Скрыть
22:1
22:2
22:5
22:7
22:8
22:9
22:10
22:11
22:12
22:13
22:15
22:16
22:17
22:19
22:22
22:23
22:24
22:25
22:26
22:27
22:28
22:29
22:30
Церковнославянский (рус)
[Зач. 47.] Му́жiе бра́тiе и отцы́, услы́шите мо́й къ ва́мъ ны́нѣ от­вѣ́тъ.
Слы́шав­ше же, я́ко евре́йскимъ язы́комъ воз­гласи́ къ ни́мъ, па́че при­­ложи́ша безмо́лвiе. И рече́:
а́зъ у́бо е́смь му́жъ Иуде́анинъ, роди́вся въ Та́рсѣ Киликі́йстѣмъ, воспита́нъ же во гра́дѣ се́мъ при­­ ногу́ Гамалiи́лову, нака́занъ извѣ́стно оте́ческому зако́ну, ревни́тель сы́й Бо́жiй, я́коже вси́ вы́ есте́ дне́сь:
и́же се́й пу́ть гони́хъ да́же до сме́рти, вяжя́ и предая́ въ темни́цу му́жы же и жены́,
я́коже и архiере́й свидѣ́тел­ст­вуетъ ми́ и вси́ ста́рцы: от­ ни́хже и посла́нiя прiе́мь къ живу́щымъ въ Дама́сцѣ бра́тiямъ, идя́хъ при­­вести́ су́щыя та́мо свя́заны во Иерусали́мъ, да му́чат­ся.
Бы́сть же ми́ иду́щу и при­­ближа́ющуся къ Дама́ску въ полу́дне, внеза́пу съ небесе́ облиста́ свѣ́тъ мно́гъ о́крестъ мене́.
Падо́хъ же на зе́млю и слы́шахъ гла́съ глаго́лющь ми́: Са́вле, Са́вле, что́ Мя го́ниши?
А́зъ же от­вѣща́хъ: кто́ еси́, Го́споди? Рече́ же ко мнѣ́: А́зъ е́смь Иису́съ Назоре́й, Его́же ты́ го́ниши.
Со мно́ю же су́щiи свѣ́тъ у́бо ви́дѣша и при­­стра́шни бы́ша, гла́са же не слы́шаша Глаго́лющаго ко мнѣ́.
Реко́хъ же: что́ сотворю́, Го́споди? Госпо́дь же рече́ ко мнѣ́: воста́въ иди́ въ Дама́скъ, и та́мо рече́т­ся ти́ о всѣ́хъ, я́же вчине́но ти́ е́сть твори́ти.
И я́коже не ви́дѣхъ от­ сла́вы свѣ́та о́наго, за ру́ку ведо́мь от­ су́щихъ со мно́ю, внидо́хъ въ Дама́скъ.
Ана́нiа же нѣ́кiй, му́жъ благоговѣ́инъ по зако́ну, свидѣ́тел­ст­вованъ от­ всѣ́хъ живу́щихъ въ Дама́сцѣ Иуде́й,
при­­ше́дъ ко мнѣ́ и ста́въ рече́ ми: Са́вле бра́те, прозри́. И а́зъ въ то́й ча́съ воз­зрѣ́хъ на́нь.
О́нъ же рече́ ми: Бо́гъ оте́цъ на́шихъ изво́ли {предъизбра́} тя́ разумѣ́ти хотѣ́нiе Его́, и ви́дѣти Пра́ведника, и слы́шати гла́съ от­ у́стъ Его́:
я́ко бу́деши Ему́ свидѣ́тель у всѣ́хъ человѣ́ковъ о си́хъ, я́же ви́дѣлъ еси́ и слы́шалъ:
и ны́нѣ что́ ме́длиши? Воста́въ крести́ся и омы́й грѣхи́ твоя́, при­­зва́въ и́мя Го́спода Иису́са.
Бы́сть же воз­врати́в­шумися во Иерусали́мъ и моля́щумися въ це́ркви, бы́ти во изступле́нiи
и ви́дѣти Его́ глаго́люща ми́: потщи́ся и изы́ди ско́ро изъ Иерусали́ма, зане́ не прiи́мутъ свидѣ́тел­ст­ва тво­его́, е́же о Мнѣ́.
И а́зъ рѣ́хъ: Го́споди, са́ми вѣ́дятъ, я́ко а́зъ бѣ́хъ всажда́я въ темни́цу и бiя́ по со́нмищихъ вѣ́ру­ю­щыя въ Тя́,
и егда́ излива́­шеся кро́вь Стефа́на свидѣ́теля Тво­его́, и са́мъ бѣ́хъ стоя́ и со­изволя́я убiе́нiю его́ и стрегі́й ри́зъ убива́ющихъ его́.
И рече́ ко мнѣ́: иди́, я́ко А́зъ во язы́ки дале́че послю́ тя.
Послу́шаху же его́ да́же до сего́ словесе́ и воз­двиго́ша гла́съ сво́й, глаго́люще: воз­ми́ от­ земли́ такова́го, не подоба́етъ бо ему́ жи́ти.
Вопiю́щымъ же и́мъ и ме́щущымъ ри́зы и пра́хъ воз­мета́ющымъ на воз­ду́хъ,
повелѣ́ ты́сящникъ от­вести́ его́ въ по́лкъ, ре́къ ра́нами истяза́ти его́, да разумѣ́етъ, за ку́ю вину́ та́ко вопiя́ху на́нь.
И я́коже протяго́ша его́ вервьми́, рече́ къ стоя́щему со́тнику Па́велъ: человѣ́ка Ри́млянина и неосужде́на лѣ́ть ли е́сть ва́мъ би́ти?
Слы́шавъ же со́тникъ, при­­ступи́ къ ты́сящнику, сказа́, глаго́ля: ви́ждь, что́ хо́щеши сотвори́ти? Человѣ́къ бо се́й Ри́млянинъ е́сть.
Присту́пль же ты́сящникъ рече́ ему́: глаго́ли ми́, Ри́млянинъ ли еси́ ты́? О́нъ же рече́: е́й.
Отвѣща́ же ты́сящникъ: а́зъ мно́гою цѣно́ю нарѣче́нiе жи́тел­ст­ва сего́ стяжа́хъ. Па́велъ же рече́: а́зъ же и роди́хся въ не́мъ.
А́бiе у́бо от­ступи́ша от­ него́ хотя́щiи его́ истяза́ти, и ты́сящникъ же убоя́ся, разумѣ́въ, я́ко Ри́млянинъ е́сть, и я́ко бѣ́ его́ связа́лъ.
На у́трiе же, хотя́ разумѣ́ти и́стину, чесо́ ра́ди оклевета́ет­ся от­ Иуде́й, разрѣши́ его́ от­ у́зъ и повелѣ́ прiити́ архiере́емъ и всему́ собо́ру и́хъ: и све́дъ Па́вла, поста́ви [его́] предъ ни́ми.
Украинский (Огієнко)
Мужі-браття й батьки!
Послухайте ось тепер виправдання мого перед вами!
Як зачули ж вони, що до них він говорить єврейською мовою, то тиша ще більша настала.
А він промовляв:
Я юдеянин, що родився в кілікійському Тарсі, а вихований у цім місті, у ніг Гамаліїла докладно навчений Закону отців;
горливець я Божий, як і всі ви сьогодні.
Переслідував я аж до смерти цю путь, і в́язав, і до в́язниці вкидав чоловіків і жінок,
як засвідчить про мене первосвященик та вся старшина.
Я від них був узяв навіть листи на братів, і пішов до Дамаску, щоб тамтешніх зв́язати й привести до Єрусалиму на кару.
І сталося, як у дорозі я був, і наближавсь до Дамаску опівдня, то ось мене нагло осяяло світло велике з неба!
І я повалився на землю, і голос почув, що мені говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?
А я запитав: Хто Ти, Господи?
А Він мені відказав: Я Ісус Назарянин, що Його переслідуєш ти…
А ті, що зо мною були, правда, бачили світло, але не почули вони того голосу, що мені говорив.
А я запитав: Що я, Господи, маю робити?
Господь же до мене промовив: Уставай та й іди до Дамаску, а там тобі скажуть про все, що тобі призначено робити.
А від ясности світла того невидющим я став…
І присутні зо мною за руку мене повели, і до Дамаску прибув я.
А один муж Ананій, у Законі побожний, що добре свідоцтво про нього дають усі юдеї в Дамаску,
до мене прибув, і, ставши, промовив мені: Савле брате, стань видющий!
І я хвилі тієї побачив його…
І озвавсь він до мене: Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.
Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми про оте, що ти бачив та чув!
А тепер чого гаєшся?
Уставай й охристися, і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його!
І сталось, як вернувся я в Єрусалим, і молився у храмі, то в захоплення впав я,
і побачив Його, що до мене сказав: Поспіши, і піди хутчій з Єрусалиму, бо не приймуть свідоцтва твого про Мене…
А я відказав: Самі вони, Господи, знають, що я до в́язниць садовив та бив по синагогах отих, хто вірував у Тебе.
А коли лилась кров Твого свідка Степана, то сам я стояв та вбивство його похваляв, і одежу вбивців його сторожив…
Але Він до мене промовив: Іди, бо пошлю Я далеко тебе, до поган!
І аж до слова цього його слухали.
Аж ось піднесли вони голос свій, гукаючи: Геть такого з землі, бо жити йому не годиться!…
І як вони верещали, і одежу шпурляли, і кидали порох у повітря,
то звелів тисяцький у фортецю його відвести, і звелів бичуванням його допитати, щоб довідатися, з якої причини на нього вони так кричали.
І як його розтягли для ремінних бичів, то Павло сказав сотникові, що стояв: Хіба бичувати дозволено вам громадянина римського та ще й незасудженого?
Якже сотник це почув, то подався до тисяцького, і завідомив, говорячи: Що хочеш робити?
Бож римлянин цей чоловік!
Підійшов тоді тисяцький, та й поспитався його: Скажи мені, чи ти римлянин?
А він: Так!
відказав.
Відповів на те тисяцький: За великі гроші громадянство оце я набув…
А Павло відказав: А я в нім і родився!
І відступили негайно від нього оті, що хотіли допитувати його.
І злякався тисяцький, довідавшись, що той римлянин, і що він ізв́язав був його.
А другого дня, бажавши довідатись правди, у чому юдеї його оскаржають, він звільнив його та звелів, щоб зібралися первосвященики та ввесь синедріон.
І він вивів Павла, і поставив його перед ними.
Арабский (Arabic Van Dyke)
ايها الرجال الاخوة والآباء اسمعوا احتجاجي الآن لديكم.
فلما سمعوا انه ينادي لهم باللغة العبرانية اعطوا سكوتا احرى. فقال
انا رجل يهودي ولدت في طرسوس كيليكية ولكن ربيت في هذه المدينة مؤدبا عند رجلي غمالائيل على تحقيق الناموس الابوي وكنت غيورا للّه كما انتم جميعكم اليوم.
واضطهدت هذا الطريق حتى الموت مقيدا ومسلما الى السجون رجالا ونساء.
كما يشهد لي ايضا رئيس الكهنة وجميع المشيخة الذين اذ اخذت ايضا منهم رسائل للاخوة الى دمشق ذهبت لآتي بالذين هناك الى اورشليم مقيدين لكي يعاقبوا.
فحدث لي وانا ذاهب ومتقرّب الى دمشق انه نحو نصف النهار بغتة ابرق حولي من السماء نور عظيم.
فسقطت على الارض وسمعت صوتا قائلا لي شاول شاول لماذا تضطهدني.
فاجبت من انت يا سيد. فقال لي انا يسوع الناصري الذي انت تضطهده.
والذين كانوا معي نظروا النور وارتعبوا ولكنهم لم يسمعوا صوت الذي كلمني.
فقلت ماذا افعل يا رب. فقال لي الرب قم واذهب الى دمشق وهناك يقال لك عن جميع ما ترتب لك ان تفعل.
واذ كنت لا ابصر من اجل بهاء ذلك النور اقتادني بيدي الذين كانوا معي فجئت الى دمشق
ثم ان حنانيا رجلا تقيا حسب الناموس ومشهودا له من جميع اليهود السكان
أتى اليّ ووقف وقال لي ايها الاخ شاول ابصر. ففي تلك الساعة نظرت اليه
فقال. اله آبائنا انتخبك لتعلم مشيئته وتبصر البار وتسمع صوتا من فمه.
لانك ستكون له شاهدا لجميع الناس بما رايت وسمعت.
والآن لماذا تتوانى. قم واعتمد واغسل خطاياك داعيا باسم الرب
وحدث لي بعدما رجعت الى اورشليم وكنت اصلّي في الهيكل اني حصلت في غيبة
فرأيته قائلا لي اسرع واخرج عاجلا من اورشليم لانهم لا يقبلون شهادتك عني.
فقلت يا رب هم يعلمون اني كنت احبس واضرب في كل مجمع الذين يؤمنون بك.
وحين سفك دم استفانوس شهيدك كنت انا واقفا وراضيا بقتله وحافظا ثياب الذين قتلوه.
فقال لي اذهب فاني سارسلك الى الامم بعيدا
فسمعوا له حتى هذه الكلمة ثم رفعوا اصواتهم قائلين خذ مثل هذا من الارض لانه كان لا يجوز ان يعيش.
واذ كانوا يصيحون ويطرحون ثيابهم ويرمون غبارا الى الجو
أمر الامير ان يذهب به الى المعسكر قائلا ان يفحص بضربات ليعلم لاي سبب كانوا يصرخون عليه هكذا
فلما مدوه للسياط قال بولس لقائد المئة الواقف أيجوز لكم ان تجلدوا انسانا رومانيا غير مقضي عليه.
فاذ سمع قائد المئة ذهب الى الامير واخبره قائلا انظر ماذا انت مزمع ان تفعل. لان هذا الرجل روماني.
فجاء الامير وقال له قل لي. انت روماني. فقال نعم.
فاجاب الامير اما انا فبمبلغ كبير اقتنيت هذه الرعوية. فقال بولس اما انا فقد ولدت فيها.
وللوقت تنحى عنه الذين كانوا مزمعين ان يفحصوه واختشى الامير لما علم انه روماني ولانه قد قيده
وفي الغد اذ كان يريد ان يعلم اليقين لماذا يشتكي اليهود عليه حله من الرباط وامر ان يحضر رؤساء الكهنة وكل مجمعهم فاحدر بولس
“Эй эрлар, эй биродарлар ва оталар! Энди ҳузурингизда мени оқловчи сўзларимни тингланглар!” – деди.
Павлуснинг уларга яҳудий тилида гапираётганини эшитгач, улар янада жим бўлдилар. Павлус сўзида давом этди:
“Мен яҳудийман. Киликиянинг Тарс шаҳрида туғилган бўлсам-да, ушбу шаҳарда Гамалиэлнинг қарамоғида тарбияланганман. Бугун бу ерда йиғилган ҳаммаларингиз каби мен ҳам ота-боболар Қонуни йўриғида жиддий тарбияланиб, Худо учун фидойи бўлиб келганман.
Ҳатто бу Исо йўлининг избосарларини – эркакми, аёлми демасдан ҳаммасини боғлаб зиндонларга топширар, ўласи қилиб қувардим.
Ана, олий руҳоний билан оқсоқолларнинг ҳаммаси менинг гувоҳларимдир. Мен улардан Дамашқдаги яҳудий биродарларга ёзилган мактублар олиб, у ерда яшаган Исо имонлиларини жазолаш учун Қуддусга кишанлаб келтирмоқ ниятида йўлга тушган эдим.
Туш арафасида мен йўл босиб, Дамашққа яқинлашаётганимда, тўсатдан осмондан тушган кучли бир нур атрофимни порлатиб юборди.
Мен ерга йиқилдим-у, бир овознинг менга:- Шоул, Шоул, нега Мени қувғин қиляпсан? – деганини эшитдим.
Мен:- Ё Раббий, Сен ким бўласан? – деб сўрасам, У:- Мен сен қувғин қилаётган носиралик Исоман, – деб жавоб берди.
Йўлдошларим нурни кўриб қўрқишган бўлса-да, лекин менга Гапирганнинг овозини эшитмадилар.
Шунда мен:- Ё Раббий, нима қилишим керак? – дедим. Исо менга:- Ўрнингдан туриб Дамашққа бор, қилишинг лозим бўлган ҳамма нарса ўша ерда сенга айтилади, – деди.
У нурнинг ялтирашидан кўр бўлганим учун, ҳамроҳларим қўлимдан тутганча, Дамашққа етаклаб боришди.
Дамашқда яшаган бутун яҳудийлар орасида яхши ном чиқарган, Худонинг Қонунига амал қилиб юрган Ҳанания исмли диндор бир одам бор эди.
У ёнимга келиб турди-да, менга:- Биродарим Шоул, кўзларинг очилсин! – деди. Мен эса ўша заҳоти уни кўрдим.
Ҳанания менга:- Оталаримизнинг Худоси Унинг иродасини билишинг ва Солиҳ Кишини кўриб, Ўзининг овозини эшитишинг учун сени танлади.
Чунки кўрган ва эшитганларинг учун барча инсонлар олдида Унинг гувоҳи бўласан.
Энди нимани кутиб ўтирибсан? Ўрнингдан тур, сувда имон келтир ва Исонинг исмини чақириб, гуноҳларингдан фориғ бўл! – деди.
Мен Қуддусга қайтиб келгандан сўнг, маъбадда ибодат қилаётганимда ўзимни йўқотиб,
Раббим Исони кўрдим. У менга:- Қани, тезроқ Қуддусдан чиқиб кет, чунки бу ерда Мен учун берган гувоҳлигингни қабул этмайдилар! – деди.
Мен:- Ё Раббий! – дедим. – Сенга инонганларни зиндонга ташлаб ибодатхоналарда урган одам мен эканимни улар билишади-ку.
Сенинг шаҳидинг Стефаннинг қонини тўкканларида мен ҳам у ерда ҳозир эдим. Ҳатто унинг ўлдирилишига рози бўлиб, қотилларининг кийимларини сақлаб турардим, – дедим.
Раббим Исо эса:- Сен кета қол! Чунки Мен сени олисдаги элу халқларнинг олдига юбораман, – деди”.
Бу вақтгача Павлусни тинглаб турганлар бояги сўзини эшитишлари биланоқ шовқин кўтаришди. “Бундай одамни ер юзидан йўқ қил! У яшашга муносиб эмас!” – деб бақира кетишди.
Улар шундай қичқиришиб, устларидан кийимларини қоқиб, ҳавога тупроқ сочиб туришаркан,
мингбоши Павлусга қарши бундай бақираётганларининг сабабини билмоқчи бўлиб, уни қалъага олиб бориб қамчилашни буюрди.
Уни тасма билан боғлашаётган вақтда, Павлус ёнида турган юзбошига:- Рим фуқаросини ҳукм қилмай қамчилаш, сизнингча, қонунга мос келадими? – деб сўради.
Юзбоши буни эшитгач, бориб мингбошига хабар берди:- Қаранг, сиз нима қилмоқчисиз ўзи? Бу одам Рим фуқароси экан-ку, – деди.
Шунда мингбоши Павлуснинг ёнига келиб:- Менга айтгин-чи, сен Рим фуқаросимисан? – деб сўради.- Ҳа, – деди Павлус.
Мингбоши:- Мен бу фуқароликка кўп пул билан эга бўлганман, – деди. Павлус:- Мен ҳатто бу фуқароликда туғилганман, – деб жавоб берди.
Шунда Павлусни сўроқ қилмоқчи бўлганлар дарҳол ундан қўл тортишди. Мингбоши ҳам унинг Рим фуқароси эканини билгач, уни боғлаб қўйгани учун қўрқиб кетди.
Эртаси куни мингбоши яҳудийлар Павлусни нимада айблашларини аниқ билиш мақсадида, уни кишанлардан бўшатди. Яҳудий олий руҳонийлари ва барча Олий Кенгаш аъзоларига йиғилишларини буюрди. Павлусни келтириб, уларнинг қаршисига қўйди.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible