прiиди́те у́бо, прехи́тримъ и́хъ, да не когда́ умно́жатся: и егда́ а́ще приключи́тся на́мъ бра́нь, приложа́тся и сі́и къ супоста́томъ, и одолѣ́вше на́мъ изы́дутъ изъ земли́ [на́шея].

И приста́ви надъ ни́ми приста́вники дѣ́лъ, да озло́бятъ и́хъ въ дѣ́лѣхъ. И созда́ша гра́ды тве́рды фарао́ну: Пиѳо́, и Рамесси́, и о́нъ, и́же е́сть Илiопо́ль.

По ели́ку же и́хъ смиря́ху, толи́ко мно́жайшiи быва́ху и укрѣпля́хуся зѣло́ зѣло́. И гнуша́хуся Еги́птяне сынми́ Изра́илевыми,

и наси́лiе творя́ху Еги́птяне сыно́мъ Изра́илевымъ ну́ждею,

и болѣ́зненну тѣ́мъ жи́знь творя́ху въ дѣ́лѣхъ жесто́кихъ бре́нiемъ и плинѳодѣ́ланiемъ, и всѣ́ми дѣ́лы, я́же въ поля́хъ, во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ, и́миже порабоща́ху и́хъ съ ну́ждею.

И рече́ ца́рь Еги́петскiй ба́бамъ Евре́йскимъ: еди́нѣй и́хъ и́мя Сепфо́ра и и́мя вторѣ́й Фу́а,

и рече́ [и́мъ]: егда́ ба́бите Евре́анынямъ, и су́ть къ рожде́нiю, а́ще у́бо му́жескiй по́лъ бу́детъ, убива́йте его́: а́ще же же́нскiй, снабдѣва́йте его́.

Убоя́шася же ба́бы Бо́га, и не сотвори́ша, я́коже повелѣ́ и́мъ ца́рь Еги́петскiй, и живля́ху му́жескiй по́лъ.

Призва́ же ца́рь Еги́петскiй ба́бы и рече́ и́мъ: что́ я́ко сотвори́сте ве́щь сiю́, и оживля́ете му́жескiй по́лъ?

Реко́ша же ба́бы фарао́ну: не я́ко жены́ Еги́птяныни, та́ко и жены́ Евре́аныни: ражда́ютъ бо пре́жде не́же вни́ти къ ни́мъ ба́бамъ, и ражда́ху.

Бла́го же творя́ше Бо́гъ ба́бамъ, и мно́жахуся лю́дiе и укрѣпля́хуся зѣло́.

И поне́же боя́хуся ба́бы Бо́га, сотвори́ша себѣ́ жили́ща.

Заповѣ́да же фарао́нъ всѣ́мъ лю́демъ свои́мъ, глаго́ля: вся́къ му́жескiй по́лъ, и́же роди́тся Евре́омъ, въ рѣку́ вверга́йте, и вся́къ же́нскiй по́лъ снабдѣва́йте и́ жи́въ.

Французский (LSG)

Voici les noms des fils d'Israël, venus en Égypte avec Jacob et la famille de chacun d'eux:

Ruben, Siméon, Lévi, Juda,

Issacar, Zabulon, Benjamin,

Dan, Nephthali, Gad et Aser.

Les personnes issues de Jacob étaient au nombre de soixante-dix en tout. Joseph était alors en Égypte.

Joseph mourut, ainsi que tous ses frères et toute cette génération-là.

Les enfants d'Israël furent féconds et multiplièrent, ils s'accrurent et devinrent de plus en plus puissants. Et le pays en fut rempli.

Il s'éleva sur l'Égypte un nouveau roi, qui n'avait point connu Joseph.

Il dit à son peuple: Voilà les enfants d'Israël qui forment un peuple plus nombreux et plus puissant que nous.

Allons! montrons-nous habiles à son égard; empêchons qu'il ne s'accroisse, et que, s'il survient une guerre, il ne se joigne à nos ennemis, pour nous combattre et sortir ensuite du pays.

Et l'on établit sur lui des chefs de corvées, afin de l'accabler de travaux pénibles. C'est ainsi qu'il bâtit les villes de Pithom et de Ramsès, pour servir de magasins à Pharaon.

Mais plus on l'accablait, plus il multipliait et s'accroissait; et l'on prit en aversion les enfants d'Israël.

Alors les Égyptiens réduisirent les enfants d'Israël à une dure servitude.

Ils leur rendirent la vie amère par de rudes travaux en argile et en briques, et par tous les ouvrages des champs: et c'était avec cruauté qu'ils leur imposaient toutes ces charges.

Le roi d'Égypte parla aussi aux sages-femmes des Hébreux, nommées l'une Schiphra, et l'autre Pua.

Il leur dit: Quand vous accoucherez les femmes des Hébreux et que vous les verrez sur les sièges, si c'est un garçon, faites-le mourir; si c'est une fille, laissez-la vivre.

Mais les sages-femmes craignirent Dieu, et ne firent point ce que leur avait dit le roi d'Égypte; elles laissèrent vivre les enfants.

Le roi d'Égypte appela les sages-femmes, et leur dit: Pourquoi avez-vous agi ainsi, et avez-vous laissé vivre les enfants?

Les sages-femmes répondirent à Pharaon: C'est que les femmes des Hébreux ne sont pas comme les Égyptiennes; elles sont vigoureuses et elles accouchent avant l'arrivée de la sage-femme.

Dieu fit du bien aux sages-femmes; et le peuple multiplia et devint très nombreux.

Parce que les sages-femmes avaient eu la crainte de Dieu, Dieu fit prospérer leurs maisons.

Alors Pharaon donna cet ordre à tout son peuple: Vous jetterez dans le fleuve tout garçon qui naîtra, et vous laisserez vivre toutes les filles.

Украинский (Огієнко)

А оце ймення Ізраїлевих синів, що прийшли з Яковом до Єгипту.
Кожен із домом своїм прибули:

Рувим, Симеон, Левій і Юда,

Іссахар, Завулон і Веніямин,

Дан і Нефталим, Ґад і Асир.

І було всіх душ, що вийшли з стегна Якового, сімдесят душ.
А Йосип був ув Єгипті.

І вмер Йосип і всі браття його, та ввесь той рід.

А Ізраїлеві сини плодилися сильно, і розмножувались, та й стали вони надзвичайно сильні.
І наповнився ними той край.

І став над Єгиптом новий цар, що не знав Йосипа.

І сказав він до народу свого: Ось народ Ізраїлевих синів численніший і сильніший від нас!

Станьмо ж мудріші за нього, щоб він не множився!
Бо буде, коли нам трапиться війна, то прилучиться й він до ворогів наших, і буде воювати проти нас, і вийде з цього краю.

І настановили над ним начальників податків, щоб його гнобити своїми тягарами.
І він будував міста на запаси фараонові: Пітом і Рамесес.

Але що більше його гнобили, то більше він множився та більше ширився.
І жахалися єгиптяни через Ізраїлевих синів.

І Єгипет змушував синів Ізраїля тяжко працювати.

І вони огірчували їхнє життя тяжкою працею коло глини та коло цегли, і коло всякої праці на полі, кожну їхню працю, яку змушували тяжко робити.

І звелів був єгипетський цар єврейським бабам-сповитухам, що одній ім́я Шіфра, а ім́я другій Пуа,

і говорив: Як будете бабувати єврейок, то дивіться на порід: коли буде син, то вбийте його, а коли це дочка, то нехай живе.

Але баби-сповитухи боялися Бога, і не робили того, як казав їм єгипетський цар.
І вони лишали хлопчиків при житті.

І покликав єгипетський цар баб-сповитух, та й сказав їм: Нащо ви робите цю річ, та лишаєте дітей при житті?

І сказали баби-сповитухи до фараона: Бо єврейки не такі, як єгипетські жінки, бо вони самі баби-сповитухи: поки прийде до них баба-сповитуха, то вони вже й народять.

І Бог чинив добро бабам-сповитухам, а народ розмножувався, і сильно міцнів.

І сталося, тому, що ті баби-сповитухи боялися Бога, то Він будував їм доми.

І наказав фараон усьому народові своєму, говорячи: Кожного народженого єврейського сина кидайте його до Річки, а кожну дочку зоставляйте при житті!

Таджикский

Языки

Ва ин аст номҳои банӣ Исроил, ки ба Миср омаданд, ҳар яке бо аҳли хонаи худ ҳамроҳи Яъқуб омаданд.

Реубен, Шимъӯн, Левӣ ва Яҳудо,

Иссокор, Забулун ва Бинёмин,

Дон ва Нафтолӣ, Ҷод ва Ошер.

Ва тамоми нуфусе ки аз камари Яъқуб ба вуҷуд омаданд, ҳафтод нафар буданд; ва Юсуф дар Миср буд.

Ва Юсуф ва ҳамаи бародаронаш ва тамоми он насл мурданд.

Ва банӣ Исроил борвар шуданд ва афзоиш ёфтанд, ва сершумор ва ниҳоятдараҷа пурзӯр гардиданд; ва замин аз онҳо пур шуд.

Ва подшоҳи наве бар Миср бархост, ки Юсуфро намешинохт,

ва ба қавми худ гуфт: «Инак, қавми банӣ Исроил аз мо сершумортар ва пурзӯртаранд.

Биеёд, ба зидди онҳо тадбири пурҳикмате биандешем, то ки афзоиш наёбанд; вагарна, вақте ки ҷанге ба вуқӯъ ояд, онҳо низ ба душманони мо ҳамроҳ шуда, ба муқобили мо ҷанг хоҳанд кард, ва аз мамлакат берун хоҳанд рафт».

Ва саркорони меҳнати маҷбуриро бар онҳо таъин карданд, то ки онҳоро бо корҳои сахт ба танг оваранд; ва онҳо барои фиръавн шаҳрҳои захираҳо – Фитум ва Раамсисро бино карданд.

Вале ҳар қадар зиёдтар онҳоро ба танг меоварданд ҳамон қадар бештар онҳо афзоиш ёфта, сершумор мегардиданд, ба тавре ки мисриён аз банӣ Исроил бим тарс доштанд,

Ва банӣ Исроилро бо зулму зӯрӣ кор мефармуданд.

Ва зиндагонии онҳоро бо меҳнати сахти гилкорӣ ва хиштрезӣ ва бо ҳар кори саҳро талх мегардониданд; ҳар навъ кори худро ба гардани онҳо бо зулму зӯрӣ бор мекарданд.

Ва подшоҳи Миср ба дояҳои ибрӣ, ки номи яке Шифро ва номи дигаре Фуо буд, фармуда,

гуфт: «Вақте ки занони ибриро мезоёнед, ба сангҳои зоёниш нигоҳ кунед: агар писар бошад, ӯро бикушед, ва агар духтар бошад, – бигзор зинда монад».

Вале дояҳо аз Худо тарсиданд, ва он чиро, ки подшоҳи Миср ба онҳо фармуда буд, ба амал наоварданд, ва писаронро зинда гузоштанд.

Ва подшоҳи Миср дояҳоро хонда, ба онҳо гуфт: «Чаро ин корро кардед, ва писаронро зинда гузоштед?»

Ва дояҳо ба фиръавн гуфтанд: «Занони ибрӣ, охир, мисли занони мисрӣ нестанд, балки бақувватанд, ва пеш аз он ки доя назди онҳо биёяд, мезоянд».

Ва Худо ба дояҳо марҳамат кард; ва қавм афзоиш ёфта, бағоят пурзӯр гардиданд.

Ва азбаски дояҳо аз Худо тарсиданд, Ӯ барояшон аҳли хона ба вуҷуд овард.

Ва фиръавн ба тамоми қавми худ фармуда, гуфт: «Ҳар писареро, ки таваллуд ёбад, ба дарё андозед, ва ҳар духтарро зинда нигоҳ доред».