Слы́ши, Изра́илю, ты́ прехо́диши Иорда́нъ дне́сь, вни́ти е́же наслѣ́дити язы́ки вели́кiя и крѣпча́йшы па́че ва́съ, гра́ды вели́ки и огражде́ны до небесе́,

лю́ди вели́ки и мно́ги и предо́лги, сы́ны Ена́ковы, я́же ты́ вѣ́си, и ты́ слы́шалъ еси́: кто́ проти́ву ста́нетъ сыно́мъ Ена́ковымъ?

И увѣ́си дне́сь, я́ко Госпо́дь Бо́гъ тво́й Се́й предъи́детъ предъ лице́мъ твои́мъ: о́гнь попаля́яй е́сть: Се́й потреби́тъ я́, и Се́й отврати́тъ я́ от лица́ твоего́, и потреби́тъ я́ вско́рѣ, я́коже рече́ тебѣ́ Госпо́дь.

Не рцы́ въ се́рдцы твое́мъ, егда́ потреби́тъ Госпо́дь Бо́гъ тво́й язы́ки сiя́ предъ лице́мъ твои́мъ, глаго́ля: пра́вдъ ра́ди мои́хъ введе́ мя Госпо́дь наслѣ́дити зе́млю благу́ю сiю́:

не ра́ди пра́вды твоея́, ниже́ преподо́бiя ра́ди се́рдца твоего́ ты́ вхо́диши наслѣ́дити зе́млю и́хъ, но нече́стiя ра́ди и беззако́нiя язы́ковъ си́хъ Госпо́дь от лица́ твоего́ потреби́тъ я́, и да уста́витъ завѣ́тъ, и́мже кля́тся Госпо́дь отце́мъ ва́шымъ, Авраа́му и Исаа́ку и Иа́кову:

и да увѣ́си дне́сь, я́ко не ра́ди пра́вды твоея́ Госпо́дь Бо́гъ тво́й дае́тъ тебѣ́ зе́млю благу́ю сiю́ наслѣ́дити: я́ко лю́дiе жестоковы́йнiи есте́.

По́мни, не забу́ди, коли́ко разгнѣ́васте Го́спода Бо́га своего́ въ пусты́ни: от него́же дне́ изыдо́сте изъ земли́ Еги́петскiя, да́же внидо́сте въ мѣ́сто сiе́, не покаря́ющеся соверша́сте я́же проти́ву Го́спода:

и въ Хори́вѣ разгнѣ́васте Го́спода, и разгнѣ́вася Госпо́дь на вы́, потреби́ти ва́съ,

восходя́щу мнѣ́ на го́ру, взя́ти скрижа́ли ка́менныя, скрижа́ли завѣ́та, я́же завѣща́ Госпо́дь къ ва́мъ: и пребы́хъ въ горѣ́ четы́редесять дні́й и четы́редесять ноще́й: хлѣ́ба не ядо́хъ и воды́ не пи́хъ.

И даде́ ми Госпо́дь двѣ́ скрижа́ли ка́менны, напи́саны пе́рстомъ Бо́жiимъ, и на ни́хъ бя́ху напи́сана вся́ словеса́, я́же глаго́ла Госпо́дь къ ва́мъ въ горѣ́ изъ среды́ огня́ въ де́нь собра́нiя:

и бы́сть по четы́редесяти дне́хъ и по четы́редесяти ноще́хъ, даде́ ми Госпо́дь двѣ́ скрижа́ли ка́менны, скрижа́ли завѣ́та,

и рече́ Госпо́дь ко мнѣ́: воста́ни и сни́ди ско́ро отсю́ду, я́ко беззако́нноваша лю́дiе твои́, я́же изве́лъ еси́ изъ земли́ Еги́петски: соступи́ша ско́ро съ пути́, его́же заповѣ́далъ еси́ и́мъ, и сотвори́ша себѣ́ слiя́нiе.

И рече́ Госпо́дь ко мнѣ́: глаго́лахъ тебѣ́ еди́ною и два́жды, глаго́ля: ви́дѣхъ лю́ди сiя́, и се́, лю́дiе жестоковы́йнiи су́ть:

оста́ви Мя́, да потреблю́ я́, и погублю́ и́мя и́хъ подъ небесе́мъ, и сотворю́ тя въ язы́къ вели́къ и крѣ́покъ и мно́гъ па́че си́хъ.

И возврати́вся снидо́хъ съ горы́, и гора́ горя́ше огне́мъ: и двѣ́ скрижа́ли свидѣ́нiй во обою́ руку́ мое́ю:

и ви́дѣвъ, я́ко согрѣши́сте предъ Го́сподемъ Бо́гомъ ва́шимъ, и сотвори́сте себѣ́ телца́ слiя́на, и соступи́сте съ пути́ ско́ро, его́же заповѣ́да Госпо́дь ва́мъ твори́ти,

и взе́мъ о́бѣ скрижа́ли, поверго́хъ я́ изъ руку́ мое́ю и сокруши́хъ и́хъ предъ ва́ми.

И моли́хся предъ Го́сподемъ второ́е, я́коже и пе́рвое, четы́редесять дні́й и четы́редесять ноще́й, хлѣ́ба не ядо́хъ и воды́ не пи́хъ, всѣ́хъ ра́ди грѣхо́въ ва́шихъ, и́миже согрѣши́сте, творя́ще зло́е предъ Го́сподемъ Бо́гомъ ва́шимъ, е́же разгнѣ́вати Его́:

и боя́зненъ бѣ́хъ гнѣ́ва ра́ди и я́рости, я́ко разгнѣ́вася Госпо́дь на вы́, да потреби́тъ ва́съ: и послу́ша мене́ Госпо́дь и въ то́ вре́мя.

И на Ааро́на разгнѣ́вася Госпо́дь зѣло́, е́же погуби́ти его́: и моли́хся и за Ааро́на во вре́мя о́но.

И грѣ́хъ ва́шъ, его́же сотвори́сте, телца́, взя́хъ его́ и сожго́хъ его́ на огни́, и изби́хъ его́ и сотро́хъ его́ зѣло́, да́же бы́сть дро́бенъ, и бы́сть я́ко пра́хъ, и изсы́пахъ пра́хъ въ водоте́чу сходя́щую съ горы́.

И въ Запале́нiи, и во Искуше́нiи, и во гробѣ́хъ Похотѣ́нiя разгнѣ́васте Го́спода Бо́га ва́шего.

И егда́ посла́ ва́съ Госпо́дь от Ка́дисъ-Варни́, глаго́ля: взы́дите и наслѣ́дите зе́млю, ю́же А́зъ даю́ ва́мъ: и сопроти́вистеся глаго́лу Го́спода Бо́га ва́шего, и не вѣ́ровасте Ему́, и не послу́шасте гла́са Его́:

и не покаря́ющеся бы́сте Го́споду от дне́, въ о́ньже позна́ся ва́мъ.

И моли́хся предъ Го́сподемъ четы́редесять дні́й и четы́редесять ноще́й, въ ня́же моли́хся: рече́ бо Госпо́дь погуби́ти ва́съ.

И моли́хся Бо́гу и реко́хъ: Го́споди, Го́споди Царю́ бого́въ, не погуби́ люді́й Твои́хъ и наслѣ́дiя Твоего́, е́же изба́вилъ еси́ крѣ́постiю Твое́ю вели́кою, я́же изве́лъ еси́ изъ земли́ Еги́петскiя крѣ́постiю Твое́ю вели́кою и руко́ю си́льною и мы́шцею Твое́ю высо́кою:

помяни́ Авраа́ма и Исаа́ка и Иа́кова, рабы́ Твоя́, и́мже кля́лся еси́ Собо́ю: не призира́й на же́стокость люді́й си́хъ, и на нече́стiе и́хъ и на грѣхи́ и́хъ:

да не когда́ реку́тъ живу́щiи на земли́, отню́дуже изве́лъ еси́ на́съ, глаго́люще: не могі́й Госпо́дь ввести́ и́хъ въ зе́млю, ю́же и́мъ обѣща́, и ненави́дя и́хъ Госпо́дь, изведе́ погуби́ти и́хъ въ пусты́ни:

и сі́и лю́дiе Твои́ и жре́бiй Тво́й, и́хже изве́лъ еси́ изъ земли́ Еги́петскiя крѣ́постiю Твое́ю вели́кою и мы́шцею Твое́ю высо́кою.

Украинский (Огієнко)

Слухай, Ізраїлю: ти сьогодні переходиш Йордан, щоб увійти й заволодіти народами, більшими й міцнішими від тебе, містами великими й укріпленими аж до неба,

народом великим та високим, велетнями, яких ти знаєш, і про яких ти чув: Хто стане перед велетнями?

І познаєш сьогодні, що Господь, Бог твій, Він Той, що переходить перед тобою, як огонь поїдаючий, Він вигубить їх і Він понижуватиме їх перед тобою.
І ти виженеш їх і вигубиш їх незабаром, як Господь говорив був тобі.

Не скажи в серці своїм, коли Господь, Бог твій, буде їх виганяти з-перед тебе, говорячи: Через праведність мою ввів мене Господь посісти цей Край, і через неправедність цих людей Господь виганяє їх з-перед мене.

Не через праведність твою, і не через простоту твого серця ти входиш володіти їхнім Краєм, але, через неправедність цих людей Господь, Бог твій, виганяє їх з-перед тебе, і щоб виконати те слово, що присягнув був Господь батькам твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову.

І пізнаєш, що не через праведність твою Господь, Бог твій, дає тобі посісти цей хороший Край, бо ти народ твердошиїй.

Пам́ятай, не забудь, що ти гнівив Господа, Бога свого, у пустині від дня, коли вийшов ти з єгипетського краю аж до приходу вашого до цього місця, неслухняні були ви проти Господа.

І на Хориві розгнівили були ви Господа, і Господь був розгнівався на вас, щоб вигубити вас.

Коли я сходив на гору взяти кам́яні таблиці заповіту, що Господь склав був із вами, то сидів я на горі сорок день і сорок ночей, хліба не їв, і води не пив.

І Господь дав мені обидві кам́яні таблиці, писані Божим перстом, а на них усі ті слова, що Господь говорив був із вами на горі з середини огню в дні зборів.

І сталося, на кінці сорока день і сорока ночей дав мені Господь дві кам́яні таблиці, таблиці заповіту.

І сказав мені Господь: Устань, швидко зійди звідси, бо зіпсувся народ твій, що ти вивів з Єгипту.
Вони скоро збочили з дороги, яку Я наказав їм, зробили собі литого боввана.

І сказав Господь до мене, говорячи: Бачив Я той народ, і ось він народ твердошиїй.

Позостав Мене, і Я вигублю їх, і зітру їхнє ймення з-під неба, тебе зроблю народом міцнішим та численнішим від нього.

І я обернувся, і зійшов із гори, а гора палає в огні, і обидві таблиці заповіту в обох руках моїх.

І побачив я, а ось ви згрішили проти Господа, Бога вашого, зробили собі теля, литого боввана, зійшли скоро з дороги, яку Господь наказав був вам!

І схопив я за обидві таблиці, та й кинув їх з обох своїх рук, і розторощив їх на ваших очах!…

І впав я перед Господнім лицем, як перше, сорок день і сорок ночей хліба не їв і води не пив, за ввесь ваш гріх, що згрішили ви, як чинили зло в очах Господа, щоб Його розгнівити,

бо боявся я гніву та люті, якими розгнівався був на вас Господь, щоб вигубити вас, та вислухав Господь мене й цього разу.

А на Аарона Господь дуже розгнівався був, щоб погубити його.
І молився я того часу також за Аарона.

А гріх ваш, що вчинили ви, теля те я взяв та й спалив його в огні, і розторощив його, добре змолов, аж стало воно дрібним, немов порох.
І кинув я порох його до потоку, що сходить з гори.

І в Тав́ері, і в Массі, і в Ківрот-Гаттааві гнівили ви Господа.

А коли Господь посилав вас з Кадеш-Барнеа, говорячи: Увійдіть, та й посядьте той Край, що Я дав вам, то були ви неслухняні наказу Господа, Бога вашого, і не повірили Йому, і не послухалися Його голосу.

Неслухняні були ви Господеві від дня, як я вас пізнав.

І впав я перед Господнім лицем на ті сорок день і сорок ночей, що я був упав, бо Господь сказав, що вигубить вас.

І молився я до Господа й говорив: Владико Господи, не губи народу Свого та насліддя Свого, що Ти викупив Своєю величністю, що Ти вивів його з Єгипту сильною рукою!

Згадай Своїх рабів Авраама, Ісака та Якова, не вважай на запеклість цього народу й на несправедливість та гріх його,

щоб не сказав той край, звідки вивів ти нас: Не міг Господь увести їх до того Краю, що Ти говорив їм, та з Своєї ненависти до них Ти вивів їх, щоб побити їх у пустині.

А вони народ Твій та насліддя Твоє, що Ти вивів Своєю великою силою та Своїм витягненим раменом.

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

Audi, Israel: Tu transgredieris hodie Iordanem, ut possideas nationes maximas et fortiores te, civitates ingentes et ad caelum usque muratas,

populum magnum atque sublimem, filios Enacim, quos ipse nosti et audisti, quibus nullus potest ex adverso resistere.

Scies ergo hodie quod Dominus Deus tuus ipse transibit ante te ignis devorans, qui conteret eos atque subiciet ante faciem tuam, ut velociter expellas et deleas eos, sicut locutus est tibi.

Ne dicas in corde tuo, cum deleverit eos Dominus Deus tuus in conspectu tuo: "Propter iustitiam meam introduxit me Dominus, ut terram hanc possiderem", cum propter impietates nationum istarum expellat eas Dominus ante te.

Neque enim propter iustitiam tuam et aequitatem cordis tui ingredieris, ut possideas terras earum, sed quia illae egerunt impie, introeunte te, Dominus Deus tuus expellet eos ante te, et ut compleat verbum suum Dominus, quod sub iuramento pollicitus est patribus tuis, Abraham, Isaac et Iacob.

Scito igitur quod non propter iustitiam tuam Dominus Deus tuus dederit tibi terram hanc optimam in possessionem, cum durissimae cervicis sis populus.

Memento et ne obliviscaris quomodo ad iracundiam provocaveris Dominum Deum tuum in solitudine; ex eo die, quo egressus es ex Aegypto, usque ad locum istum adversum Dominum contendistis.

Nam et in Horeb provocastis eum, et iratus delere vos voluit,

quando ascendi in montem, ut acciperem tabulas lapideas, tabulas pacti, quod pepigit vobiscum Dominus, et perseveravi in monte quadraginta diebus ac noctibus panem non comedens et aquam non bibens.

Deditque mihi Dominus duas tabulas lapideas scriptas digito Dei et continentes omnia verba, quae vobis locutus est in monte de medio ignis, quando contio populi congregata est.

Cumque transissent quadraginta dies et totidem noctes, dedit mihi Dominus duas tabulas lapideas, tabulas foederis,

dixitque mihi: "Surge et descende hinc cito, quia peccavit populus tuus, quem eduxisti de Aegypto: deseruerunt velociter viam, quam praecepi eis, feceruntque sibi conflatile".

Rursumque ait Dominus ad me: "Cerno quod populus iste durae cervicis sit;

dimitte me, ut conteram eos et deleam nomen eorum sub caelo et faciam te in gentem, quae hac fortior et maior sit".

Cumque reversus de monte ardente descenderem et duas tabulas foederis utraque tenerem manu

vidissemque vos peccasse Domino Deo vestro et fecisse vobis vitulum conflatilem ac deseruisse velociter viam eius, quam Dominus vobis praeceperat,

arripui duas tabulas et proieci eas de manibus meis confregique eas in conspectu vestro;

et procidi ante Dominum, sicut prius quadraginta diebus et noctibus panem non comedens et aquam non bibens propter omnia peccata vestra, quae gessistis contra Dominum et eum ad iracundiam provocastis;

timui enim indignationem et iram illius, qua adversum vos concitatus delere vos voluit. Et exaudivit me Dominus etiam hac vice.

Adversum Aaron quoque vehementer iratus voluit eum conterere; et pro illo similiter tunc deprecatus sum.

Peccatum autem vestrum, quod feceratis, id est vitulum, arripiens igne combussi et in frusta comminuens omninoque in pulverem redigens proieci in torrentem, qui de monte descendit.

In Tabera quoque et in Massa et in Cibrottaava provocastis Dominum;

et quando misit Dominus vos de Cadesbarne dicens: "Ascendite et possidete terram, quam dedi vobis", contempsistis imperium Domini Dei vestri et non credidistis ei neque vocem eius audire voluistis;

semper fuistis rebelles contra Dominum a die, qua nosse vos coepi.

Et iacui coram Domino quadraginta diebus ac noctibus, quibus eum suppliciter deprecabar, ne deleret vos, ut fuerat comminatus.

Et orans dixi: Domine Deus, ne disperdas populum tuum et hereditatem tuam, quam redemisti in magnitudine tua, quos eduxisti de Aegypto in manu forti.

Recordare servorum tuorum Abraham, Isaac et Iacob; ne aspicias duritiam populi huius et impietatem atque peccatum,

ne forte dicant habitatores terrae, de qua eduxisti nos: "Non poterat Dominus introducere eos in terram, quam pollicitus est eis, et oderat illos; idcirco eduxit, ut interficeret eos in solitudine".

Attamen ipsi sunt populus tuus et hereditas tua, quos eduxisti in fortitudine tua magna et in brachio tuo extento.