Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
17:4
17:6
17:7
17:9
17:10
17:11
17:13
17:17
17:18
см.:Откр.16:19;
И прiи́де еди́нъ от седми́ А́нгелъ иму́щихъ се́дмь фiа́лъ, и глаго́ла со мно́ю, глаго́ля ми́: прiиди́, да покажу́ ти су́дъ любодѣ́йцы вели́кiя, сѣдя́щiя на вода́хъ мно́гихъ:
съ не́юже любодѣ́яша ца́рiе зе́мстiи, и упи́шася живу́щiи на земли́ от вина́ любодѣя́нiя ея́.
И веде́ мя въ пу́сто мѣ́сто ду́хомъ: и ви́дѣхъ жену́ сѣдя́щу на звѣ́ри червле́нѣ, испо́лненѣмъ име́нъ ху́лныхъ, и́же имѣ́яше гла́въ се́дмь и рого́въ де́сять.
И жена́ бѣ́ облечена́ въ порфи́ру и червлени́цу, и позлащена́ зла́томъ и ка́менiемъ драги́мъ и би́серомъ, иму́щи ча́шу зла́ту въ руцѣ́ свое́й по́лну ме́рзости и скве́рнъ любодѣя́нiя ея́:
и на челѣ́ ея́ напи́сано и́мя: та́йна, Вавило́нъ вели́кiй, ма́ти любодѣ́йцамъ и ме́рзостемъ зе́мскимъ.
И ви́дѣхъ жену́ пiя́ну кровьми́ святы́хъ и кровьми́ свидѣ́телей Иису́совыхъ, и диви́хся, ви́дѣвъ ю́, ди́вомъ вели́кимъ.
И рече́ ми А́нгелъ: что́ диви́шися? А́зъ ти́ реку́ та́йну жены́ [сея́] и звѣ́ря нося́щаго ю́, се́дмь гла́въ иму́ща и рого́въ де́сять.
Звѣ́рь, его́же ви́дѣлъ еси́, бѣ́, и нѣ́сть, и и́мать взы́ти от бе́здны, и въ па́губу по́йдетъ: и удивя́тся живу́щiи на земли́, и́мже имена́ не напи́сана су́ть въ кни́гу живо́тную от сложе́нiя мíра, ви́дяще, я́ко звѣ́рь бѣ́, и нѣ́сть, и преста́ {ви́дяще звѣ́ря, и́же бѣ́, и нѣ́сть, и предста́нетъ}.
Здѣ́ у́мъ, и́же и́мать му́дрость. Се́дмь гла́въ го́ры су́ть се́дмь, идѣ́же жена́ сѣди́тъ на ни́хъ,
и ца́рiе се́дмь су́ть: пя́ть и́хъ па́ло, и еди́нъ е́сть, [а] другі́й еще́ не прiи́де: и егда́ прiи́детъ, ма́ло ему́ е́сть пребы́ти {подоба́етъ бы́ти}.
И звѣ́рь, и́же бѣ́ и нѣ́сть, и то́й осмы́й е́сть, и от седми́хъ е́сть, и въ па́губу и́детъ.
И де́сять рого́въ, я́же ви́дѣлъ еси́, де́сять царе́й су́ть, и́же ца́рства еще́ не прiя́ша, но о́бласть я́ко ца́рiе на еди́нъ ча́съ прiи́мутъ со звѣ́ремъ.
Сі́и еди́ну во́лю и́мутъ, и си́лу и о́бласть свою́ звѣ́рю даду́тъ:
сі́и со А́гнцемъ бра́нь сотворя́тъ, и А́гнецъ побѣди́тъ я́, я́ко Госпо́дь господе́мъ е́сть и Ца́рь царе́мъ: и су́щiи съ Ни́мъ зва́ннiи и избра́ннiи и вѣ́рни.
И глаго́ла ми́: во́ды, я́же еси́ ви́дѣлъ, идѣ́же любодѣ́йца сѣди́тъ, лю́дiе и наро́ди су́ть, и племена́ и язы́цы.
И де́сять рого́въ, я́же ви́дѣлъ еси́ на звѣ́ри, сі́и любодѣ́йцу возненави́дятъ, и запустѣ́вшу сотворя́тъ ю́ и на́гу, и пло́ть ея́ снѣдя́тъ, и сожгу́тъ ю́ огне́мъ:
Бо́гъ бо да́лъ е́сть въ сердца́ и́хъ, сотвори́ти во́лю Его́, и сотвори́ти еди́ну во́лю, и да́ти ца́рство свое́ звѣ́рю, до́ндеже сконча́ются глаго́лы Бо́жiи.
И жена́, ю́же ви́дѣлъ еси́, гра́дъ е́сть вели́кiй, и́же и́мать ца́рство надъ цари́ земны́ми.
καὶ ἦλθεν εἷς ἐκ τῶν ἑπτὰ ἀγγέλων τῶν ἐχόντων τὰς ἑπτὰ φιάλας καὶ ἐλάλησεν μετ᾿ ἐμοῦ λέγων δεῦρο δείξω σοι τὸ κρίμα τῆς πόρνης τῆς μεγάλης τῆς καθημένης ἐπὶ ὑδάτων πολλῶν
μεθ᾿ ἧς ἐπόρνευσαν οἱ βασιλεῖς τῆς γῆς καὶ ἐμεθύσθησαν οἱ κατοικοῦντες τὴν γῆν ἐκ τοῦ οἴνου τῆς πορνείας αὐτῆς
καὶ ἀπήνεγκέν με εἰς ἔρημον ἐν πνεύματι καὶ εἶδον γυναῖκα καθημένην ἐπὶ θηρίον κόκκινον γέμοντα ὀνόματα βλασφημίας ἔχων κεφαλὰς ἑπτὰ καὶ κέρατα δέκα
καὶ ἡ γυνὴ ἦν περιβεβλημένη πορφυροῦν καὶ κόκκινον καὶ κεχρυσωμένη χρυσίῳ καὶ λίθῳ τιμίῳ καὶ μαργαρίταις ἔχουσα ποτήριον χρυσοῦν ἐν τῇ χειρὶ αὐτῆς γέμον βδελυγμάτων καὶ τὰ ἀκάθαρτα τῆς πορνείας αὐτῆς
καὶ ἐπὶ τὸ μέτωπον αὐτῆς ὄνομα γεγραμμένον μυστήριον Βαβυλὼν ἡ μεγάλη ἡ μήτηρ τῶν πορνῶν καὶ τῶν βδελυγμάτων τῆς γῆς
καὶ εἶδον τὴν γυναῖκα μεθύουσαν ἐκ τοῦ αἵματος τῶν ἁγίων καὶ ἐκ τοῦ αἵματος τῶν μαρτύρων Ἰησοῦ καὶ ἐθαύμασα ἰδὼν αὐτὴν θαῦμα μέγα
καὶ εἶπέν μοι ὁ ἄγγελος διὰ τί ἐθαύμασας ἐγὼ ἐρῶ σοι τὸ μυστήριον τῆς γυναικὸς καὶ τοῦ θηρίου τοῦ βαστάζοντος αὐτήν τοῦ ἔχοντος τὰς ἑπτὰ κεφαλὰς καὶ τὰ δέκα κέρατα
τὸ θηρίον ὃ εἶδες ἦν καὶ οὐκ ἔστιν καὶ μέλλει ἀναβαίνειν ἐκ τῆς ἀβύσσου καὶ εἰς ἀπώλειαν ὑπάγει καὶ θαυμασθήσονται οἱ κατοικοῦντες ἐπὶ τῆς γῆς ὧν οὐ γέγραπται τὸ ὄνομα ἐπὶ τὸ βιβλίον τῆς ζωῆς ἀπὸ καταβολῆς κόσμου βλεπόντων τὸ θηρίον ὅτι ἦν καὶ οὐκ ἔστιν καὶ παρέσται
ὧδε ὁ νοῦς ὁ ἔχων σοφίαν αἱ ἑπτὰ κεφαλαὶ ἑπτὰ ὄρη εἰσίν ὅπου ἡ γυνὴ κάθηται ἐπ᾿ αὐτῶν καὶ βασιλεῖς ἑπτά εἰσιν
οἱ πέντε ἔπεσαν ὁ εἷς ἔστιν ὁ ἄλλος οὔπω ἦλθεν καὶ ὅταν ἔλθῃ ὀλίγον αὐτὸν δεῖ μεῖναι
καὶ τὸ θηρίον ὃ ἦν καὶ οὐκ ἔστιν καὶ αὐτὸς ὄγδοός ἐστιν καὶ ἐκ τῶν ἑπτά ἐστιν καὶ εἰς ἀπώλειαν ὑπάγει
καὶ τὰ δέκα κέρατα ἃ εἶδες δέκα βασιλεῖς εἰσιν οἵτινες βασιλείαν οὔπω ἔλαβον ἀλλὰ ἐξουσίαν ὡς βασιλεῖς μίαν ὥραν λαμβάνουσιν μετὰ τοῦ θηρίου
οὗτοι μίαν γνώμην ἔχουσιν καὶ τὴν δύναμιν καὶ ἐξουσίαν αὐτῶν τῷ θηρίῳ διδόασιν
οὗτοι μετὰ τοῦ ἀρνίου πολεμήσουσιν καὶ τὸ ἀρνίον νικήσει αὐτούς ὅτι κύριος κυρίων ἐστὶν καὶ βασιλεὺς βασιλέων καὶ οἱ μετ᾿ αὐτοῦ κλητοὶ καὶ ἐκλεκτοὶ καὶ πιστοί
καὶ λέγει μοι τὰ ὕδατα ἃ εἶδες οὗ ἡ πόρνη κάθηται λαοὶ καὶ ὄχλοι εἰσὶν καὶ ἔθνη καὶ γλῶσσαι
καὶ τὰ δέκα κέρατα ἃ εἶδες καὶ τὸ θηρίον οὗτοι μισήσουσιν τὴν πόρνην καὶ ἠρημωμένην ποιήσουσιν αὐτὴν καὶ γυμνήν καὶ τὰς σάρκας αὐτῆς φάγονται καὶ αὐτὴν κατακαύσουσιν ἐν πυρί
ὁ γὰρ θεὸς ἔδωκεν εἰς τὰς καρδίας αὐτῶν ποιῆσαι τὴν γνώμην αὐτοῦ καὶ ποιῆσαι μίαν γνώμην καὶ δοῦναι τὴν βασιλείαν αὐτῶν τῷ θηρίῳ ἄχρι τελεσθήσονται οἱ λόγοι τοῦ θεοῦ
καὶ ἡ γυνὴ ἣν εἶδες ἔστιν ἡ πόλις ἡ μεγάλη ἡ ἔχουσα βασιλείαν ἐπὶ τῶν βασιλέων τῆς γῆς
Узбекский
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (еп. Кассиан)
- Рус. (К.П. Победоносцев)
- Arab (JAB)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Belarusian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (KJV)
- English (NRSV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian (ancient)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Greek (NA, 28)
- Hebrew NT by Delitzsch
- Italian (CEI 1974)
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Latvian
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
- Uzbek
Етти косали етти фариштадан бири келиб, менга шундай деди: “Бу ёққа келгин, кўп сувлар бўйида ўтирган буюк фоҳишага чиқарилган ҳукмни сенга кўрсатаман.
Ер юзи шоҳлари у билан фаҳш қиларди, ер юзида яшаётганлар унинг зино шаробидан маст бўлардилар”.
Бундан кейин фаришта мени Илоҳий Руҳ таъсирида чўлга олиб келди. У ерда етти бошли, ўн шохли, куфрона номлар билан тўлиб-тошган қип-қизил бир ҳайвон устига минган хотинни кўрдим.
Хотин қип-қизил, арғувон кийимда, олтин, жавоҳирот, марваридлар билан безанган эди. Унинг қўлида ифлосликлар билан, зино ҳаромликлари билан тўлиб-тошган олтин коса бор эди.
Хотиннинг пешанасида унинг исми ёзилган эди: “Сир: буюк Бобил – ер юзи фоҳишалари ва ҳаромликлари онасидир”.
Хотин Худо азизлари қонидан, Исо шоҳидлари қонидан маст бўлганини кўрдим. Уни кўриб, ғоят даражада ҳайрон бўлдим.
Фаришта менга деди: “Нима учун ҳайратга тушдинг? Мен сенга хотиннинг ва уни кўтариб юрган етти бошли, ўн шохли ҳайвоннинг сирини айтиб бераман.
Ана, сен кўрган ҳайвон бор эди, энди йўқ. У кўп ўтмай тубсизлик қаъридан чиқиб, ҳалокатга йўлиқади. Ер юзида яшаётган ва дунё яратилгандан буён ҳаёт китобига ёзилмаган барча одамлар ҳайвонни кўриб, ҳайрон қоладилар. Чунки у бор эди, ҳозир йўқ, аммо яна келади.
Буни англамоқ учун ўткир ақлу идрок даркор. Етти бош – хотин устида ўтирган етти тоғдир.
Шу билан бирга етти подшоҳдир. Буларнинг бештаси маҳв бўлди, биттаси қолди, бошқаси эса ҳали келган эмас; у келганда ҳам кўп вақт турмайди.
Илгари бор, ҳозир йўқ ҳайвон эса етти подшоҳдан бири бўла туриб, саккизинчисидир, у ҳалокатга йўлиқади.
Сен кўрган ўнта шох – ўн подшоҳ демакдир. Улар ҳали салтанатни қўлга олган эмас. Улар ҳайвон билан бирга подшоҳ бўлиб, бир соат ҳокимлик қиладилар.
Булар бир фикрда бўлиб, қудратни ва салтанатни ҳайвонга топширадилар.
Улар Қўзи билан жанг қиладилар, аммо Қўзи уларни енгиб чиқади. Чунки Қўзи ҳокимларнинг Ҳокими – Шоҳаншоҳдир. У билан бирга бўлганлар эса даъват этилганлар, танланганлар, содиқ қолганлардир”.
Фаришта менга яна шундай деди: “Фоҳиша ўтирган, сен кўрган сувлар – элу халқ, миллатлар, элатлар ва тиллардир.
Сен кўрган ҳайвондаги ўнта шох фоҳишадан нафратланадилар. Уни яланғочлаб, барбод қиладилар, гўштини бурдалаб ейдилар, ўзини эса ўтда ёндирадилар.
Чунки Худо Ўзининг иродасини бажаришни уларнинг дилига солган. Шундай қилиб, Худонинг каломлари бажо келмагунга қадар, улар бир жон, бир тан бўлиб, ўз ҳукмронликларини ҳайвонга топширадилар.
Сен кўрган хотин – ер юзи подшоҳлари устидан ҳукмронлик қиладиган буюк шаҳардир”.