Скрыть
10:3
10:11
10:13
10:15
10:18
10:19
10:21
Церковнославянский (рус)
Во о́но вре́мя рече́ Госпо́дь ко мнѣ́: истеши́ себѣ́ двѣ́ скрижа́ли ка́мен­ны я́коже пе́рвыя, и взы́ди ко Мнѣ́ на го́ру, и да сотвори́ши себѣ́ ковче́гъ древя́нъ:
и напишу́ на скрижа́лехъ словеса́, я́же бя́ху на скрижа́лехъ пе́рвыхъ, и́хже сокруши́лъ еси́, и да вложи́ши я́ въ ковче́гъ.
И сотвори́хъ ковче́гъ от­ дре́въ негнiю́шихъ, и истеса́хъ двѣ́ скрижа́ли ка́мен­ны я́коже и пе́рвыя, и взыдо́хъ на го́ру: и о́бѣ скрижа́ли во обою́ руку́ мое́ю:
и написа́ на скрижа́лехъ по писа́нiю пе́рвому де́сять слове́съ, я́же глаго́ла Госпо́дь къ ва́мъ на горѣ́ от­ среды́ огня́, и даде́ я́ Госпо́дь мнѣ́.
И обрати́вся снидо́хъ съ горы́, и вложи́хъ скрижа́ли въ ковче́гъ, его́же сотвори́хъ: и бѣ́ста ту́, я́коже повелѣ́ ми Госпо́дь.
И сы́нове Изра́илевы воз­двиго́шася от­ Виро́ѳа сыно́въ Иаки́млихъ въ Мисада́й: та́мо у́мре Ааро́нъ, и погребе́нъ бы́сть ту́, и бы́сть жре́цъ Елеаза́ръ сы́нъ его́ вмѣ́сто его́.
Отту́ду же воз­двиго́шася въ Гадга́дъ, и от­ Гадга́да до Етава́ѳа, земли́ водоте́чи во́дъ.
Во о́но вре́мя от­дѣли́ Госпо́дь пле́мя Леві́ино носи́ти ковче́гъ завѣ́та Госпо́дня, предстоя́ти предъ Го́сподемъ, служи́ти и моли́тися и благословля́ти о и́мени Его́ до дне́шняго дне́:
сего́ ра́ди нѣ́сть леви́томъ ча́сти и жре́бiя въ бра́тiи и́хъ: Госпо́дь Са́мъ жре́бiй и́хъ, я́коже рече́ и́мъ.
И а́зъ стоя́хъ на горѣ́ четы́редесять дні́й и четы́редесять ноще́й, и послу́ша Госпо́дь мене́ и во вре́мя сiе́, и не восхотѣ́ Госпо́дь погуби́ти ва́съ.
И рече́ Госпо́дь ко мнѣ́: гряди́, воз­дви́гнися предъ людьми́ си́ми, и да вни́дутъ и наслѣ́дятъ зе́млю, е́юже кля́хся отце́мъ и́хъ, да́ти ю́ и́мъ.
И ны́нѣ, Изра́илю, что́ проси́тъ Госпо́дь Бо́гъ тво́й у тебе́, то́чiю е́же боя́тися Го́спода Бо́га тво­его́ и ходи́ти во всѣ́хъ путе́хъ Его́, и люби́ти Его́ и служи́ти Го́споду Бо́гу тво­ему́ от­ всего́ се́рдца тво­его́ и от­ всея́ души́ тво­ея́,
храни́ти за́повѣди Го́спода Бо́га тво­его́ и оправда́нiя Его́, ели́ка а́зъ заповѣ́даю тебѣ́ дне́сь, да бла́го тебѣ́ бу́детъ?
Се́, Го́спода Бо́га тво­его́ не́бо и не́бо небесе́, земля́ и вся́ ели́ка су́ть на не́й:
оба́че отцы́ ва́шы про­изво́ли Госпо́дь люби́ти и́хъ, и избра́ сѣ́мя и́хъ по ни́хъ, ва́съ, па́че всѣ́хъ язы́къ, въ де́нь се́й.
И обрѣ́жите жестокосе́рдiе ва́­ше, и вы́и ва́­шея не ожесточи́те ктому́:
и́бо Госпо́дь Бо́гъ ва́шъ се́й Бо́гъ бого́въ и Госпо́дь господе́й, Бо́гъ вели́кiй и крѣ́пкiй и стра́шный, и́же не диви́т­ся лицу́, ниже́ взе́млетъ да́ра:
творя́й су́дъ при­­ше́лцу и си́ру и вдови́цѣ, и лю́битъ при­­ше́лца да́ти ему́ хлѣ́бъ и ри́зу.
И воз­люби́те при­­ше́лца: при­­ше́лцы бо бѣ́сте въ земли́ Еги́петстѣй.
Го́спода Бо́га тво­его́ да убо­и́шися, и Тому́ [еди́ному] послу́жиши, и къ Нему́ при­­лѣпи́шися, и и́менемъ Его́ клене́шися:
То́й хвала́ твоя́ и То́й Бо́гъ тво́й, и́же сотвори́ тебѣ́ вели́кая и сла́вная сiя́, я́же ви́дѣсте о́чи тво­и́:
въ седми́десятихъ и пяти́ душа́хъ снидо́ша отцы́ тво­и́ во Еги́петъ: ны́нѣ же сотвори́ тя Госпо́дь Бо́гъ тво́й я́ко звѣ́зды небе́сныя мно́же­с­т­вомъ.
Синодальный
1 Дальнейшее описание событий у Хорива; 12 призыв к верности Господу, их великому Богу.
В то время сказал мне Господь: вытеши себе две скрижали каменные, подобные первым, и взойди ко Мне на гору, и сделай себе деревянный ковчег;
и Я напишу на скрижалях те слова, которые были на прежних скрижалях, которые ты разбил; и положи их в ковчег.
И сделал я ковчег из дерева ситтим, и вытесал две каменные скрижали, как прежние, и пошел на гору; и две сии скрижали были в руках моих.
И написал Он на скрижалях, как написано было прежде, те десять слов, которые изрек вам Господь на горе из среды огня в день собрания, и отдал их Господь мне.
И обратился я, и сошел с горы, и положил скрижали в ковчег, который я сделал, чтоб они там были, как повелел мне Господь.
И сыны Израилевы отправились из Беероф-Бене-Яакана в Мозер; там умер Аарон и погребен там, и стал священником вместо него сын его Елеазар.
Оттуда отправились в Гудгод, из Гудгода в Иотвафу, в землю, где потоки вод.
В то время отделил Господь колено Левиино, чтобы носить ковчег завета Господня, предстоять пред Господом, служить Ему [и молиться] и благословлять именем Его, как это продолжается до сего дня;
потому нет левиту части и удела с братьями его: Сам Господь есть удел его, как говорил ему Господь, Бог твой.
И пробыл я на горе, как и в прежнее время, сорок дней и сорок ночей; и послушал меня Господь и на сей раз, [и] не восхотел Господь погубить тебя;
и сказал мне Господь: встань, пойди в путь пред народом [сим]; пусть они пойдут и овладеют землею, которую Я клялся отцам их дать им.
Итак, Израиль, чего требует от тебя Господь, Бог твой? Того только, чтобы ты боялся Господа, Бога твоего, ходил всеми путями Его, и любил Его, и служил Господу, Богу твоему, от всего сердца твоего и от всей души твоей,
чтобы соблюдал заповеди Господа [Бога твоего] и постановления Его, которые сегодня заповедую тебе, дабы тебе было хорошо.
Вот у Господа, Бога твоего, небо и небеса небес, земля и все, что на ней;
но только отцов твоих принял Господь и возлюбил их, и избрал вас, семя их после них, из всех народов, как ныне видишь.
Итак обрежьте крайнюю плоть сердца вашего и не будьте впредь жестоковыйны;
ибо Господь, Бог ваш, есть Бог богов и Владыка владык, Бог великий, сильный и страшный, Который не смотрит на лица и не берет даров,
Который дает суд сироте и вдове, и любит пришельца, и дает ему хлеб и одежду.
Люби́те и вы пришельца, ибо сами были пришельцами в земле Египетской.
Господа, Бога твоего, бойся [и] Ему [одному] служи, и к Нему прилепись и Его именем клянись:
Он хвала твоя и Он Бог твой, Который сделал с тобою те великие и страшные дела, какие видели глаза твои;
в семидесяти [пяти] душах пришли отцы твои в Египет, а ныне Господь, Бог твой, сделал тебя многочисленным, как звезды небесные.
Таджикский
«Дар он вақт Парвардигор ба ман гуфт: ́Ду лавҳи санг мисли аввала барои худ битарош, ва назди Ман ба кӯҳ баро, ва сандуқе аз чӯб барои худ бисоз;
Ва Ман бар ин лавҳаҳо суханонеро, ки бар лавҳаҳои аввалаи шикастаи ту буд, хоҳам навишт, ва ту онҳоро дар сандуқ бимон́.
Ва ман сандуқе аз чӯби ақоқиё сохтам, ва ду лавҳи санг мисли аввала тарошидам, ва ба кӯҳ баромадам, ва он ду лавҳ дар дастам буд.
Ва Ӯ бар лавҳаҳо мисли китобати аввала даҳ аҳкомеро, ки Парвардигор ба шумо дар кӯҳ, аз миёни оташ, дар рӯзи ҷамъомад гуфта буд, навишт, ва Парвардигор онҳоро ба ман дод,
Ва ман тоб хӯрда, аз кӯҳ фуруд омадам, ва лавҳаҳоро дар сандуқе ки сохта будам, гузоштам; ва онҳо дар он ҷо мебошад, чунон ки Парвардигор ба ман фармуда буд.
Ва банӣ Исроил аз Беэрӯт-Банӣ-Яъқон ба Мӯсера кӯч карданд; дар он ҷо Ҳорун мурд ва дар он ҷо дафн карда шуд, ва писараш Элъозор ба ҷои ӯ саркоҳин гардид.
Аз он ҷо ба Ҷудҷӯд кӯч карданд, ва аз Ҷудҷӯд – ба Ётвот, ки заминест пур аз чашмаҳои об.
Дар он вақт Парвардигор сибти Левиро ҷудо кард, то ки сандуқи паймони Парвардигорро бардоранд, ба ҳузури Парвардигор истода, хизмати Ӯро ба ҷо оваранд ва ба номи Ӯ баракат диҳанд, ки то имрӯз чунин аст.
Бинобар ин Левӣ дар миёни бародарони худ ҳисса ва меросе надорад: Парвардигор Худаш мероси вай аст, чунон ки Парвардигор Худои ту ба вай гуфтааст.
Ва ман дар кӯҳ, мисли айёми аввала, чил рӯз ва чил шаб истодам, ва Парвардигор ин дафъа низ маро иҷобат намуд, ва Парвардигор нахост туро ба ҳалокат расонад.
Ва Парвардигор ба ман гуфт: ́Бархоста, пешопеши қавм равона шав; бигзор онҳо рафта, заминеро, ки дар бораи он ба падаронашон қасам хӯрдаам, ки ба онҳо бидиҳам, соҳибӣ намоянд́.
Ва алҳол, эй Исроил, Парвардигор Худоят аз ту чӣ талаб дорад? Талабаш фақат ин аст, ки аз Парвардигор Худои худ битарсӣ, бо ҳамаи роҳҳои Ӯ равона шавӣ, ва Ӯро дӯст бидорӣ, ва Парвардигор Худои худро бо тамоми дили худ ва бо тамоми ҷони худ парастиш намоӣ,
Ва аҳкоми Парвардигор ва фароизи Ӯро, ки ман имрӯз ба ту, барои манфиати ту мефармоям, риоят кунӣ.
Инак, осмон ва осмони осмонҳо аз они Парвардигор Худои туст, ва замин ва ҳар он чи дар он аст!
Аммо фақат ба падарони ту Парвардигор таваҷҷӯҳ намуда, онҳоро дӯст дошт, ва насли онҳо, яъне шуморо баъд аз онҳо аз ҳамаи қавмҳо баргузид, чунон ки имрӯз воқеъ шудааст.
Пас, шумо ғилофаки дили худро хатна созед, ва минбаъд гарданшахӣ накунед.
Зеро ки Парвардигор Худои шумо Худои худоён ва Худованди худовандон аст, Худои бузург, ҷаббор ва саҳмгин аст, ки рӯбинӣ намекунад, ва ришва намегирад;
Ба ятим ва бева додрасӣ менамояд, ва ғарибро дӯст дошта, ба вай хӯрок ва пӯшок медиҳад.
Пас, ғарибро дӯст бидор, зеро ки шумо дар замини Миср ғариб будед.
Аз Парвардигор Худои худ битарс, Ӯро парастиш намо ва ба Ӯ бичасп, ва ба номи Ӯ қасам бихӯр.
Ӯ ифтихори туст ва Ӯ Худои туст, ки барои ту ин корҳои бузург ва аҷоибро, ки чашмонат дидааст, ба ҷо овард.
Падарони ту бо ҳафтод нафар ба Миср омада буданд, ва алҳол Парвардигор Худоят туро мисли ситорагони осмон сершумор гардонидааст».

في ذلك الوقت قال لي الرب انحت لك لوحين من حجر مثل الاولين واصعد اليّ الى الجبل واصنع لك تابوتا من خشب.
فاكتب على اللوحين الكلمات التي كانت على اللوحين الاولين اللذين كسرتهما وتضعهما في التابوت.
فصنعت تابوتا من خشب السنط ونحتّ لوحين من حجر مثل الاولين وصعدت الى الجبل واللوحان في يدي.
فكتب على اللوحين مثل الكتابة الاولى الكلمات العشر التي كلمكم بها الرب في الجبل من وسط النار في يوم الاجتماع واعطاني الرب اياها.
ثم انصرفت ونزلت من الجبل ووضعت اللوحين في التابوت الذي صنعت فكانا هناك كما امرني الرب.
وبنو اسرائيل ارتحلوا من ابآر بني يعقان الى موسير. هناك مات هرون وهناك دفن. فكهن العازار ابنه عوضا عنه.
من هناك ارتحلوا الى الجدجود ومن الجدجود الى يطبات ارض انهار ماء
في ذلك الوقت افرز الرب سبط لاوي ليحملوا تابوت عهد الرب ولكي يقفوا امام الرب ليخدموه ويباركوا باسمه الى هذا اليوم.
لاجل ذلك لم يكن للاوي قسم ولا نصيب مع اخوته. الرب هو نصيبه كما كلمه الرب الهك
وانا مكثت في الجبل كالايام الاولى اربعين نهارا واربعين ليلة وسمع الرب لي تلك المرة ايضا ولم يشإ الرب ان يهلكك.
ثم قال لي الرب قم اذهب للارتحال امام الشعب فيدخلوا ويمتلكوا الارض التي حلفت لآبائهم ان اعطيهم
فالآن يا اسرائيل ماذا يطلب منك الرب الهك الا ان تتقي الرب الهك لتسلك في كل طرقه وتحبه وتعبد الرب الهك من كل قلبك ومن كل نفسك
وتحفظ وصايا الرب وفرائضه التي انا اوصيك بها اليوم لخيرك.
هوذا للرب الهك السموات وسماء السموات والارض وكل ما فيها.
ولكن الرب انما التصق بآبائك ليحبهم فاختار من بعدهم نسلهم الذي هو انتم فوق جميع الشعوب كما في هذا اليوم.
فاختنوا غرلة قلوبكم ولا تصلّبوا رقابكم بعد.
لان الرب الهكم هو اله الآلهة ورب الارباب الاله العظيم الجبار المهيب الذي لا يأخذ بالوجوه ولا يقبل رشوة
الصانع حق اليتيم والارملة والمحب الغريب ليعطيه طعاما ولباسا.
فاحبوا الغريب لانكم كنتم غرباء في ارض مصر.
الرب الهك تتقي. اياه تعبد وبه تلتصق وباسمه تحلف.
هو فخرك وهو الهك الذي صنع معك تلك العظائم والمخاوف التي ابصرتها عيناك.
سبعين نفسا نزل آباؤك الى مصر والآن قد جعلك الرب الهك كنجوم السماء في الكثرة.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible