и воздвиго́хъ о́чи мои́ и ви́дѣхъ: и се́, ове́нъ еди́нъ стоя́ предъ ува́ломъ ему́же ро́зи, ро́зи же высо́цы, еди́нъ же вы́шше друга́го, и вы́шшiй восхожда́ше послѣди́.

И ви́дѣхъ овна́ боду́ща на за́падъ и на сѣ́веръ, и на ю́гъ и на восто́къ: и вси́ звѣ́рiе не ста́нутъ предъ ни́мъ, и не бѣ́ избавля́юща изъ руки́ его́, и сотвори́ по во́ли свое́й, и возвели́чися.

А́зъ же бѣ́хъ размышля́я, и се́ козе́лъ от ко́зъ идя́ше от Ли́ва на лице́ всея́ земли́ и не бѣ́ прикаса́яся земли́, и козлу́ тому́ ро́гъ ви́димь между́ очи́ма его́:

и прiи́де до овна́ иму́щаго рога́ его́же ви́дѣхъ стоя́ща предъ ува́ломъ, и тече́ къ нему́ въ си́лѣ крѣ́пости своея́.

И ви́дѣхъ его́ доходя́ща до овна́, и разсвирѣ́пѣ на него́, и порази́ овна́, и сокруши́ о́ба ро́га его́: и не бѣ́ си́лы овну́, е́же ста́ти проти́ву ему́: и пове́рже его́ на зе́млю и попра́ его́, и не бѣ́ избавля́яй овна́ от руки́ его́.

И козе́лъ ко́зiй возвели́чися до зѣла́: и внегда́ укрѣпи́ся, сокруши́ся ро́гъ его́ вели́кiй, и взыдо́ша друзі́и четы́ри ро́зи подъ ни́мъ, по четы́ремъ вѣ́тромъ небе́снымъ:

и от еди́наго и́хъ взы́де ро́гъ еди́нъ крѣ́покъ, и возвели́чися вельми́ къ ю́гу и къ восто́ку и къ си́лѣ,

и возвели́чися да́же до си́лы небе́сныя: и сотвори́ па́сти на зе́млю от си́лы небе́сныя и от звѣ́здъ, и попра́ я́:

и до́ндеже архистрати́гъ изба́витъ плѣ́нники, и его́ ра́ди же́ртва смяте́ся, и благопоспѣши́ся ему́, и свято́е опустѣ́етъ:

и даде́ся на же́ртву грѣ́хъ, и пове́ржеся пра́вда на зе́млю: и сотвори́, и благопоспѣши́ся.

И слы́шахъ еди́наго свята́го глаго́люща. И рече́ еди́нъ святы́й друго́му нѣ́коему глаго́лющему: доко́лѣ видѣ́нiе ста́нетъ, же́ртва отъя́тая, и грѣ́хъ опустѣ́нiя да́нный, и свято́е и си́ла попере́тся?

И рече́ ему́: да́же до ве́чера и у́тра дні́й двѣ́ ты́сящы и три́ста, и очи́стится свято́е.

И бы́сть, егда́ ви́дѣхъ а́зъ данiи́лъ видѣ́нiе и взыска́хъ вѣ́дѣнiя, и се́, ста́ предо мно́ю а́ки о́бразъ му́жескъ,

и слы́шахъ гла́съ му́жескъ средѣ́ ува́ла, и призва́ и рече́: гаврiи́ле, скажи́ видѣ́нiе о́ному.

И прiи́де и ста́ бли́зъ стоя́нiя моего́: и егда́ прiи́де ужасо́хся и падо́хъ на лице́ мое́. И рече́ ко мнѣ́: разумѣ́й, сы́не человѣ́чь, еще́ бо до сконча́нiя вре́мене видѣ́нiе.

И егда́ глаго́лаше со мно́ю, падо́хъ ни́цъ на земли́, и прикосну́ся мнѣ́, и поста́ви мя́ на но́ги моя́, и рече́:

се́, а́зъ возвѣща́ю тебѣ́ бу́дущая на послѣ́докъ гнѣ́ва [сыно́мъ люді́й твои́хъ]: еще́ бо до конца́ вре́мене видѣ́нiе.

Ове́нъ, его́же ви́дѣлъ еси́ иму́ща рога́, ца́рь ми́дскiй и пе́рсскiй:

а козе́лъ ко́зiй ца́рь е́ллинскiй е́сть: ро́гъ же вели́кiй, и́же между́ очи́ма его́, то́й е́сть ца́рь пе́рвый:

сему́ же сокруши́вшуся воста́ша четы́ри ро́зи подъ ни́мъ: четы́ри ца́рiе воста́нутъ от язы́ка его́, но не въ крѣ́пости его́,

и на послѣ́докъ ца́рства и́хъ, исполня́ющымся грѣхо́мъ и́хъ, воста́нетъ ца́рь безсра́менъ лице́мъ и разумѣ́я гада́нiя,

и держа́вна крѣ́пость его́, не въ крѣ́пости же свое́й, и чуде́сно растли́тъ и упра́витъ и сотвори́тъ, и разсы́плетъ крѣ́пкiя и лю́ди свя́ты,

и яре́мъ вери́гъ свои́хъ испра́витъ: ле́сть въ руцѣ́ его́, и въ се́рдцы свое́мъ возвели́чится, и ле́стiю разсы́плетъ мно́гихъ, и на па́губу мно́гимъ возста́нетъ, и я́ко я́ица руко́ю сокруши́тъ.

И видѣ́нiе ве́чера и у́тра рѣче́ннаго и́стинно е́сть: ты́ же назна́менай видѣ́нiе, я́ко на дни́ мно́ги.

А́зъ же данiи́лъ успо́хъ и изнемога́хъ на дни́ [мно́ги], и воста́хъ и творя́хъ дѣла́ царе́ва, и почуди́хся видѣ́нiю, и не бя́ше разумѣва́ющаго.

Украинский (Огієнко)

За третього року царювання царя Валтасара з́явилося мені, Даниїлові, видіння по тому, що з́явилося мені перше.

І бачив я в видінні, і сталося в моєму видінні, а я був у твердині Шушані, що в окрузі Еламі, і бачив я в видінні, ніби я був над потоком Улай.

І звів я очі свої та й побачив, аж ось один баран стоїть перед потоком, і в нього два роги.
А обидва ці роги високі, і один вищий від другого, а той вищий виріс наостанку.

Я бачив барана, що колов на захід, і на північ, і на південь, і жоден звір не міг стати проти нього, і не було нікого, хто б урятував від його руки.
І він робив за своїм уподобанням, і став величний.

І я придивлявся, аж ось козел з кіз приходить із заходу по поверхні всієї землі, і не дотикається до землі.
А той козел мав подобу рога між своїми очима.

І прийшов він до того барана, що мав ті два роги, якого я бачив, що стояв перед потоком, і помчав на нього в лютості своєї сили.

І я бачив його, що він добіг аж до барана, і роз́ярився на нього, та й ударив того барана, і зламав йому ті два роги, а в барана не було сили стати проти нього.
І той кинув його на землю, і потоптав його, і не було нікого, хто б вирятував барана від його руки.

А козел з кіз став аж надто великий.
А коли він зміцнився, то був зламаний той великий ріг, а замість нього виросли чотири подобі рога на чотири вітри неба.

А з одного з них вийшов один малий ріг, і з малого став дуже великий до півдня, і до сходу, і до Пишноти.

І він побільшився аж до війська небесного, і скинув на землю декого з війська, із зір, і потоптав їх.

І він побільшився аж до Вождя того війська, і від Нього була віднята стала жертва, і покинене місце святині Його.

І буде віддане йому військо враз із щоденною службою через гріхи, і він кине правду на землю, і зробить, і матиме успіх.

І почув я одного святого, що говорив.
А інший святий сказав до того, що говорив: Аж доки це видіння про сталу жертву та про нищівний гріх, доки святиня й військо віддані на топтання?

І відказав він мені: Аж до двох тисяч і трьох сотень вечорів-ранків, тоді буде визнана очищеною святиня.

І сталося, коли я, Даниїл, бачив те видіння, і шукав значення його, ось став передо мною ніби муж.

І почув я поміж берегами Улаю людський голос, що кликнув і сказав: Гавриїле, виясни йому це видіння!

І він прийшов туди, де я стояв, а коли він прийшов, я настрашився й упав на обличчя своє.
І сказав він мені: Зрозумій, сину людський, бо на час кінця це видіння!

А коли він говорив зо мною, я зомлів, і припав своїм обличчям до землі, але він діткнувся до мене, і поставив мене на моєму місці,

та й сказав: Ось я об́являю тобі, що буде в кінці гніву, бо на кінець призначеного часу це видіння.

Той козел, якого ти бачив, що мав ті два роги, це царі мідян та персів.

А козел, той волохатий, це цар Греції, а той великий ріг, що між очима його, це перший цар.

А той зламаний ріг, і що стали на його місці чотири, це чотири царства постануть із цього народу, але вже не в його силі.

А в кінці їхнього царства, коли покінчать своє ті грішники, постане цар нахабний та вправний у підступах.

І зміцніє його сила, але не його власною силою, і дивно винищить він, і буде мати успіх, і діятиме.
І винищить він сильних і народ святих.

А через свою мудрість буде мати успіх, омана буде в його руці, і він звеличиться в своєму серці.
І в часі миру він понищить багатьох, і повстане на Владику над владиками, але без руки буде зламаний.

А видіння вечора та ранку, про яке було сказано, це правда, та ти сховай це видіння, бо воно відноситься на далекі часи.

А я, Даниїл, знемігся й заслаб на кілька днів.
І встав я, і робив цареву працю, і остовпів з того видіння, але ніхто того не завважив.

Арабский (Arabic Van Dyke)

فِي السَّنَةِ الثَّالِثَةِ مِنْ مُلْكِ بَيْلْشَاصَّرَ الْمَلِكِ، ظَهَرَتْ لِي أَنَا دَانِيآلَ رُؤْيَا بَعْدَ الَّتِي ظَهَرَتْ لِي فِي الابْتِدَاءِ.

فَرَأَيْتُ فِي الرُّؤْيَا، وَكَانَ فِي رُؤْيَايَ وَأَنا فِي شُوشَانَ الْقَصْرِ الَّذِي فِي وِلاَيَةِ عِيلاَمَ، وَرَأَيْتُ فِي الرُؤيَا وَأَنَا عِنْدَ نَهْرِ أُولاَيَ.

فَرَفَعْتُ عَيْنَيَّ وَرَأَيْتُ وَإِذَا بِكَبْشٍ وَاقِفٍ عِنْدَ النَّهْرِ وَلَهُ قَرْنَانِ وَالقَرْنَانِ عَالِيَانِ، وَالْوَاحِدُ أَعْلَى مِنَ الآخَرِ، وَالأَعْلَى طَالِعٌ أَخِيرًا.

رَأَيْتُ الْكَبْشَ يَنْطَحُ غَرْبًا وَشِمَالاً وَجَنُوبًا فَلَمْ يَقِفْ حَيَوَانٌ قُدَّامَهُ وَلاَ مُنْقِذٌ مِنْ يَدِهِ، وَفَعَلَ كَمَرْضَاتِهِ وَعَظُمَ.

وَبَيْنَمَا كُنْتُ مُتَأَمِّلاً إِذَا بِتَيْسٍ مِنَ الْمَعْزِ جَاءَ مِنَ الْمَغْرِبِ عَلَى وَجْهِ كُلِّ الأَرْضِ وَلَمْ يَمَسَّ الأَرْضَ، وَلِلتَّيْسِ قَرْنٌ مُعْتَبَرٌ بَيْنَ عَيْنَيْهِ.

وَجَاءَ إِلَى الْكَبْشِ صَاحِبِ الْقَرْنَيْنِ الَّذِي رَأَيْتُهُ وَاقِفًا عِنْدَ النَّهْرِ وَرَكَضَ إِلَيْهِ بِشِدَّةِ قُوَّتِهِ.

وَرَأَيْتُهُ قَدْ وَصَلَ إِلَى جَانِبِ الْكَبْشِ، فَاسْتَشَاطَ عَلَيْهِ وَضَرَبَ الْكَبْشَ وَكَسَرَ قَرْنَيْهِ، فَلَمْ تَكُنْ لِلْكَبْشِ قُوَّةٌ عَلَى الْوُقُوفِ أَمَامَهُ، وَطَرَحَهُ عَلَى الأَرْضِ وَدَاسَهُ، وَلَمْ يَكُنْ لِلْكَبْشِ مُنْقِذٌ مِنْ يَدِهِ.

فتَعَظَّمَ تَيْسُ المَعْزِ جِدًّا. وَلَمَّا اعْتَزَّ انْكَسَرَ الْقَرْنُ الْعَظِيمُ، وَطَلَعَ عِوَضًا عَنْهُ أَرْبَعَةُ قُرُونٍ مُعْتَبَرَةٍ نَحْوَ رِيَاحِ السَّمَاءِ الأَرْبَعِ.

وَمِنْ وَاحِدٍ مِنْهَا خَرَجَ قَرْنٌ صَغِيرٌ، وَعَظُمَ جِدًّا نَحْوَ الْجَنُوبِ وَنَحْوَ الشَّرْقِ وَنَحْوَ فَخْرِ الأَرَاضِي.

وَتَعَظَّمَ حَتَّى إِلَى جُنْدِ السَّمَاوَاتِ، وَطَرَحَ بَعْضًا مِنَ الْجُنْدِ وَالنُّجُومِ إِلَى الأَرْضِ وَدَاسَهُمْ.

وَحَتَّى إِلَى رَئِيسِ الْجُنْدِ تَعَظَّمَ، وَبِهِ أُبْطِلَتِ الْمُحْرَقَةُ الدَّائِمَةُ، وَهُدِمَ مَسْكَنُ مَقْدِسِهِ.

وَجُعِلَ جُنْدٌ عَلَى الْمُحْرَقَةِ الدَّائِمَةِ بِالْمَعْصِيَةِ، فَطَرَحَ الْحَقَّ عَلَى الأَرْضِ وَفَعَلَ وَنَجَحَ.

فَسَمِعْتُ قُدُّوسًا وَاحِدًا يَتَكَلَّمُ. فَقَالَ قُدُّوسٌ وَاحِدٌ لِفُلاَنٍ الْمُتَكَلِّمِ: «إِلَى مَتَى الرُّؤْيَا مِنْ جِهَةِ الْمُحْرَقَةِ الدَّائِمَةِ وَمَعْصِيَةِ الْخَرَابِ، لِبَذْلِ الْقُدْسِ وَالْجُنْدِ مَدُوسَيْنِ؟»

فَقَالَ لِي: «إِلَى أَلْفَيْنِ وَثَلاَثِ مِئَةِ صَبَاحٍ وَمَسَاءٍ، فَيَتَبَرَّأُ الْقُدْسُ».

وَكَانَ لَمَّا رَأَيْتُ أَنَا دَانِيآلَ الرُّؤْيَا وَطَلَبْتُ الْمَعْنَى، إِذَا بِشِبْهِ إِنْسَانٍ وَاقِفٍ قُبَالَتِي.

وَسَمِعْتُ صَوْتَ إِنْسَانٍ بَيْنَ أُولاَيَ، فَنَادَى وَقَالَ: «يَا جِبْرَائِيلُ، فَهِّمْ هذَا الرَّجُلَ الرُّؤْيَا».

فَجَاءَ إِلَى حَيْثُ وَقَفْتُ، وَلَمَّا جَاءَ خِفْتُ وَخَرَرْتُ عَلَى وَجْهِي. فَقَالَ لِي: «افْهَمْ يَا ابْنَ آدَمَ. إِنَّ الرُّؤْيَا لِوَقْتِ الْمُنْتَهَى».

وَإِذْ كَانَ يَتَكَلَّمُ مَعِي كُنْتُ مُسَبَّخًا عَلَى وَجْهِي إِلَى الأَرْضِ، فَلَمَسَنِي وَأَوْقَفَنِي عَلَى مَقَامِي.

وَقَالَ: «هأَنَذَا أُعَرِّفُكَ مَا يَكُونُ فِي آخِرِ السُّخَطِ. لأَنَّ لِمِيعَادِ الانْتِهَاءَ.

أَمَّا الْكَبْشُ الَّذِي رَأَيْتَهُ ذَا الْقَرْنَيْنِ فَهُوَ مُلُوكُ مَادِي وَفَارِسَ.

وَالتَّيْسُ الْعَافِي مَلِكُ الْيُونَانِ، وَالْقَرْنُ الْعَظِيمُ الَّذِي بَيْنَ عَيْنَيْهِ هُوَ الْمَلِكُ الأَوَّلُ.

وَإِذِ انْكَسَرَ وَقَامَ أَرْبَعَةٌ عِوَضًا عَنْهُ، فَسَتَقُومُ أَرْبَعُ مَمَالِكَ مِنَ الأُمَّةِ، وَلكِنْ لَيْسَ فِي قُوَّتِهِ.

وَفِي آخِرِ مَمْلَكَتِهِمْ عِنْدَ تَمَامِ الْمَعَاصِي يَقُومُ مَلِكٌ جَافِي الْوَجْهِ وَفَاهِمُ الْحِيَلِ.

وَتَعْظُمُ قُوَّتُهُ، وَلكِنْ لَيْسَ بِقُوَّتِهِ. يُهْلِكُ عَجَبًا وَيَنْجَحُ وَيَفْعَلُ وَيُبِيدُ الْعُظَمَاءَ وَشَعْبَ الْقِدِّيسِينَ.

وَبِحَذَاقَتِهِ يَنْجَحُ أَيْضًا الْمَكْرُ فِي يَدِهِ، وَيَتَعَظَّمُ بِقَلْبِهِ. وَفِي الاطْمِئْنَانِ يُهْلِكُ كَثِيرِينَ، وَيَقُومُ عَلَى رَئِيسِ الرُّؤَسَاءِ، وَبِلاَ يَدٍ يَنْكَسِرُ.

فَرُؤْيَا الْمَسَاءِ وَالصَّبَاحِ الَّتِي قِيلَتْ هِيَ حَقٌّ. أَمَّا أَنْتَ فَاكْتُمِ الرُّؤْيَا لأَنَّهَا إِلَى أَيَّامٍ كَثِيرَةٍ».

وَأَنَا دَانِيآلَ ضَعُفْتُ وَنَحَلْتُ أَيَّامًا، ثُمَّ قُمْتُ وَبَاشَرْتُ أَعْمَالَ الْمَلِكِ، وَكُنْتُ مُتَحَيِّرًا مِنَ الرُّؤْيَا وَلاَ فَاهِمَ.

Синодальный

Языки

1 Видение Даниила об овне и козле. 9 Небольшой рог, который необычайно разросся. 13 «Две тысячи триста вечеров и утр». 15 Два рога овна — это «цари Мидийский и Персидский», а козел — «царь Греции».

В третий год царствования Валтасара царя явилось мне, Даниилу, видение после того, которое явилось мне прежде.

И видел я в видении, и когда видел, я был в Сузах, престольном городе в области Еламской, и видел я в видении, – как бы я был у реки Улая.

Поднял я глаза мои и увидел: вот, один овен стоит у реки; у него два рога, и рога высокие, но один выше другого, и высший поднялся после.

Видел я, как этот овен бодал к западу и к северу и к югу, и никакой зверь не мог устоять против него, и никто не мог спасти от него; он делал, что хотел, и величался.

Я внимательно смотрел на это, и вот, с запада шел козел по лицу всей земли, не касаясь земли; у этого козла был видный рог между его глазами.

Он пошел на того овна, имеющего рога, которого я видел стоящим у реки, и бросился на него в сильной ярости своей.

И я видел, как он, приблизившись к овну, рассвирепел на него и поразил овна, и сломил у него оба рога; и недостало силы у овна устоять против него, и он поверг его на землю и растоптал его, и не было никого, кто мог бы спасти овна от него.

Тогда козел чрезвычайно возвеличился; но когда он усилился, то сломился большой рог, и на место его вышли четыре, обращенные на четыре ветра небесных.

От одного из них вышел небольшой рог, который чрезвычайно разросся к югу и к востоку и к прекрасной стране,

и вознесся до воинства небесного, и низринул на землю часть сего воинства и звезд, и попрал их,

и даже вознесся на Вождя воинства сего, и отнята была у Него ежедневная жертва, и поругано было место святыни Его.

И воинство предано вместе с ежедневною жертвою за нечестие, и он, повергая истину на землю, действовал и успевал.

И услышал я одного святого говорящего, и сказал этот святой кому-то, вопрошавшему: «на сколько времени простирается это видение о ежедневной жертве и об опустошительном нечестии, когда святыня и воинство будут попираемы?»

И сказал мне: «на две тысячи триста вечеров и утр; и тогда святилище очистится».

И было: когда я, Даниил, увидел это видение и искал значения его, вот, стал предо мною как облик мужа.

И услышал я от средины Улая голос человеческий, который воззвал и сказал: «Гавриил! объясни ему это видение!»

И он подошел к тому месту, где я стоял, и когда он пришел, я ужаснулся и пал на лице мое; и сказал он мне: «знай, сын человеческий, что видение относится к концу времени!»

И когда он говорил со мною, я без чувств лежал лицем моим на земле; но он прикоснулся ко мне и поставил меня на место мое,

и сказал: «вот, я открываю тебе, что́ будет в последние дни гнева; ибо это относится к концу определенного времени.

Овен, которого ты видел с двумя рогами, это цари Мидийский и Персидский.

А козел косматый – царь Греции, а большой рог, который между глазами его, это первый ее царь;

он сломился, и вместо него вышли другие четыре: это – четыре царства восстанут из этого народа, но не с его силою.

Под конец же царства их, когда отступники исполнят меру беззаконий своих, восстанет царь наглый и искусный в коварстве;

и укрепится сила его, хотя и не его силою, и он будет производить удивительные опустошения и успевать и действовать и губить сильных и народ святых,

и при уме его и коварство будет иметь успех в руке его, и сердцем своим он превознесется, и среди мира погубит многих, и против Владыки владык восстанет, но будет сокрушен – не рукою.

Видение же о вечере и утре, о котором сказано, истинно; но ты сокрой это видение, ибо оно относится к отдаленным временам».

И я, Даниил, изнемог, и болел несколько дней; потом встал и начал заниматься царскими делами; я изумлен был видением сим и не понимал его.