Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Ездр.
Неем.
2Ездр.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Притч.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Макк.
2Макк.
3Макк.
3Ездр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
9:2
9:3
9:5
9:6
см.:Притч.11:8;
9:7
9:8
9:9
9:11
9:12
9:13
9:14
9:15
9:16
9:17
9:18
9:19
9:20
9:21
9:22
9:23
9:26
9:27
9:28
9:30
9:31
9:32
1 В назначенный день Иудеи собрались с оружием для самозащиты и перебили своих врагов; 11 десять сыновей Амана повешены в Сузах; 17 последующий день сделан днем пиршества и веселья; 20 Мардохей повелел Иудеям праздновать эти два дня ежегодно; 26 праздник назван Пуримом, ибо день был избран по жребию; Есфирь подтвердила эти дни.
В двенадцатый месяц, то есть в месяц Адар, в тринадцатый день его, в который пришло время исполниться повелению царя и указу его, в тот день, когда надеялись неприятели Иудеев взять власть над ними, а вышло наоборот, что сами Иудеи взяли власть над врагами своими, –
собрались Иудеи в городах своих по всем областям царя Артаксеркса, чтобы наложить руку на зложелателей своих; и никто не мог устоять пред лицем их, потому что страх пред ними напал на все народы.
И все князья в областях и сатрапы, и областеначальники, и исполнители дел царских поддерживали Иудеев, потому что напал на них страх пред Мардохеем.
Ибо велик был Мардохей в доме у царя, и слава о нем ходила по всем областям, так как сей человек, Мардохей, поднимался выше и выше.
И избивали Иудеи всех врагов своих, побивая мечом, умерщвляя и истребляя, и поступали с неприятелями своими по своей воле.
В Сузах, городе престольном, умертвили Иудеи и погубили пятьсот человек;
и Паршандафу и Далфона и Асфафу,
и Порафу и Адалью и Аридафу,
и Пармашфу и Арисая и Аридая и Ваиезафу, –
десятерых сыновей Амана, сына Амадафа, врага Иудеев, умертвили они, а на грабеж не простерли руки своей.
В тот же день донесли царю о числе умерщвленных в Сузах, престольном городе.
И сказал царь царице Есфири: в Сузах, городе престольном, умертвили Иудеи и погубили пятьсот человек и десятерых сыновей Амана; что же сделали они в прочих областях царя? Какое желание твое? и оно будет удовлетворено. И какая еще просьба твоя? она будет исполнена.
И сказала Есфирь: если царю благоугодно, то пусть бы позволено было Иудеям, которые в Сузах, делать то же и завтра, что сегодня, и десятерых сыновей Амановых пусть бы повесили на дереве.
И приказал царь сделать так; и дан на это указ в Сузах, и десятерых сыновей Амановых повесили.
И собрались Иудеи, которые в Сузах, также и в четырнадцатый день месяца Адара и умертвили в Сузах триста человек, а на грабеж не простерли руки своей.
И прочие Иудеи, находившиеся в царских областях, собрались, чтобы стать на защиту жизни своей и быть покойными от врагов своих, и умертвили из неприятелей своих семьдесят пять тысяч, а на грабеж не простерли руки своей.
Это было в тринадцатый день месяца Адара; а в четырнадцатый день сего же месяца они успокоились и сделали его днем пиршества и веселья.
Иудеи же, которые в Сузах, собирались в тринадцатый день его и в четырнадцатый день его, а в пятнадцатый день его успокоились и сделали его днем пиршества и веселья.
Поэтому Иудеи сельские, живущие в селениях открытых, проводят четырнадцатый день месяца Адара в веселье и пиршестве, как день праздничный, посылая подарки друг ко другу; [живущие же в митрополиях и пятнадцатый день Адара проводят в добром веселье, посылая подарки ближним].
И описал Мардохей эти происшествия и послал письма ко всем Иудеям, которые в областях царя Артаксеркса, к близким и к дальним,
о том, чтобы они установили каждогодно празднование у себя четырнадцатого дня месяца Адара и пятнадцатого дня его,
как таких дней, в которые Иудеи сделались покойны от врагов своих, и как такого месяца, в который превратилась у них печаль в радость, и сетование – в день праздничный, – чтобы сделали их днями пиршества и веселья, посылая подарки друг другу и подаяния бедным.
И приняли Иудеи то, что уже сами начали делать, и о чем Мардохей написал к ним,
как Аман, сын Амадафа, Вугеянин, враг всех Иудеев, думал погубить Иудеев и бросал пур, жребий, об истреблении и погублении их,
и как Есфирь дошла до царя, и как царь приказал новым письмом, чтобы злой замысл Амана, который он задумал на Иудеев, обратился на голову его, и чтобы повесили его и сыновей его на дереве.
Потому и назвали эти дни Пурим, от имени: пур [жребий, ибо на языке их жребии называются пурим]. Поэтому, согласно со всеми словами сего письма и с тем, что сами видели и до чего доходило у них,
постановили Иудеи и приняли на себя и на детей своих и на всех, присоединяющихся к ним, неотменно, чтобы праздновать эти два дня, по предписанному о них и в свое для них время, каждый год;
и чтобы дни эти были памятны и празднуемы во все роды в каждом племени, в каждой области и в каждом городе; и чтобы дни эти Пурим не отменялись у Иудеев, и память о них не исчезла у детей их.
Написала также царица Есфирь, дочь Абихаила, и Мардохей Иудеянин, со всею настойчивостью, чтобы исполняли это новое письмо о Пуриме;
30и послали письма ко всем Иудеям в сто двадцать семь областей царства Артаксерксова со словами мира и правды,
30и послали письма ко всем Иудеям в сто двадцать семь областей царства Артаксерксова со словами мира и правды,
31чтобы они твердо наблюдали эти дни Пурим в свое время, какое уставил о них Мардохей Иудеянин и царица Есфирь, и как они сами назначали их для себя и для детей своих в дни пощения и воплей.
32Так повеление Есфири подтвердило это слово о Пуриме, и оно вписано в книгу.
Во вторыйна́десять ме́сяцъ, иже е́сть Ада́ръ, въ третiйна́десять де́нь ме́сяца прiидо́ша писа́нiя от царя́.
Въ то́й же день погибо́ша супоста́ты Иуде́евъ: ни еди́нъ бо сопроти́вися и́мъ боя́ся и́хъ.
Нача́лствующiи бо стра́намъ и власти́телiе и ца́рстiи книго́чiя почита́ху иуде́й:
стра́хъ бо Мардохе́евъ належа́ше на ни́хъ.
Приложи́ся бо повелѣ́нiе царе́во именова́тися ему́ по всему́ ца́рствiю.
И въ Су́сѣхъ гра́дѣ изби́ша Иуде́е пя́ть со́тъ муже́й:
Фарса́на, неста́нна и делфо́на, и фасга́на
и Фардаѳа́на, и Варе́а и Сарвака́на,
и Мармаси́ма и Руфе́а, и Арсе́а и Завуѳеѳа́ма,
де́сять сыно́въ Ама́на Амадаѳу́ева вуге́анина врага́ Иудеомъ, и́же от Ѳармаѳе́а, и разгра́биша въ то́й де́нь [имѣ́нiя и́хъ]:
и сказа́ша число́ избiе́нныхъ царю́ въ Су́сѣхъ гра́дѣ.
И рече́ ца́рь ко есѳи́ри: изби́ша Иуде́е въ су́сѣъ гра́дѣ пя́ть со́тъ муже́й, по окре́стнымъ же страна́мъ коли́ко, мни́ши, погуби́ша? и чесого́ еще́ проси́ши, и бу́детъ ти́?
И рече́ есѳи́рь ко царю́: да да́стся та́кожде Иуде́омъ твори́ти зау́тра, я́ко да повѣ́сятъ де́сять сыно́въ Ама́новыхъ.
И повелѣ́ ца́рь та́ко бы́ти, и попусти́ Иуде́омъ внѣ́ гра́да повѣ́сити тѣлеса́ сыно́въ Ама́новыхъ.
И собра́шася Иуде́е, и́же въ Су́сѣхъ, въ четвертыйна́десять дее́нь Ада́ра, и изби́ша муже́й три́ста, и ничто́же разгра́биша.
Про́чiи же Иуде́е, и́же во ца́рствiи, собра́шася и себѣ́ помога́ху и почи́ша от бра́ней: изби́ша бо от ни́хъ пятьна́десять ты́сящъ въ третiйна́десять Ада́ра, и ничто́же расхи́тиша.
И почи́ша въ четвертыйна́десять де́нь того́жде ме́сяца и провожда́ху то́й де́нь упокое́нiя съ ра́достiю и весе́лiемъ.
Иуде́е же въ Су́сѣхъ гра́дѣ собра́шася и въ четвертыйна́десять почи́ша: проводи́ша же и пятыйна́десять съ ра́достiю и весе́лiемъ.
Сего́ ра́ди Иуде́е разсѣ́яннiи во вся́цѣй странѣ́ внѣ́шней провожда́ютъ четвертыйна́десять де́нь Ада́ра бла́гъ съ весе́лiемъ, посыла́юще ча́сти кі́йждо бли́жнему: живу́щiй же въ митропо́лiяхъ и въ пятыйна́десять де́нь Ада́ра весе́лiя благі́й провожда́ютъ, посыла́юще ча́сти бли́жним.
Написа́ же Мардохе́й словеса́ сiя́ въ кни́гу и посла́ Иуде́омъ, ели́цы бѣ́ша въ ца́рствiи Артаксе́рксовѣ, бли́зъ и дале́че су́щымъ,
уста́вити дни́ сiя́ бла́ги, е́же провожда́ти четвертыйна́десять и пятыйна́десять де́нь Ада́ра:
въ си́хъ бо дне́хъ почи́ша Иуде́е от вра́гъ свои́хъ: и ме́сяцъ Ада́ръ, и́же обрати́ся и́мъ от пла́ча въ ра́дость и от болѣ́зни во благі́й де́нь, провожда́ти ве́сь во благи́хъ дне́хъ ра́дости и весе́лiя, посыла́юще ча́сти ко друго́мъ и ни́щымъ.
И прiя́ша Иуде́е, я́коже написа́ и́мъ Мардохе́й:
ка́ко Ама́нъ Амадаѳу́евъ македо́нянинъ ра́товаше Иудеевъ, и ка́ко изнесе́ су́дъ и жре́бiй, е́же погуби́ти и́хъ,
и я́ко вни́де ко царю́, глаго́ля, да повѣ́ситъ Мардохе́а: ели́ка нача́ наводи́ти на иуде́и зла́я, на него́ бы́ша, и повѣ́шенъ бы́сть са́мъ и ча́да его́.
Сего́ ра́ди нареко́шася дні́е сі́и фури́мъ ра́ди жре́бiй, зане́ дiале́ктомъ и́хъ жре́бiи нарица́ются фури́мъ, ра́ди слове́съ еписто́лiи сея́, и ели́ка пострада́ша си́хъ ра́ди, и ели́ка и́мъ приключи́шася.
Уста́ви у́бо, и та́ко прiя́ша Иуде́е на себе́ и на сѣ́мя свое́ и на приложи́вшихся къ ни́мъ, ниже́ ина́че да употребля́ютъ: дні́е же сі́и па́мяти соверша́еми по ро́ду и ро́ду, и гра́ду и оте́честву и странѣ́.
Дні́е же сі́и фури́мъ да провожда́ютъ во вся́кое лѣ́то, и па́мять да не оскудѣ́етъ от родо́въ.
И написа́ есѳи́рь царица дщи́ Аминада́вля и Мардохе́й Иуде́анинъ, ели́ка сотвори́ша во утвержде́нiе еписто́лiи о дне́хъ фури́мъ.
И Мардохе́й и есѳи́рь цари́ца уста́виста себѣ́ са́ми, и тогда́ уста́виста въ постѣ́ свое́мъ совѣ́тъ сво́й.
И есѳи́рь сло́во поста́ви во вѣ́ки, и напи́сано бы́сть въ па́мять.
Украинский (Огієнко)
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
А дванадцятого місяця, він місяць адар, тринадцятого дня в ньому, коли наказ царя та закон його мали бути виконані, дня, коли вороги юдеїв сподівалися запанувати над ними, повернулося те так, що вони, юдеї, запанували над ненависниками своїми,
зібралися юдеї в своїх містах по всіх округах царя Ахашвероша, щоб простягнути руку на тих, що задумували їм лихо, та ніхто не став перед ними, бо страх перед ними напав на всі народи.
А всі зверхники округ, і сатрапи, і намісники, і виконавці царської праці підтримували юдеїв, бо напав на них страх перед Мордехаєм.
Бо Мордехай став великим у царському домі, а вістка про нього покотилась по всіх округах, бо той чоловік, Мордехай, усе ріс.
І били юдеї всіх своїх ворогів, побиваючи мечем, і забиваючи та вигублюючи їх, і робили з своїми ворогами за своєю волею.
А в замку Сузи юдеї позабивали та повигублювали п́ять сотень чоловіка,
і Паршандату, і Далфона, і Аспату,
і Пората, і Адалію, і Арідата,
і Пармашту, і Арісая, і Арідая, і Вайзата,
десятьох синів Гамана, Гаммедатового сина, ненависника юдеїв, забили, а на грабунок не простягли своєї руки.
Того дня число забитих у замку Сузи прийшло перед цареве обличчя.
І сказав цар до цариці Естери: У замку Сузи юдеї позабивали та повигублювали п́ять сотень чоловіка та десятьох Гаманових синів.
Що вони зробили в решті царевих округ?
І яке жадання твоє?
І буде тобі вволене.
І яке ще прохання твоє?
І буде зроблене.
Що вони зробили в решті царевих округ?
І яке жадання твоє?
І буде тобі вволене.
І яке ще прохання твоє?
І буде зроблене.
І відповіла Естер: Якщо це цареві вгодне, нехай буде дане юдеям, що в Сузах, також узавтра вчинити за законом цього дня, а десятьох Гаманових синів нехай повісять на шибениці.
І сказав цар, щоб було зроблено так, і був даний закон у Сузах, а десятьох Гаманових синів повісили.
І зібралися юдеї, що в Сузах, також чотирнадцятого дня місяця адар, і вибили в Сузах три сотні чоловіка, а на грабунок не простягли своєї руки.
А решта юдеїв, що жили по царських округах, зібралися та й стали до бою за своє життя, і відпочили від ворогів своїх.
І позабивали вони між своїми ненависниками сімдесят і п́ять тисяч, а на грабунок не простягли своєї руки.
І позабивали вони між своїми ненависниками сімдесят і п́ять тисяч, а на грабунок не простягли своєї руки.
Це було тринадцятого дня місяця адара, а чотирнадцятого в ньому настав мир, і зробили його днем гостини та радости.
А юдеї, що в Сузах, збиралися тринадцятого дня в ньому та чотирнадцятого в ньому, а мир мали п́ятнадцятого дня в ньому, і зробили його днем гостини та радости.
Тому то юдеї неогороджених селищ, що сидять по неогороджених містах, роблять чотирнадцятий день місяця адара днем радости й гостини та свята, та днем посилання дарунків один одному.
А Мордехай описав ці події, і порозсилав листи до всіх юдеїв, що по всіх округах царя Ахашвероша, до близьких та далеких,
щоб вони постановили святкувати чотирнадцятий день місяця адара та п́ятнадцятий день у ньому кожного року,
які ті дні, коли юдеї відпочили від ворогів своїх, і як той місяць, коли їм сум обернувся на радість, жалоба на свято, щоб зробити їх днями гостини та радости, і посилання дарунків один одному та дарунків убогим.
І прийняли юдеї це, що зачали робити, і про що написав їм Мордехай,
що аґаґ́янин Гаман, син Гаммедатів, ненависник усіх юдеїв, замишляв був на юдеїв, щоб вигубити їх, і кидав пура, цебто жеребка, на збентеження їх та на згубу їхню.
Та коли прийшла вона, Естер, перед обличчя, царя він наказав листом: Нехай обернеться його злий задум, якого він задумав був на юдеїв, на його голову!
І повісили його та синів його на шибениці.
І повісили його та синів його на шибениці.
Тому то й назвали ці дні: Пурім, від імени пур.
Тому то згідно зо всіма словами цього листа, і що вони бачили про це й що трапилося з ними,
Тому то згідно зо всіма словами цього листа, і що вони бачили про це й що трапилося з ними,
юдеї постановили й прийняли на себе й на нащадків своїх, та на всіх, хто поєднається з ними, і не відступлять, але щоб святкувати два ті дні кожного року згідно з написаним про них та згідно з їхнім часом.
А дні ці мають споминатися та святкуватися в кожному поколінні, у кожному роді, у кожній окрузі, у кожному місті.
А ці дні, Пурім, не минуться між юдеями, а пам́ять про них не скінчиться з їхнього насіння.
А ці дні, Пурім, не минуться між юдеями, а пам́ять про них не скінчиться з їхнього насіння.
І написала цариця Естер, дочка Авіхаїлова, та юдеянин Мордехай з сильним домаганням другий раз про те, щоб виконувати цього листа про Пурім.
І порозсилав він листи до всіх юдеїв, до ста й двадцяти й семи округ Ахашверошового царства, зо словами миру та правди,
щоб вони виконували ті дні Пурім у їх означених часах, як постановив про них юдеянин Мордехай та цариця Естер, і як вони самі постановили на себе та на нащадків своїх приписи постів та їхнього голосіння.
А Естерин наказ ствердив ці приписи про Пурім, і було це записане в книгу.