[Зач. 225.] да не быва́емъ ктому́ младе́нцы, вла́ющеся и скита́ющеся вся́кимъ вѣ́тромъ уче́нiя, во лжи́ человѣ́честѣй, въ кова́рствѣ ко́зней льще́нiя:

и́стинствующе же въ любви́, да возрасти́мъ въ Него́ вся́ческая, И́же е́сть глава́ Христо́съ,

изъ Него́же все́ тѣ́ло, составля́емо и счинѣва́емо прили́чнѣ вся́цѣмъ осяза́нiемъ подая́нiя, по дѣ́йству въ мѣ́рѣ еди́ныя коея́ждо ча́сти, возраще́нiе тѣ́ла твори́тъ въ созда́нiе самаго́ себе́ любо́вiю.

[Зач. 226.] Сiе́ у́бо глаго́лю и послу́шествую о Го́сподѣ, ктому́ не ходи́ти ва́мъ, я́коже и про́чiи язы́цы хо́дятъ въ суетѣ́ ума́ и́хъ,

помраче́ни смы́сломъ, су́ще отчужде́ни от жи́зни Бо́жiя, за невѣ́жество су́щее въ ни́хъ, за окамене́нiе серде́цъ и́хъ:

и́же въ неча́янiе вло́жшеся, преда́ша себе́ студодѣя́нiю, въ дѣ́ланiе вся́кiя нечистоты́ въ лихоима́нiи.

Вы́ же не та́ко позна́сте Христа́:

а́ще у́бо {поне́же} слы́шасте Его́ и о Не́мъ научи́стеся, я́коже е́сть и́стина о Иису́сѣ:

отложи́ти ва́мъ, по пе́рвому житiю́, ве́тхаго человѣ́ка, тлѣ́ющаго въ по́хотехъ преле́стныхъ,

обновля́тися же ду́хомъ ума́ ва́шего,

и облещи́ся въ но́ваго человѣ́ка, со́зданнаго по Бо́гу въ пра́вдѣ и въ преподо́бiи и́стины.

[Зач. 227.] Тѣ́мже отло́жше лжу́, глаго́лите и́стину кі́йждо ко и́скреннему своему́, зане́ есмы́ дру́гъ дру́гу у́дове.

Гнѣ́вайтеся и не согрѣша́йте: со́лнце да не за́йдетъ въ гнѣ́вѣ ва́шемъ:

ниже́ дади́те мѣ́ста дiа́волу.

Крады́й ктому́ да не кра́детъ, но па́че да тружда́ется, дѣ́лая свои́ма рука́ма благо́е, да и́мать пода́яти тре́бующему.

Вся́ко сло́во гни́ло да не исхо́дитъ изъ у́стъ ва́шихъ, но то́чiю е́же е́сть благо къ созда́нiю вѣ́ры, да да́стъ благода́ть слы́шащымъ.

И не оскорбля́йте Ду́ха Свята́го Бо́жiя, И́мже зна́менастеся въ де́нь избавле́нiя.

Вся́ка го́ресть, и гнѣ́въ, и я́рость, и кли́чь, и хула́ да во́змется от ва́съ, со вся́кою зло́бою:

быва́йте же дру́гъ ко дру́гу бла́зи, милосе́рди, проща́юще дру́гъ дру́гу, я́коже и Бо́гъ во Христѣ́ прости́лъ е́сть ва́мъ.

Украинский (Огієнко)

Отож, благаю вас я, в́язень у Господі, щоб ви поводилися гідно покликання, що до нього покликано вас,

зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного,

пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру.

Одне тіло, один дух, як і були ви покликані в одній надії вашого покликання.

Один Господь, одна віра, одне хрищення,

один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх.

А кожному з нас дана благодать у міру дару Христового.

Тому й сказано: Піднявшися на висоту, Ти полонених набрав і людям дав дари!

А те, що піднявся був, що то, як не те, що перше й зійшов був до найнижчих місць землі?

Хто зійшов був, Той саме й піднявся високо над усі небеса, щоб наповнити все.

І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів,

щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового,

аж поки ми всі не досягнемо з́єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти,

щоб більш не були ми малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду,

щоб були ми правдомовні в любові, і в усьому зростали в Нього, а Він Голова, Христос.

А з Нього все тіло, складене й зв́язане всяким допомічним суглобом, у міру чинности кожного окремого члена, чинить зріст тіла на будування самого себе любов́ю.

Отже, говорю я це й свідкую в Господі, щоб ви більш не поводилися, як поводяться погани в марноті свого розуму,

вони запаморочені розумом, відчужені від життя Божого за неуцтво, що в них, за стверділість їхніх сердець,

вони отупіли й віддалися розпусті, щоб чинити всяку нечисть із зажерливістю.

Але ви не так пізнали Христа,

якщо ви чули про Нього, і навчилися в Нім, бо правда в Ісусі,

щоб відкинути, за першим поступованням, старого чоловіка, який зотліває в звабливих пожадливостях,

та відновлятися духом вашого розуму,

і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у справедливості й святості правди.

Тому то, неправду відкинувши, говоріть кожен правду до свого ближнього, бо ми члени один для одного.

Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві,

і місця дияволові не давайте!

Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному.

Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує.

І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу.

Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою.

А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!

Таджикский

Языки

Пас, ман, ки дар Худованд бандӣ ҳастам, аз шумо хоҳишмандам, ки муносиби мақоме ки ба он хонда шудаед, рафтор кунед,

Бо тамоми мулоимат ва фурўтанӣ ва пурсабрӣ якдигарро дар муҳаббат таҳаммул намоед,

Ва саъю кўшиш кунед, ки ягонагии Рўҳро дар иттифоқи осоиштагӣ нигоҳ доред:

Як Бадан ҳаст ва як Рўҳ, чунон ки шумо низ ба як умеди муайян даъват шудаед;

Як Худованд ҳаст, як имон, як таъмид,

Як Худо ва Падари ҳама, ки Ўро бар болои ҳама, ва ба воситаи ҳама, ва дар ҳама мебошад.

Аммо ба ҳар яке аз мо файз ба андозаи атои Масеҳ бахшида шудааст.

Бинобаар ин гуфта шудааст: ́Ба афроз сууд намуда, асиронро ба асирӣ бурд ва ба одамон бахшоишҳо дод́

Ва ́сууд намуд́ гуфтан чист, ҷуз ин ки Ў пештар ба асфали замин нузул ҳам карда буд?

Он ки нузул карда буд, Ҳамон аст, ки болотар аз тамоми афлок сууд ҳам намуд, то ки ҳама чизро пур кунад.

Ў баъзеро ҳавворӣ, баъзеро анбиё, баъзеро башоратдиҳанда, баъзеро шубон ва муаллим таъин намуд,

Барои такмили муқаддасон ба кори ибодат, ба бинои Бадани Масеҳ,

То даме ки ҳамаамон ба ягонагии имон ва шиносоии Писари Худо, ба дараҷаи шахси комил, ба андозаи бузургии пурраи Масеҳ бирасем,

То ки мо дигар кўдаконе набошем, ки бо боди ҳар таълим калавонида ва ронда мешаванд, аз найрангбозии одамон, ки бо талбис дар иштибоҳ андохта, гумроҳ мекунанд,

Балки дар муҳаббат ростиро баён намуда, мо дар ҳар чиз ба Он ки Сар аст, яъне ба Масеҳ нумўъ ёбем.

Аз Ў тамоми Бадан, ба воситаи ҳар навъ пайвандҳои тавқияткунанда мустаҳакам ва пайваст шуда, бо амали ҳар андоми ҷудогона ба андозаи хоси он, афзоиш меёбад, то ки худро дар муҳаббат бино кунад.

Пас, чунин мегўям ва дар Худованд шаҳодат медиҳам, ки шумо дигар он тавр рафтор накунед, ки бутпарастон аз рўи хаёлоти ҳеҷу пучи худ рафтор мекунанд.

Ақлашон тира гардида, онҳо аз ҳаёти Худо бегона шудаанд, ба сабаби ҷаҳолат ба дилсахтие ки ба онҳо хос аст.

Онҳо то ба дараҷаи лоуболӣ расида, ба фисқи фуҷур моил шудаанд, ба тавре ки ҳар кори зиштро бо рағбати тамом ба ҷо меоваранд.

Вале шумо Масеҳро ин тавр ёд нагирифтаед,

Дар сурате ки дар бораи Ў шунидаед ва дар Ў таълим гирифтаед, ба ҳасби ростие ки дар Исост,

Пас рафтори пештараи одами кўҳнаро, ки дар шаҳавоти дилфиреб фосид мешавад, аз худ дур кунед.

Ва хиради шумо бояд дар Рўҳ тоза шавад,

Ва одами навро, ки ба шабоҳати Худо дар асолат ва қудсияти ростӣ офарида шудааст, дар бар кунед.

Бинбоар ин, кизбро аз худ дур карда, ҳар яке ба ёри худ рост гўед, чунки мо андоми якдигарем.

Агар хашмгин шуда бошед, хато накунед ва нагузоред, ки ғазаби шумо то ғуруби офтоб боқӣ бимонад;

Ва ба иблис ҷой надиҳед.

Касе ки дуздӣ кардааст, дигар дуздӣ накунад, балки меҳнат карда, бо дастҳои худ кори фоиданоке ба ҷо оварад, то чизе дошта бошад, ки ба эҳтиёҷманде бибахшад.

Ҳеҷ як сухани қабеҳе аз даҳонатон набарояд, балки фақат сухани нек, ки дар вақти эҳтиёҷот барои обод кардан бошад, то ки ба шунавандагонаш файз бахшад.

Ва Рўҳулқудси Худоро, ки бо Он ба интизори рўзи озодӣ мўҳр зада шудаед, андўҳгин накунед.

Ҳар гуна қудрат ва қаҳр, ва ғазаб ба фарьёд, ва бадгўӣ бизгзор аз шумо бо ҳар навъ шарорат дур шавад;

Балки ба якдигар меҳрубон ва дилсўз бошед ва якдигарро авф намоед, чунон ки Худо низ моро дар Масеҳ авф намудааст.