Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
20:1
20:2
20:3
20:5
20:6
20:8
20:9
20:10
20:11
20:12
20:13
20:14
20:15
20:16
20:17
20:19
20:20
20:22
20:25
20:30
20:36
20:37
20:38
По утише́нiи же молвы́, призва́въ Па́велъ ученики́, утѣ́шивъ и цѣлова́въ и́хъ, изы́де ити́ въ Македо́нiю.
Проше́дъ же страны́ о́ны и утѣ́шивъ и́хъ сло́вомъ мно́гимъ, прiи́де во Елла́ду:
пожи́въ же ме́сяцы три́, бы́вшу на́нь навѣ́ту от Иуде́й, хотя́щу отвезти́ся въ Сирі́ю, бы́сть хотѣ́нiе возврати́тися сквозѣ́ Македо́нiю.
Послѣ́дова же ему́ да́же до Асі́и Сосипа́тръ Пи́рровъ Бе́рянинъ, Солу́няне же Ариста́рхъ и Секу́ндъ, и Га́iй Де́рвянинъ и Тимоѳе́й, Асі́ане же Тихи́къ и Трофи́мъ.
Сі́и предше́дше жда́ху на́съ въ Троа́дѣ.
Мы́ же отвезо́хомся по дне́хъ опрѣсно́чныхъ от Фили́ппъ и прiидо́хомъ къ ни́мъ въ Троа́ду во дне́хъ пяти́, идѣ́же пребы́хомъ дні́й се́дмь.
[Зач. 43.] Во еди́ну же от суббо́тъ, собра́вшымся ученико́мъ преломи́ти хлѣ́бъ, Па́велъ бесѣ́доваше къ ни́мъ, хотя́ изы́ти на у́трiи, простре́ же сло́во до полу́нощи.
Бя́ху же свѣщы́ мно́ги въ го́рницѣ, идѣ́же бѣ́хомъ со́брани.
Сѣдя́ же нѣ́кто ю́ноша, и́менемъ Евти́хъ, во окнѣ́, отягче́нъ сно́мъ глубо́кимъ, глаго́лющу Па́влу о мно́зѣ, прекло́нься от сна́, паде́ от трекро́вника до́лу, и взя́ша его́ ме́ртва.
Соше́дъ же Па́велъ нападе́ на́нь, и объе́мь его́ рече́: не мо́лвите, и́бо душа́ его́ въ не́мъ е́сть.
Возше́дъ же и прело́мль хлѣ́бъ и вку́шь, дово́лно же бесѣ́довавъ да́же до зари́, и та́ко изы́де.
Приведо́ша же о́трока жи́ва и утѣ́шишася не ма́ло.
Мы́ же, прише́дше въ кора́бль, отвезо́хомся во А́ссонъ, отту́ду хотя́ще поя́ти Па́вла: та́ко бо на́мъ бѣ́ повелѣ́лъ, хотя́ са́мъ пѣ́шь ити́.
И я́коже сни́деся съ на́ми во А́ссонѣ, взе́мше его́ прiидо́хомъ въ Митили́нъ.
И отту́ду отве́зшеся, во у́трiе приста́хомъ проти́ву Хі́ю, въ другі́й же отвезо́хомся въ Са́монъ, и пребы́вше въ Трогиллі́и, въ гряду́щiй же де́нь прiидо́хомъ въ Мили́тъ:
[Зач. 44.] суди́ бо Па́велъ ми́мо ити́ Ефе́съ, я́ко да не бу́детъ ему́ закоснѣ́ти во Асі́и, тща́шебося, а́ще возмо́жно бу́детъ, въ де́нь Пятьдеся́тный бы́ти во Иерусали́мѣ.
От Мили́та же посла́въ во Ефе́съ, призва́ пресви́теры церко́вныя,
и я́коже прiидо́ша къ нему́, рече́ къ ни́мъ: вы́ вѣ́сте, я́ко от пе́рваго дне́, отне́лиже прiидо́хъ во Асі́ю, ка́ко съ ва́ми все́ вре́мя бы́хъ,
рабо́тая Го́сподеви со вся́кимъ смиреному́дрiемъ и мно́гими слеза́ми и напа́стьми, прилучи́вшимися мнѣ́ от Иуде́йскихъ навѣ́тъ:
я́ко ни въ чесо́мъ от поле́зныхъ обину́хся, е́же сказа́ти ва́мъ и научи́ти ва́съ предъ людьми́ и по домо́мъ,
засвидѣ́телствуя Иуде́емъ же и Е́ллиномъ е́же къ Бо́гу покая́нiе и вѣ́ру я́же въ Го́спода на́шего Иису́са Христа́.
И ны́нѣ, се́, а́зъ свя́занъ Ду́хомъ гряду́ во Иерусали́мъ, я́же въ не́мъ хотя́щая приключи́тися мнѣ́ не вѣ́дый:
то́чiю я́ко Ду́хъ Святы́й по вся́ гра́ды свидѣ́телствуетъ, глаго́ля, я́ко у́зы мене́ и ско́рби жду́тъ.
Но ни еди́но же попече́нiе творю́, ниже́ и́мамъ ду́шу мою́ че́стну себѣ́, ра́звѣ е́же сконча́ти тече́нiе мое́ съ ра́достiю и слу́жбу, ю́же прiя́хъ от Го́спода Иису́са, засвидѣ́телствовати Ева́нгелiе благода́ти Бо́жiя.
И ны́нѣ, се́, а́зъ вѣ́мъ, я́ко ктому́ не у́зрите лица́ моего́ вы́ вси́, въ ни́хже проидо́хъ проповѣ́дуя Ца́рствiе Бо́жiе.
Тѣ́мже свидѣ́телствую ва́мъ во дне́шнiй де́нь, я́ко чи́стъ а́зъ от кро́ве всѣ́хъ,
не обину́хся бо сказа́ти ва́мъ всю́ во́лю Бо́жiю.
Внима́йте у́бо себѣ́ и всему́ ста́ду, въ не́мже ва́съ Ду́хъ Святы́й поста́ви епи́скопы, пасти́ Це́рковь Го́спода и Бо́га, ю́же стяжа́ Кро́вiю Свое́ю.
А́зъ бо вѣ́мъ сiе́, я́ко по отше́ствiи мое́мъ вни́дутъ во́лцы тя́жцы въ ва́съ, не щадя́щiи ста́да:
и от ва́съ самѣ́хъ воста́нутъ му́жiе глаго́лющiи развраще́ная, е́же отторга́ти ученики́ вслѣ́дъ себе́.
Сего́ ра́ди бди́те, помина́юще, я́ко три́ лѣ́та но́щь и де́нь не престая́хъ учя́ со слеза́ми еди́наго кого́ждо ва́съ.
И ны́нѣ предаю́ ва́съ, бра́тiе, Богови и сло́ву благода́ти Его́, могу́щему назда́ти и да́ти ва́мъ наслѣ́дiе во освяще́нныхъ всѣ́хъ.
Сребра́ или́ зла́та или́ ри́зъ ни еди́наго возжела́хъ:
са́ми вѣ́сте, я́ко тре́бованiю моему́ и су́щымъ со мно́ю послужи́стѣ ру́цѣ мои́ сі́и.
Вся́ сказа́хъ ва́мъ, я́ко та́ко тружда́ющымся подоба́етъ заступа́ти немощны́я, помина́ти же сло́во Го́спода Иису́са, я́ко Са́мъ рече́: блаже́ннѣе е́сть па́че дая́ти, не́жели прiима́ти.
И сiя́ ре́къ, прекло́нь колѣ́на своя́, со всѣ́ми и́ми помоли́ся.
Мно́гъ же бы́сть пла́чь всѣ́мъ: и напа́дше на вы́ю Па́влову, облобыза́ху его́,
скорбя́ще наипа́че о словеси́, е́же рече́, я́ко ктому́ не и́мутъ лица́ его́ узрѣ́ти. Провожда́ху же его́ въ кора́бль.
А як заколот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македонію.
Перейшовши ж ті сторони та підбадьоривши їх довгим словом, прибув до Геллади,
і прожив там три місяці.
А як він захотів був відплинути в Сирію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.
А як він захотів був відплинути в Сирію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.
Разом із ним пішов Сопатер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, і Гай дерв́янин, і Тимофій, а з азійців Тихик та Трохим.
Вони відбули наперед, і нас дожидали в Троаді.
А ми відпливли із Филипів по святах Опрісноків, і прибули днів за п́ять у Троаду до них, де сім день прожили.
А дня першого в тижні, як учні зібралися на ламання хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до півночі.
А в горниці, де зібралися ми, було багато світел.
Юнак же один, Євтих на ім́я, сидів на вікні.
Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитнувся, і додолу упав із третього поверху, і підняли його мертвого…
Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитнувся, і додолу упав із третього поверху, і підняли його мертвого…
Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: Заспокойтесь, бо душа його в ньому!
А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бесіду довго точив, аж до досвітку, потім відбув.
А хлопця живим привели, і зраділи немало.
А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли, щоб звідти забрати Павла, бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти.
А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули в Мітілену.
І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпроти Хіосу, а другого дня припливли до Самосу, наступного ж ми прибули до Мілету.
Бо Павло захотів поминути Ефес, щоб йому не баритися в Азії, бо він квапився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П́ятдесятниці.
А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви.
І, як до нього вони прибули, він промовив до них: Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебував,
і служив Господеві з усією покорою, і з рясними слізьми та напастями, що спіткали мене від юдейської змови,
як нічого корисного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в домах.
І я свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа.
І ось тепер, побуджений Духом, подаюсь я в Єрусалим, не відаючи, що там трапитись має мені,
тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайдани та муки чекають мене…
Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої.
І ось я знаю тепер, що обличчя мого більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже…
Тому дня сьогоднішнього вам свідкую, що я чистий від крови всіх,
бо я не вхилявсь об́являти вам усю волю Божу!
Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров́ю набув Він.
Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть…
Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою…
Тому то пильнуйте, пам́ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки.
А тепер доручаю вас Богові та слову благодаті Його, Який має силу будувати та дати спадщину, серед усіх освячених.
Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав…
Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.
Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам́ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: Блаженніше давати, ніж брати!
Проказавши ж оце, він навколішки впав, та й із ними всіма помолився.
І знявсь між усіма плач великий, і вони припадали на Павлову шию, і його цілували…
А найтяжче вони сумували з-за слова, яке він прорік, що не бачитимуть більш обличчя його.
І вони провели його до корабля.
І вони провели його до корабля.
وبعد ما انتهى الشغب دعا بولس التلاميذ وودعهم وخرج ليذهب الى مكدونية.
ولما كان قد اجتاز في تلك النواحي ووعظهم بكلام كثير جاء الى هلاس
فصرف ثلاثة اشهر. ثم اذ حصلت مكيدة من اليهود عليه وهو مزمع ان يصعد الى سورية صار رأي ان يرجع على طريق مكدونية.
فرافقه الى اسيا سوباترس البيري. ومن اهل تسالونيكي ارسترخس وسكوندس وغايوس الدربي وتيموثاوس. ومن اهل اسيا تيخيكس وتروفيمس.
هؤلاء سبقوا وانتظرونا في ترواس.
واما نحن فسافرنا في البحر بعد ايام الفطير من فيلبي ووافيناهم في خمسة ايام الى ترواس حيث صرفنا سبعة ايام
وفي اول الاسبوع اذ كان التلاميذ مجتمعين ليكسروا خبزا خاطبهم بولس وهو مزمع ان يمضي في الغد واطال الكلام الى نصف الليل.
وكانت مصابيح كثيرة في العليّة التي كانوا مجتمعين فيها.
وكان شاب اسمه افتيخوس جالسا في الطاقة متثقلا بنوم عميق. واذ كان بولس يخاطب خطابا طويلا غلب عليه النوم فسقط من الطبقة الثالثة الى اسفل وحمل ميتا.
فنزل بولس ووقع عليه واعتنقه قائلا لا تضطربوا لان نفسه فيه.
ثم صعد وكسر خبزا واكل وتكلم كثيرا الى الفجر. وهكذا خرج.
وأتوا بالفتى حيّا وتعزوا تعزية ليست بقليلة
واما نحن فسبقنا الى السفينة واقلعنا الى اسوس مزمعين ان نأخذ بولس من هناك لانه كان قد رتب هكذا مزمعا ان يمشي.
فلما وافانا الى اسوس اخذناه وأتينا الى ميتيليني.
ثم سافرنا من هناك في البحر واقبلنا في الغد الى مقابل خيوس. وفي اليوم الآخر وصلنا الى ساموس واقمنا في تروجيليون ثم في اليوم التالي جئنا الى ميليتس.
لان بولس عزم ان يتجاوز افسس في البحر لئلا يعرض له ان يصرف وقتا في اسيا. لانه كان يسرع حتى اذا امكنه يكون في اورشليم في يوم الخمسين
ومن ميليتس ارسل الى افسس واستدعى قسوس الكنيسة.
فلما جاءوا اليه قال لهم انتم تعلمون من اول يوم دخلت اسيا كيف كنت معكم كل الزمان.
اخدم الرب بكل تواضع ودموع كثيرة وبتجارب اصابتني بمكايد اليهود.
كيف لم أؤخر شيئا من الفوائد الا واخبرتكم وعلمتكم به جهرا وفي كل بيت.
شاهدا لليهود واليونانيين بالتوبة الى الله والايمان الذي بربنا يسوع المسيح.
والآن ها انا اذهب الى اورشليم مقيدا بالروح لا اعلم ماذا يصادفني هناك.
غير ان الروح القدس يشهد في كل مدينة قائلا ان وثقا وشدائد تنتظرني.
ولكنني لست احتسب لشيء ولا نفسي ثمينة عندي حتى اتمم بفرح سعيي والخدمة التي اخذتها من الرب يسوع لاشهد ببشارة نعمة الله.
والآن ها انا اعلم انكم لا ترون وجهي ايضا انتم جميعا الذين مررت بينكم كارزا بملكوت الله.
لذلك أشهدكم اليوم هذا اني بريء من دم الجميع.
لاني لم أؤخر ان اخبركم بكل مشورة الله.
احترزوا اذا لانفسكم ولجميع الرعية التي اقامكم الروح القدس فيها اساقفة لترعوا كنيسة الله التي اقتناها بدمه.
لاني اعلم هذا انه بعد ذهابي سيدخل بينكم ذئاب خاطفة لا تشفق على الرعية.
ومنكم انتم سيقوم رجال يتكلمون بامور ملتوية ليجتذبوا التلاميذ وراءهم.
لذلك اسهروا متذكرين اني ثلاث سنين ليلا ونهارا لم افتر عن ان انذر بدموع كل واحد.
والآن استودعكم يا اخوتي للّه ولكلمة نعمته القادرة ان تبنيكم وتعطيكم ميراثا مع جميع المقدسين.
فضة او ذهب او لباس احد لم اشته.
انتم تعلمون ان حاجاتي وحاجات الذين معي خدمتها هاتان اليدان.
في كل شيء اريتكم انه هكذا ينبغي انكم تتعبون وتعضدون الضعفاء متذكرين كلمات الرب يسوع انه قال مغبوط هو العطاء اكثر من الاخذ.
ولما قال هذا جثا على ركبتيه مع جميعهم وصلّى.
وكان بكاء عظيم من الجميع ووقعوا على عنق بولس يقبلونه
متوجعين ولا سيما من الكلمة التي قالها انهم لن يروا وجهه ايضا. ثم شيعوه الى السفينة
Узбекский
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (еп. Кассиан)
- Рус. (К.П. Победоносцев)
- Arab (JAB)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Belarusian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian (ancient)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Greek (NA, 28)
- Hebrew NT by Delitzsch
- Italian (CEI 1974)
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Latvian
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Tatar
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
- Uzbek
Тўполон тугагандан кейин Павлус Исо шогирдларини чақириб, насиҳат қилди ва улар билан хайрлашиб, Македонияга жўнаб кетди.
У кезиб ўтган юртлардаги имонлиларга кўп ўгит-насиҳат бериб, Юнонистонга келди.
Уч ой у ерда турди. Сурияга сузиб кетай, деган пайтда яҳудийлар унга қарши суиқасд уюштирмоқчи бўлишди. Шунинг учун яна Македония орқали қайтишга қарор қилди.
Вериядан Пир ўғли Сосипатр, Салоникадан Аристарх ва Секунд, Дервиядан Гай ва Тимўтий, асияликлардан эса Тихик ва Трофим уни Асиягача кузатиб бордилар.
Улар аввал жўнаб, бизларни Троасда кутиб турардилар.
Бизлар эса Хамиртурушсиз Нон байрамидан кейин Филиппи шаҳридан сузиб, беш кун деганда уларнинг олдига – Троас шаҳрига етиб келдик. У ерда етти кун турдик.
Якшанба куни нон синдириш учун бир ерда тўпланган эдик. Павлус эртаси куни жўнамоқчи бўлиб, имонлиларга насиҳат бериб, сўзни ярим кечагача давом эттирди.
Бизлар йиғилган болохонада жуда кўп шамчироқ ёнган эди.
Евтих исмли бир йигит дераза рахида ўтирарди. Павлуснинг нутқи узоқ чўзилиб, йигитни қаттиқ уйқу босди. У уйқусида қимирлаб, учинчи қаватдан пастга тушиб кетди. Ердан унинг ўлигини кўтаришди.
Павлус пастга тушиб, йигитнинг устига ўзини ташлади ва уни қучоқлаб: “Хавотир бўлманглар, унинг жони ўзидадир!” – деди.
Сўнг яна юқорига чиқиб, нон синдириб овқатланди. Тонг отгунча анча суҳбат қилиб, йўлга чиқди.
Шу орада ўсмирни тирик олиб келишди ва беҳад хурсанд бўлишди.
Бизлар олдин кемага тушиб, Павлусни у ердан олиб кетиш учун Асса шаҳрига сузиб бордик; чунки ўзи пиёда бормоқчи бўлиб, бизларга шундай топшириқ берган эди.
Бизлар Ассада учрашгач, унинг билан Митилина шаҳрига бордик.
У ердан сузиб кетиб, эртаси кун Хиос ороли қаршисига келдик. Учинчи кун эса Самос оролига ўтиб, Трогилия шаҳрида тўхтагандан кейин, яна бир кун ўтиб, Милит шаҳрига етиб бордик.
Павлус Асияда кечикиб қолмаслик мақсадида Эфес шаҳрига кирмай ўтиб кетишга қарор қилган эди. Агар иложи бўлса, Ҳосил байрамини Қуддусда қутлайин, деб шошилаётган эди.
Милитдан Павлус Эфесга одам юбориб, маҳаллий имонлилар жамоатининг оқсоқолларини ўз қошига чақиртирди.
Улар унинг ҳузурига келганда, деди:“Мен Асия вилоятига оёқ босган илк кундан бери, ёнингизда яшаган шунча вақт давомида қандай ҳаракат қилганимни ўзларингиз биласизлар.
Яҳудийларнинг ёвуз ниятлари туфайли бошимдан ўтган оғир синовлар ичида камтарлик ва кўзимнинг ёши билан Раббимга хизмат қилиб юрдим.
Фойдали бўлган ҳеч бир нарсадан сизларни маҳрум қилмайин, деб кўчама-кўча, уйма-уй юриб таълим бериш фурсатини бекор ўтказмадим.
Тавба қилиб, Худога илтижо этинглар ва Раббимиз Исо Масиҳга имон келтиринглар, деб яҳудийлар билан юнонларга жиддий насиҳат қилиб турдим.
Мана энди Муқаддас Руҳнинг банди бўлиб, Қуддусга боряпман. У ерда мен билан нима юз беришини билмайман.
Фақат шуни биламанки, шаҳарма-шаҳар юрган сари занжиру кишанлар, қайғу-аламлар мени кутади. Буни Муқаддас Руҳ менга аён қилмоқда.
Лекин бунга қарамай, ўз жонимни ҳам аямайман – қани энди фаолиятимни тамомлаб, Худонинг иноятидан далолат берувчи Хушхабарга гувоҳлик бермоқ учун Раббим Исодан олган топшириқни қувонч ила бажо келтира олсам.
Энди яна шуни биламанки, гарчи орангизда Худо Шоҳлигини эълон қилиб юрган бўлсам-да, ҳеч бирингиз менинг юзимни ортиқ кўра олмайсизлар.
Шунинг учун бу куннинг ўзида сизга таъкидлаб айтаманки, мен бировнинг ҳалокатига жавобгар эмасман.
Чунки Худонинг мурод-мақсадини сизларга тамоман баён этиш учун бирон фурсатни бой бермадим.
Ўзингизни ва Муқаддас Руҳ сизларни назоратчи қилиб тайинлаган барча жамоатни кўз-қулоқ бўлиб эҳтиётланглар. Сизлар чўпонлик қилаётган ушбу сурувни Раббимиз Исо Ўз қони эвазига сотиб олган.
Мен кетганимдан кейин, сурувни аямайдиган йиртқич бўрилар орангизга суқилиб киришларини биламан.
Ҳатто ўз ораларингиздан чиққан одамлар ҳам тескари сўзлари билан Исо шогирдларини йўлдан оздириб, орқаларидан эргаштирадилар.
Шунинг учун ҳушёр бўлиб туринглар. Мен сизга қай тариқа уч йил кечаю кундуз, кўзларимнинг ёши билан ҳар бирингизга ҳормай-толмай панду насиҳат бериб юрганимни хотирланглар.
Энди биродарларим, сизларни Худонинг паноҳига ва Унинг иноятли каломига топшираман. Бу калом сизларни мустаҳкамлашга ва Худонинг бутун азизлари билан сизларга ҳам насиб этган мерос улушига сазовор қилишга қодирдир.
Мен ҳеч кимнинг симу зарига ёхуд кийимига кўз тикканим йўқ.
Ўзимнинг, шунингдек, йўлдошларимнинг эҳтиёжларини қондиришда шу қўлларим хизмат этганини ўзларингиз яхши биласизлар.
Шундай меҳнат қилиб, ожизларга ёрдам беришда мен сизларга намуна бўлиб қолдим. Шу билан бирга, “Олишдан кўра беришнинг бахтиёрлиги катта”, – деган Раббимиз Исонинг сўзларини ҳам эслаб туринглар”.
Бу сўзларни айтиб бўлиб, Павлус тиз чўкди-да, ҳамма билан бирга ибодат қилди.
Сўнг ҳаммалари зор йиғлаб, Павлуснинг бўйнига ташланиб, уни ўпишарди.
Павлуснинг: “Ортиқ юзимни кўролмайсизлар”, – деган сўзи эса уларни айниқса ғамгин қилган эди. Ниҳоят, уни кемагача кузатиб боришди.