Скрыть
25:1
25:2
25:3
25:4
25:5
25:6
25:7
25:9
25:10
25:12
25:13
25:14
25:16
25:17
25:18
25:20
25:21
25:22
25:23
25:26
25:27
Церковнославянский (рус)
Фи́стъ же у́бо прiи́мь вла́сть, по трiе́хъ дне́хъ взы́де во Иерусали́мъ от­ Кесарі́и.
Сказа́ша же ему́ архiере́е и пе́рвiи от­ Иуде́й на Па́вла и моля́ху его́,
прося́ще благода́ти на́нь, я́ко да по́слетъ его́ во Иерусали́мъ, ко́въ творя́ще, я́ко да убiю́тъ его́ на пути́.
Фи́стъ же повелѣ́ Па́вла стрещи́ въ Кесарі́и, са́мъ та́мо хотя́ вско́рѣ изы́ти:
и́же у́бо си́льнiи въ ва́съ, рече́, со мно́ю ше́дше, а́ще е́сть ка́я непра́вда въ му́жи се́мъ, да глаго́лютъ на́нь.
Пребы́въ же у ни́хъ не мно́жае десяти́ дні́й, сни́де въ Кесарі́ю: на у́трiе сѣ́дъ на суди́щи, повелѣ́ Па́вла при­­вести́.
Приведе́ну же бы́в­шу ему́, о́крестъ ста́ша и́же от­ Иерусали́ма сше́дшiи Иуде́е, мно́ги и тя́жки вины́ при­­нося́ще на Па́вла, и́хже не можа́ху изъяви́ти:
от­вѣщава́ющу ему́, я́ко ни на зако́нъ Иуде́йскiй, ни на це́рковь, ни на ке́саря что́ согрѣши́хъ.
Фи́стъ же хотя́ уго́дное Иуде́емъ сотвори́ти, от­вѣща́въ Па́влови рече́: хо́щеши ли, во Иерусали́мъ воз­ше́дъ, та́мо о си́хъ су́дъ прiя́ти от­ мене́?
Рече́ же Па́велъ: на суди́щи ке́саревѣ стоя́ е́смь, идѣ́же ми́ досто́итъ су́дъ прiя́ти: Иуде́й ни чи́мже оби́дѣхъ, я́коже и ты́ до́брѣ вѣ́си:
а́ще бо непра́вдую или́ досто́йно сме́рти сотвори́хъ что́, не от­ме́щуся умре́ти: а́ще ли же ничто́же е́сть во мнѣ́, е́же сі́и на мя́ клеве́щутъ, никто́же мя́ мо́жетъ тѣ́мъ вы́дати: ке́саря нарица́ю.
Тогда́ Фи́стъ состяза́вся съ совѣ́тники, от­вѣща́: ке́саря ли наре́клъ еси́? Къ ке́сарю по́йдеши.
Дне́мъ же мину́в­шымъ нѣ́кимъ, Агри́ппа ца́рь и Верникі́а снидо́ста въ Кесарі́ю цѣлова́ти Фи́ста.
[Зач. 48.] И я́коже мно́ги дни́ пребы́ста ту́, Фи́стъ сказа́ царю́ я́же о Па́влѣ, глаго́ля: му́жъ нѣ́кiй е́сть оста́вленъ от­ Фи́ликса у́зникъ,
о не́мже, бы́в­шу ми́ во Иерусали́мѣ, яви́ша архiере́е и ста́рцы Иуде́йстiи, прося́ще на́нь суда́.
Къ ни́мже от­вѣща́хъ, я́ко нѣ́сть обы́чай Ри́мляномъ вы́дати человѣ́ка ко́­его на поги́бель, пре́жде да́же оклевета́емый не и́мать предъ лице́мъ клеве́щущихъ его́ и мѣ́сто от­вѣ́та прiи́метъ о сво­е́мъ согрѣше́нiи.
Сше́дшымся же и́мъ здѣ́, закоснѣ́нiе ни еди́но сотво́рь, на у́трiе сѣ́дъ на суди́щи, повелѣ́хъ при­­вести́ му́жа.
О́крестъ же его́ ста́в­ше клеветницы́, ни еди́ну вину́, я́же а́зъ непщева́хъ, нанесо́ша:
стяза́нiя же нѣ́кая о сво­е́й разли́чнѣй вѣ́рѣ имя́ху къ нему́ и о нѣ́ко­емъ Иису́сѣ уме́ршемъ, Его́же глаго́лаше Па́велъ жи́ва бы́ти.
Недо­умѣ́яся же а́зъ о взыска́нiи си́хъ, глаго́лахъ, а́ще хо́щетъ ити́ во Иерусали́мъ и та́мо су́дъ прiя́ти о си́хъ.
Па́влу же наре́кшу блюде́ну бы́ти ему́ до разсужде́нiя А́вгуста, повелѣ́хъ блюсти́ его́, до́ндеже послю́ его́ къ ке́сарю.
Агри́ппа же къ Фи́сту рече́: хотѣ́лъ бы́хъ и са́мъ человѣ́ка сего́ слы́шати. О́нъ же рече́: у́трѣ услы́шиши его́.
На у́трiе же при­­ше́дшу Агри́ппѣ и Верникі́и со мно́гою го́рдостiю и в­ше́дшымъ въ суде́бную пала́ту съ ты́сящники и съ наро́читыми му́жи гра́да, и повелѣ́в­шу Фи́сту, при­­веде́нъ бы́сть Па́велъ.
И рече́ Фи́стъ: Агри́ппо царю́ и вси́ су́щiи съ на́ми му́жiе, ви́дите сего́, о не́мже все́ мно́же­с­т­во Иуде́й стужа́ху ми́ во Иерусали́мѣ же и здѣ́, вопiю́ще, я́ко не подоба́етъ жи́ти ему́ ктому́:
а́зъ же разумѣ́въ ничто́же досто́йно сме́рти сотво́рша его́, и самому́ же сему́ наре́кшу Сева́ста, суди́хъ посла́ти его́:
о не́мже извѣ́стное что́ писа́ти господи́ну не и́мамъ: тѣ́мже и при­­ведо́хъ его́ предъ ва́съ, наипа́че же предъ тя́, Агри́ппо царю́, я́ко да разсужде́нiю бы́в­шу и́мамъ что́ писа́ти:
безслове́сно бо мни́т­ся ми́, посыла́ющу ю́зника, а вины́, я́же на́нь, не сказа́ти.
Украинский (Огієнко)
А коли прибув Фест до свого намісництва, то він по трьох днях відійшов із Кесарії до Єрусалиму.
І поскаржилися йому на Павла первосвященики та головніші з юдеїв, і благали його,
і ніби милости просили для нього, щоб до Єрусалиму його припровадив, вони змову вчинили, щоб смерть заподіяти йому по дорозі.
А Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії, і він сам незабаром туди подається.
Отже, сказав він, хто спроможен із вас, нехай ті вирушають разом зо мною, і коли є неправда яка в чоловікові цьому, нехай оскаржають його.
І, пробувши в них днів не більше як вісім чи десять, він повернувся до Кесарії.
А другого дня він засів на суддевім сидінні, і звелів, щоб привести Павла.
Як його ж привели, то стали навколо юдеї, що поприходили з Єрусалиму, і Павлу закидали багато тяжких винувачень, що їх не могли довести,
бо Павло боронився: Я не провинився ні в чім ані проти Закону юдейського, ані проти храму, ані супроти кесаря.
Тоді Фест, що бажав догодити юдеям, промовив Павлові на відповідь: Чи ти хочеш до Єрусалиму піти, і там суд прийняти від мене про це?
Та Павло відказав: Я стою перед судом кесаревим, де належить мені суд прийняти.
Юдеїв нічим я не скривдив, як і ти дуже добре те знаєш.
Бо коли допустився я кривди, або гідне смерти вчинив що, то не відмовляюся вмерти.
Як нема ж нічого того, у чім вони винуватять мене, то не може ніхто мене видати їм.
Відкликаюсь до кесаря!
Тоді Фест, побалакавши з радою, відповідь дав: Ти відкликавсь до кесаря, до кесаря підеш!
Як минуло ж днів кілька, цар Агріппа й Верніка приїхали до Кесарії, щоб Феста вітати.
А що там багато днів вони пробули, то Фест виклав справу Павлову цареві й промовив: Є один чоловік від Фелікса лишений в́язень,
на якого, як в Єрусалимі я був, первосвященики й старші юдейські принесли скаргу, домагаючись його осуду.
Я їм відповів, що римляни не мають звичаю людину якусь видавати на згубу, поки пізваний перед собою не матиме обвинувачів, і не буде йому дано можности для оборони від закидів.
І як зійшлись вони тут, то я, зволікання не роблячи жадного, сів наступного дня на сидіння суддеве, і звелів привести цього мужа.
І винувальники стали круг нього, проте не вказали вини ані жадної з тих, яких я сподівався.
Та мали вони проти нього якісь суперечки про власне своє марновірство, і про якогось Ісуса померлого, про Якого Павло твердив, що живий Він.
І я був непевний у цьому змаганні й спитав, чи не хоче піти він до Єрусалиму, і там суд прийняти про це?
Через те ж, що Павло заявив, щоб залишений був він на кесарів розсуд, я звелів сторожити його, аж поки його не відправлю до кесаря.
А Агріппа промовив до Феста: Хотів би і я цього мужа послухати!
Узавтра сказав той почуєш його.
А назавтра Агріппа й Верніка прийшли з превеликою пишнотою, і на залю судову ввійшли разом з тисяцькими та значнішими мужами міста.
І як Фест наказав, то Павло був приведений.
І сказав до них Фест: О царю Агріппо, та з нами присутні всі мужі!
Ви бачите того, що за нього ввесь люд юдейський мені докучав в Єрусалимі та тут, кричачи, що йому не повинно більш жити.
Я ж дізнавсь, що нічого, вартого смерти, він не вчинив;
а що сам він відкликавсь до Августа, розсудив я послати його.
Нічого не маю я певного, що міг би про нього писати до пана.
Тому я припровадив його перед вас, а найбільш перед тебе, царю Агріппо, щоб після переслухання мав що писати.
Бо здається мені нерозважливим ув́язненого посилати, і не означити обвинувачень на нього.
Синодальный
1 Павел на суде Феста, требует суда кесарева. 13 Дело Павла представлено Фестом Агриппе. 23 Начало разбора дела царем Агриппой.
Фест, прибыв в область, через три дня отправился из Кесарии в Иерусалим.
Тогда первосвященник и знатнейшие из Иудеев явились к нему с жалобою на Павла и убеждали его,
прося, чтобы он сделал милость, вызвал его в Иерусалим; и злоумышляли убить его на дороге.
Но Фест отвечал, что Павел содержится в Кесарии под стражею и что он сам скоро отправится туда.
Итак, сказал он, которые из вас могут, пусть пойдут со мною, и если есть что-нибудь за этим человеком, пусть обвиняют его.
Пробыв же у них не больше восьми или десяти дней, возвратился в Кесарию, и на другой день, сев на судейское место, повелел привести Павла.
Когда он явился, стали кругом пришедшие из Иерусалима Иудеи, принося на Павла многие и тяжкие обвинения, которых не могли доказать.
Он же в оправдание свое сказал: я не сделал никакого преступления ни против закона Иудейского, ни против храма, ни против кесаря.
Фест, желая сделать угождение Иудеям, сказал в ответ Павлу: хочешь ли идти в Иерусалим, чтобы я там судил тебя в этом?
Павел сказал: я стою́ перед судом кесаревым, где мне и следует быть судиму. Иудеев я ничем не обидел, как и ты хорошо знаешь.
Ибо, если я неправ и сделал что-нибудь, достойное смерти, то не отрекаюсь умереть; а если ничего того нет, в чем сии обвиняют меня, то никто не может выдать меня им. Требую суда кесарева.
Тогда Фест, поговорив с советом, отвечал: ты потребовал суда кесарева, к кесарю и отправишься.
Через несколько дней царь Агриппа и Вереника прибыли в Кесарию поздравить Феста.
[Зач. 48.] И как они провели там много дней, то Фест предложил царю дело Павлово, говоря: здесь есть человек, оставленный Феликсом в узах,
на которого, в бытность мою в Иерусалиме, с жалобою явились первосвященники и старейшины Иудейские, требуя осуждения его.
Я отвечал им, что у Римлян нет обыкновения выдавать какого-нибудь человека на смерть, прежде нежели обвиняемый будет иметь обвинителей налицо и получит свободу защищаться против обвинения.
Когда же они пришли сюда, то, без всякого отлагательства, на другой же день сел я на судейское место и повелел привести того человека.
Обступив его, обвинители не представили ни одного из обвинений, какие я предполагал;
но они имели некоторые споры с ним об их Богопочитании и о каком-то Иисусе умершем, о Котором Павел утверждал, что Он жив.
Затрудняясь в решении этого вопроса, я сказал: хочет ли он идти в Иерусалим и там быть судимым в этом?
Но как Павел потребовал, чтобы он оставлен был на рассмотрение Августово, то я велел содержать его под стражею до тех пор, как пошлю его к кесарю.
Агриппа же сказал Фесту: хотел бы и я послушать этого человека. Завтра же, отвечал тот, услышишь его.
На другой день, когда Агриппа и Вереника пришли с великою пышностью и вошли в судебную палату с тысяченачальниками и знатнейшими гражданами, по приказанию Феста приведен был Павел.
И сказал Фест: царь Агриппа и все присутствующие с нами мужи! вы видите того, против которого всё множество Иудеев приступали ко мне в Иерусалиме и здесь и кричали, что ему не должно более жить.
Но я нашел, что он не сделал ничего, достойного смерти; и как он сам потребовал суда у Августа, то я решился послать его к нему.
Я не имею ничего верного написать о нем государю; посему привел его пред вас, и особенно пред тебя, царь Агриппа, дабы, по рассмотрении, было мне что написать.
Ибо, мне кажется, нерассудительно послать узника и не показать обвинений на него.
ფესტოს ვითარცა აღვიდა სამთავროსა თჳსსა, შემდგომად სამისა დღისა აღვიდა იერუსალჱმდ კესარიაჲთ.
აუწყეს მას მღდელთ მოძღუარმან და მთავართა ჰურიათამან პავლესთჳს და ევედრებოდეს მას
და ითხოვდეს მადლსა მისთჳს, რაჲთა მოუწოდოს მას იერუსალჱმდ, და უმზირდეს გზასა ზედა მოკლვად.
ხოლო ფესტოს მიუგო და ჰრქუა მათ, ვითარმედ: ადრე ჰნებავს მას განსლვაჲ იერუსალჱმით.
აწ უკუე რომელნი შემძლებელ არიან თქუენგანნი, ჩემ თანა შთამოვიდენ და, რაჲ-იგი არს უჯეროჲ კაცისა მის თანა, შესწამონ მას.
იქცეოდა იგი მუნ არა უმრავლეს ათისა დღისა, და შთავიდა კესარიად, და ხვალისაგან დაჯდა საყდართა ზედა და ბრძანა მოყვანებაჲ პავლესი.
და ვითარცა მოვიდა იგი, გარე მოადგეს მას იერუსალჱმით შთასრულნი იგი ჰურიანი, მრავალსა და მძიმესა ბრალსა დასდებდეს პავლეს ზედა, რომლისა ვერ ეძლო გამოჩინებად.
რამეთუ იგი სიტყუას-უგებდა მათ, ვითარმედ: არცა სჯულსა ჰურიათასა, არცა ტაძარსა, არცა კეისარსა რაჲ შევსცოდე.
ფესტოს უკუე უნდა მომადლებაჲ ჰურიათაჲ, მიუგო პავლეს და ჰრქუა: გნებავსა იერუსალჱმდ აღსლვაჲ და მუნ ამისთჳს განკითხვაჲ ჩემ წინაშე?
ჰრქუა მას პავლე: საყდართა წინაშე კეისრისათა ვდგა, სადა ჯერ-არს ჩემი განკითხვაჲ, ჰურიათა არაჲ შევსცოდე, ვითარცა შენ უმჯობეს იცი.
უკუეთუ რასმე ვავნებ და ღირსი სიკუდილისაჲ მიქმნიეს, არა ვევლტი სიკუდილსა; უკუეთუ არარაჲ არს, რომელსა ესენი შემასმენენ მე, ვერვის ჴელ-ეწიფების მიმადლებაჲ ჩემი მათა, კეისარსა უღაღადებ.
მაშინ ფესტოს ზრახვა-ყო თანამზრახველისა თჳსისა თანა და თქუა: კეისარსა უღაღადებ, კეისრისაცა წარხჳდე.
და ვითარცა დღენი რაოდენნიმე წარჴდეს, აღრიპა მეფე და ბერენიკე მიიწინეს კესარიად მოკითხვად ფესტოჲსა.
და ვითარ მრავალ დღე იქცეოდეს მუნ, ფესტოს უთხრა მეფესა პავლესთჳს და ჰრქუა: კაცი ვინმე დაშთომილ არს ფელიქსისგან კრული,
რომლისათჳს, ვიყავ რაჲ იერუსალჱმს, მითხრეს მე მღდელთ მოძღუართა და მოხუცებულთა ჰურიათა და ითხოვდეს მისთჳს სასჯელსა.
რომელთა მიუგე და ვარქუ, ვითარმედ: არა არს ჩუეულებაჲ ჰრომთაჲ მიმადლებად ვისამე კაცისაჲ წარწყმედად, ვიდრემდე, რომელსა-იგი შეასმენდენ, პირისპირ აქუნდენ შემასმენელნი იგი, და ადგილი სიტყჳს-გებისაჲ მიიღოს ბრალისა მისთჳს.
და ვითარცა შემოკრბეს იგინი აქა, არცა ერთი რაჲ დროჲ ვყავ, ხვალისაგან დავჯედ საყდართა ზედა და ვბრძანე მოყვანებაჲ კაცისაჲ მის.
რომლისათჳს წარმოდგეს შემასმენელნი და არცა ერთი რაჲ ბრალი აჩინეს, რომელსა ვჰგონებდ მე ბოროტსა;
ძიებანი რაჲმე თჳსისა ეშმაკეულებისანი აქუნდეს მისა მიმართ და იესუჲს ვისთჳსმე მომკუდრისა, რომელსა იტყოდა პავლე ცხოველად.
და ვითარ ვერარას ვჰპოებდ მე ამის ძიებისათჳს, ვეტყოდე მას, უკუეთუმცა უნდა მისლვად იერუსალჱმდ და მუნ განკითხვაჲ ამისთჳს.
ხოლო პავლე ღაღადებდა დამარხვად მისა, რაჲთა კეისარმანცა აგრძნეს, და ვბრძანე დამარხვაჲ მისი ვიდრემდე მიუძღუანო იგი კეისარსა.
მიუგო აღრიპა და ჰრქუა ფესტოსს: მინდა მეცა კაცისა მისგან სმენად. ხოლო მან ჰრქუა მას: ხვალე ისმინო მისი.
და ხვლისაგან მოვიდა აღრიპა და ბერენიკე მრავლითა საუცრებითა. და შევიდა განსაკითხავსა მას ათასისთავთა თანა და კაცთა მათ, მთავართა ქალაქისათა. და ვითარცა ბრძანა ფესტოს, მოუყვანეს პავლე.
და თქუა ფესტოს: აღრიპა მეფე და ყოველნი კაცნი, რომელნი ჩუენ თანა ხართ, ჰხედავთა ამას? ამისთჳს ყოველი სიმრავლე ჰურიათაჲ შემემთხჳა მე იერუსალჱმს და აქაცა ღაღადებდეს და იტყოდეს, ვითარმედ: არა ჯერ-არს ეგე ცხორებად ამიერითგან.
ხოლო მე გულისჴმა-ვყავ, ვითარმედ არაჲ ღირსი სიკუდილისაჲ უქმნიეს ამას; და ვითარ-იგი თჳთ ესე უღაღადებდა კეისარსა, ვსაჯე წარვლინებაჲ მისი.
რომლისათჳს განკრძალულად ვერარაჲ მაქუს, რაჲ მივსწერო უფლისა ჩემისა; ამისთჳს მოვიყვანე ეგე თქუენ წინაშე და უფროჲსღა შენ წინაშე, მეფე აღრიპა, რაჲთა განიკითხო ეგე, და უწყოდი, რაჲ მივწერო.
რამეთუ უჯერო მიჩნს მე მიძღუანებაჲ პყრობილისაჲ და ბრალთაცა მისთა არა უწყებად.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible