Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Сол. 2Сол. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Деяния апостолов

 
  • Прiи́де же въ де́рвiю и ли́стру. И се́, учени́къ нѣ́кiй бѣ́ ту́, и́менемъ тимоѳе́й, сы́нъ жены́ нѣ́кiя Иуде́аныни вѣ́рны, отца́ же е́ллина:
  • и́же свидѣ́тел­ст­вованъ бѣ́ от­ су́щихъ въ ли́стрѣхъ и иконі́и бра́тiи.
  • Сего́ восхотѣ́ па́велъ съ собо́ю изы́ти: и прiе́мь обрѣ́за его́, иуде́й ра́ди су́щихъ на мѣ́стѣхъ о́нѣхъ: вѣ́дяху бо вси́ отца́ его́, я́ко е́ллинъ бя́ше.
  • И я́коже прохожда́ху гра́ды, предая́ше и́мъ храни́ти уста́вы сужде́н­ныя от­ апо́столъ и ста́рецъ, и́же во Иерусали́мѣ.
  • Це́ркви же утвержда́хуся вѣ́рою и при­­быва́ху въ число́ по вся́ дни́.
  • Проше́дше же фригі́ю и Галаті́йскую страну́, воз­бране́ни [бы́ша] от­ свята́го Ду́ха глаго́лати сло́во во Асі́и.
  • Прише́дше же въ мисі́ю, покуша́хуся въ виѳині́ю по­ити́: и не оста́ви и́хъ Ду́хъ.
  • Преше́дше же мисі́ю, снидо́ша въ троа́ду.
  • И видѣ́нiе въ нощи́ яви́ся па́влу: му́жъ нѣ́кiй бѣ́ македо́нянинъ стоя́, моля́ его́ и глаго́ля: при­­ше́дъ въ македо́нiю, помози́ на́мъ.
  • И я́коже видѣ́нiе ви́дѣ, а́бiе взыска́хомъ изы́ти въ македо́нiю, разумѣ́в­ше, я́ко при­­зва́ ны́ Госпо́дь благовѣсти́ти и́мъ.
  • Отве́зшеся же от­ троа́ды, прiидо́хомъ въ самоѳра́къ, во­у́трiе же въ неапо́ль,
  • от­ту́ду же въ Фили́ппы, и́же е́сть пе́рвый гра́дъ ча́сти македо́нiи, коло́нiа. Бѣ́хомъ же въ то́мъ гра́дѣ пребыва́юще дни́ нѣ́кiя.
  • Въ де́нь же суббо́тный изыдо́хомъ во́нъ изъ гра́да при­­ рѣцѣ́, идѣ́же мня́шеся моли́твен­ница бы́ти, и сѣ́дше глаго́лахомъ къ собра́в­шымся жена́мъ.
  • И нѣ́кая жена́, и́менемъ лиді́а, порфиропрода́лница от­ гра́да Ѳиати́рскаго, чту́щи Бо́га, послу́шаше: е́йже Госпо́дь от­ве́рзе се́рдце внима́ти глаго́лемымъ от­ па́вла.
  • Я́коже крести́ся та́ и до́мъ ея́, моля́ше ны́ глаго́лющи: а́ще усмотри́сте мя́ вѣ́рну Го́сподеви бы́ти, в­ше́дше въ до́мъ мо́й, пребу́дите. И при­­ну́ди на́съ.
  • [Зач. 38.] Бы́сть же иду́щымъ на́мъ на моли́тву, отрокови́ца нѣ́кая иму́щая ду́хъ пытли́въ срѣ́те на́съ, я́же стяжа́нiе мно́го дая́ше господе́мъ сво­и́мъ волхву́ющи.
  • Та́ послѣ́довав­ши па́влу и на́мъ, взыва́­ше глаго́лющи: сі́и человѣ́цы раби́ Бо́га вы́шняго су́ть, и́же воз­вѣща́ютъ на́мъ пу́ть спасе́нiя.
  • Се́ же творя́ше на мно́ги дни́. Стужи́въ же си́ па́велъ и обра́щься, ду́хови рече́: запреща́ю ти́ и́менемъ Иису́са Христа́, изы́ди изъ нея́. И изы́де въ то́мъ часѣ́.
  • Ви́дѣв­ше же госпо́дiе ея́, я́ко изы́де наде́жда стяжа́нiя и́хъ, по­е́мше па́вла и Си́лу, влеко́ша на то́ргъ ко князе́мъ,
  • и при­­ве́дше и́хъ къ во­ево́дамъ, рѣ́ша: сі́и человѣ́цы воз­муща́ютъ гра́дъ на́шъ, Иуде́е су́ще,
  • и завѣщава́ютъ обы́чаи, я́же не досто́итъ на́мъ прiима́ти ни твори́ти, ри́мляномъ су́щымъ.
  • И сни́деся наро́дъ на ни́хъ, и во­ево́ды растерза́в­ше и́ма ри́зы, веля́ху па́лицами би́ти и́хъ:
  • мно́ги же да́в­ше и́ма ра́ны, всади́ша въ темни́цу, завѣща́в­ше темни́чному стра́жу тве́рдо стрещи́ и́хъ:
  • и́же таково́ завѣща́нiе прiе́мь, всади́ и́хъ во вну́трен­нюю темни́цу и но́ги и́хъ заби́ въ кла́дѣ.
  • Въ полу́нощи же па́велъ и Си́ла моля́щася поя́ста Бо́га: послу́шаху же и́хъ ю́зницы.
  • Внеза́пу же тру́съ бы́сть ве́лiй, я́ко поколеба́тися основа́нiю темни́чному: от­верзо́шася же а́бiе две́ри вся́, и всѣ́мъ ю́зы ослабѣ́ша.
  • Возбу́ждься же темни́чный стра́жъ и ви́дѣвъ от­ве́рсты две́ри темни́цы, извле́къ но́жъ, хотя́ше себе́ уби́ти, мня́ избѣ́гшя ю́зники.
  • Возгласи́ же гла́сомъ ве́лiимъ па́велъ глаго́ля: ничто́же сотвори́ себѣ́ зла́, вси́ бо есмы́ здѣ́.
  • Проси́въ же свѣщи́ вскочи́, и тре́петенъ бы́въ, при­­паде́ къ па́влу и Си́лѣ,
  • и изве́дъ и́хъ во́нъ, рече́: госпо́дiе, что́ ми подоба́етъ твори́ти, да спасу́ся?
  • О́на же реко́ста: вѣ́руй въ Го́спода Иису́са Христа́, и спасе́шися ты́ и ве́сь до́мъ тво́й.
  • И глаго́ласта ему́ сло́во Госпо́дне, и всѣ́мъ, и́же въ дому́ его́.
  • И по­е́мь я́ въ то́йже ча́съ но́щи, измы́ от­ ра́нъ и крести́ся са́мъ и сво­и́ ему́ вси́ а́бiе:
  • вве́дъ же я́ въ до́мъ сво́й, поста́ви трапе́зу и воз­ра́довася со всѣ́мъ до́момъ сво­и́мъ, вѣ́ровавъ Бо́гу.
  • Дню́ же бы́в­шу, посла́ша во­ево́ды па́личники, глаго́люще: от­пусти́ человѣ́ка о́на.
  • Сказа́ же темни́чный стра́жъ словеса́ сiя́ па́влу, я́ко посла́ша во­ево́ды, да от­пуще́на бу́дета: ны́нѣ у́бо изше́дша, иди́та съ ми́ромъ.
  • Па́велъ же рече́ къ ни́мъ: би́в­ше на́ю предъ людьми́, неосужде́н­на человѣ́ка ри́млянина су́ща, всади́ша въ темни́цу, и ны́нѣ о́тай изво́дятъ на́ю? ни́ бо: но да при­­ше́дше са́ми изведу́тъ на́ю.
  • Сказа́ша же па́личницы во­ево́дамъ глаго́лы сiя́: и убоя́шася слы́шав­ше, я́ко ри́млянина еста́.
  • И при­­ше́дше умоли́ша и́хъ и изве́дше моля́ху изы́ти изъ гра́да.
  • Изше́дша же изъ темни́цы прiидо́ста къ лиді́и, и ви́дѣв­ша бра́тiю, утѣ́шиста и́хъ и изыдо́ста.
  • Дошел он до Дервии и Листры. И вот, там был некоторый ученик, именем Тимофей, которого мать была Иудеянка уверовавшая, а отец Еллин,
  • и о котором свидетельствовали братия, находившиеся в Листре и Иконии.
  • Его пожелал Павел взять с собою; и, взяв, обрезал его ради Иудеев, находившихся в тех местах; ибо все знали об отце его, что он был Еллин.
  • Проходя же по городам, они предавали верным соблюдать определения, постановленные Апостолами и пресвитерами в Иерусалиме.
  • И церкви утверждались верою и ежедневно увеличивались числом.
  • Пройдя через Фригию и Галатийскую страну, они не были допущены Духом Святым проповедовать слово в Асии.
  • Дойдя до Мисии, предпринимали идти в Вифинию; но Дух не допустил их.
  • Миновав же Мисию, сошли они в Троаду.
  • И было ночью видение Павлу: предстал некий муж, Македонянин, прося его и говоря: приди в Македонию и помоги нам.
  • После сего видения, тотчас мы положили отправиться в Македонию, заключая, что призывал нас Господь благовествовать там.
  • Итак, отправившись из Троады, мы прямо прибыли в Самофракию, а на другой день в Неаполь,
  • оттуда же в Филиппы: это первый город в той части Македонии, колония. В этом городе мы пробыли несколько дней.
  • В день же субботний мы вышли за город к реке, где, по обыкновению, был молитвенный дом, и, сев, разговаривали с собравшимися там женщинами.
  • И одна женщина из города Фиатир, именем Лидия, торговавшая багряницею, чтущая Бога, слушала; и Господь отверз сердце ее внимать тому, что говорил Павел.
  • Когда же крестилась она и домашние ее, то просила нас, говоря: если вы признали меня верною Господу, то войдите в дом мой и живите у меня. И убедила нас.
  • [Зач. 38.] Случилось, что, когда мы шли в молитвенный дом, встретилась нам одна служанка, одержимая духом прорицательным, которая через прорицание доставляла большой доход господам своим.
  • Идя за Павлом и за нами, она кричала, говоря: сии человеки – рабы Бога Всевышнего, которые возвещают нам путь спасения.
  • Это она делала много дней. Павел, вознегодовав, обратился и сказал духу: именем Иисуса Христа повелеваю тебе выйти из нее. И дух вышел в тот же час.
  • Тогда господа ее, видя, что исчезла надежда дохода их, схватили Павла и Силу и повлекли на площадь к начальникам.
  • И, приведя их к воеводам, сказали: сии люди, будучи Иудеями, возмущают наш город
  • и проповедуют обычаи, которых нам, Римлянам, не следует ни принимать, ни исполнять.
  • Народ также восстал на них, а воеводы, сорвав с них одежды, велели бить их палками
  • и, дав им много ударов, ввергли в темницу, приказав темничному стражу крепко стеречь их.
  • Получив такое приказание, он ввергнул их во внутреннюю темницу и ноги их забил в колоду.
  • Около полуночи Павел и Сила, молясь, воспевали Бога; узники же слушали их.
  • Вдруг сделалось великое землетрясение, так что поколебалось основание темницы; тотчас отворились все двери, и у всех узы ослабели.
  • Темничный же страж, пробудившись и увидев, что двери темницы отворены, извлек меч и хотел умертвить себя, думая, что узники убежали.
  • Но Павел возгласил громким голосом, говоря: не делай себе никакого зла, ибо все мы здесь.
  • Он потребовал огня, вбежал в темницу и в трепете припал к Павлу и Силе,
  • и, выведя их вон, сказал: государи мои! что мне делать, чтобы спастись?
  • Они же сказали: веруй в Господа Иисуса Христа, и спасешься ты и весь дом твой.
  • И проповедали слово Господне ему и всем, бывшим в доме его.
  • И, взяв их в тот час ночи, он омыл раны их и немедленно крестился сам и все домашние его.
  • И, приведя их в дом свой, предложил трапезу и возрадовался со всем домом своим, что уверовал в Бога.
  • Когда же настал день, воеводы послали городских служителей сказать: отпусти тех людей.
  • Темничный страж объявил о сем Павлу: воеводы прислали отпустить вас; итак выйдите теперь и идите с миром.
  • Но Павел сказал к ним: нас, Римских граждан, без суда всенародно били и бросили в темницу, а теперь тайно выпускают? нет, пусть придут и сами выведут нас.
  • Городские служители пересказали эти слова воеводам, и те испугались, услышав, что это Римские граждане.
  • И, придя, извинились перед ними и, выведя, просили удалиться из города.
  • Они же, выйдя из темницы, пришли к Лидии и, увидев братьев, поучали их, и отправились.
  • ثم وصل الى دربة ولسترة واذا تلميذ كان هناك اسمه تيموثاوس ابن امرأة يهودية مؤمنة ولكن اباه يوناني.

  • وكان مشهودا له من الاخوة الذين في لسترة وايقونية.

  • فاراد بولس ان يخرج هذا معه فاخذه وختنه من اجل اليهود الذين في تلك الاماكن لان الجميع كانوا يعرفون اباه انه يوناني.

  • واذ كانوا يجتازون في المدن كانوا يسلمونهم القضايا التي حكم بها الرسل والمشايخ الذين في اورشليم ليحفظوها.

  • فكانت الكنائس تتشدد في الايمان وتزداد في العدد كل يوم.

  • وبعدما اجتازوا في فريجية وكورة غلاطية منعهم الروح القدس ان يتكلموا بالكلمة في اسيا.

  • فلما أتوا الى ميسيا حاولوا ان يذهبوا الى بيثينية فلم يدعهم الروح.

  • فمروا على ميسيا وانحدروا الى ترواس.

  • وظهرت لبولس رؤيا في الليل رجل مكدوني قائم يطلب اليه ويقول اعبر الى مكدونية وأعنا.

  • فلما رأى الرؤيا للوقت طلبنا ان نخرج الى مكدونية متحققين ان الرب قد دعانا لنبشرهم

  • فاقلعنا من ترواس وتوجهنا بالاستقامة الى ساموثراكي وفي الغد الى نيابوليس.

  • ومن هناك الى فيلبي التي هي اول مدينة من مقاطعة مكدونية وهي كولونية. فاقمنا في هذه المدينة اياما.

  • وفي يوم السبت خرجنا الى خارج المدينة عند نهر حيث جرت العادة ان تكون صلاة فجلسنا وكنا نكلم النساء اللواتي اجتمعن.

  • فكانت تسمع امرأة اسمها ليدية بياعة ارجوان من مدينة ثياتيرا متعبدة لله ففتح الرب قلبها لتصغي الى ما كان يقوله بولس.

  • فلما اعتمدت هي واهل بيتها طلبت قائلة ان كنتم قد حكمتم اني مؤمنة بالرب فادخلوا بيتي وامكثوا. فالزمتنا

  • وحدث بينما كنا ذاهبين الى الصلاة ان جارية بها روح عرافة استقبلتنا. وكانت تكسب مواليها مكسبا كثيرا بعرافتها.

  • هذه اتبعت بولس وإيانا وصرخت قائلة هؤلاء الناس هم عبيد الله العلي الذين ينادون لكم بطريق الخلاص.

  • وكانت تفعل هذا اياما كثيرة. فضجر بولس والتفت الى الروح وقال انا آمرك باسم يسوع المسيح ان تخرج منها. فخرج في تلك الساعة

  • فلما رأى مواليها انه قد خرج رجاء مكسبهم امسكوا بولس وسيلا وجروهما الى السوق الى الحكام.

  • واذ أتوا بهما الى الولاة قالوا هذان الرجلان يبلبلان مدينتنا وهما يهوديان

  • ويناديان بعوائد لا يجوز لنا ان نقبلها ولا نعمل بها اذ نحن رومانيون.

  • فقام الجمعمعا عليهما ومزق الولاة ثيابهما وامروا ان يضربا بالعصي.

  • فوضعوا عليهما ضربات كثيرة والقوهما في السجن واوصوا حافظ السجن ان يحرسهما بضبط.

  • وهو اذ اخذ وصية مثل هذه القاهما في السجن الداخلي وضبط ارجلهما في المقطرة

  • ونحو نصف الليل كان بولس وسيلا يصلّيان ويسبحان الله والمسجونون يسمعونهما.

  • فحدث بغتة زلزلة عظيمة حتى تزعزعت اساسات السجن. فانفتحت في الحال الابواب كلها وانفكت قيود الجميع.

  • ولما استيقظ حافظ السجن ورأى ابواب السجن مفتوحة استل سيفه وكان مزمعا ان يقتل نفسه ظانا ان المسجونين قد هربوا.

  • فنادى بولس بصوت عظيم قائلا لا تفعل بنفسك شيئا رديّا لان جميعنا ههنا.

  • فطلب ضوءا واندفع الى داخل وخرّ لبولس وسيلا وهو مرتعد.

  • ثم اخرجهما وقال يا سيدي ماذا ينبغي ان افعل لكي اخلص.

  • فقالا آمن بالرب يسوع المسيح فتخلص انت واهل بيتك.

  • وكلماه وجميع من في بيته بكلمة الرب.

  • فاخذهما في تلك الساعة من الليل وغسلهما من الجراحات واعتمد في الحال هو والذين له اجمعون.

  • ولما اصعدهما الى بيته قدم لهما مائدة وتهلل مع جميع بيته اذ كان قد آمن بالله

  • ولما صار النهار ارسل الولاة الجلادين قائلين اطلق ذينك الرجلين.

  • فاخبر حافظ السجن بولس بهذا الكلام ان الولاة قد ارسلوا ان تطلقا فاخرجا الآن واذهبا بسلام.

  • فقال لهم بولس ضربونا جهرا غير مقضي علينا ونحن رجلان رومانيان وألقونا فيالسجن. أفالآن يطردوننا سرّا. كلا. بل ليأتوا هم انفسهم ويخرجونا.

  • فاخبر الجلادون الولاة بهذا الكلام فاختشوا لما سمعوا انهما رومانيان.

  • فجاءوا وتضرعوا اليهما واخرجوهما وسألوهما ان يخرجا من المدينة.

  • فخرجا من السجن ودخلا عند ليدية فابصرا الاخوة وعزياهم ثم خرجا
  • Дайшоў ён да Дэ́рвіі і Лíстры. І вось, быў там адзін ву́чань па імені Цімафей, сын нейкай жанчыны Іудзейкі, што ўве́равала, ба́цька ж яго быў Э́лінам;
  • пра яго све́дчылі браты́, якія былí ў Лíстры і Іканíі.
  • Павел пажада́ў узя́ць яго з сабою; і, ўзя́ўшы, абрэ́заў яго з-за Іудзеяў, якія былí ў тых мясцінах; бо ўсе ведалі, пра ба́цьку яго, што ён быў Э́лінам.
  • Калі ж прахо́дзілі яны па гарадах, то нака́звалі веруючым выко́нваць пастано́вы, прыня́тыя Апосталамі і прасвітарамі ў Іерусаліме.
  • І цэ́рквы ўмацо́ўваліся ў веры і ўзраста́лі колькасцю штодзе́нь.
  • Прайшоўшы праз Фрыгíю і Галацíйскую краíну, яны Ду́хам Святы́м не былí дапу́шчаны прапаве́даваць сло́ва ў Асíі.
  • Прыйшоўшы ў Місíю, яны спрабава́лі ісці ў Віфінíю, але Дух не дапусцíў іх.
  • Прайшоўшы Місíю, яны сышлі ў Траа́ду.
  • І было́ ўначы́ відзе́нне Паўлу: нейкі муж Македонец стаяў і прасіў яго, ка́жучы: перайдзі ў Македонію і дапамажы́ нам.
  • Калі ён убачыў відзе́нне, то мы адразу пастара́ліся адпра́віцца ў Македонію, разуме́ючы, што паклíкаў нас Гасподзь дабраве́сціць ім.
  • І вось, адпра́віўшыся з Траа́ды, мы накірава́ліся проста ў Самафра́кію, а на другі дзень у Неа́паль
  • і адтуль у Філíпы – першы ў той ча́стцы Македоніі горад, кало́нію; у гэтым горадзе мы застава́ліся некалькі дзён.
  • А ў дзень суботні мы вы́йшлі за горад да ракí, дзе, як лічы́лася, было́ месца малітвы, і, сеўшы, размаўлялі з жанчынамі, якія сабра́ліся там.
  • І слу́хала адна жанчына па імені Лíдзія, прадаўшчыца пу́рпуру, з горада Фіяты́р, якая шанава́ла Бога; і Гасподзь адкрыў яе сэ́рца, каб успрыма́ць тое, што гаварыў Павел.
  • Калі ж ахрысцíлася яна і дом яе, то папрасіла, ка́жучы: калі вы палічы́лі мяне вернай Госпаду, дык увайдзíце ў мой дом і жывíце. І яна перакана́ла нас.
  • Ста́лася, што, калі мы ішлі да ме́сца малітвы, сустрэ́ла нас адна служа́нка, якая ме́ла ду́ха вяшчу́нства і якая прыно́сіла гаспадара́м сваім вялікі прыбы́так прадказа́льніцтвам.
  • Яна, ідучы́ за Паўлам і за намі, крычала, ка́жучы: гэтыя людзі – рабы́ Бога Усявы́шняга, яны абвяшча́юць нам шлях спасе́ння.
  • Так рабіла яна многа дзён. Павел жа, якому апры́крала гэта, звярнуўся да ду́ха і прамовіў: зага́дваю табе íмем Госпада Іісуса Хрыста вы́йсці з яе. І дух вы́йшаў у той жа час.
  • Гаспадары́ ж яе, уба́чыўшы, што знíкла надзея на прыбы́так іх, схапілі Паўла і Сілу і пацягну́лі на плошчу да нача́льнікаў;
  • і, прывёўшы іх да правіцеляў, сказалі: гэтыя людзі, бу́дучы Іудзеямі, будара́жаць наш горад
  • і прапаве́дуюць звы́чаі, якіх нам, Ры́млянам, нельга ні прыма́ць, ні выко́нваць.
  • І паўстаў натоўп су́праць іх, а правіцелі, сарва́ўшы з іх вопратку, загада́лі біць іх кія́мі;
  • і, нанёсшы ім шмат удараў, кінулі іх у цямніцу і загадалі ахоўніку пільна сцерагчы́ іх;
  • атрыма́ўшы такі загад, ён кінуў іх ва ўну́траную цямніцу і ногі ім забíў у кало́дкі.
  • Каля по́ўначы Павел і Сіла, мо́лячыся, спе́вам услаўля́лі Бога; а вя́зні слу́халі іх.
  • Раптам зда́рылася вялікае землетрасе́нне, так што захіста́ліся падму́ркі цямнíцы; адразу паадчыня́ліся ўсе дзверы, і з усіх паспада́лі кайданы́.
  • Ахоўнік, прачну́ўшыся і ўбачыўшы, што адчы́нены дзверы цямніцы, вы́няў меч і хацеў забіць сябе, ду́маючы, што вя́зні ўцяклí.
  • Але Павел усклíкнуў моцным голасам, ка́жучы: не рабі сабе ніякага зла, бо ўсе мы тут.
  • Той, папрасіўшы агню́, убег і ў трымце́нні прыпа́ў да Паўла і Сілы,
  • і, вы́веўшы іх адтуль, сказаў: спадары́! што мне трэба рабіць, каб спасцíся?
  • Яны ж адказа́лі: уве́руй у Госпада Іісуса Хрыста, і спасе́шся ты і ўвесь дом твой.
  • І прапаве́далі слова Гаспо́дняе яму і ўсім, што былí ў доме яго.
  • І ён, забраўшы іх у той час ночы, абмы́ў раны іх, і адразу быў ахры́шчаны ён сам і ўсе дама́шнія яго;
  • і, прывёўшы іх у дом свой, ён прапанава́ў ім трапе́зу і з усім домам сваім узра́даваўся, што ўве́раваў у Бога.
  • Калі ж настаў дзень, правіцелі паслалі гарадскіх служы́целяў сказаць: вы́звалі тых людзей.
  • Ахоўнік паве́даміў пра гэта Паўлу: правіцелі прысла́лі зага́д вы́зваліць вас, так што цяпер выхо́дзьце і ідзіце з мірам.
  • Але Павел сказаў ім: нас, Ры́мскіх грамадзя́н, без суда́ прынаро́дна бíлі і кíнулі ў цямнíцу, а цяпер упо́тай выпуска́юць? не, няхай пры́йдуць і са́мі вы́ведуць нас.
  • Гарадскія служыцелі перадалí правіцелям гэтыя сло́вы; і тыя спалохаліся, пачуўшы, што гэта Ры́мскія грамадзя́не.
  • І, прыйшоўшы, яны папрасілі ў іх прабачэ́ння, потым вы́велі і прасілі пакінуць горад.
  • Яны ж, вы́йшаўшы з цямніцы, прыйшлі да Лíдзіі і, убачыўшы братоў, далí ім настаўле́нне і адпра́віліся.