И обрати́хся а́зъ и ви́дѣхъ вся́ оклевета́нiя быва́ющая подъ со́лнцемъ: и се́, сле́зы оклевета́нныхъ, и нѣ́сть и́мъ утѣша́ющаго, и от руки́ клеве́щущихъ на ня́ крѣ́пость, и нѣ́сть и́мъ утѣша́ющаго.

И похвали́хъ а́зъ всѣ́хъ уме́ршихъ, и́же умро́ша уже́, па́че живы́хъ, ели́цы жи́ви су́ть досе́лѣ:

и бла́гъ па́че обои́хъ си́хъ, и́же еще́ не бы́сть, и́же не ви́дѣ вся́каго сотворе́нiя лука́ваго сотворе́ннаго подъ со́лнцемъ.

И ви́дѣхъ а́зъ ве́сь тру́дъ и вся́ко му́жество сотворе́нiя, я́ко сiе́ ре́вность му́жа от по́друга своего́. И сiе́ суета́ и произволе́нiе ду́ха.

Безу́мный объя́тъ ру́цѣ свои́ и снѣде́ пло́ти своя́.

Бла́го е́сть исполне́нiе го́рсти поко́я, па́че исполне́нiя двою́ го́рстiю труда́ и произволе́нiя ду́ха.

И обрати́хся а́зъ и ви́дѣхъ су́етство подъ со́лнцемъ:

е́сть еди́нъ, и нѣ́сть втора́го, ни сы́на, ниже́ бра́та нѣ́сть ему́, и нѣ́сть конца́ всему́ труду́ его́, ниже́ о́ко его́ насыща́ется бога́тства. И кому́ а́зъ тружда́юся и лиша́ю ду́шу мою́ от благосты́ни? И сiе́ суета́ и попече́нiе лука́вно е́сть.

Бла́зи два́ па́че еди́наго, и́мже е́сть мзда́ бла́га въ трудѣ́ и́хъ:

я́ко а́ще паде́тся еди́нъ от ни́хъ, воздви́гнетъ другі́й прича́стника своего́: и го́ре тому́ еди́ному, егда́ паде́тъ и не бу́детъ втора́го воздви́гнути его́.

И а́ще у́снета два́, тепло́ и́ма бу́детъ, а еди́нъ ка́ко согрѣ́ется?

И а́ще укрѣпи́тся еди́нъ, два́ ста́нета проти́ву ему́: и ве́рвь треплете́на не ско́ро расто́ргнется.

Бла́гъ о́трокъ ни́щь и му́дръ, па́че ста́ра царя́ и безу́мна, и́же не разумѣ́ внима́ти еще́:

я́ко изъ до́му ю́зниковъ изы́детъ ца́рствовати, поне́же и въ ца́рствѣ свое́мъ роди́ся ни́щь.

Ви́дѣхъ всѣ́хъ живу́щихъ, ходя́щихъ подъ со́лнцемъ, съ ю́нымъ вторы́мъ, и́же воста́нетъ вмѣ́сто его́.

Нѣ́сть конца́ всѣ́мъ лю́демъ, всѣ́мъ, и́же предъ ни́ми бы́ша, и́бо послѣ́днiи не возвеселя́тся о не́мъ: я́ко и сiе́ суета́ и произволе́нiе ду́ха.

Сохрани́ но́гу твою́, егда́ а́ще и́деши въ до́мъ Бо́жiй, и бли́зъ [бу́ди] е́же слу́шати: па́че дая́нiя безу́мныхъ же́ртва твоя́, поне́же не вѣ́дятъ, я́ко творя́тъ зло́.

Еврейский

וְשַׁבְתִּי אֲנִי, וָאֶרְאֶה אֶת־כָּל־הָעֲשֻׁקִים, אֲשֶׁר נַעֲשִׂים תַּחַת הַשָּׁמֶשׁ; וְהִנֵּה דִּמְעַת הָעֲשֻׁקִים, וְאֵין לָהֶם מְנַחֵם, וּמִיַּד עֹשְׁקֵיהֶם כֹּחַ, וְאֵין לָהֶם מְנַחֵם׃

וְשַׁבֵּחַ אֲנִי אֶת־הַמֵּתִים שֶׁכְּבָר מֵתוּ; מִן־הַחַיִּים, אֲשֶׁר הֵמָּה חַיִּים עֲדֶנָה׃

וְטוֹב מִשְּׁנֵיהֶם, אֵת אֲשֶׁר־עֲדֶן לֹא הָיָה; אֲשֶׁר לֹא־רָאָה אֶת־הַמַּעֲשֶׂה הָרָע, אֲשֶׁר נַעֲשָׂה תַּחַת הַשָּׁמֶשׁ׃

וְרָאִיתִי אֲנִי אֶת־כָּל־עָמָל, וְאֵת כָּל־כִּשְׁרוֹן הַמַּעֲשֶׂה, כִּי הִיא קִנְאַת־אִישׁ מֵרֵעֵהוּ; גַּם־זֶה הֶבֶל וּרְעוּת רוּחַ׃

הַכְּסִיל חֹבֵק אֶת־יָדָיו, וְאֹכֵל אֶת־בְּשָׂרוֹ׃

טוֹב מְלֹא כַף נָחַת; מִמְּלֹא חָפְנַיִם עָמָל וּרְעוּת רוּחַ׃

וְשַׁבְתִּי אֲנִי וָאֶרְאֶה הֶבֶל תַּחַת הַשָּׁמֶשׁ׃

יֵשׁ אֶחָד וְאֵין שֵׁנִי גַּם בֵּן וָאָח אֵין־לוֹ, וְאֵין קֵץ לְכָל־עֲמָלוֹ, גַּם־עֵינָיו (עֵינוֹ) לֹא־תִשְׂבַּע עֹשֶׁר; וּלְמִי אֲנִי עָמֵל, וּמְחַסֵּר אֶת־נַפְשִׁי מִטּוֹבָה, גַּם־זֶה הֶבֶל וְעִנְיַן רָע הוּא׃

טוֹבִים הַשְּׁנַיִם מִן־הָאֶחָד; אֲשֶׁר יֵשׁ־לָהֶם שָׂכָר טוֹב בַּעֲמָלָם׃

כִּי אִם־יִפֹּלוּ, הָאֶחָד יָקִים אֶת־חֲבֵרוֹ; וְאִילוֹ, הָאֶחָד שֶׁיִּפּוֹל, וְאֵין שֵׁנִי לַהֲקִימוֹ׃

גַּם אִם־יִשְׁכְּבוּ שְׁנַיִם וְחַם לָהֶם; וּלְאֶחָד אֵיךְ יֵחָם׃

וְאִם־יִתְקְפוֹ הָאֶחָד, הַשְּׁנַיִם יַעַמְדוּ נֶגְדּוֹ; וְהַחוּט הַמְשֻׁלָּשׁ, לֹא בִמְהֵרָה יִנָּתֵק׃

טוֹב יֶלֶד מִסְכֵּן וְחָכָם; מִמֶּלֶךְ זָקֵן וּכְסִיל, אֲשֶׁר לֹא־יָדַע לְהִזָּהֵר עוֹד׃

כִּי־מִבֵּית הָסוּרִים יָצָא לִמְלֹךְ; כִּי גַּם בְּמַלְכוּתוֹ נוֹלַד רָשׁ׃

רָאִיתִי אֶת־כָּל־הַחַיִּים, הַמְהַלְּכִים תַּחַת הַשָּׁמֶשׁ; עִם הַיֶּלֶד הַשֵּׁנִי, אֲשֶׁר יַעֲמֹד תַּחְתָּיו׃

אֵין־קֵץ לְכָל־הָעָם, לְכֹל אֲשֶׁר־הָיָה לִפְנֵיהֶם, גַּם הָאַחֲרוֹנִים לֹא יִשְׂמְחוּ־בוֹ; כִּי־גַם־זֶה הֶבֶל וְרַעְיוֹן רוּחַ׃

שְׁמֹר רַגְלֶיךָ (רַגְלְךָ), כַּאֲשֶׁר תֵּלֵךְ אֶל־בֵּית הָאֱלֹהִים, וְקָרוֹב לִשְׁמֹעַ, מִתֵּת הַכְּסִילִים זָבַח; כִּי־אֵינָם יוֹדְעִים לַעֲשׂוֹת רָע׃

Украинский (Огієнко)

І знов я побачив всі утиски, що чинились під сонцем, і сльоза ось утискуваних, та немає для них потішителя, і насилля з руки, що їх гноблять, і немає для них потішителя…

І я похвалив тих померлих, що давно повмирали, більш від живих, що живуть дотепер…

А краще від них від обох тій людині, що досі іще не була, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем!

І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного, і це все марнота та ловлення вітру!…

Нерозумний сидить, склавши руки свої, та жере своє тіло,

краща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру!…

І знову я бачив марноту під сонцем:

Буває самотній, і не має нікого він іншого, сина чи брата у нього нема, та немає кінця всьому зусиллю його, і не насититься око багатством його, і він не повість: Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу?
Марнота й оце, і даремна робота воно…

Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій,

і якби вони впали, підійме одне свого друга!
Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його…

Також коли вдвох покладуться, то тепло їм буде, а як же зогрітись одному?

А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, і нитка потрійна не скоро пірветься!

Ліпший убогий та мудрий юнак, аніж цар старий та нерозумний, що вже осторог не приймає,

бо виходить юнак і з в́язниці, щоб зацарювати, хоч у царстві своїм народивсь він убогим!

Я бачив усіх живих, що ходять під сонцем, на боці цього юнака, цього другого, що став він на місце його.

Немає кінця всьому людові, всьому, що був перед ним, та й наступні не втішаться ним, бо й це теж марнота та ловлення вітру!…

Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічого вони, окрім чинення зла!

Немецкий (GNB)

Языки

Ich habe auch gesehen, wie viel Ausbeutung es in dieser Welt gibt. Die Unterdrückten weinen, aber niemand trocknet ihre Tränen. Niemand hilft ihnen, denn ihre Unterdrücker haben die Macht.

Wie gut haben es die Toten! Ihnen geht es besser als den Lebenden.

Noch besser sind die dran, die gar nicht geboren wurden und die Ungerechtigkeit auf der Erde nicht sehen mussten.

Auch das habe ich gesehen: Da plagen sich die Menschen und setzen alle ihre Fähigkeiten ein, um sich gegenseitig auszustechen. Auch das ist vergebliche Mühe und Jagd nach Wind. Letzten Endes kommt nichts dabei heraus.

Es heißt zwar: »Der Unbelehrbare legt seine Hände in den Schoß – und verhungert.«

Aber ich sage: Eine Hand voll Gelassenheit ist besser als beide Hände voll Mühe und Jagd nach Wind.

Ich habe noch etwas unter der Sonne gesehen, das ganz vergeblich ist:

Da lebt jemand ganz allein; er hat keinen Sohn und auch keinen Bruder. Trotzdem arbeitet er rastlos weiter und sein Besitz ist ihm nie groß genug. Für wen plage ich mich dann eigentlich und gönne mir selbst keine Freude? Auch das ist vergebliche Mühe, eine fruchtlose Beschäftigung!

Zwei sind allemal besser dran als einer allein. Wenn zwei zusammenarbeiten, bringen sie es eher zu etwas.

Wenn zwei unterwegs sind und hinfallen, dann helfen sie einander wieder auf die Beine. Aber wer allein geht und hinfällt, ist übel dran, weil niemand ihm helfen kann.

Wenn zwei beieinander schlafen, können sie sich gegenseitig wärmen. Aber wie soll einer allein sich warm halten?

Ein einzelner Mensch kann leicht überwältigt werden, aber zwei wehren den Überfall ab. Noch besser sind drei; es heißt ja: »Ein Seil aus drei Schnüren reißt nicht so schnell.«

Es heißt: »Ein junger Mann, der arm ist, aber gelernt hat, sein Leben richtig zu führen, ist besser als ein alter, eigensinniger König, der keinen Rat mehr annimmt.«

Gut, den jungen Mann holten sie aus dem Gefängnis und setzten ihn auf den Thron, obwohl er in einer armen Familie geboren wurde, als der andere schon König war.

Aber ich habe beobachtet, dass das Volk sich immer auf die Seite des nächsten jungen Mannes stellt, der schon bereitsteht, um den Platz des anderen einzunehmen.

Alle Leute laufen ihm nach. Aber schon bald werden sie auch mit ihm unzufrieden sein und dem nächsten zujubeln. Auch hier gilt: Vergeblich und Jagd nach Wind!

Überlege, was du tust, wenn du zum Gotteshaus gehst. Du sollst dort zuhören und lernen, Gott zu gehorchen. Das ist besser, als wenn Dummköpfe nur Tiere zum Opfer dorthin bringen. Sie bleiben unwissend und tun deshalb weiter Böses.