Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Сол. 2Сол. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Деяния апостолов

 
  • Бя́ху же нѣ́цыи во це́ркви су́щей во Антiохі́и проро́цы и учи́телiе: Варна́ва же и Симео́нъ нарица́емый ни́геръ, и лукі́й кирине́анинъ, и Манаи́лъ со И́родомъ четвертовла́ст­никомъ воспита́н­ный, и са́влъ.
  • Служа́щымъ же и́мъ Го́сподеви и постя́щымся, рече́ Ду́хъ святы́й: от­дѣли́те ми́ Варна́ву и са́вла на дѣ́ло, на не́же при­­зва́хъ и́хъ.
  • Тогда́ пости́в­шеся и помоли́в­шеся и воз­ло́жше ру́ки на ня́, от­пусти́ша и́хъ.
  • Сiя́ у́бо, по́слана бы́в­ша от­ Ду́ха свя́та, снидо́ста въ селевкі́ю, от­ту́ду же от­плы́ста въ ки́пръ,
  • и бы́в­ша въ Салами́нѣ, воз­вѣща́ста сло́во Бо́жiе въ со́нмищихъ Иуде́йскихъ: имѣ́яста же и Иоа́н­на слугу́.
  • Проше́дша же о́стровъ да́же до па́фа, обрѣто́ста нѣ́ко­его му́жа волхва́ лжепроро́ка Иуде́анина, ему́же и́мя Варiису́съ,
  • и́же бѣ́ со Анѳипа́томъ се́ргiемъ па́вломъ, му́жемъ разу́мнымъ. Се́й при­­зва́въ Варна́ву и са́вла, взыска́ услы́шати сло́во Бо́жiе:
  • сопротивля́шеся же и́ма Ели́ма во́лхвъ, та́ко бо сказу́ет­ся и́мя его́, искі́й разврати́ти Анѳипа́та от­ вѣ́ры.
  • Са́влъ же, и́же и па́велъ, испо́лнися Ду́ха свя́та, и воз­зрѣ́въ на́нь,
  • рече́: о, испо́лнен­не вся́кiя льсти́ и вся́кiя зло́бы, сы́не дiа́воль, вра́же вся́кiя пра́вды, не преста́неши ли развраща́я пути́ Госпо́дни пра́выя?
  • и ны́нѣ, се́, рука́ Госпо́дня на тя́, и бу́деши слѣ́пъ, не ви́дя со́лнца до вре́мене. Внеза́пу же нападе́ на́нь мра́къ и тма́, и осяза́я иска́­ше вожда́.
  • Тогда́ ви́дѣвъ Анѳипа́тъ бы́в­шее, вѣ́рова, дивя́ся о уче́нiи Госпо́дни.
  • [Зач. 32.] Отве́зшеся же от­ па́фа па́велъ и су́щiи съ ни́мъ, прiидо́ша въ пергі́ю памфилі́йскую: Иоа́н­нъ же, от­лучи́вся от­ ни́хъ, воз­врати́ся во Иерусали́мъ.
  • Они́ же, проше́дше от­ пергі́и, прiидо́ша во Антiохі́ю писиді́йскую, и в­ше́дше въ со́нмище въ де́нь суббо́тный, сѣдо́ша.
  • По чте́нiи же зако́на и проро́къ, посла́ша нача́лницы со́нмища къ ни́мъ, глаго́люще: му́жiе бра́тiе, а́ще е́сть сло́во въ ва́съ утѣше́нiя къ лю́демъ, глаго́лите.
  • Воста́въ же па́велъ и помаа́въ руко́ю, рече́: му́жiе Изра́илтяне и боя́щiися Бо́га, услы́шите:
  • Бо́гъ люді́й си́хъ избра́ отцы́ на́шя и лю́ди воз­несе́ въ при­­ше́л­ст­вiи въ земли́ Еги́петстѣй, и мы́шцею высо́кою изведе́ и́хъ изъ нея́
  • и до четы́редесяти лѣ́тъ препита́ и́хъ въ пусты́ни:
  • и низложи́въ язы́къ се́дмь въ земли́ Ханаа́нстѣй, даде́ и́мъ въ наслѣ́дiе зе́млю и́хъ,
  • и по си́хъ, я́ко лѣ́тъ четы́реста и пятьдеся́тъ, даде́ и́мъ судiи́ до самуи́ла проро́ка:
  • и от­ту́ду проси́ша царя́, и даде́ и́мъ Бо́гъ Сау́ла сы́на ки́сова, му́жа от­ колѣ́на Венiами́нова, лѣ́тъ четы́редесять:
  • и преста́вль его́, воз­дви́же и́мъ Дави́да въ царя́, ему́же и рече́ свидѣ́тел­ст­вовавъ: обрѣто́хъ Дави́да сы́на Иессе́ова, му́жа по се́рдцу мо­ему́, и́же сотвори́тъ вся́ хотѣ́нiя моя́.
  • От сего́ сѣ́мене Бо́гъ по обѣтова́нiю воз­дви́же Изра́илю спасе́нiе Иису́са,
  • проповѣ́дав­шу Иоа́н­ну предъ лице́мъ вни́тiя его́ креще́нiе покая́нiя всѣ́мъ лю́демъ Изра́илевымъ.
  • [Зач. 33.] И я́коже скончава́­ше Иоа́н­нъ тече́нiе, глаго́лаше: кого́ мя́ непщу́ете бы́ти? нѣ́смь а́зъ, но се́, гряде́тъ по мнѣ́, ему́же нѣ́смь досто́инъ разрѣши́ти реме́нь сапогу́ его́.
  • Му́жiе бра́тiе, сы́нове ро́да Авраа́мля, и и́же въ ва́съ боя́щiися Бо́га, ва́мъ сло́во спасе́нiя сего́ посла́ся.
  • Живу́щiи бо во Иерусали́мѣ и кня́зи и́хъ, сего́ не разумѣ́в­ше, и гла́сы проро́ческiя по вся́ суббо́ты что́мыя, осуди́в­ше [его́], испо́лниша,
  • и ни еди́ныя вины́ сме́ртныя обрѣ́тше, проси́ша у пила́та уби́ти его́:
  • я́коже сконча́ша вся́, я́же о не́мъ пи́сана, сне́мше съ дре́ва, положи́ша во гро́бѣ.
  • Бо́гъ же воскреси́ его́ от­ ме́ртвыхъ:
  • и́же явля́шеся во дни́ мно́ги совоз­ше́дшымъ съ ни́мъ от­ Галиле́и во Иерусали́мъ, и́же ны́нѣ су́ть свидѣ́телiе его́ къ лю́демъ.
  • И мы́ ва́мъ благовѣ­ст­ву́емъ обѣтова́нiе бы́в­шее ко отце́мъ, я́ко сiе́ Бо́гъ испо́лнилъ е́сть на́мъ ча́домъ и́хъ, воз­дви́гъ Иису́са,
  • я́коже и во псалмѣ́ вторѣ́мъ пи́сано е́сть: Сы́нъ мо́й еси́ ты́, а́зъ дне́сь роди́хъ тя́.
  • А я́коже воскреси́ его́ от­ ме́ртвыхъ, не ктому́ хотя́ща воз­врати́тися во истлѣ́нiе, си́це рече́: я́ко да́мъ ва́мъ преподо́бная Дави́дова вѣ́рная.
  • Тѣ́мже и въ друго́мъ глаго́летъ: не да́си преподобному тво­ему́ ви́дѣти истлѣ́нiя.
  • Дави́дъ бо, сво­ему́ ро́ду послужи́въ Бо́жiимъ совѣ́томъ, у́спе, и при­­ложи́ся ко отце́мъ сво­и́мъ, и ви́дѣ истлѣ́нiе:
  • а его́же Бо́гъ воз­дви́же, не ви́дѣ истлѣ́нiя.
  • Вѣ́домо у́бо да бу́детъ ва́мъ, му́жiе бра́тiе, я́ко его́ ра́ди ва́мъ оставле́нiе грѣхо́въ проповѣ́дает­ся:
  • и от­ всѣ́хъ, от­ ни́хже не воз­мого́сте въ зако́нѣ Моисе́овѣ оправди́тися, о се́мъ вся́къ вѣ́руяй оправда́ет­ся.
  • Блюди́те у́бо, да не прiи́детъ на ва́съ рѣче́н­ное во проро́цѣхъ:
  • ви́дите, неради́вiи, и чуди́теся, и у́зрите и исче́знете: я́ко дѣ́ло а́зъ содѣ́лаю во дни́ ва́шя, ему́же не и́мате вѣ́ровати, а́ще кто́ повѣ́сть ва́мъ.
  • Исходя́щымъ же и́мъ от­ со́нмища Иуде́йска, моля́ху язы́цы въ другу́ю суббо́ту глаго́латися и́мъ глаго́ломъ си́мъ:
  • разше́дшуся же собо́ру, послѣ́доваша мно́зи от­ иуде́й и чести́выхъ при­­шле́цъ па́влу и Варна́вѣ, и́же, глаго́люща и́мъ, увѣща́ста и́хъ пребыва́ти въ благода́ти Бо́жiей.
  • Во гряду́щую же суббо́ту ма́ло не ве́сь гра́дъ собра́ся послу́шати сло́ва Бо́жiя:
  • ви́дѣв­ше же Иуде́е наро́ды, испо́лнишася за́висти и вопреки́ глаго́лаху глаго́лемымъ от­ па́вла, сопроти́въ глаго́люще и хуля́ще.
  • Дерзну́в­ша же па́велъ и Варна́ва реко́ста: ва́мъ бѣ́ лѣ́по пе́рвѣе глаго́лати сло́во Бо́жiе: а поне́же от­верго́сте е́ и недосто́йны творите́ са́ми себе́ вѣ́чному животу́, се́, обраща́емся во язы́ки:
  • та́ко бо заповѣ́да на́мъ Госпо́дь: положи́хъ тя́ во свѣ́тъ язы́комъ, е́же бы́ти тебѣ́ во спасе́нiе да́же до послѣ́днихъ земли́.
  • Слы́шаще же язы́цы ра́довахуся и сла́вляху сло́во Госпо́дне, и вѣ́роваша, ели́цы учине́ни бя́ху въ жи́знь вѣ́чную:
  • проноша́­шеся же сло́во Госпо́дне по все́й странѣ́.
  • Иуде́е же наусти́ша чести́выя жены́ и благообра́зныя и старѣ́йшины гра́да, и воз­двиго́ша гоне́нiе на па́вла и Варна́ву, и изгна́ша я́ от­ предѣ́лъ сво­и́хъ.
  • О́на же, от­ря́сша пра́хъ от­ но́гъ сво­и́хъ на ни́хъ, прiидо́ста во иконі́ю.
  • Ученицы́ же исполня́хуся ра́дости и Ду́ха свя́та.
  • В Антиохии, в тамошней церкви были некоторые пророки и учители: Варнава, и Симеон, называемый Нигер, и Луций Киринеянин, и Манаил, совоспитанник Ирода четвертовластника, и Савл.
  • Когда они служили Господу и постились, Дух Святый сказал: отделите Мне Варнаву и Савла на дело, к которому Я призвал их.
  • Тогда они, совершив пост и молитву и возложив на них руки, отпустили их.
  • Сии, быв посланы Духом Святым, пришли в Селевкию, а оттуда отплыли в Кипр;
  • и, быв в Саламине, проповедовали слово Божие в синагогах Иудейских; имели же при себе и Иоанна для служения.
  • Пройдя весь остров до Пафа, нашли они некоторого волхва, лжепророка, Иудеянина, именем Вариисуса,
  • который находился с проконсулом Сергием Павлом, мужем разумным. Сей, призвав Варнаву и Савла, пожелал услышать слово Божие.
  • А Елима волхв (ибо то́ значит имя его) противился им, стараясь отвратить проконсула от веры.
  • Но Савл, он же и Павел, исполнившись Духа Святаго и устремив на него взор,
  • сказал: о, исполненный всякого коварства и всякого злодейства, сын диавола, враг всякой правды! перестанешь ли ты совращать с прямых путей Господних?
  • И ныне вот, рука Господня на тебя: ты будешь слеп и не увидишь солнца до времени. И вдруг напал на него мрак и тьма, и он, обращаясь туда и сюда, искал вожатого.
  • Тогда проконсул, увидев происшедшее, уверовал, дивясь учению Господню.
  • [Зач. 32.] Отплыв из Пафа, Павел и бывшие при нем прибыли в Пергию, в Памфилии. Но Иоанн, отделившись от них, возвратился в Иерусалим.
  • Они же, проходя от Пергии, прибыли в Антиохию Писидийскую и, войдя в синагогу в день субботний, сели.
  • После чтения закона и пророков, начальники синагоги послали сказать им: мужи братия! если у вас есть слово наставления к народу, говорите.
  • Павел, встав и дав знак рукою, сказал: мужи Израильтяне и боящиеся Бога! послушайте.
  • Бог народа сего избрал отцов наших и возвысил сей народ во время пребывания в земле Египетской, и мышцею вознесенною вывел их из нее,
  • и около сорока лет времени питал их в пустыне.
  • И, истребив семь народов в земле Ханаанской, разделил им в наследие землю их.
  • И после сего, около четырехсот пятидесяти лет, давал им судей до пророка Самуила.
  • Потом просили они царя, и Бог дал им Саула, сына Кисова, мужа из колена Вениаминова. Так прошло лет сорок.
  • Отринув его, поставил им царем Давида, о котором и сказал, свидетельствуя: нашел Я мужа по сердцу Моему, Давида, сына Иессеева, который исполнит все хотения Мои.
  • Из его-то потомства Бог по обетованию воздвиг Израилю Спасителя Иисуса.
  • Перед самым явлением Его Иоанн проповедовал крещение покаяния всему народу Израильскому.
  • [Зач. 33.] При окончании же поприща своего, Иоанн говорил: за кого почитаете вы меня? я не тот; но вот, идет за мною, у Которого я недостоин развязать обувь на ногах.
  • Мужи братия, дети рода Авраамова, и боящиеся Бога между вами! вам послано слово спасения сего.
  • Ибо жители Иерусалима и начальники их, не узнав Его и осудив, исполнили слова пророческие, читаемые каждую субботу,
  • и, не найдя в Нем никакой вины, достойной смерти, просили Пилата убить Его.
  • Когда же исполнили всё написанное о Нем, то, сняв с древа, положили Его во гроб.
  • Но Бог воскресил Его из мертвых.
  • Он в продолжение многих дней являлся тем, которые вышли с Ним из Галилеи в Иерусалим и которые ныне суть свидетели Его перед народом.
  • И мы благовествуем вам, что обетование, данное отцам, Бог исполнил нам, детям их, воскресив Иисуса,
  • как и во втором псалме написано: Ты Сын Мой: Я ныне родил Тебя.
  • А что воскресил Его из мертвых, так что Он уже не обратится в тление, о сем сказал так: Я дам вам милости, обещанные Давиду, верно.
  • Посему и в другом месте говорит: не дашь Святому Твоему увидеть тление.
  • Давид, в свое время послужив изволению Божию, почил и приложился к отцам своим, и увидел тление;
  • а Тот, Которого Бог воскресил, не увидел тления.
  • Итак, да будет известно вам, мужи братия, что ради Него возвещается вам прощение грехов;
  • и во всем, в чем вы не могли оправдаться законом Моисеевым, оправдывается Им всякий верующий.
  • Берегитесь же, чтобы не пришло на вас сказанное у пророков:
  • смотрите, презрители, подивитесь и исчезните; ибо Я делаю дело во дни ваши, дело, которому не поверили бы вы, если бы кто рассказывал вам.
  • При выходе их из Иудейской синагоги язычники просили их говорить о том же в следующую субботу.
  • Когда же собрание было распущено, то многие Иудеи и чтители Бога, обращенные из язычников, последовали за Павлом и Варнавою, которые, беседуя с ними, убеждали их пребывать в благодати Божией.
  • В следующую субботу почти весь город собрался слушать слово Божие.
  • Но Иудеи, увидев народ, исполнились зависти и, противореча и злословя, сопротивлялись тому, что говорил Павел.
  • Тогда Павел и Варнава с дерзновением сказали: вам первым надлежало быть проповедану слову Божию, но как вы отвергаете его и сами себя делаете недостойными вечной жизни, то вот, мы обращаемся к язычникам.
  • Ибо так заповедал нам Господь: Я положил Тебя во свет язычникам, чтобы Ты был во спасение до края земли.
  • Язычники, слыша это, радовались и прославляли слово Господне, и уверовали все, которые были предуставлены к вечной жизни.
  • И слово Господне распространялось по всей стране.
  • Но Иудеи, подстрекнув набожных и почетных женщин и первых в городе людей, воздвигли гонение на Павла и Варнаву и изгнали их из своих пределов.
  • Они же, отрясши на них прах от ног своих, пошли в Иконию.
  • А ученики исполнялись радости и Духа Святаго.
  • Былí ж у Антыяхíі ў та́машняй царкве некато́рыя прарокі і вучы́целі: Варнава, і Сімяо́н, якога звалі Нíгер, і Лукíй Кірыне́янін, і Манаíн, які гадава́ўся разам з Ірадам тэтра́рхам, і Саўл.
  • Калі ж яны служы́лі Госпаду і пасцíлі, сказаў Дух Святы́: вы́лучыце Мне Варнаву і Саўла на справу, да якой Я паклíкаў іх.
  • Тады яны, папасцíўшы і памаліўшыся, ускла́лі на іх ру́кі і адпусцíлі іх.
  • І тыя, пасла́ныя Ду́хам Святы́м, прыйшлі ў Селеўкíю, а адтуль адплылí на Кіпр;
  • і, прыбы́ўшы ў Саламíн, прапаве́давалі слова Божае ў сінагогах Іудзейскіх; ме́лі яны таксама Іаана як памочніка.
  • Прайшоўшы ўвесь востраў аж да Па́фа, спатка́лі яны нейкага чалавека, чарадзе́я і лжэпраро́ка, Іудзея па íмені Варыісу́с,
  • які быў з прако́нсулам Се́ргіем Паўлам, чалавекам разумным. Гэты, паклíкаўшы Варнаву і Саўла, пажада́ў пачуць слова Божае;
  • але ім супрацьстая́ў чарадзе́й Элíма, – так пераклада́ецца імя́ яго, – намага́ючыся адвярну́ць прако́нсула ад веры.
  • А Саўл, ён жа Павел, напо́ўніўшыся Ду́хам Святы́м і пільна ўгляда́ючыся ў яго,
  • сказаў: о, по́ўны ўсякай хíтрасці і ўсякай зламы́снасці, сы́не дыя́вала, вораг усякай пра́веднасці! ці пераста́неш ты адво́дзіць ад прамы́х шляхо́ў Гасподніх?
  • і цяпер, вось, рука́ Госпада на цябе, і будзеш ты сляпы́м і не ўбачыш сонца да пары́. І адразу напа́лі на яго змрок і цемра, і ён, абаро́чваючыся, шукаў павадыро́ў.
  • Тады прако́нсул, убачыўшы тое, што адбыло́ся, уве́раваў, ура́жаны вучэ́ннем Гасподнім.
  • Адплыўшы з Па́фа, Павел і тыя, што знахо́дзіліся з ім, прыбылí ў Пе́ргію Памфілíйскую, а Іаан, пакінуўшы іх, вярнуўся ў Іерусалім.
  • Яны ж, пайшоўшы з Пе́ргіі, прыбылí ў Антыяхíю Пісіды́йскую і, увайшоўшы ў сінагогу ў дзень суботні, селі.
  • Пасля чыта́ння закона і прарокаў нача́льнікі сінагогі паслалі сказаць ім: мужы́ браты́! калі ў вас ёсць слова настаўле́ння да народу, то прамаўля́йце.
  • Павел, устаўшы і даўшы знак рукою, сказаў: мужы́ Ізра́ільскія і тыя, хто баіцца Бога, паслу́хайце!
  • Бог народа гэтага вы́браў айцоў нашых, і ўзвы́сіў народ гэты ў час пражыва́ння яго ў зямлі Егіпецкай, і руко́ю высо́каю вы́веў іх з яе,
  • і каля сарака́ гадоў ча́су карміў іх у пусты́ні;
  • і, знíшчыўшы сем народаў у зямлі Ханаа́нскай, даў ім у спа́дчыну зямлю́ тых;
  • і пасля гэтага, каля чатырохсо́т пяцíдзесяці гадоў, даваў ім су́ддзяў да Самуіла прарока;
  • і потым папрасілі яны цара, і даў ім Бог Сау́ла, сына Кíсавага, му́жа з кале́на Веніямíнавага, гадоў на сорак;
  • і, адхілíўшы яго, паставіў ім царом Давіда, пра якога і сказаў, засве́дчыўшы: Я знайшоў Давіда, сына Іесе́евага, му́жа, які Мне па сэ́рцы і які здзе́йсніць усе жада́нні Мае́.
  • З яго се́мені Бог паводле абяца́ння ўздзвíгнуў Ізра́ілю спасенне – Іісуса,
  • пасля таго, як Іаан прапаве́даваў, перад са́мым яўле́ннем Яго, хрышчэ́нне пакая́ння ўсяму народу Ізраільскаму.
  • Калі ж завярша́ў Іаан дзе́йнасць сваю, то гаварыў: за каго вы прыма́еце мяне́ я не той, але вось, ідзе за мною Той, у Каго я нява́рты развяза́ць абу́так на нагах.
  • Мужы́ браты́, сыны́ роду Аўраа́мавага, і тыя сярод вас, хто баіцца Бога! вам пасла́на сло́ва спасе́ння гэтага.
  • Бо жыхары́ Іерусаліма і нача́льнікі іх, не пазна́ўшы Яго і асудзíўшы, спо́ўнілі сло́вы прарокаў, што чыта́­юцца кожную суботу;
  • і, не знайшо́ўшы нія́кай віны́, ва́ртай смерці, прасілі Пілата забіць Яго;
  • калі ж вы́каналі ўсё, напíсанае пра Яго, то, зня́ўшы з дрэва, пакла́лі Яго ў магілу.
  • Але Бог уваскрасіў Яго з мёртвых;
  • Ён яўля́ўся на праця́гу многіх дзён тым, якія прыйшлі з Ім з Галілеі ў Іерусалім; яны цяпе́р све́дкі Яго перад народам.
  • І мы вам дабраве́сцім пра абяца́нне, да́дзенае айцам, што Бог вы́канаў яго для нас, дзяцей іхніх, уваскрасíўшы Іісуса,
  • як і напíсана ў псалме́ другім: «Ты Сын Мой, Я сёння нарадзíў Цябе».
  • А пра тое, што Ён уваскрасíў Яго з мёртвых, так што Ён ужо не абе́рнецца ў тле́нне, Ён сказаў так: «Я дам вам святое, абяца́нае Давіду, непару́шнае».
  • Таму і ў іншым месцы кажа: «не дасí Святому Твайму ўба́чыць тле́ння».
  • Давід жа, паслужы́ўшы ў пакале́нні сваім волі Божай, спачы́ў, і далучы́ўся да айцоў сваіх, і ўба́чыў тле́нне;
  • а Той, Якога Бог уваскрасíў, не ўба́чыў тле́ння.
  • Няхай жа будзе вам вядо́ма, мужы́ браты́, што дзе́ля Яго абвяшча́ецца Вам прабачэ́нне грахоў;
  • і ва ўсім, у чым вы не маглі апраўда́цца законам Маісе́евым, кожны ве́руючы апра́ўдваецца Ім.
  • Дык сцеражы́цеся, каб не прыйшло на вас тое, пра што ска́зана ў прарокаў:
  • «глядзíце, пага́рдлівыя, падзіву́йцеся, і ўбачце, і згíньце; таму што Я здзяйсня́ю справу ў дні вашы, справу, якой вы ніяк не паверылі б, калі б хто-не́будзь расказаў вам».
  • І калі яны выхо́дзілі з сінагогі Іудзейскай, язычнікі прасілі іх у насту́пную суботу гаварыць ім пра тое ж самае;
  • калі ж сход быў распу́шчаны, то многія з Іудзеяў і набо́жных празелíтаў пайшлі за Паўлам і Варнавам, якія, размаўля́ючы з імі, перако́нвалі іх застава́цца ў благада́ці Божай.
  • У насту́пную суботу амаль увесь горад сабра́ўся, каб паслу́хаць сло́ва Божае;
  • але Іудзеі, уба́чыўшы народ, напо́ўніліся за́йздрасцю і, пярэ́чачы і блюзне́рачы, працíвіліся таму, што гаварыў Павел.
  • Тады Павел і Варнава адва́жна сказалі: вам першым павінна было́ быць прамо́ўлена сло́ва Божае, але паколькі вы адвярга́еце яго і са́мі сябе робіце нява́ртымі вечнага жыцця́, то вось, мы звярта́емся да язычнікаў;
  • бо так запаве́даў нам Гасподзь: «Я паставіў Цябе быць святлом для язы́чнікаў, каб Ты быў спасе́ннем да кра́ю зямлі».
  • Слу́хаючы гэта, язычнікі рада­валіся і ўслаўля́лі сло́ва Гасподняе, і ўве́равалі ўсе, прызна́чаныя для вечнага жыцця́;
  • і слова Гасподняе распаў­сю́джвалася па ўсёй краіне.
  • Але Іудзеі, падмо́віўшы набо́жных і паважа́ных жанчын і першых сярод гараджа́н, учынíлі гане́нне на Паўла і Варнаву і вы́гналі іх з ме́жаў сваіх.
  • Яны ж, абтро́сшы на іх пыл з ног сваіх, пайшлі ў Іканíю.
  • А вучні напаўня́ліся радасцю і Ду́хам Святы́м.
  • А в Антіохії, у тамошній Церкві були ці пророки та вчителі: Варнава й Семен, званий Ніґер, і кірінеянин Луцій, і Манаїл, що був вигодуваний із тетрархом Іродом, та ще Савл.
  • Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!
  • Тоді, попостивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.
  • Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкію, а звідти до Кіпру відплинули.
  • Як були ж в Саламіні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських;
    до послуг же мали й Івана.
  • А коли перейшли аж до Пафи ввесь острів, то знайшли ворожбита одного, лжепророка юдеянина, йому на ім́я Варісус.
  • Він був при проконсулі Сергії Павлі, чоловіку розумнім.
    Той закликав Варнаву та Савла, і прагнув послухати Божого Слова.
  • Але їм опирався Еліма ворожбит той, бо ім́я його перекладається так, і намагавсь відвернути від віри проконсула.
  • Але Савл, що й Павло він, переповнився Духом Святим і на нього споглянув,
  • і промовив: О сину дияволів, повний всякого підступу та всілякої злости, ти ворогу всякої правди!
    Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх доріг?
  • І тепер ось на тебе Господня рука, ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до часу!
    І миттю обняв того морок та темрява, і став він ходити навпомацки та шукати поводатора…
  • Тоді той проконсул, як побачив, що сталося, увірував, і дивувався науці Господній!
  • І, як від Пафа Павло й ті, хто з ним був, відпливли, то вони прибули в Памфілійську Пергію.
    А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.
  • А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.
  • А по відчитанні Закону й Пророків, старші синагоги послали до них, переказуючи: Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!
  • Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: Послухайте, мужі ізраїльтяни, та ви, богобійні!
  • Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив народ, як він перебував у єгипетськім краї, і рукою потужною вивів їх із нього,
  • і літ із сорок Він їх годував у пустині,
  • а вигубивши сім народів в землі ханаанській, поділив жеребком їхню землю між ними,
  • майже що по чотириста й п́ятидесяти роках.
    Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів давав.
  • А потім забажали царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з Веніяминового племени, на чотири десятки років.
  • А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде.
  • За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасіння Ізраїлеві,
  • як Іван перед самим приходом Його усьому народові Ізраїлевому проповідував хрищення на покаяння.
  • А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: Я не Той, за Кого ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв́язати ремінця від узуття Його я недостойний.
  • Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоязний із вас!
    Для вас було послане слово спасіння цього.
  • Бо мешканці Єрусалиму та їхня старшина Його не пізнали, а пророчі слова які щосуботи читаються вони сповнили присудом,
  • і хоч жадної провини смертельної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його.
  • Коли ж усе виповнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали.
  • Але Бог воскресив Його з мертвих!
  • Він з́являвся багато днів тим, що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед людьми.
  • І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям,
  • що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив!
  • А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!
  • Тому то й деінде говорить: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління!
  • Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив.
  • Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив.
  • Отже, мужі-браття, хай відомо вам буде, що прощення гріхів через Нього звіщається вам.
  • І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий.
  • Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:
  • Дивіться, погордющі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я діло роблю за днів ваших, те діло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!
  • А як стали виходити вони, то їх прошено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова.
  • А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павлом та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.
  • А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова.
  • Як юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.
  • Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже;
    та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось.
  • Бо так заповів нам Господь: Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасінням Ти був аж до краю землі!
  • А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили.
    І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.
  • І ширилось Слово Господнє по цілій країні.
  • Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли переслідування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.
  • Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконію.
  • А учні сповнялися радощів і Духа Святого.