И нѣ́кiй му́жъ, хро́мъ от чре́ва ма́тере своея́ сы́й, носи́мь быва́ше, его́же полага́ху по вся́ дни́ предъ две́рьми церко́вными, реко́мыми Кра́сными, проси́ти ми́лостыни от входя́щихъ въ це́рковь:

и́же ви́дѣвъ Петра́ и Иоа́нна хотя́щыя вни́ти въ це́рковь, проша́ше ми́лостыни.

воззрѣ́въ же Пе́тръ на́нь со Иоа́нномъ, рече́: воззри́ на ны́.

О́нъ же прилѣжа́ше и́ма, мня́ нѣ́что от нею́ прiя́ти.

Рече́ же Пе́тръ: сребра́ и зла́та нѣ́сть у мене́, но е́же и́мамъ, сiе́ ти́ даю́: во и́мя Иису́са Христа́ Назоре́а воста́ни и ходи́.

И е́мь его́ за десну́ю ру́ку воздви́же: а́бiе же утверди́стѣся его́ плеснѣ́ и гле́знѣ,

и вскочи́въ ста́ и хожда́ше, и вни́де съ ни́ма въ це́рковь, ходя́ и скачя́ и хваля́ Бо́га.

И ви́дѣша его́ вси́ лю́дiе ходя́ща и хва́ляща Бо́га,

зна́ху же его́, я́ко се́й бя́ше, и́же ми́лостыни ра́ди сѣдя́ше при Кра́сныхъ две́рехъ церко́вныхъ: и испо́лнишася чу́да и у́жаса о приключи́вшемся ему́.

[Зач. 8.] Держа́щужеся исцѣлѣ́вшему хромо́му Петра́ и Иоа́нна, притеко́ша къ ни́ма вси́ лю́дiе въ притво́ръ, нарица́емый Соломо́новъ, ужа́сни.

Ви́дѣвъ же Пе́тръ отвѣщава́ше къ лю́демъ: му́жiе Изра́илтяне, что́ чудите́ся о се́мъ, или́ на ны́ что́ взира́ете, я́ко свое́ю ли си́лою или́ благоче́стiемъ сотвори́хомъ его́ ходи́ти?

Бо́гъ Авраа́мовъ и Исаа́ковъ и Иа́ковль, Бо́гъ оте́цъ на́шихъ, просла́ви О́трока Своего́ Иису́са, Его́же вы́ преда́сте, и отверго́стеся Его́ предъ лице́мъ Пила́товымъ, су́ждшу О́ному пусти́ти:

вы́ же Свята́го и Пра́веднаго отверго́стеся, и испроси́сте му́жа убі́йцу да́ти ва́мъ,

Нача́лника же жи́зни уби́сте: Его́же Бо́гъ воскреси́ от ме́ртвыхъ, ему́же мы́ свидѣ́телiе есмы́.

И о вѣ́рѣ и́мене Его́, сего́, его́же ви́дите и зна́ете, утверди́ и́мя Его́: и вѣ́ра, я́же Его́ ра́ди, даде́ ему́ всю́ цѣ́лость сiю́ предъ всѣ́ми ва́ми.

И ны́нѣ, бра́тiе, вѣ́мъ, я́ко по невѣ́дѣнiю сiе́ сотвори́сте, я́коже и кня́зи ва́ши:

Бо́гъ же, я́же предвозвѣсти́ усты́ всѣ́хъ проро́къ Свои́хъ пострада́ти Христу́, испо́лни та́ко.

[Зач. 9.] Пока́йтеся у́бо и обрати́теся, да очи́ститеся от грѣ́хъ ва́шихъ,

я́ко да прiи́дутъ времена́ прохла́дна от лица́ Госпо́дня, и по́слетъ пронарѣче́ннаго ва́мъ Христа́ Иису́са,

Его́же подоба́етъ небеси́ у́бо прiя́ти да́же до лѣ́тъ устрое́нiя всѣ́хъ, я́же глаго́ла Бо́гъ усты́ всѣ́хъ святы́хъ Свои́хъ проро́къ от вѣ́ка.

Моисе́й у́бо ко отце́мъ рече́: я́ко Проро́ка ва́мъ воздви́гнетъ Госпо́дь Бо́гъ ва́шъ от бра́тiи ва́шея, я́ко мене́: Того́ послу́шайте по всему́, ели́ка а́ще рече́тъ къ ва́мъ:

бу́детъ же, вся́ка душа́, я́же а́ще не послу́шаетъ Проро́ка о́наго, потреби́тся от люді́й.

И вси́ же проро́цы от Самуи́ла и и́же по си́хъ, ели́цы глаго́лаша, та́кожде предвозвѣсти́ша дни́ сiя́.

Вы́ есте́ сы́нове проро́къ и завѣ́та, его́же завѣща́ Бо́гъ ко отце́мъ ва́шымъ, глаго́ля ко Авраа́му: и о сѣ́мени твое́мъ возблагословя́тся вся́ оте́чествiя земна́я.

Ва́мъ пе́рвѣе Бо́гъ, воздви́гiй О́трока Своего́ Иису́са, посла́ Его́ благословя́ща ва́съ, во е́же отврати́тися ва́мъ кому́ждо от зло́бъ ва́шихъ.

Украинский (Огієнко)

А Петро та Іван на дев́яту годину молитви йшли разом у храм.

І несено там чоловіка одного, що кривий був з утроби своєї матері.
Його садовили щоденно в воротях храму, що Красними звалися, просити милостині від тих, хто до храму йшов.

Як побачив же він, що Петро та Іван хочуть у храм увійти, став просити в них милостині.

Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав: Подивися на нас!

І той подивився на них, сподіваючися щось дістати від них.

Та промовив Петро: Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім́я Ісуса Христа Назарянина устань та й ходи!

І, узявши його за правицю, він підвів його.
І хвилі тієї зміцнилися ноги й суглобці його!…

І, зірвавшись, він устав та й ходив, і з ними у храм увійшов, ходячи та підскакуючи, і хвалячи Бога!

Народ же ввесь бачив, як ходив він та Бога хвалив.

І пізнали його, що це той, що при Красних воротях храму сидів ради милостині.
І вони переповнились жахом та подивом із того, що сталось йому!

А тому, що тримався він Петра та Івана, увесь народ зачудований збігся до них на той ґанок, який Соломоновим зветься.

І, побачивши це, промовив Петро до народу: Мужі ізраїльські!
Чого ви дивуєтесь цим, та чого ви на нас позираєте так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благочестям?

Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого прославив, Ісуса, Якого ви видали, і відцуралися перед Пилатом, як він присудив був пустити Його.

Але ви відцурались Святого та Праведного, і домагалися видати вам душогубця.

Начальника ж життя ви забили, та Його воскресив Бог із мертвих, чого свідками ми!

І через віру в Ім́я Його вздоровило Ім́я Його того, кого бачите й знаєте.
І віра, що від Нього, принесла йому вздоровлення це перед вами всіма.

А тепер, браття, знаю, що вчинили ви це з несвідомости, як і ваші начальники.

А Бог учинив так, як Він провіщав був устами Своїх усіх пророків, щоб терпіти Христові.

Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами,

щоб часи відпочинку прийшли від обличчя Господнього, і щоб послав заповідженого вам Ісуса Христа,

що Його небо мусить прийняти аж до часу відновлення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх!

Бо Мойсей провіщав: Господь Бог вам Пророка підійме від ваших братів, як мене;
у всім Його слухайтеся, про що тільки Він вам говоритиме!

І станеться, що кожна душа, яка не послухала б того Пророка, знищена буде з народу.

Так само всі пророки від Самуїла й наступних, скільки їх говорило, також провіщали ці дні.

Сини ви пророків і того заповіту, що Бог вашим батькам заповів, промовляючи до Авраама: І в насінні твоїм усі народи землі благословлені будуть!

Воскресивши Свого Отрока, Бог послав Його перше до вас, щоб вас поблагословити, щоб кожен із вас відвернувся від злих своїх учинків!

Немецкий (GNB)

Einmal gingen Petrus und Johannes in den Tempel. Es war drei Uhr, die Zeit für das Nachmittagsgebet.

Am Schönen Tor des Tempelvorhofs saß ein Mann, der von Geburt an gelähmt war. Jeden Tag ließ er sich dorthin tragen und bettelte die Leute an, die in den Tempel gingen.

Als er Petrus und Johannes sah, wie sie gerade durch das Tor gehen wollten, bat er sie um eine Gabe.

Die beiden blickten ihn fest an und Petrus sagte: »Sieh uns an!«

Der Gelähmte tat es und erwartete, dass sie ihm etwas geben würden.

Aber Petrus sagte: »Gold und Silber habe ich nicht; doch was ich habe, will ich dir geben. Im Namen von Jesus Christus aus Nazaret: Steh auf und geh umher!«

Und er fasste den Gelähmten bei der rechten Hand und half ihm auf.

Im gleichen Augenblick erstarkten seine Füße und Knöchel;

mit einem Sprung war er auf den Beinen und ging umher. Er folgte Petrus und Johannes in den Vorhof des Tempels, lief umher, sprang vor Freude und dankte Gott mit lauter Stimme.

Das ganze Volk dort sah, wie er umherging und Gott dankte.

Sie erkannten in ihm den Bettler, der sonst immer am Schönen Tor gesessen hatte. Und sie staunten und waren ganz außer sich über das, was mit ihm geschehen war.

Das ganze Volk im Tempel beobachtete, wie der Geheilte sich eng an Petrus und Johannes hielt, und alle folgten ihnen voll Staunen in die Salomohalle.

Petrus aber sagte zu dem Volk, das dort zusammengeströmt war:

»Ihr Männer von Israel, warum staunt ihr? Was starrt ihr uns so an? Denkt nur nicht, wir hätten aus eigener Kraft oder durch unsere Frömmigkeit erreicht, dass der Mann hier gehen kann!

Nein, der Gott unserer Vorfahren, der Gott Abrahams, Isaaks und Jakobs, hat Jesus, seinen Bevollmächtigten, durch dieses Wunder verherrlicht – denselben Jesus, den ihr an Pilatus ausgeliefert und vor seinem Richterstuhl preisgegeben habt, obwohl Pilatus ihn freilassen wollte.

Den Heiligen und Gerechten habt ihr abgelehnt und lieber die Freigabe eines Mörders verlangt.

So habt ihr den, der euch das Leben bringen sollte, getötet. Doch Gott hat ihn vom Tod auferweckt; dafür sind wir Zeugen.

Das Vertrauen auf diesen Jesus hat dem Mann, der hier steht und den ihr alle kennt, Kraft gegeben. Der Name von Jesus hat in ihm Glauben geweckt und ihm die volle Gesundheit geschenkt, die ihr an ihm seht.

Ich weiß wohl, meine Brüder: Ihr habt so gehandelt, ihr und eure Führer, weil ihr es nicht besser gewusst habt.

Aber Gott selbst hat gewollt, dass der versprochene Retter leiden sollte. Durch alle Propheten hat er es im Voraus angekündigt, und auf diese Weise ließ er es jetzt in Erfüllung gehen.

Geht also in euch und kehrt um, damit Gott eure Schuld auslöscht!

Auch für euch will er die Heilszeit anbrechen lassen und den Retter senden, den er im Voraus für euch bestimmt hat. Jesus ist dieser Retter,

doch muss er den Platz im Himmel einnehmen, bis wirklich auch alles eingetroffen ist, was Gott schon vor langer Zeit durch seine heiligen Propheten angekündigt hat.

Mose hat nämlich gesagt: ́Einen Propheten wie mich wird der Herr, euer Gott, aus euren Brüdern berufen. Auf ihn sollt ihr hören und alles befolgen, was er euch sagt.
nach Dtn 18,15.19

Wer nicht auf diesen Propheten hört, wird aus dem Volk Gottes ausgestoßen.́

Und auch alle Propheten – angefangen mit Samuel und dann der Reihe nach alle, die ihm folgten – haben von all dem gesprochen, was in unserer Zeit in Erfüllung gehen soll.

Euch als den Nachkommen der Propheten gilt, was sie angekündigt haben; euch gilt auch der Bund, den Gott mit euren Vorfahren geschlossen hat, als er zu Abraham sagte: ́Durch deinen Nachkommen werde ich alle Völker der Erde segnen.́
nach Gen 12,3; Gal 3,8

Euch zuerst hat Gott nun seinen Bevollmächtigten gesandt, nachdem er ihn vom Tod auferweckt hat. Durch ihn sollt ihr gesegnet werden, wenn ihr euch von euren bösen Taten abkehrt – jeder und jede im Volk!«

Узбекский

Языки

Бир куни Бутрус билан Юҳанно ибодат маҳали – соат учда бирга маъбадга чиқаётган эдилар.

У ерда онадан туғма шол бўлган биров ҳам бор эди. Бу одамни маъбадга кираётганлардан садақа тилаш учун ҳар кун маъбаднинг Гўзал деган дарвозаси ёнига келтириб қўяр эдилар.

У маъбадга кириб келаётган Бутрус билан Юҳаннони кўрибоқ, улардан ҳам садақа сўради.

Бутрус билан Юҳанно эса кўзларини унга тикиб:- Бизларга қара! – дедилар.

У одам улардан бирон нарса олишни умид қилиб, уларга диққат билан қарар эди.

Бутрус унга:- Менда кумуш ва олтин йўқ, аммо ўзимда борини сенга бераман: носиралик Исо Масиҳ номидан сенга айтаман, ўрнингдан туриб юр! – деди-ю,

ўнг қўлидан тутиб, уни оёққа турғизди. Бирданига унинг тиззалари билан тўпиқлари мустаҳкамланиб қолди.

У дик этиб оёққа турди-да, юра бошлади. Худога ҳамд айтиб, ирғиб-сакраб юрганича, улар билан маъбадга кирди.

Бутун халқ эса у одамнинг Худони қандай олқишлаб бораётганини кўрди.

Маъбаднинг Гўзал деган дарвозасида садақа сўраб ўтирадиган одам бунинг ўзи эканини улар пайқагач, у билан юз берган мўъжиза қаршисида ғоят ажабланиб ҳайрон қолдилар.

Соғайган шол Бутрус билан Юҳаннонинг олдидан кетмай тургани учун, бутун халқ ҳайрон бўлиб, уларнинг ҳузурига югуриб келди. У ер Сулаймон равоқи эди.

Бутрус буни кўриб, халққа хитобан: “Эй Исроил эрлари! – деди. – Нима учун бунга ҳайрон бўляпсизлар? Гўё бизлар ўз қудратимиз ёки тақводорлигимиз билан ўша кишини оёққа турғизганимиздек, бизларга нега қараб турибсизлар?

Мана, ота-боболаримизнинг Худоси, Иброҳим, Исҳоқ ва Ёқубнинг Худоси Ўзининг Ўғлони Исони юксалтириб, шон-шарафга сазовор қилган. Сизлар эса Унинг хоинлари бўлдингизлар. Пилат Уни қўйиб юборишга қарор қилганда, Пилатнинг олдида Уни рад қилдингизлар.

Қотил одамнинг сизларга бахш этилишини сўраб, муқаддас ва солиҳ Бўлганни рад қилдингизлар.

Ҳа, Ҳаёт Соҳибини ўлдирдингизлар. Бироқ Худо Уни тирилтирди ва биз бунга гувоҳмиз.

Бу сизлар кўрган ва билган одам эса Исонинг исми ҳақи, Унинг исмига ишониш сабабли олдингизда соппа-соғ турибди. Ҳаммангизнинг кўз ўнгингизда бу одамга шифо берган нарса – Исо номидан қилинган эътиқоддир.

Энди биродарлар, бошлиқларингиз каби сизлар ҳам бу ишни билмасдан қилганингизни биламан.

Худо-ку барча пайғамбарлар оғзи ила Масиҳнинг азоб чекишини олдиндан хабар қилган эди ва Ўз сўзини ана шу йўсинда бажо келтирди.

Шундай қилиб, гуноҳларингизнинг ўчирилиши учун тавба қилинглар ва Худога илтижо этинглар,

токи Худо сизларга фароғат кунларини бахш этсин ва азалдан тайинлаган Исо Масиҳни олдингизга юборсин.

Гарчи, Худо қадимдан бери муқаддас пайғамбарлар оғзи билан билдирган борлиқни тузатиш вақти бўлмагунга қадар, У осмонда қолиши керакдир.

Мусо пайғамбар ота-боболаримизга гапириб деган: “Раббингиз бўлган Худованд сизларга биродарларингиз орасидан мен каби бир Пайғамбар зоҳир қилгай. Бутун ишларда сизларга нимаики гапирса, Унга қулоқ солингизлар.

Ўша Пайғамбарга қулоқ солмаган ҳар бир жон ўз халқи орасидан қириб ташлангай”.

Шунингдек, Шомуил пайғамбардан бошлаб, ундан кейин гапирган бутун пайғамбарлар ҳам бу кунларга қарата башорат қилганлар.

Сизлар эса пайғамбарлар ворислари, Худо ота-боболарингиз билан қилган аҳднинг ворисларисизлар. Худо: “Ер юзидаги барча халқлар сенинг наслингдан барака топадилар”, – деб Иброҳим билан аҳд тузган эди.

Шундай қилиб, Худо ҳар бирингизни ёвуз ишларингиздан қайтариб, баракали қилай, деб Ўзининг Ўғлони Исони тирилтирди ва биринчи галда сизларга юборди”.