Скрыть
14:1
14:2
14:4
14:5
14:7
14:8
14:9
14:11
14:12
14:13
14:14
14:16
14:18
14:20
14:21
14:23
14:24
14:25
14:27
14:28
Церковнославянский (рус)
Бы́сть же во Иконі́и, вку́пѣ вни́ти и́ма въ со́нмище Иуде́йское и глаго́лати та́ко, я́ко вѣ́ровати Иуде́евъ и Е́ллиновъ мно́же­ст­ву мно́гу.
Невѣ́ру­ю­щiи же Иуде́е воз­двиго́ша и озло́биша {къ зло́бѣ подусти́ша} ду́шы язы́ковъ на бра́тiю.
Дово́лно же у́бо вре́мя пребы́ста дерза́юща о Го́сподѣ, Свидѣ́тел­ст­ву­ю­щемъ сло́ву благода́ти Сво­ея́ и даю́щемъ зна́менiя и чудеса́ бы́ти рука́ма и́хъ.
Раздѣли́шажеся мно́же­с­т­во гра́да, и о́ви у́бо бя́ху со Иуде́и, о́ви же со апо́столы.
И егда́ бы́сть стремле́нiе язы́комъ же и Иуде́емъ съ нача́лники и́хъ досади́ти и ка́менiемъ поби́ти и́хъ,
[Зач. 34.] увѣ́дѣв­ша же при­­бѣго́ста во гра́ды Ликао́нскiя, въ Ли́стру и Де́рвiю, и во окре́стныя и́хъ,
и та́мо бѣ́ста благовѣ­ст­ву́юща.
И нѣ́кто му́жъ въ Ли́стрѣхъ не́мощенъ нога́ма сѣдя́ше, хро́мъ от­ чре́ва ма́тере сво­ея́ сы́й, и́же николи́же бѣ́ ходи́лъ.
Се́й слы́шаше Па́вла глаго́люща: и́же воз­зрѣ́въ на́нь и ви́дѣвъ, я́ко вѣ́ру и́мать здра́въ бы́ти,
рече́ ве́лiимъ гла́сомъ: тебѣ́ глаго́лю во и́мя Го́спода Иису́са Христа́, вста́ни на ногу́ твое́ю пра́въ. И а́бiе воз­скочи́ и хожда́­ше.
Наро́ди же ви́дѣв­ше, е́же сотвори́ Па́велъ, воз­двиго́ша гла́съ сво́й, ликао́нски глаго́люще: бо́зи уподо́бльшеся человѣ́комъ снидо́ша къ на́мъ.
Нарица́ху же у́бо Варна́ву Ді́а, Па́вла же Ермі́а, поне́же то́й бя́ше нача́лникъ сло́ва.
Жре́цъ же Ді́евъ, су́щаго предъ гра́домъ и́хъ, при­­веде́ юнцы́ и [принесе́] вѣнцы́ предъ врата́, съ наро́ды хотя́ше жре́ти.
Слы́шав­ша же апо́стола Варна́ва и Па́велъ, растерза́в­ша ри́зы своя́, вскочи́ста въ наро́дъ, зову́ща и глаго́люща:
му́жiе, что́ сiя́ творите́? И мы́ подобостра́стна есма́ ва́мъ человѣ́ка, благовѣ­ст­ву́юща ва́мъ от­ си́хъ су́етныхъ обраща́тися къ Бо́гу жи́ву, И́же сотвори́ не́бо и зе́млю и мо́ре и вся́, я́же въ ни́хъ:
и́же въ мимоше́дшыя ро́ды оста́вилъ бѣ́ вся́ язы́ки ходи́ти въ путе́хъ и́хъ:
и у́бо не несвидѣ́тел­ст­вована Себе́ оста́ви, благотворя́, съ небесе́ на́мъ дожди́ дая́ и времена́ плодоно́сна, исполня́я пи́щею и весе́лiемъ сердца́ на́ша.
И сiя́ глаго́люща, едва́ уста́виста наро́ды не жре́ти и́ма, но от­ити́ ко­ему́ждо во своя́ си. Пребыва́ющема же и́ма и уча́щема,
прiидо́ша от­ Антiохі́и и Иконі́и нѣ́цыи Иуде́е, и стяза́ющемася и́ма съ дерзнове́нiемъ, наусти́ша наро́ды от­ступи́ти от­ нею́, глаго́люще, я́ко ничто́же и́стин­но глаго́лета, но все́ лже́та. И наусти́в­ше наро́ды и ка́менiемъ поби́в­ше Па́вла, извлеко́ша внѣ́ гра́да, мня́ще его́ уме́рша.
О́крестъ же ста́в­шымъ его́ ученико́мъ, воста́въ вни́де во гра́дъ [Зач. 35.] и нау́трiе изы́де съ Варна́вою въ Де́рвiю.
Благовѣ­ст­вова́в­ша же гра́ду тому́ и научи́в­ша мно́ги, воз­врати́стася въ Ли́стру и Иконі́ю и Антiохі́ю,
утвержда́юща ду́шы ученико́въ, моля́ща пребы́ти въ вѣ́рѣ, и я́ко мно́гими скорбьми́ подоба́етъ на́мъ вни́ти въ Ца́р­ст­вiе Бо́жiе.
Рукополо́жша же и́мъ пресви́теры на вся́ це́ркви и помоли́в­шася съ посто́мъ, преда́ста и́хъ Го́сподеви, въ Него́же увѣ́роваша.
И проше́дша Писиді́ю, прiидо́ста въ Памфилі́ю:
и глаго́лав­ша въ Пергі́и сло́во Госпо́дне, снидо́ста во Атталі́ю
и от­ту́ду от­плы́ста во Антiохі́ю, от­ню́дуже бѣ́ста пре́дана благода́ти Бо́жiей въ дѣ́ло, е́же сконча́ста.
Прише́дша же и собра́в­ша це́рковь, сказа́ста, ели́ка сотвори́ Бо́гъ съ ни́ма и я́ко от­ве́рзе язы́комъ две́рь вѣ́ры:
пребы́ста же та́мо вре́мя не ма́ло со ученики́.
Украинский (Огієнко)
І трапилось, що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що безліч юдеїв й огречених увірували.
Невірні ж юдеї підбурили та роз́ятрили душі поган на братів.
Та проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками.
А в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів.
Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити,
то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікаонських, до Лістри та Дервії, та в околиці їхні,
і Євангелію там звіщали.
А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг.
Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,
то голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої!
А той скочив, і ходити почав…
А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!…
І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові.
А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів.
Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи
та говорячи: Що це робите, люди?
Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.
За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми,
але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші.
І, говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов.
А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї, і, підбуривши натовп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він…
Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста.
А наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію.
І, як звістили Євангелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію,
душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство.
І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували.
Як вони ж перейшли Пісідію, прибули в Памфілію;
і, звістивши Господнє Слово в Пергії, вони в Атталію ввійшли,
а звідти поплинули в Антіохію, звідки були благодаті Божій віддані на діло, що його й закінчили.
А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері і віри поганам.
І перебували вони немалий час із учнями.
Латинский (Nova Vulgata)
Factum est autem Iconii, ut eodem modo introirent syna gogam Iudaeorum et ita loquerentur, ut crederet Iudaeorum et Graecorum copiosa multitudo.
Qui vero increduli fuerunt Iudaei, suscitaverunt et exacerbaverunt animas gentium adversus fratres.
Multo igitur tempore demorati sunt, fiducialiter agentes in Domino, testimonium perhibente verbo gratiae suae, dante signa et prodigia fieri per manus eorum.
Divisa est autem multitudo civitatis: et quidam quidem erant cum Iudaeis, quidam vero cum apostolis.
Cum autem factus esset impetus gentilium et Iudaeorum cum principibus suis, ut contumeliis afficerent et lapidarent eos,
intellegentes confugerunt ad civitates Lycaoniae, Lystram et Derben et ad regionem in circuitu
et ibi evangelizantes erant.
Et quidam vir in Lystris infirmus pedibus sedebat, claudus ex utero matris suae, qui numquam ambulaverat.
Hic audivit Paulum loquentem; qui intuitus eum et videns quia haberet fidem, ut salvus fieret,
dixit magna voce: «Surge super pedes tuos rectus!». Et exsilivit et ambulabat.
Turbae autem cum vidissent, quod fecerat Paulus, levaverunt vocem suam Lycaonice dicentes: «Dii similes facti hominibus descenderunt ad nos!»;
et vocabant Barnabam Iovem, Paulum vero Mercurium, quoniam ipse erat dux verbi.
Sacerdos quoque templi Iovis, quod erat ante civitatem, tauros et coronas ad ianuas afferens cum populis, volebat sacrificare.
Quod ubi audierunt apostoli Barnabas et Paulus, conscissis tunicis suis, exsilierunt in turbam clamantes
et dicentes: «Viri, quid haec facitis? Et nos mortales sumus similes vobis homines, evangelizantes vobis ab his vanis converti ad Deum vivum, qui fecit caelum et terram et mare et omnia, quae in eis sunt.
Qui in praeteritis generationibus permisit omnes gentes ambulare in viis suis;
et quidem non sine testimonio semetipsum reliquit benefaciens, de caelo dans vobis pluvias et tempora fructifera, implens cibo et laetitia corda vestra».
Et haec dicentes vix sedaverunt turbas, ne sibi immolarent.
Supervenerunt autem ab Antiochia et Iconio Iudaei et persuasis turbis lapidantesque Paulum trahebant extra civitatem aestimantes eum mortuum esse.
Circumdantibus autem eum discipulis, surgens intravit civitatem. Et postera die profectus est cum Barnaba in Derben.
Cumque evangelizassent civitati illi et docuissent multos, reversi sunt Lystram et Iconium et Antiochiam
confirmantes animas discipulorum, exhortantes, ut permanerent in fide, et quoniam per multas tribulationes oportet nos intrare in regnum Dei.
Et cum ordinassent illis per singulas ecclesias presbyteros et orassent cum ieiunationibus, commendaverunt eos Domino, in quem crediderant.
Transeuntesque Pisidiam venerunt Pamphyliam;
et loquentes in Perge verbum descenderunt in Attaliam.
Et inde navigaverunt Antiochiam, unde erant traditi gratiae Dei in opus, quod compleverunt.
Cum autem venissent et congregassent ecclesiam, rettulerunt quanta fecisset Deus cum illis et quia aperuisset gentibus ostium fidei.
Morati sunt autem tempus non modicum cum discipulis.
1 Продолжительное служение в Иконии окончилось нападением иудеев и язычников. 8 Исцеление хромого в Листре; попытка народа совершить жертвоприношение Варнаве и Павлу, как богам; апостолы воспротивились. 19 Иудеи избивают Павла камнями. 21 Проповедуя и рукополагая пресвитеров по Церквам, апостолы возвратились в Антиохию Сирийскую.
В Иконии они вошли вместе в Иудейскую синагогу и говорили так, что уверовало великое множество Иудеев и Еллинов.
А неверующие Иудеи возбудили и раздражили против братьев сердца язычников.
Впрочем они пробыли здесь довольно времени, смело действуя о Господе, Который, во свидетельство слову благодати Своей, творил руками их знамения и чудеса.
Между тем народ в городе разделился: и одни были на стороне Иудеев, а другие на стороне апостолов.
Когда же язычники и Иудеи со своими начальниками устремились на них, чтобы посрамить и побить их камнями,
они, узнав о сем, [Зач. 34.] удалились в Ликаонские города Листру и Дервию и в окрестности их,
и там благовествовали.
В Листре некоторый муж, не владевший ногами, сидел, будучи хром от чрева матери своей, и никогда не ходил.
Он слушал говорившего Павла, который, взглянув на него и увидев, что он имеет веру для получения исцеления,
сказал громким голосом: тебе говорю во имя Господа Иисуса Христа: стань на ноги твои прямо. И он тотчас вскочил и стал ходить.
Народ же, увидев, что сделал Павел, возвысил свой голос, говоря по-ликаонски: боги в образе человеческом сошли к нам.
И называли Варнаву Зевсом, а Павла Ермием, потому что он начальствовал в слове.
Жрец же идола Зевса, находившегося перед их городом, приведя к воротам волов и принеся венки, хотел вместе с народом совершить жертвоприношение.
Но апостолы Варнава и Павел, услышав о сем, разодрали свои одежды и, бросившись в народ, громогласно говорили:
мужи! что́ вы это делаете? И мы – подобные вам человеки, и благовествуем вам, чтобы вы обратились от сих ложных к Богу живому, Который сотворил небо и землю, и море, и все, что в них,
Который в прошедших родах попустил всем народам ходить своими путями,
хотя и не переставал свидетельствовать о Себе благодеяниями, подавая нам с неба дожди и времена плодоносные и исполняя пищею и веселием сердца наши.
И, говоря сие, они едва убедили народ не приносить им жертвы и идти каждому домой. Между тем, как они, оставаясь там, учили,
из Антиохии и Иконии пришли некоторые Иудеи и, когда апостолы смело проповедовали, убедили народ отстать от них, говоря: они не говорят ничего истинного, а все лгут. И, возбудив народ, побили Павла камнями и вытащили за город, почитая его умершим.
Когда же ученики собрались около него, он встал и пошел в город, [Зач. 35.] а на другой день удалился с Варнавою в Дервию.
Проповедав Евангелие сему городу и приобретя довольно учеников, они обратно проходили Листру, Иконию и Антиохию,
утверждая души учеников, увещевая пребывать в вере и поучая, что многими скорбями надлежит нам войти в Царствие Божие.
Рукоположив же им пресвитеров к каждой церкви, они помолились с постом и предали их Господу, в Которого уверовали.
Потом, пройдя через Писидию, пришли в Памфилию,
и, проповедав слово Господне в Пергии, сошли в Атталию;
а оттуда отплыли в Антиохию, откуда были преданы благодати Божией на дело, которое и исполнили.
Прибыв туда и собрав церковь, они рассказали всё, что сотворил Бог с ними и как Он отверз дверь веры язычникам.
И пребывали там немалое время с учениками.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible