Скрыть
5:1
5:3
5:4
5:6
5:9
5:14
5:15
5:16
5:17
5:22
5:24
5:25
5:26
5:28
5:30
Церковнославянский (рус)
Валтаса́ръ ца́рь сотвори́ ве́черю ве́лiю вельмо́жамъ сво­и́мъ ты́сящи муже́мъ,
предъ ты́сящею же вино́, и пiя́ Валтаса́ръ рече́ при­­ вкуше́нiи вина́, е́же при­­нести́ сосу́ды зла́ты и сре́бряны, я́же изнесе́ Навуходоно́соръ оте́цъ его́ изъ хра́ма [Го́спода Бо́га], и́же во Иерусали́мѣ, и да пiю́тъ въ ни́хъ ца́рь и вельмо́жи его́, и нало́жницы его́ и воз­лежа́щыя [о́крестъ] его́.
И при­­несо́ша сосу́ды златы́я и сре́бряныя, я́же изнесе́ [навуходоно́соръ ца́рь] изъ хра́ма Го́спода Бо́га, и́же во Иерусали́мѣ: и пiя́ху и́ми ца́рь и вельмо́жи его́, и нало́жницы его́ и воз­лежа́щыя [о́крестъ] его́:
пiя́ху вино́ и похвали́ша бо́ги златы́я и сре́бряныя, и мѣ́дяныя и желѣ́зныя, и древя́ныя и ка́мен­ныя, а Бо́га вѣ́чнаго не благослови́ша, иму́щаго вла́сть ду́ха и́хъ.
Въ то́й ча́съ изыдо́ша пе́рсты руки́ человѣ́чи и писа́ху проти́ву лампа́ды на повапле́нiи стѣны́ до́му царе́ва, и ца́рь ви́дяше пе́рсты руки́ пи́шущiя.
Тогда́ царю́ зра́къ измѣни́ся, и размышле́нiя его́ смуща́ху его́, и со­у́зы чре́слъ его́ разслабля́хуся, и колѣ́на его́ сража́стася:
и возопи́ ца́рь си́лою, е́же ввести́ волхво́въ, халде́евъ, газари́новъ: и рече́ ца́рь му́дрымъ Вавило́нскимъ: и́же прочте́тъ писа́нiе сiе́ и ра́зумъ его́ воз­вѣсти́тъ мнѣ́, то́й въ багряни́цу облече́т­ся, и гри́вна злата́я на вы́ю его́, и тре́тiй во ца́р­ст­вѣ мо­е́мъ облада́ти на́чнетъ.
И вхожда́ху вси́ му́дрiи ко царю́ и не можа́ху писа́нiя прочести́, ни ра́зума царю́ воз­вѣсти́ти.
Ца́рь же Валтаса́ръ воз­мяте́ся, и зра́къ его́ измѣни́ся на не́мъ, и вельмо́жи его́ смуща́хуся.
И вни́де цари́ца въ до́мъ пи́рный, и рече́ цари́ца: царю́ во вѣ́ки живи́: да не смуща́ютъ тебе́ размышле́нiя твоя́, и зра́къ тво́й да не измѣня́ет­ся:
е́сть му́жъ во ца́р­ст­вѣ тво­е́мъ, въ не́мже Ду́хъ Бо́жiй: и во дни́ отца́ тво­его́ бо́дрость и смы́слъ обрѣ́теся въ не́мъ, и ца́рь Навуходоно́соръ оте́цъ тво́й кня́зя поста́ви его́ волхво́мъ, обая́телемъ, халде́емъ, газари́номъ,
я́ко ду́хъ преизоби́лный [бя́ше] въ не́мъ, и прему́дрость и смы́слъ [обрѣ́теся] въ не́мъ, сказу́я сны́ и воз­вѣща́я сокрове́н­ная и разрѣша́я со­у́зы, данiи́лъ, и ца́рь нарече́ и́мя ему́ Валтаса́ръ: ны́нѣ у́бо да при­­зове́т­ся, и сказа́нiе его́ воз­вѣсти́тъ тебѣ́.
Тогда́ данiи́лъ введе́нъ бы́сть предъ царя́. И рече́ ца́рь данiи́лу: ты́ лиеси́ данiи́лъ, от­ сыно́въ плѣ́н­никъ Иуде́йскихъ, и́хже при­­веде́ Навуходоно́соръ ца́рь оте́цъ мо́й?
слы́шахъ о тебѣ́, я́ко Ду́хъ Бо́жiй въ тебѣ́, и бо́дрость и смы́слъ и прему́дрость изоби́лна обрѣ́теся въ тебѣ́:
и ны́нѣ внидо́ша предъ мя́ му́дрiи, волсви́, газари́ни, да писа́нiе сiе́ прочту́тъ и сказа́нiя его́ воз­вѣстя́тъ ми́, и не мого́ша воз­вѣсти́ти мнѣ́:
а́зъ же слы́шахъ о тебѣ́, я́ко мо́жеши суды́ сказа́ти: ны́нѣ у́бо а́ще воз­мо́жеши писа́нiе сiе́ прочести́ и сказа́нiе его́ воз­вѣсти́ти мнѣ́, въ багряни́цу облече́шися, и гри́вна злата́я на вы́и тво­е́й бу́детъ, и тре́тiй во ца́р­ст­вѣ мо­е́мъ облада́ти бу́деши.
Тогда́ от­вѣща́ данiи́лъ и рече́ предъ царе́мъ: дая́нiя: твоя́ съ тобо́ю да бу́дутъ, и да́ръ до́му тво­его́ ино́му да́ждь, а́зъ же писа́нiе прочту́ царю́ и сказа́нiе его́ воз­вѣщу́ тебѣ́.
Царю́! Бо́гъ вы́шнiй ца́р­ст­во и вели́че­с­т­во, и че́сть и сла́ву даде́ Навуходоно́сору отцу́ тво­ему́,
и от­ вели́че­ст­ва, е́же ему́ даде́, вси́ лю́дiе, племена́, язы́цы бя́ху трепе́щуще и боя́щеся от­ лица́ его́: и́хже хотя́ше убива́­ше, и и́хже хотя́ше бiя́ше, и и́хже хотя́ше воз­выша́­ше, и и́хже хотя́ше, то́й смиря́ше:
и егда́ воз­несе́ся се́рдце его́ и утверди́ся ду́хъ его́ е́же презо́р­ст­вовати, сведе́ся от­ престо́ла ца́р­ст­ва, и сла́ва и че́сть отъ­я́ся от­ него́,
и от­ человѣ́къ от­гна́ся, и се́рдце его́ со звѣрьми́ от­да́ся, и житiе́ его́ со ди́вiими ослы́, и траво́ю а́ки вола́ пита́ху его́, и от­ росы́ небе́сныя ороси́ся тѣ́ло его́, до́ндеже уразумѣ́, я́ко владѣ́етъ Бо́гъ вы́шнiй ца́р­ст­вомъ человѣ́ческимъ, и ему́же хо́щетъ, да́стъ е́.
И ты́ у́бо, сы́не его́ Валтаса́ре, не смири́лъ еси́ се́рдца тво­его́ предъ Го́сподемъ: не вся́ ли сiя́ вѣ́далъ еси́?
но на Го́спода Бо́га небе́снаго воз­не́сл­ся еси́, и сосу́ды хра́ма его́ при­­несо́ша предъ тебе́, ты́ же и вельмо́жи тво­и́, и нало́жницы твоя́ и воз­лежа́щыя [о́крестъ] тебе́, вино́ пiя́сте и́ми: и бо́ги златы́я и сре́бряныя, и мѣ́дяныя и желѣ́зныя, и ка́мен­ныя и древя́ныя, и́же ни ви́дятъ, ни слы́шатъ, ни разумѣ́ютъ, похвали́лъ еси́, а Бо́га, у него́же дыха́нiе твое́ въ руцѣ́ его́, и вси́ путiе́ тво­и́, того́ не просла́вилъ еси́.
Сего́ ра́ди от­ лица́ его́ по́слани бы́ша пе́рсты ручні́и и писа́нiе сiе́ вчини́ша.
Се́ же е́сть писа́нiе вчине́но­е: мани́, Ѳеке́л, фа́рес.
Се́ сказа́нiе глаго́ла: мани́, измѣ́ри Бо́гъ ца́р­ст­во твое́ и сконча́ е́:
Ѳеке́л, поста́вися въ мѣ́рилѣхъ и обрѣ́теся лиша́емо:
фа́рес, раздѣли́ся ца́р­ст­во твое́ и даде́ся ми́домъ и пе́рсомъ.
И рече́ Валтаса́ръ: [облецы́те и́]. И облеко́ша данiи́ла въ багряни́цу, и гри́вну злату́ю воз­ложи́ша на вы́ю его́, и проповѣ́да о не́мъ, е́же бы́ти ему́ кня́зю тре́тiему во ца́р­ст­вѣ его́.
Валтаса́ра царя́ Халде́йска уби́ша въ ту́ но́щь,
да́рiй же ми́дянинъ прiя́ ца́р­ст­во, сы́й шести́десяти и двою́ лѣ́тъ.
Греческий [Greek (Koine)]
Βαλτασαρ ὁ βασιλεὺς ἐποίησεν δεῖπνον μέγα τοῖς μεγιστᾶσιν αὐτοῦ χιλίοις καὶ κατέναν­τι τῶν χιλίων ὁ οἶνος καὶ πίνων
Βαλτασαρ εἶπεν ἐν τῇ γεύ­σει τοῦ οἴνου τοῦ ἐνεγκεῖν τὰ σκεύ­η τὰ χρυσᾶ καὶ τὰ ἀργυρᾶ ἃ ἐξήνεγκεν Ναβουχοδονοσορ ὁ πατὴρ αὐτοῦ ἐκ τοῦ ναοῦ τοῦ ἐν Ιερουσαλημ καὶ πιέτωσαν ἐν αὐτοῖς ὁ βασιλεὺς καὶ οἱ μεγιστᾶνες αὐτοῦ καὶ αἱ παλλακαὶ αὐτοῦ καὶ αἱ παρα­́κοιτοι αὐτοῦ
καὶ ἠνέχθησαν τὰ σκεύ­η τὰ χρυσᾶ καὶ τὰ ἀργυρᾶ ἃ ἐξήνεγκεν ἐκ τοῦ ναοῦ τοῦ θεοῦ τοῦ ἐν Ιερουσαλημ καὶ ἔπινον ἐν αὐτοῖς ὁ βασιλεὺς καὶ οἱ μεγιστᾶνες αὐτοῦ καὶ αἱ παλλακαὶ αὐτοῦ καὶ αἱ παρα­́κοιτοι αὐτοῦ
ἔπινον οἶνον καὶ ᾔνεσαν τοὺς θεοὺς τοὺς χρυσοῦς καὶ ἀργυροῦς καὶ χαλκοῦς καὶ σιδηροῦς καὶ ξυλίνους καὶ λιθίνους
ἐν αὐτῇ τῇ ὥρᾳ ἐξῆλθον δάκτυλοι χειρὸς ἀνθρώπου καὶ ἔγραφον κατέναν­τι τῆς λαμπάδος ἐπι­̀ τὸ κονίαμα τοῦ τοίχου τοῦ οἴκου τοῦ βασιλέως καὶ ὁ βασιλεὺς ἐθεώρει τοὺς ἀστραγάλους τῆς χειρὸς τῆς γραφούσης
τότε τοῦ βασιλέως ἡ μορφὴ ἠλλοιώθη καὶ οἱ δια­λογισμοὶ αὐτοῦ συν­ετάρασ­σον αὐτόν καὶ οἱ σύνδεσμοι τῆς ὀσφύος αὐτοῦ διελύον­το καὶ τὰ γόνατα αὐτοῦ συν­εκροτοῦν­το
καὶ ἐβόησεν ὁ βασιλεὺς ἐν ἰσχύι τοῦ εἰσαγαγεῖν μάγους Χαλδαίους γαζαρηνοὺς καὶ εἶπεν τοῖς σοφοῖς Βαβυλῶνος ὃς ἂν ἀναγνῷ τὴν γραφὴν ταύτην καὶ τὴν σύγκρισιν γνωρίσῃ μοι πορφύραν ἐνδύ­σε­ται καὶ ὁ μανιάκης ὁ χρυσοῦς ἐπι­̀ τὸν τράχηλον αὐτοῦ καὶ τρίτος ἐν τῇ βασιλείᾳ μου ἄρξει
καὶ εἰσεπορεύ­ον­το πάν­τες οἱ σοφοὶ τοῦ βασιλέως καὶ οὐκ ἠδύναν­το τὴν γραφὴν ἀναγνῶναι οὐδὲ τὴν σύγκρισιν γνωρίσαι τῷ βασιλεῖ
καὶ ὁ βασιλεὺς Βαλτασαρ πολὺ ἐταράχθη καὶ ἡ μορφὴ αὐτοῦ ἠλλοιώθη ἐπ᾿ αὐτῷ καὶ οἱ μεγιστᾶνες αὐτοῦ συν­εταράσ­σον­το
καὶ εἰσῆλθεν ἡ βασίλισ­σα εἰς τὸν οἶκον τοῦ πότου καὶ εἶπεν βασιλεῦ εἰς τοὺς αἰῶνας ζῆθι μὴ ταρασ­σέτωσάν σε οἱ δια­λογισμοί σου καὶ ἡ μορφή σου μὴ ἀλλοι­ούσθω
ἔστιν ἀνὴρ ἐν τῇ βασιλείᾳ σου ἐν ᾧ πνεῦμα θεοῦ καὶ ἐν ταῖς ἡμέραις τοῦ πατρός σου γρηγόρησις καὶ σύνεσις εὑρέθη ἐν αὐτῷ καὶ ὁ βασιλεὺς Ναβουχοδονοσορ ὁ πατήρ σου ἄρχον­τα ἐπαοιδῶν μάγων Χαλδαίων γαζαρηνῶν κατέστησεν αὐτόν
ὅτι πνεῦμα περισ­σὸν ἐν αὐτῷ καὶ φρόνησις καὶ σύνεσις συγκρίνων ἐνύπνια καὶ ἀναγγέλλων κρατούμενα καὶ λύων συν­δέσμους Δανιηλ καὶ ὁ βασιλεὺς ἐπέθηκεν αὐτῷ ὄνομα Βαλτασαρ νῦν οὖν κληθήτω καὶ τὴν σύγκρισιν αὐτοῦ ἀναγγελεῖ σοι
τότε Δανιηλ εἰσήχθη ἐνώπιον τοῦ βασιλέως καὶ εἶπεν ὁ βασιλεὺς τῷ Δανιηλ σὺ εἶ Δανιηλ ὁ ἀπο­̀ τῶν υἱῶν τῆς αἰχμαλωσίας τῆς Ιουδαίας ἧς ἤγαγεν ὁ βασιλεὺς ὁ πατήρ μου
ἤκουσα περὶ σοῦ ὅτι πνεῦμα θεοῦ ἐν σοί καὶ γρηγόρησις καὶ σύνεσις καὶ σοφία περισ­σὴ εὑρέθη ἐν σοί
καὶ νῦν εἰσῆλθον ἐνώπιόν μου οἱ σοφοί μάγοι γαζαρηνοί ἵνα τὴν γραφὴν ταύτην ἀναγνῶσιν καὶ τὴν σύγκρισιν αὐτῆς γνωρίσωσίν μοι καὶ οὐκ ἠδυνήθησαν ἀναγγεῖλαί μοι
καὶ ἐγὼ ἤκουσα περὶ σοῦ ὅτι δύνασαι κρίματα συγκρῖναι νῦν οὖν ἐὰν δυνηθῇς τὴν γραφὴν ἀναγνῶναι καὶ τὴν σύγκρισιν αὐτῆς γνωρίσαι μοι πορφύραν ἐνδύσῃ καὶ ὁ μανιάκης ὁ χρυσοῦς ἔσται ἐπι­̀ τὸν τράχηλόν σου καὶ τρίτος ἐν τῇ βασιλείᾳ μου ἄρξεις
τότε ἀπεκρίθη Δανιηλ καὶ εἶπεν ἐνώπιον τοῦ βασιλέως τὰ δόματά σου σοὶ ἔστω καὶ τὴν δωρεὰν τῆς οἰκίας σου ἑτέρῳ δός ἐγὼ δὲ τὴν γραφὴν ἀναγνώσομαι τῷ βασιλεῖ καὶ τὴν σύγκρισιν αὐτῆς γνωρίσω σοι
βασιλεῦ ὁ θεὸς ὁ ὕψιστος τὴν βασιλείαν καὶ τὴν μεγαλωσύνην καὶ τὴν τιμὴν καὶ τὴν δόξαν ἔδωκεν Ναβουχοδονοσορ τῷ πατρί σου
καὶ ἀπο­̀ τῆς μεγαλωσύνης ἧς ἔδωκεν αὐτῷ πάν­τες οἱ λαοί φυλαί γλῶσ­σαι ἦσαν τρέμον­τες καὶ φοβούμενοι ἀπο­̀ προ­σώπου αὐτοῦ οὓς ἠβούλετο αὐτὸς ἀνῄρει καὶ οὓς ἠβούλετο αὐτὸς ἔτυπτεν καὶ οὓς ἠβούλετο αὐτὸς ὕψου καὶ οὓς ἠβούλετο αὐτὸς ἐταπείνου
καὶ ὅτε ὑψώθη ἡ καρδία αὐτοῦ καὶ τὸ πνεῦμα αὐτοῦ ἐκραταιώθη τοῦ ὑπερηφανεύ­σασθαι κατηνέχθη ἀπο­̀ τοῦ θρόνου τῆς βασιλείας αὐτοῦ καὶ ἡ τιμὴ ἀφῃρέθη ἀπ᾿ αὐτοῦ
καὶ ἀπο­̀ τῶν ἀνθρώπων ἐξεδιώχθη καὶ ἡ καρδία αὐτοῦ μετὰ τῶν θηρίων ἐδόθη καὶ μετὰ ὀνάγρων ἡ κατοικία αὐτοῦ καὶ χόρτον ὡς βοῦν ἐψώμιζον αὐτόν καὶ ἀπο­̀ τῆς δρόσου τοῦ οὐρανοῦ τὸ σῶμα αὐτοῦ ἐβάφη ἕως οὗ ἔγνω ὅτι κυριεύ­ει ὁ θεὸς ὁ ὕψιστος τῆς βασιλείας τῶν ἀνθρώπων καὶ ᾧ ἂν δόξῃ δώσει αὐτήν
καὶ σὺ ὁ υἱὸς αὐτοῦ Βαλτασαρ οὐκ ἐταπείνωσας τὴν καρδίαν σου κατενώπιον οὗ πάν­τα ταῦτα ἔγνως
καὶ ἐπι­̀ τὸν κύριον θεὸν τοῦ οὐρανοῦ ὑψώθης καὶ τὰ σκεύ­η τοῦ οἴκου αὐτοῦ ἤνεγκαν ἐνώπιόν σου καὶ σὺ καὶ οἱ μεγιστᾶνές σου καὶ αἱ παλλακαί σου καὶ αἱ παρα­́κοιτοί σου οἶνον ἐπι­́νετε ἐν αὐτοῖς καὶ τοὺς θεοὺς τοὺς χρυσοῦς καὶ ἀργυροῦς καὶ χαλκοῦς καὶ σιδηροῦς καὶ ξυλίνους καὶ λιθίνους οἳ οὐ βλέπουσιν καὶ οὐκ ἀκούουσιν καὶ οὐ γινώσκουσιν ᾔνεσας καὶ τὸν θεόν οὗ ἡ πνοή σου ἐν χειρὶ αὐτοῦ καὶ πᾶσαι αἱ ὁδοί σου αὐτὸν οὐκ ἐδόξασας
δια­̀ τοῦτο ἐκ προ­σώπου αὐτοῦ ἀπεστάλη ἀστράγαλος χειρὸς καὶ τὴν γραφὴν ταύτην ἐνέταξεν
καὶ αὕτη ἡ γραφὴ ἡ ἐν­τεταγμένη μανη θεκελ φαρες
τοῦτο τὸ σύγκριμα τοῦ ῥήμα­τος μανη ἐμέτρησεν ὁ θεὸς τὴν βασιλείαν σου καὶ ἐπλή­ρωσεν αὐτήν
θεκελ ἐστάθη ἐν ζυγῷ καὶ εὑρέθη ὑστεροῦσα
φαρες διῄρηται ἡ βασιλεία σου καὶ ἐδόθη Μήδοις καὶ Пέρσαις
καὶ εἶπεν Βαλτασαρ καὶ ἐνέδυσαν τὸν Δανιηλ πορφύραν καὶ τὸν μανιάκην τὸν χρυσοῦν περιέθηκαν περὶ τὸν τράχηλον αὐτοῦ καὶ ἐκήρυξεν περὶ αὐτοῦ εἶναι αὐτὸν ἄρχον­τα τρίτον ἐν τῇ βασιλείᾳ
ἐν αὐτῇ τῇ νυκτὶ ἀναιρέθη Βαλτασαρ ὁ βασιλεὺς ὁ Χαλδαίων
6:1καὶ Δαρεῖος ὁ Μῆδος παρέλαβεν τὴν βασιλείαν ὢν ἐτῶν ἑξήκον­τα δύο
Цар Валтасар справив велике прийняття для тисячі своїх вельмож, і на очах тієї тисячі пив вино.
Коли вино опанувало розум, Валтасар наказав принести золотий та срібний посуд, який виніс був його батько Навуходоносор із храму, що в Єрусалимі, щоб із нього пили цар та вельможі його, його жінки та його наложниці.
Тоді принесли золотий посуд, що винесли з храму божого дому, що в Єрусалимі, і пили з них цар та вельможі його, жінки його та його наложниці.
Пили вони вино й славили богів золотих та срібних, мідяних, залізних, дерев́яних та камінних.
Аж ось тієї хвилини вийшли пальці людської руки, і писали навпроти свічника на вапні стіни царського палацу, і цар бачив зарис руки, що писала.
Тоді змінилася ясність царя, і думки його настрашили його, ослабіли суглоби крижів його, і билися коліна його одне об одне.
Цар сильно закричав привести заклиначів, халдеїв та віщунів.
Цар заговорив та й сказав вавилонським мудрецям: Кожен муж, що прочитає це писання й об́явить мені його розв́язку, той зодягне пурпуру й золотого ланцюга на свою шию, і буде панувати третім у царстві.
Тоді поприходили всі царські мудреці, та не могли прочитати писання й об́явити цареві його розв́язку.
Тоді цар Валтасар сильно перестрашився, а його ясність змінилася на ньому, і його вельможі були безрадні.
На слова царя та вельмож його ввійшла до дому прийняття цариця.
Цариця заговорила та й сказала: Царю, живи навіки!
Нехай не страшать тебе думки твої, а ясність твоя нехай не міняється!
Є в твоєму царстві муж, що в ньому дух святих богів, а за днів твого батька в ньому знаходилась ясність і розум та мудрість, рівна мудрості богів.
І цар Навуходоносор, твій батько, настановив його начальником чарівників, заклиначів, халдеїв, віщунів, батько твій цар,
бо в ньому, в Даниїлові, якому цар дав ім́я Валтасар, знаходився надмірний дух, і знання та розум розв́язувати сни, і висловлювати загадки та розплутувати вузли.
Нехай буде покликаний тепер Даниїл, і нехай він оголосить розв́язку!
Того часу Даниїл був приведений перед царя.
Цар заговорив та й сказав до Даниїла: Чи ти той Даниїл, що з Юдиних синів вигнання, яких вивів цар, мій батько, з Юдеї?
І чув я про тебе, що в тобі дух богів, і що в тобі знаходиться ясність, і розум та надмірна мудрість.
А тепер були приведені перед мене мудреці, заклиначі, щоб прочитали оце писання, і розповіли мені його розв́язку, та не могли вони висловити розв́язки цієї речі.
А я чув про тебе, що ти можеш розв́язувати недовідоме, і розплутувати вузли.
Тож тепер, якщо можеш прочитати це писання, і розповісти мені його розв́язку, то зодягнеш пурпуру, а золотий ланцюг на твою шию, і ти будеш панувати третім у царстві.
Тоді Даниїл відповів та й сказав перед царем: Твої дари нехай будуть тобі, а дарунки свої давай іншим.
Це писання я прочитаю цареві, і розповім тобі його розв́язку.
Ти, царю, Всевишній Бог дав твоєму батькові Навуходоносорові царство, і велич, і славу та пишноту.
А через велич, яку Він дав був йому, всі народи, племена та язики тремтіли та лякалися перед ним, бо кого він хотів забивав, а кого хотів лишав при житті, і кого хотів підіймав, а кого хотів понижував.
А коли загордилося його серце, а дух його ще більше запишнів, він був скинений з трону свого царства, і його слава була взята від нього.
І він був вигнаний з-поміж людських синів, і серце його було зрівняне зо звіриним, а пробування його було з дикими ослами.
Годували його травою, як волів, а небесною росою зрошувалося його тіло, аж поки він не пізнав, що в людському царстві панує Всевишній Бог, і Він ставить над ним того, кого хоче.
А ти, сину його Валтасаре, не смирив свого серця, хоч усе це знав.
І ти піднісся понад Небесного Господа, і посуд храму Його принесли перед тебе, а ти та вельможі твої, жінки твої та наложниці твої пили з них вино, і ти хвалив богів срібних та золотих, мідяних, залізних, дерев́яних та камінних, що не бачать, і не чують та не знають, а Бога, що в руці Його душа твоя й що Його всі дороги твої, ти не прославляв.
Того часу від Нього посланий зарис руки, і написане оце писання.
А оце писання, що написане: Мене, мене, текел упарсін.
Ось розв́язка цієї речі: Мене порахував Бог царство твоє, і покінчив його.
Текел ти зважений на вазі, і знайдений легеньким.
Перес поділене царство твоє, і віддане мідянам та персам.
Тоді наказав Валтасар, і надягли на Даниїла пурпуру, а золотого ланцюга на шию його, і розголосили про нього, що він буде третім пануючим у царстві.
Тієї ж ночі був забитий Валтасар, цар халдейський.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible