И воста́ и и́де дави́дъ и вси́ лю́дiе, и́же съ ни́мъ, и от князе́й Иу́диныхъ, на восхо́дъ, е́же вознести́ отту́ду киво́тъ Бо́жiй, надъ ни́мже призва́ся и́мя Го́спода си́лъ, сѣдя́щаго на херуви́мѣхъ надъ ни́мъ:

и возложи́ша киво́тъ Госпо́день на колесни́цу но́ву, и отвезо́ша его́ изъ до́му Аминада́вля и́же на хо́лмѣ: оза́ же и бра́тiя его́ сы́нове Аминада́вли везя́ху колесни́цу съ киво́томъ [Госпо́днимъ]:

и бра́тiя его́ идя́ху предъ киво́томъ [Бо́жiимъ],

дави́дъ же и сы́нове Изра́илевы [идя́ху] предъ Го́сподемъ, игра́юще во орга́ны устро́енныя въ крѣ́пости, и въ пѣ́нiихъ и въ гу́слехъ, и въ свирѣ́лехъ и въ тимпа́нѣхъ, и въ кимва́лѣхъ и въ цѣвни́цахъ,

и прiидо́ша до гумна́ Нахо́рова. И простре́ оза́ ру́ку свою́ на киво́тъ Бо́жiй придержа́ти его́, и я́тся за него́, поне́же превраща́ше его́ теле́цъ.

И разгнѣ́вася гнѣ́вомъ Госпо́дь на озу́ и порази́ его́ та́мо Бо́гъ, и у́мре та́мо у киво́та Госпо́дня предъ Бо́гомъ.

И опеча́лися дави́дъ, поне́же порази́ Госпо́дь пораже́нiемъ озу́: и нарече́ся мѣ́сто то́ пораже́нiе ози́но и до сего́ дне́.

И убоя́ся Го́спода дави́дъ въ де́нь то́й, глаго́ля: ка́ко вни́детъ ко мнѣ́ киво́тъ Госпо́день?

И не хотя́ше дави́дъ, да прiи́детъ къ нему́ киво́тъ завѣ́та Госпо́дня во гра́дъ дави́довъ: и уклони́ его́ дави́дъ въ до́мъ Аведда́ра геѳе́анина.

И стоя́ше киво́тъ Госпо́день въ дому́ Аведда́ра геѳе́анина ме́сяцы три́, и благослови́ Госпо́дь ве́сь до́мъ Аведда́ровъ и вся́, я́же его́.

И возвѣсти́ша царю́ дави́ду, глаго́люще: благослови́ Госпо́дь до́мъ Аведда́ровъ и вся́, я́же его́, киво́та ра́ди Бо́жiя. И и́де дави́дъ, и взя́ киво́тъ Бо́жiй изъ до́му Аведда́рова во гра́дъ дави́довъ въ весе́лiи:

и бѣ́ша съ ни́мъ несу́ще киво́тъ Госпо́день се́дмь лико́въ, и же́ртва теле́цъ и а́гнцы:

и дави́дъ бряца́ше во орга́ны устро́ены предъ Го́сподемъ, и оболче́нъ бы́сть дави́дъ во оде́жду изя́щну:

и дави́дъ и ве́сь до́мъ Изра́илевъ неся́ху киво́тъ Госпо́день съ во́племъ и со гла́сомъ тру́бнымъ.

И бы́сть киво́ту приноси́му ко гра́ду дави́дову, и Мелхо́ла дщи́ Сау́лова приница́ше око́нцемъ и ви́дѣ царя́ дави́да ска́чуща и игра́юща предъ Го́сподемъ, и уничижи́ его́ въ се́рдцы свое́мъ.

И внесо́ша киво́тъ Госпо́день, и поста́виша его́ на мѣ́стѣ его́ посредѣ́ ски́нiи, ю́же поста́ви ему́ дави́дъ: и вознесе́ дави́дъ всесожига́емая предъ Го́спода и ми́рная,

и соверши́ дави́дъ вознося́й всесожже́нiя и ми́рная, и благослови́ лю́ди о и́мени Го́спода си́лъ,

и раздѣли́ всѣ́мъ лю́демъ на всю́ си́лу Изра́илеву от Да́на да́же до вирсаві́и, и от му́жа да́же до жены́, коему́ждо по укру́ху хлѣ́ба, и по ча́сти пече́наго мя́са, и по сковрадно́му млину́. И отидо́ша вси́ лю́дiе, кі́йждо въ до́мъ сво́й.

И возврати́ся дави́дъ благослови́ти до́мъ сво́й, и изы́де Мелхо́ла дщи́ Сау́лова на срѣ́тенiе дави́ду, и благослови́ его́ и рече́: ко́ль просла́вися дне́сь ца́рь Изра́илевъ, и́же откры́ся дне́сь предъ очи́ма рабы́нь рабо́въ свои́хъ, я́коже открыва́ется откры́вшiйся еди́нъ от пля́шущихъ?

И рече́ дави́дъ къ Мелхо́лѣ: предъ Го́сподемъ пляса́ти бу́ду: и благослове́нъ Госпо́дь, и́же избра́ мя па́че отца́ твоего́ и па́че всего́ до́му его́, поста́вити мя́ властели́на надъ людьми́ свои́ми надъ Изра́илемъ, и бу́ду игра́ти и пляса́ти предъ Го́сподемъ:

и откры́юся еще́ та́кожде и бу́ду непотре́бенъ предъ очи́ма твои́ма, и съ рабы́нями, о ни́хже рекла́ еси́, непросла́влену бы́ти ми́.

И у Мелхо́лы дще́ре Сау́ли не бы́сть дѣ́тища до дне́ сме́рти ея́.

Французский (LSG)

David rassembla encore toute l'élite d'Israël, au nombre de trente mille hommes.

Et David, avec tout le peuple qui était auprès de lui, se mit en marche depuis Baalé Juda, pour faire monter de là l'arche de Dieu, devant laquelle est invoqué le nom de l'Éternel des armées qui réside entre les chérubins au-dessus de l'arche.

Ils mirent sur un char neuf l'arche de Dieu, et l'emportèrent de la maison d'Abinadab sur la colline; Uzza et Achjo, fils d'Abinadab, conduisaient le char neuf.

Ils l'emportèrent donc de la maison d'Abinadab sur la colline; Uzza marchait à côté de l'arche de Dieu, et Achjo allait devant l'arche.

David et toute la maison d'Israël jouaient devant l'Éternel de toutes sortes d'instruments de bois de cyprès, des harpes, des luths, des tambourins, des sistres et des cymbales.

Lorsqu'ils furent arrivés à l'aire de Nacon, Uzza étendit la main vers l'arche de Dieu et la saisit, parce que les boeufs la faisaient pencher.

La colère de l'Éternel s'enflamma contre Uzza, et Dieu le frappa sur place à cause de sa faute. Uzza mourut là, près de l'arche de Dieu.

David fut irrité de ce que l'Éternel avait frappé Uzza d'un tel châtiment. Et ce lieu a été appelé jusqu'à ce jour Pérets Uzza.

David eut peur de l'Éternel en ce jour-là, et il dit: Comment l'arche de l'Éternel entrerait-elle chez moi?

Il ne voulut pas retirer l'arche de l'Éternel chez lui dans la cité de David, et il la fit conduire dans la maison d'Obed Édom de Gath.

L'arche de l'Éternel resta trois mois dans la maison d'Obed Édom de Gath, et l'Éternel bénit Obed Édom et toute sa maison.

On vint dire au roi David: L'Éternel a béni la maison d'Obed Édom et tout ce qui est à lui, à cause de l'arche de Dieu. Et David se mit en route, et il fit monter l'arche de Dieu depuis la maison d'Obed Édom jusqu'à la cité de David, au milieu des réjouissances.

Quand ceux qui portaient l'arche de l'Éternel eurent fait six pas, on sacrifia un boeuf et un veau gras.

David dansait de toute sa force devant l'Éternel, et il était ceint d'un éphod de lin.

David et toute la maison d'Israël firent monter l'arche de l'Éternel avec des cris de joie et au son des trompettes.

Comme l'arche de l'Éternel entrait dans la cité de David, Mical, fille de Saül, regardait par la fenêtre, et, voyant le roi David sauter et danser devant l'Éternel, elle le méprisa dans son coeur.

Après qu'on eut amené l'arche de l'Éternel, on la mit à sa place au milieu de la tente que David avait dressée pour elle; et David offrit devant l'Éternel des holocaustes et des sacrifices d'actions de grâces.

Quand David eut achevé d'offrir les holocaustes et les sacrifices d'actions de grâces, il bénit le peuple au nom de l'Éternel des armées.

Puis il distribua à tout le peuple, à toute la multitude d'Israël, hommes et femmes, à chacun un pain, une portion de viande et un gâteau de raisins. Et tout le peuple s'en alla, chacun dans sa maison.

David s'en retourna pour bénir sa maison, et Mical, fille de Saül, sortit à sa rencontre. Elle dit: Quel honneur aujourd'hui pour le roi d'Israël de s'être découvert aux yeux des servantes de ses serviteurs, comme se découvrirait un homme de rien!

David répondit à Mical: C'est devant l'Éternel, qui m'a choisi de préférence à ton père et à toute sa maison pour m'établir chef sur le peuple de l'Éternel, sur Israël, c'est devant l'Éternel que j'ai dansé.

Je veux paraître encore plus vil que cela, et m'abaisser à mes propres yeux; néanmoins je serai en honneur auprès des servantes dont tu parles.

Or Mical, fille de Saül, n'eut point d'enfants jusqu'au jour de sa mort.

Украинский (Огієнко)

Языки

А Давид знову зібрав вибране військо в Ізраїлі, тридцять тисяч.

І встав та й пішов Давид та ввесь народ, що був з ним з Юдиного Баалу, щоб винести звідти Божого ковчега, що над ним кличеться Ім́я, Ім́я Господа Саваота, що замешкує на херувимах.

І вони поставили Божого ковчега на нового воза, і винесли його з Авінадавового дому, що в Ґів́ї.
А Узза та Ахйо, сини Авінадавові, провадили того нового воза.

І несли його з Авінадавового дому, що в Ґів́ї, і йшли з ковчегом Божим, а Ахйо йшов перед ковчегом.

А Давид та ввесь Ізраїлів дім грали перед Божим лицем усією силою та піснями, і на цитрах, і на арфах, і на бубнах, на гуслах, і на цимбалах.

І прийшли вони аж до Ґорен-Нахону, а Узза простяг руку до Божого ковчегу, і схопив його, бо зноровилась була худоба.

І запалився Господній гнів на Уззу, і Бог уразив його там за цю провину.
І він помер там при Божому ковчезі.

І запалився Давидів гнів за те, що Господь покарав Уззу, і він назвав ім́я тому місцю: Перец-Узза, і так воно зветься аж до цього дня.

І Давид злякався Господа того дня та й сказав: Як увійде до мене Господній ковчег?

І не хотів Давид переносити Господнього ковчега до себе, до Давидового Міста, а скерував його Давид до дому ґатянина Овед-Едома.

І пробував Господній ковчег у домі ґатянина Овед-Едома три місяці, і Господь поблагословив Овед-Едома та ввесь його дім.

І донесено цареві Давидові, говорячи: Господь поблагословив дім Овед-Едома та все, що його, ради ковчегу Божого.
І пішов Давид, і виніс Божого ковчега з дому Овед-Едома до Давидового Міста з радістю.

І сталося, коли ті, хто ніс Господнього ковчега, ступали шість кроків, то він приносив у жертву вола та відгодовану штуку худоби.

А Давид танцював перед Господнім лицем зо всієї сили.
І Давид був оперезаний лляним ефодом.

І Давид та ввесь Ізраїлів дім несли Господнього ковчега з окриком та з сурмленням сурми.

І сталося, коли Господній ковчег увійшов до Давидового Міста, то Мелхола, Саулова дочка, виглядала через вікно, і побачила царя Давида, що танцював та скакав перед Господнім лицем.
І вона погордила ним у серці своєму.

І принесли Господнього ковчега, і поставили його на місці його серед намету, що для нього поставив Давид.
І приніс Давид цілопалення перед Господнім лицем та жертву мирну.

А коли Давид скінчив приносити цілопалення та мирні жертви, то він поблагословив народ Іменем Господа Саваота.

І він роздав для всього народу, для всього Ізраїлевого натовпу, від чоловіка й аж до жінки, для кожного по одному буханцеві хліба, по одному кавалкові печеного м́яса та по одному виноградному калачеві.
І пішов увесь народ кожен до дому свого.

І вернувся Давид, щоб поблагословити свій дім.
І вийшла Мелхола, Саулова дочка, навпроти Давида й сказала: Який славний був сьогодні Ізраїлів цар, що обнажався сьогодні на очах невільниць своїх рабів, як обнажується який з пустунів!

І сказав Давид до Мелхоли: Перед лицем Господа, що вибрав мене над твого батька та над увесь дім його, і наказав мені бути володарем над Господнім народом, над Ізраїлем, буду веселитися перед Господнім лицем!

І коли я буду погорджений ще більш від того, і буду низький у своїх очах, то при невільницях, що ти говорила, і при них я буду шанований!

І в Мелхоли, Саулової дочки, по цьому не було їй дитини аж до дня смерти її.