Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
3:1
3:2
3:3
3:4
3:5
3:6
3:7
3:9
3:10
3:12
3:16
3:19
3:23
см.:Втор.18:15:18-19;
3:24
[Зач. 7.] Вку́пѣ же Пе́тръ и Иоа́ннъ восхожда́ста во святи́лище на моли́тву въ ча́съ девя́тый.
И нѣ́кiй му́жъ, хро́мъ от чре́ва ма́тере своея́ сы́й, носи́мь быва́ше, его́же полага́ху по вся́ дни́ предъ две́рьми церко́вными, реко́мыми Кра́сными, проси́ти ми́лостыни от входя́щихъ въ це́рковь:
и́же ви́дѣвъ Петра́ и Иоа́нна хотя́щыя вни́ти въ це́рковь, проша́ше ми́лостыни.
воззрѣ́въ же Пе́тръ на́нь со Иоа́нномъ, рече́: воззри́ на ны́.
О́нъ же прилѣжа́ше и́ма, мня́ нѣ́что от нею́ прiя́ти.
Рече́ же Пе́тръ: сребра́ и зла́та нѣ́сть у мене́, но е́же и́мамъ, сiе́ ти́ даю́: во и́мя Иису́са Христа́ Назоре́а воста́ни и ходи́.
И е́мь его́ за десну́ю ру́ку воздви́же: а́бiе же утверди́стѣся его́ плеснѣ́ и гле́знѣ,
и вскочи́въ ста́ и хожда́ше, и вни́де съ ни́ма въ це́рковь, ходя́ и скачя́ и хваля́ Бо́га.
И ви́дѣша его́ вси́ лю́дiе ходя́ща и хва́ляща Бо́га,
зна́ху же его́, я́ко се́й бя́ше, и́же ми́лостыни ра́ди сѣдя́ше при Кра́сныхъ две́рехъ церко́вныхъ: и испо́лнишася чу́да и у́жаса о приключи́вшемся ему́.
[Зач. 8.] Держа́щужеся исцѣлѣ́вшему хромо́му Петра́ и Иоа́нна, притеко́ша къ ни́ма вси́ лю́дiе въ притво́ръ, нарица́емый Соломо́новъ, ужа́сни.
Ви́дѣвъ же Пе́тръ отвѣщава́ше къ лю́демъ: му́жiе Изра́илтяне, что́ чудите́ся о се́мъ, или́ на ны́ что́ взира́ете, я́ко свое́ю ли си́лою или́ благоче́стiемъ сотвори́хомъ его́ ходи́ти?
Бо́гъ Авраа́мовъ и Исаа́ковъ и Иа́ковль, Бо́гъ оте́цъ на́шихъ, просла́ви О́трока Своего́ Иису́са, Его́же вы́ преда́сте, и отверго́стеся Его́ предъ лице́мъ Пила́товымъ, су́ждшу О́ному пусти́ти:
вы́ же Свята́го и Пра́веднаго отверго́стеся, и испроси́сте му́жа убі́йцу да́ти ва́мъ,
Нача́лника же жи́зни уби́сте: Его́же Бо́гъ воскреси́ от ме́ртвыхъ, ему́же мы́ свидѣ́телiе есмы́.
И о вѣ́рѣ и́мене Его́, сего́, его́же ви́дите и зна́ете, утверди́ и́мя Его́: и вѣ́ра, я́же Его́ ра́ди, даде́ ему́ всю́ цѣ́лость сiю́ предъ всѣ́ми ва́ми.
И ны́нѣ, бра́тiе, вѣ́мъ, я́ко по невѣ́дѣнiю сiе́ сотвори́сте, я́коже и кня́зи ва́ши:
Бо́гъ же, я́же предвозвѣсти́ усты́ всѣ́хъ проро́къ Свои́хъ пострада́ти Христу́, испо́лни та́ко.
[Зач. 9.] Пока́йтеся у́бо и обрати́теся, да очи́ститеся от грѣ́хъ ва́шихъ,
я́ко да прiи́дутъ времена́ прохла́дна от лица́ Госпо́дня, и по́слетъ пронарѣче́ннаго ва́мъ Христа́ Иису́са,
Его́же подоба́етъ небеси́ у́бо прiя́ти да́же до лѣ́тъ устрое́нiя всѣ́хъ, я́же глаго́ла Бо́гъ усты́ всѣ́хъ святы́хъ Свои́хъ проро́къ от вѣ́ка.
Моисе́й у́бо ко отце́мъ рече́: я́ко Проро́ка ва́мъ воздви́гнетъ Госпо́дь Бо́гъ ва́шъ от бра́тiи ва́шея, я́ко мене́: Того́ послу́шайте по всему́, ели́ка а́ще рече́тъ къ ва́мъ:
бу́детъ же, вся́ка душа́, я́же а́ще не послу́шаетъ Проро́ка о́наго, потреби́тся от люді́й.
И вси́ же проро́цы от Самуи́ла и и́же по си́хъ, ели́цы глаго́лаша, та́кожде предвозвѣсти́ша дни́ сiя́.
Вы́ есте́ сы́нове проро́къ и завѣ́та, его́же завѣща́ Бо́гъ ко отце́мъ ва́шымъ, глаго́ля ко Авраа́му: и о сѣ́мени твое́мъ возблагословя́тся вся́ оте́чествiя земна́я.
Ва́мъ пе́рвѣе Бо́гъ, воздви́гiй О́трока Своего́ Иису́са, посла́ Его́ благословя́ща ва́съ, во е́же отврати́тися ва́мъ кому́ждо от зло́бъ ва́шихъ.
А Петро та Іван на дев́яту годину молитви йшли разом у храм.
І несено там чоловіка одного, що кривий був з утроби своєї матері.
Його садовили щоденно в воротях храму, що Красними звалися, просити милостині від тих, хто до храму йшов.
Його садовили щоденно в воротях храму, що Красними звалися, просити милостині від тих, хто до храму йшов.
Як побачив же він, що Петро та Іван хочуть у храм увійти, став просити в них милостині.
Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав: Подивися на нас!
І той подивився на них, сподіваючися щось дістати від них.
Та промовив Петро: Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім́я Ісуса Христа Назарянина устань та й ходи!
І, узявши його за правицю, він підвів його.
І хвилі тієї зміцнилися ноги й суглобці його!…
І хвилі тієї зміцнилися ноги й суглобці його!…
І, зірвавшись, він устав та й ходив, і з ними у храм увійшов, ходячи та підскакуючи, і хвалячи Бога!
Народ же ввесь бачив, як ходив він та Бога хвалив.
І пізнали його, що це той, що при Красних воротях храму сидів ради милостині.
І вони переповнились жахом та подивом із того, що сталось йому!
І вони переповнились жахом та подивом із того, що сталось йому!
А тому, що тримався він Петра та Івана, увесь народ зачудований збігся до них на той ґанок, який Соломоновим зветься.
І, побачивши це, промовив Петро до народу: Мужі ізраїльські!
Чого ви дивуєтесь цим, та чого ви на нас позираєте так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благочестям?
Чого ви дивуєтесь цим, та чого ви на нас позираєте так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благочестям?
Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого прославив, Ісуса, Якого ви видали, і відцуралися перед Пилатом, як він присудив був пустити Його.
Але ви відцурались Святого та Праведного, і домагалися видати вам душогубця.
Начальника ж життя ви забили, та Його воскресив Бог із мертвих, чого свідками ми!
І через віру в Ім́я Його вздоровило Ім́я Його того, кого бачите й знаєте.
І віра, що від Нього, принесла йому вздоровлення це перед вами всіма.
І віра, що від Нього, принесла йому вздоровлення це перед вами всіма.
А тепер, браття, знаю, що вчинили ви це з несвідомости, як і ваші начальники.
А Бог учинив так, як Він провіщав був устами Своїх усіх пророків, щоб терпіти Христові.
Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами,
щоб часи відпочинку прийшли від обличчя Господнього, і щоб послав заповідженого вам Ісуса Христа,
що Його небо мусить прийняти аж до часу відновлення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх!
Бо Мойсей провіщав: Господь Бог вам Пророка підійме від ваших братів, як мене;
у всім Його слухайтеся, про що тільки Він вам говоритиме!
у всім Його слухайтеся, про що тільки Він вам говоритиме!
І станеться, що кожна душа, яка не послухала б того Пророка, знищена буде з народу.
Так само всі пророки від Самуїла й наступних, скільки їх говорило, також провіщали ці дні.
Сини ви пророків і того заповіту, що Бог вашим батькам заповів, промовляючи до Авраама: І в насінні твоїм усі народи землі благословлені будуть!
Воскресивши Свого Отрока, Бог послав Його перше до вас, щоб вас поблагословити, щоб кожен із вас відвернувся від злих своїх учинків!
وَصَعِدَ بُطْرُسُ وَيُوحَنَّا مَعًا إِلَى الْهَيْكَلِ فِي سَاعَةِ الصَّلاَةِ التَّاسِعَةِ.
وَكَانَ رَجُلٌ أَعْرَجُ مِنْ بَطْنِ أُمِّهِ يُحْمَلُ، كَانُوا يَضَعُونَهُ كُلَّ يَوْمٍ عِنْدَ بَابِ الْهَيْكَلِ الَّذِي يُقَالُ لَهُ «الْجَمِيلُ» لِيَسْأَلَ صَدَقَةً مِنَ الَّذِينَ يَدْخُلُونَ الْهَيْكَلَ.
فَهذَا لَمَّا رَأَى بُطْرُسَ وَيُوحَنَّا مُزْمِعَيْنِ أَنْ يَدْخُلاَ الْهَيْكَلَ، سَأَلَ لِيَأْخُذَ صَدَقَةً.
فَتَفَرَّسَ فِيهِ بُطْرُسُ مَعَ يُوحَنَّا، وَقَالَ:«انْظُرْ إِلَيْنَا!»
فَلاَحَظَهُمَا مُنْتَظِرًا أَنْ يَأْخُذَ مِنْهُمَا شَيْئًا.
فَقَالَ بُطْرُسُ:«لَيْسَ لِي فِضَّةٌ وَلاَ ذَهَبٌ، وَلكِنِ الَّذِي لِي فَإِيَّاهُ أُعْطِيكَ: بِاسْمِ يَسُوعَ الْمَسِيحِ النَّاصِرِيِّ قُمْ وَامْشِ!».
وَأَمْسَكَهُ بِيَدِهِ الْيُمْنَى وَأَقَامَهُ، فَفِي الْحَالِ تَشَدَّدَتْ رِجْلاَهُ وَكَعْبَاهُ،
فَوَثَبَ وَوَقَفَ وَصَارَ يَمْشِي، وَدَخَلَ مَعَهُمَا إِلَى الْهَيْكَلِ وَهُوَ يَمْشِي وَيَطْفُرُ وَيُسَبِّحُ اللهَ.
وَأَبْصَرَهُ جَمِيعُ الشَّعْبِ وَهُوَ يَمْشِي وَيُسَبِّحُ اللهَ.
وَعَرَفُوهُ أَنَّهُ هُوَ الَّذِي كَانَ يَجْلِسُ لأَجْلِ الصَّدَقَةِ عَلَى بَابِ الْهَيْكَلِ الْجَمِيلِ، فَامْتَلأُوا دَهْشَةً وَحَيْرَةً مِمَّا حَدَثَ لَهُ.
وَبَيْنَمَا كَانَ الرَّجُلُ الأَعْرَجُ الَّذِي شُفِيَ مُتَمَسِّكًا بِبُطْرُسَ وَيُوحَنَّا، تَرَاكَضَ إِلَيْهِمْ جَمِيعُ الشَّعْبِ إِلَى الرِّوَاقِ الَّذِي يُقَالُ لَهُ «رِوَاقُ سُلَيْمَانَ» وَهُمْ مُنْدَهِشُونَ.
فَلَمَّا رَأَى بُطْرُسُ ذلِكَ أَجَابَ الشَّعْبَ:«أَيُّهَا الرِّجَالُ الإِسْرَائِيلِيُّونَ، مَا بَالُكُمْ تَتَعَجَّبُونَ مِنْ هذَا؟ وَلِمَاذَا تَشْخَصُونَ إِلَيْنَا، كَأَنَّنَا بِقُوَّتِنَا أَوْ تَقْوَانَا قَدْ جَعَلْنَا هذَا يَمْشِي؟
إِنَّ إِلهَ إِبْرَاهِيمَ وَإِسْحَاقَ وَيَعْقُوبَ، إِلهَ آبَائِنَا، مَجَّدَ فَتَاهُ يَسُوعَ، الَّذِي أَسْلَمْتُمُوهُ أَنْتُمْ وَأَنْكَرْتُمُوهُ أَمَامَ وَجْهِ بِيلاَطُسَ، وَهُوَ حَاكِمٌ بِإِطْلاَقِهِ.
وَلكِنْ أَنْتُمْ أَنْكَرْتُمُ الْقُدُّوسَ الْبَارَّ، وَطَلَبْتُمْ أَنْ يُوهَبَ لَكُمْ رَجُلٌ قَاتِلٌ.
وَرَئِيسُ الْحَيَاةِ قَتَلْتُمُوهُ، الَّذِي أَقَامَهُ اللهُ مِنَ الأَمْوَاتِ، وَنَحْنُ شُهُودٌ لِذلِكَ.
وَبِالإِيمَانِ بِاسْمِهِ، شَدَّدَ اسْمُهُ هذَا الَّذِي تَنْظُرُونَهُ وَتَعْرِفُونَهُ، وَالإِيمَانُ الَّذِي بِوَاسِطَتِهِ أَعْطَاهُ هذِهِ الصِّحَّةَ أَمَامَ جَمِيعِكُمْ.
«وَالآنَ أَيُّهَا الإِخْوَةُ، أَنَا أَعْلَمُ أَنَّكُمْ بِجَهَالَةٍ عَمِلْتُمْ، كَمَا رُؤَسَاؤُكُمْ أَيْضًا.
وَأَمَّا اللهُ فَمَا سَبَقَ وَأَنْبَأَ بِهِ بِأَفْوَاهِ جَمِيعِ أَنْبِيَائِهِ، أَنْ يَتَأَلَّمَ الْمَسِيحُ، قَدْ تَمَّمَهُ هكَذَا.
فَتُوبُوا وَارْجِعُوا لِتُمْحَى خَطَايَاكُمْ، لِكَيْ تَأْتِيَ أَوْقَاتُ الْفَرَجِ مِنْ وَجْهِ الرَّبِّ.
وَيُرْسِلَ يَسُوعَ الْمَسِيحَ الْمُبَشَّرَ بِهِ لَكُمْ قَبْلُ.
الَّذِي يَنْبَغِي أَنَّ السَّمَاءَ تَقْبَلُهُ، إِلَى أَزْمِنَةِ رَدِّ كُلِّ شَيْءٍ، الَّتِي تَكَلَّمَ عَنْهَا اللهُ بِفَمِ جَمِيعِ أَنْبِيَائِهِ الْقِدِّيسِينَ مُنْذُ الدَّهْرِ.
فَإِنَّ مُوسَى قَالَ لِلآبَاءِ: إِنَّ نَبِيًّا مِثْلِي سَيُقِيمُ لَكُمُ الرَّبُّ إِلهُكُمْ مِنْ إِخْوَتِكُمْ. لَهُ تَسْمَعُونَ فِي كُلِّ مَا يُكَلِّمُكُمْ بِهِ.
وَيَكُونُ أَنَّ كُلَّ نَفْسٍ لاَ تَسْمَعُ لِذلِكَ النَّبِيِّ تُبَادُ مِنَ الشَّعْبِ.
وَجَمِيعُ الأَنْبِيَاءِ أَيْضًا مِنْ صَمُوئِيلَ فَمَا بَعْدَهُ، جَمِيعُ الَّذِينَ تَكَلَّمُوا، سَبَقُوا وَأَنْبَأُوا بِهذِهِ الأَيَّامِ.
أَنْتُمْ أَبْنَاءُ الأَنْبِيَاءِ، وَالْعَهْدِ الَّذِي عَاهَدَ بِهِ اللهُ آبَاءَنَا قَائِلاً لإِبْراهِيمَ: وَبِنَسْلِكَ تَتَبَارَكُ جَمِيعُ قَبَائِلِ الأَرْضِ.
إِلَيْكُمْ أَوَّلاً، إِذْ أَقَامَ اللهُ فَتَاهُ يَسُوعَ، أَرْسَلَهُ يُبَارِكُكُمْ بِرَدِّ كُلِّ وَاحِدٍ مِنْكُمْ عَنْ شُرُورِهِ».
Узбекский
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (еп. Кассиан)
- Рус. (К.П. Победоносцев)
- Arab (JAB)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Belarusian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian (ancient)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Greek (NA, 28)
- Hebrew NT by Delitzsch
- Italian (CEI 1974)
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Latvian
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Tatar
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
- Uzbek
Бир куни Бутрус билан Юҳанно ибодат маҳали – соат учда бирга маъбадга чиқаётган эдилар.
У ерда онадан туғма шол бўлган биров ҳам бор эди. Бу одамни маъбадга кираётганлардан садақа тилаш учун ҳар кун маъбаднинг Гўзал деган дарвозаси ёнига келтириб қўяр эдилар.
У маъбадга кириб келаётган Бутрус билан Юҳаннони кўрибоқ, улардан ҳам садақа сўради.
Бутрус билан Юҳанно эса кўзларини унга тикиб:- Бизларга қара! – дедилар.
У одам улардан бирон нарса олишни умид қилиб, уларга диққат билан қарар эди.
Бутрус унга:- Менда кумуш ва олтин йўқ, аммо ўзимда борини сенга бераман: носиралик Исо Масиҳ номидан сенга айтаман, ўрнингдан туриб юр! – деди-ю,
ўнг қўлидан тутиб, уни оёққа турғизди. Бирданига унинг тиззалари билан тўпиқлари мустаҳкамланиб қолди.
У дик этиб оёққа турди-да, юра бошлади. Худога ҳамд айтиб, ирғиб-сакраб юрганича, улар билан маъбадга кирди.
Бутун халқ эса у одамнинг Худони қандай олқишлаб бораётганини кўрди.
Маъбаднинг Гўзал деган дарвозасида садақа сўраб ўтирадиган одам бунинг ўзи эканини улар пайқагач, у билан юз берган мўъжиза қаршисида ғоят ажабланиб ҳайрон қолдилар.
Соғайган шол Бутрус билан Юҳаннонинг олдидан кетмай тургани учун, бутун халқ ҳайрон бўлиб, уларнинг ҳузурига югуриб келди. У ер Сулаймон равоқи эди.
Бутрус буни кўриб, халққа хитобан: “Эй Исроил эрлари! – деди. – Нима учун бунга ҳайрон бўляпсизлар? Гўё бизлар ўз қудратимиз ёки тақводорлигимиз билан ўша кишини оёққа турғизганимиздек, бизларга нега қараб турибсизлар?
Мана, ота-боболаримизнинг Худоси, Иброҳим, Исҳоқ ва Ёқубнинг Худоси Ўзининг Ўғлони Исони юксалтириб, шон-шарафга сазовор қилган. Сизлар эса Унинг хоинлари бўлдингизлар. Пилат Уни қўйиб юборишга қарор қилганда, Пилатнинг олдида Уни рад қилдингизлар.
Қотил одамнинг сизларга бахш этилишини сўраб, муқаддас ва солиҳ Бўлганни рад қилдингизлар.
Ҳа, Ҳаёт Соҳибини ўлдирдингизлар. Бироқ Худо Уни тирилтирди ва биз бунга гувоҳмиз.
Бу сизлар кўрган ва билган одам эса Исонинг исми ҳақи, Унинг исмига ишониш сабабли олдингизда соппа-соғ турибди. Ҳаммангизнинг кўз ўнгингизда бу одамга шифо берган нарса – Исо номидан қилинган эътиқоддир.
Энди биродарлар, бошлиқларингиз каби сизлар ҳам бу ишни билмасдан қилганингизни биламан.
Худо-ку барча пайғамбарлар оғзи ила Масиҳнинг азоб чекишини олдиндан хабар қилган эди ва Ўз сўзини ана шу йўсинда бажо келтирди.
Шундай қилиб, гуноҳларингизнинг ўчирилиши учун тавба қилинглар ва Худога илтижо этинглар,
токи Худо сизларга фароғат кунларини бахш этсин ва азалдан тайинлаган Исо Масиҳни олдингизга юборсин.
Гарчи, Худо қадимдан бери муқаддас пайғамбарлар оғзи билан билдирган борлиқни тузатиш вақти бўлмагунга қадар, У осмонда қолиши керакдир.
Мусо пайғамбар ота-боболаримизга гапириб деган: “Раббингиз бўлган Худованд сизларга биродарларингиз орасидан мен каби бир Пайғамбар зоҳир қилгай. Бутун ишларда сизларга нимаики гапирса, Унга қулоқ солингизлар.
Ўша Пайғамбарга қулоқ солмаган ҳар бир жон ўз халқи орасидан қириб ташлангай”.
Шунингдек, Шомуил пайғамбардан бошлаб, ундан кейин гапирган бутун пайғамбарлар ҳам бу кунларга қарата башорат қилганлар.
Сизлар эса пайғамбарлар ворислари, Худо ота-боболарингиз билан қилган аҳднинг ворисларисизлар. Худо: “Ер юзидаги барча халқлар сенинг наслингдан барака топадилар”, – деб Иброҳим билан аҳд тузган эди.
Шундай қилиб, Худо ҳар бирингизни ёвуз ишларингиздан қайтариб, баракали қилай, деб Ўзининг Ўғлони Исони тирилтирди ва биринчи галда сизларга юборди”.