Скрыть
15:2
15:3
15:4
15:5
15:6
15:12
15:13
15:14
15:15
15:16
15:18
15:19
15:21
15:22
15:23
15:24
15:25
15:26
15:27
15:28
15:29
15:30
15:31
15:33
15:34
15:35
15:36
15:39
15:40
Церковнославянский (рус)
И нѣ́цыи сше́дше от­ Иуде́и, уча́ху бра́тiю, я́ко а́ще не обрѣ́жетеся по обы́чаю Моисе́ову, не мо́жете спасти́ся.
Бы́в­шей же ра́спри и стяза́нiю не ма́лу Па́влу и Варна́вѣ къ ни́мъ, учини́ша взы́ти Па́влу и Варна́вѣ и нѣ́кимъ други́мъ от­ ни́хъ ко апо́столомъ и ста́рцемъ во Иерусали́мъ о вопроше́нiи се́мъ.
Они́ же у́бо, предпо́слани бы́в­ше от­ це́ркве, прохожда́ху Финикі́ю и Самарі́ю, повѣ́да­ю­ще обраще́нiе язы́ковъ, и творя́ху ра́дость ве́лiю все́й бра́тiи.
Прише́дше же во Иерусали́мъ, прiя́ти бы́ша от­ це́ркве и апо́столъ и ста́рецъ, сказа́ша же, ели́ка сотвори́ Бо́гъ съ ни́ми и я́ко от­ве́рзе язы́комъ две́рь вѣ́ры.
[Зач. 36.] Воста́ша же нѣ́цыи от­ е́реси фарисе́йскiя вѣ́ровав­шiи, глаго́люще, я́ко подоба́етъ обрѣ́зати и́хъ, завѣщава́ти же блюсти́ зако́нъ Моисе́овъ.
Собра́шася же апо́столи и ста́рцы вѣ́дѣти о словеси́ се́мъ.
Мно́гу же взыска́нiю бы́в­шу, воста́въ Пе́тръ рече́ къ ни́мъ: му́жiе бра́тiе, вы́ вѣ́сте, я́ко от­ дні́й пе́рвыхъ Бо́гъ въ на́съ избра́ усты́ мо­и́ми услы́шати язы́комъ сло́во Благовѣ́стiя и вѣ́ровати:
и Се́рдцевѣ́децъ Бо́гъ свидѣ́тел­ст­вова и́мъ, да́въ и́мъ Ду́ха Свята́го, я́коже и на́мъ,
и ничто́же разсуди́ между́ на́ми же и о́нѣми, вѣ́рою очи́щь сердца́ и́хъ:
ны́нѣ у́бо что́ искуша́ете Бо́га, [хотя́ще] воз­ложи́ти и́го на вы́и ученико́мъ, его́же ни отцы́ на́ши, ни мы́ воз­мого́хомъ понести́?
но благода́тiю Го́спода Иису́са Христа́ вѣ́руемъ спасти́ся, я́коже и они́.
Умолча́ же все́ мно́же­с­т­во и послу́шаху Варна́вы и Па́вла повѣ́да­ю­щею, ели́ка сотвори́ Бо́гъ зна́менiя и чудеса́ во язы́цѣхъ и́ма.
По умолча́нiи же ею́, от­вѣща́ Иа́ковъ глаго́ля: му́жiе бра́тiе, послу́шайте мене́:
Симео́нъ повѣ́да, я́ко пре́жде Бо́гъ посѣти́ прiя́ти от­ язы́къ лю́ди о и́мени Сво­е́мъ:
и сему́ согласу́ютъ словеса́ проро́къ, я́коже пи́шетъ:
по си́хъ обращу́ся и сози́жду кро́въ Дави́довъ па́дшiй, и раско́паная его́ сози́жду и испра́влю его́,
я́ко да взы́щутъ про́чiи человѣ́цы Го́спода, и вси́ язы́цы, въ ни́хже нарече́ся и́мя Мое́, глаго́летъ Госпо́дь, творя́й сiя́ вся́.
Разу́мна от­ вѣ́ка су́ть Богови вся́ дѣла́ Его́.
Сего́ ра́ди а́зъ сужду́ не стужа́ти от­ язы́къ обраща́ющымся къ Бо́гу,
но заповѣ́дати и́мъ огреба́тися от­ тре́бъ и́долскихъ и от­ блуда́ и уда́вленины и от­ кро́ве, и ели́ка неуго́дна себѣ́ су́ть, ины́мъ не твори́ти.
Моисе́й бо от­ родо́въ дре́внихъ по всѣ́мъ градо́мъ проповѣ́да­ю­щыя его́ и́мать, въ со́нмищихъ по вся́ суббо́ты что́мый.
Тогда́ изво́лися апо́столомъ и ста́рцемъ со все́ю це́рковiю, избра́в­ше му́жа от­ ни́хъ, посла́ти во Антiохі́ю съ Па́вломъ и Варна́вою, Иу́ду нарица́емаго Варса́ву, и Си́лу, му́жа наро́чита въ бра́тiи,
написа́в­ше рука́ма и́хъ сiя́: апо́столи и ста́рцы и бра́тiя, су́щымъ во Антiохі́и и Сирі́и и Киликі́и бра́тiямъ, и́же от­ язы́къ, [о Го́сподѣ] ра́доватися.
Поне́же слы́шахомъ, я́ко нѣ́цыи от­ на́съ изше́дше воз­мути́ша ва́съ словесы́, развраща́юще ду́шы ва́шя, глаго́люще обрѣ́затися и блюсти́ зако́нъ, и́мже мы́ не завѣща́хомъ:
изво́лися на́мъ собра́в­шымся единоду́шно, избра́н­ныя му́жы посла́ти къ ва́мъ, съ воз­лю́блен­ныма на́шима Варна́вою и Па́вломъ,
человѣ́кома преда́в­шема ду́шы своя́ о и́мени Го́спода на́­шего Иису́са Христа́:
посла́хомъ у́бо Иу́ду и Си́лу, и тѣ́хъ сло́вомъ сказу́ющихъ та́яжде:
изво́лися бо Свято́му Ду́ху и на́мъ, ничто́же мно́жае воз­ложи́ти ва́мъ тяготы́, ра́звѣ ну́ждныхъ си́хъ:
огреба́тися от­ идоложе́ртвен­ныхъ и кро́ве, и уда́вленины и блуда́: и ели́ка не хо́щете ва́мъ бы́ти, други́мъ не твори́те: от­ ни́хже соблюда́юще себе́, до́брѣ сотворите́. Здра́в­ст­вуйте.
Они́ же у́бо по́слани бы́в­ше прiидо́ша во Антiохі́ю, и собра́в­ше наро́дъ, вда́ша посла́нiе.
Проче́тше же, воз­ра́довашася о утѣше́нiи.
Иу́да же и Си́ла, и та́ проро́ка су́ща, сло́вомъ мно́зѣмъ утѣ́шиста бра́тiю и утверди́ста.
Пребы́в­ша же та́мо вре́мя, от­пуще́на бы́ста съ ми́ромъ от­ бра́тiй ко апо́столомъ.
Изво́лися же Си́лѣ пребы́ти та́мо, Иу́да же воз­врати́ся во Иерусали́мъ.
[Зач. 37.] Па́велъ же и Варна́ва живя́ста во Антiохі́и, уча́ща и благовѣ­ст­ву́юща сло́во Госпо́дне, и со инѣ́ми мно́гими.
По нѣ́кихъ же дне́хъ рече́ Па́велъ къ Варна́вѣ: воз­вра́щшеся подоба́етъ посѣти́ти бра́тiю на́шу во всѣ́хъ градѣ́хъ, въ ни́хже проповѣ́дахомъ сло́во Госпо́дне, ка́ко пребыва́ютъ.
Варна́ва же восхотѣ́ поя́ти съ собо́ю Иоа́н­на нарица́емаго Ма́рка:
Па́велъ же глаго́лаше от­сту́пльшаго от­ на́ю от­ Памфилі́и и не ше́дшаго съ на́ма на дѣ́ло, на не́же по́слани бы́хомъ, не поя́ти сего́ съ собо́ю.
Бы́сть у́бо ра́спря, я́ко от­лучи́тися и́ма от­ себе́: Варна́ва у́бо по­е́мь Ма́рка от­плы́ въ Ки́пръ:
Па́велъ же избра́въ Си́лу изы́де пре́данъ благода́ти Бо́жiей от­ бра́тiй,
прохожда́­ше же Сирі́ю и Киликі́ю, утвержда́я це́ркви.
Украинский (Огієнко)
А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим, то спастися не можете.
Коли ж суперечка повстала й чимале змагання в Павла та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апостолів й старших у Єрусалим.
Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікію та Самарію, розповідуючи про поганське навернення, і радість велику чинили всім браттям.
Коли ж в Єрусалим прибули вони, були прийняті Церквою, та апостолами, та старшими, і вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними.
Але дехто, що ввірували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрізувати й наказати, щоб Закона Мойсеєвого берегли.
І зібрались апостоли й старші, щоб розглянути справу оцю.
Як велике ж змагання повстало, Петро встав і промовив до них: Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене, щоб погани почули слово Євангелії через уста мої, та й увірували.
І засвідчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,
і між нами та ними різниці Він жадної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.
Отож, чого Бога тепер спокушуєте, щоб учням на шию покласти ярмо, якого ані наші отці, ані ми не здолали понести?
Та ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само, як і вони.
І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знамена та чуда вчинив через них Бог між поганами!
Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: Мужі-браття, послухайте також мене.
Симон ось розповів, як зглянувся Бог від початку, щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого.
І пророчі слова з цим погоджуються, як написано:
Потому вернуся, і відбудую Давидову скинію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її,
щоб шукали Господа люди зосталі та всі народи, над якими Ім́я Моє кликано, говорить Господь, що чинить це все!
Господеві відвіку відомі всі вчинки Його.
Тому думаю я, щоб не турбувати поган, що до Бога навертаються,
але написати до них, щоб стримувались від занечищення ідольського, та від блуду, і задушенини, і від крови.
Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавендавна, і щосуботи читають його в синагогах.
Тоді постановили апостоли й старші з цілою Церквою вибрати мужів із них, і послати до Антіохії з Павлом та Варнавою Юду, що зветься Варсавва, і Силу, мужів проводирів між братами,
написавши своїми руками оце: Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохії, і Сирії, і Кілікії: Вітаємо вас!
Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не доручували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі,
то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб обраних мужів послати до вас із коханими нашими Варнавою та Павлом,
людьми тими, що душі свої віддали за Ім́я Господа нашого Ісуса Христа.
Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме.
Бо зволилось Духові Святому і нам, тягару вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного:
стримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини, та від блуду.
Оберегаючися від того, ви зробите добре.
Бувайте здорові!…
Посланці ж прийшли в Антіохію, і, зібравши народ, доручили листа.
А перечитавши, раділи з потішення того.
А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьорували та зміцняли братів.
А як перебули вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав.
Але Сила схотів лишитися там, а Юда вернувся до Єрусалиму.
А Павло з Варнавою в Антіохії жили, навчаючи та благовістячи разом із іншими багатьома Слово Господнє.
А по декількох днях промовив Павло до Варнави: Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, як вони пробувають.
А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що званий був Марком.
Та Павло вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов.
І повстала незгода, і розлучились вони між собою.
Тож Варнава взяв Марка, і поплинув до Кіпру.
А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благодаті братами доручений.
І проходив він Сирію та Кілікію, Церкви зміцнюючи.
Синодальный
1 Павел и Варнава отправлены в Иерусалим на совещание относительно обрезания. 6 Свидетельство Петра и Иакова о язычниках и законе. 22 Послание Апостолов и пресвитеров уверовавшим из язычников. 30 Иуда и Сила доставили послание Церкви в Антиохии. 36 Варнава отплыл с Марком на Кипр; Павел с Силой отправились в Сирию и Киликию.
Некоторые, пришедшие из Иудеи, учили братьев: если не обрежетесь по обряду Моисееву, не можете спастись.
Когда же произошло разногласие и немалое состязание у Павла и Варнавы с ними, то положили Павлу и Варнаве и некоторым другим из них отправиться по сему делу к апостолам и пресвитерам в Иерусалим.
Итак, быв провожены церковью, они проходили Финикию и Самарию, рассказывая об обращении язычников, и производили радость великую во всех братиях.
По прибытии же в Иерусалим они были приняты церковью, апостолами и пресвитерами, и возвестили всё, что Бог сотворил с ними и как отверз дверь веры язычникам.
[Зач. 36.] Тогда восстали некоторые из фарисейской ереси уверовавшие и говорили, что должно обрезывать язычников и заповедовать соблюдать закон Моисеев.
Апостолы и пресвитеры собрались для рассмотрения сего дела.
По долгом рассуждении Петр, встав, сказал им: мужи братия! вы знаете, что Бог от дней первых избрал из нас меня, чтобы из уст моих язычники услышали слово Евангелия и уверовали;
и Сердцеведец Бог дал им свидетельство, даровав им Духа Святого, как и нам;
и не положил никакого различия между нами и ими, верою очистив сердца их.
Что же вы ныне искушаете Бога, желая возложить на выи учеников иго, которого не могли понести ни отцы наши, ни мы?
Но мы веруем, что благодатию Господа Иисуса Христа спасемся, как и они.
Тогда умолкло все собрание и слушало Варнаву и Павла, рассказывавших, какие знамения и чудеса сотворил Бог через них среди язычников.
После же того, как они умолкли, начал речь Иаков и сказал: мужи братия! послушайте меня.
Симон изъяснил, как Бог первоначально призрел на язычников, чтобы составить из них народ во имя Свое.
И с сим согласны слова пророков, как написано:
Потом обращусь и воссоздам скинию Давидову падшую, и то, что в ней разрушено, воссоздам, и исправлю ее,
чтобы взыскали Господа прочие человеки и все народы, между которыми возвестится имя Мое, говорит Господь, творящий все сие.
Ведомы Богу от вечности все дела Его.
Посему я полагаю не затруднять обращающихся к Богу из язычников,
а написать им, чтобы они воздерживались от оскверненного идолами, от блуда, удавленины и крови, и чтобы не делали другим того, чего не хотят себе.
Ибо закон Моисеев от древних родов по всем городам имеет проповедующих его и читается в синагогах каждую субботу.
Тогда апостолы и пресвитеры со всею церковью рассудили, избрав из среды себя мужей, послать их в Антиохию с Павлом и Варнавою, именно: Иуду, прозываемого Варсавою, и Силу, мужей, начальствующих между братиями,
написав и вручив им следующее: «Апостолы и пресвитеры и братия – находящимся в Антиохии, Сирии и Киликии братиям из язычников: радоваться.
Поелику мы услышали, что некоторые, вышедшие от нас, смутили вас своими речами и поколебали ваши души, говоря, что должно обрезываться и соблюдать закон, чего мы им не поручали,
то мы, собравшись, единодушно рассудили, избрав мужей, послать их к вам с возлюбленными нашими Варнавою и Павлом,
человеками, предавшими души свои за имя Господа нашего Иисуса Христа.
Итак, мы послали Иуду и Силу, которые изъяснят вам то же и словесно.
Ибо угодно Святому Духу и нам не возлагать на вас никакого бремени более, кроме сего необходимого:
воздерживаться от идоложертвенного и крови, и удавленины, и блуда, и не делать другим того, чего себе не хотите. Соблюдая сие, хорошо сделаете. Будьте здравы».
Итак, отправленные пришли в Антиохию и, собрав людей, вручили письмо.
Они же, прочитав, возрадовались о сем наставлении.
Иуда и Сила, будучи также пророками, обильным словом преподали наставление братиям и утвердили их.
Пробыв там некоторое время, они с миром отпущены были братиями к апостолам.
Но Силе рассудилось остаться там. (А Иуда возвратился в Иерусалим.)
[Зач. 37.] Павел же и Варнава жили в Антиохии, уча и благовествуя, вместе с другими многими, слово Господне.
По некотором времени Павел сказал Варнаве: пойдем опять, посетим братьев наших по всем городам, в которых мы проповедали слово Господне, как они живут.
Варнава хотел взять с собою Иоанна, называемого Марком.
Но Павел полагал не брать отставшего от них в Памфилии и не шедшего с ними на дело, на которое они были посланы.
Отсюда произошло огорчение, так что они разлучились друг с другом; и Варнава, взяв Марка, отплыл в Кипр;
а Павел, избрав себе Силу, отправился, быв поручен братиями благодати Божией,
и проходил Сирию и Киликию, утверждая церкви.
Entonces algunos que venían de Judea enseñaban a los hermanos: «Si no os circuncidáis conforme al rito de Moisés no podéis ser salvos.»
Pablo y Bernabé tuvieron una discusión y contienda no pequeña con ellos. Por eso se dispuso que Pablo, Bernabé y algunos otros de ellos subieran a Jerusalén, a los apóstoles y a los ancianos, para tratar esta cuestión.
Ellos, pues, habiendo sido encaminados por la iglesia, pasaron por Fenicia y Samaria contando la conversión de los gentiles; y causaban gran gozo a todos los hermanos.
Al llegar a Jerusalén fueron recibidos por la iglesia, por los apóstoles y los ancianos, y refirieron todas las cosas que Dios había hecho con ellos.
Pero algunos de la secta de los fariseos, que habían creído, se levantaron diciendo:

—Es necesario circuncidarlos y mandarles que guarden la Ley de Moisés.

Entonces se reunieron los apóstoles y los ancianos para conocer de este asunto.
Después de mucha discusión, Pedro se levantó y les dijo:

—Hermanos, vosotros sabéis cómo ya hace algún tiempo Dios escogió que los gentiles oyeran por mi boca la palabra del evangelio y creyeran.

Y Dios, que conoce los corazones, les dio testimonio, dándoles el Espíritu Santo lo mismo que a nosotros;
y ninguna diferencia hizo entre nosotros y ellos, purificando por la fe sus corazones.
Ahora pues, ¿por qué tentáis a Dios, poniendo sobre la cerviz de los discípulos un yugo que ni nuestros padres ni nosotros hemos podido llevar?
Antes creemos que por la gracia del Señor Jesús seremos salvos, de igual modo que ellos.
Entonces toda la multitud calló, y oyeron a Bernabé y a Pablo, que contaban cuán grandes señales y maravillas había hecho Dios por medio de ellos entre los gentiles.
Cuando ellos callaron, Jacobo respondió diciendo:

—Hermanos, oídme.

Simón ha contado cómo Dios visitó por primera vez a los gentiles para tomar de ellos pueblo para su nombre.
Y con esto concuerdan las palabras de los profetas, como está escrito:
»“Después de esto volveré
y reedificaré el tabernáculo de David, que está caído;
y repararé sus ruinas,
y lo volveré a levantar,
para que el resto de los hombres busque al Señor,
y todos los gentiles, sobre los cuales es invocado mi nombre,
dice el Señor, que hace conocer todo esto desde tiempos antiguos.”
»Por lo cual yo juzgo que no se inquiete a los gentiles que se convierten a Dios,
sino que se les escriba que se aparten de las contaminaciones de los ídolos, de fornicación, de ahogado y de sangre,
porque Moisés desde tiempos antiguos tiene en cada ciudad quien lo predique en las sinagogas, donde es leído cada sábado.
Entonces pareció bien a los apóstoles y a los ancianos, con toda la iglesia, elegir a algunos varones y enviarlos a Antioquía con Pablo y Bernabé: a Judas, que tenía por sobrenombre Barsabás, a Silas, hombres principales entre los hermanos,
y escribir por conducto de ellos:

«Los apóstoles, los ancianos y los hermanos, a los hermanos de entre los gentiles que están en Antioquía, Siria y Cilicia: Salud.

Por cuanto hemos oído que algunos que han salido de nosotros, a los cuales no dimos orden, os han inquietado con palabras, perturbando vuestras almas, mandando circuncidaros y guardar la Ley,
nos ha parecido bien, habiendo llegado a un acuerdo, elegir varones y enviarlos a vosotros con nuestros amados Bernabé y Pablo,
hombres que han expuesto su vida por el nombre de nuestro Señor Jesucristo.
Así que enviamos a Judas y a Silas, los cuales también de palabra os harán saber lo mismo,
pues ha parecido bien al Espíritu Santo y a nosotros no imponeros ninguna carga más que estas cosas necesarias:
que os abstengáis de lo sacrificado a ídolos, de sangre, de ahogado y de fornicación; si os guardáis de estas cosas, bien haréis. Pasadlo bien.»
Así pues, los que fueron enviados descendieron a Antioquía y, reuniendo a la congregación, entregaron la carta.
Habiéndola leído, se regocijaron por la consolación.
Judas y Silas, que también eran profetas, consolaron y animaron a los hermanos con abundancia de palabras.
Después de pasar algún tiempo allí, fueron despedidos en paz por los hermanos para volver a aquellos que los habían enviado.
Sin embargo, a Silas le pareció bien quedarse allí.
Pablo y Bernabé continuaron en Antioquía, enseñando la palabra del Señor y anunciando el evangelio con otros muchos.
Después de algunos días, Pablo dijo a Bernabé:

—Volvamos a visitar a los hermanos en todas las ciudades en que hemos anunciado la palabra del Señor, para ver cómo están.

Bernabé quería que llevaran consigo a Juan, el que tenía por sobrenombre Marcos,
pero a Pablo no le parecía bien llevar consigo al que se había apartado de ellos desde Panfilia y no había ido con ellos a la obra.
Hubo tal desacuerdo entre ambos, que se separaron el uno del otro; Bernabé, tomando a Marcos, navegó a Chipre,
y Pablo, escogiendo a Silas, salió encomendado por los hermanos a la gracia del Señor,
y pasó por Siria y Cilicia, animando a las iglesias.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible