Скрыть
16:2
16:5
16:6
16:7
16:8
16:9
16:10
16:11
16:12
16:13
16:14
16:15
16:16
16:17
16:19
16:20
16:21
16:23
16:24
16:25
16:27
16:28
16:29
16:30
16:32
16:33
16:34
16:35
16:36
16:38
16:39
16:40
Церковнославянский (рус)
Прiи́де же въ Де́рвiю и Ли́стру. И се́, учени́къ нѣ́кiй бѣ́ ту́, и́менемъ Тимоѳе́й, сы́нъ жены́ нѣ́кiя Иуде́аныни вѣ́рны, отца́ же Е́ллина:
и́же свидѣ́тел­ст­вованъ бѣ́ от­ су́щихъ въ Ли́стрѣхъ и Иконі́и бра́тiи.
Сего́ восхотѣ́ Па́велъ съ собо́ю изы́ти: и прiе́мь обрѣ́за его́, Иуде́й ра́ди су́щихъ на мѣ́стѣхъ о́нѣхъ: вѣ́дяху бо вси́ отца́ его́, я́ко Е́ллинъ бя́ше.
И я́коже прохожда́ху гра́ды, предая́ше и́мъ храни́ти уста́вы сужде́н­ныя от­ апо́столъ и ста́рецъ, и́же во Иерусали́мѣ.
Це́ркви же утвержда́хуся вѣ́рою и при­­быва́ху въ число́ по вся́ дни́.
Проше́дше же Фригі́ю и Галаті́йскую страну́, воз­бране́ни [бы́ша] от­ Свята́го Ду́ха глаго́лати сло́во во Асі́и.
Прише́дше же въ Мисі́ю, покуша́хуся въ Виѳині́ю по­ити́: и не оста́ви и́хъ Ду́хъ.
Преше́дше же Мисі́ю, снидо́ша въ Троа́ду.
И видѣ́нiе въ нощи́ яви́ся Па́влу: му́жъ нѣ́кiй бѣ́ Македо́нянинъ стоя́, моля́ его́ и глаго́ля: при­­ше́дъ въ Македо́нiю, помози́ на́мъ.
И я́коже видѣ́нiе ви́дѣ, а́бiе взыска́хомъ изы́ти въ Македо́нiю, разумѣ́в­ше, я́ко при­­зва́ ны́ Госпо́дь благовѣсти́ти и́мъ.
Отве́зшеся же от­ Троа́ды, прiидо́хомъ въ Самоѳра́къ, во­у́трiе же въ Неапо́ль,
от­ту́ду же въ Фили́ппы, и́же е́сть пе́рвый гра́дъ ча́сти Македо́нiи, коло́нiа. Бѣ́хомъ же въ то́мъ гра́дѣ пребыва́юще дни́ нѣ́кiя.
Въ де́нь же суббо́тный изыдо́хомъ во́нъ изъ гра́да при­­ рѣцѣ́, идѣ́же мня́шеся моли́твен­ница бы́ти, и сѣ́дше глаго́лахомъ къ собра́в­шымся жена́мъ.
И нѣ́кая жена́, и́менемъ Лиді́а, порфиропрода́лница от­ гра́да Ѳиати́рскаго, чту́щи Бо́га, послу́шаше: е́йже Госпо́дь от­ве́рзе се́рдце внима́ти глаго́лемымъ от­ Па́вла.
Я́коже крести́ся та́ и до́мъ ея́, моля́ше ны́ глаго́лющи: а́ще усмотри́сте мя́ вѣ́рну Го́сподеви бы́ти, в­ше́дше въ до́мъ мо́й, пребу́дите. И при­­ну́ди на́съ.
[Зач. 38.] Бы́сть же иду́щымъ на́мъ на моли́тву, отрокови́ца нѣ́кая иму́щая ду́хъ пытли́въ срѣ́те на́съ, я́же стяжа́нiе мно́го дая́ше господе́мъ сво­и́мъ волхву́ющи.
Та́ послѣ́довав­ши Па́влу и на́мъ, взыва́­ше глаго́лющи: сі́и человѣ́цы раби́ Бо́га Вы́шняго су́ть, и́же воз­вѣща́ютъ на́мъ пу́ть спасе́нiя.
Се́ же творя́ше на мно́ги дни́. Стужи́въ же си́ Па́велъ и обра́щься, ду́хови рече́: запреща́ю ти́ и́менемъ Иису́са Христа́, изы́ди изъ нея́. И изы́де въ то́мъ часѣ́.
Ви́дѣв­ше же госпо́дiе ея́, я́ко изы́де наде́жда стяжа́нiя и́хъ, по­е́мше Па́вла и Си́лу, влеко́ша на то́ргъ ко князе́мъ,
и при­­ве́дше и́хъ къ во­ево́дамъ, рѣ́ша: сі́и человѣ́цы воз­муща́ютъ гра́дъ на́шъ, Иуде́е су́ще,
и завѣщава́ютъ обы́чаи, я́же не досто́итъ на́мъ прiима́ти ни твори́ти, Ри́мляномъ су́щымъ.
И сни́деся наро́дъ на ни́хъ, и во­ево́ды растерза́в­ше и́ма ри́зы, веля́ху па́лицами би́ти и́хъ:
мно́ги же да́в­ше и́ма ра́ны, всади́ша въ темни́цу, завѣща́в­ше темни́чному стра́жу тве́рдо стрещи́ и́хъ:
и́же таково́ завѣща́нiе прiе́мь, всади́ и́хъ во вну́трен­нюю темни́цу и но́ги и́хъ заби́ въ кла́дѣ.
Въ полу́нощи же Па́велъ и Си́ла моля́щася поя́ста Бо́га: послу́шаху же и́хъ ю́зницы.
Внеза́пу же тру́съ бы́сть ве́лiй, я́ко поколеба́тися основа́нiю темни́чному: от­верзо́шася же а́бiе две́ри вся́, и всѣ́мъ ю́зы ослабѣ́ша.
Возбу́ждься же темни́чный стра́жъ и ви́дѣвъ от­ве́рсты две́ри темни́цы, извле́къ но́жъ, хотя́ше себе́ уби́ти, мня́ избѣ́гшя ю́зники.
Возгласи́ же гла́сомъ ве́лiимъ Па́велъ глаго́ля: ничто́же сотвори́ себѣ́ зла́, вси́ бо есмы́ здѣ́.
Проси́въ же свѣщи́ вскочи́, и тре́петенъ бы́въ, при­­паде́ къ Па́влу и Си́лѣ,
и изве́дъ и́хъ во́нъ, рече́: госпо́дiе, что́ ми подоба́етъ твори́ти, да спасу́ся?
О́на же реко́ста: вѣ́руй въ Го́спода Иису́са Христа́, и спасе́шися ты́ и ве́сь до́мъ тво́й.
И глаго́ласта ему́ сло́во Госпо́дне, и всѣ́мъ, и́же въ дому́ его́.
И по­е́мь я́ въ то́йже ча́съ но́щи, измы́ от­ ра́нъ и крести́ся са́мъ и сво­и́ ему́ вси́ а́бiе:
вве́дъ же я́ въ до́мъ сво́й, поста́ви трапе́зу и воз­ра́довася со всѣ́мъ до́момъ сво­и́мъ, вѣ́ровавъ Бо́гу.
Дню́ же бы́в­шу, посла́ша во­ево́ды па́личники, глаго́люще: от­пусти́ человѣ́ка о́на.
Сказа́ же темни́чный стра́жъ словеса́ сiя́ Па́влу, я́ко посла́ша во­ево́ды, да от­пуще́на бу́дета: ны́нѣ у́бо изше́дша, иди́та съ ми́ромъ.
Па́велъ же рече́ къ ни́мъ: би́в­ше на́ю предъ людьми́, неосужде́н­на человѣ́ка Ри́млянина су́ща, всади́ша въ темни́цу, и ны́нѣ о́тай изво́дятъ на́ю? Ни́ бо: но да при­­ше́дше са́ми изведу́тъ на́ю.
Сказа́ша же па́личницы во­ево́дамъ глаго́лы сiя́: и убоя́шася слы́шав­ше, я́ко Ри́млянина еста́.
И при­­ше́дше умоли́ша и́хъ и изве́дше моля́ху изы́ти изъ гра́да.
Изше́дша же изъ темни́цы прiидо́ста къ Лиді́и, и ви́дѣв­ша бра́тiю, утѣ́шиста и́хъ и изыдо́ста.
Синодальный
1 Вторичное посещение Церквей Павлом; обрезание Тимофея. 6 Призыв из Македонии в видении Павлу и отправка его в Филиппы. 11 Крещение Лидии и принятие ею в дом Павла и его спутников. 16 Исцеление служанки–прорицательницы; избиение и арест Павла и Силы. 25 Освобождение их чрез землетрясение; обращение темничного стража. 35 Уход из Филипп по просьбе воевод.
Дошел он до Дервии и Листры. И вот, там был некоторый ученик, именем Тимофей, которого мать была Иудеянка уверовавшая, а отец Еллин,
и о котором свидетельствовали братия, находившиеся в Листре и Иконии.
Его пожелал Павел взять с собою; и, взяв, обрезал его ради Иудеев, находившихся в тех местах; ибо все знали об отце его, что он был Еллин.
Проходя же по городам, они предавали верным соблюдать определения, постановленные апостолами и пресвитерами в Иерусалиме.
И церкви утверждались верою и ежедневно увеличивались числом.
Пройдя через Фригию и Галатийскую страну, они не были допущены Духом Святым проповедовать слово в Асии.
Дойдя до Мисии, предпринимали идти в Вифинию; но Дух не допустил их.
Миновав же Мисию, сошли они в Троаду.
И было ночью видение Павлу: предстал некий муж, Македонянин, прося его и говоря: приди в Македонию и помоги нам.
После сего видения, тотчас мы положили отправиться в Македонию, заключая, что призывал нас Господь благовествовать там.
Итак, отправившись из Троады, мы прямо прибыли в Самофракию, а на другой день в Неаполь,
оттуда же в Филиппы: это первый город в той части Македонии, колония. В этом городе мы пробыли несколько дней.
В день же субботний мы вышли за город к реке, где, по обыкновению, был молитвенный дом, и, сев, разговаривали с собравшимися там женщинами.
И одна женщина из города Фиатир, именем Лидия, торговавшая багряницею, чтущая Бога, слушала; и Господь отверз сердце ее внимать тому, что говорил Павел.
Когда же крестилась она и домашние ее, то просила нас, говоря: если вы признали меня верною Господу, то войдите в дом мой и живите у меня. И убедила нас.
[Зач. 38.] Случилось, что, когда мы шли в молитвенный дом, встретилась нам одна служанка, одержимая духом прорицательным, которая через прорицание доставляла большой доход господам своим.
Идя за Павлом и за нами, она кричала, говоря: сии человеки – рабы Бога Всевышнего, которые возвещают нам путь спасения.
Это она делала много дней. Павел, вознегодовав, обратился и сказал духу: именем Иисуса Христа повелеваю тебе выйти из нее. И дух вышел в тот же час.
Тогда господа ее, видя, что исчезла надежда дохода их, схватили Павла и Силу и повлекли на площадь к начальникам.
И, приведя их к воеводам, сказали: сии люди, будучи Иудеями, возмущают наш город
и проповедуют обычаи, которых нам, Римлянам, не следует ни принимать, ни исполнять.
Народ также восстал на них, а воеводы, сорвав с них одежды, велели бить их палками
и, дав им много ударов, ввергли в темницу, приказав темничному стражу крепко стеречь их.
Получив такое приказание, он ввергнул их во внутреннюю темницу и ноги их забил в колоду.
Около полуночи Павел и Сила, молясь, воспевали Бога; узники же слушали их.
Вдруг сделалось великое землетрясение, так что поколебалось основание темницы; тотчас отворились все двери, и у всех узы ослабели.
Темничный же страж, пробудившись и увидев, что двери темницы отворены, извлек меч и хотел умертвить себя, думая, что узники убежали.
Но Павел возгласил громким голосом, говоря: не делай себе никакого зла, ибо все мы здесь.
Он потребовал огня, вбежал в темницу и в трепете припал к Павлу и Силе,
и, выведя их вон, сказал: государи мои! что мне делать, чтобы спастись?
Они же сказали: веруй в Господа Иисуса Христа, и спасешься ты и весь дом твой.
И проповедали слово Господне ему и всем, бывшим в доме его.
И, взяв их в тот час ночи, он омыл раны их и немедленно крестился сам и все домашние его.
И, приведя их в дом свой, предложил трапезу и возрадовался со всем домом своим, что уверовал в Бога.
Когда же настал день, воеводы послали городских служителей сказать: отпусти тех людей.
Темничный страж объявил о сем Павлу: воеводы прислали отпустить вас; итак, выйдите теперь и идите с миром.
Но Павел сказал к ним: нас, Римских граждан, без суда всенародно били и бросили в темницу, а теперь тайно выпускают? нет, пусть придут и сами выведут нас.
Городские служители пересказали эти слова воеводам, и те испугались, услышав, что это Римские граждане.
И, придя, извинились перед ними и, выведя, просили удалиться из города.
Они же, выйдя из темницы, пришли к Лидии и, увидев братьев, поучали их, и отправились.
მიიწია იგი დერბედ და ლუსტრად. და აჰა-ესერა მოწაფე ვინმე იყო მუნ, სახელით ტიმოთეოს, ძე დედაკაცისა ჰურიისა მორწმუნისაჲ და მამისა წარმართისაჲ,
რომელი იწამებოდა ლუსტრელთაგან და იკონიელთა ძმათა.
ამისი სათნო-უჩნდა პავლეს მის თანა განსლვაჲ. და მოიყვანა და წინა-დასცჳთა მას ჰურიათა მათთჳს, რომელნი იყვნეს მათ ადგილთა, რამეთუ უწყოდეს ყოველთა, ვითარმედ წარმართი იყო მამაჲ მისი.
და ვითარცა განჰვლიდეს ქალაქებსა მას, ასწავებდეს მათ დამარხვად მოძღურებათა მათ, დამტკიცებულთა მოციქულთაგან და ხუცესთა, რომელნი-იგი იყვნეს იერუსალჱმს შინა.
ხოლო ეკლესიანი იგი განმტკიცნებოდეს სარწმუნოებითა და შეეძინებოდა რიცხუსა მას დღითი-დღედ.
და მოვლეს ფრიგჳაჲ და გალატელთა სოფელი და დაყენებულ იქმნეს სულისა მიერ წმიდისა სიტყუად სიტყჳსა მის ასიას შინა,
მო-რაჲ-ვიდეს იგინი მისუნდ, აზმნობდეს წარსლვად ბითჳნიად, და არა უტევა მათ სულმან უფლისამან.
და ვითარ თანა-წარჰჴდეს მისუნს, შთავიდეს ტროადად.
და ჩუენებასა ღამისასა ეჩუენა პავლეს: კაცი ვინმე იყო მაკედონელი, დგა და ევედრებოდა მას და ეტყოდა: წიაღ მოგუალე მაკედონიად და შემეწიე ჩუენ.
და ვითარცა ჩუენებაჲ იგი იხილა პავლე, ვისწრაფეთ მეყსეულად განსლვად მაკედონიად, გულისჴმა-ვყავთ, რამეთუ მუნ მიჩინნა ჩუენ უფალმან ხარებად მათდა.
აღვჴედით ნავსა ტროადას და მართლ მივისწრაფეთ სამუთრაკედ, და ხვალისაგან – ახალქალაქად,
და მიერ ფილიპედ, რომელი-იგი არს პირველი ნაწილი მაკედონიისაჲ, ქალაქი კოლონიაჲ. ხოლო ვიყვენით მას ქალაქსა შინა და ვიქცეოდეთ დღეთა რაოდენთამე.
და დღესა შაბათთასა განვედით გარეშე ქალაქსა მას, მდინარის კიდესა, სადა-იგი საგონებელ იყო ლოცვისა შეწირვაჲ; და დავსხედით და ვეტყოდეთ დედათა მათ, რომელნი მოსრულ იყვნეს.
და დედაკაცი ერთი სახელით ლუდია, ძოწეულის მოფარდული ქალაქისა თჳატირისაჲ, მსახური ღმრთისაჲ და იყო მუნ და ესმოდა, რომლისა-იგი უფალმან განუღო გული მორჩილებად სიტყუათა პავლეს მიერ თქუმულთა.
და ვითარცა ნათელ-იღო მან და სახლმან მისმან, გულოცვიდა და იტყოდა: უკუეთუ შეგირაცხიე მე მორწმუნედ უფლისა, შემოვედით ვანად ჩემდა და მუნ დაადგერით. და გუაიძულა ჩუენ.
და იყო, ვითარ წარვიდოდეთ ჩუენ ლოცვად, მჴევალი ვინმე წინა შემემთხჳა ჩუენ, რომლისა თანა იყო სული პითონი, რომელ არს მისნობისაჲ, რომლისაგან სარეწავი დიდძალი შეუვიდოდა უფალთა მისთა მისნობითა მისითა.
ესე მისდევდა პავლეს და ჩუენ, ჴმობდა და იტყოდა: ესე კაცნო მონანი არიან ღმრთისა მაღლისანი, რომელნი გახარებენ თქუენ გზათა ცხორებისათა.
და ამას ჰყოფდა დღეთა მრავალთა. განრისხნა პავლე და მიექცა სულსა მას უკეთურსა და ჰრქუა: გამცნებ შენ სახელითა იესუ ქრისტესითა განსლვად მაგისგან. და განვიდა მასვე ჟამსა.
ვითარცა იხილეს უფალთა მათ დედაკაცისათა, რამეთუ განსრულ იყო სასოებაჲ სარეწავისა მათისაჲ, შეიპყრნეს პავლე და შილა და მიზიდვიდეს მათ ურაკპარაკად მთავართა მათთა.
და მიჰგუარნეს იგინი ერისთავთა მათ და ჰრქუეს: ესე კაცნი აღსძრვენ ქალაქსა ამას ჩუენსა, ჰურიანი არიან
და შეკრბებოდა ერი მათ ზედა. და ერისთავთა მათ მოაპეს სამოსელი მათი და უბრძანეს კუერთხითა ცემაჲ.
და ვითარ მრავალი წყლულებაჲ დასდვეს მათ ზედა, შესხნეს იგინი საპყრობილესა, და ამცნეს საპყრობილისა მცველსა მას კრძალულად დაცვაჲ მათი;
და მან, ვითარცა ესევითარი მცნებაჲ მოიღო მათგან, შესხნა იგინი უშინაგანესსა საპყრობილესა და ფერჴნი მათნი დაჰკრძალნა ჴუნდსა შინა.
და შუა ღამეს ოდენ პავლე და შილა ილოცვიდეს და უგალობდეს ღმერთსა; და ისმენდეს მათსა სხუანი იგი პყრობილნი.
მეყსეულად ძრვაჲ იყო დიდი ვიდრემდე საპყრობილე იგი საფუძველითურთ შეიძრა, და მუნქუესვე ყოველნი კარნი განეჴუნეს, და ყოველთა კრულებანი განიჴსნნეს.
და ვითარ განეღჳძა საპყრობილის მცველსა მას და იხილნა კარნი საპყრობილისანი განხუმულნი, იჴადა მახჳლი და ეგულებოდა განგუმერაჲ თავისა თჳსისაჲ: ეგრე ჰგონებდა, ვითარმედ განლტოლვილ არიან ყოველნი პყრობილნი.
ჴმა-უყო მას ჴმითა დიდითა პავლე და ჰრქუა: ნუ რას შეიმთხუევ ბოროტსა თავსა შენსა, რამეთუ ჩუენ ყოველნი აქა ვართ.
ხოლო მან მოითხოა სანთელი და შეისწრაფა შინა, და ძრწოლაჲ შეედვა და შეუვრდა პავლეს და შილას
და გამოიყვანნა იგინი გარე და ჰრქუა: უფალნო, რაჲ მიღირს მე ყოფად, რაჲთა ვცხონდე?
ხოლო მათ ჰრქუეს: გრწმენინ უფალი იესუ ქრისტე, და სცხონდე შენ და ყოველი სახლი შენი.
და ეტყოდეს მას სიტყუასა მას უფლისასა, და ყოველთა სახლეულთა მისთა.
და წარიყვანნა იგინი მასვე ჟამსა ღამისასა და განბანნა იგინი ნაგეუმთა მათგან. და ნათელ-იღო მან და მისთა ყოველთა;
მეყსეულად აღიყვანნა იგინი სახედ თჳსა და დაუგო მათ ტაბლაჲ. და უხაროდა მას ყოვლითურთ სახლეულით, რომელთა ჰრწმენა ღმერთი.
და ვითარცა განთენა, მოუვლინნეს ერისთავთა მათ მტარვალნი და ჰრქუეს: განუტევენ კაცნი ეგე, რომელნი მიგცენით პყრობილად.
მიუთხრნა სიტყუანი ესე მესაპყრობილეთ მოძღუარმან მან პავლეს და ჰრქუა, ვითარმედ: ერისთავთა მათ უბრძანებიეს განტევებაჲ თქუენი. აწ უკუე განვედით და წარვედით მშჳდობით!
ხოლო პავლე ჰრქუა მათ: გუგუემნეს ჩეუნ ურაკ-პარაკთა ზედა კაცნი უბიწონი ჰრომნი და შემსხნეს საპყრობილესა ცუდად, და აწ ფარულად განგჳყვანებენ ჩუენ. არა ეგრე, არამედ თჳთ მოვიდენ და მათ განმიყვანნენ ჩუენ.
მიუთხრეს მტარვალთა მათ ესე ყოველი ერისთავთა მათ. და მათ ზარი განჰჴდა, ესმა რაჲ, ვითარმედ, ჰრომნი არიან.
და მოვიდეს და ჰლოცვიდეს მათ. და გამოიყვანნეს იგინი საპყრობილით და ევედრებოდეს განსლვად ქალაქისა მისგან.
იგინი ვითარ გამოვიდეს მიერ საპყრობილით, მივიდეს და შევიდეს სახლსა ლუდიაჲსსა, და იხილნეს ძმანი და ნუგეშინის-სცეს მათ და გამოვიდეს.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible