Азбука веры » Би́блия » Екклесiа́ст » гл.10

Екклесiа́ст, Глава 10

Толкования

Толкования главы

10:1

см.:1Кор.3:18;

10:2

10:3

10:4

см.:Пс.37:2;

10:5

10:6

10:7

10:8

см.:Пс.7:16;Пс.56:7;Притч.26:27;Сир.27:28;

10:9

10:10

10:11

10:12

10:13

10:14

см.:Еккл.8:7;

10:15

10:16

см.:Ис.3:4;

10:17

10:18

10:19

10:20

см.:Исх.22:28;

Церковнославянский (рус)

Му́хи уме́ршыя згноя́ютъ еле́а сла́дость: че́стно ма́лое му́дрости па́че сла́вы вели́ки безу́мiя.

Се́рдце му́драго одесну́ю его́, се́рдце же безу́мнаго ошу́юю его́:

и въ пу́ть егда́ безу́мный и́детъ, се́рдце его́ лиша́ется, и я́же помышля́етъ, вся́ безу́мiе су́ть.

А́ще ду́хъ владѣ́ющаго взы́детъ на тя́, мѣ́ста твоего́ не оста́ви: я́ко изцѣле́нiе утоли́тъ грѣхи́ вели́ки.

Е́сть лука́вство, е́же ви́дѣхъ подъ со́лнцемъ, а́ки нево́льно изы́де от лица́ владѣ́ющаго:

вда́нъ безу́мный въ высоты́ вели́ки, а бога́тiи во смире́нныхъ ся́дутъ:

ви́дѣхъ рабо́въ на ко́нехъ, и князе́й иду́щихъ я́ко рабо́въ на земли́.

Копа́яй я́му впаде́тъ въ ню́, и разоря́ющаго огра́ду угры́знетъ его́ змі́й.

Изъе́мляй ка́менiе поболи́тъ от ни́хъ, разсѣца́яй дрова́ бѣду́ прiи́метъ въ ни́хъ:

а́ще спаде́тъ сѣ́чиво, и са́мъ лице́мъ смяте́тся: и си́лы укрѣпи́тъ, и изоби́лiе му́жу му́дрость.

А́ще угры́знетъ змі́й не въ шептѣ́, и нѣ́сть изли́шества обава́ющему.

Словеса́ у́стъ прему́драго благода́ть, устнѣ́ же безу́мнаго потопя́тъ его́:

нача́ло слове́съ у́стъ его́ безу́мiе, и послѣ́дняя у́стъ его́ пре́лесть лука́ва.

Безу́мный умножа́етъ словеса́: не разумѣ́ человѣ́къ, что́ бы́вшее и что́ бу́дущее, что́ созади́ его́, [и] кто́ возвѣсти́тъ ему́?

Тру́дъ безу́мныхъ озло́битъ и́хъ, и́же не разумѣ́ ити́ во гра́дъ.

Го́ре тебѣ́, гра́де, въ не́мже ца́рь тво́й ю́нъ, и кня́зи твои́ ра́но ядя́тъ.

Блаже́нна ты́, земле́, ея́же ца́рь тво́й сы́нъ свобо́дныхъ, и кня́зи твои́ во вре́мя ядя́тъ въ си́лѣ и не постыдя́тся.

Въ лѣ́ностехъ смири́тся стро́пъ, и въ пра́зднествѣ ру́къ прока́плетъ хра́мина.

Во смѣ́хъ творя́тъ хлѣ́бъ и вино́ и еле́й, е́же весели́тися живу́щымъ: и сребра́ со смире́нiемъ послу́шаютъ вся́ческая.

И въ со́вѣсти у́бо твое́й не клени́ царя́, и въ клѣ́ти ло́жницы твоея́ не клени́ бога́таго: я́ко пти́ца небе́сная донесе́тъ гла́съ тво́й, и имѣ́яй крилѣ́ возвѣсти́тъ сло́во твое́.

Французский (LSG)

Les mouches mortes infectent et font fermenter l'huile du parfumeur; un peu de folie l'emporte sur la sagesse et sur la gloire.

Le coeur du sage est à sa droite, et le coeur de l'insensé à sa gauche.

Quand l'insensé marche dans un chemin, le sens lui manque, et il dit de chacun: Voilà un fou!

Si l'esprit de celui qui domine s'élève contre toi, ne quitte point ta place; car le calme prévient de grands péchés.

Il est un mal que j'ai vu sous le soleil, comme une erreur provenant de celui qui gouverne:

la folie occupe des postes très élevés, et des riches sont assis dans l'abaissement.

J'ai vu des esclaves sur des chevaux, et des princes marchant sur terre comme des esclaves.

Celui qui creuse une fosse y tombera, et celui qui renverse une muraille sera mordu par un serpent.

Celui qui remue des pierres en sera blessé, et celui qui fend du bois en éprouvera du danger.

S'il a émoussé le fer, et s'il n'en a pas aiguisé le tranchant, il devra redoubler de force; mais la sagesse a l'avantage du succès.

Si le serpent mord faute d'enchantement, il n'y a point d'avantage pour l'enchanteur.

Les paroles de la bouche du sage sont pleines de grâce; mais les lèvres de l'insensé causent sa perte.

Le commencement des paroles de sa bouche est folie, et la fin de son discours est une méchante folie.

L'insensé multiplie les paroles. L'homme ne sait point ce qui arrivera, et qui lui dira ce qui sera après lui?

Le travail de l'insensé le fatigue, parce qu'il ne sait pas aller à la ville.

Malheur à toi, pays dont le roi est un enfant, et dont les princes mangent dès le matin!

Heureux toi, pays dont le roi est de race illustre, et dont les princes mangent au temps convenable, pour soutenir leurs forces, et non pour se livrer à la boisson!

Quand les mains sont paresseuses, la charpente s'affaisse; et quand les mains sont lâches, la maison a des gouttières.

On fait des repas pour se divertir, le vin rend la vie joyeuse, et l'argent répond à tout.

Ne maudis pas le roi, même dans ta pensée, et ne maudis pas le riche dans la chambre où tu couches; car l'oiseau du ciel emporterait ta voix, l'animal ailé publierait tes paroles.

Украинский (Огієнко)

Языки

Мертві мухи псують та зашумовують оливу мироварника, так трохи глупоти псує мудрість та славу.

Серце мудрого тягне праворуч, а серце безумного ліворуч.

Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.

Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, бо лагідність доводить до прощення навіть великих провин.

Є зло, що я бачив під сонцем, мов помилка, що повстає від володаря:

на великих висотах глупота буває поставлена, а багаті сидять у низині!

Я бачив на конях рабів, князі ж пішки ходили, немов ті раби…

Хто яму копає, той в неї впаде, а хто валить мура, того гадина вкусить.

Хто зносить каміння, пораниться ним;
хто дрова рубає, загрожений ними.

Як залізо ступіє, й хтось леза не вигострить, той мусить напружити свою силу, та мудрість зарадить йому!

Коли вкусить гадюка перед закляттям, тоді ворожбит не потрібний.

Слова з уст премудрого милість, а губи безумного нищать його:

початок слів його уст глупота, а кінець його уст зле шаленство.

Нерозумний говорить багато, та не знає людина, що буде;
а що буде по ньому, хто скаже йому?

Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.

Горе, краю, тобі, коли цар твій хлопчина, а владики твої спозаранку їдять!

Щасливий ти, краю, коли син шляхетних у тебе царем, а владики твої своєчасно їдять, як ті мужі, а не як п́яниці!

Від лінощів валиться стеля, а з опущення рук тече дах.

Гостину справляють для радощів, і вином веселиться життя, а за срібло все це можна мати.

Навіть у думці своїй не злослов на царя, і в спальні своїй не кляни багача, небесний бо птах віднесе твою мову, а крилатий розкаже про слово твоє…