Скрыть
1:14
1:45
Церковнославянский (рус)
Сiя́ словеса́, я́же глаго́ла Моисе́й всему́ Изра́илю объ ону́ страну́ Иорда́на, въ пусты́ни на за́пады, бли́зъ чермна́го мо́ря, между́ Фара́номъ и тофо́ломъ, и лово́номъ и авло́номъ и златы́ми руда́ми:
едино­на́­де­ся­ти дні́й от­ Хори́ва пу́ть чрезъ го́ру Сии́ръ да́же до Ка́дисъ-варни́.
И бы́сть въ четыредеся́тое лѣ́то, въ первый­на́­де­сять ме́сяцъ, въ пе́рвый де́нь ме́сяца глаго́ла Моисе́й ко всѣ́мъ сыно́мъ Изра́илевымъ, по всему́ ели́ко заповѣ́да ему́ Госпо́дь къ ни́мъ,
по убiе́нiи сио́на царя́ Аморре́йска, жи́в­шаго во есево́нѣ, и о́га царя́ Васа́нска, жи́в­шаго во Астаро́ѳѣ и во едраи́нѣ,
объ ону́ страну́ Иорда́на въ земли́ Моа́вли, нача́ Моисе́й изъясня́ти зако́нъ се́й, глаго́ля:
Госпо́дь Бо́гъ на́шъ глаго́ла на́мъ въ Хори́вѣ, глаго́ля: да довлѣ́етъ ва́мъ жи́ти въ горѣ́ се́й:
обрати́теся и воз­дви́гнитеся вы́, и вни́дите въ го́ру Аморре́йску, и ко всѣ́мъ насе́лникомъ а́равы, въ го́ру и по́ле, и къ ю́гу и въ при­­мо́рскую зе́млю Ханаа́ню, и во антилива́нъ, да́же до рѣки́ вели́кiя, рѣки́ Евфра́та:
ви́дите, преда́хъ предъ ва́ми зе́млю, в­ше́дше наслѣ́дите зе́млю, е́юже кля́т­ся Госпо́дь отце́мъ ва́шымъ, Авраа́му и Исаа́ку и Иа́кову, да́ти ю́ и́мъ и сѣ́мени и́хъ по ни́хъ.
И реко́хъ къ ва́мъ во вре́мя о́но глаго́ля: не воз­могу́ еди́нъ води́ти ва́съ:
Госпо́дь Бо́гъ ва́шъ умно́жилъ вы́ е́сть, и се́, есте́ дне́сь я́ко звѣ́зды небе́сныя мно́же­с­т­вомъ:
Госпо́дь Бо́гъ оте́цъ ва́шихъ да при­­ложи́тъ ва́мъ, я́ко да бу́дете ты́сящами сугу́бо, и да благослови́тъ ва́съ, я́коже глаго́ла ва́мъ:
ка́ко воз­могу́ еди́нъ носи́ти труды́ ва́шя и тя́жести ва́шя и прерѣка́нiя ва́ша?
избери́те себѣ́ му́жы му́дры и умѣ́телны и смы́слен­ны въ племене́хъ ва́шихъ, и поста́влю и́хъ надъ ва́ми старѣ́йшины ва́мъ.
И от­вѣща́сте ми́ и реко́сте: добро́ сло́во, е́же глаго́лалъ еси́ сотвори́ти.
И взя́хъ от­ ва́съ му́жы му́дры и умѣ́телны и смы́слен­ны, и поста́вихъ и́хъ владѣ́ти надъ ва́ми тысященача́лники и стонача́лники, и пятьдесятонача́лники и десятонача́лники, и писмовводи́тели судiя́мъ ва́шымъ.
И заповѣ́дахъ судiя́мъ ва́шымъ во вре́мя о́но, глаго́ля: разслу́шайте посредѣ́ бра́тiй ва́шихъ, и суди́те пра́ведно посредѣ́ му́жа и посредѣ́ бра́та его́ и посредѣ́ при­­ше́лца его́:
да не позна́ете лица́ въ судѣ́, ма́лому и вели́кому су́диши, и не устыди́шися лица́ человѣ́ча, я́ко су́дъ Бо́жiй е́сть: и рѣ́чь, я́же а́ще же́стока бу́детъ у ва́съ, донесете́ ю́ ко мнѣ́, и услы́шу ю́.
И заповѣ́дахъ ва́мъ во вре́мя о́но вся́ словеса́, я́же сотворите́.
И воз­дви́гшеся от­ Хори́ва, про­идо́хомъ всю́ пусты́ню вели́кую и стра́шную о́ну, ю́же ви́дѣсте, пу́ть горы́ Аморре́йски, я́коже заповѣ́да на́мъ Госпо́дь Бо́гъ на́шъ: и прiидо́хомъ до Ка́дисъ-варни́.
И реко́хъ ва́мъ: прiидо́сте до горы́ Аморре́йски, ю́же Госпо́дь Бо́гъ на́шъ дае́тъ ва́мъ:
ви́дите, предаде́ Госпо́дь Бо́гъ ва́шъ предъ лице́мъ ва́шимъ зе́млю: в­ше́дше наслѣ́дите, я́коже глаго́ла Госпо́дь Бо́гъ оте́цъ ва́шихъ ва́мъ: не бо́йтеся, ни ужаса́йтеся.
И прiидо́сте ко мнѣ́ вси́ и реко́сте: да по́слемъ му́жы предъ на́ми, и да согля́даютъ на́мъ зе́млю, и да повѣ́дятъ на́мъ от­вѣ́тъ, пу́ть, и́мже до́йдемъ ея́, и гра́ды, въ ня́же вни́демъ.
И уго́дно бы́сть сло́во предо мно́ю, и поя́хъ от­ ва́съ два­на́­де­сять муже́й, му́жа еди́наго от­ ко­его́ждо пле́мене.
И обрати́в­шеся взыдо́ша на го́ру, и прiидо́ша до де́бри грезно́вныя, и согля́даша ю́:
и взя́ша въ ру́цѣ сво­и́ от­ плода́ земли́ и при­­несо́ша къ на́мъ, и глаго́лаху: блага́ земля́, ю́же Госпо́дь Бо́гъ на́шъ дае́тъ на́мъ.
И не восхотѣ́сте взы́ти, но преслу́шасте глаго́лъ Го́спода Бо́га ва́­шего:
и воз­ропта́сте въ ку́щахъ сво­и́хъ и реко́сте: не́нависти ра́ди изведе́ ны́ Госпо́дь изъ земли́ Еги́петскiя преда́ти на́съ въ ру́ки Аморре́йскiя, потреби́ти на́съ:
ка́мо мы́ взы́демъ? Бра́тiя же ва́шя от­врати́ша сердца́ ва́ша, глаго́люще: язы́къ вели́къ и мно́гъ и крѣпча́е на́съ, и гра́ды вели́цы и огражде́ни да́же до небесе́, но и сы́ны исполи́новъ ви́дѣхомъ та́мо.
И глаго́лахъ къ ва́мъ: не ужаса́йтеся, ниже́ убо́йтеся от­ ни́хъ:
Госпо́дь Бо́гъ ва́шъ предходя́й предъ лице́мъ ва́шимъ, то́й повою́етъ и́хъ съ ва́ми, по всему́ ели́ко сотвори́ ва́мъ въ земли́ Еги́петстѣй предъ очи́ма ва́шима,
и въ пусты́ни се́й, ю́же ви́дѣсте: я́ко воспита́ тебе́ Госпо́дь Бо́гъ тво́й, я́коже нѣ́кiй человѣ́къ пита́етъ сы́на сво­его́, по всему́ пути́ въ о́ньже ходи́сте, до́ндеже прiидо́сте на мѣ́сто сiе́.
И въ словеси́ се́мъ не вѣ́ровасте Го́сподеви Бо́гу ва́­шему,
и́же предхо́дитъ предъ ва́ми въ пу́ть избра́ти ва́мъ мѣ́сто, путеводя́ ва́съ огне́мъ но́щiю, показу́я ва́мъ пу́ть, и́мже ити́ по не́мъ, и о́блакомъ во дни́.
И услы́ша Госпо́дь [Бо́гъ] гла́съ слове́съ ва́шихъ, и разгнѣ́вався кля́т­ся, глаго́ля:
а́ще у́зритъ кто́ от­ муже́й си́хъ зе́млю благу́ю сiю́, е́юже а́зъ кля́хся отце́мъ и́хъ,
ра́звѣ хале́въ сы́нъ Иефон­ні́инъ, се́й у́зритъ ю́, и сему́ да́мъ зе́млю, на ню́же взы́де, и сыно́мъ его́, поне́же при­­лѣжи́тъ Го́сподеви.
И на мя́ разгнѣ́вася Госпо́дь ва́съ ра́ди, глаго́ля: ниже́ ты́ вни́деши та́мо:
иису́съ сы́нъ нави́нъ, и́же сто­и́тъ предъ тобо́ю, се́й вни́детъ та́мо: сего́ укрѣпи́, я́ко се́й да́стъ ю́ въ наслѣ́дiе Изра́илю:
и отроча́та ва́ша, о ни́хже глаго́ласте, я́ко въ плѣне́нiи и́мутъ бы́ти, и вся́ко отроча́ мла́до, е́же не вѣ́сть дне́сь добра́ или́ зла́, сі́и вни́дутъ та́мо, и си́мъ да́мъ ю́, и сі́и наслѣ́дятъ ю́:
и вы́ обрати́в­шеся ополчи́стеся въ пусты́ню, путе́мъ къ чермно́му мо́рю.
И от­вѣща́сте и реко́сте мнѣ́: согрѣши́хомъ предъ Го́сподемъ Бо́гомъ на́шимъ: мы́ ше́дше повою́емъ, по всему́ ели́ко заповѣ́да Госпо́дь Бо́гъ на́шъ на́мъ. И взе́мше кі́йждо ору́дiя ра́тная своя́ и собра́в­шеся взыдо́сте на го́ру.
И рече́ Госпо́дь ко мнѣ́: рцы́ и́мъ: не восходи́те, ниже́ ра́туйте, нѣ́смь бо съ ва́ми, и да не бу́дете сотре́ни предъ враги́ ва́шими.
И глаго́лахъ къ ва́мъ, и не послу́шасте мене́: и преступи́сте сло́во Госпо́дне, и пону́див­шеся взыдо́сте на го́ру.
И изы́де Аморре́й живу́щiй на горѣ́ то́й проти́ву ва́мъ, и прогна́ ва́съ, а́ки бы пче́лы твори́ли, и уязвля́ху ва́съ от­ Сии́ра да́же до ермы́.
[И воз­врати́стеся,] и сѣ́дше пла́касте предъ Го́сподемъ, и не послу́ша Госпо́дь гла́са ва́­шего, ниже́ вня́тъ ва́мъ:
и сѣдѣ́сте въ Ка́дисѣ дни́ мно́ги, ели́ки дни́ тогда́ сѣдѣ́сте.
Синодальный
Сии суть слова, которые говорил Моисей всем Израильтянам за Иорданом в пустыне на равнине против Суфа, между Фараном и Тофелом, и Лаваном, и Асирофом, и Дизагавом,
в расстоянии одиннадцати дней пути от Хорива, по дороге от горы Сеир к Кадес-Варни.
Сорокового года, одиннадцатого месяца, в первый [день] месяца говорил Моисей [всем] сынам Израилевым все, что заповедал ему Господь о них.
По убиении им Сигона, царя Аморрейского, который жил в Есевоне, и Ога, царя Васанского, который жил в Аштерофе в Едреи,
за Иорданом, в земле Моавитской, начал Моисей изъяснять закон сей и сказал:
Господь, Бог наш, говорил нам в Хориве и сказал: «полно вам жить на горе сей!
обратитесь, отправьтесь в путь и пойдите на гору Аморреев и ко всем соседям их, на равнину, на гору, на низкие места и на южный край и к берегам моря, в землю Ханаанскую и к Ливану, даже до реки великой, реки Евфрата;
вот, Я даю вам землю сию, пойдите, возьмите в наследие землю, которую Господь с клятвою обещал дать отцам вашим, Аврааму, Исааку и Иакову, им и потомству их».
И я сказал вам в то время: не могу один водить вас;
Господь, Бог ваш, размножил вас, и вот, вы ныне многочисленны, как звезды небесные;
Господь, Бог отцов ваших, да умножит вас в тысячу крат против того, сколько вас теперь, и да благословит вас, как Он говорил вам:
как же мне одному носить тягости ваши, бремена ваши и распри ваши?
изберите себе по коленам вашим мужей мудрых, разумных и испытанных, и я поставлю их начальниками вашими.
Вы отвечали мне и сказали: хорошее дело велишь ты сделать.
И взял я главных из колен ваших, мужей мудрых, [разумных] и испытанных, и сделал их начальниками над вами, тысяченачальниками, стоначальниками, пятидесятиначальниками, десятиначальниками и надзирателями по коленам вашим.
И дал я повеление судьям вашим в то время, говоря: выслушивайте братьев ваших и судите справедливо, как брата с братом, так и пришельца его;
не различайте лиц на суде, как малого, так и великого выслушивайте: не бойтесь лица человеческого, ибо суд – дело Божие; а дело, которое для вас трудно, доводите до меня, и я выслушаю его.
И дал я вам в то время повеления обо всем, что надлежит вам делать.
И отправились мы от Хорива, и шли по всей этой великой и страшной пустыне, которую вы видели, по пути к горе Аморрейской, как повелел Господь, Бог наш, и пришли в Кадес-Варни.
И сказал я вам: вы пришли к горе Аморрейской, которую Господь, Бог наш, дает нам;
вот, Господь, Бог твой, отдает тебе землю сию, иди, возьми ее во владение, как говорил тебе Господь, Бог отцов твоих, не бойся и не ужасайся.
Но вы все подошли ко мне и сказали: пошлем пред собою людей, чтоб они исследовали нам землю и принесли нам известие о дороге, по которой идти нам, и о городах, в которые идти нам.
Слово это мне понравилось, и я взял из вас двенадцать человек, по одному человеку от [каждого] колена.
Они пошли, взошли на гору и дошли до долины Есхол, и обозрели ее;
и взяли в руки свои плодов земли и доставили нам, и принесли нам известие и сказали: хороша земля, которую Господь, Бог наш, дает нам.
Но вы не захотели идти и воспротивились повелению Господа, Бога вашего,
и роптали в шатрах ваших и говорили: Господь, по ненависти к нам, вывел нас из земли Египетской, чтоб отдать нас в руки Аморреев и истребить нас;
куда мы пойдем? братья наши расслабили сердце наше, говоря: народ тот более, [многочисленнее] и выше нас, города там большие и с укреплениями до небес, да и сынов Енаковых видели мы там.
И я сказал вам: не страшитесь и не бойтесь их;
Господь, Бог ваш, идет перед вами; Он будет сражаться за вас, как Он сделал с вами в Египте, пред глазами вашими,
и в пустыне сей, где, как ты видел, Господь, Бог твой, носил тебя, как человек носит сына своего, на всем пути, которым вы проходили, до пришествия вашего на сие место.
Но и при этом вы не верили Господу, Богу вашему,
Который шел перед вами путем – искать вам места, где остановиться вам, ночью в огне, чтобы указывать вам дорогу, по которой идти, а днем в облаке.
И Господь [Бог] услышал слова ваши, и разгневался, и поклялся, говоря:
никто из людей сих, из сего злого рода, не увидит доброй земли, которую Я клялся дать отцам вашим;
только Халев, сын Иефонниин, увидит ее; ему дам Я землю, по которой он проходил, и сынам его, за то, что он повиновался Господу.
И на меня прогневался Господь за вас, говоря: и ты не войдешь туда;
Иисус, сын Навин, который при тебе, он войдет туда; его утверди, ибо он введет Израиля во владение ею;
дети ваши, о которых вы говорили, что они достанутся в добычу врагам, и сыновья ваши, которые не знают ныне ни добра ни зла, они войдут туда, им дам ее, и они овладеют ею;
а вы обратитесь и отправьтесь в пустыню по дороге к Чермному морю.
И вы отвечали тогда и сказали мне: согрешили мы пред Господом, [Богом нашим,] пойдем и сразимся, как повелел нам Господь, Бог наш. И препоясались вы, каждый ратным оружием своим, и безрассудно решились взойти на гору.
Но Господь сказал мне: скажи им: не всходите и не сражайтесь, потому что нет Меня среди вас, чтобы не поразили вас враги ваши.
И я говорил вам, но вы не послушали и воспротивились повелению Господню и по упорству своему взошли на гору.
И выступил против вас Аморрей, живший на горе той, и преследовали вас так, как делают пчелы, и поражали вас на Сеире до самой Хормы.
И возвратились вы и плакали пред Господом: но Господь не услышал вопля вашего и не внял вам.
И пробыли вы в Кадесе много времени, сколько времени вы там были.
Арабский
هذا هو الكلام الذي كلم به موسى جميع اسرائيل في عبر الاردن في البرية في العربة قبالة سوف بين فاران وتوفل ولابان وحضيروت وذي ذهب

احد عشر يوما من حوريب على طريق جبل سعير الى قادش برنيع.

ففي السنة الاربعين في الشهر الحادي عشر في الاول من الشهر كلم موسى بني اسرائيل حسب كل ما اوصاه الرب اليهم.

بعدما ضرب سيحون ملك الاموريين الساكن في حشبون وعوج ملك باشان الساكن في عشتاروث في اذرعي.

في عبر الاردن في ارض موآب ابتدأ موسى يشرح هذه الشريعة قائلا

الرب الهنا كلمنا في حوريب قائلا. كفاكم قعود في هذا الجبل.

تحولوا وارتحلوا وادخلوا جبل الاموريين وكل ما يليه من العربة والجبل والسهل والجنوب وساحل البحر ارض الكنعاني ولبنان الى النهر الكبير نهر الفرات.

انظر قد جعلت امامكم الارض. ادخلوا وتملكوا الارض التي اقسم الرب لآبائكم ابراهيم واسحق ويعقوب ان يعطيها لهم ولنسلهم من بعدهم

وكلمتكم في ذلك الوقت قائلا لا اقدر وحدي ان احملكم.

الرب الهكم قد كثركم. وهوذا انتم اليوم كنجوم السماء في الكثرة.

الرب اله آبائكم يزيد عليكم مثلكم الف مرّة ويبارككم كما كلمكم.

كيف احمل وحدي ثقلكم وحملكم وخصومتكم.

هاتوا من اسباطكم رجالا حكماء وعقلاء ومعروفين فاجعلهم رؤوسكم.

فاجبتموني وقلتم حسن الامر الذي تكلمت به ان يعمل.

فاخذت رؤوس اسباطكم رجالا حكماء ومعروفين وجعلتهم رؤوسا عليكم رؤساء الوف ورؤساء مئات ورؤساء خماسين ورؤساء عشرات وعرفاء لاسباطكم.

وأمرت قضاتكم في ذلك الوقت قائلا. اسمعوا بين اخوتكم واقضوا بالحق بين الانسان واخيه ونزيله.

لا تنظروا الى الوجوه في القضاء. للصغير كالكبير تسمعون. لا تهابوا وجه انسان لان القضاء لله. والامر الذي يعسر عليكم تقدمونه اليّ لاسمعه.

وامرتكم في ذلك الوقت بكل الامور التي تعملونها.

ثم ارتحلنا من حوريب وسلكنا كل ذلك القفر العظيم المخوف الذي رأيتم في طريق جبل الاموريين كما امرنا الرب الهنا. وجئنا الى قادش برنيع.

فقلت لكم قد جئتم الى جبل الاموريين الذي اعطانا الرب الهنا.

انظر. قد جعل الرب الهك الارض امامك. اصعد تملك كما كلمك الرب اله آبائك. لا تخف ولا ترتعب.

فتقدمتم اليّ جميعكم وقلتم دعنا نرسل رجالا قدامنا ليتجسسوا لنا الارض ويردوا الينا خبرا عن الطريق التي نصعد فيها والمدن التي نأتي اليها.

فحسن الكلام لديّ فاخذت منكم اثني عشر رجلا. رجلا واحدا من كل سبط.

فانصرفوا وصعدوا الى الجبل وأتوا الى وادي اشكول وتجسّسوه

وأخذوا في ايديهم من اثمار الارض ونزلوا به الينا وردّوا لنا خبرا وقالوا جيدة هي الارض التي اعطانا الرب الهنا

لكنكم لم تشاءوا ان تصعدوا وعصيتم قول الرب الهكم

وتمرمرتم في خيامكم وقلتم الرب بسبب بغضته لنا قد اخرجنا من ارض مصر ليدفعنا الى ايدي الاموريين لكي يهلكنا.

الى اين نحن صاعدون. قد اذاب اخوتنا قلوبنا قائلين. شعب اعظم واطول منا. مدن عظيمة محصّنة الى السماء وايضا قد راينا بني عناق هناك.

فقلت لكم لا ترهبوا ولا تخافوا منهم.

الرب الهكم السائر امامكم هو يحارب عنكم حسب كل ما فعل معكم في مصر امام اعينكم

وفي البرية حيث رأيت كيف حملك الرب الهك كما يحمل الانسان ابنه في كل الطريق التي سلكتموها حتى جئتم الى هذا المكان.

ولكن في هذا الامر لستم واثقين بالرب الهكم

السائر امامكم في الطريق ليلتمس لكم مكانا لنزولكم في نار ليلا ليريكم الطريق التي تسيرون فيها وفي سحاب نهارا.

وسمع الرب صوت كلامكم فسخط واقسم قائلا.

لن يرى انسان من هؤلاء الناس من هذا الجيل الشرير الارض الجيدة التي اقسمت ان اعطيها لآبائكم

ما عدا كالب بن يفنّة. هو يراها وله اعطي الارض التي وطئها ولبنيه لانه قد اتبع الرب تماما.

وعليّ ايضا غضب الرب بسببكم قائلا وانت ايضا لا تدخل الى هناك.

يشوع بن نون الواقف امامك هو يدخل الى هناك. شدّده لانه هو يقسمها لاسرائيل.

واما اطفالكم الذين قلتم يكونون غنيمة وبنوكم الذين لم يعرفوا اليوم الخير والشر فهم يدخلون الى هناك ولهم اعطيها وهم يملكونها.

واما انتم فتحولوا وارتحلوا الى البرية على طريق بحر سوف

فاجبتم وقلتم لي قد اخطأنا الى الرب. نحن نصعد ونحارب حسب كل ما امرنا الرب الهنا. وتنطّقتم كل واحد بعدة حربه واستخففتم الصعود الى الجبل.

فقال الرب لي قل لهم لا تصعدوا ولا تحاربوا لاني لست في وسطكم لئلا تنكسروا امام اعدائكم.

فكلمتكم ولم تسمعوا بل عصيتم قول الرب وطغيتم وصعدتم الى الجبل.

فخرج الاموريون الساكنون في ذلك الجبل للقائكم وطردوكم كما يفعل النحل وكسروكم في سعير الى حرمة.

فرجعتم وبكيتم امام الرب ولم يسمع الرب لصوتكم ولا اصغى اليكم.

وقعدتم في قادش اياما كثيرة كالايام التي قعدتم فيها.

 Éstas son las palabras que habló Moisés a todo Israel a este lado del Jordán, en el desierto, en el Arabá, frente al Mar Rojo, entre Parán, Tofel, Labán, Hazerot y Dizahab.
Once jornadas hay desde Horeb, camino de los montes de Seir, hasta Cades-barnea.
Y aconteció que a los cuarenta años, el primer día del undécimo mes, Moisés habló a los hijos de Israel conforme a todas las cosas que Jehová le había mandado acerca de ellos,
después que derrotó a Sehón, rey de los amorreos, el cual habitaba en Hesbón, y a Og, rey de Basán, que habitaba en Astarot, en Edrei.
De este lado del Jordán, en tierra de Moab, resolvió Moisés proclamar esta ley, diciendo:
«Jehová, nuestro Dios, nos habló así en Horeb: “Habéis estado bastante tiempo en este monte.
Volveos e id al monte del amorreo y a todas sus comarcas, en el Arabá, en el monte, en los valles, en el Neguev y junto a la costa del mar, a la tierra del cananeo y al Líbano, hasta el gran río, el río Éufrates.
Mirad, yo os he entregado la tierra; entrad y poseed la tierra que Jehová juró dar a vuestros padres Abraham, Isaac y Jacob, y a su descendencia después de ellos.”

»En aquel tiempo yo os hablé y os dije: “Yo solo no puedo llevaros.
Jehová, vuestro Dios, os ha multiplicado tanto que hoy vosotros sois tan numerosos como las estrellas del cielo.
¡Jehová, Dios de vuestros padres, os haga mil veces más numerosos de lo que ahora sois y os bendiga, como os ha prometido!
¿Cómo llevaré yo solo vuestras molestias, vuestras cargas y vuestros pleitos?
Dadme de entre vosotros, de vuestras tribus, hombres sabios, entendidos y expertos, para que yo los ponga como vuestros jefes.”
»Me respondisteis y dijisteis: “Bueno es hacer lo que has dicho.”
»Entonces tomé a los principales de vuestras tribus, hombres sabios y expertos, y los puse como jefes sobre vosotros, jefes de mil, de cien, de cincuenta y de diez, y gobernadores de vuestras tribus.
Y di a vuestros jueces esta orden: “Oíd entre vuestros hermanos, y juzgad justamente entre el hombre y su hermano, o un extranjero.
No hagáis distinción de persona en el juicio: tanto al pequeño como al grande oiréis. No tendréis temor de ninguno, porque el juicio es de Dios. La causa que os sea difícil, la traeréis a mí, y yo la oiré.”
»Os mandé, pues, en aquel tiempo, todo lo que habíais de hacer.

»Cuando salimos de Horeb, anduvimos todo aquel grande y terrible desierto que habéis visto, por el camino del monte del amorreo, como Jehová, nuestro Dios, nos lo mandó, y llegamos hasta Cades-barnea.
Entonces os dije: “Habéis llegado al monte del amorreo, el cual Jehová, nuestro Dios, nos da.
Mira, Jehová, tu Dios, te ha entregado la tierra: sube y toma posesión de ella, como Jehová, el Dios de tus padres, te ha dicho. No temas ni desmayes.”
Pero os acercasteis todos a decirme: “Enviemos hombres delante de nosotros, que reconozcan la tierra y a su regreso nos traigan razón del camino por donde hemos de subir y de las ciudades adonde hemos de llegar.”
»La propuesta me pareció bien, y tomé doce hombres de entre vosotros, un hombre por cada tribu.
Ellos se encaminaron y subieron al monte; llegaron hasta el valle de Escol y reconocieron la tierra.
Tomaron en sus manos de los frutos del país, nos los trajeron y nos dieron este informe: “Es buena la tierra que Jehová nuestro Dios nos da.”
Sin embargo, no quisisteis subir, sino que fuisteis rebeldes al mandato de Jehová, vuestro Dios.
Os pusisteis a murmurar en vuestras tiendas, diciendo: “Porque Jehová nos aborrece, nos ha sacado de la tierra de Egipto, para entregarnos en manos del amorreo y destruirnos.
¿A dónde subiremos? Nuestros hermanos han atemorizado nuestro corazón, al decir: ‘Este pueblo es mayor y más alto que nosotros, las ciudades son grandes y están amuralladas hasta el cielo. Allí también vimos a los hijos de Anac.’”
»Entonces os dije: “No temáis ni tengáis miedo de ellos.
Jehová, vuestro Dios, el cual va delante de vosotros, peleará por vosotros, conforme a todas las cosas que hizo por vosotros en Egipto ante vuestros ojos.
En el desierto has visto que Jehová, tu Dios, te ha traído, como trae el hombre a su hijo, por todo el camino que habéis andado, hasta llegar a este lugar.”
Pero ni aun así creísteis a Jehová, vuestro Dios,
quien iba delante de vosotros por el camino para buscaros el lugar donde habíais de acampar, con el fuego de noche para mostraros el camino que debías seguir, y con la nube de día.

»Cuando Jehová oyó la voz de vuestras palabras, se enojó e hizo este juramento:
“Ni un solo hombre de esta mala generación verá la buena tierra que juré que había de dar a vuestros padres,
excepto Caleb hijo de Jefone; él la verá, y yo le daré a él y a sus hijos la tierra que pisó, porque ha seguido fielmente a Jehová.”
»También contra mí se enojó Jehová por vosotros, y me dijo: “Tampoco tú entrarás allá.
Josué hijo de Nun, el cual te sirve, él entrará allá; anímalo, porque él la entregará a Israel.
Y vuestros niños, de los cuales dijisteis que servirían de botín, y vuestros hijos, que no saben hoy lo bueno ni lo malo, ellos entrarán allá; a ellos la daré y ellos la heredarán.
Pero vosotros volveos e id al desierto, camino del Mar Rojo.”

»Entonces respondisteis y me dijisteis: “Hemos pecado contra Jehová. Nosotros subiremos y pelearemos, conforme a todo lo que Jehová, nuestro Dios, nos ha mandado.” Os armasteis cada uno con vuestras armas de guerra y os preparasteis para subir al monte.
Pero Jehová me dijo: “Diles: No subáis ni peleéis, pues no estoy entre vosotros; para que no seáis derrotados por vuestros enemigos.”
»Yo os hablé, pero no me escuchasteis; antes fuisteis rebeldes al mandato de Jehová, y persistiendo con altivez subisteis al monte.
Pero salió a vuestro encuentro el amorreo que habitaba en aquel monte, os persiguieron como hacen las avispas y os derrotaron en Seir hasta llegar a Horma.
Entonces volvisteis y llorasteis delante de Jehová, pero Jehová no escuchó vuestra voz ni os prestó atención.
Por eso os tuvisteis que quedar en Cades todo ese tiempo que habéis estado allí.



Копировать текст Копировать ссылку Толкования стиха

Настройки