Скрыть
22:1
22:2
22:5
22:7
22:8
22:9
22:10
22:11
22:12
22:13
22:15
22:16
22:17
22:19
22:22
22:23
22:24
22:25
22:26
22:27
22:28
22:29
22:30
Глава 23 
23:2
23:4
23:7
23:10
23:12
23:13
23:14
23:15
23:16
23:17
23:18
23:19
23:20
23:21
23:22
23:23
23:24
23:25
23:26
23:30
23:31
23:32
23:33
23:34
Церковнославянский (рус)
[Зач. 47.] Му́жiе бра́тiе и отцы́, услы́шите мо́й къ ва́мъ ны́нѣ от­вѣ́тъ.
Слы́шав­ше же, я́ко евре́йскимъ язы́комъ воз­гласи́ къ ни́мъ, па́че при­­ложи́ша безмо́лвiе. И рече́:
а́зъ у́бо е́смь му́жъ Иуде́анинъ, роди́вся въ Та́рсѣ Киликі́йстѣмъ, воспита́нъ же во гра́дѣ се́мъ при­­ ногу́ Гамалiи́лову, нака́занъ извѣ́стно оте́ческому зако́ну, ревни́тель сы́й Бо́жiй, я́коже вси́ вы́ есте́ дне́сь:
и́же се́й пу́ть гони́хъ да́же до сме́рти, вяжя́ и предая́ въ темни́цу му́жы же и жены́,
я́коже и архiере́й свидѣ́тел­ст­вуетъ ми́ и вси́ ста́рцы: от­ ни́хже и посла́нiя прiе́мь къ живу́щымъ въ Дама́сцѣ бра́тiямъ, идя́хъ при­­вести́ су́щыя та́мо свя́заны во Иерусали́мъ, да му́чат­ся.
Бы́сть же ми́ иду́щу и при­­ближа́ющуся къ Дама́ску въ полу́дне, внеза́пу съ небесе́ облиста́ свѣ́тъ мно́гъ о́крестъ мене́.
Падо́хъ же на зе́млю и слы́шахъ гла́съ глаго́лющь ми́: Са́вле, Са́вле, что́ Мя го́ниши?
А́зъ же от­вѣща́хъ: кто́ еси́, Го́споди? Рече́ же ко мнѣ́: А́зъ е́смь Иису́съ Назоре́й, Его́же ты́ го́ниши.
Со мно́ю же су́щiи свѣ́тъ у́бо ви́дѣша и при­­стра́шни бы́ша, гла́са же не слы́шаша Глаго́лющаго ко мнѣ́.
Реко́хъ же: что́ сотворю́, Го́споди? Госпо́дь же рече́ ко мнѣ́: воста́въ иди́ въ Дама́скъ, и та́мо рече́т­ся ти́ о всѣ́хъ, я́же вчине́но ти́ е́сть твори́ти.
И я́коже не ви́дѣхъ от­ сла́вы свѣ́та о́наго, за ру́ку ведо́мь от­ су́щихъ со мно́ю, внидо́хъ въ Дама́скъ.
Ана́нiа же нѣ́кiй, му́жъ благоговѣ́инъ по зако́ну, свидѣ́тел­ст­вованъ от­ всѣ́хъ живу́щихъ въ Дама́сцѣ Иуде́й,
при­­ше́дъ ко мнѣ́ и ста́въ рече́ ми: Са́вле бра́те, прозри́. И а́зъ въ то́й ча́съ воз­зрѣ́хъ на́нь.
О́нъ же рече́ ми: Бо́гъ оте́цъ на́шихъ изво́ли {предъизбра́} тя́ разумѣ́ти хотѣ́нiе Его́, и ви́дѣти Пра́ведника, и слы́шати гла́съ от­ у́стъ Его́:
я́ко бу́деши Ему́ свидѣ́тель у всѣ́хъ человѣ́ковъ о си́хъ, я́же ви́дѣлъ еси́ и слы́шалъ:
и ны́нѣ что́ ме́длиши? Воста́въ крести́ся и омы́й грѣхи́ твоя́, при­­зва́въ и́мя Го́спода Иису́са.
Бы́сть же воз­врати́в­шумися во Иерусали́мъ и моля́щумися въ це́ркви, бы́ти во изступле́нiи
и ви́дѣти Его́ глаго́люща ми́: потщи́ся и изы́ди ско́ро изъ Иерусали́ма, зане́ не прiи́мутъ свидѣ́тел­ст­ва тво­его́, е́же о Мнѣ́.
И а́зъ рѣ́хъ: Го́споди, са́ми вѣ́дятъ, я́ко а́зъ бѣ́хъ всажда́я въ темни́цу и бiя́ по со́нмищихъ вѣ́ру­ю­щыя въ Тя́,
и егда́ излива́­шеся кро́вь Стефа́на свидѣ́теля Тво­его́, и са́мъ бѣ́хъ стоя́ и со­изволя́я убiе́нiю его́ и стрегі́й ри́зъ убива́ющихъ его́.
И рече́ ко мнѣ́: иди́, я́ко А́зъ во язы́ки дале́че послю́ тя.
Послу́шаху же его́ да́же до сего́ словесе́ и воз­двиго́ша гла́съ сво́й, глаго́люще: воз­ми́ от­ земли́ такова́го, не подоба́етъ бо ему́ жи́ти.
Вопiю́щымъ же и́мъ и ме́щущымъ ри́зы и пра́хъ воз­мета́ющымъ на воз­ду́хъ,
повелѣ́ ты́сящникъ от­вести́ его́ въ по́лкъ, ре́къ ра́нами истяза́ти его́, да разумѣ́етъ, за ку́ю вину́ та́ко вопiя́ху на́нь.
И я́коже протяго́ша его́ вервьми́, рече́ къ стоя́щему со́тнику Па́велъ: человѣ́ка Ри́млянина и неосужде́на лѣ́ть ли е́сть ва́мъ би́ти?
Слы́шавъ же со́тникъ, при­­ступи́ къ ты́сящнику, сказа́, глаго́ля: ви́ждь, что́ хо́щеши сотвори́ти? Человѣ́къ бо се́й Ри́млянинъ е́сть.
Присту́пль же ты́сящникъ рече́ ему́: глаго́ли ми́, Ри́млянинъ ли еси́ ты́? О́нъ же рече́: е́й.
Отвѣща́ же ты́сящникъ: а́зъ мно́гою цѣно́ю нарѣче́нiе жи́тел­ст­ва сего́ стяжа́хъ. Па́велъ же рече́: а́зъ же и роди́хся въ не́мъ.
А́бiе у́бо от­ступи́ша от­ него́ хотя́щiи его́ истяза́ти, и ты́сящникъ же убоя́ся, разумѣ́въ, я́ко Ри́млянинъ е́сть, и я́ко бѣ́ его́ связа́лъ.
На у́трiе же, хотя́ разумѣ́ти и́стину, чесо́ ра́ди оклевета́ет­ся от­ Иуде́й, разрѣши́ его́ от­ у́зъ и повелѣ́ прiити́ архiере́емъ и всему́ собо́ру и́хъ: и све́дъ Па́вла, поста́ви [его́] предъ ни́ми.
Воззрѣ́въ же Па́велъ на со́нмъ, рече́: му́жiе бра́тiе, а́зъ все́ю со́вѣстiю благо́ю жи́тел­ст­вовахъ предъ Бо́гомъ да́же до сего́ дне́.
Архiере́й же Ана́нiа повелѣ́ предстоя́щымъ ему́ би́ти его́ уста́.
Тогда́ Па́велъ рече́ къ нему́: би́ти тя́ и́мать Бо́гъ, стѣно́ пова́пленая: и ты́ сѣди́ши судя́ ми по зако́ну, преступа́я же зако́нъ вели́ши, да бiю́тъ мя́.
Предстоя́щiи же рѣ́ша: архiере́ю ли Бо́жiю досажда́еши?
Рече́ же Па́велъ: не вѣ́дахъ, бра́тiе, я́ко архiере́й е́сть: пи́сано бо е́сть: кня́зю люді́й тво­и́хъ да не рече́ши зла́.
Разумѣ́въ же Па́велъ, я́ко еди́на ча́сть е́сть саддуке́й, друга́я же фарисе́й, воз­зва́ въ со́нмищи: му́жiе бра́тiе, а́зъ фарисе́й е́смь, сы́нъ фарисе́овъ: о упова́нiи и о воскресе́нiи ме́ртвыхъ а́зъ су́дъ прiе́млю.
Се́ же ему́ ре́кшу, бы́сть ра́спря между́ саддуке́и и фарисе́и, и раздѣли́ся наро́дъ:
саддуке́е бо глаго́лютъ не бы́ти воскресе́нiя, ни А́нгела, ни ду́ха: фарисе́е же исповѣ́дуютъ обоя́.
Бы́сть же кли́чь вели́къ, и воста́в­ше кни́жницы ча́сти фарисе́йскiя пря́хуся между́ собо́ю, глаго́люще: ни еди́но зло́ обрѣта́емъ въ человѣ́цѣ се́мъ: а́ще же ду́хъ глаго́ла ему́ или́ А́нгелъ, не проти́вимся Бо́гу.
Мно́зѣ же бы́в­шей ра́спри, боя́ся ты́сящникъ, да не растерза́нъ бу́детъ Па́велъ от­ ни́хъ, повелѣ́ во́иномъ сни́ти и восхи́тити его́ от­ среды́ и́хъ и вести́ [его́] въ по́лкъ.
Въ наста́в­шую же но́щь предста́въ ему́ Госпо́дь, рече́: дерза́й, Па́вле: я́коже бо свидѣ́тел­ст­вовалъ еси́ я́же о Мнѣ́ во Иерусали́мѣ, си́це ти́ подоба́етъ и въ Ри́мѣ свидѣ́тел­ст­вовати.
Бы́в­шу же дню́, сотво́рше нѣ́цыи от­ Иуде́й совѣ́тъ {навѣ́тъ}, закля́ша себе́, глаго́люще не я́сти ни пи́ти, до́ндеже убiю́тъ Па́вла:
бя́ху же мно́жае четы́редесятихъ сiю́ кля́тву сотво́ршiи,
и́же при­­сту́пльше ко архiере́емъ и ста́рцемъ, рѣ́ша: кля́твою прокля́хомъ себе́ ничто́же вкуси́ти, до́ндеже убiе́мъ Па́вла:
ны́нѣ у́бо вы́ скажи́те ты́сящнику съ собо́ромъ, я́ко да у́трѣ сведе́тъ его́ къ ва́мъ, а́ки бы хотя́ще разумѣ́ти извѣ́стнѣе я́же о не́мъ: мы́ же, пре́жде да́же не при­­бли́житися ему́, гото́ви есмы́ уби́ти его́.
Слы́шавъ же сы́нъ сестры́ Па́вловы ко́въ, при­­ше́дъ и в­ше́дъ въ по́лкъ, сказа́ Па́влу.
Призва́въ же Па́велъ еди́наго от­ со́тникъ, рече́: ю́ношу сего́ от­веди́ къ ты́сящнику: и́мать бо нѣ́что сказа́ти ему́.
О́нъ же у́бо по­и́мъ его́ при­­веде́ къ ты́сящнику и рече́: у́зникъ Па́велъ при­­зва́въ мя́, умоли́ сего́ ю́ношу при­­вести́ къ тебѣ́, иму́ща нѣ́что глаго́лати тебѣ́.
По­и́мъ же его́ за ру́ку ты́сящникъ и от­ше́дъ на еди́нѣ, вопроша́­ше его́: что́ е́сть, е́же и́маши воз­вѣсти́ти ми́?
Рече́ же, я́ко Иуде́е совѣща́ша умоли́ти тя́, я́ко да у́трѣ сведе́ши Па́вла къ ни́мъ въ собо́ръ, а́ки бы хотя́щымъ извѣ́стнѣе истяза́ти я́же о не́мъ:
ты́ у́бо не послу́шай и́хъ: ло́вятъ бо его́ от­ ни́хъ му́жiе мно́жае четы́редесяти, и́же закля́ша себе́ ни я́сти ни пи́ти, до́ндеже убiю́тъ его́: и ны́нѣ гото́ви су́ть, ча́юще обѣща́нiя, е́же от­ тебе́.
Ты́сящникъ у́бо от­пусти́ ю́ношу, завѣща́въ ни еди́ному же повѣ́дати, я́ко сiя́ яви́лъ еси́ мнѣ́.
И при­­зва́въ два́ нѣ́кiя от­ со́тникъ, рече́: угото́вита [ми́] во́иновъ вооруже́н­ныхъ двѣ́стѣ, я́ко да и́дутъ до Кесарі́и, и ко́н­никъ се́дмьдесятъ, и стрѣле́цъ двѣ́стѣ, от­ тре́тiяго часа́ но́щи:
и ско́ты при­­вести́, да всади́в­ше Па́вла прово́дятъ до Фи́ликса иге́мона.
Написа́ же [и] посла́нiе иму́щее о́бразъ се́й:
Клавді́й Лисі́а держа́вному иге́мону Фи́ликсу ра́доватися:
му́жа сего́ я́та от­ Иуде́й и иму́ща убiе́на бы́ти от­ ни́хъ, при­­сту́пль съ во́ины отъ­я́хъ его́, увѣ́дѣвъ, я́ко Ри́млянинъ е́сть:
хотя́ же разумѣ́ти вину́, ея́же ра́ди по­има́ху на́нь, сведо́хъ его́ въ со́нмище и́хъ:
его́же обрѣто́хъ оглаго́луема о взыска́нiи зако́на и́хъ, ни еди́но же досто́йно сме́рти или́ у́замъ согрѣше́нiе иму́ща:
ска́зану же бы́в­шу ми́ ко́ву хотя́щу бы́ти от­ Иуде́й на му́жа сего́, а́бiе посла́хъ [его́] къ тебѣ́, завѣща́въ и клеветнико́мъ [его́] глаго́лати предъ тобо́ю, я́же на́нь: здра́въ бу́ди.
Во́ини же у́бо по повелѣ́н­ному и́мъ, взе́мше Па́вла, ведо́ша объ но́щь во Антипатри́ду:
во у́трiе же, оста́вльше ко́н­ники ити́ съ ни́мъ, воз­врати́шася въ по́лкъ.
Они́ же при­­ше́дше въ Кесарі́ю и вда́в­ше посла́нiе иге́мону, предста́виша ему́ и Па́вла.
Проче́тъ же иге́монъ посла́нiе и вопро́шь, от­ ко́­ея о́бласти е́сть, и увѣ́дѣвъ, я́ко от­ Киликі́и, рече́:
услы́шу о тебѣ́, егда́ и клеветницы́ тво­и́ прiи́дутъ. И повелѣ́ въ прето́рѣ И́родовѣ стрещи́ его́.
Украинский (Огієнко)
Мужі-браття й батьки!
Послухайте ось тепер виправдання мого перед вами!
Як зачули ж вони, що до них він говорить єврейською мовою, то тиша ще більша настала.
А він промовляв:
Я юдеянин, що родився в кілікійському Тарсі, а вихований у цім місті, у ніг Гамаліїла докладно навчений Закону отців;
горливець я Божий, як і всі ви сьогодні.
Переслідував я аж до смерти цю путь, і в́язав, і до в́язниці вкидав чоловіків і жінок,
як засвідчить про мене первосвященик та вся старшина.
Я від них був узяв навіть листи на братів, і пішов до Дамаску, щоб тамтешніх зв́язати й привести до Єрусалиму на кару.
І сталося, як у дорозі я був, і наближавсь до Дамаску опівдня, то ось мене нагло осяяло світло велике з неба!
І я повалився на землю, і голос почув, що мені говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?
А я запитав: Хто Ти, Господи?
А Він мені відказав: Я Ісус Назарянин, що Його переслідуєш ти…
А ті, що зо мною були, правда, бачили світло, але не почули вони того голосу, що мені говорив.
А я запитав: Що я, Господи, маю робити?
Господь же до мене промовив: Уставай та й іди до Дамаску, а там тобі скажуть про все, що тобі призначено робити.
А від ясности світла того невидющим я став…
І присутні зо мною за руку мене повели, і до Дамаску прибув я.
А один муж Ананій, у Законі побожний, що добре свідоцтво про нього дають усі юдеї в Дамаску,
до мене прибув, і, ставши, промовив мені: Савле брате, стань видющий!
І я хвилі тієї побачив його…
І озвавсь він до мене: Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.
Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми про оте, що ти бачив та чув!
А тепер чого гаєшся?
Уставай й охристися, і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його!
І сталось, як вернувся я в Єрусалим, і молився у храмі, то в захоплення впав я,
і побачив Його, що до мене сказав: Поспіши, і піди хутчій з Єрусалиму, бо не приймуть свідоцтва твого про Мене…
А я відказав: Самі вони, Господи, знають, що я до в́язниць садовив та бив по синагогах отих, хто вірував у Тебе.
А коли лилась кров Твого свідка Степана, то сам я стояв та вбивство його похваляв, і одежу вбивців його сторожив…
Але Він до мене промовив: Іди, бо пошлю Я далеко тебе, до поган!
І аж до слова цього його слухали.
Аж ось піднесли вони голос свій, гукаючи: Геть такого з землі, бо жити йому не годиться!…
І як вони верещали, і одежу шпурляли, і кидали порох у повітря,
то звелів тисяцький у фортецю його відвести, і звелів бичуванням його допитати, щоб довідатися, з якої причини на нього вони так кричали.
І як його розтягли для ремінних бичів, то Павло сказав сотникові, що стояв: Хіба бичувати дозволено вам громадянина римського та ще й незасудженого?
Якже сотник це почув, то подався до тисяцького, і завідомив, говорячи: Що хочеш робити?
Бож римлянин цей чоловік!
Підійшов тоді тисяцький, та й поспитався його: Скажи мені, чи ти римлянин?
А він: Так!
відказав.
Відповів на те тисяцький: За великі гроші громадянство оце я набув…
А Павло відказав: А я в нім і родився!
І відступили негайно від нього оті, що хотіли допитувати його.
І злякався тисяцький, довідавшись, що той римлянин, і що він ізв́язав був його.
А другого дня, бажавши довідатись правди, у чому юдеї його оскаржають, він звільнив його та звелів, щоб зібралися первосвященики та ввесь синедріон.
І він вивів Павла, і поставив його перед ними.
І вп́явся очима Павло на той синедріон і промовив: Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлінням!
Але первосвященик Ананій звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по устах.
Тоді промовив до нього Павло: Тебе битиме Бог, ти стіно побілена…
Ти ж сидиш, щоб судити мене за Законом, наказуєш бити мене проти Закону?
А присутні сказали: То ти Божому первосвященикові лихословиш?
І промовив Павло: Не знав я, брати, що то первосвященик.
Бо написано: На начальника люду твого не лихослов.
І Павло, спостерігши, що частина одна саддукеї, а друга фарисеї, покликнув у синедріоні: Мужі-браття, я фарисей, і син фарисея.
За надію на воскресення мертвих мене судять!
Якже він це промовив, колотнеча постала поміж саддукеями та фарисеями, і розділилась юрба.
Саддукеї бо твердять, що немає воскресення, ані Ангола, ані духа, фарисеї ж оце визнають.
І галас великий зчинився.
А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали сперечатися, кажучи: У чоловікові цьому ми жадного лиха не знаходимо!
А коли промовляв Дух до нього, чи Ангол, не противмося Богові.
А коли колотнеча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів воякам увійти та забрати його з-поміж них, і відвести в фортецю.
А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: Будь бадьорий!
Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкувати й у Римі!
А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву склали, говорячи, що ні їсти, ні пити не будуть, аж доки Павла не заб́ють!
А тих, що закляття таке поклали, було більш сорока.
І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: Ми клятву склали нічого не їсти, аж поки заб́ємо Павла!
Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього.
А ми, перше ніж він наблизиться, готові забити його…
Як зачув же сестрінець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у фортецю, і Павла завідомив.
Павло ж зараз покликав одного з сотників, та й сказав: Цього юнака запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати.
Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: Павло в́язень покликав мене, і просив запровадити до тебе цього юнака, що має тобі щось сказати.
І взяв тисяцький того за руку, і набік відвів і спитав: Що ти маєш звістити мені?
А той розповів: Змову склали юдеї, просити тебе, щоб ти взавтра до синедріону Павла припровадив, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього.
Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву склали ні їсти, ні пити, аж доки його не заб́ють…
І тепер он готові вони, і чекають твого приречення.
Тоді тисяцький відпустив юнака, наказавши йому не розповідати ані одному, що мені ти це виявив.
І він закликав котрихсь двох із сотників, і наказа: Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотчиків сімдесят, та дві сотні стрільців.
Приготуйте також в́ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фелікса.
І листа написав він такого ось змісту:
Клавдій Лісій намісникові вседостойному Феліксові поздоровлення!
Цього мужа, що його юдеї схопили були та хотіли забити, урятувава я, із вояками прийшовши, довідавшися, що він римлянин.
І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржали, та й привів був його до їхнього синедріону.
Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Закону, і що провини не має він жадної, вартої смерти або ланцюгів.
Як донесли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позивальникам, щоб перед тобою сказали, що мають на нього.
Будь здоровий!
Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла, і вночі попровадили в Антипатриду.
А другого дня, полишивши кіннотчиків, щоб ішли з ним, у фортецю вони повернулись.
А ті прибули в Кесарію, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним.
Намісник листа прочитав і спитав, із якого він краю.
А довідавшись, що з Кілікії, промовив:
Я тебе переслухаю, як прийдуть і твої позивальники.
І звелів стерегти його в Іродовому преторії.
Синодальный
1 Павел описывает свое обращение и призвание. 22 Римское гражданство избавляет его от бичевания. 30 Павел доставлен в Синедрион.
[Зач. 47.] Мужи братия и отцы! выслушайте теперь мое оправдание перед вами.
Услышав же, что он заговорил с ними на еврейском языке, они еще более утихли. Он сказал:
я Иудеянин, родившийся в Тарсе Киликийском, воспитанный в сем городе при ногах Гамалиила, тщательно наставленный в отеческом законе, ревнитель по Боге, как и все вы ныне.
Я даже до смерти гнал последователей сего учения, связывая и предавая в темницу и мужчин и женщин,
как засвидетельствует о мне первосвященник и все старейшины, от которых и письма взяв к братиям, живущим в Дамаске, я шел, чтобы тамошних привести в оковах в Иерусалим на истязание.
Когда же я был в пути и приближался к Дамаску, около полудня вдруг осиял меня великий свет с неба.
Я упал на землю и услышал голос, говоривший мне: Савл, Савл! что ты гонишь Меня?
Я отвечал: кто Ты, Господи? Он сказал мне: Я Иисус Назорей, Которого ты гонишь.
Бывшие же со мною свет видели, и пришли в страх; но голоса Говорившего мне не слыхали.
Тогда я сказал: Господи! что мне делать? Господь же сказал мне: встань и иди в Дамаск, и там тебе сказано будет всё, что назначено тебе делать.
А как я от славы света того лишился зрения, то бывшие со мною за руку привели меня в Дамаск.
Некто Анания, муж благочестивый по закону, одобряемый всеми Иудеями, живущими в Дамаске,
пришел ко мне и, подойдя, сказал мне: брат Савл! прозри. И я тотчас увидел его.
Он же сказал мне: Бог отцов наших предызбрал тебя, чтобы ты познал волю Его, увидел Праведника и услышал глас из уст Его,
потому что ты будешь Ему свидетелем пред всеми людьми о том, что ты видел и слышал.
Итак, что ты медлишь? Встань, крестись и омой грехи твои, призвав имя Господа Иисуса.
Когда же я возвратился в Иерусалим и молился в храме, пришел я в исступление,
и увидел Его, и Он сказал мне: поспеши и выйди скорее из Иерусалима, потому что здесь не примут твоего свидетельства о Мне.
Я сказал: Господи! им известно, что я верующих в Тебя заключал в темницы и бил в синагогах,
и когда проливалась кровь Стефана, свидетеля Твоего, я там стоял, одобрял убиение его и стерег одежды побивавших его.
И Он сказал мне: иди; Я пошлю тебя далеко к язычникам.
До этого слова слушали его; а за сим подняли крик, говоря: истреби от земли такого! ибо ему не должно жить.
Между тем как они кричали, метали одежды и бросали пыль на воздух,
тысяченачальник повелел ввести его в крепость, приказав бичевать его, чтобы узнать, по какой причине так кричали против него.
Но когда растянули его ремнями, Павел сказал стоявшему сотнику: разве вам позволено бичевать Римского гражданина, да и без суда?
Услышав это, сотник подошел и донес тысяченачальнику, говоря: смотри, что ты хочешь делать? этот человек – Римский гражданин.
Тогда тысяченачальник, подойдя к нему, сказал: скажи мне, ты Римский гражданин? Он сказал: да.
Тысяченачальник отвечал: я за большие деньги приобрел это гражданство. Павел же сказал: а я и родился в нем.
Тогда тотчас отступили от него хотевшие пытать его. А тысяченачальник, узнав, что он Римский гражданин, испугался, что связал его.
На другой день, желая достоверно узнать, в чем обвиняют его Иудеи, освободил его от оков и повелел собраться первосвященникам и всему синедриону и, выведя Павла, поставил его перед ними.
1 Синедрион разделился. Видение ободрило Павла. 12 Заговор убить Павла открыт его племянником. 23 Решение тысяченачальника отправить Павла ночью в Кесарию. 31 Правитель Феликс задержал Павла до прихода обвинителей.
Павел, устремив взор на синедрион, сказал: мужи братия! я всею доброю совестью жил пред Богом до сего дня.
Первосвященник же Анания стоявшим перед ним приказал бить его по устам.
Тогда Павел сказал ему: Бог будет бить тебя, стена подбеленная! ты сидишь, чтобы судить по закону, и, вопреки закону, велишь бить меня.
Предстоящие же сказали: первосвященника Божия поносишь?
Павел сказал: я не знал, братия, что он первосвященник; ибо написано: начальствующего в народе твоем не злословь.
Узнав же Павел, что тут одна часть саддукеев, а другая фарисеев, возгласил в синедрионе: мужи братия! я фарисей, сын фарисея; за чаяние воскресения мертвых меня судят.
Когда же он сказал это, произошла распря между фарисеями и саддукеями, и собрание разделилось.
Ибо саддукеи говорят, что нет воскресения, ни Ангела, ни духа; а фарисеи признают и то и другое.
Сделался большой крик; и, встав, книжники фарисейской стороны спорили, говоря: ничего худого мы не находим в этом человеке; если же дух или Ангел говорил ему, не будем противиться Богу.
Но как раздор увеличился, то тысяченачальник, опасаясь, чтобы они не растерзали Павла, повелел воинам сойти взять его из среды их и отвести в крепость.
В следующую ночь Господь, явившись ему, сказал: дерзай, Павел; ибо, как ты свидетельствовал о Мне в Иерусалиме, так надлежит тебе свидетельствовать и в Риме.
С наступлением дня некоторые Иудеи сделали умысел, и заклялись не есть и не пить, доколе не убьют Павла.
Было же более сорока сделавших такое заклятие.
Они, придя к первосвященникам и старейшинам, сказали: мы клятвою заклялись не есть ничего, пока не убьем Павла.
Итак, ныне же вы с синедрионом дайте знать тысяченачальнику, чтобы он завтра вывел его к вам, как будто вы хотите точнее рассмотреть дело о нем; мы же, прежде нежели он приблизится, готовы убить его.
Услышав о сем умысле, сын сестры Павловой пришел и, войдя в крепость, уведомил Павла.
Павел же, призвав одного из сотников, сказал: отведи этого юношу к тысяченачальнику, ибо он имеет нечто сказать ему.
Тот, взяв его, привел к тысяченачальнику и сказал: узник Павел, призвав меня, просил отвести к тебе этого юношу, который имеет нечто сказать тебе.
Тысяченачальник, взяв его за руку и отойдя с ним в сторону, спрашивал: что такое имеешь ты сказать мне?
Он отвечал, что Иудеи согласились просить тебя, чтобы ты завтра вывел Павла пред синедрион, как будто они хотят точнее исследовать дело о нем.
Но ты не слушай их; ибо его подстерегают более сорока человек из них, которые заклялись не есть и не пить, доколе не убьют его; и они теперь готовы, ожидая твоего распоряжения.
Тогда тысяченачальник отпустил юношу, сказав: никому не говори, что ты объявил мне это.
И, призвав двух сотников, сказал: приготовьте мне воинов пеших двести, конных семьдесят и стрелков двести, чтобы с третьего часа ночи шли в Кесарию.
Приготовьте также ослов, чтобы, посадив Павла, препроводить его к правителю Феликсу.
Написал и письмо следующего содержания:
«Клавдий Лисий достопочтенному правителю Феликсу – радоваться.
Сего человека Иудеи схватили и готовы были убить; я, придя с воинами, отнял его, узнав, что он Римский гражданин.
Потом, желая узнать, в чем обвиняли его, привел его в синедрион их
и нашел, что его обвиняют в спорных мнениях, касающихся закона их, но что нет в нем никакой вины, достойной смерти или оков.
А как до меня дошло, что Иудеи злоумышляют на этого человека, то я немедленно послал его к тебе, приказав и обвинителям говорить на него перед тобою. Будь здоров».
Итак, воины, по данному им приказанию, взяв Павла, повели ночью в Антипатриду.
А на другой день, предоставив конным идти с ним, возвратились в крепость.
А те, придя в Кесарию и отдав письмо правителю, представили ему и Павла.
Правитель, прочитав письмо, спросил, из какой он области, и, узнав, что из Киликии, сказал:
я выслушаю тебя, когда явятся твои обвинители. И повелел ему быть под стражею в Иродовой претории.
კაცნო, ძმანო და მამანო! ისმინეთ ჩემი თქუენდა მიმართისა სიტყჳს გებისათჳს.
და ვითარცა ესმა, რამეთუ ებრაელებრითა სიტყჳთა ეტყოდა მათ, უფროჲს დადუმება-სცეს. და თქუა:
მე კაცი ვარ ჰურიაჲ, შობილი ტარსუს კილიკიისასა, აღზრდილი ამას ქალაქსა შინა ფერჴთა თანა გამალიელისთა, განსწავლულ ზედამიწევნით მამულითა სჯულითა; მოშურნე ვიყავ ღმრთისათჳს, ვითარცა თქუენ ყოველნი ხართ დღეს.
რომელი ამას გზასა ვსდევნიდ ვიდრე სიკუდილადმდე, შევჰვრვედ და მივსცემდ საპყრობილედ მამათა და დედათა,
ვითარცა-ეგე მღდელთ მოძღუარი მეწამების მე და ყოველნი მოხუცებულნი, რომელთაგან წიგნებიცა მოვიღე ძმათათჳს, რომელნი იყვნეს დამასკეს, და მოვიდოდე მოყვანებად მუნ მყოფთა მათ კრულთა იერუსალჱმდ, რაჲთა იტანჯნენ.
იყო უკუე ჩემსა მას სლვასა და მიახლებასა დამასკისასა, შუა სამხრის, მეყსეულად ზეცით გამობრწყინდა ნათელი დიდი ჩუენ ზედა.
და დავვარდი ქუეყანასა ზედა და მესმა ჴმაჲ, რომელმან მრქუა მე: საულ, საულ, რაჲსა მდევნი მე?
და მე მიუგე მას: ვინ ხარ, უფალო? და მრქუა მე: მე ვარ იესუ ნაზარეველი, რომელსა შენ მდევნი.
და რომელნი-იგი ჩემ თანა იყვნეს, ნათელი იგი იხილეს და შიში დაეცა მათ ზედა, ხოლო ჴმაჲ იგი არა ესმა, რომელი მეტყოდა მე.
და მე ვარქუ: რაჲ-მე ვყო, უფალო? ხოლო უფალმან მრქუა მე: აღდეგ და შევედ დამასკედ, და მუნ გეთხრას შენ ყოვლისათჳს, რომელი ბრძანებულ არს შენდა ყოფად.
და ვითარცა-იგი მე არას ვხედევდი დიდებისა მისგან ნათლისა მის, ჴელის პყრობითა თანა მყოფთა მათ ჩემთაჲთა შევედ დამასკედ.
ანანია ვინმე, კაცი ღმრთის მოშიში მსგავსად სჯულისა, წამებული ყოველთაგან მკჳდრთა დამასკისათა ჰურიათა,
მოვიდა ჩემდა, ზედა მომადგა და მრქუა მე: საულ ძმაო, აღიხილენ! და მე მასვე ჟამსა შინა აღვიხილენ და მივხედენ მას.
ხოლო მან მრქუა მე: ღმერთმან მამათა ჩუენთამან გამოგირჩია შენ ცნობად ნებისა მისისა და ხილვად მართლისა მის და სმენად ჴმაჲ პირისა მისისაჲ,
რამეთუ იყო მოწამე მისა ყოველთა მიმართ კაცთა, რომელი-იგი იხილე და გესმა.
და აწ ნურას ეურვი, აღდეგ და ნათელ-იღე და განიბანენ ცოდვანი შენნი და ხადოდე სახელსა მისსა.
ხოლო იყო მოქცევასა ჩემსა იერუსალჱმს და ლოცვასა ჩემსა ტაძარსა შინა, ვიყავ განკჳრვებასა შინა
და ვიხილე უფალი, და მრქუა მე: ისწრაფე და განვედ ადრე იერუსალჱმით, რამეთუ არა თავს-იდვან წამებაჲ შენი ჩემთჳს.
და მე ვთქუ: უფალო, მათ თჳთ იციან, რამეთუ მე ვიყავ, რომელი მივსცემდ საპყრობილედ და ვსტანჯევდ შესაკრებელსა შორის მორწმუნეთა შენთა.
და რაჟამს დაითხეოდა სისხლი მოწამისა შენისა სტეფანესი, მე ვიყავ ზედამდგომელ და თანა-ჯერმჩინებელ მოკლვასა მისსა და მცველ სამოსელსა მკვლელთა მისთასა.
და მრქუა მე: წარვედ, რამეთუ ნათესავთა შორიელთა მიგავლინო შენ.
ისმენდეს მისსა ვიდრე ამის სიტყჳსამდე და აღიღეს ჴმაჲ მათი და თქუეს: აღიღე ქუეყანით ეგევითარი ეგე, რამეთუ არა ღირს არს ცხორებად.
და ვითარცა ღაღადებდეს იგინი უმეტეს, და დაჰყრიდეს სამოსელსა მათსა, და მტუერსა ზე აღაფრქუევდეს ჰაერსა,
ბრძანა ათასისთავმან მან შეყვანებაჲ მისი ბანაკად და თქუა: ტანჯვით განვიკითხო ეგე, რაჲთა ვცნა, რომლისა ბრალისათჳს ესრეთ ჴმობენ მისთჳს.
და ვითარცა განართხმიდეს მას ღუედებითა, ჰრქუა პავლე ასისთავსა მას ზედამდგომელსა: უკუეთუ კაცისა ჰრომისა და უბრალოჲსა ჯერ-არს თქუენდა ტანჯვად?
ესმა რაჲ ესე ასისთავსა მას, მოვიდა და უთხრა ათასისთავსა მას და ჰრქუა: იხილე, რაჲ გეგულების ყოფად, რამეთუ კაცი ესე ჰრომი არს.
მოუჴდა ათასისთავი იგი და ჰრქუა პავლეს: მითხარ მე, ჰრომი ხარა შენ? ხოლო მან ჰრქუა: ჰე.
მიუგო ათასისთავმან მან: მე მრავლითა საფასითა მოქალაქობაჲ ესე მოვიპოვე. ხოლო პავლე ჰრქუა: მე შობილვე მას შინა ვარ.
მაშინ მეყსეულად განეშორნეს მისგან, რომელთა-იგი ეგულებოდა ტანჯვაჲ მისი, და ათასისთავსა მასცა შეეშინა, ცნა რაჲ, რამეთუ ჰრომი არს და რამეთუ მისა იყო შევედრებულ.
ხვალისაგან უნდა გულისჴმის-ყოფად უკრძალულესად-რე, რაჲსათჳს-ძი შეასმენენ მას ჰურიანი იგი. განჴსნა იგი და ბრძანა შეკრებაჲ მღდელთ მოძღუართაჲ და ყოვლისა მის კრებულისაჲ, და მოიყვანა პავლე და დაადგინა შორის მათსა.
მიჰხედა პავლე შესაკრებელსა მას და თქუა: კაცნო ძმანო, მე ყოვლითა გონებითა კეთილითა ვმოქალაქობდ ღმრთისა მიმართ ვიდრე აქა დღედმდე.
ხოლო მღდელთ მოძღუარმან ანანია უბრძანა წინაშე მდგომელთა მათ მისთა პირსა ცემაჲ მისი.
მაშინ პავლე ჰრქუა მას: ცემაჲ შენი ეგულების ღმერთსა, კედელო განგოზილო! და შენ ჰზი მსაჯულად ჩემდა მსგავსად სჯულისა, და უსჯულოდ ჰბრძანებ ცემად ჩემდა.
ხოლო წინაშე მდგომელთა მათ ჰრქუეს მას: მღდელთ მოძღუარსა ღმრთისასა აგინება?
ჰრქუა მათ პავლე: არა ვიცოდე, ძმანო, ვითარმედ არს ეგე მღდელთ მოძღუარ, რამეთუ წერილ არს: მთავარსა ერისა შენისასა არა ჰრქუა ბოროტი.
ვითარცა გულისჴმა-ყო პავლე, ვითარმედ ერთ-კერძოჲ იგი კრებული ფარისეველთაჲ არს და ერთკერძოჲ – სადუკეველთაჲ, ჴმა-ყო კრებულსა მას შორის: კაცნო ძმანო, მე ფარისეველი ვარ და ძე ფარისეველისაჲ, და სასოებისათჳს და აღდგომისა მკუდართაჲსა მე ვისაჯები.
ესე ვითარცა თქუა მან, იყო შფოთი სადუკეველთა და ფარისეველთაჲ და განივლთა სიმრავლე იგი.
რამეთუ სადუკეველნი იტყჳან: არა არს აღდგომაჲ, არცა ანგელოზი, არცა სული, ხოლო ფარისეველნი აღიარებენ ამას ყოველსა.
და იყო ღაღადებაჲ დიდი. და აღ-ვინმე-დგეს მწიგნობარნი კრებულისაგან ფარისეველთაჲსა, ილალვიდეს და იტყოდეს: არარას ბოროტსა ვჰპოებთ კაცისა ამის თანა, გინა სული ეტყოდა მას, გინა ანგელოზი; ნუ ღმრთისა მბრძოლ ვართ.
და ვითარ მრავალი შფოთი იყო, შეეშინა ათასისთავსა მას, ნუუკუე განიჭრას პავლე მათგან, უბრძანა მჴედრობასა შთასლვაჲ და გამოტაცებაჲ მისი შორის მათსა და მიყვანებაჲ მისი ბანაკად.
ხოლო მეორესა ღამესა დაადგრა მას უფალი და ჰრქუა: ნუ გეშინინ, პავლე, რამეთუ, ვითარცა-ეგე სწამე ჩემთჳს იერუსალჱმს, ეგრეცა ჯერ-არს შენდა ჰრომესცა შინა წამებაჲ.
და ვითარცა განთენა, ყვეს ვიეთმე ჰურიათა შეთქმულებაჲ, შეჩუენებულ ყვნეს თავნი თჳსნი და თქუეს არა ჭამად, არცა სუმად, ვიდრემდე მოკლან პავლე.
ხოლო იყვნეს უმრავლეს ორმეოცისა, რომელთა შეთქმულებაჲ ესე ყვეს,
რომელნი მოუჴდეს მღდელთ მოძღუართა და ხუცესთა და ჰრქუეს: შეჩუენებით შეჩუენებულ ვყვნეთ თავნი თჳსნი არარაჲსა გემოჲს ხილვად, ვიდრემდე მოვკლათ პავლე.
აწ უკუე თქუენ აუწყეთ ათასისთავსა კრებულითურთ, რაჲთა ხვალე შთამოიყვანოს იგი თქუენდა, რეცა თუ გეგულების, უჭეშმარიტესად-რე გულისჴმის-ყოფად მისთჳს, ხოლო ჩუენ ვიდრე მოახლებადმდე მისა განმზადებულ ვართ მოკლვად მისა.
ესმა დისწულსა პავლესსა სიტყუაჲ ესე, მივიდა და შევიდა ბანაკად და უთხრა პავლეს.
ხოლო პავლე მოუწოდა ასისთავსა ერთსა და ჰრქუა: ჭაბუკი ესე მიიყვანე ათასისთავისა, რამეთუ უნებს რაჲმე თხრობად მისა.
ხოლო მან წარიყვანა იგი და მიიყვანა ათასისთავისა მისთჳს და ჰრქუა: კრულმან პავლე მიწოდა და მრქუა მე ჭაბუკისაჲ ამის მოყვანებად შენდა, რამეთუ აქუს რაჲმე სიტყუაჲ თხრობად შენდა.
უპყრა ჴელი ათასისთავმან და განიყვანა თჳსაგან და ჰკითხჳდა, ვითარმედ: რაჲ არს, რაჲ გიჴმს თხრობად ჩემდა?
ხოლო მან თქუა, ვითარმედ: ჰურიანი შეითქუნეს, რაჲთა ითხოონ შენგან და პავლე შთაიყვანონ ხვალე კრებულსა მათსა, რეცა თუ უჭეშმარიტესად-რე კითხვად მისთჳს.
შენ უკუე ნუ ერჩი მათ, რამეთუ უმზირიან მას მათგანნი კაცნი უმრავლეს ორმეოცისა, რომელთა შეუჩუენნეს თავნი თჳსნი არა ჭამად, არცა სუმად, ვიდრემდე მოკლან პავლე, და აწ განმზადებულ არიან და ელიან შენსა ბრძანებასა.
ხოლო ათასისთავმან განუტევა ჭაბუკი იგი და ამცნო, რაჲთა არავის უთხრას, ვითარმედ: ესე მაუწყე მე.
და მოუწოდა ორთა მიეთმე ასისთავთა და ჰრქუა: განჰმზადეთ ორასი ერისაგანი, რაჲთა მივიდენ კესარიადმდე, და მჴედარი სამეოც და ათი და ფაროსანი ორასი მესამით ჟამითგან ღამისაჲთ.
და საჴედარი ერთი, რაჲთა აღსუან პავლე და მიიყვანონ იგი ფელიქს მთავრისა.
და მიწერა წიგნი, რომელსა წერილ იყო სახჱ ესევითარი:
კლავდიოს ლუსია მჴნესა ფელიქს მთავარსა გახარებ.
კაცი ესე შეეპყრა ჰურიათა და ეგულებოდა მოკლვაჲ მაგისი, ზედა მიუჴედ მჴედრებითურთ და განვარინე ეგე, ვცან-ღა, რამეთუ ჰრომი არს.
და მინდა გულისჴმის-ყოფად ბრალი იგი, რომლისათჳს შეასმენდეს მას ჰურიანი, და შთავიყვანე იგი კრებულსა მათსა
და ვპოე, რამეთუ აბრალებდეს მას ძიებათათჳს სჯულისა მათისათა, და არარაჲ ღირსი სიკუდილისა გინა კრულებისა ბრალი იპოა მაგის თანა.
და ვითარცა მეუწყა, რამეთუ უმზირდეს ჰურიანი მოკლვად კაცისა მაგის, მუნქუესვე წამოვავლინე შენდა. მიბრძანებიეს შემასმენელთა მათდაცა სიტყუად მაგისა შენ წინაშე. და ცოცხლებით იყავ!
ხოლო სტრატიოტთა მათ მსგავსად ბრძანებულისა მათისა წარიყვანეს პავლე და მიიყვანეს ღამე ანტიპატრიადმდე.
და ხვალისაგან განუტევნეს მჴედარნი იგი მისლვად მის თანა, და იგინი მოიქცეს ბანაკად.
რომელნი-იგი მო-რაჲ-ვიდეს კესარიად, მისცეს წიგნი იგი მთავარმან მან და ჰკითხა, თუ რომლისა სამთავროჲსაჲ არს. და ისწავა, რამეთუ კილიკიაჲთ არს, და ჰრქუა:
ვისმინო შენი, რაჟამს შემასმენელნიცა შენნი მოვიდენ. და უბრძანა ტაძარსა მას ჰეროდესსა დამარხვაჲ მისი.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible