Въ лѣ́то тре́тiе ки́ра царя́ пе́рсскаго, сло́во откры́ся данiи́лу, ему́же прозва́ся и́мя Валтаса́ръ: и́стинно же сло́во и си́ла вели́ка и ра́зумъ даде́ся ему́ въ видѣ́нiи.

Въ ты́я дни́ а́зъ данiи́лъ бѣ́хъ рыда́я три́ седми́цы дні́й:

хлѣ́ба вожделѣ́ннаго не ядо́хъ, и мя́со и вино́ не вни́де во уста́ моя́, и ма́стiю не пома́захся до исполненiя трiе́хъ седми́цъ дні́й.

Въ де́нь два́десять четве́ртый пе́рваго ме́сяца а́зъ бѣ́хъ бли́зъ рѣки́ вели́кiя, я́же е́сть Ти́гръ еддеке́ль,

и воздвиго́хъ о́чи мои́ и ви́дѣхъ, и се́, му́жъ еди́нъ облече́нъ въ ри́зу льня́ну, и чре́сла его́ препоя́сана зла́томъ свѣ́тлымъ:

тѣ́ло же его́ а́ки Ѳарси́съ, лице́ же его́ а́ки зрѣ́нiе мо́лнiи, о́чи же его́ а́ки свѣщы́ о́гнены, и мы́шцы его́ и го́лени а́ки зра́къ мѣ́ди блеща́щiяся, гла́съ же слове́съ его́ а́ки гла́съ наро́да.

И ви́дѣхъ а́зъ данiи́лъ еди́нъ явле́нiе, а му́жiе, и́же со мно́ю, не ви́дѣша явле́нiя, но у́жасъ вели́кiй нападе́ на ни́хъ, и отбѣ́гнуша во стра́сѣ.

А́зъ же оста́хъ еди́нъ и ви́дѣхъ явле́нiе вели́кое сiе́, и не оста́ во мнѣ́ крѣ́пость, и сла́ва моя́ обрати́ся въ разсы́панiе, и не удержа́хъ крѣ́пости.

И слы́шахъ гла́съ слове́съ его́. И внегда́ слы́шахъ, бѣ́хъ сокруше́нъ, лице́ же мое́ на земли́:

и се́, рука́ прикаса́ющися мнѣ́, и возста́ви мя́ на колѣ́на моя́ и на дла́ни ру́къ мои́хъ.

И рече́ ко мнѣ́: данiи́ле, му́жу жела́нiй, разумѣ́й во словесѣ́хъ си́хъ, я́же а́зъ глаго́лю къ тебѣ́, и стани́ на стоя́нiи свое́мъ, я́ко ны́нѣ по́сланъ е́смь къ тебѣ́. И егда́ возглаго́ла сло́во сiе́ ко мнѣ́, воста́хъ тре́петенъ.

И рече́ ко мнѣ́: не бо́йся, данiи́ле, я́ко от пе́рваго дне́, въ о́ньже по́далъ еси́ се́рдце твое́, е́же разумѣ́ти и труди́тися предъ Го́сподемъ Бо́гомъ твои́мъ, услы́шана бы́ша словеса́ твоя́, а́зъ же прiидо́хъ во словесѣ́хъ твои́хъ:

кня́зь же ца́рства пе́рсскаго стоя́ше проти́ву мнѣ́ два́десять и еди́нъ де́нь: и се́ Михаи́лъ еди́нъ от старѣ́йшинъ пе́рвыхъ прiи́де помощи́ мнѣ́, и того́ оста́вихъ та́мо со кня́земъ ца́рства пе́рсскаго,

и прiидо́хъ сказа́ти тебѣ́, ели́ка сря́щутъ люді́й твои́хъ въ послѣ́днiя дни́, я́ко еще́ видѣ́нiе на дни́.

И егда́ глаго́ла со мно́ю по словесе́мъ си́мъ, да́хъ лице́ мое́ на зе́млю и умили́хся.

И се́, а́ки подо́бiе сы́на человѣ́ча прикосну́ся устна́мъ мои́мъ, и отверзо́хъ уста́ моя́ и глаго́лахъ, и рѣ́хъ ко стоя́щему предо мно́ю: го́споди, въ видѣ́нiи твое́мъ обрати́ся утро́ба моя́ во мнѣ́, и не имѣ́хъ си́лы:

и ка́ко возмо́жетъ ра́бъ тво́й го́споди, глаго́лати съ го́сподемъ си́мъ мои́мъ? а́зъ бо изнемого́хъ, и отны́нѣ не ста́нетъ во мнѣ́ крѣ́пость, [си́ла бо] и дыха́нiе не оста́ во мнѣ́.

И приложи́, и прикосну́ся мнѣ́ я́ко зра́къ человѣ́чь, и укрѣпи́ мя,

и рече́ ми: не бо́йся, му́жу жела́нiй, ми́ръ тебѣ́: мужа́йся и крѣпи́ся. И егда́ глаго́ла со мно́ю, укрѣпи́хся и рѣ́хъ: да глаго́летъ госпо́дь мо́й, я́ко укрѣпи́лъ мя́ еси́.

И рече́: вѣ́си ли, почто́ прiидо́хъ къ тебѣ́? и ны́нѣ возвращу́ся, е́же ра́тися со кня́земъ пе́рсскимъ: а́зъ же исхожда́хъ, кня́зь же е́ллинскiй грядя́ше:

но да возвѣшу́ ти вчине́ное въ писа́нiи и́стины, и нѣ́сть ни еди́наго помога́ющаго со мно́ю о си́хъ, но то́чiю Михаи́лъ кня́зь ва́шъ.

Французский (LSG)

La troisième année de Cyrus, roi de Perse, une parole fut révélée à Daniel, qu'on nommait Beltschatsar. Cette parole, qui est véritable, annonce une grande calamité. Il fut attentif à cette parole, et il eut l'intelligence de la vision.

En ce temps-là, moi, Daniel, je fus trois semaines dans le deuil.

Je ne mangeai aucun mets délicat, il n'entra ni viande ni vin dans ma bouche, et je ne m'oignis point jusqu'à ce que les trois semaines fussent accomplies.

Le vingt-quatrième jour du premier mois, j'étais au bord du grand fleuve qui est Hiddékel.

Je levai les yeux, je regardai, et voici, il y avait un homme vêtu de lin, et ayant sur les reins une ceinture d'or d'Uphaz.

Son corps était comme de chrysolithe, son visage brillait comme l'éclair, ses yeux étaient comme des flammes de feu, ses bras et ses pieds ressemblaient à de l'airain poli, et le son de sa voix était comme le bruit d'une multitude.

Moi, Daniel, je vis seul la vision, et les hommes qui étaient avec moi ne la virent point, mais ils furent saisis d'une grande frayeur, et ils prirent la fuite pour se cacher.

Je restai seul, et je vis cette grande vision; les forces me manquèrent, mon visage changea de couleur et fut décomposé, et je perdis toute vigueur.

J'entendis le son de ses paroles; et comme j'entendais le son de ses paroles, je tombai frappé d'étourdissement, la face contre terre.

Et voici, une main me toucha, et secoua mes genoux et mes mains.

Puis il me dit: Daniel, homme bien-aimé, sois attentif aux paroles que je vais te dire, et tiens-toi debout à la place où tu es; car je suis maintenant envoyé vers toi. Lorsqu'il m'eut ainsi parlé, je me tins debout en tremblant.

Il me dit: Daniel, ne crains rien; car dès le premier jour où tu as eu à coeur de comprendre, et de t'humilier devant ton Dieu, tes paroles ont été entendues, et c'est à cause de tes paroles que je viens.

Le chef du royaume de Perse m'a résisté vingt et un jours; mais voici, Micaël, l'un des principaux chefs, est venu à mon secours, et je suis demeuré là auprès des rois de Perse.

Je viens maintenant pour te faire connaître ce qui doit arriver à ton peuple dans la suite des temps; car la vision concerne encore ces temps-là.

Tandis qu'il m'adressait ces paroles, je dirigeai mes regards vers la terre, et je gardai le silence.

Et voici, quelqu'un qui avait l'apparence des fils de l'homme toucha mes lèvres. J'ouvris la bouche, je parlai, et je dis à celui qui se tenait devant moi: Mon seigneur, la vision m'a rempli d'effroi, et j'ai perdu toute vigueur.

Comment le serviteur de mon seigneur pourrait-il parler à mon seigneur? Maintenant les forces me manquent, et je n'ai plus de souffle.

Alors celui qui avait l'apparence d'un homme me toucha de nouveau, et me fortifia.

Puis il me dit: Ne crains rien, homme bien-aimé, que la paix soit avec toi! courage, courage! Et comme il me parlait, je repris des forces, et je dis: Que mon seigneur parle, car tu m'as fortifié.

Il me dit: Sais-tu pourquoi je suis venu vers toi? Maintenant je m'en retourne pour combattre le chef de la Perse; et quand je partirai, voici, le chef de Javan viendra.

Mais je veux te faire connaître ce qui est écrit dans le livre de la vérité. Personne ne m'aide contre ceux-là, excepté Micaël, votre chef.

Украинский (Огієнко)

Языки

За третього року Кіра, перського царя, було відкрите слово Даниїлові, що звався ім́ям Валтасар, а слово це правда та великий труд;
і він зрозумів те слово, і мав зрозуміння того видіння.

Тими днями я, Даниїл, був у жалобі три тижні часу.

Любої страви я не їв, а м́ясо й вино не входило до моїх уст, і намащуватися не намащувався я аж до виповнення цих трьох тижнів часу.

А двадцятого й четвертого дня першого місяця та був я при великій річці, це Хіддекел.

І звів я свої очі та й побачив, аж ось один чоловік, одягнений у льняну одіж, а стегна його оперезані золотом з Уфазу.

А тіло його як топаз, а обличчя його як вид блискавки, а очі його як огняне полум́я, а рамена його та ноги його ніби блискуча мідь, а звук слів його як гук натовпу.

А я, Даниїл, сам бачив це видіння, а люди, що були разом зо мною, не бачили цього видіння, але велике тремтіння спало на них, і вони повтікали в укриття.

А я зостався сам, і бачив це велике видіння, і не зосталося в мені сили, а краса обличчя мого змінилася й знищилася, і я не задержав у собі сили…

І почув я голос його слів.
А як почув я голос його слів, то я зомлів, і припав своїм обличчям до землі.

І ось рука доторкнулася до мене, і звела мене на коліна мої та на долоні моїх рук.

І сказав він до мене: Даниїле, мужу любий, зрозумій ті слова, що я скажу тобі, і стань на своєму місці, бо тепер я посланий до тебе!
А коли він говорив зо мною це слово, устав я й тремтів.

А він промовив до мене: Не бійся, Даниїле, бо від першого дня, коли ти дав своє серце, щоб зрозуміти видіння, і щоб упокоритися перед лицем твого Бога, були почуті слова твої, і я прийшов ради твоїх слів.

Але князь перського царства стояв проти мене двадцять і один день, і ось Михаїл, один із перших начальників, прийшов допомогти мені, а я позоставив його там при начальниках перських царів.

І прийшов я, щоб ти зрозумів, що станеться твоєму народові в кінці днів, бо це видіння ще на наступні дні.

А коли він говорив зо мною оці слова, я схилив своє обличчя до землі, і занімів.

І ось хтось, як подоба до людських синів, доторкнувся до губ моїх, і я відкрив свої уста, і говорив та й сказав тому, хто стояв передо мною: Мій пане, у цьому видінні обернулися на мене болі мої, і я не задержав сили в собі.

І як може цей раб мого пана говорити з оцим моїм паном, коли в мені тепер нема сили, і не залишилося й духу?

І знов доторкнувся до мене хтось, як вид людини, і зміцнив мене,

та й сказав: Не бійся, любий мужу, мир тобі!
Будь міцний і будь сильний!
А коли він говорив зо мною, я зміцнився й сказав: Нехай говорить мій пан, бо я зміцнився!

І він сказав: Чи ти знаєш, чого я до тебе прийшов?
Та тепер я вертаюсь, щоб воювати з перським князем, а коли вийду, то ось прийде грецький князь.

Але об́являю тобі записане в книзі правди.
І немає нікого, хто зміцняв би мене проти них, окрім вашого князя Михаїла.