Нѣ́сть человѣ́ка владу́щаго ду́хомъ, е́же возбрани́ти ду́ху: и нѣ́сть владу́щаго въ де́нь сме́рти, и нѣ́сть посла́ въ де́нь бра́ни: и не спасе́тъ нече́стiе су́щаго въ не́мъ.

И все́ сiе́ ви́дѣхъ, и вда́хъ се́рдце мое́ во все́ сотворе́нiе, е́же сотворе́но е́сть подъ со́лнцемъ, вся́, во ели́кихъ облада́нъ е́сть человѣ́къ надъ человѣ́комъ, е́же озло́бити его́.

И тогда́ ви́дѣхъ нечести́выя во гро́бы внесе́ны, и от свята́го: и идо́ша и похвале́ни бы́ша во гра́дѣ, я́ко си́це сотвори́ша. И сiе́ суета́.

Я́ко нѣ́сть прерѣка́нiя быва́ющаго творя́щымъ лука́вое вско́рѣ: сего́ ра́ди увѣ́рися се́рдце сыно́въ человѣ́ческихъ въ ни́хъ, е́же сотвори́ти лука́вое.

И́же согрѣши́, сотвори́лъ е́сть лука́вое, отто́лѣ, и от долготы́ и́хъ: и́бо и вѣ́мъ а́зъ, я́ко е́сть бла́го боя́щымся Бо́га, да боя́тся от лица́ его́,

и не бу́детъ бла́го нечести́вому, и не продолжи́тъ дні́й въ сѣ́ни, и́же нѣ́сть боя́йся от лица́ Бо́жiя.

Е́сть суета́, я́же сотворе́на е́сть на земли́: я́ко су́ть пра́веднiи, на ни́хже постиза́етъ я́ко творе́нiе нечести́выхъ, и су́ть нечести́вiи, на ни́хже постиза́етъ я́ко творе́нiе пра́ведныхъ. Рѣ́хъ, я́ко и сiе́ суета́.

И похвали́хъ а́зъ весе́лiе, я́ко нѣ́сть бла́го человѣ́ку подъ со́лнцемъ, но то́кмо е́же я́сти и пи́ти и е́же весели́тися: и то́ прибы́токъ ему́ въ трудѣ́ его́ во дне́хъ живота́ его́, и́хже да́лъ е́сть ему́ Бо́гъ подъ со́лнцемъ.

Въ ни́хже да́хъ се́рдце мое́, е́же разумѣ́ти му́дрость и е́же вѣ́дѣти попече́нiе сотворе́ное на земли́: я́ко и во дни́ и въ нощи́ сна́ во о́чiю свое́ю нѣ́сть ви́дяй.

И ви́дѣхъ вся́ творе́нiя Бо́жiя, я́ко не мо́жетъ человѣ́къ изобрѣсти́ творе́нiе сотворе́ное подъ со́лнцемъ: ели́ка а́ще потруди́тся человѣ́къ обрѣсти́, и не обря́щетъ: и ели́ка а́ще рече́тъ му́дрый уразумѣ́ти, не возмо́жетъ обрѣсти́. Тѣ́мже все́ сiе́ вда́хъ въ се́рдце мое́, и се́рдце мое́ все́ сiе́ ви́дѣ.

Рус. (Юнгеров)

Мудрость человека просветляет его лице, а безстыдный лицем своим будет возненавиден.

Слова царя храни и в словах клятвы пред Богом не будь поспешен.

Когда пойдешь от лица Его, не будь стойким в худом деле, ибо все что (если) Он захочет, сделает,

Подобно могущественному царю. И кто скажет Ему: „что Ты делаешь“?

Хранящий заповедь не знает лукавой речи, ибо сердце мудрого знает время суда.

Ибо для всякого события назначены время и суд, посему человеку нужен великий разум для него,

Так как никто не знает, что будет, а (тем более) как будет, кто возвестит ему?

Никто из людей не властен над (своим) духом, чтобы удержать (свой) дух, и никто не властен над днем смерти, (как) и не бывает отпуска во время войны, и не спасет нечестие пребывающего в нем.

И все это я видел и вникал своим сердцем во всякое дело, какое делается под солнцем, во все, чрез что обладает один человек над другим во зло ему.

И тогда видел я, что нечестивых уносили в гробницы, и из святого (места) уходили, и они восхваляемы были в городе за то, что так поступали. И это-суета.

Так как не скоро бывает испытание делающим худое, то сердце сынов человеческих бывает уверено в них и делает худое.

Кто согрешил, то совершил худое с того времени и за долго, и я знаю, что боящимся Бога благо (будет), дабы они боялись лица Его,

И не будет блага нечестивому и не проживет долго, подобно тени, тот, кто не боится лица Божия.

Есть суета, допускаемая на земле: иногда праведников постигает (то, чего заслуживает) дело нечестивых, а иногда нечестивых постигает (то, чего заслуживает) дело праведных. Сказал я: и это-суета.

И похвалил я веселие, потому что нет (высшаго) блага для человека под солнцем, как есть и пить и веселиться, и это-польза для него от труда его во дни жизни его, которые дал ему Бог под солнцем.

При сем я предал сердце свое (тому), чтобы узнать мудрость и узнать заботу, проявляемую на земле, так как (человек) ни днем, ни ночью глазами своими не видит сна (от нея):

И видел я все творения Божии (и узнал), что не может человек постигнуть дело, которое делается под солнцем. Сколько бы ни старался постигнуть (его), а (все таки) не постигнет. И если бы какой мудрец сказал, что он уразумел (его), (тем не менее) он не может постигнуть. Посему все это я вложил в сердце мое и сердце мое все это познало.

Еврейский

מִי כְּהֶחָכָם, וּמִי יוֹדֵעַ פֵּשֶׁר דָּבָר; חָכְמַת אָדָם תָּאִיר פָּנָיו, וְעֹז פָּנָיו יְשֻׁנֶּא׃

אֲנִי פִּי־מֶלֶךְ שְׁמוֹר, וְעַל דִּבְרַת שְׁבוּעַת אֱלֹהִים׃

אַל־תִּבָּהֵל מִפָּנָיו תֵּלֵךְ, אַל־תַּעֲמֹד בְּדָבָר רָע; כִּי כָּל־אֲשֶׁר יַחְפֹּץ יַעֲשֶׂה׃

בַּאֲשֶׁר דְּבַר־מֶלֶךְ שִׁלְטוֹן; וּמִי יֹאמַר־לוֹ מַה־תַּעֲשֶׂה׃

שׁוֹמֵר מִצְוָה, לֹא יֵדַע דָּבָר רָע; וְעֵת וּמִשְׁפָּט, יֵדַע לֵב חָכָם׃

כִּי לְכָל־חֵפֶץ, יֵשׁ עֵת וּמִשְׁפָּט; כִּי־רָעַת הָאָדָם רַבָּה עָלָיו׃

כִּי־אֵינֶנּוּ יֹדֵעַ מַה־שֶּׁיִּהְיֶה; כִּי כַּאֲשֶׁר יִהְיֶה, מִי יַגִּיד לוֹ׃

אֵין אָדָם שַׁלִּיט בָּרוּחַ לִכְלוֹא אֶת־הָרוּחַ, וְאֵין שִׁלְטוֹן בְּיוֹם הַמָּוֶת, וְאֵין מִשְׁלַחַת בַּמִּלְחָמָה; וְלֹא־יְמַלֵּט רֶשַׁע אֶת־בְּעָלָיו׃

אֶת־כָּל־זֶה רָאִיתִי וְנָתוֹן אֶת־לִבִּי, לְכָל־מַעֲשֶׂה, אֲשֶׁר נַעֲשָׂה תַּחַת הַשָּׁמֶשׁ; עֵת, אֲשֶׁר שָׁלַט הָאָדָם בְּאָדָם לְרַע לוֹ׃

וּבְכֵן רָאִיתִי רְשָׁעִים קְבֻרִים וָבָאוּ, וּמִמְּקוֹם קָדוֹשׁ יְהַלֵּכוּ, וְיִשְׁתַּכְּחוּ בָעִיר אֲשֶׁר כֵּן־עָשׂוּ; גַּם־זֶה הָבֶל׃

אֲשֶׁר אֵין־נַעֲשָׂה פִתְגָם, מַעֲשֵׂה הָרָעָה מְהֵרָה; עַל־כֵּן מָלֵא לֵב בְּנֵי־הָאָדָם בָּהֶם לַעֲשׂוֹת רָע׃

אֲשֶׁר חֹטֶא, עֹשֶׂה רָע מְאַת וּמַאֲרִיךְ לוֹ; כִּי גַּם־יוֹדֵעַ אָנִי, אֲשֶׁר יִהְיֶה־טּוֹב לְיִרְאֵי הָאֱלֹהִים, אֲשֶׁר יִירְאוּ מִלְּפָנָיו׃

וְטוֹב לֹא־יִהְיֶה לָרָשָׁע, וְלֹא־יַאֲרִיךְ יָמִים כַּצֵּל; אֲשֶׁר אֵינֶנּוּ יָרֵא מִלִּפְנֵי אֱלֹהִים׃

יֶשׁ־הֶבֶל אֲשֶׁר נַעֲשָׂה עַל־הָאָרֶץ, אֲשֶׁר יֵשׁ צַדִּיקִים, אֲשֶׁר מַגִּיעַ אֲלֵהֶם כְּמַעֲשֵׂה הָרְשָׁעִים, וְיֵשׁ רְשָׁעִים, שֶׁמַּגִּיעַ אֲלֵהֶם כְּמַעֲשֵׂה הַצַּדִּיקִים; אָמַרְתִּי שֶׁגַּם־זֶה הָבֶל׃

וְשִׁבַּחְתִּי אֲנִי אֶת־הַשִּׂמְחָה, אֲשֶׁר אֵין־טוֹב לָאָדָם תַּחַת הַשֶּׁמֶשׁ, כִּי אִם־לֶאֱכוֹל וְלִשְׁתּוֹת וְלִשְׂמוֹחַ; וְהוּא יִלְוֶנּוּ בַעֲמָלוֹ, יְמֵי חַיָּיו אֲשֶׁר־נָתַן־לוֹ הָאֱלֹהִים תַּחַת הַשָּׁמֶשׁ׃

כַּאֲשֶׁר נָתַתִּי אֶת־לִבִּי לָדַעַת חָכְמָה, וְלִרְאוֹת אֶת־הָעִנְיָן, אֲשֶׁר נַעֲשָׂה עַל־הָאָרֶץ; כִּי גַם בַּיּוֹם וּבַלַּיְלָה, שֵׁנָה בְּעֵינָיו אֵינֶנּוּ רֹאֶה׃

וְרָאִיתִי אֶת־כָּל־מַעֲשֵׂה הָאֱלֹהִים, כִּי לֹא יוּכַל הָאָדָם, לִמְצוֹא אֶת־הַמַּעֲשֶׂה אֲשֶׁר נַעֲשָׂה תַחַת־הַשֶּׁמֶשׁ, בְּשֶׁל אֲשֶׁר יַעֲמֹל הָאָדָם לְבַקֵּשׁ וְלֹא יִמְצָא; וְגַם אִם־יֹאמַר הֶחָכָם לָדַעַת, לֹא יוּכַל לִמְצֹא׃

Украинский (Огієнко)

Языки

Хто, як той мудрий, і значення речі хто знає?
Розсвітлює мудрість людини обличчя її, і суворість лиця її змінюється.

Я раджу: Наказа царського виконуй, і то ради присяги перед Богом.

Не квапся від нього відходити, не стій при злій справі, бо все, що захоче, він зробить,

бо слово цареве то влада, і хто йому скаже: Що робиш?

Хто виконує заповідь, той не пізнає нічого лихого, серце ж мудрого знає час і право.

Бо для кожної речі час і право своє, бо лихо людини численне на ній,

бо не знає, що буде, і як саме буде, хто їй розповість?

Немає людини, яка панувала б над вітром, щоб стримати вітер, і влади нема над днем смерти, і на війні нема звільнення, і пана свого не врятує безбожність.

Усе це я бачив, і серце своє прикладав я до кожного чину, що відбувався під сонцем.
І був час, коли запанувала людина над людиною на лихо для неї.

І я бачив безбожних похованих, і до їхнього гробу приходили, а ті, що чинили добро, повикидані з місця святого, і в місті забуті…
Марнота й оце!

Що скоро не чиниться присуд за вчинок лихий, тому серце людських синів повне ними, щоб чинити лихе.

Хоч сто раз чинить грішний лихе, а Бог суд відкладає йому, однако я знаю, що тим буде добре, хто Бога боїться, хто перед обличчям Його має страх!

А безбожному добре не буде, і мов тінь, довгих днів він не матиме, бо він перед Божим лицем страху не має!

Є марнота, яка на землі діється, що є справедливі, що лихо спадає на них, мов за вчинок безбожних, а є безбожні, що добро спадає на них, мов за чин справедливих!
Я сказав, що марнота й оце!…

І радість я похваляв: що немає людині під сонцем добра, хіба тільки щоб їсти, та пити та тішитися, і оце супроводить її в її праці за часу життя її, що під сонцем Бог дав був їй.

Коли я поклав своє серце, щоб мудрість пізнати, і побачити чин, що діється він на землі, бо ні вдень ні вночі сну не бачить людина своїми очима,

і коли я побачив усякий чин Бога, тоді я пізнав, що не може людина збагнути чину, під сонцем учиненого!
Тому скільки людина не трудиться, щоб дошукатись цього, то не знайде, і коли й мудрий скаже, що знає, не зможе знайти!…