Скрыть
13:4
13:6
13:7
13:9
13:11
13:12
13:14
13:15
13:16
13:29
13:40
13:42
13:44
13:45
13:48
13:49
13:52
Церковнославянский (рус)
Бя́ху же нѣ́цыи во це́ркви су́щей во Антiохі́и проро́цы и учи́телiе: Варна́ва же и Симео́нъ нарица́емый Ни́геръ, и Лукі́й Кирине́анинъ, и Манаи́лъ со И́родомъ четвертовла́ст­никомъ воспита́н­ный, и Са́влъ.
Служа́щымъ же и́мъ Го́сподеви и постя́щымся, рече́ Ду́хъ Святы́й: от­дѣли́те Ми́ Варна́ву и Са́вла на дѣ́ло, на не́же при­­зва́хъ и́хъ.
Тогда́ пости́в­шеся и помоли́в­шеся и воз­ло́жше ру́ки на ня́, от­пусти́ша и́хъ.
Сiя́ у́бо, по́слана бы́в­ша от­ Ду́ха Свя́та, снидо́ста въ Селевкі́ю, от­ту́ду же от­плы́ста въ Ки́пръ,
и бы́в­ша въ Салами́нѣ, воз­вѣща́ста сло́во Бо́жiе въ со́нмищихъ Иуде́йскихъ: имѣ́яста же и Иоа́н­на слугу́.
Проше́дша же о́стровъ да́же до Па́фа, обрѣто́ста нѣ́ко­его му́жа волхва́ лжепроро́ка Иуде́анина, ему́же и́мя Варiису́съ,
и́же бѣ́ со анѳипа́томъ Се́ргiемъ Па́вломъ, му́жемъ разу́мнымъ. Се́й при­­зва́въ Варна́ву и Са́вла, взыска́ услы́шати сло́во Бо́жiе:
сопротивля́шеся же и́ма Ели́ма во́лхвъ, та́ко бо сказу́ет­ся и́мя его́, искі́й разврати́ти анѳипа́та от­ вѣ́ры.
Са́влъ же, и́же и Па́велъ, испо́лнися Ду́ха Свя́та, и воз­зрѣ́въ на́нь,
рече́: о, испо́лнен­не вся́кiя льсти́ и вся́кiя зло́бы, сы́не дiа́воль, вра́же вся́кiя пра́вды, не преста́неши ли развраща́я пути́ Госпо́дни пра́выя?
И ны́нѣ, се́, рука́ Госпо́дня на тя́, и бу́деши слѣ́пъ, не ви́дя со́лнца до вре́мене. Внеза́пу же нападе́ на́нь мра́къ и тма́, и осяза́я иска́­ше вожда́.
Тогда́ ви́дѣвъ анѳипа́тъ бы́в­шее, вѣ́рова, дивя́ся о уче́нiи Госпо́дни.
[Зач. 32.] Отве́зшеся же от­ Па́фа Па́велъ и су́щiи съ ни́мъ, прiидо́ша въ Пергі́ю Памфилі́йскую: Иоа́н­нъ же, от­лучи́вся от­ ни́хъ, воз­врати́ся во Иерусали́мъ.
Они́ же, проше́дше от­ Пергі́и, прiидо́ша во Антiохі́ю Писиді́йскую, и в­ше́дше въ со́нмище въ де́нь суббо́тный, сѣдо́ша.
По чте́нiи же зако́на и проро́къ, посла́ша нача́лницы со́нмища къ ни́мъ, глаго́люще: му́жiе бра́тiе, а́ще е́сть сло́во въ ва́съ утѣше́нiя къ лю́демъ, глаго́лите.
Воста́въ же Па́велъ и помаа́въ руко́ю, рече́: му́жiе Изра́илтяне и боя́щiися Бо́га, услы́шите:
Бо́гъ люді́й си́хъ избра́ отцы́ на́шя и лю́ди воз­несе́ въ при­­ше́л­ст­вiи въ земли́ Еги́петстѣй, и мы́шцею высо́кою изведе́ и́хъ изъ нея́
и до четы́редесяти лѣ́тъ препита́ и́хъ въ пусты́ни:
и низложи́въ язы́къ се́дмь въ земли́ Ханаа́нстѣй, даде́ и́мъ въ наслѣ́дiе зе́млю и́хъ,
и по си́хъ, я́ко лѣ́тъ четы́реста и пятьдеся́тъ, даде́ и́мъ судiи́ до Самуи́ла проро́ка:
и от­ту́ду проси́ша царя́, и даде́ и́мъ Бо́гъ Сау́ла сы́на Ки́сова, му́жа от­ колѣ́на Венiами́нова, лѣ́тъ четы́редесять:
и преста́вль его́, воз­дви́же и́мъ Дави́да въ царя́, ему́же и рече́ свидѣ́тел­ст­вовавъ: обрѣто́хъ Дави́да сы́на Иессе́ова, му́жа по се́рдцу Мо­ему́, и́же сотвори́тъ вся́ хотѣ́нiя Моя́.
От сего́ сѣ́мене Бо́гъ по обѣтова́нiю воз­дви́же Изра́илю Спасе́нiе Иису́са,
проповѣ́дав­шу Иоа́н­ну предъ лице́мъ вни́тiя Его́ креще́нiе покая́нiя всѣ́мъ лю́демъ Изра́илевымъ.
[Зач. 33.] И я́коже скончава́­ше Иоа́н­нъ тече́нiе, глаго́лаше: кого́ мя́ непщу́ете бы́ти? Нѣ́смь а́зъ, но се́, гряде́тъ по мнѣ́, Ему́же нѣ́смь досто́инъ разрѣши́ти реме́нь сапогу́ Его́.
Му́жiе бра́тiе, сы́нове ро́да Авраа́мля, и и́же въ ва́съ боя́щiися Бо́га, ва́мъ сло́во спасе́нiя сего́ посла́ся.
Живу́щiи бо во Иерусали́мѣ и кня́зи и́хъ, сего́ не разумѣ́в­ше, и гла́сы проро́ческiя по вся́ суббо́ты что́мыя, осуди́в­ше [Его́], испо́лниша,
и ни еди́ныя вины́ сме́ртныя обрѣ́тше, проси́ша у Пила́та уби́ти Его́:
я́коже сконча́ша вся́, я́же о Не́мъ пи́сана, сне́мше съ дре́ва, положи́ша во гро́бѣ.
Бо́гъ же воскреси́ Его́ от­ ме́ртвыхъ:
и́же явля́шеся во дни́ мно́ги совоз­ше́дшымъ съ Ни́мъ от­ Галиле́и во Иерусали́мъ, и́же ны́нѣ су́ть свидѣ́телiе Его́ къ лю́демъ.
И мы́ ва́мъ благовѣ­ст­ву́емъ обѣтова́нiе бы́в­шее ко отце́мъ, я́ко сiе́ Бо́гъ испо́лнилъ е́сть на́мъ ча́домъ и́хъ, воз­дви́гъ Иису́са,
я́коже и во псалмѣ́ вторѣ́мъ пи́сано е́сть: Сы́нъ Мо́й еси́ Ты́, А́зъ дне́сь роди́хъ Тя́.
А я́коже воскреси́ Его́ от­ ме́ртвыхъ, не ктому́ хотя́ща воз­врати́тися во истлѣ́нiе, си́це рече́: я́ко да́мъ ва́мъ преподо́бная Дави́дова вѣ́рная.
Тѣ́мже и въ друго́мъ глаго́летъ: не да́си Преподобному Тво­ему́ ви́дѣти истлѣ́нiя.
Дави́дъ бо, сво­ему́ ро́ду послужи́въ Бо́жiимъ совѣ́томъ, у́спе, и при­­ложи́ся ко отце́мъ сво­и́мъ, и ви́дѣ истлѣ́нiе:
а Его́же Бо́гъ воз­дви́же, не ви́дѣ истлѣ́нiя.
Вѣ́домо у́бо да бу́детъ ва́мъ, му́жiе бра́тiе, я́ко Его́ ра́ди ва́мъ оставле́нiе грѣхо́въ проповѣ́дает­ся:
и от­ всѣ́хъ, от­ ни́хже не воз­мого́сте въ зако́нѣ Моисе́овѣ оправди́тися, о Се́мъ вся́къ вѣ́руяй оправда́ет­ся.
Блюди́те у́бо, да не прiи́детъ на ва́съ рѣче́н­ное во проро́цѣхъ:
ви́дите, неради́вiи, и чуди́теся, и у́зрите и исче́знете: я́ко дѣ́ло А́зъ содѣ́лаю во дни́ ва́шя, ему́же не и́мате вѣ́ровати, а́ще кто́ повѣ́сть ва́мъ.
Исходя́щымъ же и́мъ от­ со́нмища Иуде́йска, моля́ху язы́цы въ другу́ю суббо́ту глаго́латися и́мъ глаго́ломъ си́мъ:
разше́дшуся же собо́ру, послѣ́доваша мно́зи от­ Иуде́й и чести́выхъ при­­шле́цъ Па́влу и Варна́вѣ, и́же, глаго́люща и́мъ, увѣща́ста и́хъ пребыва́ти въ благода́ти Бо́жiей.
Во гряду́щую же суббо́ту ма́ло не ве́сь гра́дъ собра́ся послу́шати сло́ва Бо́жiя:
ви́дѣв­ше же Иуде́е наро́ды, испо́лнишася за́висти и вопреки́ глаго́лаху глаго́лемымъ от­ Па́вла, сопроти́въ глаго́люще и хуля́ще.
Дерзну́в­ша же Па́велъ и Варна́ва реко́ста: ва́мъ бѣ́ лѣ́по пе́рвѣе глаго́лати сло́во Бо́жiе: а поне́же от­верго́сте е́ и недосто́йны творите́ са́ми себе́ вѣ́чному животу́, се́, обраща́емся во язы́ки:
та́ко бо заповѣ́да на́мъ Госпо́дь: положи́хъ Тя́ во свѣ́тъ язы́комъ, е́же бы́ти Тебѣ́ во спасе́нiе да́же до послѣ́днихъ земли́.
Слы́шаще же язы́цы ра́довахуся и сла́вляху сло́во Госпо́дне, и вѣ́роваша, ели́цы учине́ни бя́ху въ жи́знь вѣ́чную:
проноша́­шеся же сло́во Госпо́дне по все́й странѣ́.
Иуде́е же наусти́ша чести́выя жены́ и благообра́зныя и старѣ́йшины гра́да, и воз­двиго́ша гоне́нiе на Па́вла и Варна́ву, и изгна́ша я́ от­ предѣ́лъ сво­и́хъ.
О́на же, от­ря́сша пра́хъ от­ но́гъ сво­и́хъ на ни́хъ, прiидо́ста во Иконі́ю.
Ученицы́ же исполня́хуся ра́дости и Ду́ха Свя́та.
Французский (LSG)
Il y avait dans l'Église d'Antioche des prophètes et des docteurs: Barnabas, Siméon appelé Niger, Lucius de Cyrène, Manahen, qui avait été élevé avec Hérode le tétrarque, et Saul.
Pendant qu'ils servaient le Seigneur dans leur ministère et qu'ils jeûnaient, le Saint Esprit dit: Mettez-moi à part Barnabas et Saul pour l'oeuvre à laquelle je les ai appelés.
Alors, après avoir jeûné et prié, ils leur imposèrent les mains, et les laissèrent partir.
Barnabas et Saul, envoyés par le Saint Esprit, descendirent à Séleucie, et de là ils s'embarquèrent pour l'île de Chypre.
Arrivés à Salamine, ils annoncèrent la parole de Dieu dans les synagogues des Juifs. Ils avaient Jean pour aide.
Ayant ensuite traversé toute l'île jusqu'à Paphos, ils trouvèrent un certain magicien, faux prophète juif, nommé Bar Jésus,
qui était avec le proconsul Sergius Paulus, homme intelligent. Ce dernier fit appeler Barnabas et Saul, et manifesta le désir d'entendre la parole de Dieu.
Mais Élymas, le magicien, -car c'est ce que signifie son nom, -leur faisait opposition, cherchant à détourner de la foi le proconsul.
Alors Saul, appelé aussi Paul, rempli du Saint Esprit, fixa les regards sur lui, et dit:
Homme plein de toute espèce de ruse et de fraude, fils du diable, ennemi de toute justice, ne cesseras-tu point de pervertir les voies droites du Seigneur?
Maintenant voici, la main du Seigneur est sur toi, tu seras aveugle, et pour un temps tu ne verras pas le soleil. Aussitôt l'obscurité et les ténèbres tombèrent sur lui, et il cherchait, en tâtonnant, des personnes pour le guider.
Alors le proconsul, voyant ce qui était arrivé, crut, étant frappé de la doctrine du Seigneur.
Paul et ses compagnons, s'étant embarqués à Paphos, se rendirent à Perge en Pamphylie. Jean se sépara d'eux, et retourna à Jérusalem.
De Perge ils poursuivirent leur route, et arrivèrent à Antioche de Pisidie. Étant entrés dans la synagogue le jour du sabbat, ils s'assirent.
Après la lecture de la loi et des prophètes, les chefs de la synagogue leur envoyèrent dire: Hommes frères, si vous avez quelque exhortation à adresser au peuple, parlez.
Paul se leva, et, ayant fait signe de la main, il dit: Hommes Israélites, et vous qui craignez Dieu, écoutez!
Le Dieu de ce peuple d'Israël a choisi nos pères. Il mit ce peuple en honneur pendant son séjour au pays d'Égypte, et il l'en fit sortir par son bras puissant.
Il les nourrit près de quarante ans dans le désert;
et, ayant détruit sept nations au pays de Canaan, il leur en accorda le territoire comme propriété.
Après cela, durant quatre cent cinquante ans environ, il leur donna des juges, jusqu'au prophète Samuel.
Ils demandèrent alors un roi. Et Dieu leur donna, pendant quarante ans, Saül, fils de Kis, de la tribu de Benjamin;
puis, l'ayant rejeté, il leur suscita pour roi David, auquel il a rendu ce témoignage: J'ai trouvé David, fils d'Isaï, homme selon mon coeur, qui accomplira toutes mes volontés.
C'est de la postérité de David que Dieu, selon sa promesse, a suscité à Israël un Sauveur, qui est Jésus.
Avant sa venue, Jean avait prêché le baptême de repentance à tout le peuple d'Israël.
Et lorsque Jean achevait sa course, il disait: Je ne suis pas celui que vous pensez; mais voici, après moi vient celui des pieds duquel je ne suis pas digne de délier les souliers.
Hommes frères, fils de la race d'Abraham, et vous qui craignez Dieu, c'est à vous que cette parole de salut a été envoyée.
Car les habitants de Jérusalem et leurs chefs ont méconnu Jésus, et, en le condamnant, ils ont accompli les paroles des prophètes qui se lisent chaque sabbat.
Quoiqu'ils ne trouvassent en lui rien qui fût digne de mort, ils ont demandé à Pilate de le faire mourir.
Et, après qu'ils eurent accompli tout ce qui est écrit de lui, ils le descendirent de la croix et le déposèrent dans un sépulcre.
Mais Dieu l'a ressuscité des morts.
Il est apparu pendant plusieurs jours à ceux qui étaient montés avec lui de la Galilée à Jérusalem, et qui sont maintenant ses témoins auprès du peuple.
Et nous, nous vous annonçons cette bonne nouvelle que la promesse faite à nos pères,
Dieu l'a accomplie pour nous leurs enfants, en ressuscitant Jésus, selon ce qui est écrit dans le Psaume deuxième: Tu es mon Fils, Je t'ai engendré aujourd'hui.
Qu'il l'ait ressuscité des morts, de telle sorte qu'il ne retournera pas à la corruption, c'est ce qu'il a déclaré, en disant: Je vous donnerai Les grâces saintes promises à David, ces grâces qui sont assurées.
C'est pourquoi il dit encore ailleurs: Tu ne permettras pas que ton Saint voie la corruption.
Or, David, après avoir en son temps servi au dessein de Dieu, est mort, a été réuni à ses pères, et a vu la corruption.
Mais celui que Dieu a ressuscité n'a pas vu la corruption.
Sachez donc, hommes frères, que c'est par lui que le pardon des péchés vous est annoncé,
et que quiconque croit est justifié par lui de toutes les choses dont vous ne pouviez être justifiés par la loi de Moïse.
Ainsi, prenez garde qu'il ne vous arrive ce qui est dit dans les prophètes:
Voyez, contempteurs, Soyez étonnés et disparaissez; Car je vais faire en vos jours une oeuvre, Une oeuvre que vous ne croiriez pas si on vous la racontait.
Lorsqu'ils sortirent, on les pria de parler le sabbat suivant sur les mêmes choses;
et, à l'issue de l'assemblée, beaucoup de Juifs et de prosélytes pieux suivirent Paul et Barnabas, qui s'entretinrent avec eux, et les exhortèrent à rester attachés à la grâce de Dieu.
Le sabbat suivant, presque toute la ville se rassembla pour entendre la parole de Dieu.
Les Juifs, voyant la foule, furent remplis de jalousie, et ils s'opposaient à ce que disait Paul, en le contredisant et en l'injuriant.
Paul et Barnabas leur dirent avec assurance: C'est à vous premièrement que la parole de Dieu devait être annoncée; mais, puisque vous la repoussez, et que vous vous jugez vous-mêmes indignes de la vie éternelle, voici, nous nous tournons vers les païens.
Car ainsi nous l'a ordonné le Seigneur: Je t'ai établi pour être la lumière des nations, Pour porter le salut jusqu'aux extrémités de la terre.
Les païens se réjouissaient en entendant cela, ils glorifiaient la parole du Seigneur, et tous ceux qui étaient destinés à la vie éternelle crurent.
La parole du Seigneur se répandait dans tout le pays.
Mais les Juifs excitèrent les femmes dévotes de distinction et les principaux de la ville; ils provoquèrent une persécution contre Paul et Barnabas, et ils les chassèrent de leur territoire.
Paul et Barnabas secouèrent contre eux la poussière de leurs pieds, et allèrent à Icone,
tandis que les disciples étaient remplis de joie et du Saint Esprit.
Украинский (Огієнко)
А в Антіохії, у тамошній Церкві були ці пророки та вчителі: Варнава й Семен, званий Ніґер, і кірінеянин Луцій, і Манаїл, що був вигодуваний із тетрархом Іродом, та ще Савл.
Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!
Тоді, попостивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.
Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкію, а звідти до Кіпру відплинули.
Як були ж в Саламіні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських;
до послуг же мали й Івана.
А коли перейшли аж до Пафи ввесь острів, то знайшли ворожбита одного, лжепророка юдеянина, йому на ім́я Варісус.
Він був при проконсулі Сергії Павлі, чоловіку розумнім.
Той закликав Варнаву та Савла, і прагнув послухати Божого Слова.
Але їм опирався Еліма ворожбит той, бо ім́я його перекладається так, і намагавсь відвернути від віри проконсула.
Але Савл, що й Павло він, переповнився Духом Святим і на нього споглянув,
і промовив: О сину дияволів, повний всякого підступу та всілякої злости, ти ворогу всякої правди!
Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх доріг?
І тепер ось на тебе Господня рука, ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до часу!
І миттю обняв того морок та темрява, і став він ходити навпомацки та шукати поводатора…
Тоді той проконсул, як побачив, що сталося, увірував, і дивувався науці Господній!
І, як від Пафа Павло й ті, хто з ним був, відпливли, то вони прибули в Памфілійську Пергію.
А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.
А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.
А по відчитанні Закону й Пророків, старші синагоги послали до них, переказуючи: Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!
Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: Послухайте, мужі ізраїльтяни, та ви, богобійні!
Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив народ, як він перебував у єгипетськім краї, і рукою потужною вивів їх із нього,
і літ із сорок Він їх годував у пустині,
а вигубивши сім народів в землі ханаанській, поділив жеребком їхню землю між ними,
майже що по чотириста й п́ятидесяти роках.
Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів давав.
А потім забажали царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з Веніяминового племени, на чотири десятки років.
А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде.
За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасіння Ізраїлеві,
як Іван перед самим приходом Його усьому народові Ізраїлевому проповідував хрищення на покаяння.
А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: Я не Той, за Кого ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв́язати ремінця від узуття Його я недостойний.
Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоязний із вас!
Для вас було послане слово спасіння цього.
Бо мешканці Єрусалиму та їхня старшина Його не пізнали, а пророчі слова які щосуботи читаються вони сповнили присудом,
і хоч жадної провини смертельної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його.
Коли ж усе виповнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали.
Але Бог воскресив Його з мертвих!
Він з́являвся багато днів тим, що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед людьми.
І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям,
що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив!
А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!
Тому то й деінде говорить: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління!
Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив.
Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив.
Отже, мужі-браття, хай відомо вам буде, що прощення гріхів через Нього звіщається вам.
І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий.
Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:
Дивіться, погордющі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я діло роблю за днів ваших, те діло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!
А як стали виходити вони, то їх прошено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова.
А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павлом та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.
А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова.
Як юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.
Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже;
та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось.
Бо так заповів нам Господь: Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасінням Ти був аж до краю землі!
А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили.
І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.
І ширилось Слово Господнє по цілій країні.
Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли переслідування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.
Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконію.
А учні сповнялися радощів і Духа Святого.
1 Варнава и Савл отделены Церковью в Антиохии на служение. 4 Их проповедь на Кипре. Сергий Павел. Елима волхв, его слепота. 13 Они следуют чрез Пергию в Антиохию Писидийскую. 16 Слово Павла в синагоге в Антиохии. 42 Толпы народа в следующую субботу. 46 Сопротивление иудеев Савлу, который «обращается к язычникам». Иудеи изгнали его.
В Антиохии, в тамошней церкви были некоторые пророки и учители: Варнава, и Симеон, называемый Нигер, и Луций Киринеянин, и Манаил, совоспитанник Ирода четвертовластника, и Савл.
Когда они служили Господу и постились, Дух Святой сказал: отделите Мне Варнаву и Савла на дело, к которому Я призвал их.
Тогда они, совершив пост и молитву и возложив на них руки, отпустили их.
Сии, быв посланы Духом Святым, пришли в Селевкию, а оттуда отплыли в Кипр;
и, быв в Саламине, проповедовали слово Божие в синагогах Иудейских; имели же при себе и Иоанна для служения.
Пройдя весь остров до Пафа, нашли они некоторого волхва, лжепророка, Иудеянина, именем Вариисуса,
который находился с проконсулом Сергием Павлом, мужем разумным. Сей, призвав Варнаву и Савла, пожелал услышать слово Божие.
А Елима волхв (ибо то́ значит имя его) противился им, стараясь отвратить проконсула от веры.
Но Савл, он же и Павел, исполнившись Духа Святого и устремив на него взор,
сказал: о, исполненный всякого коварства и всякого злодейства, сын диавола, враг всякой правды! перестанешь ли ты совращать с прямых путей Господних?
И ныне вот, рука Господня на тебя: ты будешь слеп и не увидишь солнца до времени. И вдруг напал на него мрак и тьма, и он, обращаясь туда и сюда, искал вожатого.
Тогда проконсул, увидев происшедшее, уверовал, дивясь учению Господню.
[Зач. 32.] Отплыв из Пафа, Павел и бывшие при нем прибыли в Пергию, в Памфилии. Но Иоанн, отделившись от них, возвратился в Иерусалим.
Они же, проходя от Пергии, прибыли в Антиохию Писидийскую и, войдя в синагогу в день субботний, сели.
После чтения закона и пророков, начальники синагоги послали сказать им: мужи братия! если у вас есть слово наставления к народу, говорите.
Павел, встав и дав знак рукою, сказал: мужи Израильтяне и боящиеся Бога! послушайте.
Бог народа сего избрал отцов наших и возвысил сей народ во время пребывания в земле Египетской, и мышцею вознесенною вывел их из нее,
и около сорока лет времени питал их в пустыне.
И, истребив семь народов в земле Ханаанской, разделил им в наследие землю их.
И после сего, около четырехсот пятидесяти лет, давал им судей до пророка Самуила.
Потом просили они царя, и Бог дал им Саула, сына Кисова, мужа из колена Вениаминова. Так прошло лет сорок.
Отринув его, поставил им царем Давида, о котором и сказал, свидетельствуя: нашел Я мужа по сердцу Моему, Давида, сына Иессеева, который исполнит все хотения Мои.
Из его-то потомства Бог по обетованию воздвиг Израилю Спасителя Иисуса.
Перед самым явлением Его Иоанн проповедовал крещение покаяния всему народу Израильскому.
[Зач. 33.] При окончании же поприща своего, Иоанн говорил: за кого почитаете вы меня? я не тот; но вот, идет за мною, у Которого я недостоин развязать обувь на ногах.
Мужи братия, дети рода Авраамова, и боящиеся Бога между вами! вам послано слово спасения сего.
Ибо жители Иерусалима и начальники их, не узнав Его и осудив, исполнили слова пророческие, читаемые каждую субботу,
и, не найдя в Нем никакой вины, достойной смерти, просили Пилата убить Его.
Когда же исполнили всё написанное о Нем, то, сняв с древа, положили Его во гроб.
Но Бог воскресил Его из мертвых.
Он в продолжение многих дней являлся тем, которые вышли с Ним из Галилеи в Иерусалим и которые ныне суть свидетели Его перед народом.
И мы благовествуем вам, что обетование, данное отцам, Бог исполнил нам, детям их, воскресив Иисуса,
как и во втором псалме написано: Ты Сын Мой: Я ныне родил Тебя.
А что воскресил Его из мертвых, так что Он уже не обратится в тление, о сем сказал так: Я дам вам милости, обещанные Давиду, верно.
Посему и в другом месте говорит: не дашь Святому Твоему увидеть тление.
Давид, в свое время послужив изволению Божию, почил и приложился к отцам своим, и увидел тление;
а Тот, Которого Бог воскресил, не увидел тления.
Итак, да будет известно вам, мужи братия, что ради Него возвещается вам прощение грехов;
и во всем, в чем вы не могли оправдаться законом Моисеевым, оправдывается Им всякий верующий.
Берегитесь же, чтобы не пришло на вас сказанное у пророков:
смотрите, презрители, подивитесь и исчезните; ибо Я делаю дело во дни ваши, дело, которому не поверили бы вы, если бы кто рассказывал вам.
При выходе их из Иудейской синагоги язычники просили их говорить о том же в следующую субботу.
Когда же собрание было распущено, то многие Иудеи и чтители Бога, обращенные из язычников, последовали за Павлом и Варнавою, которые, беседуя с ними, убеждали их пребывать в благодати Божией.
В следующую субботу почти весь город собрался слушать слово Божие.
Но Иудеи, увидев народ, исполнились зависти и, противореча и злословя, сопротивлялись тому, что говорил Павел.
Тогда Павел и Варнава с дерзновением сказали: вам первым надлежало быть проповедану слову Божию, но как вы отвергаете его и сами себя делаете недостойными вечной жизни, то вот, мы обращаемся к язычникам.
Ибо так заповедал нам Господь: Я положил Тебя во свет язычникам, чтобы Ты был во спасение до края земли.
Язычники, слыша это, радовались и прославляли слово Господне, и уверовали все, которые были предуставлены к вечной жизни.
И слово Господне распространялось по всей стране.
Но Иудеи, подстрекнув набожных и почетных женщин и первых в городе людей, воздвигли гонение на Павла и Варнаву и изгнали их из своих пределов.
Они же, отрясши на них прах от ног своих, пошли в Иконию.
А ученики исполнялись радости и Духа Святого.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible