и лю́демъ заповѣ́ждь, глаго́ля: вы́ пройди́те сквозѣ́ предѣ́лы бра́тiи ва́шея, сыно́въ Иса́вовыхъ, живу́щихъ въ Сии́рѣ, и убоя́тся ва́съ и ужа́снутся зѣло́:

не сотвори́те съ ни́ми ра́ти: не да́хъ бо ва́мъ от земли́ и́хъ ниже́ стопы́ ноги́, я́ко во жре́бiй да́хъ сыно́мъ Иса́вовымъ го́ру Сии́ръ:

сребро́мъ пи́щу купи́те себѣ́ у ни́хъ и яди́те, и во́ду въ мѣ́ру возми́те от ни́хъ на цѣнѣ́ и пі́йте:

и́бо Госпо́дь Бо́гъ тво́й благослови́ тебе́ во вся́комъ дѣ́лѣ руку́ твое́ю: разумѣ́й, ка́ко проше́лъ еси́ пусты́ню вели́кую и стра́шную сiю́: се́, четы́редесять лѣ́тъ Госпо́дь Бо́гъ тво́й съ тобо́ю, и не востре́бовалъ еси́ словесе́.

И мину́хомъ бра́тiю свою́ сы́ны Иса́вли, живу́щыя въ Сии́рѣ, у пути́ Ара́вскаго от Ело́на и от Гесiо́нъ-Гаве́ра, и возврати́вшеся преидо́хомъ пу́ть въ пусты́ню Моа́влю.

И рече́ Госпо́дь ко мнѣ́: не совражду́йтеся Моави́томъ и не сотвори́те съ ни́ми ра́ти: не да́хъ бо ва́мъ от земли́ и́хъ во жре́бiй, сыно́мъ бо Ло́товымъ да́хъ Арои́ръ наслѣ́дити.

Омми́ны пре́жде сѣдя́ху на не́й, наро́дъ вели́къ и мно́гъ и крѣ́покъ я́коже Енаки́ми:

Рафаи́ны глаго́лются и сі́и, я́коже и Енаки́ми: и Моави́ти прозыва́ютъ я́ Омми́ны.

И въ Сии́рѣ сѣдя́ше Хорре́й пре́жде, но сы́нове Иса́вовы потреби́ша я́ и искорени́ша я́ от лица́ своего́: и всели́шася вмѣ́сто и́хъ, и́мже о́бразомъ сотвори́ Изра́иль земли́ наслѣ́дiя своего́, ю́же даде́ Госпо́дь и́мъ.

Ны́нѣ у́бо вы́ воста́ните и воздви́гнитеся, и пройди́те де́брь Заре́тову.

И дни́, въ ня́же отидо́хомъ от Ка́дисъ-Варни́ до́ндеже преидо́хомъ де́брь Заре́тову, три́десять и о́смь лѣ́тъ, до́ндеже паде́ ве́сь ро́дъ муже́й вои́нскихъ от полка́, я́коже кля́тся и́мъ Госпо́дь Бо́гъ.

И рука́ Бо́жiя бя́ше на ни́хъ, погуби́ти я́ от полка́, до́ндеже падо́ша.

И бы́сть внегда́ падо́ша вси́ му́жи во́инстiи умира́юще от среды́ люді́й,

и рече́ Госпо́дь ко мнѣ́, глаго́ля:

ты́ пре́йдеши дне́сь предѣ́лы Моа́влими Арои́ръ:

и прише́дше бли́зъ сыно́въ Амма́нихъ, не совражду́йтеся и́мъ и не сотвори́те съ ни́ми ра́ти: не да́мъ бо тебѣ́ от земли́ сыно́въ Амма́нихъ во жре́бiй, я́ко сыно́мъ Ло́товымъ да́хъ ю́ во жре́бiй.

Земля́ Рафаи́нска возъимену́ются: Рафаи́ни бо на не́й пре́жде живя́ху: Аммани́тяне же прозыва́ютъ и́хъ Зомми́нъ:

язы́къ вели́къ и мно́гъ и крѣ́покъ, я́коже и Енаки́ми: и погуби́ я́ Госпо́дь от лица́ и́хъ, и прiя́ша наслѣ́дiе и всели́шася вмѣ́сто и́хъ да́же до сего́ дне́:

я́коже сотвори́ша сыно́мъ Иса́вовымъ живу́щымъ въ Сии́рѣ, и́мже о́бразомъ потреби́ша Хорре́а от лица́ своего́ и наслѣ́диша и́хъ, и всели́шася вмѣ́сто и́хъ да́же до сего́ дне́:

и Еве́е живу́щiи во Асиро́ѳѣ да́же до Га́зы, и Каппадо́ки изше́дшiи изъ Каппадокі́и потреби́ша я́, и всели́шася вмѣ́сто и́хъ.

Ны́нѣ у́бо воста́ните и воздви́гнитеся, и прейди́те вы́ де́брь Арно́ню: се́, преда́хъ въ ру́цѣ твои́ Сио́на царя́ Есево́ня Аморре́йска и зе́млю его́: начни́ наслѣ́довати, сотвори́ съ ни́мъ ра́ть дне́шнiй де́нь:

начина́й дая́ти тре́петъ тво́й и стра́хъ тво́й предъ лице́мъ всѣ́хъ язы́ковъ су́щихъ подъ небесе́мъ, и́же слы́шавше и́мя твое́ возмяту́тся, и болѣ́знь прiи́мутъ от лица́ твоего́.

И посла́хъ послы́ от пусты́ни Кедамо́ѳъ къ Сио́ну царю́ Есево́ню словесы́ ми́рными, глаго́ля:

да пройду́ сквозѣ́ зе́млю твою́: по пути́ пройду́, не совращу́ся ни на де́сно, ни на лѣ́во:

пи́щу на цѣнѣ́ да́си ми́, и я́мъ: и во́ду на цѣнѣ́ да́си ми́, и пiю́: то́чiю нога́ма мои́ма да прейду́:

я́коже сотвори́ша ми́ сы́нове Иса́вли живу́щiи въ Сии́рѣ и Моави́ти живу́щiи во Арои́рѣ, до́ндеже прейду́ Иорда́нъ на зе́млю, ю́же Госпо́дь Бо́гъ на́шъ дае́тъ на́мъ.

И не восхотѣ́ Сио́нъ ца́рь Есево́нь, да про́йдемъ сквозѣ́ его́, я́ко ожесточи́ Госпо́дь Бо́гъ на́шъ ду́хъ его́ и укрѣпи́ се́рдце его́, да преда́стся въ ру́цѣ твои́ я́коже во дне́шнiй де́нь.

И рече́ Госпо́дь ко мнѣ́: се́, нача́хъ предая́ти предъ лице́мъ твои́мъ Сио́на царя́ Есево́ня Аморре́йска и зе́млю его́, и начина́й наслѣ́дити зе́млю его́.

И изы́де Сио́нъ ца́рь Есево́нь проти́ву на́мъ са́мъ и вси́ лю́дiе его́ на бра́нь во Иа́ссу:

и предаде́ его́ Госпо́дь Бо́гъ на́шъ предъ лице́мъ на́шимъ въ ру́цѣ на́ши: и уби́хомъ его́, и сы́ны его́ и вся́ лю́ди его́:

и одержа́хомъ вся́ гра́ды его́ во о́но вре́мя, и разори́хомъ вся́къ гра́дъ, ктому́ и жены́ и́хъ и дѣ́ти и́хъ не оста́вихомъ жи́вы:

то́кмо ско́тъ плѣни́хомъ себѣ́, и коры́сти градо́въ взя́хомъ.

Изъ Арои́ра, и́же е́сть при у́стiи водоте́чи Арно́ни, и гра́дъ и́же е́сть въ де́бри, и да́же до горы́ Галаа́довы, не бы́сть гра́дъ уцѣлѣ́вый от на́съ: вся́ предаде́ Госпо́дь Бо́гъ на́шъ въ ру́цѣ на́ши:

то́кмо въ земли́ сыно́въ Амма́нихъ не приступа́хомъ ко всѣ́мъ прилежа́щымъ къ водоте́чи Иаво́ковѣ и ко градо́мъ и́же въ гора́хъ, я́коже повелѣ́ на́мъ Госпо́дь Бо́гъ на́шъ.

Украинский (Огієнко)

І обернулися ми та й рушили в пустиню дорогою до Червоного моря, як Господь промовляв був до мене.
І кружляли ми навколо гори Сеїр багато днів.

І сказав Господь до мене, говорячи:

Досить вам кружляти навколо цієї гори, оберніться на північ!

А народові наказуй, говорячи: Ви переходите границі ваших братів, Ісавових синів, що мешкають у Сеїрі.
І будуть вони боятися вас, та й ви пильно стережіться!

Не дражніть їх, бо Я не дам вам з їхнього краю місця ані на стопу ноги, бо гору Сеїр Я дав Ісавові, як спадщину.

Їжу купите від них за срібло і будете їсти, а також воду будете купувати в них за срібло і будете пити.

Бо Господь, Бог твій, поблагословив тебе в кожному чині твоєї руки, знає Він ходу твою в цій великій пустині.
Оце сорок літ Господь, Бог твій, з тобою, не відчув ти недостачі ні в чому.

І перейшли ми від наших братів, Ісавових синів, що сидять у Сеїрі, від дороги степу, від Елату, і від Ецйон-Ґеверу.
І обернулися ми, та й перейшли дорогою моавської пустині.

І сказав Господь мені: Не ворогуй з Моавом, і не дратуй їх війною, бо Я не дам тобі з його краю спадщини, бо Лотовим синам дав Я Ар на спадок.

Перед тим сиділи в ньому еми, народ великий, і численний, і високий, як велетні.

Рефаями вважалися й вони, як велетні, а моавітяни кличуть їх: еми.

А в Сеїрі перед тим сиділи були гореї, а Ісавові сини заволоділи ними та вигубили їх перед собою, та й осіли замість них, як зробив Ізраїль Краєві спадку свого, що дав їм Господь.

Тепер устаньте, і перейдіть поток Зеред.
І перейшли ми потік Зеред.

А час, що ходили ми від Кадеш-Барнеа, аж перейшли потік Зеред, тридцять і вісім літ, аж вимерло все те покоління військових із табору, як Господь присягнув був їм.

Також і Господня рука була на них, щоб вигубити їх із табору аж до решти.

І сталося, коли вигинули всі військові і вимерли з-посеред народу,

то Господь промовляв до мене, говорячи:

Ти сьогодні проходиш моавську границю Ар.

І прийдеш близько до Аммонових синів, не ненавидь їх і не дратуй їх, бо не дам тобі спадку з краю Аммонових синів, бо Лотовим синам Я дав його на спадщину.

За край рефаїв вважався також він, рефаї сиділи в ньому перед тим, а аммонітяни кликали їх: замзуми,

народ великий, і численний, і високий, як велетні.
І вигубив їх Господь перед ними, і вигнали їх, і осіли замість них,

як зробив Він Ісавовим синам, що сидять у Сеїрі, що заволоділи хореянами перед ними, і вигнали їх, і осіли замість них, і сидять аж до сьогодні.

А аввеїв, що сидять по оселях аж до Ази, вигубили їх кафтори, що вийшли з Кафтору, та й осіли замість них.

Уставайте, рушайте, та й перейдіть потік Арнон!
Ось Я дав у твою руку Сигона, царя Хешбону, амореянина, а край його зачни забирати, та й воюй з ним.

Того дня Я зачну наводити страх та жах перед тобою на народи під усім небом, які, коли почують чутку про тебе, то затремтять, і жахнуться перед тобою.

І послав я послів з пустині Кедемот до Сигона, царя хешбонського, з мирними словами, говорячи:

Нехай же я перейду в твоїм краї в дорозі, я піду дорогою, не збочу ні праворуч, ні ліворуч.

Їжу за срібло продаси мені, і я їстиму, і воду даси мені за срібло, і я питиму.
Нехай тільки перейду я ногами,

як зробили мені Ісавові сини, що сидять у Сеїрі, і моави, що сидять ув Арі, аж перейду я Йордан до того Краю, що його нам дає Господь, Бог наш.

Та не хотів Сигон, цар хешбонський, дати нам перейти через свою землю, бо Господь, Бог твій, зробив запеклим дух його, та ожорсточив його серце, щоб дати його в руку твою, як сьогодні це видко.

І сказав Господь мені: Ось, Я зачав давати перед тобою Сигона та його край;
зачни заволодівати, щоб успадкувати його край.

І вийшов Сигон навпроти нас, він та ввесь народ його, на війну до Ягацу.

І дав його нам Господь, Бог наш, і ми побили його й синів його та ввесь його народ.

І того часу ми здобули всі його міста, і зробили закляттям кожне місто, чоловіків і жінок та дітей, нікого не позоставили ми.

Тільки худобу забрали ми собі на здобич, та захоплене в містах, що ми їх здобули.

Від Ароеру, що на березі арнонського потоку, і від міста, що в долині, і аж до Ґілеаду не було міста, яке було б сильніше від нас, усе віддав нам Господь, Бог наш.

Тільки до краю Аммонових синів не наблизився ти, до всього побережжя потоку Яббоку, і до міст гори, та до всього, про що наказав був Господь, Бог наш.

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

Profectique inde venimus in solitudinem per viam maris Ru bri, sicut mihi dixerat Dominus; et circuivimus montem Seir longo tempore.

Dixitque Dominus ad me:

"Sufficit vobis circuire montem istum; ite contra aquilonem.

Et populo praecipe dicens: Transibitis per terminos fratrum vestrorum filiorum Esau, qui habitant in Seir, et timebunt vos.

Cavete ergo diligenter, ne moveamini contra eos; neque enim dabo vobis de terra eorum, quantum potest unius pedis calcare vestigium, quia in possessionem Esau dedi montem Seir.

Cibos emetis ab eis pecunia et comedetis; etiam aquam emptam haurietis et bibetis.

Dominus Deus tuus benedixit tibi in omni opere manuum tuarum; novit iter tuum, quomodo transieris solitudinem hanc magnam per quadraginta annos habitans tecum Dominus Deus tuus, et nihil tibi defuit".

Cumque transissemus fratres nostros filios Esau, qui habitabant in Seir, per viam Arabae de Ailath et de Asiongaber, vertimus nos et venimus per iter, quod ducit in desertum Moab.

Dixitque Dominus ad me: "Non pugnes contra Moabitas nec ineas adversus eos proelium; non enim dabo tibi quidquam de terra eorum, quia filiis Lot tradidi Ar in possessionem.

— Emim primi fuerunt habitatores eius, populus magnus et multus et tam excelsus ut Enacim;

ipsi quoque Raphaim reputabantur sicut Enacim; denique Moabitae appellant eos Emim.

In Seir autem prius habitaverunt Horim; quibus expulsis atque deletis, habitaverunt filii Esau pro eis, sicut fecit Israel in terra possessionis suae, quam dedit eis Dominus C.

Surgite ergo et transite torrentem Zared". Et transivimus torrentem Zared.

Tempus autem, quo ambulavimus de Cadesbarne usque ad transitum torrentis Zared, triginta octo annorum fuit, donec consumeretur omnis generatio hominum bellatorum de castris, sicut iuraverat eis Dominus,

cuius manus fuit adversum eos, ut interirent de castrorum medio.

Postquam autem universi ceciderunt pugnatores de medio populi,

locutus est Dominus ad me dicens:

"Tu transibis hodie terminos Moab, urbem nomine Ar;

et accedens in vicina filiorum Ammon, cave, ne pugnes contra eos nec movearis ad proelium; non enim dabo tibi de terra filiorum Ammon, quia filiis Lot dedi eam in possessionem.

— Terra Raphaim reputata est et ipsa olim habitaverunt Raphaim in ea, quos Ammonitae vocant Zomzommim,

populus magnus et multus et procerae longitudinis sicut Enacim, quos delevit Dominus a facie eorum et fecit illos habitare pro eis,

sicut fecerat filiis Esau, qui habitant in Seir, delens Horim et terram eorum illis tradens, quam possident usque in praesens.

Hevaeos quoque, qui habitabant in villis usque Gazam, Caphtorim, qui egressi de Caphtor deleverunt eos et habitaverunt pro illis C.

Surgite! Proficiscimini et transite torrentem Arnon: ecce tradidi in manu tua Sehon regem Hesebon Amorraeum; et terram eius incipe possidere et committe adversus eum proelium.

Hodie incipiam mittere terrorem atque formidinem tuam in populos, qui habitant sub omni caelo, ut, audito nomine tuo, paveant et contremiscant coram te".

Misi ergo nuntios de solitudine Cademoth ad Sehon regem Hesebon verbis pacificis dicens:

Transibo per terram tuam, publica gradiar via, non declinabo neque ad dexteram neque ad sinistram;

alimenta pretio vende mihi, ut vescar, aquam pecunia tribue mihi, et sic bibam; tantum est ut mihi concedas transitum,

sicut fecerunt mihi filii Esau, qui habitant in Seir, et Moabitae, qui morantur in Ar, donec veniam ad Iordanem et transeam in terram, quam Dominus Deus noster daturus est nobis.

Noluitque Sehon rex Hesebon dare nobis transitum, quia induraverat Dominus Deus tuus spiritum eius et obfirmaverat cor illius, ut traderetur in manus tuas, sicut est in praesenti die.

Dixitque Dominus ad me: "Ecce coepi tradere tibi Sehon et terram eius. Incipe possidere eam!".

Egressusque est Sehon obviam nobis cum omni populo suo ad proelium in Iasa,

et tradidit eum Dominus Deus noster nobis; percussimusque eum cum filiis suis et omni populo suo.

Cunctasque urbes eius in tempore illo cepimus et percussimus anathemate singulas civitates cum viris ac mulieribus et parvulis; neminem reliquimus in eis superstitem,

absque iumentis, quae in partem venere praedantium, et spoliis urbium, quas cepimus.

Ab Aroer, quae est super ripam torrentis Arnon, et oppido, quod in valle situm est, usque Galaad non fuit civitas, quae nostras effugeret manus: omnia tradidit Dominus Deus noster nobis,

absque terra filiorum Ammon, ad quam non accessisti, cunctis, quae adiacent torrenti Iaboc, et urbibus montanis universisque locis, a quibus nos prohibuit Dominus Deus noster.