[Зач. 290Б.] Благодарю́ Бо́га, Ему́же служу́ от прароди́телей чи́стою со́вѣстiю, я́ко непреста́нную и́мамъ о тебѣ́ па́мять въ моли́твахъ мои́хъ де́нь и но́щь,

жела́я ви́дѣти тя́, помина́я сле́зы твоя́, да ра́дости испо́лнюся,

воспомина́нiе прiе́мля о су́щей въ тебѣ́ нелицемѣ́рнѣй вѣ́рѣ, я́же всели́ся пре́жде въ ба́бу твою́ Лои́ду и въ ма́терь твою́ Евникі́ю: извѣ́стенъ же е́смь, я́ко и въ тебе́.

Ея́же ра́ди вины́ воспомина́ю тебѣ́ возгрѣва́ти да́ръ Бо́жiй живу́щiй въ тебѣ́ возложе́нiемъ руку́ мое́ю:

не бо́ даде́ на́мъ Бо́гъ ду́ха стра́ха, но си́лы и любве́ и цѣлому́дрiя.

[Зач. 291.] Не постыди́ся у́бо стра́стiю {свидѣ́телствомъ} Го́спода на́шего Иису́са Христа́, ни мно́ю ю́зникомъ Его́: но спостражди́ благовѣствова́нiю [Христо́ву] по си́лѣ Бо́га,

спасшаго на́съ и призва́вшаго зва́нiемъ святы́мъ, не по дѣло́мъ на́шымъ, но по Своему́ благоволе́нiю {предложе́нiю} и благода́ти да́ннѣй на́мъ о Христѣ́ Иису́сѣ пре́жде лѣ́тъ вѣ́чныхъ,

я́вльшейся же ны́нѣ просвѣще́нiемъ Спаси́теля на́шего Иису́са Христа́, разруши́вшаго у́бо сме́рть и возсiя́вшаго жи́знь и нетлѣ́нiе благовѣствова́нiемъ,

въ не́же поста́вленъ бы́хъ а́зъ проповѣ́дникъ и апо́столъ и учи́тель язы́ковъ.

Ея́же ра́ди вины́ и сiя́ стражду́: но не стыжду́ся. Вѣ́мъ бо, Ему́же вѣ́ровахъ, и извѣсти́хся, я́ко си́ленъ е́сть преда́нiе мое́ сохрани́ти въ де́нь о́нъ.

О́бразъ имѣ́й здра́выхъ слове́съ, и́хже от мене́ слы́шалъ еси́, въ вѣ́рѣ и любви́, я́же о Христѣ́ Иису́сѣ.

До́брое завѣща́нiе соблюди́ Ду́хомъ Святы́мъ живу́щимъ въ на́съ.

Вѣ́си ли сiе́, я́ко отврати́шася от мене́ вси́, и́же от Асі́и, от ни́хже е́сть Фиге́ллъ и Ермоге́нъ.

Да да́стъ [же] ми́лость Госпо́дь Ониси́форову до́му, я́ко мно́гажды мя́ упоко́и и вери́гъ мои́хъ не постыдѣ́ся,

но прише́дъ въ Ри́мъ, то́щнѣе взыска́ мя и обрѣ́те:

да да́стъ ему́ Госпо́дь обрѣсти́ ми́лость от Го́спода въ де́нь о́нъ: и ели́ко во Ефе́сѣ послужи́ ми, до́брѣе ты́ вѣ́си.

Греческий [Greek (Koine)]

Пαῦλος ἀπόστολος Χριστοῦ Ἰησοῦ διὰ θελήματος θεοῦ κατ᾿ ἐπαγγελίαν ζωῆς τῆς ἐν Χριστῷ Ἰησοῦ

Τιμοθέῳ ἀγαπητῷ τέκνῳ χάρις ἔλεος εἰρήνη ἀπὸ θεοῦ πατρὸς καὶ Χριστοῦ Ἰησοῦ τοῦ κυρίου ἡμῶν

χάριν ἔχω τῷ θεῷ ᾧ λατρεύω ἀπὸ προγόνων ἐν καθαρᾷ συνειδήσει ὡς ἀδιάλειπτον ἔχω τὴν περὶ σοῦ μνείαν ἐν ταῖς δεήσεσίν μου νυκτὸς καὶ ἡμέρας

ἐπιποθῶν σε ἰδεῖν μεμνημένος σου τῶν δακρύων ἵνα χαρᾶς πληρωθῶ

ὑπόμνησιν λαβὼν τῆς ἐν σοὶ ἀνυποκρίτου πίστεως ἥτις ἐνῴκησεν πρῶτον ἐν τῇ μάμμῃ σου Λωΐδι καὶ τῇ μητρί σου Εὐνίκῃ πέπεισμαι δὲ ὅτι καὶ ἐν σοί

δι᾿ ἣν αἰτίαν ἀναμιμνῄσκω σε ἀναζωπυρεῖν τὸ χάρισμα τοῦ θεοῦ ὅ ἐστιν ἐν σοὶ διὰ τῆς ἐπιθέσεως τῶν χειρῶν μου

οὐ γὰρ ἔδωκεν ἡμῖν ὁ θεὸς πνεῦμα δειλίας ἀλλὰ δυνάμεως καὶ ἀγάπης καὶ σωφρονισμοῦ

μὴ οὖν ἐπαισχυνθῇς τὸ μαρτύριον τοῦ κυρίου ἡμῶν μηδὲ ἐμὲ τὸν δέσμιον αὐτοῦ ἀλλὰ συγκακοπάθησον τῷ εὐαγγελίῳ κατὰ δύναμιν θεοῦ

τοῦ σώσαντος ἡμᾶς καὶ καλέσαντος κλήσει ἁγίᾳ οὐ κατὰ τὰ ἔργα ἡμῶν ἀλλὰ κατὰ ἰδίαν πρόθεσιν καὶ χάριν τὴν δοθεῖσαν ἡμῖν ἐν Χριστῷ Ἰησοῦ πρὸ χρόνων αἰωνίων

φανερωθεῖσαν δὲ νῦν διὰ τῆς ἐπιφανείας τοῦ σωτῆρος ἡμῶν Χριστοῦ Ἰησοῦ καταργήσαντος μὲν τὸν θάνατον φωτίσαντος δὲ ζωὴν καὶ ἀφθαρσίαν διὰ τοῦ εὐαγγελίου

εἰς ὃ ἐτέθην ἐγὼ κῆρυξ καὶ ἀπόστολος καὶ διδάσκαλος

δι᾿ ἣν αἰτίαν καὶ ταῦτα πάσχω ἀλλ᾿ οὐκ ἐπαισχύνομαι οἶδα γὰρ ᾧ πεπίστευκα καὶ πέπεισμαι ὅτι δυνατός ἐστιν τὴν παραθήκην μου φυλάξαι εἰς ἐκείνην τὴν ἡμέραν

ὑποτύπωσιν ἔχε ὑγιαινόντων λόγων ὧν παρ᾿ ἐμοῦ ἤκουσας ἐν πίστει καὶ ἀγάπῃ τῇ ἐν Χριστῷ Ἰησοῦ

τὴν καλὴν παραθήκην φύλαξον διὰ πνεύματος ἁγίου τοῦ ἐνοικοῦντος ἐν ἡμῖν

οἶδας τοῦτο ὅτι ἀπεστράφησάν με πάντες οἱ ἐν τῇ Ἀσίᾳ ὧν ἐστιν Φύγελος καὶ Ἑρμογένης

δῴη ἔλεος ὁ κύριος τῷ Ὀνησιφόρου οἴκῳ ὅτι πολλάκις με ἀνέψυξεν καὶ τὴν ἅλυσίν μου οὐκ ἐπαισχύνθη

ἀλλὰ γενόμενος ἐν Ῥώμῃ σπουδαίως ἐζήτησέν με καὶ εὗρεν

δῴη αὐτῷ ὁ κύριος εὑρεῖν ἔλεος παρὰ κυρίου ἐν ἐκείνῃ τῇ ἡμέρᾳ καὶ ὅσα ἐν Ἐφέσῳ διηκόνησεν βέλτιον σὺ γινώσκεις

Украинский (Огієнко)

Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, за обітницею життя, що в Христі Ісусі,

до Тимофія, сина улюбленого: благодать, милість, мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Господа нашого!

Дякую Богові, Якому служу від предків чистим сумлінням, що тебе пам́ятаю я завжди в молитвах своїх день і ніч.

Я бажаю побачити тебе, пам́ятаючи сльози твої, щоб наповнитись радістю.

Я приводжу на пам́ять собі твою нелицемірну віру, що перше була оселилася в бабі твоїй Лоіді та в твоїй матері Евнікії;
певен же я, що й у тобі вона оселилась.

З цієї причини я нагадую тобі, що ти розгрівав Божого дара, який у тобі через покладання рук моїх.

Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму.

Тож, не соромся засвідчення Господа нашого, ні мене, Його в́язня, але страждай з Євангелією за силою Бога,

що нас спас і покликав святим покликом, не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам дана в Христі Ісусі попереду вічних часів.

А тепер об́явилась через з́явлення Спасителя нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління Євангелією,

що для неї я був настановлений за проповідника, апостола й учителя.

З цієї причини й терплю я оце, але не соромлюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впевнився, що має Він силу заховати на той день заставу мою.

Май же за взір здорових слів ті, які від мене почув ти у вірі й любові, що в Христі Ісусі вона.

Добро припоручене стережи Святим Духом, що в нас пробуває.

Ти знаєш оце, що відвернулись від мене всі, хто в Азії, а між ними Фігел та Гермоген.

Хай Господь подасть милосердя Онисифоровому дому, бо він часто мене підкріпляв і кайданів моїх не соромився.

А коли він до Риму прибув, шукав мене пильно й знайшов,

хай Господь йому дасть знайти милість від Господа в день той, скільки ж він послужив був в Ефесі мені, ти відаєш краще!

Таджикский

Языки

Павлус, ҳаввории Исои Масеҳ бо иродаи Худо, ба ҳасби ваъдаи ҳаёт, ки дар Исои Масеҳ аст,

Ба Тимотиюс, фарзанди маҳбубам: файз, марҳамат ва осоиштагӣ аз ҷониби Худои Падар ва Худованди мо Исои Масеҳ бод.

Шукргузорӣ менамоям Худоеро, ки чун аҷдоди худ бо виҷдони пок ба Ў ибодат макунам, барои он ки ҳамеша туро дар дуоҳоям шабу рўз ба ёд меоварам.

Шавқманди дидори ту ҳастам, дар ҳолате ки ашкҳои туро дар хотир дорам, то аз шодӣ пур шавам,

Зеро ки имони бериёи туро, ки пештар дар модаркалонат Лўид ва модарат Авниқо сокин буд, ба хотир меоварам ва яқин медонам, ки он дар ту низ сокин аст.

Ба ин сабаб ба ту хотиррасон мекунам, ки он бахшоиши Худоро, ки ба василаи гузоштани дастҳои ман дар туст, авҷ гиронӣ;

Зероки Худо ба мо на рўҳи тарсу ҳаросро, балки рўҳи қувват ва муҳаббат ва парҳезгорӣ додааст.

Пас, на аз шаҳодат додан ба Худованди мо ва на аз ман, ки бандии Ў ҳастам, ор дор, балки барои башорат ба ҳасби қуввати Худо уқубат бикаш,

Ки Ў моро наҷот додааст ва ба даъвати муқаддас хондааст, на бар тибқи аъмоли мо, балки ба ҳасби таъиноти Худ ва ба ҳасби он файзе ки ба мо аз азал дар Исои Масеҳ ато шудааст,

Вале алҳол ба василаи зуҳури Наҷотдиҳандаи мо Исои Масеҳ ошкор гардидааст, ки Ў мамотро ботил намуд ва ҳаёт ва бефаноиро ба воситаи башорат дурахшон кард,

Ки барои он ман воиз ва ҳавворӣ ва муаллими халқҳо таъин шудаам.

Ба ин сабаб ман чунин уқубат мекашам, лекин ор намедорам, зеро медонам, ки ба Кӣ имон овардаам, ва ман яқин дорам, ки Ў қодир аст имони маро то он рўз нигоҳ дорад.

Намунаи суханони солимро, ки аз ман шунидаӣ, бо имон ва муҳаббате ки дар Исои Масеҳ аст, пайравӣ намо.

Он амонати некро ба воситаи Рўҳулқудсе ки дар мо сокин аст, нигоҳ дор.

Ту медонӣ, ки ҳамаи онҳое ки дар вилояти Осиё ҳастанд, маро тарк кардаанд; аз он ҷумла Фуҷлус ва Ҳармуҷнис.

Худованд ба аҳли хонаи Анисифўрус марҳамат намояд барои он ки ў чандин бор маро дилдорӣ дод ва аз занҷирҳоям хиҷил нашуд,

Балки, ҳангоме ки ба Рум омад, бо ҷидду ҷаҳди зиёде маро ҷустуҷў намуда, ёфт.

Худованд ба ў ато фармояд, ки ба ҳузури Худованд дар он рўз марҳамат пайдо кунад. Ва хизмати бисьёреро, ки ў дар Эфсўс барои ман кардааст, ту хубтар медонӣ.