Скрыть
18:7
18:8
18:9
18:10
18:13
18:14
18:15
18:16
18:17
18:19
18:20
18:22
18:23
18:24
Церковнославянский (рус)
Услы́ша же Иоѳо́ръ, иере́й Мадiа́мскiй, те́сть Моисе́овъ, вся́, ели́ка сотвори́ Госпо́дь Изра́илю Сво­и́мъ лю́демъ, я́ко изведе́ Госпо́дь Изра́иля изъ Еги́пта:
и поя́ Иоѳо́ръ, те́сть Моисе́овъ, Сепфо́ру, жену́ Моисе́ову, по от­пуще́нiи ея́,
и два́ сы́на ея́: и́мя еди́ному от­ ни́хъ Гирса́мъ, глаго́ля: при­­шле́цъ бы́хъ въ земли́ чужде́й,
и и́мя второ́му Елiе́зеръ, глаго́ля: Бо́гъ бо отца́ мо­его́ помо́щникъ мо́й и изба́ви мя́ изъ руки́ фарао́ни.
И прiи́де Иоѳо́ръ, те́сть Моисе́овъ, и сы́нове и жена́ къ Моисе́ю въ пусты́ню, идѣ́же ополчи́ся при­­ горѣ́ Бо́жiей.
Возвѣсти́ша же Моисе́ю, глаго́люще: се́, Иоѳо́ръ, те́сть тво́й, и́детъ къ тебѣ́, и жена́ твоя́, и о́ба сы́на твоя́ съ ни́мъ.
Изы́де же Моисе́й во срѣ́тенiе те́стю сво­ему́ и поклони́ся ему́ и цѣлова́ его́, и при­­вѣ́т­ст­воваша дру́гъ дру́га: и введе́ и́хъ Моисе́й въ ку́щу.
И повѣ́да Моисе́й те́стю сво­ему́ вся́, ели́ка сотвори́ Госпо́дь фарао́ну и всѣ́мъ Еги́птяномъ Изра́иля ра́ди, и ве́сь тру́дъ бы́в­шiй и́мъ на пути́, и я́ко изба́ви и́хъ Госпо́дь от­ руки́ фарао́ни и от­ руки́ Еги́петскiя.
Ужасе́ся же Иоѳо́ръ о всѣ́хъ благи́хъ, я́же сотвори́ и́мъ Госпо́дь, я́ко изба́ви и́хъ Госпо́дь от­ руки́ Еги́петскiя и от­ руки́ фарао́ни,
и рече́ Иоѳо́ръ: благослове́нъ Госпо́дь, я́ко изба́ви лю́ди Своя́ изъ руки́ Еги́петскiя и изъ руки́ фарао́ни:
ны́нѣ увѣ́дѣхъ, я́ко вели́къ Госпо́дь па́че всѣ́хъ бого́въ, сего́ ра́ди, я́ко налего́ша на ни́хъ.
И взя́ Иоѳо́ръ те́сть Моисе́овъ всесожже́нiя и же́ртвы Бо́гу: прiи́де же Ааро́нъ и вси́ ста́рцы Изра́илевы я́сти хлѣ́ба съ те́стемъ Моисе́овымъ предъ Бо́гомъ.
И бы́сть на у́трiе, сѣ́де Моисе́й суди́ти лю́ди: стоя́ху же предъ Моисе́омъ вси́ лю́дiе от­ у́тра до ве́чера.
Ви́дѣвъ же Иоѳо́ръ вся́, ели́ка творя́ше лю́демъ, рече́: что́ сiе́, е́же ты́ твори́ши лю́демъ? Почто́ ты́ еди́нъ сѣди́ши, вси́ же лю́дiе предстоя́тъ тебѣ́ от­ у́тра до ве́чера?
Рече́ же Моисе́й те́стю: поне́же при­­хо́дятъ лю́дiе ко мнѣ́ проси́ти суда́ от­ Бо́га:
егда́ бо быва́етъ и́мъ ра́спря, и при­­хо́дятъ ко мнѣ́, разсужда́ю ко­ему́ждо и сказу́ю и́мъ повелѣ́нiя Бо́жiя и зако́нъ Его́.
Рече́ же те́сть Моисе́овъ къ нему́: не пра́во ты́ твори́ши глаго́лъ се́й:
трудо́мъ утруди́шися несно́снымъ и ты́, и вси́ лю́дiе сі́и, и́же су́ть съ тобо́ю: тя́жекъ тебѣ́ глаго́лъ се́й, не воз­мо́жеши твори́ти ты́ еди́нъ:
ны́нѣ у́бо послу́шай мене́ и при­­совѣ́тую тебѣ́, и бу́детъ Бо́гъ съ тобо́ю: бу́ди ты́ лю́демъ въ тѣ́хъ я́же къ Бо́гу, и донесе́ши словеса́ и́хъ къ Бо́гу,
и засвидѣ́тел­ст­вуй и́мъ повелѣ́нiя Бо́жiя и зако́нъ Его́, и повѣ́ждь и́мъ пути́ Его́, и́миже по́йдутъ, и дѣла́, я́же сотворя́тъ:
ты́ же усмотри́ себѣ́ от­ всѣ́хъ люді́й му́жы си́льны, Бо́га боя́щыяся, му́жы пра́ведны, ненави́дящыя го́рдости, и поста́виши и́хъ надъ ни́ми тысященача́лники и стонача́лники, и пятьдесятонача́лники и десятонача́лники и писмовводи́тели,
и су́дятъ люді́й по вся́ часы́: сло́во же неудоборѣши́телное донесу́тъ къ тебѣ́: ма́лыя же суды́ да су́дятъ они́, и облегча́тъ тя́ и спомо́гутъ тебѣ́:
а́ще сло́во сiе́ сотвори́ши, укрѣпи́тъ тя́ Бо́гъ, и воз­мо́жеши настоя́тел­ст­вовати, и вси́ лю́дiе сі́и прiи́дутъ во свое́ мѣ́сто съ ми́ромъ.
Послу́ша же Моисе́й гла́са те́стя сво­его́ и сотвори́ вся́, ели́ка рече́ ему́:
и избра́ Моисе́й му́жы си́льны от­ всего́ Изра́иля, и сотвори́ я́ надъ ни́ми тысященача́лники и стонача́лники, и пятьдесятонача́лники и десятонача́лники и писмовводи́тели:
и сужда́ху лю́демъ по вся́ часы́: вся́кое же сло́во неудоборѣши́телное доноси́ша къ Моисе́ю, вся́кое же сло́во ле́гкое сужда́ху са́ми.
Отпусти́ же Моисе́й те́стя сво­его́, и отъи́де въ зе́млю свою́.
Еврейский
וַיִּשְׁמַע יִתְרוֹ כֹהֵן מִדְיָן חֹתֵן מֹשֶׁה, אֵת כָּל־אֲשֶׁר עָשָׂה אֱלֹהִים לְמֹשֶׁה, וּלְיִשְׂרָאֵל עַמּוֹ; כִּי־הוֹצִיא יְהוָה אֶת־יִשְׂרָאֵל מִמִּצְרָיִם׃
וַיִּקַּח, יִתְרוֹ חֹתֵן מֹשֶׁה, אֶת־צִפֹּרָה אֵשֶׁת מֹשֶׁה; אַחַר שִׁלּוּחֶיהָ׃
וְאֵת שְׁנֵי בָנֶיהָ; אֲשֶׁר שֵׁם הָאֶחָד גֵּרְשֹׁם, כִּי אָמַר, גֵּר הָיִיתִי, בְּאֶרֶץ נָכְרִיָּה׃
וְשֵׁם הָאֶחָד אֱלִיעֶזֶר; כִּי־אֱלֹהֵי אָבִי בְּעֶזְרִי, וַיַּצִּלֵנִי מֵחֶרֶב פַּרְעֹה׃
וַיָּבֹא יִתְרוֹ חֹתֵן מֹשֶׁה וּבָנָיו וְאִשְׁתּוֹ אֶל־מֹשֶׁה; אֶל־הַמִּדְבָּר, אֲשֶׁר־הוּא חֹנֶה שָׁם הַר הָאֱלֹהִים׃
וַיֹּאמֶר אֶל־מֹשֶׁה, אֲנִי חֹתֶנְךָ יִתְרוֹ בָּא אֵלֶיךָ; וְאִשְׁתְּךָ, וּשְׁנֵי בָנֶיהָ עִמָּהּ׃
וַיֵּצֵא מֹשֶׁה לִקְרַאת חֹתְנוֹ, וַיִּשְׁתַּחוּ וַיִּשַּׁק־לוֹ, וַיִּשְׁאֲלוּ אִישׁ־לְרֵעֵהוּ לְשָׁלוֹם; וַיָּבֹאוּ הָאֹהֱלָה׃
וַיְסַפֵּר מֹשֶׁה לְחֹתְנוֹ, אֵת כָּל־אֲשֶׁר עָשָׂה יְהוָה לְפַרְעֹה וּלְמִצְרַיִם, עַל אוֹדֹת יִשְׂרָאֵל; אֵת כָּל־הַתְּלָאָה אֲשֶׁר מְצָאָתַם בַּדֶּרֶךְ, וַיַּצִּלֵם יְהוָה׃
וַיִּחַדְּ יִתְרוֹ, עַל כָּל־הַטּוֹבָה, אֲשֶׁר־עָשָׂה יְהוָה לְיִשְׂרָאֵל; אֲשֶׁר הִצִּילוֹ מִיַּד מִצְרָיִם׃
וַיֹּאמֶר יִתְרוֹ, בָּרוּךְ יְהוָה, אֲשֶׁר הִצִּיל אֶתְכֶם מִיַּד מִצְרַיִם וּמִיַּד פַּרְעֹה; אֲשֶׁר הִצִּיל אֶת־הָעָם, מִתַּחַת יַד־מִצְרָיִם׃
עַתָּה יָדַעְתִּי, כִּי־גָדוֹל יְהוָה מִכָּל־הָאֱלֹהִים; כִּי בַדָּבָר, אֲשֶׁר זָדוּ עֲלֵיהֶם׃
וַיִּקַּח יִתְרוֹ חֹתֵן מֹשֶׁה עֹלָה וּזְבָחִים לֵאלֹהִים; וַיָּבֹא אַהֲרֹן וְכֹל זִקְנֵי יִשְׂרָאֵל, לֶאֱכָל־לֶחֶם עִם־חֹתֵן מֹשֶׁה לִפְנֵי הָאֱלֹהִים׃
וַיְהִי מִמָּחֳרָת, וַיֵּשֶׁב מֹשֶׁה לִשְׁפֹּט אֶת־הָעָם; וַיַּעֲמֹד הָעָם עַל־מֹשֶׁה, מִן־הַבֹּקֶר עַד־הָעָרֶב׃
וַיַּרְא חֹתֵן מֹשֶׁה, אֵת כָּל־אֲשֶׁר־הוּא עֹשֶׂה לָעָם; וַיֹּאמֶר, מָה־הַדָּבָר הַזֶּה אֲשֶׁר אַתָּה עֹשֶׂה לָעָם, מַדּוּעַ, אַתָּה יוֹשֵׁב לְבַדֶּךָ, וְכָל־הָעָם נִצָּב עָלֶיךָ מִן־בֹּקֶר עַד־עָרֶב׃
וַיֹּאמֶר מֹשֶׁה לְחֹתְנוֹ; כִּי־יָבֹא אֵלַי הָעָם לִדְרֹשׁ אֱלֹהִים׃
כִּי־יִהְיֶה לָהֶם דָּבָר בָּא אֵלַי, וְשָׁפַטְתִּי, בֵּין אִישׁ וּבֵין רֵעֵהוּ; וְהוֹדַעְתִּי אֶת־חֻקֵּי הָאֱלֹהִים וְאֶת־תּוֹרֹתָיו׃
וַיֹּאמֶר חֹתֵן מֹשֶׁה אֵלָיו; לֹא־טוֹב הַדָּבָר, אֲשֶׁר אַתָּה עֹשֶׂה׃
נָבֹל תִּבֹּל, גַּם־אַתָּה גַּם־הָעָם הַזֶּה אֲשֶׁר עִמָּךְ; כִּי־כָבֵד מִמְּךָ הַדָּבָר, לֹא־תוּכַל עֲשֹׂהוּ לְבַדֶּךָ׃
עַתָּה שְׁמַע בְּקֹלִי אִיעָצְךָ, וִיהִי אֱלֹהִים עִמָּךְ; הֱיֵה אַתָּה לָעָם, מוּל הָאֱלֹהִים, וְהֵבֵאתָ אַתָּה אֶת־הַדְּבָרִים אֶל־הָאֱלֹהִים׃
וְהִזְהַרְתָּה אֶתְהֶם, אֶת־הַחֻקִּים וְאֶת־הַתּוֹרֹת; וְהוֹדַעְתָּ לָהֶם, אֶת־הַדֶּרֶךְ יֵלְכוּ בָהּ, וְאֶת־הַמַּעֲשֶׂה אֲשֶׁר יַעֲשׂוּן׃
וְאַתָּה תֶחֱזֶה מִכָּל־הָעָם אַנְשֵׁי־חַיִל יִרְאֵי אֱלֹהִים אַנְשֵׁי אֱמֶת שֹׂנְאֵי בָצַע; וְשַׂמְתָּ עֲלֵהֶם, שָׂרֵי אֲלָפִים שָׂרֵי מֵאוֹת, שָׂרֵי חֲמִשִּׁים וְשָׂרֵי עֲשָׂרֹת׃
וְשָׁפְטוּ אֶת־הָעָם בְּכָל־עֵת, וְהָיָה כָּל־הַדָּבָר הַגָּדֹל יָבִיאוּ אֵלֶיךָ, וְכָל־הַדָּבָר הַקָּטֹן יִשְׁפְּטוּ־הֵם; וְהָקֵל מֵעָלֶיךָ, וְנָשְׂאוּ אִתָּךְ׃
אִם אֶת־הַדָּבָר הַזֶּה תַּעֲשֶׂה, וְצִוְּךָ אֱלֹהִים, וְיָכָלְתָּ עֲמֹד; וְגַם כָּל־הָעָם הַזֶּה, עַל־מְקֹמוֹ יָבֹא בְשָׁלוֹם׃
וַיִּשְׁמַע מֹשֶׁה לְקוֹל חֹתְנוֹ; וַיַּעַשׂ כֹּל אֲשֶׁר אָמָר׃
וַיִּבְחַר מֹשֶׁה אַנְשֵׁי־חַיִל מִכָּל־יִשְׂרָאֵל, וַיִּתֵּן אֹתָם רָאשִׁים עַל־הָעָם; שָׂרֵי אֲלָפִים שָׂרֵי מֵאוֹת, שָׂרֵי חֲמִשִּׁים וְשָׂרֵי עֲשָׂרֹת׃
וְשָׁפְטוּ אֶת־הָעָם בְּכָל־עֵת; אֶת־הַדָּבָר הַקָּשֶׁה יְבִיאוּן אֶל־מֹשֶׁה, וְכָל־הַדָּבָר הַקָּטֹן יִשְׁפּוּטוּ הֵם׃
וַיְשַׁלַּח מֹשֶׁה אֶת־חֹתְנוֹ; וַיֵּלֶךְ לוֹ אֶל־אַרְצוֹ׃ פ
فَسَمِعَ يَثْرُونُ كَاهِنُ مِدْيَانَ، حَمُو مُوسَى، كُلَّ مَا صَنَعَ اللهُ إِلَى مُوسَى وَإِلَى إِسْرَائِيلَ شَعْبِهِ: أَنَّ الرَّبَّ أَخْرَجَ إِسْرَائِيلَ مِنْ مِصْرَ.
فَأَخَذَ يَثْرُونُ حَمُو مُوسَى صَفُّورَةَ امْرَأَةَ مُوسَى بَعْدَ صَرْفِهَا
وَابْنَيْهَا، اللَّذَيْنِ اسْمُ أَحَدِهِمَا جِرْشُومُ، لأَنَّهُ قَالَ: «كُنْتُ نَزِيلاً فِي أَرْضٍ غَرِيبَةٍ».
وَاسْمُ الآخَرِ أَلِيعَازَرُ، لأَنَّهُ قَالَ: «إِلهُ أَبِي كَانَ عَوْنِي وَأَنْقَذَنِي مِنْ سَيْفِ فِرْعَوْنَ».
وَأَتَى يَثْرُونُ حَمُو مُوسَى وَابْنَاهُ وَامْرَأَتُهُ إِلَى مُوسَى إِلَى الْبَرِّيَّةِ حَيْثُ كَانَ نَازِلاً عِنْدَ جَبَلِ اللهِ.
فَقَالَ لِمُوسَى: «أَنَا حَمُوكَ يَثْرُونُ، آتٍ إِلَيْكَ وَامْرَأَتُكَ وَابْنَاهَا مَعَهَا».
فَخَرَجَ مُوسَى لاسْتِقْبَالِ حَمِيهِ وَسَجَدَ وَقَبَّلَهُ. وَسَأَلَ كُلُّ وَاحِدٍ صَاحِبَهُ عَنْ سَلاَمَتِهِ، ثُمَّ دَخَلاَ إِلَى الْخَيْمَةِ.
فَقَصَّ مُوسَى عَلَى حَمِيهِ كُلَّ مَا صَنَعَ الرَّبُّ بِفِرْعَوْنَ وَالْمِصْرِيِّينَ مِنْ أَجْلِ إِسْرَائِيلَ، وَكُلَّ الْمَشَقَّةِ الَّتِي أَصَابَتْهُمْ فِي الطَّرِيقِ فَخَلَّصَهُمُ الرَّبُّ.
فَفَرِحَ يَثْرُونُ بِجَمِيعِ الْخَيْرِ الَّذِي صَنَعَهُ إِلَى إِسْرَائِيلَ الرَّبُّ، الَّذِي أَنْقَذَهُ مِنْ أَيْدِي الْمِصْرِيِّينَ.
وَقَالَ يَثْرُونُ: «مُبَارَكٌ الرَّبُّ الَّذِي أَنْقَذَكُمْ مِنْ أَيْدِي الْمِصْرِيِّينَ وَمِنْ يَدِ فِرْعَوْنَ. اَلَّذِي أَنْقَذَ الشَّعْبَ مِنْ تَحْتِ أَيْدِي الْمِصْرِيِّينَ.
الآنَ عَلِمْتُ أَنَّ الرَّبَّ أَعْظَمُ مِنْ جَمِيعِ الآلِهَةِ، لأَنَّهُ فِي الشَّيْءِ الَّذِي بَغَوْا بِهِ كَانَ عَلَيْهِمْ».
فَأَخَذَ يَثْرُونُ حَمُو مُوسَى مُحْرَقَةً وَذَبَائِحَ للهِ. وَجَاءَ هَارُونُ وَجَمِيعُ شُيُوخِ إِسْرَائِيلَ لِيَأْكُلُوا طَعَامًا مَعَ حَمِي مُوسَى أَمَامَ اللهِ.
وَحَدَثَ فِي الْغَدِ أَنَّ مُوسَى جَلَسَ لِيَقْضِيَ لِلشَّعْبِ. فَوَقَفَ الشَّعْبُ عِنْدَ مُوسَى مِنَ الصَّبَاحِ إِلَى الْمَسَاءِ.
فَلَمَّا رَأَى حَمُو مُوسَى كُلَّ مَا هُوَ صَانِعٌ لِلشَّعْبِ، قَالَ: «مَا هذَا الأَمْرُ الَّذِي أَنْتَ صَانِعٌ لِلشَّعْبِ؟ مَا بَالُكَ جَالِسًا وَحْدَكَ وَجَمِيعُ الشَّعْبِ وَاقِفٌ عِنْدَكَ مِنَ الصَّبَاحِ إِلَى الْمَسَاءِ؟»
فَقَالَ مُوسَى لِحَمِيهِ: «إِنَّ الشَّعْبَ يَأْتِي إِلَيَّ لِيَسْأَلَ اللهَ.
إِذَا كَانَ لَهُمْ دَعْوَى يَأْتُونَ إِلَيَّ فَأَقْضِي بَيْنَ الرَّجُلِ وَصَاحِبِهِ، وَأُعَرِّفُهُمْ فَرَائِضَ اللهِ وَشَرَائِعَهُ».
فَقَالَ حَمُو مُوسَى لَهُ: «لَيْسَ جَيِّدًا الأَمْرُ الَّذِي أَنْتَ صَانِعٌ.
إِنَّكَ تَكِلُّ أَنْتَ وَهذَا الشَّعْبُ الَّذِي مَعَكَ جَمِيعًا، لأَنَّ الأَمْرَ أَعْظَمُ مِنْكَ. لاَ تَسْتَطِيعُ أَنْ تَصْنَعَهُ وَحْدَكَ.
اَلآنَ اسْمَعْ لِصَوْتِي فَأَنْصَحَكَ. فَلْيَكُنِ اللهُ مَعَكَ. كُنْ أَنْتَ لِلشَّعْبِ أَمَامَ اللهِ، وَقَدِّمْ أَنْتَ الدَّعَاوِيَ إِلَى اللهِ،
وَعَلِّمْهُمُ الْفَرَائِضَ وَالشَّرَائِعَ، وَعَرِّفْهُمُ الطَّرِيقَ الَّذِي يَسْلُكُونَهُ، وَالْعَمَلَ الَّذِي يَعْمَلُونَهُ.
وَأَنْتَ تَنْظُرُ مِنْ جَمِيعِ الشَّعْبِ ذَوِي قُدْرَةٍ خَائِفِينَ اللهَ، أُمَنَاءَ مُبْغِضِينَ الرَّشْوَةَ، وَتُقِيمُهُمْ عَلَيْهِمْ رُؤَسَاءَ أُلُوفٍ، وَرُؤَسَاءَ مِئَاتٍ، وَرُؤَسَاءَ خَمَاسِينَ، وَرُؤَسَاءَ عَشَرَاتٍ،
فَيَقْضُونَ لِلشَّعْبِ كُلَّ حِينٍ. وَيَكُونُ أَنَّ كُلَّ الدَّعَاوِي الْكَبِيرَةِ يَجِيئُونَ بِهَا إِلَيْكَ، وَكُلَّ الدَّعَاوِي الصَّغِيرَةِ يَقْضُونَ هُمْ فِيهَا. وَخَفِّفْ عَنْ نَفْسِكَ، فَهُمْ يَحْمِلُونَ مَعَكَ.
إِنْ فَعَلْتَ هذَا الأَمْرَ وَأَوْصَاكَ اللهُ تَسْتَطِيعُ الْقِيَامَ. وَكُلُّ هذَا الشَّعْبِ أَيْضًا يَأْتِي إِلَى مَكَانِهِ بِالسَّلاَمِ».
فَسَمِعَ مُوسَى لِصَوْتِ حَمِيهِ وَفَعَلَ كُلَّ مَا قَالَ.
وَاخْتَارَ مُوسَى ذَوِي قُدْرَةٍ مِنْ جَمِيعِ إِسْرَائِيلَ وَجَعَلَهُمْ رُؤُوسًا عَلَى الشَّعْبِ، رُؤَسَاءَ أُلُوفٍ، وَرُؤَسَاءَ مِئَاتٍ، وَرُؤَسَاءَ خَمَاسِينَ، وَرُؤَسَاءَ عَشَرَاتٍ.
فَكَانُوا يَقْضُونَ لِلشَّعْبِ كُلَّ حِينٍ. الدَّعَاوِي الْعَسِرَةُ يَجِيئُونَ بِهَا إِلَى مُوسَى، وَكُلُّ الدَّعَاوِي الصَّغِيرَةِ يَقْضُونَ هُمْ فِيهَا.
ثُمَّ صَرَفَ مُوسَى حَمَاهُ فَمَضَى إِلَى أَرْضِهِ.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible