Скрыть

Маккаве́йская 3-я, Глава 7

7:1
7:2
7:3
7:4
7:5
7:6
7:7
7:8
7:9
7:10
7:11
7:12
7:13
7:14
7:15
7:16
7:17
7:18
7:19
7:20
7:21
7:22
7:23
Церковнославянский (рус)
Ца́рь Птоломе́й Филопа́торъ, су́щымъ во Еги́птѣ страти́гомъ и всѣ́мъ вчине́н­нымъ надъ дѣла́ми, ра́доватися и здра́в­ст­вовати: здра́в­ст­вуемъ же и мы́ и ча́да на́ша, управля́ющу на́мъ вели́кому Бо́гу ве́щы, я́коже жела́емъ:
нѣ́цыи дру́зи на́ши злонра́вiемъ сво­и́мъ ча́стѣе на́мъ при­­лѣжа́ще, по­усти́ша на́съ на сiе́, е́же бы во ца́р­ст­вiи на́­шемъ собра́ти всѣ́хъ Иуде́овъ во еди́но мѣ́сто а́ки от­сту́пниковъ и уму́чити стра́н­ными му́ками,
сказу́юще, я́ко никогда́же во благостоя́нiи ца́р­ст­ва на́­шего ве́щы бу́дутъ, вражды́ ра́ди, ю́же и́мутъ сі́и ко всѣ́мъ язы́комъ, доне́лѣже не соверши́т­ся сiе́:
и́же и свя́заныхъ и́хъ при­­ведо́ша къ на́мъ со озлобле́нiемъ я́ко плѣ́н­никовъ, па́че же я́ко преда́телей, безъ вся́каго разсужде́нiя и испыта́нiя хотѣ́ша и́хъ погуби́ти, свирѣ́пѣйшею лю́тостiю па́че зако́на ски́ѳска вооруже́ни:
мы́ же о си́хъ жесточа́е запрети́в­ше по смирен­ному́дрiю, е́же и́мамы ко всѣ́мъ человѣ́комъ, едва́ живо́тъ и́мъ дарова́в­ше, и небе́снаго Бо́га позна́в­ше крѣ́пко заступа́ющаго Иуде́евъ и я́ко Отца́ за сы́ны вы́ну спобо́р­ст­ву­ю­ща, ксему́ же и любо­́вь, ю́же и́мутъ къ на́мъ извѣ́стну, и ко прароди́телемъ на́шымъ благопрiя́т­ст­во разсуди́в­ше, пра́ведно от­пусти́хомъ, по вся́кому ко­ея́ либо вины́ о́бразу:
и повелѣ́хомъ кому́ждо всѣ́мъ во своя́ и́мъ воз­врати́тися, дабы́ на вся́цѣмъ мѣ́стѣ никто́ и́хъ от­ню́дъ озлобля́лъ, ниже́ укаря́лъ о содѣ́ян­ныхъ и́мъ безъ вины́:
вѣ́домо бо да бу́детъ ва́мъ, я́ко а́ще что́ зло­ухи́тримъ на ни́хъ лука́вое, или́ въ че́мъ оскорби́мъ и́хъ весьма́, то́ не человѣ́ка, но всѣ́хъ си́лъ Влады́ку и Бо́га вы́шняго проти́вящася на́мъ во от­мще́нiе веще́й по всему́ неизбѣ́жнѣ всегда́ имѣ́ти бу́демъ. Здра́в­ст­вуйте.
Прiи́мше же [Иуде́е от­ царя́] посла́нiе сiе́, не потща́шася вско́рѣ от­ити́, но моли́ша царя́, дабы́ су́щiи от­ ро́да Иуде́йска, от­ свята́го Бо́га и от­ зако́на Бо́жiя самово́льнѣ от­ступи́в­шiи получи́ли и́ми до́лжное муче́нiе,
при­­глаго́лав­ше, я́ко чре́ва ра́ди сво­его́ Боже­ст­вен­ная повелѣ́нiя преступи́в­шiи ниже́ ца́рскимъ повелѣ́ниемъ благопослу́шни бу́дутъ.
О́нъ же по­и́стин­нѣ сiя́ глаго́ла та́ко бы́ти, и похвали́въ даде́ и́мъ вла́сть надъ всѣ́ми, е́же бы престу́пниковъ зако́на Бо́жiя во всѣ́хъ мѣ́стѣхъ ца́р­ст­вiя его́ со дерзнове́нiемъ, безъ вся́кiя ца́рскiя вла́сти или́ разсмотре́нiя, убива́ти и искореня́ти.
Тогда́ [Иуде́е] воз­благодари́в­ше [царя́] я́коже подоба́­ше, иере́е же и́хъ и все́ мно́же­с­т­во вку́пѣ воз­гласи́в­ше аллилу́iа, съ ра́достiю от­идо́ша.
Тогда́ при­­клю́чшагося на пути́ престу́пника, и́же бя́ше от­ ро́да и́хъ, му́чаху и во о́бразъ ины́мъ убива́ху.
И въ де́нь то́й уби́ша бо́лѣе трiе́хъ со́тъ муже́й, убива́юще же скве́рныхъ съ ра́достiю веселя́хуся.
Са́ми же и́же да́же до сме́рти со Го́сподемъ Бо́гомъ пребы́ша, получи́в­ше соверше́н­ное спасе́нiе, увѣнча́в­ше себе́ разли́чными благово́н­нѣйшими цвѣта́ми, от­идо́ша от­ гра́да со весе́лiемъ и восклица́нiемъ, во хвале́нiихъ и всеблагогла́сныхъ пѣ́нiихъ благодаря́ще Бо́гу отце́въ и́хъ вѣ́чному, Спа́су Изра́илеву.
Прише́дше же во Птолемаи́ду, нарица́емую за сво́й­ст­во мѣ́ста родофо́ръ, идѣ́же ожида́ху и́хъ корабли́ мно́зи, по о́бщему и́хъ совѣ́ту дні́й се́дмь,
та́мо сотвори́ша пи́ръ Спа́сенiя: ца́рь бо дарова́ благоду́шно ко­ему́ждо и́хъ вся́ потре́бная на пу́ть да́же до жили́ща и́хъ.
Дости́гше же ми́рно въ подоба́ющихъ исповѣ́данiихъ, та́кожде и та́мо уста́виша сiя́ дни́ пра́здновати со весе́лiемъ во вре́мя при­­ше́л­ст­вiя и́хъ.
И́хже и освяти́в­ше на столпѣ́ при­­ мѣ́стѣ пи́рше­ст­ва обѣ́томъ утверди́в­ше, от­идо́ша невре́дни, свобо́дни, прера́достни, земле́ю и мо́ремъ и рѣко́ю, охраня́еми ца́рскимъ повелѣ́нiемъ, кі́йждо во своя́ си, и одержа́в­ше вла́сть надъ враги́ бо́лшую не́же пре́жде, со сла́вою и стра́хомъ, весьма́ ни от­ кого́ лиша́еми имѣ́нiя.
И вся́ своя́ вси́ воспрiя́ша от­ описа́нiя, я́ко иму́щiи что́ со стра́хомъ ве́лiимъ от­дая́ху и́мъ, вели́чiя превели́кому Бо́гу сотво́ршу соверше́н­но во спасе́нiе ихъ.
Благословенъ изба́витель Изра́илевъ во вѣ́чная времена́. Ами́нь.

Коне́цъ кни́зѣ тре́тiей маккаве́йстѣй: и́мать въ себѣ́ гла́въ 7.
Синодальный
«Царь Птоломей Филопатор начальникам Египетским и всем поставленным в должностях – радоваться и здравствовать. Здравствуем и мы и дети наши, ибо великий Бог благопоспешествует нам в делах по нашему желанию.
Некоторые из друзей наших по злоумышлению своему часто представляли нам и убеждали нас собрать всех Иудеев, находящихся в царстве, и замучить необычайными казнями, как изменников,
присовокупляя, что, доколе не будет этого сделано, дела нашего царства никогда не будут благоустроены по ненависти, которую питают они ко всем народам.
Они-то привели их в оковах, с насилием, как невольников, или, лучше, как наветников, и без всякого рассмотрения и исследования покушались погубить их, изобретая жестокости, лютейшие даже Скифских обычаев.
Мы строго воспретили это и по благоволению, которое питаем ко всем людям, тотчас даровали им жизнь; а когда узнали, что небесный Бог есть верный покров Иудеев и всегда защищает их, как отец сынов, еще же приняв во внимание известное их доброжелательство к нам и к предкам нашим, мы справедливо освободили их от всякого обвинения в чем бы то ни было
и приказали всем и каждому возвратиться в свои домы, так чтобы нигде никто ни в чем не оскорблял их и не укорял в том, что произошло без их вины.
Знайте, что если мы предпримем против них что-либо злое или вообще оскорбим их, то будем иметь против себя не человека, но властвующего над всякою властью всевышнего Бога отмстителем за дела наши во всем и всегда неизбежно. Будьте здравы».
Получив это послание, Иудеи не спешили тотчас отправиться, но просили царя, чтобы те из рода Иудейского, которые самовольно оставили святаго Бога и закон Божий, получили через них должное наказание,
присовокупляя, что преступившие ради чрева постановления Божественные никогда не будут иметь добрых расположений и к правлению царя.
Царь нашел, что они говорят правду, одобрил их и дал им полномочие на всё, чтобы они преступивших закон Божий истребили во всяком месте царства его беспрепятственно, без особого позволения или надзора царя.
Тогда, возблагодарив его, как надлежало, священники и все народное множество воспели «аллилуия» и радостно отправились.
Всякого соплеменника из осквернившихся, которого встречали на пути, они наказывали и убивали в пример другим.
В этот день они умертвили более трехсот мужей и торжествовали с весельем, умерщвляя нечистых.
Сами же, пребыв с Богом до смерти и получив полную радость спасения, поднялись из города, увенчанные всякими благоуханными цветами, с весельем и восклицаниями, хвалами и благозвучными песнями, благодаря Бога отцов, вечного Спасителя Израиля.
Придя в Птолемаиду, называемую по свойству места Родофором [розоносною], в которой по общему их уговору ожидали их корабли семь дней,
они учредили там пиршество спасения, ибо царь щедро снабдил их всем, что потребно было каждому до прибытия в свой дом.
Так как они достигли сюда в мире, с приличными благодарениями, то и здесь также установили весело праздновать эти дни во время пребывания своего.
Освятив эти дни и утвердив свой обет поставлением столба на месте пиршества, они отправились далее сушею и морем и рекою, каждый в свое жилище, невредимые, свободные, в полной радости, охраняемые царским повелением. Тогда-то приобрели они бо́льшую, нежели прежде, силу и славу и сделались страшными для врагов, ни от кого нисколько не притесняемые в своем владении,
и все получили свое по описи, так что, кто имел что-либо у себя, с величайшим страхом отдавали им, ибо величайшие благодеяния явил им величайший Бог на спасение их.
Благословен Спаситель Израиля на вечные времена! Аминь.
Грузинский
მეფე პტოლემეოს ფილოპატორი ეგვიპტის სარდალს და ყველა ხელისუფალს მშვიდობით მოვიკითხავ.
კარგად ვართ ჩვენც და ჩვენი შვილებიც, რადგან ჩვენი სურვილებისამებრ წარმართავს ჩვენს საქმეებს მაღალი ღმერთი.
ზოგიერთი ჩვენი მეგობარი, ჩვენთვის ავის განმზრახველი გვაიძულებდა სამეფოს მკვიდრი იუდაელებისათვის ერთიანად მოგვეყარა თავი და უჩვეულო სასჯელით დაგვესაჯა ისინი, როგორც მოღალატენი.
იმასაც დასძენდნენ, ჩვენი სახელმწიფო მანამ არ განმტკიცდება, სანამ არ აღვასრულებთ ამ საქმეს, რადგან ყველა ხალხისადმი სიძულვილი აქვთ იუდაელებსო.
ძალით წამოასხეს იუდაელები, ბორკილდადებულნი, როგორც მონები ან უფრო, დამნაშავენი; ექცეოდნენ მათ უფრო სასტიკად, ვიდრე სკვითები მოექცეოდნენ და ყოველგვარი გამოძიებისა და განკითხვის გარეშე სურდათ მათი დაღუპვა.
ჩვენ კი მკაცრად ავუკრძალეთ ამის ჩადენა და იმ კეთილგანწყობილებისამებრ, რასაც ყოველი ადამიანისადმი ვიჩენთ, სიცოცხლე ვაჩუქეთ იუდაელებს; ხოლო როცა მივხვდით, რომ ცათა ღმერთი ნამდვილად მფარველობს მათ, როგორც მამა შვილს,
როცა გავიხსენეთ მათი მეგობრობა და ერთგულება ჩვენდამი და ჩვენი წინაპრებისადმი, სამართლიანად მივიჩნიეთ, რომ ყოველგვარი დანაშაული გვეპატიებინა მათთვის,
დავადგინეთ, რომ ყველანი დაბრუნებულიყენენ თავთავიანთ საცხოვრებელ ადგილებში და არავის არ ევნო მათთვის და არ წაეყვედრებინა მომხდარი ამბის გამო.
იცოდეთ, თუკი ჩვენ რაიმე ავს განვიზრახავთ მათ წინააღმდეგ, ან თუნდაც შევაწუხებთ მათ, ყველაფრისათვის პასუხს მოგვკითხავს უცილობელად არა ადამიანი, არამედ ყოველთა ძალთა გამრიგე - უზენაესი ღმერთი. მშვიდობით იყავით.
წერილი რომ ჩაიბარეს იუდაელებმა, არ აჩქარებულან გასამგზავრებლად, არამედ მეფეს თხოვეს, რომ იმ იუდაელებს, რომლებიც ნებით განუდგნენ წმიდა ღმერთს და ღმერთის რჯულს, მათი ხელით მიეღოთ დამსახურებული სასჯელი;
თან დასძინეს, რომ კუჭის გამო ღვთიურ მცნებათაგან განდგომილნი არც სამეფო საქმეების ერთგულნი იქნებიანო.
მეფემაც შეიწყნარა თხოვნა და დაუდასტურა, რომ მართალნი არიან, და მისცა მათ ნება, რომ ღმერთის რჯულისგან განდგომილნი მოესპოთ ყველგან, მის სამეფოში, მეფის მოხელეთა ნებართვისა და მეთვალყურეობის გარეშე.
მაშინ შეასხეს ხოტბა მეფეს, როგორც ეკადრებოდა და მღვდლებმა და მთელმა ხალხმა იგალობეს ალილუია, და სიხარულით წავიდნენ.
ხოლო თავიანთ გზაზე, ვისაც კი ხვდებოდნენ წაბილწულ თვისტომთაგან, საჯაროდ სჯიდნენ სამარცხვინო სიკვდილით.
იმ დღეს გაანადგურეს სამასზე მეტი კაცი, და ხარობდნენ, რომ ხოცავდნენ განდგომილებს.
სიკვდილამდე ღმერთის ერთგულნი კი, რომლებიც ხსნის სიხარულით იყვნენ ავსებულნი, გამოვიდნენ ქალაქიდან მრავალფერი სურნელოვანი ყვავილებით დაგვირგვინებულნი, ხმამაღლა და სიხარულით მადლობდნენ თავიანთი მამა-პაპის ღმერთს, ისრაელის საუკუნო მხსნელს, აღუვლენდნენ სადიდებელ სიტყვებს და საგალობლებს.
როცა ჩავიდნენ პტოლემაისში, რომელსაც ადგილის თავისებურების გამო როდოფოროსი (სავარდე) ეწოდებოდა, აქ საერთო გადაწყვეტილებისამებრ, შვიდი დღე ელოდებოდნენ ხომალდები;
და აქაც გამართეს სმურობა გადარჩენის აღსანიშნავად, რადგან მეფემ მოამარაგა ისინი საკმარისი საგზლით, რომ სახლებში დაბრუნებამდე ჰყოფნოდათ,
რაკი აქამდე მშვიდობით მიაღწიეს, ჯეროვანი მადლი მიაგეს უფალს და გადაწყვიტეს, რომ აქ დგომის დღეებიც სადღესასწაულოდ გაეხადათ.
აკურთხეს კიდეც ეს დღეები და ნადიმის შემდეგ წარწერიანი სვეტები ლოცვის ადგილებში აღმართეს; მერე ზღვით, ხმელეთით და მდინარით ყველანი თავთავიანთ სახლებში დაბრუნდნენ უვნებელნი, თავისუფალნი, გახარებულნი, მეფის განკარგულებით დაცულნი.
უწინდელზე მეტად ძალმოსილებმა დიდება და რიდი მოიხვეჭეს მტერთა შორის და მათი საბადებელი აღარავის მიუტაცებია.
ყველამ თავისი კუთვნილი ქონება დაიბრუნა სიის მიხედვით; დიდის მოკრძალებით უბრუნებდნენ უკან, რადგან დიადი საქმეები მოიმოქმედა მაღალმა ღმერთმა მათი ხსნისათვის.
კურთხეულ იყოს ისრაელის მხსნელი სამარადჟამოდ, ამინ!
βασιλεὺς Пτολεμαῖος Φιλοπάτωρ τοῖς κατ᾿ Αἴγυπτον στρατηγοῖς καὶ πᾶσιν τοῖς τεταγ­μέ­νοις ἐπι­̀ πραγμάτων χαίρειν καὶ ἐρρῶσθαι 2ἐρρώμεθα δὲ καὶ αὐτοὶ καὶ τὰ τέκνα ἡμῶν κατευθύναν­τος ἡμῖν τοῦ μεγά­λου θεοῦ τὰ πράγματα καθὼς προ­αιρούμεθα
3τῶν φίλων τινὲς κατα­̀ κακοήθειαν πυκνότερον ἡμῖν παρα­κείμενοι συν­έπεισαν ἡμᾶς εἰς τὸ τοὺς ὑπὸ τὴν βασιλείαν Ιουδαίους συν­αθροίσαν­τας σύστημα κολάσασθαι ξενιζούσαις ἀπο­στατῶν τιμωρίαις
4προ­φερόμενοι μηδέποτε εὐσταθήσειν τὰ πράγματα ἡμῶν δι᾿ ἣν ἔχουσιν οὗτοι προ­̀ς πάν­τα τὰ ἔθνη δυσμένειαν μέχρι ἂν συν­τελεσθῇ τοῦτο
5οἳ καὶ δεσμίους κατα­γαγόν­τες αὐτοὺς μετὰ σκυλμῶν ὡς ἀνδράποδα μᾶλλον δὲ ὡς ἐπι­βούλους ἄνευ πάσης ἀνακρίσεως καὶ ἐξετάσεως ἐπεχείρησαν ἀνελεῖν νόμου Σκυθῶν ἀγριωτέραν ἐμπεπορπη­μέ­νοι ὠμότητα
6ἡμεῖς δὲ ἐπι­̀ τούτοις σκληρότερον δια­πειλησάμενοι καθ᾿ ἣν ἔχομεν προ­̀ς ἅπαν­τας ἀνθρώπους ἐπι­είκειαν μόγις τὸ ζῆν αὐτοῖς χαρισάμενοι καὶ τὸν ἐπουράνιον θεὸν ἐγνωκότες ἀσφαλῶς ὑπερησπικότα τῶν Ιουδαίων ὡς πατέρα ὑπὲρ υἱῶν δια­̀ παν­τὸς συμμαχοῦν­τα 7τήν τε τοῦ φίλου ἣν ἔχουσιν βεβαίαν προ­̀ς ἡμᾶς καὶ τοὺς προ­γόνους ἡμῶν εὔνοιαν ἀναλογισάμενοι δικαίως ἀπο­λελύκαμεν πάσης καθ᾿ ὁν­τινοῦν αἰτίας τρόπον
8καὶ προ­στετάχαμεν ἑκάστῳ πάν­τας εἰς τὰ ἴδια­ ἐπι­στρέφειν ἐν παν­τὶ τόπῳ μηθενὸς αὐτοὺς τὸ σύνολον κατα­βλάπτον­τος μήτε ὀνειδίζειν περὶ τῶν γεγενημένων παρα­̀ λόγον
9γινώσκετε γὰρ ὅτι κατα­̀ τούτων ἐάν τι κακοτεχνήσωμεν πονηρὸν ἢ ἐπι­λυπήσωμεν αὐτοὺς τὸ σύνολον οὐκ ἄνθρωπον ἀλλὰ τὸν πάσης δεσπόζον­τα δυνάμεως θεὸν ὕψιστον ἀν­τικείμενον ἡμῖν ἐπ᾿ ἐκδικήσει τῶν πραγμάτων κατα­̀ πᾶν ἀφεύ­κτως δια­̀ παν­τὸς ἕξομεν ἔρρωσθε
10λαβόν­τες δὲ τὴν ἐπι­στολὴν ταύτην οὐκ ἐσπούδασαν εὐθέως γενέσθαι περὶ τὴν ἄφοδον ἀλλὰ τὸν βασιλέα προ­σηξίωσαν τοὺς ἐκ τοῦ γένους τῶν Ιουδαίων τὸν ἅγιον θεὸν αὐθαιρέτως παρα­βεβηκότας καὶ τοῦ θεοῦ τὸν νόμον τυχεῖν δι᾿ αὐτῶν τῆς ὀφειλομένης κολάσεως
11προ­φερόμενοι τοὺς γαστρὸς ἕνεκεν τὰ θεῖα παρα­βεβηκότας προ­στάγματα μηδέποτε εὐνοήσειν μηδὲ τοῖς τοῦ βασιλέως πράγμασιν
12ὁ δὲ τἀληθὲς αὐτοὺς λέγειν παρα­δεξά­με­νος καὶ παρα­ινέσας ἔδωκεν αὐτοῖς ἄδειαν πάν­των ὅπως τοὺς παρα­βεβηκότας τοῦ θεοῦ τὸν νόμον ἐξολεθρεύ­σωσιν κατα­̀ πάν­τα τὸν ὑπὸ τὴν βασιλείαν αὐτοῦ τόπον μετὰ παρρησίας ἄνευ πάσης βασιλικῆς ἐξουσίας καὶ ἐπι­σκέψεως
13τότε κατευφημήσαν­τες αὐτόν ὡς πρέπον ἦν οἱ τούτων ἱερεῖς καὶ πᾶν τὸ πλῆ­θος ἐπι­φωνήσαν­τες τὸ αλληλουια μετὰ χαρᾶς ἀνέλυσαν
14οὕτως τε τὸν ἐμπεσόν­τα τῶν μεμιαμμένων ὁμοεθνῆ κατα­̀ τὴν ὁδὸν ἐκολάζον­το καὶ μετὰ παρα­δειγματισμῶν ἀνῄρουν
15ἐκείνῃ δὲ τῇ ἡμέρᾳ ἀνεῖλον ὑπὲρ τοὺς τριακοσίους ἄνδρας ἣν καὶ ἤγαγον εὐφροσύνην μετὰ χαρᾶς βεβήλους χειρωσάμενοι
16αὐτοὶ δὲ οἱ μέχρι θανάτου τὸν θεὸν ἐσχηκότες παν­τελῆ σωτηρίας ἀπό­λαυσιν εἰληφότες ἀνέζευξαν ἐκ τῆς πόλεως παν­τοίοις εὐωδεστάτοις ἄνθεσιν κατεστεμ­μέ­νοι μετ᾿ εὐφροσύνης καὶ βοῆς ἐν αἴνοις καὶ παμμελέσιν ὕμνοις εὐχαριστοῦν­τες τῷ θεῷ τῶν πατέρων αὐτῶν αἰωνίῳ σωτῆρι τοῦ Ισραηλ
17παρα­γενηθέν­τες δὲ εἰς Пτολεμαίδα τὴν ὀνομαζομένην δια­̀ τὴν τοῦ τόπου ἰδιότητα ῥοδοφόρον ἐν ᾗ προ­σέμεινεν αὐτοὺς ὁ στόλος κατα­̀ κοινὴν αὐτῶν βουλὴν ἡμέρας ἑπτά
18ἐκεῖ ἐποίησαν πότον σωτήριον τοῦ βασιλέως χορηγήσαν­τος αὐτοῖς εὐψύχως τὰ προ­̀ς τὴν ἄφιξιν πάν­τα ἑκάστῳ ἕως εἰς τὴν ἰδίαν οἰκίαν
19κατα­χθέν­τες δὲ μετ᾿ εἰρήνης ἐν ταῖς πρεπούσαις ἐξομολογήσεσιν ὡσαύτως κἀκεῖ ἔστησαν καὶ ταύτας ἄγειν τὰς ἡμέρας ἐπι­̀ τὸν τῆς παροικίας αὐτῶν χρόνον εὐφροσύνους
20ἃς καὶ ἀνιερώσαν­τες ἐν στήλῃ κατα­̀ τὸν τῆς συμποσίας τόπον προ­σευχῆς καθιδρύσαν­τες ἀνέλυσαν ἀσινεῖς ἐλεύ­θεροι ὑπερχαρεῖς δια­́ τε γῆς καὶ θαλάσ­σης καὶ ποταμοῦ ἀνασῳζόμενοι τῇ τοῦ βασιλέως ἐπι­ταγῇ ἕκασ­τος εἰς τὴν ἰδίαν 21καὶ πλείστην ἢ ἔμπρο­σθεν ἐν τοῖς ἐχθροῖς ἐξουσίαν ἐσχηκότες μετὰ δόξης καὶ φόβου τὸ σύνολον ὑπὸ μηδενὸς δια­σεισθέν­τες τῶν ὑπαρχόν­των
22καὶ πάν­τα τὰ ἑαυτῶν πάν­τες ἐκομίσαν­το ἐξ ἀπο­γραφῆς ὥστε τοὺς ἔχον­τάς τι μετὰ φόβου μεγίστου ἀπο­δοῦναι αὐτοῖς τὰ μεγαλεῖα τοῦ μεγίστου θεοῦ ποιήσαν­τος τελείως ἐπι­̀ σωτηρίᾳ αὐτῶν
23εὐλογητὸς ὁ ῥύστης Ισραηλ εἰς τοὺς ἀεὶ χρόνους αμην
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible