Скрыть
12:1
12:4
12:5
12:7
12:13
12:16
12:17
12:19
12:21
12:22
12:24
12:25
12:28
12:30
12:31
12:32
12:33
12:34
12:38
12:39
12:41
12:42
12:44
12:47
12:50
12:51
Церковнославянский (рус)
Рече́ же Госпо́дь къ Моисе́ю и Ааро́ну въ земли́ Еги́петстѣй, глаго́ля:
ме́сяцъ се́й ва́мъ нача́ло ме́сяцей, пе́рвый бу́детъ ва́мъ въ ме́сяцѣхъ лѣ́та:
рцы́ ко всему́ со́нму сыно́въ Изра́илевыхъ, глаго́ля: въ деся́тый ме́сяца сего́ да во́зметъ кі́йждо овча́ по домо́мъ оте́че­ст­въ, кі́йждо овча́ по до́му:
а́ще же ма́ло и́хъ е́сть въ дому́, я́ко не дово́лнымъ бы́ти на овча́, да во́зметъ съ собо́ю сосѣ́да бли́жняго сво­его́ по числу́ ду́шъ: кі́йждо дово́лное себѣ́ сочте́тъ на овча́:
овча́ соверше́н­но, му́жескъ по́лъ, непоро́чно и единолѣ́тно бу́детъ ва́мъ, от­ а́гнецъ и от­ ко́злищъ прiи́мете:
и бу́детъ ва́мъ соблюде́но да́же до четвертаго­на́­де­сять дне́ ме́сяца сего́: и зако́лютъ то́ все́ мно́же­с­т­во собо́ра сыно́въ Изра́илевыхъ къ ве́черу,
и прiи́мутъ от­ кро́ве и пома́жутъ на обою́ подво́ю и на пра́гахъ въ домѣ́хъ, въ ни́хже снѣдя́тъ то́е,
и снѣдя́тъ мяса́ въ нощи́ то́й пече́на огне́мъ и опрѣсно́ки съ го́рькимъ зе́лiемъ снѣдя́тъ:
не снѣ́сте от­ ни́хъ су́рово, ниже́ варе́но въ водѣ́, но пече́ное огне́мъ, главу́ съ нога́ми и со утро́бою:
не оста́вите от­ него́ до у́трiя и ко́сти не сокруши́те от­ него́, оста́нки же от­ него́ до у́тра огне́мъ сожже́те:
си́це же снѣ́сте е́: чресла́ ва́ша препоя́сана, и сапо́зи ва́ши на нога́хъ ва́шихъ, и жезлы́ ва́ши въ рука́хъ ва́шихъ, и снѣ́сте е́ со тща́нiемъ: Па́сха е́сть Госпо́дня:
и пройду́ зе́млю Еги́петскую сея́ но́щи, и убiю́ вся́каго пе́рвенца въ земли́ Еги́петстѣй, от­ человѣ́ка до скота́, и во всѣ́хъ бозѣ́хъ Еги́петскихъ сотворю́ от­мще́нiе: А́зъ Госпо́дь:
и бу́детъ кро́вь ва́мъ въ зна́менiе на домѣ́хъ, въ ни́хже вы́ бу́дете та́мо, и узрю́ кро́вь и покры́ю вы́, и не бу́детъ въ ва́съ я́звы, е́же поги́бнути, егда́ поражу́ зе́млю Еги́петскую:
и бу́детъ ва́мъ де́нь се́й въ па́мять, и пра́зднуйте то́й пра́здникъ Го́споду во вся́ ро́ды ва́шя: зако́н­но вѣ́чно пра́зднуйте его́:
се́дмь дні́й опрѣсно́ки яди́те, от­ пе́рваго же дне́ изми́те ква́съ изъ домо́въ ва́шихъ: вся́къ, и́же снѣ́сть ки́сло, поги́бнетъ душа́ та́ от­ Изра́иля, от­ дне́ пе́рваго да́же до дне́ седма́го:
и пе́рвый де́нь нарече́т­ся свя́тъ, и седмы́й де́нь наро́читъ свя́тъ да бу́детъ ва́мъ: вся́каго дѣ́ла рабо́тна да не сотворите́ въ ни́хъ, ра́звѣ ели́ка [снѣ́сти] сотворя́т­ся вся́кой души́, сiя́ то́чiю да сотворя́т­ся ва́мъ:
и сохрани́те за́повѣдь сiю́: въ се́й бо де́нь изведу́ си́лу ва́шу от­ земли́ Еги́петскiя: и сотвори́те де́нь се́й въ ро́ды ва́шя, зако́н­но вѣ́чно:
начина́юще въ четвертый­на́­де­сять де́нь пе́рваго ме́сяца, съ ве́чера да снѣ́сте опрѣсно́ки, до два́десять пе́рваго дне́ ме́сяца, до ве́чера:
се́дмь дні́й ква́съ да не яви́т­ся въ домѣ́хъ ва́шихъ: вся́къ, и́же а́ще снѣ́сть ква́сно, погуби́т­ся душа́ та́ от­ со́нма сыно́въ Изра́илевыхъ и въ при­­ше́лцѣхъ и въ жи́телехъ тоя́ земли́:
вся́каго ква́снаго да не я́сте, во всѣ́хъ же домѣ́хъ ва́шихъ да я́сте опрѣсно́ки.
Созва́ же Моисе́й вся́ ста́рцы сыно́въ Изра́илевыхъ и рече́ и́мъ: ше́дше по­ими́те себѣ́ овча́ по срод­ст­во́мъ ва́шымъ и пожри́те па́сху:
воз­ми́те же ки́сть иссо́па, и омочи́в­ше въ кро́вь, я́же бли́зъ две́рiй, пома́жите пра́ги, и на обою́ подво́ю, от­ кро́ве, я́же е́сть бли́зъ две́рiй: вы́ же да не изы́дете кі́йждо изъ две́рiй до́му сво­его́ до зау́трiя:
и ми́мо про́йдетъ Госпо́дь изби́ти Еги́птяны, и у́зритъ кро́вь на пра́зѣ и на обою́ подво́ю, и мине́тъ Госпо́дь две́ри, и не попу́ститъ погубля́ющему вни́ти въ до́мы ва́шя убива́ти:
и сохрани́те сло́во сiе́ зако́н­но себѣ́ и сыно́мъ ва́шымъ до вѣ́ка:
а́ще же вни́дете въ зе́млю, ю́же да́стъ Госпо́дь ва́мъ, я́коже глаго́ла, сохрани́те служе́нiе сiе́,
и бу́детъ егда́ воз­глаго́лютъ ва́мъ сы́нове ва́ши: что́ есть служе́нiе сiе́?
И рцы́те и́мъ: же́ртва па́сха сiя́ Го́споду, И́же покры́ до́мы сыно́въ Изра́илевыхъ во Еги́птѣ, егда́ поби́ Еги́птяны, до́мы же на́шя изба́ви. И прекло́ншеся лю́дiе поклони́шася.
И от­ше́дше сотвори́ша сы́нове Изра́илевы, я́коже заповѣ́да Госпо́дь Моисе́ю и Ааро́ну, та́ко сотвори́ша.
Бы́сть же въ полу́нощи, и Госпо́дь порази́ вся́каго пе́рвенца въ земли́ Еги́петстѣй, от­ пе́рвенца фарао́нова сѣдя́щаго на престо́лѣ, до пе́рвенца плѣ́н­ницы, я́же въ ро́вѣ, и до пе́рвенца вся́каго ско́тска.
Воста́ же фарао́нъ но́щiю, и вси́ раби́ его́, и вси́ Еги́птяне, и бы́сть во́пль вели́къ по все́й земли́ Еги́петстѣй, и́бо не бы́сть до́мъ, въ не́мже не бѣ́ мертвеца́.
И при­­зва́ фарао́нъ Моисе́а и Ааро́на въ нощи́ и рече́ и́мъ: воста́ните и от­иди́те от­ люді́й мо­и́хъ, и вы́, и сы́нове Изра́илевы: иди́те и послужи́те Го́споду Бо́гу ва́­шему, я́коже глаго́лете:
и о́вцы и говя́да ва́шя по­и́мше иди́те, благослови́те же и мене́.
И нужда́ху Еги́птяне люді́й со тща́нiемъ изри́нути и́хъ от­ земли́: реко́ша бо, я́ко вси́ мы́ и́змремъ.
Взя́ша же лю́дiе муку́ свою́ пре́жде вскисе́нiя тѣ́ста сво­его́, и ввяза́в­ше въ ри́зы, [воз­ложи́ша] на ра́мы своя́.
Сы́нове же Изра́илевы сотвори́ша, я́коже заповѣ́да и́мъ Моисе́й: и испроси́ша от­ Еги́птянъ сосу́ды сре́бряны и зла́ты, и ри́зы:
и даде́ Госпо́дь благода́ть лю́демъ Сво­и́мъ предъ Еги́птяны: и да́ша и́мъ, и обра́ша Еги́птянъ.
Воздвиго́шася же сы́нове Изра́илевы от­ Рамессы́ въ Сокхо́ѳъ до шести́ со́тъ ты́сящъ пѣ́шихъ муже́й, кромѣ́ домоча́д­ст­ва:
и при­­ше́лцы мно́зи изыдо́ша съ ни́ми, и о́вцы, и волы́, и ско́ти мно́зи зѣло́.
И испеко́ша тѣ́сто, е́же изнесо́ша изъ Еги́пта, опрѣсно́ки не ки́слы, не вскисо́ша бо: и́бо изгна́ша и́хъ Еги́птяне, и не воз­мого́ша поме́длити, ниже́ бра́шна сотвори́ша себѣ́ на пу́ть.
Обита́нiя же сыно́въ Изра́илевыхъ, е́же обита́ша въ земли́ Еги́петстѣй и въ земли́ Ханаа́ни сі́и и отцы́ и́хъ, лѣ́тъ четы́реста три́десять.
И бы́сть по четы́рехъ стѣ́хъ и три́десяти лѣ́тѣхъ, изы́де вся́ си́ла Госпо́дня от­ земли́ Еги́петскiя въ нощи́.
Стражба́ е́сть Го́споду, е́же извести́ и́хъ от­ земли́ Еги́петскiя: о́ная но́щь са́мая стражба́ Го́споду, я́ко всѣ́мъ сыно́мъ Изра́илевымъ бы́ти въ ро́ды и́хъ.
И рече́ Госпо́дь къ Моисе́ю и Ааро́ну: се́й зако́нъ Па́схи: вся́къ иноплеме́н­никъ да не я́стъ от­ нея́,
и вся́каго раба́ или́ ку́пленаго обрѣ́жеши его́, и тогда́ да я́стъ от­ нея́:
при­­шле́цъ или́ нае́мникъ да не я́стъ от­ нея́:
въ дому́ еди́нѣмъ да снѣ́ст­ся: не оста́вите от­ мя́съ на у́трiе, и не изнеси́те мя́съ во́нъ изъ до́му, и ко́сти не сокруши́те от­ него́:
ве́сь со́нмъ сыно́въ Изра́илевыхъ сотвори́тъ сiе́:
а́ще же кто́ прiи́детъ при­­шле́цъ къ ва́мъ сотвори́ти Па́сху Госпо́дню, обрѣ́жеши его́ вся́къ му́жескiй по́лъ, и тогда́ при­­сту́питъ сотвори́ти ю́, и бу́детъ а́ки жи́тель земли́ тоя́: вся́къ же необрѣ́заный да не я́стъ от­ нея́:
зако́нъ еди́нъ да бу́детъ тоя́ земли́ жи́телю и при­­ше́лцу при­­ше́дшему въ ва́съ.
И сотвори́ша сы́нове Изра́илевы, я́коже заповѣ́да Госпо́дь Моисе́ю и Ааро́ну, та́ко сотвори́ша.
И бы́сть въ де́нь о́нъ, изведе́ Госпо́дь сы́ны Изра́илевы от­ земли́ Еги́петскiя съ си́лою и́хъ.
Украинский (Огієнко)
І сказав Господь до Мойсея й до Аарона в єгипетськім краї, говорячи:
Оцей місяць для вас початок місяців.
Він вам перший між місяцями року.
Скажіть усій ізраїльській громаді, говорячи: У десятий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня за домом батьків, ягня на дім.
А коли буде той дім замалий, щоб з́їсти ягня, то нехай візьме він і найближчий до його дому сусід його за числом душ.
Кожен згідно з їдою своєю полічиться на те ягня.
Ягня у вас нехай буде без вади, самець, однорічне.
Візьміть його з овечок та з кіз.
І нехай буде воно для вас пильноване аж до чотирнадцятого дня цього місяця.
І заколе його цілий збір Ізраїлевої громади на смерканні.
І нехай візьмуть тієї крови, і нехай покроплять на обидва бокові одвірки, і на одвірок верхній у тих домах, що будуть їсти його в них.
І нехай їдять тієї ночі те м́ясо, спечене на огні, та опрісноки.
Нехай їдять його на гірких травах.
Не їжте з нього сирового та вареного, звареного в воді, бо до їди тільки спечене на огні, голова його з голінками його та з нутром його.
І не лишайте з нього нічого до ранку, а полишене з нього до ранку спаліть на огні.
А їсти його будете так: стегна ваші підперезані, взуття ваше на ногах ваших, а палиця ваша в руці вашій, і будете ви їсти його в поспіху.
Пасха це для Господа!
І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного від людини аж до скотини.
А над усіма єгипетськими богами вчиню Я суд.
Я Господь!
І буде та кров вам знаком на тих домах, що там ви, і побачу ту кров, і обмину вас.
І не буде між вами згубної порази, коли Я вбиватиму в єгипетськім краї.
І стане той день для вас пам́яткою, і будете святкувати його, як свято для Господа на всі роди ваші!
Як постанову вічну будете святкувати його!
Сім днів будете їсти опрісноки.
Але першого дня зробите, щоб не було квашеного в ваших домах, бо кожен, хто їстиме квашене, від дня першого аж до дня сьомого, то буде витята душа та з Ізраїля.
А першого дня будуть у вас священні збори, і сьомого дня священні збори.
Жодна праця не буде робитися в них, тільки що їсти кожній душі, те єдине робитимете ви.
І ви будете додержувати опрісноків, бо саме того дня Я вивів війська ваші з єгипетського краю.
І будете додержувати того дня в ваших родах, як постанови вічної.
Першого місяця, чотирнадцятого дня місяця будете їсти опрісноки аж до вечора дня двадцять першого того ж місяця.
Сім день квашене не буде знаходитися в ваших домах, бо кожен, хто їстиме квашене, то буде витята душа та з Ізраїльської громади, чи то серед приходьків, чи то тих, хто народився у краї.
Жодного квашеного не будете їсти в усіх ваших оселях, будете їсти опрісноки!
І покликав Мойсей усіх старших Ізраїлевих, та й промовив до них: Спровадьте й візьміть собі дрібну худобину за родинами вашими, і заколіть пасху.
І візьміть в́язку ісопу й умочіть у кров, що в посудині, і доторкніться горішнього одвірка й двох одвірків бічних кров́ю, що в посудині.
А ви, ніхто не вийдете з дверей дому свого аж до ранку!
І перейде Господь ударити Єгипет, і побачить ту кров на одвірку горішнім і на двох одвірках бічних, і обмине Господь ті двері, і не дасть згубникові ввійти до ваших домів, щоб ударити.
А ви будете дотримувати цю річ, як постанови для себе й для синів своїх аж навіки.
І станеться, коли ви ввійдете до того Краю, що дасть вам Господь, як Він обіцяв був, то ви будете додержувати цієї служби.
І станеться коли запитають вас ваші сини: Що то за служба ваша?
то відкажете: Це жертва Пасха для Господа, що обминув був доми Ізраїлевих синів в Єгипті, коли побивав Єгипет, а доми наші зберіг.
І схилився народ, і вклонивсь до землі.
І пішли й учинили сини Ізраїля, як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони.
І сталося в половині ночі, і вдарив Господь в єгипетськім краї кожного перворідного, від перворідного фараона, що сидить на своїм престолі, аж до перворідного полоненого, що у в́язничному домі, і кожного перворідного худоби.
І встав фараон уночі, він та всі раби його, та ввесь Єгипет.
І знявся великий зойк в Єгипті, бо не було дому, щоб не було там померлого!…
І покликав фараон Мойсея та Аарона вночі, та й сказав: Устаньте, вийдіть з-посеред народу мого, і ви, і сини Ізраїлеві.
І йдіть, служіть Господеві, як ви казали!
І дрібну вашу худобу, і худобу вашу велику візьміть, як ви казали, та й ідіть.
І поблагословіть і мене!
І квапили єгиптяни народ той, щоб спішно відпустити їх із краю, бо казали: Усі ми помремо!
І поніс той народ тісто своє, поки воно вкисло, діжки свої, зав́язані в їхні одежі, на плечах своїх.
І Ізраїлеві сини вчинили за словом Мойсеєвим, і позичили від єгиптян посуд срібний і посуд золотий та шати.
А Господь дав милість тому народові в очах Єгипту, і вони позичили і забрали здобич від Єгипту.
І вирушили Ізраїлеві сини з Рамесесу до Суккоту, близько шости сот тисяч чоловіка піхоти, крім дітей,
а також багато різного люду піднялися з ними, і дрібна худоба й велика худоба, маєток дуже великий.
І пекли вони те тісто, що винесли з Єгипту, на прісні коржі, бо не вкисло воно, бо вони були вигнані з Єгипту, і не могли баритися, а поживи на дорогу не приготовили собі.
А перебування Ізраїлевих синів, що сиділи в Єгипті, чотириста років і тридцять років.
І сталося в кінці чотирьохсот років і тридцяти років, і сталося саме того дня, вийшли всі Господні війська з єгипетського краю.
Це ніч сторожі для Господа, бо Він вивів їх з єгипетського краю.
Ця сама ніч сторожа для Господа всім синам Ізраїля на їхні покоління.
І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: Це постанова про Пасху: жоден чужинець не буде їсти її.
А кожен раб людський куплений за срібло, коли обріжеш його, тоді він буде їсти її.
Приходько та наймит не буде їсти її.
В самому домі буде вона їстися, не винесеш із дому назовні того м́яса, а костей його не зламаєте.
Уся громада Ізраїлева буде справляти її.
А коли буде мешкати з тобою приходько, і схоче справляти Пасху Господеві, то нехай буде обрізаний в нього кожен чоловічої статі, а тоді він приступить справляти її, і він буде, як народжений в Краї.
А кожен необрізаний не буде їсти її.
Один закон буде для тубільця й для приходька, що мешкає серед вас.
І вчинили всі Ізраїлеві сини, як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони.
І сталося того саме дня, вивів Господь Ізраїлевих синів з єгипетського краю за їхніми відділами.
Латинский (Nova Vulgata)
Dixit Dominus ad Moysen et Aaron in terra Aegypti:
«Mensis iste vobis principium mensium, primus erit in mensibus anni.
Loquimini ad universum coetum filiorum Israel et dicite eis: Decima die mensis huius tollat unusquisque agnum per familias et domos suas.
Sin autem minor est numerus, ut sufficere possit ad vescendum agnum, assumet vicinum suum, qui iunctus est domui suae, iuxta numerum animarum, quae sufficere possunt ad esum agni.
Erit autem vobis agnus absque macula, masculus, anniculus; quem de agnis vel haedis tolletis
et servabitis eum usque ad quartam decimam diem mensis huius; immolabitque eum universa congregatio filiorum Israel ad vesperam.
Et sument de sanguine eius ac ponent super utrumque postem et in superliminaribus domorum, in quibus comedent illum;
et edent carnes nocte illa assas igni et azymos panes cum lactucis amaris.
Non comedetis ex eo crudum quid nec coctum aqua, sed tantum assum igni; caput cum pedibus eius et intestinis vorabitis.
Nec remanebit quidquam ex eo usque mane; si quid residuum fuerit, igne comburetis.
Sic autem comedetis illum: renes vestros accingetis, calceamenta habebitis in pedibus, tenentes baculos in manibus, et comedetis festinanter; est enim Pascha (id est Transitus) Domini!
Et transibo per terram Aegypti nocte illa percutiamque omne primogenitum in terra Aegypti ab homine usque ad pecus; et in cunctis diis Aegypti faciam iudicia, ego Dominus.
Erit autem sanguis vobis in signum in aedibus, in quibus eritis; et videbo sanguinem et transibo vos, nec erit in vobis plaga disperdens, quando percussero terram Aegypti.
Habebitis autem hanc diem in monumentum et celebrabitis eam sollemnem Domino in generationibus vestris cultu sempiterno.
Septem diebus azyma comedetis. Iam in die primo non erit fermentum in domibus vestris; quicumque comederit fermentatum, a primo die usque ad diem septimum, peribit anima illa de Israel.
Dies prima erit sancta atque sollemnis, et dies septima eadem festivitate venerabilis. Nihil operis facietis in eis, exceptis his, quae ad vescendum pertinent.
Et observabitis azyma, in eadem enim ipsa die eduxi exercitum vestrum de terra Aegypti; et custodietis diem istum in generationes vestras ritu perpetuo.
Primo mense, quarta decima die mensis ad vesperam comedetis azyma; usque ad diem vicesimam primam eiusdem mensis ad vesperam.
Septem diebus fermentum non invenietur in domibus vestris. Qui comederit fermentatum, peribit anima eius de coetu Israel, tam de advenis quam de indigenis terrae.
Omne fermentatum non comedetis; in cunctis habitaculis vestris edetis azyma».
Vocavit autem Moyses omnes seniores filiorum Israel et dixit ad eos: «Ite tollentes animal per familias vestras et immolate Pascha.
Fasciculumque hyssopi tingite in sanguine, qui est in pelvi, et aspergite ex eo superliminare et utrumque postem. Nullus vestrum egrediatur ostium domus suae usque mane.
Transibit enim Dominus percutiens Aegyptios; cumque viderit sanguinem in superliminari et in utroque poste, transcendet ostium et non sinet percussorem ingredi domos vestras et laedere.
Custodite verbum istud legitimum tibi et filiis tuis usque in aeternum.
Cumque introieritis terram, quam Dominus daturus est vobis, ut pollicitus est, observabitis caeremonias istas;
et, cum dixerint vobis filii vestri:»Quae est ista religio?",
dicetis eis:»Victima Paschae Domino est, quando transivit super domos filiorum Israel in Aegypto percutiens Aegyptios et domos nostras liberans"». Incurvatusque populus adoravit;
et egressi filii Israel fecerunt, sicut praeceperat Dominus Moysi et Aaron.
Factum est autem in noctis medio, percussit Dominus omne primogenitum in terra Aegypti, a primogenito pharaonis, qui in solio eius sedebat, usque ad primogenitum captivi, qui erat in carcere, et omne primogenitum iumentorum.
Surrexitque pharao nocte et omnes servi eius cunctaque Aegyptus, et ortus est clamor magnus in Aegypto, neque enim erat domus, in qua non iaceret mortuus.
Vocatisque pharao Moyse et Aaron nocte, ait: «Surgite, egredimini a populo meo, vos et filii Israel; ite, immolate Domino, sicut dicitis.
Oves vestras et armenta assumite, ut petieratis, et abeuntes benedicite mihi».
Urgebantque Aegyptii populum de terra exire velociter dicentes: «Omnes moriemur».
Tulit igitur populus conspersam farinam, antequam fermentaretur; et ligans pistrina in palliis suis posuit super umeros suos.
Feceruntque filii Israel, sicut praeceperat Moyses, et petierunt ab Aegyptiis vasa argentea et aurea vestemque plurimam.
Dominus autem dedit gratiam populo coram Aegyptiis, ut commodarent eis; et spoliaverunt Aegyptios.
Profectique sunt filii Israel de Ramesse in Succoth, sescenta fere milia peditum virorum absque parvulis.
Sed et vulgus promiscuum innumerabile ascendit cum eis, oves et armenta, animantia multa nimis.
Coxeruntque farinam, quam dudum de Aegypto conspersam tulerant, et fecerunt subcinericios panes azymos; neque enim poterant fermentari, cogentibus exire Aegyptiis et nullam facere sinentibus moram; nec pulmenti quidquam occurrerant praeparare.
Habitatio autem filiorum Israel, qua manserant in Aegypto, fuit quadringentorum triginta annorum.
Quibus expletis, eadem die egressus est omnis exercitus Domini de terra Aegypti.
Nox ista vigiliarum Domino, quando eduxit eos de terra Aegypti: hanc observare debent Domino omnes filii Israel in generationibus suis.
Dixitque Dominus ad Moysen et Aaron: «Haec est religio Paschae: Omnis alienigena non comedet ex eo;
omnis autem servus empticius circumcidetur et sic comedet;
advena et mercennarius non edent ex eo.
In una domo comedetur, nec efferetis de carnibus eius foras nec os illius confringetis.
Omnis coetus filiorum Israel faciet illud.
Quod si quis peregrinorum in vestram voluerit transire coloniam et facere Pascha Domini, circumcidetur prius omne masculinum eius, et tunc rite celebrabit eritque sicut indigena terrae; si quis autem circumcisus non fuerit, non vescetur ex eo.
Eadem lex erit indigenae et colono, qui peregrinatur apud vos».
Feceruntque omnes filii Israel, sicut praeceperat Dominus Moysi et Aaron;
et in eadem die eduxit Dominus filios Israel de terra Aegypti per turmas suas.
Ва Парвардигор ба Мусо ва Ҳорун дар замини Миср сухан ронда, гуфт:
«Бигзор ин моҳ барои шумо сари моҳҳо бошад; бигзор он барои шумо моҳи якум дар миёни моҳҳо бошад.
Ба тамоми ҷамоати Исроил сухан ронда, гӯед: дар рӯзи даҳуми ҳамин моҳ бигзор ҳар яке баррае барои хонавода бигиранд, яъне барои ҳар хонадон як барра.
Ва агар аҳли хона барои хӯрдани барра кам бошанд, бигзор вай бо ҳамсояи наздики хонааш, мувофиқи шумораи нуфусашон ҷонҳошон бигирад; ба андозаи хӯрдани ҳар яке ба барра ширкат кунед.
Барраи шумо бояд беайб, наринаи яксола бошад; аз гӯсфандон ва бузон онро бигиред.
Ва бигзор он назди шумо то рӯзи чордаҳуми ҳамин моҳ нигоҳ дошта шавад, ва онро тамоми ҷамъомади ҷамоати Исроил бегоҳирӯзӣ бикушанд.
Ва аз хуни он гирифта, ба ҳар ду паҳлударӣ ва ба болодарии хонаҳое ки дар онҳо онро мехӯранд, бимоланд.
Ва гӯшташро дар он шаб ба оташ бирён карда, бо фатир бихӯранд; бо сабзаҳои талх онро бихӯранд.
Аз он хом, ё дар об пухта нахӯранд, балки ба оташ бирён шуда бошад, бо каллаю почаҳояш ва дилу дарунаш.
Ва аз он то субҳ боқӣ нагузоред; ва он чиро, ки аз он то субҳ боқӣ монда бошад, ба оташ бисӯзонед.
Ва онро ин тавр бихӯред: камари шумо баста, кафшҳои шумо бар пойҳои шумо, ва асои шумо дар дасти шумо бошад; ва онро шитобон бихӯред, ки ин фисҳи Парвардигор аст.
Ва, Ман дар он шаб аз замини Миср гузашта, ҳар нахустзодаро дар замини Миср, аз одамон то чорпоён, зарба хоҳам зад, ва бар ҳамаи худоёни Миср доварӣ хоҳам кард; Ман Парвардигор ҳастам.
Ва он хун барои шумо аломате хоҳад буд бар хонаҳое ки шумо дар он ҷо мебошед, ва Ман хунро дида, аз болои шумо хоҳам гузашт, ва ҳангоме ки замини Мисрро зарба мезанам, он офати ҳалокатовар ба шумо нахоҳад расид.
Ва он рӯз барои шумо рӯзи ёдгорӣ хоҳад буд, ва онро ҳамчун иде барои Парвардигор ид кунед; онро, ҳамчун қонуни абадӣ, насл ба насли худ ид кунед.
Ҳафт рӯз фатир бихӯред; аммо дар арафаи рӯзи якум хамиртурушро аз хонаҳои худ нест кунед, зеро ҳар кӣ аз рӯзи якум то рӯзи ҳаштум хамири турушшудае бихӯрад, он кас аз миёни Исроил нобуд хоҳад шуд.
Ва дар рӯзи якум ҷамъомади пок ва дар рӯзи ҳафтум, ҷамъомади пок барои шумо хоҳад буд; дар онҳо набояд ҳеҷ коре карда шавад; аммо он чи бояд ҳар кас бихӯрад, фақат онро ба ҷо оварданатон мумкин аст.
Ва хӯрдани фатирро риоя намоед, зеро ки дар худи ҳамин рӯз Ман фавҷҳои шуморо аз замини Миср берун овардаам; ва ин рӯзро, ҳамчун қонуни абадӣ, насл ба насли худ риоя намоед.
Дар моҳи якум, дар рӯзи чордаҳуми он, бегоҳӣ фатир бихӯред, то бегоҳии рӯзи бисту якуми моҳ.
Ҳафт рӯз дар хонаҳои шумо хамиртуруш бояд ёфт нашавад; зеро, ҳар кӣ хамири турушшудае бихӯрад, он шахс аз ҷамоати Исроил нобуд хоҳад шуд, хоҳ ғарибе бошад, хоҳ сокини муқимии он.
Ҳеҷ хамири турушшудае нахӯред; дар ҳамаи манзилҳои худ фатир бихӯред».
Ва Мусо ҳамаи пирони Исроилро даъват намуда, ба онҳо гуфт: «Биравед ва баррае барои худ мувофиқи хонаводаҳотон бигиред, ва фисҳро қурбонӣ кунед.
Ва бандчае аз зуфо гирифта, дар хуне ки дар лаган аст, биғӯтонед, ва ба болодарӣ ва ду паҳлударӣ аз хуне ки дар лаган аст, бимолед; ва касе аз шумо аз дари хонаи худ то субҳ берун наравад.
Ва Парвардигор гузар карда, мисриёнро зарба хоҳад зад, ва ҳамин ки хунро бар болодарӣ ва ду паҳлударӣ бубинад, Парвардигор аз болои он дар хоҳад гузашт, ва ҷонситонро нахоҳад гузошт, ки ба хонаҳои шумо даромада, зарба занад.
Ва ин амрро, ҳамчун қоида, барои худ ва барои писарони худ ба сурати абадӣ риоя намоед.
Ва чун ба замине дохил шудед, ки онро Парвардигор мувофиқи гуфтаи Худ ба шумо хоҳад дод, он вақт ин ибодатро риоя намоед.
Ва чун писаронатон ба шумо гӯянд: ́Ин ибодати шумо барои чист?́
Бигӯед: ́Ин қурбонии фисҳ барои Парвардигор аст, ки Ӯ дар Миср, вақте ки мисриёнро зарба зад, аз болои хонаҳои банӣ Исроил гузашт, ва хонаҳои моро раҳоӣ дод́». Ва қавм сар хам карда, саҷда бурданд.
Ва банӣ Исроил рафта, ба амал оварданд; чунон ки Парвардигор ба Мусо ва Ҳорун фармуда буд, ончунон ба амал оварданд.
Ва нисфи шаб чунин воқеъ шуд, ки Парвардигор ҳамаи нахустзодагони замини Мисрро, аз нахустзодаи фиръавн, ки бар тахт нишаста буд, то нахустзодаи асире ки дар зиндон буд, ва ҳар нахустзодаи чорпоёнро зарба зад.
Ва дар он шаб фиръавн, ва ҳамаи навкаронаш, ва ҳамаи мисриён бархостанд, ва фарёди азиме дар Миср ба вуқӯъ омад, зеро хонае набуд, ки мурдае дар он набошад.
Ва Мусо ва Ҳорунро шабона даъват намуда, гуфт: «Бархезед ва аз миёни қавми ман берун равед, ҳам шумо ва ҳам банӣ Исроил, ва рафта, Парвардигорро ибодат намоед, чунон ки гуфтед.
Гӯсфандон ва говони худро низ, чунон ки гуфтед, бигиред, ва биравед, ва маро низ баракат диҳед».
Ва мисриён бар қавм фишор меоварданд, то ки зудтар онҳоро аз замин равона кунанд, зеро ки гуфтанд: «Ҳамаамон мемирем».
Ва қавм хамири худро, пеш аз он ки туруш шавад, бардошта бурданд; лаганҳои худро бо либосҳошон печонида, бар дӯши худ гузошта буданд.
Ва банӣ Исроил аз рӯи гуфтаи Мусо амал карда, аз мисриён чизҳои нуқра ва чизҳои тилло ва либосҳо пурсиданд.
Ва Парвардигор қавмро дар назари мисриён мӯътабар гардонид, ва ҳар чизи пурсидаи онҳоро доданд; ва онҳо мисриёнро тороҷ ғорат карданд.
Ва банӣ Исроил аз Раамсис ба ҷониби Суккӯт равона шуданд, ки тақрибан шашсад ҳазор мардони пиёда, ғайр аз кӯдакон, буданд.
Ва анбӯҳи гуногунқабилаи зиёде низ ҳамроҳи онҳо баромаданд, ва гӯсфандон ва говон, ки рамаи бағоят бузурге буданд.
Ва аз хамире ки аз Миср берун оварда буданд, кулчаҳои фатир пухтанд, зеро ки он туруш нашуда буд, чунки аз Миср ронда шуда буданд, ва натавонистанд таъхир даранг дер кунанд, ва тӯшае низ барои худ тайёр накарда буданд.
Ва сукунати банӣ Исроил, ки дар Миср доштанд, чорсаду сӣ сол буд.
Ва ҳангоме ки чорсаду сӣ сол ба охир расид, дар он рӯз ҳамаи фавҷҳои Парвардигор аз замини Миср берун омаданд.
Ин буд шаби бедории Парвардигор барои берун овардани онҳо аз замини Миср; ин ҳамон шабе буд барои Парвардигор, ки дар он тамоми банӣ Исроил насл ба насли худ бояд бедор бошанд.
Ва Парвардигор ба Мусо ва Ҳорун гуфт: «Ин аст дастури фисҳ: ҳеҷ каси бегона набояд аз он бихӯрад.
Вале ҳар ғуломе ки зархарид бошад, лозим аст, ки вайро хатна бикунӣ, он гоҳ вай аз он бихӯрад.
Муҳоҷир ва муздур набояд аз он бихӯрад.
Дар як хона хӯрда шавад; гӯшти онро аз хона берун набарор; ва устухони онро нашиканед.
Тамоми ҷамоати Исроил бояд онро ба ҷо оваранд.
Ва агар ғарибе назди ту сокин бошад, ва хоҳад фисҳро барои Парвардигор ба ҷо оварад, – бигзор ҳар наринаи вай хатна карда шавад, ва он гоҳ вай наздик омада, онро ба ҷо оварад, ва мисли сокини таҳҷоии замин хоҳад буд, вале ҳеҷ як бехатна набояд аз он бихӯрад.
Бигзор як қонун бошад барои сокини таҳҷоӣ ва барои ғарибе ки дар миёни шумо сокин аст».
Ва тамоми банӣ Исроил ба ҷо оварданд; чунон ки Парвардигор ба Мусо ва Ҳорун фармуда буд, ончунон ба ҷо оварданд.
Ва чунин воқеъ шуд, ки дар ҳамон рӯз Парвардигор банӣ Исроилро мувофиқи фавҷҳошон аз замини Миср берун овард.

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible