Скрыть
19:3
19:5
19:7
19:8
19:9
19:12
19:13
19:14
19:16
19:17
19:19
19:22
19:23
19:24
19:25
19:27
19:28
19:30
19:31
19:32
19:34
19:35
19:36
19:37
19:38
19:39
19:40
Церковнославянский (рус)
[Зач. 42.] Бы́сть же внегда́ бы́ти Аполло́су въ Кори́нѳѣ, Па́велъ, проше́дъ вы́шнiя страны́, прiи́де во Ефе́съ, и обрѣ́тъ нѣ́кiя ученики́,
рече́ къ ни́мъ: а́ще у́бо Ду́хъ Свя́тъ прiя́ли есте́ вѣ́ровав­ше? Они́ же рѣ́ша къ нему́: но ниже́ а́ще Ду́хъ Святы́й е́сть, слы́шахомъ.
Рече́ же къ ни́мъ: во что́ у́бо крести́стеся? Они́ же реко́ша: во Иоа́н­ново креще́нiе.
Рече́ же Па́велъ: Иоа́н­нъ у́бо крести́ креще́нiемъ покая́нiя, лю́демъ глаго́ля, да во Гряду́щаго по не́мъ вѣ́руютъ, си́рѣчь во Христа́ Иису́са.
Слы́шав­ше же крести́шася во и́мя Го́спода Иису́са,
и воз­ло́жшу Па́влу на ня́ ру́цѣ, прiи́де Ду́хъ Святы́й на ня́, глаго́лаху же язы́ки и проро́че­с­т­воваху.
Бя́ше же всѣ́хъ муже́й я́ко два­на́­де­сять.
Вше́дъ же въ со́нмище, дерза́­ше, не обину́яся три́ ме́сяцы бесѣ́дуя и увѣря́я, я́же о Ца́р­ст­вiи Бо́жiи.
И егда́ нѣ́цыи ожесточа́хуся и пря́хуся, злосло́вяще пу́ть Госпо́день предъ наро́домъ, от­сту́пль от­ ни́хъ от­лучи́ ученики́, по вся́ дни́ стяза́яся во учи́лищи мучи́теля {власти́теля} нѣ́ко­его.
Сiе́ же бы́сть два́ лѣ́та, я́ко всѣ́мъ живу́щымъ во Асі́и слы́шати сло́во Го́спода Иису́са, Жидо́мъ же и Е́ллиномъ.
Си́лы же не про́сты творя́ше Бо́гъ рука́ма Па́вловыма,
я́ко и на неду́жныя наноси́ти от­ [по́та] тѣ́ла его́ главотя́жы и убру́сцы, и исцѣли́тися и́мъ от­ неду́гъ, и духо́мъ лука́вымъ исходи́ти от­ ни́хъ.
Нача́ша же нѣ́цыи от­ скита́ющихся Иуде́й заклина́телей именова́ти надъ иму́щими ду́хи лука́выя и́мя Го́спода Иису́са, глаго́люще: заклина́емъ вы́ Иису́сомъ, Его́же Па́велъ проповѣ́дуетъ.
Бя́ху же нѣ́цыи сы́нове Ске́вы Иуде́анина архiере́а се́дмь, и́же сiе́ творя́ху.
Отвѣща́въ же ду́хъ лука́вый рече́: Иису́са зна́ю и Па́вла свѣ́мъ, вы́ же кто́ есте́?
И скачя́ на ни́хъ человѣ́къ, въ не́мже бѣ́ ду́хъ лука́вый, и одолѣ́въ и́мъ, укрѣпи́ся на ни́хъ, я́коже наги́мъ и ура́ненымъ избѣжа́ти от­ хра́ма о́наго.
Сiе́ же бы́сть разу́мно всѣ́мъ живу́щымъ во Ефе́сѣ Иуде́емъ же и Е́ллиномъ, и нападе́ стра́хъ на всѣ́хъ и́хъ, и велича́­шеся и́мя Го́спода Иису́са:
мно́зи же от­ вѣ́ровав­шихъ при­­хожда́ху, исповѣ́да­ю­ще и сказу́юще дѣла́ своя́:
дово́лни же от­ сотво́ршихъ чародѣя́нiя, собра́в­ше кни́ги своя́, сожига́ху предъ всѣ́ми: и сложи́ша цѣ́ны и́хъ и обрѣто́ша сребра́ пя́ть те́мъ.
Си́це крѣ́пко сло́во Госпо́дне растя́ше и крѣпля́шеся.
И я́коже сконча́шася сiя́, положи́ Па́велъ въ ду́сѣ, проше́дъ Македо́нiю и Аха́iю, ити́ во Иерусали́мъ, ре́къ, я́ко бы́в­шу ми́ та́мо, подоба́етъ ми́ и Ри́мъ ви́дѣти.
Посла́въ же въ Македо́нiю два́ от­ служа́щихъ ему́, Тимоѳе́а и Ера́ста, са́мъ же пребы́сть вре́мя во Асі́и.
Бы́сть же во вре́мя о́но молва́ не ма́ла о пути́ Госпо́дни:
Дими́трiй бо нѣ́кто и́менемъ, среброкова́чь, творя́й хра́мы сре́бряны Артеми́дѣ, подая́ше хитреце́мъ дѣ́ланiе {стяжа́нiе} не ма́ло,
и́хже собра́въ и и́ны сицевы́хъ веще́й дѣ́латели, рече́: му́жiе, вѣ́сте, я́ко от­ сего́ дѣ́ланiя дово́л­ст­во житiю́ на́­шему е́сть:
и ви́дите и слы́шите, я́ко не то́кмо Ефе́съ, но ма́ло не всю́ Асі́ю Па́велъ се́й препрѣ́въ, обрати́ мно́гъ наро́дъ, глаго́ля, я́ко не су́ть бо́зи, и́же рука́ми человѣ́ческими быва́ютъ:
не то́кмо же сiя́ бѣду́ прiе́млетъ на́ша ча́сть, е́же бы во обличе́нiе не прiити́, но дабы́ и вели́кiя боги́ни Артеми́ды хра́мъ ни во что́же не вмѣни́л­ся, и́мать же разори́тися и вели́че­с­т­во ея́, ю́же вся́ Асі́а и вселе́н­ная почита́етъ.
Слы́шав­ше же и бы́в­ше испо́лнени я́рости, вопiя́ху глаго́люще: вели́ка Артеми́да Ефе́сская.
И испо́лнися гра́дъ ве́сь мяте́жа: устреми́шася же единоду́шно на позо́рище, восхи́щше Га́iа и Ариста́рха Македо́няны, дру́ги {сопу́тники} Па́вловы.
Па́влу же хотя́щу вни́ти въ наро́дъ, не оставля́ху его́ ученицы́:
нѣ́цыи же от­ Асі́йскихъ нача́лникъ, су́ще ему́ дру́зи, посла́в­ше къ нему́, моля́ху не вда́ти себе́ въ позо́ръ.
Друзі́и же у́бо и́но нѣ́что вопiя́ху: бѣ́ бо собра́нiе смуще́но, и мно́жайшiи от­ ни́хъ не вѣ́дяху, чесо́ ра́ди собра́шася.
От наро́да же избра́ша Алекса́ндра, изве́дшымъ его́ Иуде́емъ. Алекса́ндръ же, помаа́въ руко́ю, хотя́ше от­вѣща́ти наро́ду.
Разумѣ́в­ше же, я́ко Иуде́анинъ е́сть, гла́съ бы́сть еди́нъ от­ всѣ́хъ, я́ко на два́ часа́ вопiю́щихъ: вели́ка Артеми́да Ефе́сская.
Ути́шивъ же кни́жникъ наро́дъ, рече́: му́жiе Ефе́сстiи, кто́ бо е́сть человѣ́къ, и́же не вѣ́сть, я́ко Ефе́сскiй гра́дъ служи́тель е́сть вели́кiя боги́ни Артеми́ды и Дiопе́та?
Безъ вся́каго у́бо прекосло́вiя си́мъ си́це су́щымъ, потре́бно е́сть ва́мъ безмо́лвнымъ бы́ти и ничто́же безчи́н­но твори́ти:
при­­ведо́сте бо муже́й си́хъ, ни хра́мъ [Артеми́динъ] окра́дшихъ, ниже́ боги́ню ва́шу ху́лящихъ:
а́ще у́бо Дими́трiй и и́же съ ни́мъ худо́жницы и́мутъ къ кому́ сло́во, суды́ су́ть и анѳипа́ти су́ть: да по­е́млютъ дру́гъ на дру́га:
а́ще ли же что́ о ины́хъ и́щете, въ зако́н­нѣмъ собра́нiи разрѣши́т­ся:
и́бо бѣ́д­ст­вуемъ порица́еми бы́ти о крамолѣ́ дне́шней, ни еди́нѣй винѣ́ су́щей, о не́йже воз­мо́жемъ воз­да́ти сло́во стремле́нiя сего́. И сiя́ ре́къ распусти́ собра́в­шiйся наро́дъ.
Греческий [Greek (Koine)]
ἐγένετο δὲ ἐν τῷ τὸν Ἀπολλῶ εἶναι ἐν Κορίνθῳ Пαῦλον διελθόν­τα τὰ ἀνωτερικὰ μέρη κατελθεῖν εἰς ἔφεσον καὶ εὑρεῖν τινας μαθητάς
εἶπέν τε προ­̀ς αὐτούς εἰ πνεῦμα ἅγιον ἐλάβετε πιστεύ­σαν­τες οἱ δὲ προ­̀ς αὐτόν ἀλλ᾿ οὐδ᾿ εἰ πνεῦμα ἅγιον ἔστιν ἠκούσαμεν
εἶπέν τε εἰς τί οὖν ἐβαπτίσθητε οἱ δὲ εἶπαν εἰς τὸ Ἰωάννου βάπτισμα
εἶπεν δὲ Пαῦλος Ἰωάννης ἐβάπτισεν βάπτισμα μετανοίας τῷ λαῷ λέγων εἰς τὸν ἐρχόμενον μετ᾿ αὐτὸν ἵνα πιστεύ­σωσιν τοῦτ᾿ ἔστιν εἰς τὸν Ἰησοῦν
ἀκούσαν­τες δὲ ἐβαπτίσθησαν εἰς τὸ ὄνομα τοῦ κυρίου Ἰησοῦ
καὶ ἐπι­θέν­τος αὐτοῖς τοῦ Пαύλου τὰς χεῖρας ἦλθε τὸ πνεῦμα τὸ ἅγιον ἐπ᾿ αὐτούς ἐλάλουν τε γλώσ­σαις καὶ ἐπρο­φήτευον
ἦσαν δὲ οἱ πάν­τες ἄνδρες ὡσεὶ δώδεκα
εἰσελθὼν δὲ εἰς τὴν συν­αγωγὴν ἐπαρρησιάζετο ἐπι­̀ μῆνας τρεῖς δια­λεγό­με­νος καὶ πείθων τὰ περὶ τῆς βασιλείας τοῦ θεοῦ
ὡς δέ τινες ἐσκληρύνον­το καὶ ἠπείθουν κακολογοῦν­τες τὴν ὁδὸν ἐνώπιον τοῦ πλή­θους ἀπο­στὰς ἀπ᾿ αὐτῶν ἀφώρισεν τοὺς μαθητάς καθ᾿ ἡμέραν δια­λεγό­με­νος ἐν τῇ σχολῇ Τυράννου
τοῦτο δὲ ἐγένετο ἐπι­̀ ἔτη δύο ὥστε πάν­τας τοὺς κατοικοῦν­τας τὴν Ἀσίαν ἀκοῦσαι τὸν λόγον τοῦ κυρίου Ἰουδαίους τε καὶ Ἕλληνας
δυνάμεις τε οὐ τὰς τυχούσας ὁ θεὸς ἐποίει δια­̀ τῶν χειρῶν Пαύλου
ὥστε καὶ ἐπι­̀ τοὺς ἀσθενοῦν­τας ἀπο­φέρεσθαι ἀπο­̀ τοῦ χρωτὸς αὐτοῦ σουδάρια ἢ σιμικίνθια καὶ ἀπαλλάσ­σεσθαι ἀπ᾿ αὐτῶν τὰς νόσους τά τε πνεύ­ματα τὰ πονηρὰ ἐκπορεύ­εσθαι
ἐπεχείρησαν δέ τινες καὶ τῶν περιερχομένων Ἰουδαίων ἐξορκιστῶν ὀνομάζειν ἐπι­̀ τοὺς ἔχον­τας τὰ πνεύ­ματα τὰ πονηρὰ τὸ ὄνομα τοῦ κυρίου Ἰησοῦ λέγον­τες ὁρκίζω ὑμᾶς τὸν Ἰησοῦν ὃν Пαῦλος κηρύσ­σει
ἦσαν δέ τινος Σκευᾶ Ἰουδαίου ἀρχιερέως ἑπτὰ υἱοὶ τοῦτο ποι­οῦν­τες
ἀπο­κριθὲν δὲ τὸ πνεῦμα τὸ πονηρὸν εἶπεν αὐτοῖς τὸν μὲν Ἰησοῦν γινώσκω καὶ τὸν Пαῦλον ἐπι­́σταμαι ὑμεῖς δὲ τίνες ἐστέ
καὶ ἐφαλό­με­νος ὁ ἄνθρωπος ἐπ᾿ αὐτοὺς ἐν ᾧ ἦν τὸ πνεῦμα τὸ πονηρὸν κατα­κυριεύ­σας ἀμφοτέρων ἴσχυσεν κατ᾿ αὐτῶν ὥστε γυμνοὺς καὶ τετραυματισ­μέ­νους ἐκφυγεῖν ἐκ τοῦ οἴκου ἐκείνου
τοῦτο δὲ ἐγένετο γνωστὸν πᾶσιν Ἰουδαίοις τε καὶ Ἕλλησιν τοῖς κατοικοῦσιν τὴν ἔφεσον καὶ ἐπέπεσεν φόβος ἐπι­̀ πάν­τας αὐτούς καὶ ἐμεγαλύνετο τὸ ὄνομα τοῦ κυρίου Ἰησοῦ
πολλοί τε τῶν πεπιστευκότων ἤρχον­το ἐξομολογούμενοι καὶ ἀναγγέλλον­τες τὰς πράξεις αὐτῶν
ἱκανοὶ δὲ τῶν τὰ περίεργα πραξάν­των συν­ενέγκαν­τες τὰς βίβλους κατέκαιον ἐνώπιον πάν­των καὶ συν­εψήφισαν τὰς τιμὰς αὐτῶν καὶ εὗρον ἀργυρίου μυριάδας πέν­τε
οὕτως κατα­̀ κράτος τοῦ κυρίου ὁ λόγος ηὔξανεν καὶ ἴσχυεν
ὡς δὲ ἐπλη­ρώθη ταῦτα ἔθετο ὁ Пαῦλος ἐν τῷ πνεύ­ματι διελθὼν τὴν Μακεδονίαν καὶ Ἀχαΐαν πορεύ­εσθαι εἰς Ἱεροσόλυμα εἰπὼν ὅτι μετὰ τὸ γενέσθαι με ἐκεῖ δεῖ με καὶ Ῥώμην ἰδεῖν
ἀπο­στείλας δὲ εἰς τὴν Μακεδονίαν δύο τῶν δια­κονούν­των αὐτῷ Τιμόθεον καὶ ἔραστον αὐτὸς ἐπέσχεν χρόνον εἰς τὴν Ἀσίαν
ἐγένετο δὲ κατα­̀ τὸν καιρὸν ἐκεῖνον τάραχος οὐκ ὀλίγος περὶ τῆς ὁδοῦ
Δημήτριος γάρ τις ὀνόματι ἀργυροκόπος ποιῶν ναοὺς ἀργυροῦς Ἀρτέμιδος παρείχετο τοῖς τεχνίταις οὐκ ὀλίγην ἐργασίαν
οὓς συν­αθροίσας καὶ τοὺς περὶ τὰ τοιαῦτα ἐργάτας εἶπεν ἄνδρες ἐπι­́στασθε ὅτι ἐκ ταύτης τῆς ἐργασίας ἡ εὐπορία ἡμῖν ἐστιν
καὶ θεωρεῖτε καὶ ἀκούετε ὅτι οὐ μόνον Ἐφέσου ἀλλὰ σχεδὸν πάσης τῆς Ἀσίας ὁ Пαῦλος οὗτος πείσας μετέστησεν ἱκανὸν ὄχλον λέγων ὅτι οὐκ εἰσὶν θεοὶ οἱ δια­̀ χειρῶν γινόμενοι
οὐ μόνον δὲ τοῦτο κινδυνεύ­ει ἡμῖν τὸ μέρος εἰς ἀπελεγμὸν ἐλθεῖν ἀλλὰ καὶ τὸ τῆς μεγά­λης θεᾶς Ἀρτέμιδος ἱερὸν εἰς οὐθὲν λογισθῆναι μέλλειν τε καὶ καθαιρεῖσθαι τῆς μεγαλειότητος αὐτῆς ἣν ὅλη ἡ Ἀσία καὶ ἡ οἰκουμένη σέβεται
ἀκούσαν­τες δὲ καὶ γενόμενοι πλή­ρεις θυμοῦ ἔκραζον λέγον­τες μεγά­λη ἡ Ἄρτεμις Ἐφεσίων
καὶ ἐπλή­σθη ἡ πόλις τῆς συγχύσεως ὥρμησάν τε ὁμοθυμαδὸν εἰς τὸ θέατρον συν­αρπάσαν­τες Γάϊον καὶ Ἀρίσταρχον Μακεδόνας συν­εκδήμους Пαύλου
Пαύλου δὲ βουλο­μέ­νου εἰσελθεῖν εἰς τὸν δῆμον οὐκ εἴων αὐτὸν οἱ μαθηταί
τινὲς δὲ καὶ τῶν Ἀσιαρχῶν ὄν­τες αὐτῷ φίλοι πέμψαν­τες προ­̀ς αὐτὸν παρεκάλουν μὴ δοῦναι ἑαυτὸν εἰς τὸ θέατρον
ἄλλοι μὲν οὖν ἄλλο τι ἔκραζον ἦν γὰρ ἡ ἐκκλησία συγκεχυμένη καὶ οἱ πλείους οὐκ ᾔδεισαν τίνος ἕνεκα συν­εληλύθεισαν
ἐκ δὲ τοῦ ὄχλου συν­εβίβασαν Ἀλέξανδρον προ­βαλόν­των αὐτὸν τῶν Ἰουδαίων ὁ δὲ Ἀλέξανδρος κατα­σείσας τὴν χεῖρα ἤθελεν ἀπο­λογεῖσθαι τῷ δήμῳ
ἐπι­γνόν­τες δὲ ὅτι Ἰουδαῖός ἐστιν φωνὴ ἐγένετο μία ἐκ πάν­των ὡς ἐπι­̀ ὥρας δύο κραζόν­των μεγά­λη ἡ Ἄρτεμις Ἐφεσίων
κατα­στείλας δὲ ὁ γραμματεὺς τὸν ὄχλον φησίν ἄνδρες Ἐφέσιοι τίς γάρ ἐστιν ἀνθρώπων ὃς οὐ γινώσκει τὴν Ἐφεσίων πόλιν νεωκόρον οὖσαν τῆς μεγά­λης Ἀρτέμιδος καὶ τοῦ διοπετοῦς
ἀναν­τιρρήτων οὖν ὄν­των τούτων δέον ἐστὶν ὑμᾶς κατεσταλ­μέ­νους ὑπάρχειν καὶ μηδὲν προ­πετὲς πράσ­σειν
ἠγάγετε γὰρ τοὺς ἄνδρας τούτους οὔτε ἱεροσύλους οὔτε βλασφημοῦν­τας τὴν θεὸν ἡμῶν
εἰ μὲν οὖν Δημήτριος καὶ οἱ σὺν αὐτῷ τεχνῖται ἔχουσι προ­́ς τινα λόγον ἀγοραῖοι ἄγον­ται καὶ ἀνθύπατοί εἰσιν ἐγκαλείτωσαν ἀλλήλοις
εἰ δέ τι περαιτέρω ἐπι­ζητεῖτε ἐν τῇ ἐννόμῳ ἐκκλησίᾳ ἐπι­λυθή­σε­ται
καὶ γὰρ κινδυνεύ­ομεν ἐγκαλεῖσθαι στάσεως περὶ τῆς σήμερον μηδενὸς αἰτίου ὑπάρχον­τος περὶ οὗ οὐ δυνησόμεθα ἀπο­δοῦναι λόγον περὶ τῆς συστροφῆς ταύτης καὶ ταῦτα εἰπὼν ἀπέλυσεν τὴν ἐκκλησίαν
Украинский (Огієнко)
І сталося, що коли Аполлос перебував у Коринті, то Павло, перейшовши горішні країни, прибув до Ефесу, і деяких учнів знайшов,
та й спитав їх: Чи ви Духа Святого одержали, як увірували?
А вони відказали йому: Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!
І він запитав: Тож у що ви христились?
Вони ж відказали: В Іванове хрищення.
І промовив Павло: Таж Іван христив хрищенням на покаяння, говорячи людям, щоб вірили в Того, Хто прийде по ньому, цебто в Ісуса.
Як почули ж оце, то христились вони в Ім́я Господа Ісуса.
А коли Павло руки на них поклав, то зійшов на них Дух Святий, і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати!
А всіх їх було чоловіка з дванадцять.
А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи.
А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихословили перед народом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одного Тирана.
Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та геллени, слухали слово про Господа.
І Бог чуда чинив надзвичайні руками Павловими,
так що навіть хустки й пояси з його тіла приносили хворим, і хвороби їх кидали, і духи лукаві виходили з них.
Дехто ж із мандрівних ворожбитів юдейських зачали закликати Ім́я Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло проповідує!
Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Скеви.
Відповів же злий дух і сказав їм: Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?
І скочив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігши обох, подужав їх так, що втекли вони з дому нагі та поранені.
І це стало відоме юдеям та гелленам, усім, що в Ефесі замешкують, і острах напав на всіх їх, і славилося Ім́я Господа Ісуса.
І багато-хто з тих, що ввірували, приходили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої.
І багато-хто з тих, що займалися чарами, позносили книги свої та й перед усіма попалили.
І злічили ціну їх, і вийшло на срібло п́ятдесят тисяч драхм.
Так могуче росло та зміцнялося Божеє Слово!
А як сповнилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македонію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: Як побуду я там, то треба мені й Рим побачити.
Тож він послав у Македонію двох із тих, що служили йому, Тимофія й Ераста, а сам позостався якийсь час ув Азії.
І розрух чималий був стався там часу того за Господню дорогу.
Бо один золотар, Дмитро на ім́я, що робив срібляні Артемідині храмки, та ремісникам заробіток чималий давав,
згромадив він їх і ще інших подібних робітників, та й промовив: Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла заробіток ми маємо.
І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефесі, але мало не в усій Азії цей Павло збаламутив і відвернув багатенно народу, говорячи, ніби то не боги, що руками пороблені.
І не тільки оце нам загрожує, що прийде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артеміди в ніщо зарахується, і буде зруйнована й велич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ.
Почувши ж оце, вони переповнились гнівом, та й стали кричати, говорячи: Артеміда ефеська велика!
І місто наповнилось заколотом.
І кинулися однодушно до видовища, схопивши Павлових супутників Гая та Аристарха, македонян.
Як Павло ж хотів у народ увійти, то учні його не пустили.
Також дехто з азійських начальників, що були йому приятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдававсь на видовище.
І кожен що інше кричав, бо збори бурхливі були, і багатенно з них навіть не знали, чого ради зібралися.
А з народу взяли Олександра, бо юдеї його висували.
І Олександер дав знака рукою, і хотів виправдатися перед народом.
А коли розпізнали, що юдеянин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: Артеміда ефеська велика!
А як писар міський заспокоїв народ, то промовив: Мужі ефеські, яка ж то людина не знає, що місто Ефес то храмовий доглядач Артеміди великої й її образу, упалого з неба?
Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не робити необачно нічого.
А ви ж привели цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не зневажили.
Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на кого, то суди є на ринку й проконсули, один одного хай позивають.
А коли чогось іншого допоминаєтеся, то те вирішиться на законнім зібранні.
Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній розрух оскаржити можуть, і немає жадної причини, якою могли б виправдати це зборище.
І, промовивши це, розпустив він громаду.
1 Павел находит в Ефесе учеников, незнакомых с Духом Святым; научает их и крестит. 13 Нападение бесноватого на иудейских заклинателей; сожжение ценных чародейских книг. 21 Планы Павла относительно дальнейших посещений. 23 Мятеж ефесян под руководством серебряника Димитрия.
[Зач. 42.] Во время пребывания Аполлоса в Коринфе Павел, пройдя верхние страны, прибыл в Ефес и, найдя там некоторых учеников,
сказал им: приняли ли вы Святого Духа, уверовав? Они же сказали ему: мы даже и не слыхали, есть ли Дух Святой.
Он сказал им: во что же вы крестились? Они отвечали: во Иоанново крещение.
Павел сказал: Иоанн крестил крещением покаяния, говоря людям, чтобы веровали в Грядущего по нем, то есть во Христа Иисуса.
Услышав это, они крестились во имя Господа Иисуса,
и, когда Павел возложил на них руки, нисшел на них Дух Святой, и они стали говорить иными языками и пророчествовать.
Всех их было человек около двенадцати.
Придя в синагогу, он небоязненно проповедовал три месяца, беседуя и удостоверяя о Царствии Божием.
Но как некоторые ожесточились и не верили, злословя путь Господень перед народом, то он, оставив их, отделил учеников, и ежедневно проповедовал в училище некоего Тиранна.
Это продолжалось до двух лет, так что все жители Асии слышали проповедь о Господе Иисусе, как Иудеи, так и Еллины.
Бог же творил немало чудес руками Павла,
так что на больных возлагали платки и опоясания с тела его, и у них прекращались болезни, и злые духи выходили из них.
Даже некоторые из скитающихся Иудейских заклинателей стали употреблять над имеющими злых духов имя Господа Иисуса, говоря: заклинаем вас Иисусом, Которого Павел проповедует.
Это делали какие-то семь сынов Иудейского первосвященника Скевы.
Но злой дух сказал в ответ: Иисуса знаю, и Павел мне известен, а вы кто?
И бросился на них человек, в котором был злой дух, и, одолев их, взял над ними такую силу, что они, нагие и избитые, выбежали из того дома.
Это сделалось известно всем живущим в Ефесе Иудеям и Еллинам, и напал страх на всех их, и величаемо было имя Господа Иисуса.
Многие же из уверовавших приходили, исповедуя и открывая дела свои.
А из занимавшихся чародейством довольно многие, собрав книги свои, сожгли перед всеми, и сложили цены их, и оказалось их на пятьдесят тысяч драхм.
С такою силою возрастало и возмогало слово Господне.
Когда же это совершилось, Павел положил в духе, пройдя Македонию и Ахаию, идти в Иерусалим, сказав: побывав там, я должен видеть и Рим.
И, послав в Македонию двоих из служивших ему, Тимофея и Ераста, сам остался на время в Асии.
В то время произошел немалый мятеж против пути Господня,
ибо некто серебряник, именем Димитрий, делавший серебряные храмы Артемиды и доставлявший художникам немалую прибыль,
собрав их и других подобных ремесленников, сказал: друзья! вы знаете, что от этого ремесла зависит благосостояние наше;
между тем вы видите и слышите, что не только в Ефесе, но почти во всей Асии этот Павел своими убеждениями совратил немалое число людей, говоря, что делаемые руками человеческими не суть боги.
А это нам угрожает тем, что не только ремесло наше придет в презрение, но и храм великой богини Артемиды ничего не будет значить, и испровергнется величие той, которую почитает вся Асия и вселенная.
Выслушав это, они исполнились ярости и стали кричать, говоря: велика Артемида Ефесская!
И весь город наполнился смятением. Схватив Македонян Гаия и Аристарха, спутников Павловых, они единодушно устремились на зрелище.
Когда же Павел хотел войти в народ, ученики не допустили его.
Также и некоторые из Асийских начальников, будучи друзьями его, послав к нему, просили не показываться на зрелище.
Между тем одни кричали одно, а другие другое, ибо собрание было беспорядочное, и большая часть собравшихся не знали, зачем собрались.
По предложению Иудеев, из народа вызван был Александр. Дав знак рукою, Александр хотел говорить к народу.
Когда же узнали, что он Иудей, то закричали все в один голос, и около двух часов кричали: велика Артемида Ефесская!
Блюститель же порядка, утишив народ, сказал: мужи Ефесские! какой человек не знает, что город Ефес есть служитель великой богини Артемиды и Диопета?
Если же в этом нет спора, то надобно вам быть спокойными и не поступать опрометчиво.
А вы привели этих мужей, которые ни храма Артемидина не обокрали, ни богини вашей не хулили.
Если же Димитрий и другие с ним художники имеют жалобу на кого-нибудь, то есть судебные собрания и есть проконсулы: пусть жалуются друг на друга.
А если вы ищете чего-нибудь другого, то это будет решено в законном собрании.
Ибо мы находимся в опасности – за происшедшее ныне быть обвиненными в возмущении, так как нет никакой причины, которою мы могли бы оправдать такое сборище. Сказав это, он распустил собрание.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible