перворо́дный ему́ Амно́нъ от Ахинаа́мы Иезраили́тыни,

и вторы́й ему́ сы́нъ далуі́а от Авиге́и карми́лскiя, и тре́тiй Авессало́мъ сы́нъ маа́хи дще́ре Ѳолми́ царя́ гесси́рска,

четве́ртый Адо́нiа сы́нъ Агги́ѳы, и пя́тый Сафаті́а от Авита́лы,

и шесты́й Иеѳераа́мъ от е́глы жены́ дави́довы: сі́и роди́шася дави́ду въ Хевро́нѣ.

И бы́сть внегда́ бы́ти бра́ни между́ до́момъ Сау́лимъ и между́ до́момъ дави́довымъ, и бя́ше Авени́ръ держа́ до́мъ Сау́ловъ.

И Сау́лова подло́жница бѣ́, е́йже бѣ́ и́мя ресфа́, дще́рь Ио́ля. И вни́де къ не́й Авени́ръ, и рече́ Иевосѳе́й сы́нъ Сау́ль ко Авени́ру: что́ я́ко вше́лъ еси́ къ подло́жницѣ отца́ моего́?

И разгнѣ́вася зѣло́ Авени́ръ о словеси́ се́мъ на Иевосѳе́а и рече́ ему́ Авени́ръ: еда́ пе́сiя глава́ е́смь а́зъ? сотвори́хъ дне́сь ми́лость до́му Сау́ла отца́ твоего́ и бра́тiи и зна́емымъ, и не отступи́хъ въ до́мъ дави́довъ, и и́щеши на мнѣ́ ты́ о непра́вдѣ жены́ дне́сь?

сiя́ да сотвори́тъ Бо́гъ Авени́ру и сiя́ да приложи́тъ ему́, зане́ я́коже кля́тся Госпо́дь дави́ду, та́ко сотворю́ ему́ въ се́й де́нь,

е́же отъя́ти ца́рство от до́му Сау́ля и воздви́гнути престо́лъ дави́довъ во Изра́или и во Иу́дѣ от Да́на да́же до вирсаві́и.

И не возмо́же ктому́ Иевосѳе́й отвѣща́ти Авени́ру словесе́ от боя́зни, я́же къ нему́.

И посла́ Авени́ръ къ дави́ду послы́ въ Ѳела́мъ, идѣ́же бѣ́, а́бiе, глаго́ля: положи́ завѣ́тъ тво́й со мно́ю, и се́, рука́ моя́ съ тобо́ю, е́же возврати́ти ми́ къ тебѣ́ ве́сь до́мъ Изра́илевъ.

И рече́ дави́дъ: до́брѣ, а́зъ положу́ съ тобо́ю завѣ́тъ, то́кмо словесе́ еди́наго прошу́ у тебе́, глаго́ля: не и́маши ви́дѣти лица́ моего́, а́ще не приведе́ши Мелхо́лы дще́ре Сау́ли, приходя́щу ти́ ви́дѣти лице́ мое́.

И посла́ дави́дъ ко Иевосѳе́ю сы́ну Сау́лю вѣ́стники, глаго́ля: отда́ждь мнѣ́ жену́ мою́ Мелхо́лу, ю́же взя́хъ за сто́ необрѣ́занiй иноплеме́нничихъ.

И посла́ Иевосѳе́й, и взя́тъ ю́ от му́жа ея́ от Фалтiи́ла сы́на Селли́мова.

И идя́ше му́жъ ея́ съ не́ю пла́чася да́же до Вараки́ма. И рече́ къ нему́ Авени́ръ: иди́, возврати́ся. И возврати́ся.

И рече́ Авени́ръ къ старѣ́йшинамъ Изра́илевымъ, глаго́ля: вчера́ и тре́тiяго дне́ иска́сте дави́да, да ца́рствуетъ надъ ва́ми:

и ны́нѣ сотвори́те, я́коже Госпо́дь глаго́ла о дави́дѣ, глаго́ля: руко́ю раба́ моего́ дави́да спасу́ лю́ди моя́ Изра́иля от руки́ иноплеме́нничи и от руки́ всѣ́хъ враго́въ и́хъ.

И глаго́ла Авени́ръ во у́шы Венiами́ну: и и́де Авени́ръ глаго́лати во у́шы дави́довы въ Хевро́нъ вся́, ели́ка уго́дна бѣ́ша предъ очи́ма Изра́илевыма и предъ очи́ма всего́ до́му Венiами́ня.

И прiи́де Авени́ръ къ дави́ду въ Хевро́нъ, и съ ни́мъ два́десять муже́й. И сотвори́ дави́дъ пи́ръ Авени́ру и муже́мъ его́ и́же съ ни́мъ.

И рече́ Авени́ръ къ дави́ду: воста́ну ны́нѣ и пойду́ и соберу́ къ господи́ну моему́ царю́ всего́ Изра́иля, и положу́ съ ни́мъ завѣ́тъ, и ца́рствовати и́маши всѣ́ми, и́хже жела́етъ душа́ твоя́. И посла́ дави́дъ Авени́ра, и и́де съ ми́ромъ.

И се́, о́троцы дави́довы и Иоа́въ идя́ху от исхо́да и коры́сть мно́гу неся́ху съ собо́ю, и Авени́ръ уже́ не бѣ́ съ дави́домъ въ Хевро́нѣ, я́ко отсла́нъ бя́ше, и отъи́де съ ми́ромъ.

Иоа́въ же и все́ во́инство его́ прiи́де: и возвѣсти́ша Иоа́ву, глаго́люще: прихожда́ше Авени́ръ сы́нъ ни́ровъ къ дави́ду, и отсла́ его́, и отъи́де съ ми́ромъ.

И вни́де Иоа́въ къ царю́ и рече́: что́ сiе́ сотвори́лъ еси́? се́, прихожда́ше Авени́ръ къ тебѣ́, и почто́ отпусти́лъ еси́ его́, и отъи́де съ ми́ромъ?

или́ не вѣ́си зло́бы Авени́ра сы́на ни́рова, я́ко слука́вствовати къ тебѣ́ прiи́де, и уразумѣ́ти исхо́дъ тво́й и вхо́дъ тво́й, и увѣ́дати вся́ ели́ка твори́ши ты́?

И возврати́ся Иоа́въ от дави́да, и посла́ послы́ вслѣ́дъ Авени́ра, и возврати́ша его́ от кла́дязя сеира́мска: дави́дъ же не вѣ́дяше.

И возврати́ Авени́ра въ Хевро́нъ, и соврати́ его́ Иоа́въ на страну́ от вра́тъ глаго́лати къ нему́ лука́вно: и уда́ри его́ въ ля́двiя, и у́мре въ кро́ви Асаи́ла бра́та Иоа́вля.

И услы́ша дави́дъ по си́хъ и рече́: чи́стъ е́смь а́зъ и ца́рство мое́ от Го́спода и отны́нѣ и до вѣ́ка от кро́ве Авени́ра сы́на ни́рова:

да сни́детъ на главу́ Иоа́влю и на ве́сь до́мъ отца́ его́, и да не оскудѣ́етъ от до́му Иоа́вля излива́яй сѣ́мя, и прокаже́нный, и держа́йся жезла́, и па́даяй ору́жiемъ, и ума́ленный хлѣ́бами.

Иоа́въ же и Аве́сса бра́тъ его́ наблюда́ху Авени́ра, поне́же уби́ Асаи́ла бра́та и́хъ въ гавао́нѣ на бра́ни.

И рече́ дави́дъ ко Иоа́ву и ко всѣ́мъ лю́демъ его́: раздери́те ри́зы ва́шя и препоя́шитеся вре́тищы, и рыда́йте о Авени́рѣ. Са́мъ же ца́рь дави́дъ идя́ше вслѣ́дъ одра́.

И погребо́ша Авени́ра въ Хевро́нѣ. И воздви́же ца́рь гла́съ сво́й и пла́кася надъ гро́бомъ его́, и вси́ лю́дiе пла́каша о Авени́рѣ.

И пла́кася ца́рь надъ Авени́ромъ и рече́: еда́ сме́ртiю Нава́ла у́мре Авени́ръ?

ру́цѣ твои́ не свя́заны, но́зѣ твои́ не во око́вахъ: не приступи́лъ еси́ я́коже Нава́лъ, предъ сынми́ непра́вды па́лъ еси́. И собра́шася вси́ лю́дiе пла́катися его́,

и прiидо́ша вси́ лю́дiе предложи́ти дави́ду я́сти хлѣ́бы еще́ су́щу дни́. И кля́тся дави́дъ, глаго́ля: сiя́ да сотвори́тъ ми́ Бо́гъ и сiя́ да приложи́тъ, я́ко а́ще не за́йдетъ со́лнце, не и́мамъ вкуси́ти хлѣ́ба ни ино́го чего́.

И позна́ша вси́ лю́дiе, и уго́дна бы́ша предъ ни́ми вся́, ели́ка сотвори́ ца́рь предъ людьми́.

И разумѣ́ша вси́ лю́дiе и ве́сь Изра́иль въ то́й де́нь, я́ко не бы́сть от царя́ убі́йства Авени́ру сы́ну ни́рову.

И рече́ ца́рь отроко́мъ свои́мъ: не вѣ́сте ли, я́ко властели́нъ вели́къ паде́ въ се́й де́нь во Изра́или?

и я́ко а́зъ е́смь бли́жнiй дне́сь и возста́вленъ въ царя́? му́жiе же сі́и сы́нове сару́ины жесточа́йшiи мене́ су́ть: да возда́стъ Госпо́дь творя́щему лука́вная по зло́бѣ его́.

Французский (LSG)

La guerre dura longtemps entre la maison de Saül et la maison de David. David devenait de plus en plus fort, et la maison de Saül allait en s'affaiblissant.

Il naquit à David des fils à Hébron. Son premier-né fut Amnon, d'Achinoam de Jizreel;

le second, Kileab, d'Abigaïl de Carmel, femme de Nabal; le troisième, Absalom, fils de Maaca, fille de Talmaï, roi de Gueschur;

le quatrième, Adonija, fils de Haggith; le cinquième, Schephathia, fils d'Abithal;

et le sixième, Jithream, d'Égla, femme de David. Ce sont là ceux qui naquirent à David à Hébron.

Pendant la guerre entre la maison de Saül et la maison de David, Abner tint ferme pour la maison de Saül.

Or Saül avait eu une concubine, nommée Ritspa, fille d'Ajja. Et Isch Boscheth dit à Abner: Pourquoi es-tu venu vers la concubine de mon père?

Abner fut très irrité des paroles d'Isch Boscheth, et il répondit: Suis-je une tête de chien, qui tienne pour Juda? Je fais aujourd'hui preuve de bienveillance envers la maison de Saül, ton père, envers ses frères et ses amis, je ne t'ai pas livré entre les mains de David, et c'est aujourd'hui que tu me reproches une faute avec cette femme?

Que Dieu traite Abner dans toute sa rigueur, si je n'agis pas avec David selon ce que l'Éternel a juré à David,

en disant qu'il ferait passer la royauté de la maison de Saül dans la sienne, et qu'il établirait le trône de David sur Israël et sur Juda depuis Dan jusqu'à Beer Schéba.

Isch Boscheth n'osa pas répliquer un seul mot à Abner, parce qu'il le craignait.

Abner envoya des messagers à David pour lui dire de sa part: A qui est le pays? Fais alliance avec moi, et voici, ma main t'aidera pour tourner vers toi tout Israël.

Il répondit: Bien! je ferai alliance avec toi; mais je te demande une chose, c'est que tu ne voies point ma face, à moins que tu n'amènes d'abord Mical, fille de Saül, en venant auprès de moi.

Et David envoya des messagers à Isch Boscheth, fils de Saül, pour lui dire: Donne-moi ma femme Mical, que j'ai fiancée pour cent prépuces de Philistins.

Isch Boscheth la fit prendre chez son mari Palthiel, fils de Laïsch.

Et son mari la suivit en pleurant jusqu'à Bachurim. Alors Abner lui dit: Va, retourne-t'en! Et il s'en retourna.

Abner eut un entretien avec les anciens d'Israël, et leur dit: Vous désiriez autrefois d'avoir David pour roi;

établissez-le maintenant, car l'Éternel a dit de lui: C'est par David, mon serviteur, que je délivrerai mon peuple d'Israël de la main des Philistins et de la main de tous ses ennemis.

Abner parla aussi à Benjamin, et il alla rapporter aux oreilles de David à Hébron ce qu'avaient résolu Israël et toute la maison de Benjamin.

Il arriva auprès de David à Hébron, accompagné de vingt hommes; et David fit un festin à Abner et à ceux qui étaient avec lui.

Abner dit à David: Je me lèverai, et je partirai pour rassembler tout Israël vers mon seigneur le roi; ils feront alliance avec toi, et tu règneras entièrement selon ton désir. David renvoya Abner, qui s'en alla en paix.

Voici, Joab et les gens de David revinrent d'une excursion, et amenèrent avec eux un grand butin. Abner n'était plus auprès de David à Hébron, car David l'avait renvoyé, et il s'en était allé en paix.

Lorsque Joab et toute sa troupe arrivèrent, on fit à Joab ce rapport: Abner, fils de Ner, est venu auprès du roi, qui l'a renvoyé, et il s'en est allé en paix.

Joab se rendit chez le roi, et dit: Qu'as-tu fait? Voici, Abner est venu vers toi; pourquoi l'as-tu renvoyé et laissé partir?

Tu connais Abner, fils de Ner! c'est pour te tromper qu'il est venu, pour épier tes démarches, et pour savoir tout ce que tu fais.

Et Joab, après avoir quitté David, envoya sur les traces d'Abner des messagers, qui le ramenèrent depuis la citerne de Sira: David n'en savait rien.

Lorsque Abner fut de retour à Hébron, Joab le tira à l'écart au milieu de la porte, comme pour lui parler en secret, et là il le frappa au ventre et le tua, pour venger la mort d'Asaël, son frère.

David l'apprit ensuite, et il dit: Je suis à jamais innocent, devant l'Éternel, du sang d'Abner, fils de Ner, et mon royaume l'est aussi.

Que ce sang retombe sur Joab et sur toute la maison de son père! Qu'il y ait toujours quelqu'un dans la maison de Joab, qui soit atteint d'un flux ou de la lèpre, ou qui s'appuie sur un bâton, ou qui tombe par l'épée, ou qui manque de pain!

Ainsi Joab et Abischaï, son frère, tuèrent Abner, parce qu'il avait donné la mort à Asaël, leur frère, à Gabaon, dans la bataille.

David dit à Joab et à tout le peuple qui était avec lui: Déchirez vos vêtements, ceignez-vous de sacs, et pleurez devant Abner! Et le roi David marcha derrière le cercueil.

On enterra Abner à Hébron. Le roi éleva la voix et pleura sur le sépulcre d'Abner, et tout le peuple pleura.

Le roi fit une complainte sur Abner, et dit: Abner devait-il mourir comme meurt un criminel?

Tu n'avais ni les mains liées, ni les pieds dans les chaînes! Tu es tombé comme on tombe devant des méchants.

Et tout le peuple pleura de nouveau sur Abner. Tout le peuple s'approcha de David pour lui faire prendre quelque nourriture, pendant qu'il était encore jour; mais David jura, en disant: Que Dieu me traite dans toute sa rigueur, si je goûte du pain ou quoi que ce soit avant le coucher du soleil!

Cela fut connu et approuvé de tout le peuple, qui trouva bon tout ce qu'avait fait le roi.

Tout le peuple et tout Israël comprirent en ce jour que ce n'était pas par ordre du roi qu'Abner, fils de Ner, avait été tué.

Le roi dit à ses serviteurs: Ne savez-vous pas qu'un chef, qu'un grand homme, est tombé aujourd'hui en Israël?

Je suis encore faible, quoique j'aie reçu l'onction royale; et ces gens, les fils de Tseruja, sont trop puissants pour moi. Que l'Éternel rende selon sa méchanceté à celui qui fait le mal!

Украинский (Огієнко)

Языки

І була довга та війна між домом Сауловим та між домом Давидовим.
А Давид усе зміцнювався, а Саулів дім усе слабнув.

І в Хевроні народилися Давидові сини, і був його первісток Амнон, від їзреелітки Ахіноам;

а другий син його Кіл́ав від Авіґаїл, колишньої жінки кармелянина Навала;
а третій Авесалом, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського;

а четвертий Адонійя, син Хаґґіт, а п́ятий Шефатія, син Авітал,

а шостий Їтреам, від Еґли, Давидової жінки, оці народилися Давидові в Хевроні.

І сталося, коли була війна між домом Сауловим та домом Давидовим, то Авнер тримався Саулового дому.

І мав Саул наложницю, а ім́я їй Ріцпа, дочка Айї.
І сказав Іш-Бошет до Авнера: Чого ти прийшов до наложниці батька мого?

І дуже запалився Авнерові гнів на слова Іш-Бошетові, і він сказав: Чи я псяча юдська голова?
Сьогодні я роблю ласку домові твого батька Саула, його братам та його приятелям, і не віддав тебе в Давидову руку, а ти сьогодні згадав на мені гріх цієї жінки?

Нехай так зробить Бог Авнерові, і нехай ще додасть йому, якщо я не зроблю Давидові так, як Господь присягнув був йому,

щоб перенести царство від Саулового дому, і щоб поставити Давидів трон над Ізраїлем та над Юдою від Дану й аж до Беер-Шеви.

І той не міг уже відповідати Авнерові ані слова, бо боявся його.

І послав Авнер замість себе послів до Давида сказати: Чия це земля?
І ще сказати: Склади ж свою умову зо мною, і ось рука моя буде з тобою, щоб привернути до тебе всього Ізраїля.

А Давид відказав: Добре, я складу з тобою умову!
Тільки однієї речі я жадаю від тебе, а саме: ти не побачиш обличчя мого, якщо ти не приведеш Мелхи, Саулової дочки, коли ти прийдеш побачити мене.

І послав Давид послів до Іш-Бошета, Саулового сина, говорячи: Віддай жінку мою Мелху, яку я заручив був собі за сотню крайніх плотів филистимських.

І послав Іш-Бошет, і взяв її від її чоловіка, від Палтіїла, сина Лаїша.

І пішов з нею чоловік її, і все плакав за нею аж до Бахуріму.
І сказав до нього Авнер: Іди, вернися!
І той вернувся.

А Авнерове слово з Ізраїлевими старшими було таке: Ви вже давно бажаєте мати Давида царем над собою.

А тепер зробіть це, бо Господь сказав був до Давида, говорячи: Рукою Мого раба Давида Я спасу народ Мій, Ізраїля, від руки филистимлян та від руки всіх ворогів його.

І говорив Авнер також до ушей Веніяминових.
І також пішов Авнер говорити до ушей Давидових у Хевроні, усе, що добре в очах Ізраїля та в очах усього дому Веніяминового.

І прийшов Авнер до Давида до Хеврону, а з ним двадцятеро люда.
І Давид зробив прийняття Авнерові та людям, що з ним.

І сказав Авнер до Давида: Нехай я встану й піду, і приведу до пана, царя мого, усього Ізраїля, а вони складуть із тобою умову, і ти будеш царювати над усім, чого буде жадати душа твоя.
І відпустив Давид Авнера, і він пішов із миром.

Аж ось прийшли слуги Давидові та Йоав із походу, і принесли з собою велику здобич.
А Авнера не було з Давидом у Хевроні, бо він відпустив його, і той пішов із миром.

А Йоав та все військо, що було з ним, прийшли.
І розповіли Йоаву, говорячи: Приходив Авнер, син Нерів, до царя, а він відпустив його, і той пішов із миром.

І прийшов Йоав до царя та й сказав: Що ти зробив?
Ось приходив до тебе Авнер, нащо ти відпустив його, і він відійшов?

Ти знаєш Авнера, Нерового сина, він приходив, щоб намовити тебе та щоб вивідати твій вихід та вхід твій, і щоб вивідати все, що ти робиш.

І вийшов Йоав від Давида, і послав посланців за Авнером, і вони завернули його з Бор-Гассіри, а Давид про те не знав.

І вернувся Авнер до Хеврону, а Йоав відвів його в середину брами, щоб поговорити з ним таємно, та й ударив його там у живіт, і той помер за кров брата його Асаїла.

А потім почув про це Давид і сказав: Невинний я та царство моє перед Господом аж навіки в крові Авнера, Нерового сина.

Нехай вона спаде на голову Йоава та на ввесь дім його батька!
І нехай не перестає в Йоавовому домі течивий, і прокажений, і той, хто опирається на кия, і хто падає від меча, і хто не має хліба!

А Йоав та брат його Авішай убили Авнера за те, що він забив їхнього брата Асаїла в Ґів́оні в бою.

І сказав Давид до Йоава та до всього народу, що був з ним: Роздеріть вашу одежу, і опережіться веретищем, та й голосіть за Авнером!
А цар Давид ішов за марами.

І поховали Авнера в Хевроні, а цар підніс свій голос та й плакав над Авнеровим гробом, і плакав увесь народ.

І заспівав цар жалобну пісню над Авнером та й сказав: Чи Авнер мав загинути смертю негідного?

Твої руки були не пов́язані, не забиті були твої ноги в кайдани, ти впав, як від неправедних падають!
І ввесь народ ще більше плакав над ним.

І прийшов увесь народ, щоб намовити Давида покріпитися хлібом ще того дня, та присягнув Давид, говорячи: Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо я перед заходом сонця скуштую хліба або чогобудь!

А ввесь народ довідався про це, і це було добре в їхніх очах, як і все, що робив цар, було добре в очах усього народу.

І того дня довідалися ввесь народ та ввесь Ізраїль, що то не було від царя, щоб забити Авнера, сина Нерового.

І сказав цар своїм слугам: Ото ж знайте, що вождь та великий муж упав цього дня!

А я сьогодні слабий, хоч помазаний цар, а ті люди, сини Церуї, сильніші від мене.
Нехай відплатить Господь злочинцеві за його зло!