Отвѣща́ же ца́рь халде́омъ и рече́: сло́во отступи́ло е́сть от мене́: а́ще у́бо не возвѣстите́ ми́ сна́ и сказа́нiя его́, въ па́губу бу́дете, и до́мове ва́ши разгра́бятся:

а́ще же со́нъ и сказа́нiе его́ возвѣстите́ мнѣ́, дая́нiя и да́ры и че́сть мно́гу прiи́мете от мене́: то́чiю со́нъ и сказа́нiе его́ возвѣсти́те мнѣ́.

И отвѣща́ша второ́е и рѣ́ша: ца́рь да повѣ́сть со́нъ рабо́мъ свои́мъ, и сказа́нiе его́ возвѣсти́мъ ему́.

И отвѣща́ ца́рь и рече́: пои́стиннѣ вѣ́мъ а́зъ, я́ко вре́мя вы́ [то́чiю] искупу́ете, поне́же ви́дите, я́ко отступи́ло е́сть сло́во от мене́:

а́ще у́бо сна́ не возвѣстите́ мнѣ́, вѣ́мъ, я́ко сло́во ло́жно и растлѣ́нно совѣща́стеся рещи́ предо мно́ю, до́ндеже вре́мя мине́тъ: со́нъ мо́й повѣ́дите мнѣ́, и увѣ́мъ, я́ко и сказа́нiе его́ возвѣстите́ мнѣ́.

Отвѣща́ша же па́ки халде́е предъ царе́мъ и рѣ́ша: нѣ́сть человѣ́ка на земли́, и́же сло́во царе́во возмо́жетъ возвѣсти́ти, я́ко вся́къ ца́рь вели́кiй и кня́зь не вопроша́етъ сицева́го словесе́ обая́теля, волхва́ и халде́а:

поне́же сло́во, его́же вопроша́етъ ца́рь, тя́жко, и нѣ́сть друга́го, и́же возвѣсти́тъ е́ предъ царе́мъ, но то́чiю бо́зи, и́хже нѣ́сть житiе́ со вся́кою пло́тiю.

Тогда́ ца́рь въ я́рости и во гнѣ́вѣ мно́зѣ рече́ погуби́ти вся́ му́дрыя вавило́нскiя.

И изы́де повелѣ́нiе, и му́дрiи убива́хуся: и взыска́ша данiи́ла и друго́въ его́ уби́ти я́.

Тогда́ данiи́лъ отвѣща́ совѣ́тъ и ра́зумъ Арiо́ху архимаги́ру ца́рску, и́же изы́де уби́ти му́дрыхъ Вавило́нскихъ,

и вопроша́ше и́ глаго́ля: кня́же царе́въ, о чесо́мъ изы́де изрѣче́нiе безсту́дное от лица́ царе́ва? Возвѣсти́ же Арiо́хъ сло́во данiи́лу.

Данiи́лъ же вни́де и моли́ царя́, я́ко да вре́мя да́стъ ему́, и сказа́нiе его́ возвѣсти́тъ царю́.

И вни́де данiи́лъ въ до́мъ сво́й и возвѣсти́ сло́во Ана́нiи и аза́рiи и Мисаи́лу, друго́мъ свои́мъ:

и щедро́тъ проша́ху у Бо́га небе́снаго о та́йнѣ се́й, я́ко да не поги́бнутъ данiи́лъ и дру́зiе его́ со про́чiими му́дрыми Вавило́нскими.

Тогда́ данiи́лу во снѣ́ но́щiю та́йна откры́ся: и благослови́ данiи́лъ Бо́га небе́снаго

и рече́: бу́ди и́мя Го́спода Бо́га благослове́но от вѣ́ка и до вѣ́ка, я́ко прему́дрость и смы́слъ и крѣ́пость его́ е́сть,

и то́й премѣня́етъ времена́ и лѣ́та, поставля́етъ цари́ и преставля́етъ, дая́й прему́дрость му́дрымъ и ра́зумъ вѣ́дущымъ смышле́нiе:

то́й открыва́етъ глубо́кая и сокрове́нная, свѣ́дый су́щая во тмѣ́ и свѣ́тъ съ ни́мъ е́сть:

тебѣ́, Бо́же отце́въ мои́хъ, исповѣ́даюся и хвалю́, я́ко прему́дрость и си́лу да́лъ ми́ еси́ и возвѣсти́лъ ми́ еси́, я́же проси́хомъ у тебе́, и видѣ́нiе царе́во возвѣсти́лъ ми́ еси́.

И прiи́де данiи́лъ ко Арiо́ху его́же приста́ви ца́рь погуби́ти му́дрыя Вавило́нскiя, и рече́ ему́: му́дрыхъ Вавило́нскихъ не погубля́й, но введи́ мя предъ царя́, и сказа́нiе сна́ возвѣшу́ ему́.

Тогда́ Арiо́хъ съ потща́нiемъ введе́ данiи́ла предъ царя́ и рече́ ему́: обрѣто́хъ му́жа от плѣ́нникъ жидо́вскихъ, и́же сказа́нiе царю́ возвѣсти́тъ.

И отвѣща́ ца́рь и рече́ данiи́лу, ему́же и́мя Валтаса́ръ: мо́жеши ли ми́ возвѣсти́ти со́нъ, его́же ви́дѣхъ, и сказа́нiе его́?

И отвѣща́ данiи́лъ предъ царе́мъ и рече́: та́йны, ея́же ца́рь вопроша́етъ, нѣ́сть му́дрыхъ, волхво́въ, ниже́ обая́телей газари́новъ [си́ла] возвѣсти́ти царю́:

но е́сть Бо́гъ на небе́си открыва́яй та́йны и возвѣсти́ царю́ Навуходоно́сору, и́мже подоба́етъ бы́ти въ послѣ́днiя дни́. Со́нъ тво́й и видѣ́нiе главы́ твоея́ на ло́жи твое́мъ сiе́ е́сть, царю́:

помышле́нiя твоя́ на ло́жи твое́мъ взыдо́ша, чесому́ подоба́етъ бы́ти по си́хъ, и открыва́яй та́йны яви́ тебѣ́, и́мже подоба́етъ бы́ти:

и мнѣ́ не прему́дростiю су́щею во мнѣ́ па́че всѣ́хъ живу́щихъ та́йна сiя́ откры́ся, но ра́ди того́, я́ко да возвѣщу́ сказа́нiе царю́, да уразумѣ́еши размышле́нiя се́рдца твоего́.

Ты́, царю́ ви́дѣлъ еси́: и се́, тѣ́ло еди́но, ве́лiе тѣ́ло о́но, и обли́чiе его́ высоко́, стоя́що предъ лице́мъ твои́мъ, и о́бразъ его́ стра́шенъ:

тѣ́ло, его́же глава́ от зла́та чи́ста, ру́цѣ и пе́рси и мы́шцы его́ сре́бряны, чре́во и сте́гна мѣ́дяна,

го́лени желѣ́зны, но́зѣ, ча́сть у́бо нѣ́кая желѣ́зна и ча́сть нѣ́кая скуде́льна:

ви́дѣлъ еси́, до́ндеже отто́ржеся ка́мень от горы́ безъ ру́къ, и уда́ри тѣ́ло въ но́зѣ желѣ́зны и скуде́льны, и истни́ и́хъ до конца́:

тогда́ сотро́шася вку́пѣ скуде́ль, желѣ́зо, мѣ́дь, сребро́ и зла́то, и бы́сть я́ко пра́хъ от гумна́ лѣ́тня: и взя́тъ я́ премно́гiй вѣ́тръ, и мѣ́сто не обрѣ́теся и́мъ: ка́мень же порази́вый тѣ́ло бы́сть гора́ вели́ка и напо́лни всю́ зе́млю.

Се́й е́сть со́нъ, а сказа́нiе его́ рече́мъ предъ царе́мъ.

Ты́, царю́, ца́рь царе́й, ему́же Бо́гъ небе́сный ца́рство даде́ крѣ́пко и держа́вно и че́стно:

во вся́цѣмъ мѣ́стѣ, идѣ́же живу́тъ сы́нове человѣ́чи и звѣ́рiе по́льстiи, и пти́цы небе́сныя и ры́бы морскі́я да́лъ е́сть въ ру́ку твою́ и поста́вилъ тя́ властели́на всѣ́мъ: ты́ еси́ глава́ злата́я.

И послѣди́ тебе́ воста́нетъ ца́рство друго́е ме́ншее тебе́, е́же е́сть сребро́, ца́рство же тре́тiе, е́же е́сть мѣ́дь, е́же соодолѣ́етъ все́й земли́,

и ца́рство четве́ртое, е́же бу́детъ крѣ́пко а́ки желѣ́зо: я́коже желѣ́зо стончева́етъ и умягча́етъ вся́, та́кожде и то́ истончи́тъ и истни́тъ вся́.

А я́ко ви́дѣлъ еси́ но́зѣ и пе́рсты, ча́сть у́бо нѣ́кую желѣ́зну, ча́сть же нѣ́кую гли́няну, ца́рство раздѣле́но бу́детъ, и от ко́рене желѣ́зна бу́детъ въ не́мъ, я́коже ви́дѣлъ еси́ желѣ́зо смѣ́шено съ гли́ною:

и пе́рсты ножні́и, ча́сть у́бо нѣ́кая желѣ́зна, ча́сть же нѣ́кая гли́няна, ча́сть нѣ́кая ца́рства бу́детъ крѣпка́ и от него́ бу́детъ сокруше́на.

Я́ко ви́дѣлъ еси́ желѣ́зо смѣ́шено со гли́ною, смѣ́шены бу́дутъ во пле́мени человѣ́чи, и не бу́дутъ прилѣпля́ющеся се́й къ сему́, я́коже желѣ́зо не смѣша́ется со гли́ною.

И во дне́хъ царе́й тѣ́хъ возста́витъ Бо́гъ небе́сный ца́рство, е́же во вѣ́ки не разсы́плется, и ца́рство его́ лю́демъ инѣ́мъ не оста́нется, истни́тъ и развѣ́етъ вся́ ца́рства, то́е же ста́нетъ во вѣ́ки,

я́коже ви́дѣлъ еси́, я́ко отсѣче́ся от горы́ ка́мень безъ ру́къ и истни́ гли́ну, желѣ́зо, мѣ́дь, сребро́, зла́то. Бо́гъ вели́кiй возвѣсти́ царю́, и́мже подоба́етъ бы́ти по си́хъ: и и́стиненъ со́нъ, и вѣ́рно сказа́нiе его́.

Тогда́ ца́рь Навуходоно́соръ паде́ на лице́ и поклони́ся данiи́лу, и рече́ да́ры и благово́нiя возлiя́ти ему́.

И отвѣща́въ ца́рь рече́ данiи́лу: пои́стиннѣ Бо́гъ ва́шъ то́й е́сть Бо́гъ бого́въ и Госпо́дь господе́й и Ца́рь царе́й, открыва́яй та́йны, поне́же возмо́глъ еси́ откры́ти та́йну сiю́.

И возвели́чи ца́рь данiи́ла, и да́ры вели́ки и мно́ги даде́ ему́, и поста́ви его́ надъ все́ю страно́ю Вавило́нскою и кня́зя воево́дамъ, надъ всѣ́ми му́дрыми Вавило́нскими.

И данiи́лъ проси́ у царя́ и приста́ви надъ дѣ́лы страны́ Вавило́нскiя седра́ха, Миса́ха и Авденаго́. Данiи́лъ же бя́ше во дворѣ́ царе́вѣ.

Украинский (Огієнко)

А за другого року Навуходоносорового царювання приснилися Навуходоносорові сни.
І занепокоївся дух його, і сон його утік від нього.

І сказав цар покликати чарівників та заклиначів, і чаклунів та халдеїв, щоб розповіли цареві його сни.
І вони поприходили, і поставали перед царським обличчям.

І сказав до них цар: Снився мені сон, і занепокоївся дух мій, щоб пізнати той сон.

А халдеї говорили цареві по-арамейському: Царю, живи навіки!
Розкажи перше сон своїм рабам, а ми об́явимо розв́язку.

Цар відповів та й сказав до халдеїв: Моє слово невідкличне: якщо ви не розповісте мені сна та його розв́язку, будете почетвертовані, а ваші доми обернуться в руїни.

А якщо ви розповісте сон та його розв́язку, одержите від мене дари й нагороду та велику честь;
тому об́явіть мені сон та його розв́язку.

Вони відповіли вдруге та й сказали: Цар перше розкаже сон своїм рабам, а ми об́явимо розв́язку.

Цар відповів та й сказав: Я знаю напевно, що ви хочете виграти час, бо бачите, що слово моє невідкличне.

Якщо ви не розкажете мені сна, то один у вас задум, бо ви змовилися говорити передо мною лож та неправду, аж поки зміниться час.
Тому розкажіть мені сон, і я пізнаю, що ви об́явите мені, і його розв́язку.

Халдеї відповіли перед царем та й сказали: Нема на суходолі людини, що могла б об́явити цареву справу, бо жоден великий та панівний цар не питався такої речі від жодного чарівника й заклинача та халдея.

А справа, про яку питається цар, тяжка, і немає таких, що об́явили б її перед царем, окрім богів, що не мають своїх мешкань разом із тілом.

За це цар розгнівався, та сильно розпінився, і наказав вигубити всіх вавилонських мудреців.

І вийшов наказ, і вбивали мудреців, і шукано Даниїла та його товаришів, щоб повбивати.

Того часу Даниїл розповів розважно та розумно Арйохові, начальникові царської сторожі, що вийшов був побивати вавилонських мудреців.

Він заговорив та й сказав Арйохові, царському владиці: Чому такий жорстокий наказ від царя?
Тоді Арйох розповів Даниїлові справу.

І Даниїл увійшов, і просив просити від царя, щоб дав йому часу, і він об́явить цареві розв́язку сна.

Тоді Даниїл пішов до свого дому, і завідомив про справу товаришів своїх, Ананію, Мисаїла та Азарію,

щоб просили милости від Небесного Бога на цю таємницю, щоб не вигубили Даниїла та товаришів його разом з рештою вавилонських мудреців.

Тоді Даниїлові відкрита була таємниця в нічному видінні, і Даниїл прославив Небесного Бога.

Даниїл заговорив та й сказав: Нехай буде благословенне Боже Ім́я від віку й аж до віку, бо Його мудрість та сила.

І Він зміняє часи та пори року, скидає царів і настановляє царів, дає мудрість мудрим, і пізнання розумним.

Він відкриває глибоке та сховане, знає те, що в темряві, а світло спочиває з Ним.

Тобі, Боже батьків моїх, я дякую та славлю Тебе, що Ти дав мені мудрість та силу, а тепер відкрив мені, що я від Тебе просив, бо Ти відкрив нам справу цареву.

Потому Даниїл пішов до Арйоха, якого цар призначив вигубити вавилонських мудреців.
Пішов він та й так йому сказав: Не губи вавилонських мудреців!
Заведи мене перед царя, і я об́явлю цареві розв́язку сна.

Тоді Арйох негайно привів Даниїла перед царя, та й сказав йому так: Знайшов я мужа з синів Юдиного вигнання, що об́явить цареві розв́язку сна.

Цар заговорив та й сказав Даниїлові, що йому було ймення Валтасар: Чи ти можеш об́явити мені сон, якого я бачив, та його розв́язку?

Даниїл відповів перед царем та й сказав: Таємниці, про яку питається цар, не можуть об́явити цареві ані мудреці, ані заклиначі, ані чарівники, ані віщуни.

Але є на небесах Бог, що відкриває таємниці, і Він завідомив царя Навуходоносора про те, що буде в кінці днів.
Твій сон та видіння твоєї голови на ложі твоїм оце вони:

Тобі царю, приходили на ложе твоє думки твої про те, що буде потім, а Той, Хто відкриває таємницю, показав тобі те, що буде.

А мені ця таємниця відкрита не через мудрість, що була б у мені більша від мудрости всіх живих, а тільки на те, щоб об́явити цареві розв́язку, і ти пізнаєш думки свого серця.

Ти, царю, бачив, аж ось один великий бовван, бовван цей величезний, а блиск його дуже сильний;
він стояв перед тобою, а вигляд його був страшний.

Цей бовван такий: голова його з чистого золота, груди його та рамена його зо срібла, нутро його та стегно його з міді,

голінки його з заліза, ноги його частинно з заліза, а частинно з глини.

Ти бачив, аж ось одірвався камінь сам, не через руки, і вдарив боввана по ногах його, що з заліза та з глини, і розторощив їх.

Того часу розторощилося, як одне, залізо, глина, мідь, срібло та золото, і вони стали, немов та полова з току жнив, а вітер їх розвіяв, і не знайшлося по них жодного сліду;
а камінь, що вдарив того боввана, став великою горою, і наповнив усю землю.

Оце той сон, а його розв́язку зараз скажемо перед царем.

Ти, царю, цар над царями, якому Небесний Бог дав царство, владу й міць та славу.

І скрізь, де мешкають людські сини, польова звірина та птаство небесне, Він дав їх у твою руку, та вчинив тебе пануючим над усіма ними.
Ти голова, що з золота.

А по тобі постане інше царство, нижче від тебе, і царство третє, інше, що з міді, яке буде панувати над усією землею.

А царство четверте буде сильне, як залізо, бо залізо товче й розбиває все, так і воно стовче й розіб́є, як залізо, що все розбиває.

А що ти бачив ноги та пальці частинно з ганчарської глини, частинно з заліза, то це буде поділене царство, і в ньому буде трохи залізної міці, бо ти бачив залізо, змішане з глейкою глиною.

А пальці ніг частинно з заліза, а частинно з глини, то й частина царства буде сильна, а частина буде ламлива.

А що бачив ти залізо, змішане з глейкою глиною, то вони змішані будуть людським насінням, а не будуть прилягати одне до одного, як залізо не змішується з глиною.

А за днів тих царів Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові.
Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки.

Бо ти бачив, що з гори відірвався камінь сам, не руками, і потовк залізо, мідь, глину, срібло та золото.
Великий Бог об́явив цареві те, що станеться потім.
А сон цей певний, і певна його розв́язка!

Тоді цар Навуходоносор упав на своє обличчя й поклонився Даниїлові, і наказав приносити йому хлібну жертву та любі пахощі!

Цар відповів Даниїлові та й сказав: Направду, що ваш Бог це Бог над богами та Пан над царями, і Він відкриває таємниці, коли міг ти відкрити оцю таємницю!

Тоді цар звеличив Даниїла, і дав йому численні дарунки, і вчинив його паном над усім вавилонським краєм, і великим провідником над усіма вавилонськими мудрецями.

А Даниїл просив від царя, і він призначив над справами вавилонського краю Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, а Даниїл був при царському дворі.

Арабский (Arabic Van Dyke)

وَفِي السَّنَةِ الثَّانِيَةِ مِنْ مُلْكِ نَبُوخَذْنَصَّرَ، حَلَمَ نَبُوخَذْنَصَّرُ أَحْلاَمًا، فَانْزَعَجَتْ رُوحُهُ وَطَارَ عَنْهُ نَوْمُهُ.

فَأَمَرَ الْمَلِكُ بِأَنْ يُسْتَدْعَى الْمَجُوسُ وَالسَّحَرَةُ وَالْعَرَّافُونَ وَالْكَلْدَانِيُّونَ لِيُخْبِرُوا الْمَلِكَ بِأَحْلاَمِهِ. فَأَتَوْا وَوَقَفُوا أَمَامَ الْمَلِكِ.

فَقَالَ لَهُمُ الْمَلِكُ: «قَدْ حَلَمْتُ حُلْمًا وَانْزَعَجَتْ رُوحِي لِمَعْرِفَةِ الْحُلْمِ».

فَكَلَّمَ الْكَلْدَانِيُّونَ الْمَلِكَ بِالأَرَامِيَّةِ: «عِشْ أَيُّهَا الْمَلِكُ إِلَى الأَبَدِ. أَخْبِرْ عَبِيدَكَ بِالْحُلْمِ فَنُبَيِّنَ تَعْبِيرَهُ».

فَأَجَابَ الْمَلِكُ وَقَالَ لِلْكَلْدَانِيِّينَ: «قَدْ خَرَجَ مِنِّي الْقَوْلُ: إِنْ لَمْ تُنْبِئُونِي بِالْحُلْمِ وَبِتَعْبِيرِهِ، تُصَيَّرُونَ إِرْبًا إِرْبًا وَتُجْعَلُ بُيُوتُكُمْ مَزْبَلَةً.

وَإِنْ بَيَّنْتُمُ الْحُلْمَ وَتَعْبِيرَهُ، تَنَالُونَ مِنْ قِبَلِي هَدَايَا وَحَلاَوِينَ وَإِكْرَامًا عَظِيمًا. فَبَيِّنُوا لِي الْحُلْمَ وَتَعْبِيرَهُ».

فَأَجَابُوا ثَانِيَةً وَقَالُوا: «لِيُخْبِرِ الْمَلِكُ عَبِيدَهُ بِالْحُلْمِ فَنُبَيِّنَ تَعْبِيرَهُ».

أَجَابَ الْمَلِكُ وَقَالَ: «إِنِّي أَعْلَمُ يَقِينًا أَنَّكُمْ تَكْتَسِبُونَ وَقْتًا، إِذْ رَأَيْتُمْ أَنَّ الْقَوْلَ قَدْ خَرَجَ مِنِّي

بِأَنَّهُ إِنْ لَمْ تُنْبِئُونِي بِالْحُلْمِ فَقَضَاؤُكُمْ وَاحِدٌ. لأَنَّكُمْ قَدِ اتَّفَقْتُمْ عَلَى كَلاَمٍ كَذِبٍ وَفَاسِدٍ لِتَتَكَلَّمُوا بِهِ قُدَّامِي إِلَى أَنْ يَتَحَوَّلَ الْوَقْتُ. فَأَخْبِرُونِي بِالْحُلْمِ، فَأَعْلَمَ أَنَّكُمْ تُبَيِّنُونَ لِي تَعْبِيرَهُ».

أَجَابَ الْكَلْدَانِيُّونَ قُدَّامَ الْمَلِكِ وَقَالُوا: «لَيْسَ عَلَى الأَرْضِ إِنْسَانٌ يَسْتَطِيعُ أَنْ يُبَيِّنَ أَمْرَ الْمَلِكِ. لِذلِكَ لَيْسَ مَلِكٌ عَظِيمٌ ذُو سُلْطَانٍ سَأَلَ أَمْرًا مِثْلَ هذَا مِنْ مَجُوسِيٍّ أَوْ سَاحِرٍ أَوْ كَلْدَانِيٍّ.

وَالأَمْرُ الَّذِي يَطْلُبُهُ الْمَلِكُ عَسِرٌ، وَلَيْسَ آخَرُ يُبَيِّنُهُ قُدَّامَ الْمَلِكِ غَيْرَ الآلِهَةِ الَّذِينَ لَيْسَتْ سُكْنَاهُمْ مَعَ الْبَشَرِ».

لأَجْلِ ذلِكَ غَضِبَ الْمَلِكُ وَاغْتَاظَ جِدًّا وَأَمَرَ بِإِبَادَةِ كُلِّ حُكَمَاءِ بَابِلَ.

فَخَرَجَ الأَمْرُ، وَكَانَ الْحُكَمَاءُ يُقْتَلُونَ. فَطَلَبُوا دَانِيآلَ وَأَصْحَابَهُ لِيَقْتُلُوهُمْ.

حِينَئِذٍ أَجَابَ دَانِيآلُ بِحِكْمَةٍ وَعَقْل لأَرْيُوخَ رَئِيسِ شُرَطِ الْمَلِكِ الَّذِي خَرَجَ لِيَقْتُلَ حُكَمَاءَ بَابِلَ، أَجَابَ وَقَالَ لأَرْيُوخَ قَائِدِ الْمَلِكِ:

«لِمَاذَا اشْتَدَّ الأَمْرُ مِنْ قِبَلِ الْمَلِكِ؟» حِينَئِذٍ أَخْبَرَ أَرْيُوخُ دَانِيآلَ بِالأَمْرِ.

فَدَخَلَ دَانِيآلُ وَطَلَبَ مِنَ الْمَلِكِ أَنْ يُعْطِيَهُ وَقْتًا فَيُبَيِّنُ لِلْمَلِكِ التَّعْبِيرَ.

حِينَئِذٍ مَضَى دَانِيآلُ إِلَى بَيْتِهِ، وَأَعْلَمَ حَنَنْيَا وَمِيشَائِيلَ وَعَزَرْيَا أَصْحَابَهُ بِالأَمْرِ،

لِيَطْلُبُوا الْمَرَاحِمَ مِنْ قِبَلِ إِلهِ السَّمَاوَاتِ مِنْ جِهَةِ هذَا السِّرِّ، لِكَيْ لاَ يَهْلِكَ دَانِيآلُ وَأَصْحَابُهُ مَعَ سَائِرِ حُكَمَاءِ بَابِلَ.

حِينَئِذٍ لِدَانِيآلَ كُشِفَ السِّرُّ فِي رُؤْيَا اللَّيْلِ. فَبَارَكَ دَانِيآلُ إِلهَ السَّمَاوَاتِ.

أَجَابَ دَانِيآلُ وَقَالَ: «لِيَكُنِ اسْمُ اللهِ مُبَارَكًا مِنَ الأَزَلِ وَإِلَى الأَبَدِ، لأَنَّ لَهُ الْحِكْمَةَ وَالْجَبَرُوتَ.

وَهُوَ يُغَيِّرُ الأَوْقَاتَ وَالأَزْمِنَةَ. يَعْزِلُ مُلُوكًا وَيُنَصِّبُ مُلُوكًا. يُعْطِي الْحُكَمَاءَ حِكْمَةً، وَيُعَلِّمُ الْعَارِفِينَ فَهْمًا.

هُوَ يَكْشِفُ الْعَمَائِقَ وَالأَسْرَارَ. يَعْلَمُ مَا هُوَ فِي الظُّلْمَةِ، وَعِنْدَهُ يَسْكُنُ النُّورُ.

إِيَّاكَ يَا إِلهَ آبَائِي أَحْمَدُ، وَأُسَبِّحُ الَّذِي أَعْطَانِي الْحِكْمَةَ وَالْقُوَّةَ وَأَعْلَمَنِي الآنَ مَا طَلَبْنَاهُ مِنْكَ، لأَنَّكَ أَعْلَمْتَنَا أَمْرَ الْمَلِكِ».

فَمِنْ أَجْلِ ذلِكَ دَخَلَ دَانِيآلُ إِلَى أَرْيُوخَ الَّذِي عَيَّنَهُ الْمَلِكُ لإِبَادَةِ حُكَمَاءِ بَابِلَ، مَضَى وَقَالَ لَهُ هكَذَا: «لاَ تُبِدْ حُكَمَاءَ بَابِلَ. أَدْخِلْنِي إِلَى قُدَّامِ الْمَلِكِ فَأُبَيِّنَ لِلْمَلِكِ التَّعْبِيرَ».

حِينَئِذٍ دَخَلَ أَرْيُوخُ بِدَانِيآلَ إِلَى قُدَّامِ الْمَلِكِ مُسْرِعًا وَقَالَ لَهُ هكَذَا: «قَدْ وَجَدْتُ رَجُلاً مِنْ بَنِي سَبْيِ يَهُوذَا الَّذِي يُعَرِّفُ الْمَلِكَ بِالتَّعْبِيرِ».

أَجَابَ الْمَلِكُ وَقَالَ لِدَانِيآلَ، الَّذِي اسْمُهُ بَلْطَشَاصَّرُ: «هَلْ تَسْتَطِيعُ أَنْتَ عَلَى أَنْ تُعَرِّفَنِي بِالْحُلْمِ الَّذِي رَأَيْتُ، وَبِتَعْبِيرِهِ؟»

أَجَابَ دَانِيآلُ قُدَّامَ الْمَلِكِ وَقَالَ: «السِّرُّ الَّذِي طَلَبَهُ الْمَلِكُ لاَ تَقْدِرُ الْحُكَمَاءُ وَلاَ السَّحَرَةُ وَلاَ الْمَجُوسُ وَلاَ الْمُنَجِّمُونَ عَلَى أَنْ يُبَيِّنُوهُ لِلْمَلِكِ.

لكِنْ يُوجَدُ إِلهٌ فِي السَّمَاوَاتِ كَاشِفُ الأَسْرَارِ، وَقَدْ عَرَّفَ الْمَلِكَ نَبُوخَذْنَصَّرَ مَا يَكُونُ فِي الأَيَّامِ الأَخِيرَةِ. حُلْمُكَ وَرُؤْيَا رَأْسِكَ عَلَى فِرَاشِكَ هُوَ هذَا:

أَنْتَ يَا أَيُّهَا الْمَلِكُ أَفْكَارُكَ عَلَى فِرَاشِكَ صَعِدَتْ إِلَى مَا يَكُونُ مِنْ بَعْدِ هذَا، وَكَاشِفُ الأَسْرَارِ يُعَرِّفُكَ بِمَا يَكُونُ.

أَمَّا أَنَا فَلَمْ يُكْشَفْ لِي هذَا السِّرُّ لِحِكْمَةٍ فِيَّ أَكْثَرَ مِنْ كُلِّ الأَحْيَاءِ، وَلكِنْ لِكَيْ يُعَرَّفَ الْمَلِكُ بِالتَّعْبِيرِ، وَلِكَيْ تَعْلَمَ أَفْكَارَ قَلْبِكَ.

«أَنْتَ أَيُّهَا الْمَلِكُ كُنْتَ تَنْظُرُ وَإِذَا بِتِمْثَال عَظِيمٍ. هذَا التِّمْثَالُ الْعَظِيمُ الْبَهِيُّ جِدًّا وَقَفَ قُبَالَتَكَ، وَمَنْظَرُهُ هَائِلٌ.

رَأْسُ هذَا التِّمْثَالِ مِنْ ذَهَبٍ جَيِّدٍ. صَدْرُهُ وَذِرَاعَاهُ مِنْ فِضَّةٍ. بَطْنُهُ وَفَخْذَاهُ مِنْ نُحَاسٍ.

سَاقَاهُ مِنْ حَدِيدٍ. قَدَمَاهُ بَعْضُهُمَا مِنْ حَدِيدٍ وَالْبَعْضُ مِنْ خَزَفٍ.

كُنْتَ تَنْظُرُ إِلَى أَنْ قُطِعَ حَجَرٌ بِغَيْرِ يَدَيْنِ، فَضَرَبَ التِّمْثَالَ عَلَى قَدَمَيْهِ اللَّتَيْنِ مِنْ حَدِيدٍ وَخَزَفٍ فَسَحَقَهُمَا.

فَانْسَحَقَ حِينَئِذٍ الْحَدِيدُ وَالْخَزَفُ وَالنُّحَاسُ وَالْفِضَّةُ وَالذَّهَبُ مَعًا، وَصَارَتْ كَعُصَافَةِ الْبَيْدَرِ فِي الصَّيْفِ، فَحَمَلَتْهَا الرِّيحُ فَلَمْ يُوجَدْ لَهَا مَكَانٌ. أَمَّا الْحَجَرُ الَّذِي ضَرَبَ التِّمْثَالَ فَصَارَ جَبَلاً كَبِيرًا وَمَلأَ الأَرْضَ كُلَّهَا.

هذَا هُوَ الْحُلْمُ. فَنُخْبِرُ بِتَعْبِيرِهِ قُدَّامَ الْمَلِكِ.

«أَنْتَ أَيُّهَا الْمَلِكُ مَلِكُ مُلُوكٍ، لأَنَّ إِلهَ السَّمَاوَاتِ أَعْطَاكَ مَمْلَكَةً وَاقْتِدَارًا وَسُلْطَانًا وَفَخْرًا.

وَحَيْثُمَا يَسْكُنُ بَنُو الْبَشَرِ وَوُحُوشُ الْبَرِّ وَطُيُورُ السَّمَاءِ دَفَعَهَا لِيَدِكَ وَسَلَّطَكَ عَلَيْهَا جَمِيعِهَا. فَأَنْتَ هذَا الرَّأْسُ مِنْ ذَهَبٍ.

وَبَعْدَكَ تَقُومُ مَمْلَكَةٌ أُخْرَى أَصْغَرُ مِنْكَ وَمَمْلَكَةٌ ثَالِثَةٌ أُخْرَى مِنْ نُحَاسٍ فَتَتَسَلَّطُ عَلَى كُلِّ الأَرْضِ.

وَتَكُونُ مَمْلَكَةٌ رَابِعَةٌ صَلْبَةٌ كَالْحَدِيدِ، لأَنَّ الْحَدِيدَ يَدُقُّ وَيَسْحَقُ كُلَّ شَيْءٍ. وَكَالْحَدِيدِ الَّذِي يُكَسِّرُ تَسْحَقُ وَتُكَسِّرُ كُلَّ هؤُلاَءِ.

وَبِمَا رَأَيْتَ الْقَدَمَيْنِ وَالأَصَابِعَ بَعْضُهَا مِنْ خَزَفٍ وَالْبَعْضُ مِنْ حَدِيدٍ، فَالْمَمْلَكَةُ تَكُونُ مُنْقَسِمَةً، وَيَكُونُ فِيهَا قُوَّةُ الْحَدِيدِ مِنْ حَيْثُ إِنَّكَ رَأَيْتَ الْحَدِيدَ مُخْتَلِطًا بِخَزَفِ الطِّينِ.

وَأَصَابِعُ الْقَدَمَيْنِ بَعْضُهَا مِنْ حَدِيدٍ وَالْبَعْضُ مِنْ خَزَفٍ، فَبَعْضُ الْمَمْلَكَةِ يَكُونُ قَوِيًّا وَالْبَعْضُ قَصِمًا.

وَبِمَا رَأَيْتَ الْحَدِيدَ مُخْتَلِطًا بِخَزَفِ الطِّينِ، فَإِنَّهُمْ يَخْتَلِطُونَ بِنَسْلِ النَّاسِ، وَلكِنْ لاَ يَتَلاَصَقُ هذَا بِذَاكَ، كَمَا أَنَّ الْحَدِيدَ لاَ يَخْتَلِطُ بِالْخَزَفِ.

وَفِي أَيَّامِ هؤُلاَءِ الْمُلُوكِ، يُقِيمُ إِلهُ السَّمَاوَاتِ مَمْلَكَةً لَنْ تَنْقَرِضَ أَبَدًا، وَمَلِكُهَا لاَ يُتْرَكُ لِشَعْبٍ آخَرَ، وَتَسْحَقُ وَتُفْنِي كُلَّ هذِهِ الْمَمَالِكِ، وَهِيَ تَثْبُتُ إِلَى الأَبَدِ.

لأَنَّكَ رَأَيْتَ أَنَّهُ قَدْ قُطِعَ حَجَرٌ مِنْ جَبَل لاَ بِيَدَيْنِ، فَسَحَقَ الْحَدِيدَ وَالنُّحَاسَ وَالْخَزَفَ وَالْفِضَّةَ وَالذَّهَبَ. اَللهُ الْعَظِيمُ قَدْ عَرَّفَ الْمَلِكَ مَا سَيَأْتِي بَعْدَ هذَا. اَلْحُلْمُ حَقٌّ وَتَعْبِيرُهُ يَقِينٌ».

حِينَئِذٍ خَرَّ نَبُوخَذْنَصَّرُ عَلَى وَجْهِهِ وَسَجَدَ لِدَانِيآلَ، وَأَمَرَ بِأَنْ يُقَدِّمُوا لَهُ تَقْدِمَةً وَرَوَائِحَ سُرُورٍ.

فَأَجَابَ الْمَلِكُ دَانِيآلَ وَقَالَ: «حَقًّا إِنَّ إِلهَكُمْ إِلهُ الآلِهَةِ وَرَبُّ الْمُلُوكِ وَكَاشِفُ الأَسْرَارِ، إِذِ اسْتَطَعْتَ عَلَى كَشْفِ هذَا السِّرِّ».

حِينَئِذٍ عَظَّمَ الْمَلِكُ دَانِيآلَ وَأَعْطَاهُ عَطَايَا كَثِيرَةً، وَسَلَّطَهُ عَلَى كُلِّ وِلاَيَةِ بَابِلَ وَجَعَلَهُ رَئِيسَ الشِّحَنِ عَلَى جَمِيعِ حُكَمَاءِ بَابِلَ.

فَطَلَبَ دَانِيآلُ مِنَ الْمَلِكِ، فَوَلَّى شَدْرَخَ وَمِيشَخَ وَعَبْدَنَغُوَ عَلَى أَعْمَالِ وِلاَيَةِ بَابِلَ. أَمَّا دَانِيآلُ فَكَانَ فِي بَابِ الْمَلِكِ.

Синодальный

Языки

1 Навуходоносор созывает своих мудрецов, чтобы разъяснить его сон. 4 Сон был забыт. 7 Мудрецы не могут разъяснить сон и обречены на смерть. 14 Даниил просит дать ему время и ищет помощи Божией. 19 Даниил благословляет Бога за дарование ему откровения о сне. 25 Он указывает на помощь «Бога на небесах». 31 Истукан и камень, разбивший его. 36 Пять царств; последнее «во веки не разрушится». 46 Навуходоносор признает «Бога богов» и возвышает Даниила.

Во второй год царствования Навуходоносора снились Навуходоносору сны, и возмутился дух его, и сон удалился от него.

И велел царь созвать тайноведцев, и гадателей, и чародеев, и Халдеев, чтобы они рассказали царю сновидения его. Они пришли, и стали перед царем.

И сказал им царь: сон снился мне, и тревожится дух мой; желаю знать этот сон.

И сказали Халдеи царю по-арамейски: царь! вовеки живи! скажи сон рабам твоим, и мы объясним значение его.

Отвечал царь и сказал Халдеям: слово отступило от меня; если вы не скажете мне сновидения и значения его, то в куски будете изрублены, и домы ваши обратятся в развалины.

Если же расскажете сон и значение его, то получите от меня дары, награду и великую почесть; итак скажите мне сон и значение его.

Они вторично отвечали и сказали: да скажет царь рабам своим сновидение, и мы объясним его значение.

Отвечал царь и сказал: верно знаю, что вы хотите выиграть время, потому что видите, что слово отступило от меня.

Так как вы не объявляете мне сновидения, то у вас один умысел: вы собираетесь сказать мне ложь и обман, пока минет время; итак расскажите мне сон, и тогда я узнаю, что вы можете объяснить мне и значение его.

Халдеи отвечали царю и сказали: нет на земле человека, который мог бы открыть это дело царю, и потому ни один царь, великий и могущественный, не требовал подобного ни от какого тайноведца, гадателя и Халдея.

Дело, которого царь требует, так трудно, что никто другой не может открыть его царю, кроме богов, которых обитание не с плотью.

Рассвирепел царь и сильно разгневался на это, и приказал истребить всех мудрецов Вавилонских.

Когда вышло это повеление, чтобы убивать мудрецов, искали Даниила и товарищей его, чтобы умертвить их.

Тогда Даниил обратился с советом и мудростью к Ариоху, начальнику царских телохранителей, который вышел убивать мудрецов Вавилонских;

и спросил Ариоха, сильного при царе: «почему такое грозное повеление от царя?» Тогда Ариох рассказал все дело Даниилу.

И Даниил вошел, и упросил царя дать ему время, и он представит царю толкование сна.

Даниил пришел в дом свой, и рассказал дело Анании, Мисаилу и Азарии, товарищам своим,

чтобы они просили милости у Бога небесного об этой тайне, дабы Даниил и товарищи его не погибли с прочими мудрецами Вавилонскими.

И тогда открыта была тайна Даниилу в ночном видении, и Даниил благословил Бога небесного.

И сказал Даниил: да будет благословенно имя Господа от века и до века! ибо у Него мудрость и сила;

Он изменяет времена и лета, низлагает царей и поставляет царей; дает мудрость мудрым и разумение разумным;

Он открывает глубокое и сокровенное, знает, что во мраке, и свет обитает с Ним.

Славлю и величаю Тебя, Боже отцов моих, что Ты даровал мне мудрость и силу и открыл мне то, о чем мы молили Тебя; ибо Ты открыл нам дело царя.

После сего Даниил вошел к Ариоху, которому царь повелел умертвить мудрецов Вавилонских, пришел и сказал ему: не убивай мудрецов Вавилонских; введи меня к царю, и я открою значение сна.

Тогда Ариох немедленно привел Даниила к царю и сказал ему: я нашел из пленных сынов Иудеи человека, который может открыть царю значение сна.

Царь сказал Даниилу, который назван был Валтасаром: можешь ли ты сказать мне сон, который я видел, и значение его?

Даниил отвечал царю и сказал: тайны, о которой царь спрашивает, не могут открыть царю ни мудрецы, ни обаятели, ни тайноведцы, ни гадатели.

Но есть на небесах Бог, открывающий тайны; и Он открыл царю Навуходоносору, что будет в последние дни. Сон твой и видения главы твоей на ложе твоем были такие:

ты, царь, на ложе твоем думал о том, что будет после сего? и Открывающий тайны показал тебе то, что будет.

А мне тайна сия открыта не потому, чтобы я был мудрее всех живущих, но для того, чтобы открыто было царю разумение и чтобы ты узнал помышления сердца твоего.

Тебе, царь, было такое видение: вот, какой-то большой истукан; огромный был этот истукан, в чрезвычайном блеске стоял он пред тобою, и страшен был вид его.

У этого истукана голова была из чистого золота, грудь его и руки его – из серебра, чрево его и бедра его медные,

голени его железные, ноги его частью железные, частью глиняные.

Ты видел его, доколе камень не оторвался от горы без содействия рук, ударил в истукана, в железные и глиняные ноги его, и разбил их.

Тогда все вместе раздробилось: железо, глина, медь, серебро и золото сделались как прах на летних гумнах, и ветер унес их, и следа не осталось от них; а камень, разбивший истукана, сделался великою горою и наполнил всю землю.

Вот сон! Скажем пред царем и значение его.

Ты, царь, царь царей, которому Бог небесный даровал царство, власть, силу и славу,

и всех сынов человеческих, где бы они ни жили, зверей земных и птиц небесных Он отдал в твои руки и поставил тебя владыкою над всеми ими. Ты – это золотая голова!

После тебя восстанет другое царство, ниже твоего, и еще третье царство, медное, которое будет владычествовать над всею землею.

А четвертое царство будет крепко, как железо; ибо как железо разбивает и раздробляет все, так и оно, подобно всесокрушающему железу, будет раздроблять и сокрушать.

А что ты видел ноги и пальцы на ногах частью из глины горшечной, а частью из железа, то будет царство разделенное, и в нем останется несколько крепости железа, так как ты видел железо, смешанное с горшечною глиною.

И как персты ног были частью из железа, а частью из глины, так и царство будет частью крепкое, частью хрупкое.

А что ты видел железо, смешанное с глиною горшечною, это значит, что они смешаются через семя человеческое, но не сольются одно с другим, как железо не смешивается с глиною.

И во дни тех царств Бог небесный воздвигнет царство, которое вовеки не разрушится, и царство это не будет передано другому народу; оно сокрушит и разрушит все царства, а само будет стоять вечно,

так как ты видел, что камень отторгнут был от горы не руками и раздробил железо, медь, глину, серебро и золото. Великий Бог дал знать царю, что будет после сего. И верен этот сон, и точно истолкование его!

Тогда царь Навуходоносор пал на лице свое и поклонился Даниилу, и велел принести ему дары и благовонные курения.

И сказал царь Даниилу: истинно Бог ваш есть Бог богов и Владыка царей, открывающий тайны, когда ты мог открыть эту тайну!

Тогда возвысил царь Даниила и дал ему много больших подарков, и поставил его над всею областью Вавилонскою и главным начальником над всеми мудрецами Вавилонскими.

Но Даниил просил царя, и он поставил Седраха, Мисаха и Авденаго над делами страны Вавилонской, а Даниил остался при дворе царя.