Скрыть
5:10
5:13
5:15
5:22
5:23
Церковнославянский (рус)
И прiидо́ша вся́ племена́ Изра́илева къ дави́ду въ Хевро́нъ и глаго́лаша ему́: се́, ко́сти твоя́ и пло́ть твоя́ мы́ есмы́:
и вчера́ и тре́тiяго дне́ Сау́лу су́щу царю́ надъ на́ми, ты́ бы́лъ еси́ вводя́й и изводя́й Изра́иля, и рече́ Госпо́дь къ тебѣ́: ты́ упасе́ши лю́ди моя́ Изра́иля и ты́ бу́деши во́ждь лю́демъ мо­и́мъ Изра́илю.
И прiидо́ша вси́ старѣ́йшины Изра́илевы къ царю́ въ Хевро́нъ, и положи́ и́мъ ца́рь дави́дъ завѣ́тъ въ Хевро́нѣ предъ Го́сподемъ: и пома́заша дави́да на ца́р­ст­во надъ всѣ́мъ Изра́илемъ.
Сы́нъ три́десяти лѣ́тъ дави́дъ внегда́ воцари́тися ему́, и ца́р­ст­вова четы́редесять лѣ́тъ:
се́дмь лѣ́тъ и ме́сяцей ше́сть ца́р­ст­вова въ Хевро́нѣ надъ Иу́дою, и три́десять три́ лѣ́та ца́р­ст­вова надъ всѣ́мъ Изра́илемъ и Иу́дою во Иерусали́мѣ.
И по́йде дави́дъ и вси́ му́жiе его́ во Иерусали́мъ ко Иевусе́ю, живу́щему на земли́ то́й. И рѣ́ша дави́ду: не вни́деши сѣ́мо, я́ко воста́ша хромі́и и слѣпі́и глаго́люще: я́ко не вни́детъ дави́дъ сѣ́мо.
И взя́ дави́дъ крѣ́пость Сiо́ню: сiя́ е́сть гра́дъ дави́довъ.
И рече́ дави́дъ въ де́нь то́й: вся́къ поража́яй Иевусе́а да каса́ет­ся мече́мъ и хромы́хъ и слѣпы́хъ и ненави́дящихъ души́ дави́довы. Сего́ ра́ди реку́тъ: слѣпі́и и хромі́и не вни́дутъ въ до́мъ Госпо́день.
И сѣ́де дави́дъ въ крѣ́пости, и нарече́ся сiя́ гра́дъ дави́довъ: и созда́ то́й гра́дъ о́коло от­ краегра́дiя, и до́мъ сво́й.
И идя́ше дави́дъ иды́й и велича́емь, и Госпо́дь Вседержи́тель съ ни́мъ.
И посла́ хира́мъ ца́рь ти́рскiй послы́ къ дави́ду, и дре́ва ке́дрова, и древодѣ́лей, и каменодѣ́лателей, и созда́ша до́мъ дави́ду.
И уразумѣ́ дави́дъ, я́ко угото́ва его́ Госпо́дь въ царя́ надъ Изра́илемъ, и я́ко воз­несе́ся ца́р­ст­во его́ люді́й его́ ра́ди Изра́иля.
И поя́тъ дави́дъ еще́ жены́ и подло́жницы от­ Иерусали́ма по при­­ше́­ст­вiи сво­е́мъ от­ Хевро́на: и бы́ша дави́ду еще́ сы́нове и дще́ри.
И сiя́ имена́ роди́в­шымся ему́ во Иерусали́мѣ: саму́съ и Сова́въ, и наѳа́нъ и Соломо́нъ,
и евеа́ръ и Елису́е, и Нафе́къ и Иефiе́,
и Елисама́ и Елидае́ и Елифала́ѳъ, самае́, Иесива́ѳъ, наѳа́нъ, Галамаа́нъ, Иеваа́ръ, Ѳеису́съ, Елифала́ѳъ, наге́ѳъ, Нафе́къ, Ианаѳа́нъ и леасами́съ, Ваалима́ѳъ, Елифаа́ѳъ.
И услы́шаша иноплеме́н­ницы, я́ко пома́зася дави́дъ ца́рь надъ Изра́илемъ, и взыдо́ша вси́ иноплеме́н­ницы иска́ти дави́да. И услы́ша дави́дъ, и сни́де въ крѣ́пость.
Иноплеме́н­ницы же прiидо́ша и со­едини́шася во юдо́ли тита́нстѣй.
И вопроси́ дави́дъ Го́спода, глаго́ля: взы́ду ли ко иноплеме́н­никомъ? и преда́си ли я́ въ ру́цѣ мо­и́? И рече́ Госпо́дь къ дави́ду: взы́ди, я́ко предая́ преда́мъ иноплеме́н­ники въ ру́цѣ тво­и́.
И прiи́де дави́дъ съ вы́шнихъ сѣ́чей и посѣче́ иноплеме́н­ники та́мо. И рече́ дави́дъ: изсѣче́ Госпо́дь враги́ моя́ иноплеме́н­ники предо мно́ю, я́коже пресѣка́ют­ся во́ды. Сего́ ра́ди нарече́ся и́мя мѣ́ста того́ свы́ше сѣ́чей.
И оста́виша та́мо [иноплеме́н­ницы] бо́ги своя́, и взя́ и́хъ дави́дъ и му́жiе и́же съ ни́мъ [и рече́ дави́дъ сожещи́ и́хъ во огни́].
И при­­ложи́ша па́ки прiити́ иноплеме́н­ницы и собра́шася на юдо́ли тита́нстѣй.
И вопроси́ дави́дъ Го́спода: взы́ду ли ко иноплеме́н­никомъ? и преда́си ли и́хъ въ ру́цѣ мо­и́? И рече́ ему́ Госпо́дь: не исходи́ на срѣ́тенiе и́мъ, но уклони́ся от­ ни́хъ, и при­­сту́пиши къ ни́мъ бли́зъ дубра́вы пла́ча:
и бу́детъ, егда́ услы́шиши гла́съ шу́ма от­ дубра́вы пла́ча, тогда́ сни́деши къ ни́мъ, я́ко тогда́ изы́детъ Госпо́дь предъ тобо́ю сѣщи́ на бра́ни иноплеме́н­ники.
И сотвори́ дави́дъ, я́коже заповѣ́да ему́ Госпо́дь, и изби́ иноплеме́н­ники от­ гавао́на да́же до земли́ гази́ра.
Синодальный
1 Израиль воцаряяет Давида, который берет крепость Сион и основывается в Иерусалиме; 13 сыновья Давида, рожденные в Иерусалиме; 17 Филистимляне вышли против Давида, но были дважды поражены.
И пришли все колена Израилевы к Давиду в Хеврон и сказали: вот, мы – кости твои и плоть твоя;
еще вчера и третьего дня, когда Саул царствовал над нами, ты выводил и вводил Израиля; и сказал Господь тебе: «ты будешь пасти народ Мой Израиля и ты будешь вождем Израиля».
И пришли все старейшины Израиля к царю в Хеврон, и заключил с ними царь Давид завет в Хевроне пред Господом; и помазали Давида в царя над [всем] Израилем.
Тридцать лет было Давиду, когда он воцарился; царствовал сорок лет.
В Хевроне царствовал над Иудою семь лет и шесть месяцев, и в Иерусалиме царствовал тридцать три года над всем Израилем и Иудою.
И пошел царь и люди его на Иерусалим против Иевусеев, жителей той страны; но они говорили Давиду: «ты не войдешь сюда; тебя отгонят слепые и хромые», – это значило: «не войдет сюда Давид».
Но Давид взял крепость Сион: это – город Давидов.
И сказал Давид в тот день: всякий, убивая Иевусеев, пусть поражает копьем и хромых и слепых, ненавидящих душу Давида. Посему и говорится: слепой и хромой не войдет в дом [Господень].
И поселился Давид в крепости, и назвал ее городом Давидовым, и обстроил кругом от Милло и внутри.
И преуспевал Давид и возвышался, и Господь Бог Саваоф был с ним.
И прислал Хирам, царь Тирский, послов к Давиду и кедровые деревья и плотников и каменщиков, и они построили дом Давиду.
И уразумел Давид, что Господь утвердил его царем над Израилем и что возвысил царство его ради народа Своего Израиля.
И взял Давид еще наложниц и жен из Иерусалима, после того, как пришел из Хеврона.
И родились еще у Давида сыновья и дочери. И вот имена родившихся у него в Иерусалиме: Самус, и Совав, и Нафан, и Соломон,
и Евеар, и Елисуа, и Нафек, и Иафиа,
и Елисама, и Елидае, и Елифалеф, *[Самае, Иосиваф, Нафан, Галамаан, Иеваар, Феисус, Елифалаф, Нагев, Нафек, Ионафан, Леасамис, Ваалимаф и Елифааф].
Когда Филистимляне услышали, что Давида помазали на царство над Израилем, то поднялись все Филистимляне искать Давида. И услышал Давид и пошел в крепость.
А Филистимляне пришли и расположились в долине Рефаим.
И вопросил Давид Господа, говоря: идти ли мне против Филистимлян? предашь ли их в руки мои? И сказал Господь Давиду: иди, ибо Я предам Филистимлян в руки твои.
И пошел Давид в Ваал-Перацим и поразил их там, и сказал Давид: Господь разнес врагов моих предо мною, как разносит вода. Посему и месту тому дано имя Ваал-Перацим.
И оставили там [Филистимляне] истуканов своих, а Давид с людьми своими взял их [и велел сжечь их в огне].
И пришли опять Филистимляне и расположились в долине Рефаим.
И вопросил Давид Господа, [идти ли мне против Филистимлян, и предашь ли их в руки мои?] И Он отвечал ему: не выходи навстречу им, а зайди им с тылу и иди к ним со стороны тутовой рощи;
и когда услышишь шум как бы идущего по вершинам тутовых дерев, то двинься, ибо тогда пошел Господь пред тобою, чтобы поразить войско Филистимское.
И сделал Давид, как повелел ему Господь, и поразил Филистимлян от Гаваи до Газера.
Цр҃ко́внослав
И҆ прїидо́ша всѧ̑ племена̀ і҆и҃лєва къ даві́дꙋ въ хеврѡ́нъ и҆ глаго́лаша є҆мꙋ̀: сѐ, кѡ́сти твоѧ̑ и҆ пло́ть твоѧ̀ мы̀ є҆смы̀:
и҆ вчера̀ и҆ тре́тїѧгѡ днѐ саꙋ́лꙋ сꙋ́щꙋ царю̀ над̾ на́ми, ты̀ бы́лъ є҆сѝ вводѧ́й и҆ и҆зводѧ́й і҆и҃лѧ, и҆ речѐ гдⷭ҇ь къ тебѣ̀: ты̀ ᲂу҆пасе́ши лю́ди моѧ̑ і҆и҃лѧ и҆ ты̀ бꙋ́деши во́ждь лю́демъ мои̑мъ і҆и҃лю.
И҆ прїидо́ша всѝ старѣ̑йшины і҆и҃лєвы къ царю̀ въ хеврѡ́нъ, и҆ положѝ и҆̀мъ ца́рь даві́дъ завѣ́тъ въ хеврѡ́нѣ пред̾ гдⷭ҇емъ: и҆ пома́заша даві́да на ца́рство над̾ всѣ́мъ і҆и҃лемъ.
Сы́нъ три́десѧти лѣ́тъ даві́дъ внегда̀ воцари́тисѧ є҆мꙋ̀, и҆ ца́рствова четы́редесѧть лѣ́тъ:
се́дмь лѣ́тъ и҆ мцⷭ҇ей ше́сть ца́рствова въ хеврѡ́нѣ над̾ і҆ꙋ́дою, и҆ три́десѧть трѝ лѣ̑та ца́рствова над̾ всѣ́мъ і҆и҃лемъ и҆ і҆ꙋ́дою во і҆ерⷭ҇ли́мѣ.
И҆ по́йде даві́дъ и҆ всѝ мꙋ́жїе є҆гѡ̀ во і҆ерⷭ҇ли́мъ ко і҆евꙋсе́ю, живꙋ́щемꙋ на землѝ то́й. И҆ рѣ́ша даві́дꙋ: не вни́деши сѣ́мѡ, ꙗ҆́кѡ воста́ша хромі́и и҆ слѣпі́и глаго́люще: ꙗ҆́кѡ не вни́детъ даві́дъ сѣ́мѡ.
И҆ взѧ̀ даві́дъ крѣ́пость сїѡ́ню: сїѧ̀ є҆́сть гра́дъ даві́довъ.
И҆ речѐ даві́дъ въ де́нь то́й: всѧ́къ поража́ѧй і҆евꙋсе́а да каса́етсѧ мече́мъ и҆ хромы́хъ и҆ слѣпы́хъ и҆ ненави́дѧщихъ дꙋшѝ даві́довы. Сегѡ̀ ра́ди рекꙋ́тъ: слѣпі́и и҆ хромі́и не вни́дꙋтъ въ до́мъ гдⷭ҇ень.
И҆ сѣ́де даві́дъ въ крѣ́пости, и҆ нарече́сѧ сїѧ̀ гра́дъ даві́довъ: и҆ созда̀ то́й гра́дъ ѡ҆́колѡ ѿ краегра́дїѧ, и҆ до́мъ сво́й.
И҆ и҆дѧ́ше даві́дъ и҆ды́й и҆ велича́емь, и҆ гдⷭ҇ь Вседержи́тель съ ни́мъ.
И҆ посла̀ хїра́мъ ца́рь тѵ́рскїй послы̀ къ даві́дꙋ, и҆ древа̀ ке́дрѡва, и҆ древодѣ́лей, и҆ каменодѣ́лателей, и҆ созда́ша до́мъ даві́дꙋ.
И҆ ᲂу҆разꙋмѣ̀ даві́дъ, ꙗ҆́кѡ ᲂу҆гото́ва є҆го̀ гдⷭ҇ь въ царѧ̀ над̾ і҆и҃лемъ, и҆ ꙗ҆́кѡ вознесе́сѧ ца́рство є҆гѡ̀ люді́й є҆гѡ̀ ра́ди і҆и҃лѧ.
И҆ поѧ́тъ даві́дъ є҆щѐ жєны̀ и҆ подлѡ́жницы ѿ і҆ерⷭ҇ли́ма по прише́ствїи свое́мъ ѿ хеврѡ́на: и҆ бы́ша даві́дꙋ є҆щѐ сы́нове и҆ дщє́ри.
И҆ сїѧ̑ и҆мена̀ роди́вшымсѧ є҆мꙋ̀ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ: самꙋ́съ и҆ сѡва́въ, и҆ наѳа́нъ и҆ соломѡ́нъ,
и҆ є҆веа́ръ и҆ є҆лїсꙋ́е, и҆ нафе́къ и҆ і҆ефїѐ,
и҆ є҆лїсама̀ и҆ є҆лїдаѐ и҆ є҆лїфала́ѳъ, самаѐ, і҆есїва́ѳъ, наѳа́нъ, галамаа́нъ, і҆еваа́ръ, ѳеисꙋ́съ, є҆лїфала́ѳъ, наге́ѳъ, нафе́къ, і҆анаѳа́нъ и҆ леасамѵ́съ, ваалїма́ѳъ, є҆лїфаа́ѳъ.
И҆ ᲂу҆слы́шаша и҆ноплемє́нницы, ꙗ҆́кѡ пома́засѧ даві́дъ ца́рь над̾ і҆и҃лемъ, и҆ взыдо́ша всѝ и҆ноплемє́нницы и҆ска́ти даві́да. И҆ ᲂу҆слы́ша даві́дъ, и҆ сни́де въ крѣ́пость.
И҆ноплемє́нницы же прїидо́ша и҆ соедини́шасѧ во ю҆до́ли тїта́нстѣй.
И҆ вопросѝ даві́дъ гдⷭ҇а, глаго́лѧ: взы́дꙋ ли ко и҆ноплеме́нникѡмъ; и҆ преда́си ли ѧ҆̀ въ рꙋ́цѣ моѝ; И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ даві́дꙋ: взы́ди, ꙗ҆́кѡ предаѧ̀ преда́мъ и҆ноплеме́нники въ рꙋ́цѣ твоѝ.
И҆ прїи́де даві́дъ съ вы́шнихъ сѣ́чей и҆ посѣчѐ и҆ноплеме́нники та́мѡ. И҆ речѐ даві́дъ: и҆зсѣчѐ гдⷭ҇ь врагѝ моѧ̑ и҆ноплеме́нники предо мно́ю, ꙗ҆́коже пресѣка́ютсѧ во́ды. Сегѡ̀ ра́ди нарече́сѧ и҆́мѧ мѣ́ста тогѡ̀ свы́ше сѣ́чей.
И҆ ѡ҆ста́виша та́мѡ (и҆ноплемє́нницы) бо́ги своѧ̑, и҆ взѧ̀ и҆̀хъ даві́дъ и҆ мꙋ́жїе и҆̀же съ ни́мъ (и҆ речѐ даві́дъ сожещѝ и҆̀хъ во ѻ҆гнѝ).
И҆ приложи́ша па́ки прїитѝ и҆ноплемє́нницы и҆ собра́шасѧ на ю҆до́ли тїта́нстѣй.
И҆ вопросѝ даві́дъ гдⷭ҇а: взы́дꙋ ли ко и҆ноплеме́нникѡмъ; и҆ преда́си ли и҆̀хъ въ рꙋ́цѣ моѝ; И҆ речѐ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь: не и҆сходѝ на срѣ́тенїе и҆̀мъ, но ᲂу҆клони́сѧ ѿ ни́хъ, и҆ пристꙋ́пиши къ ни̑мъ бли́з̾ дꙋбра́вы пла́ча:
и҆ бꙋ́детъ, є҆гда̀ ᲂу҆слы́шиши гла́съ шꙋ́ма ѿ дꙋбра́вы пла́ча, тогда̀ сни́деши къ ни̑мъ, ꙗ҆́кѡ тогда̀ и҆зы́детъ гдⷭ҇ь пред̾ тобо́ю сѣщѝ на бра́ни и҆ноплеме́нники.
И҆ сотворѝ даві́дъ, ꙗ҆́коже заповѣ́да є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь, и҆ и҆збѝ и҆ноплеме́нники ѿ гаваѡ́на да́же до землѝ гази́ра.
І посходилися всі Ізраїлеві племена до Давида в Хеврон та й сказали йому: Оце ми кість твоя та тіло твоє ми!
І давніш, коли Саул був царем над нами, ти водив Ізраїля на війну і приводив назад.
І Господь тобі сказав: Ти будеш пасти народа Мого, Ізраїля, і ти будеш володарем над Ізраїлем.
І прийшли всі Ізраїлеві старші в Хеврон, а цар Давид склав із ними умову в Хевроні перед Господнім лицем.
І помазали вони Давида царем над Ізраїлем.
Давид був віку тридцяти літ, коли став царювати, і сорок літ царював він.
У Хевроні царював він над Юдою сім літ і шість місяців, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки над усім Ізраїлем та Юдою.
І пішов цар та люди його до Єрусалиму на Євусеянина, мешканця того Краю.
А той сказав Давидові, говорячи: Ти не ввійдеш сюди, хіба повиганяєш сліпих та кривих!
А це значить: Давид ніколи не ввійде сюди!
Та Давид здобув твердиню Сіон, він став Давидовим Містом.
І сказав Давид того дня: Кожен, хто заб́є євусеянина, нехай скине до каналу, а з ним і кривих та сліпих, зненавиджених для Давидової душі.
Тому говорять: Сліпий та кривий не ввійде до дому!
І осівся Давид у твердині, і назвав ім́я їй: Давидове Місто.
І будував Давид навколо від Мілло й усередині.
І Давид ставав усе більшим, а Господь, Бог Саваот, був із ним.
І послав Хірам, цар тирський, послів до Давида, та кедрового дерева, і теслів, і каменярів для стін, і вони збудували дім для Давида.
І пересвідчився Давид, що Господь поставив його міцно царем над Ізраїлем, і що Він підніс царство його ради народу Свого Ізраїля.
А Давид узяв ще наложниць та жінок з Єрусалиму по виході його з Хеврону, і народилися Давидові ще сини та дочки.
А оце імена народжених йому в Єрусалимі: Шаммуа, і Шовав, і Натан, і Соломон,
і Ївхар, і Елішуа, і Нафеґ, і Яфіа,
і Елішама, і Еліяда, і Еліфалет.
І почули филистимляни, що Давида помазали царем над Ізраїлем, і вийшли всі филистимляни, щоб шукати Давида.
І Давид почув про це, і зійшов до твердині.
А филистимляни прийшли та розташувалися в долині Рефаїм.
А Давид запитався Господа, говорячи: Чи виходити мені проти филистимлян?
Чи даси їх у мою руку?
І Господь відказав до Давида: Виходь, бо справді дам филистимлян у руку твою!
І прийшов Давид до Баал-Пераціму.
І побив їх там Давид та й сказав: Господь розірвав ворогів моїх передо мною, як розривають води.
Тому він назвав ім́я тому місцю: Баал-Перацім.
І вони полишили там своїх божків, а їх забрав Давид та люди його.
А филистимляни знову прийшли та розташувалися в долині Рефаїм.
І запитався Давид Господа, а Він сказав: Не виходь, оточи їх з-позаду, і прийди до них від бальзамового ліска.
І станеться, коли ти почуєш шелест кроку на верховіттях бальзамового ліска, тоді поспішися, бо то тоді вийшов Господь перед тобою, щоб побити филистимський табір.
І Давид зробив так, як наказав йому Господь, і він побив филистимлян від Ґеви аж туди, кудою йти до Ґезера.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible