Вся́ за́повѣди, я́же а́зъ заповѣ́даю ва́мъ дне́сь, снабди́те твори́ти, да живете́, и умно́житеся, и вни́дете, и наслѣ́дите зе́млю благу́ю, е́юже кля́тся Госпо́дь Бо́гъ отце́мъ ва́шымъ.

И да помяне́ши ве́сь пу́ть, и́мже проведе́ тебе́ Госпо́дь Бо́гъ тво́й, сiе́ четыредеся́тое лѣ́то въ пусты́ни, да иску́ситъ тя́ и озло́битъ тя́, и уразумѣ́ются я́же въ се́рдцы твое́мъ, а́ще сохрани́ши за́повѣди Его́ или́ ни́.

И озло́би тя́, и гла́домъ замори́ тя, и напита́ тя ма́нною, ея́же ты́ не увѣ́дѣлъ еси́, ни отцы́ твои́: да возвѣсти́тъ тебѣ́, я́ко не о хлѣ́бѣ еди́нѣмъ жи́въ бу́детъ человѣ́къ, но о вся́комъ словеси́ исходя́щемъ изъ у́стъ Бо́жiихъ жи́въ бу́детъ человѣ́къ.

Ри́зы твоя́ не обетша́ша на тебѣ́: но́зѣ твои́ не язви́шася, се́, четы́редесять лѣ́тъ.

И уразумѣ́еши се́рдцемъ твои́мъ, я́ко и́мже о́бразомъ а́ще кі́й человѣ́къ нака́жетъ сы́на своего́, та́ко Госпо́дь Бо́гъ тво́й нака́жетъ тя́.

И сохрани́ши за́повѣди Го́спода Бо́га твоего́ ходи́ти въ путе́хъ Его́ и боя́тися Его́.

Госпо́дь бо Бо́гъ тво́й введе́тъ тя́ въ зе́млю благу́ю и мно́гу, идѣ́же водоте́чи во́дныя и исто́чники бе́здны исходя́щыя по поля́мъ и гора́мъ,

въ зе́млю пшени́цы и ячме́ня, [идѣ́же] виногра́ди, смо́кви и шипцы́, въ зе́млю ма́сличiя еле́а и ме́да:

въ зе́млю на не́йже не съ нището́ю снѣ́си хлѣ́бъ тво́й, и ничесого́ востре́буеши на не́й: въ зе́млю въ не́йже ка́менiе желѣ́зно, и от го́ръ ея́ ископа́еши мѣ́дь:

и я́сти бу́деши, и насы́тишися, и благослови́ши Го́спода Бо́га твоего́ на земли́ бла́зѣй, ю́же даде́ тебѣ́.

Вонми́ себѣ́, не забу́ди Го́спода Бо́га твоего́, е́же не сохрани́ти за́повѣди Его́ и судьбы́ и оправда́нiя Его́, ели́ка а́зъ заповѣ́даю тебѣ́ дне́сь:

да не когда́ яды́й и насы́тився, и до́мы добры́ согради́въ и всели́вся въ ня́,

и воло́мъ твои́мъ и овца́мъ твои́мъ умно́жившымся тебѣ́, сребру́ и зла́ту умно́жившымся тебѣ́, и всѣ́мъ, ели́ка тебѣ́ бу́дутъ, умно́жившымся тебѣ́,

вознесе́шися се́рдцемъ твои́мъ, и забу́деши Го́спода Бо́га твоего́, изве́дшаго тя́ изъ земли́ Еги́петскiя, изъ до́му рабо́ты:

прове́дшаго тя́ сквозѣ́ пусты́ню вели́кую и стра́шную о́ну, въ не́йже змiи́ угрыза́ющыя, и скорпі́и, и жа́жда, въ не́йже не бя́ше воды́: изве́дшаго тебѣ́ изъ ка́мене несѣко́ма исто́чникъ водны́й:

пита́вшаго тя́ ма́нною въ пусты́ни, ея́же не вѣ́дѣлъ еси́ ты́, ниже́ вѣ́дяху отцы́ твои́, да озло́битъ тя́ и да иску́ситъ тя́, и бла́го тебѣ́ сотвори́тъ на послѣ́докъ тво́й:

да не рече́ши въ се́рдцы твое́мъ: крѣ́пость моя́ и си́ла руки́ моея́ сотвори́ мнѣ́ си́лу вели́кую сiю́,

и помяне́ши Го́спода Бо́га твоего́, я́ко То́й даде́ тебѣ́ крѣ́пость, е́же сотвори́ти си́лу, и да уста́витъ завѣ́тъ Сво́й, и́мже кля́тся отце́мъ твои́мъ, я́коже дне́сь.

И бу́детъ а́ще забве́нiемъ забу́деши Го́спода Бо́га твоего́, и по́йдеши вслѣ́дъ бого́въ ины́хъ, и послу́жиши и́мъ, и поклони́шися и́мъ, засвидѣ́телствую ва́мъ дне́сь небесе́мъ и земле́ю, я́ко па́губою поги́бнете:

я́коже и про́чiи язы́цы, я́же Госпо́дь Бо́гъ погубля́етъ от лица́ ва́шего, та́ко поги́бнете, зане́же не послу́шасте гла́са Го́спода Бо́га ва́шего.

Украинский (Огієнко)

Усі заповіді, що я сьогодні наказав тобі, будете пильнувати виконувати, щоб ви жили, і множилися, і ввійшли й посіли той Край, що Господь присягнув вашим батькам.

І будеш пам́ятати всю ту дорогу, що Господь, Бог твій, вів тебе нею по пустині ось уже сорок літ, щоб упокорити тебе, щоб випробувати тебе, щоб пізнати те, що в серці твоїм, чи будеш ти держати заповіді Його, чи ні.

І впокорював Він тебе, і морив тебе голодом, і годував тебе манною, якої не знав ти й не знали батьки твої, щоб дати тобі знати, що не хлібом самим живе людина, але всім тим, що виходить із уст Господніх, живе людина.

Одежа твоя не витиралася на тобі, а нога твоя не спухла от уже сорок літ.

І пізнаєш ти в серці своїм, що, як навчає чоловік сина свого, так навчає тебе Господь, Бог твій.

І будеш виконувати заповіді Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, та щоб боятися Його,

бо Господь, Бог твій, уводить тебе до Краю хорошого, до Краю водних потоків, джерел та безодень, що виходять у долині й на горі,

до Краю пшениці, й ячменю, і винограду, і фіґи, і гранату, до Краю оливкового дерева та меду,

до Краю, де подостатком будеш їсти хліб, де не забракне нічого, до Краю, що каміння його залізо, а з його гір добуватимеш мідь.

І будеш ти їсти й наситишся, і поблагословиш Господа, Бога свого, у тім добрім Краї, що дав Він тобі.

Стережися, щоб не забув ти Господа, Бога свого, щоб не пильнувати Його заповідей, і законів Його, і постанов Його, що я сьогодні наказую тобі,

щоб, коли ти будеш їсти й наситишся, і добрі доми будуватимеш, і осядеш у них,

а худоба твоя велика та худоба твоя мала розмножиться, і срібло та золото розмножаться тобі, і все, що твоє, розмножиться,

то щоб не загордилося серце твоє, і щоб не забув ти Господа, Бога свого, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства,

що веде тебе цією великою пустинею, яка збуджує страх, де вуж, сараф, і скорпіон, і висохла земля, де немає води;
що Він випроваджує тобі воду з крем́яної скелі,

що в пустині годує тебе манною, якої не знали батьки твої, щоб упокоряти тебе, і щоб випробовувати тебе, щоб чинити тобі добро наостанку,

щоб ти не сказав у серці своїм: Сила моя та міць моєї руки здобули мені цей добробут.

І будеш ти пам́ятати Господа, Бога свого, бо Він Той, що дає тобі силу набути потугу, щоб виконати Свого заповіта, якого присягнув Він батькам твоїм, як дня цього.

І станеться, якщо справді забудеш ти Господа, Бога свого, і підеш за іншими богами, і будеш їм служити, і будеш вклонятися їм, то врочисто свідчу вам сьогодні, ви конче погинете!

Як ті люди, що Господь вигубляє з-перед вас, так ви погинете за те, що не будете слухатися голосу Господа, Бога вашого!

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

Omne mandatum, quod ego praecipio tibi hodie, cave dili genter ut facias, ut possitis vivere et multiplicemini ingressique possideatis terram, pro qua iuravit Dominus patribus vestris.

Et recordaberis cuncti itineris, per quod adduxit te Dominus Deus tuus his quadraginta annis per desertum, ut affligeret te atque tentaret, et nota fierent, quae in tuo animo versabantur, utrum custodires mandata illius an non.

Afflixit te penuria et dedit tibi cibum manna, quem ignorabas tu et patres tui, ut ostenderet tibi quod non in solo pane vivat homo, sed in omni verbo, quod egreditur de ore Domini.

Vestimentum tuum, quo operiebaris, nequaquam defecit, et pes tuus non intumuit his quadraginta annis.

Recogites ergo in corde tuo quia, sicut erudit homo filium suum, sic Dominus Deus tuus erudivit te,

ut custodias mandata Domini Dei tui et ambules in viis eius et timeas eum.

Dominus enim Deus tuus introducet te in terram bonam, terram rivorum aquarum et fontium, in cuius campis et montibus erumpunt fluviorum abyssi,

terram frumenti, hordei ac vinearum, in qua ficus et malogranata et oliveta nascuntur, terram olei ac mellis,

ubi absque ulla penuria comedes panem tuum et rerum omnium abundantia perfrueris; cuius lapides ferrum sunt, et de montibus eius aeris metalla fodiuntur;

ut, cum comederis et satiatus fueris, benedicas Domino Deo tuo pro terra optima, quam dedit tibi.

Observa et cave, ne quando obliviscaris Domini Dei tui et neglegas mandata eius atque iudicia et praecepta, quae ego praecipio tibi hodie;

ne, postquam comederis et satiatus fueris, domos pulchras aedificaveris et habitaveris in eis

habuerisque armenta et ovium greges multos, argenti et auri cunctarumque rerum copiam,

elevetur cor tuum, et obliviscaris Domini Dei tui, qui eduxit te de terra Aegypti, de domo servitutis,

et ductor tuus fuit in solitudine magna atque terribili, in qua erat serpens adurens et scorpio ac terra arida et nullae omnino aquae; qui eduxit tibi rivos de petra durissima

et cibavit te manna in solitudine, quod nescierunt patres tui, et, postquam afflixit ac probavit te, ad extremum misertus est tui,

ne diceres in corde tuo: "Fortitudo mea et robur manus meae haec mihi omnia praestiterunt";

sed recorderis Domini Dei tui, quod ipse vires tibi praebuerit, ut consequereris prosperitatem, ut impleret pactum suum, super quo iuravit patribus tuis, sicut praesens indicat dies.

Sin autem oblitus Domini Dei tui secutus fueris deos alienos coluerisque illos et adoraveris, ecce nunc testificor vobis quod omnino dispereatis:

sicut gentes, quas delevit Dominus in introitu vestro, ita et vos peribitis, si inoboedientes fueritis voci Domini Dei vestri.