Скрыть
18:7
18:8
18:9
18:10
18:13
18:14
18:15
18:16
18:17
18:19
18:20
18:22
18:23
18:24
Церковнославянский (рус)
Услы́ша же Иоѳо́ръ, иере́й Мадiа́мскiй, те́сть Моисе́овъ, вся́, ели́ка сотвори́ Госпо́дь Изра́илю Сво­и́мъ лю́демъ, я́ко изведе́ Госпо́дь Изра́иля изъ Еги́пта:
и поя́ Иоѳо́ръ, те́сть Моисе́овъ, Сепфо́ру, жену́ Моисе́ову, по от­пуще́нiи ея́,
и два́ сы́на ея́: и́мя еди́ному от­ ни́хъ Гирса́мъ, глаго́ля: при­­шле́цъ бы́хъ въ земли́ чужде́й,
и и́мя второ́му Елiе́зеръ, глаго́ля: Бо́гъ бо отца́ мо­его́ помо́щникъ мо́й и изба́ви мя́ изъ руки́ фарао́ни.
И прiи́де Иоѳо́ръ, те́сть Моисе́овъ, и сы́нове и жена́ къ Моисе́ю въ пусты́ню, идѣ́же ополчи́ся при­­ горѣ́ Бо́жiей.
Возвѣсти́ша же Моисе́ю, глаго́люще: се́, Иоѳо́ръ, те́сть тво́й, и́детъ къ тебѣ́, и жена́ твоя́, и о́ба сы́на твоя́ съ ни́мъ.
Изы́де же Моисе́й во срѣ́тенiе те́стю сво­ему́ и поклони́ся ему́ и цѣлова́ его́, и при­­вѣ́т­ст­воваша дру́гъ дру́га: и введе́ и́хъ Моисе́й въ ку́щу.
И повѣ́да Моисе́й те́стю сво­ему́ вся́, ели́ка сотвори́ Госпо́дь фарао́ну и всѣ́мъ Еги́птяномъ Изра́иля ра́ди, и ве́сь тру́дъ бы́в­шiй и́мъ на пути́, и я́ко изба́ви и́хъ Госпо́дь от­ руки́ фарао́ни и от­ руки́ Еги́петскiя.
Ужасе́ся же Иоѳо́ръ о всѣ́хъ благи́хъ, я́же сотвори́ и́мъ Госпо́дь, я́ко изба́ви и́хъ Госпо́дь от­ руки́ Еги́петскiя и от­ руки́ фарао́ни,
и рече́ Иоѳо́ръ: благослове́нъ Госпо́дь, я́ко изба́ви лю́ди Своя́ изъ руки́ Еги́петскiя и изъ руки́ фарао́ни:
ны́нѣ увѣ́дѣхъ, я́ко вели́къ Госпо́дь па́че всѣ́хъ бого́въ, сего́ ра́ди, я́ко налего́ша на ни́хъ.
И взя́ Иоѳо́ръ те́сть Моисе́овъ всесожже́нiя и же́ртвы Бо́гу: прiи́де же Ааро́нъ и вси́ ста́рцы Изра́илевы я́сти хлѣ́ба съ те́стемъ Моисе́овымъ предъ Бо́гомъ.
И бы́сть на у́трiе, сѣ́де Моисе́й суди́ти лю́ди: стоя́ху же предъ Моисе́омъ вси́ лю́дiе от­ у́тра до ве́чера.
Ви́дѣвъ же Иоѳо́ръ вся́, ели́ка творя́ше лю́демъ, рече́: что́ сiе́, е́же ты́ твори́ши лю́демъ? Почто́ ты́ еди́нъ сѣди́ши, вси́ же лю́дiе предстоя́тъ тебѣ́ от­ у́тра до ве́чера?
Рече́ же Моисе́й те́стю: поне́же при­­хо́дятъ лю́дiе ко мнѣ́ проси́ти суда́ от­ Бо́га:
егда́ бо быва́етъ и́мъ ра́спря, и при­­хо́дятъ ко мнѣ́, разсужда́ю ко­ему́ждо и сказу́ю и́мъ повелѣ́нiя Бо́жiя и зако́нъ Его́.
Рече́ же те́сть Моисе́овъ къ нему́: не пра́во ты́ твори́ши глаго́лъ се́й:
трудо́мъ утруди́шися несно́снымъ и ты́, и вси́ лю́дiе сі́и, и́же су́ть съ тобо́ю: тя́жекъ тебѣ́ глаго́лъ се́й, не воз­мо́жеши твори́ти ты́ еди́нъ:
ны́нѣ у́бо послу́шай мене́ и при­­совѣ́тую тебѣ́, и бу́детъ Бо́гъ съ тобо́ю: бу́ди ты́ лю́демъ въ тѣ́хъ я́же къ Бо́гу, и донесе́ши словеса́ и́хъ къ Бо́гу,
и засвидѣ́тел­ст­вуй и́мъ повелѣ́нiя Бо́жiя и зако́нъ Его́, и повѣ́ждь и́мъ пути́ Его́, и́миже по́йдутъ, и дѣла́, я́же сотворя́тъ:
ты́ же усмотри́ себѣ́ от­ всѣ́хъ люді́й му́жы си́льны, Бо́га боя́щыяся, му́жы пра́ведны, ненави́дящыя го́рдости, и поста́виши и́хъ надъ ни́ми тысященача́лники и стонача́лники, и пятьдесятонача́лники и десятонача́лники и писмовводи́тели,
и су́дятъ люді́й по вся́ часы́: сло́во же неудоборѣши́телное донесу́тъ къ тебѣ́: ма́лыя же суды́ да су́дятъ они́, и облегча́тъ тя́ и спомо́гутъ тебѣ́:
а́ще сло́во сiе́ сотвори́ши, укрѣпи́тъ тя́ Бо́гъ, и воз­мо́жеши настоя́тел­ст­вовати, и вси́ лю́дiе сі́и прiи́дутъ во свое́ мѣ́сто съ ми́ромъ.
Послу́ша же Моисе́й гла́са те́стя сво­его́ и сотвори́ вся́, ели́ка рече́ ему́:
и избра́ Моисе́й му́жы си́льны от­ всего́ Изра́иля, и сотвори́ я́ надъ ни́ми тысященача́лники и стонача́лники, и пятьдесятонача́лники и десятонача́лники и писмовводи́тели:
и сужда́ху лю́демъ по вся́ часы́: вся́кое же сло́во неудоборѣши́телное доноси́ша къ Моисе́ю, вся́кое же сло́во ле́гкое сужда́ху са́ми.
Отпусти́ же Моисе́й те́стя сво­его́, и отъи́де въ зе́млю свою́.
Греческий [Greek (Koine)]
ἤκουσεν δὲ Ιοθορ ὁ ἱερεὺς Μαδια­μ ὁ γαμβρὸς Μωυσῆ πάν­τα ὅσα ἐποίησεν κύριος Ισραηλ τῷ ἑαυτοῦ λαῷ ἐξήγαγεν γὰρ κύριος τὸν Ισραηλ ἐξ Αἰγύπτου
ἔλαβεν δὲ Ιοθορ ὁ γαμβρὸς Μωυσῆ Σεπφωραν τὴν γυναῖκα Μωυσῆ μετὰ τὴν ἄφεσιν αὐτῆς
καὶ τοὺς δύο υἱοὺς αὐτοῦ ὄνομα τῷ ἑνὶ αὐτῶν Γηρσαμ λέγων πάροικος ἤμην ἐν γῇ ἀλλοτρίᾳ
καὶ τὸ ὄνομα τοῦ δευτέρου Ελιεζερ λέγων ὁ γὰρ θεὸς τοῦ πατρός μου βοηθός μου καὶ ἐξείλατό με ἐκ χειρὸς Φαραω
καὶ ἐξῆλθεν Ιοθορ ὁ γαμβρὸς Μωυσῆ καὶ οἱ υἱοὶ καὶ ἡ γυνὴ προ­̀ς Μωυσῆν εἰς τὴν ἔρημον οὗ παρενέβαλεν ἐπ᾿ ὄρους τοῦ θεοῦ
ἀνηγγέλη δὲ Μωυσεῖ λέγον­τες ἰδοὺ ὁ γαμβρός σου Ιοθορ παρα­γίνεται προ­̀ς σέ καὶ ἡ γυνὴ καὶ οἱ δύο υἱοί σου μετ᾿ αὐτοῦ
ἐξῆλθεν δὲ Μωυσῆς εἰς συν­άν­τησιν τῷ γαμβρῷ αὐτοῦ καὶ προ­σεκύνησεν αὐτῷ καὶ ἐφίλησεν αὐτόν καὶ ἠσπάσαν­το ἀλλήλους καὶ εἰσήγαγεν αὐτὸν εἰς τὴν σκηνήν
καὶ διηγήσατο Μωυσῆς τῷ γαμβρῷ πάν­τα ὅσα ἐποίησεν κύριος τῷ Φαραω καὶ τοῖς Αἰγυπτίοις ἕνεκεν τοῦ Ισραηλ καὶ πάν­τα τὸν μόχθον τὸν γενόμενον αὐτοῖς ἐν τῇ ὁδῷ καὶ ὅτι ἐξείλατο αὐτοὺς κύριος ἐκ χειρὸς Φαραω καὶ ἐκ χειρὸς τῶν Αἰγυπτίων
ἐξέστη δὲ Ιοθορ ἐπι­̀ πᾶσι τοῖς ἀγαθοῖς οἷς ἐποίησεν αὐτοῖς κύριος ὅτι ἐξείλατο αὐτοὺς ἐκ χειρὸς Αἰγυπτίων καὶ ἐκ χειρὸς Φαραω
καὶ εἶπεν Ιοθορ εὐλογητὸς κύριος ὅτι ἐξείλατο τὸν λαὸν αὐτοῦ ἐκ χειρὸς Αἰγυπτίων καὶ ἐκ χειρὸς Φαραω
νῦν ἔγνων ὅτι μέγας κύριος παρα­̀ πάν­τας τοὺς θεούς ἕνεκεν τούτου ὅτι ἐπέθεν­το αὐτοῖς
καὶ ἔλαβεν Ιοθορ ὁ γαμβρὸς Μωυσῆ ὁλοκαυτώματα καὶ θυσίας τῷ θεῷ παρεγένετο δὲ Ααρων καὶ πάν­τες οἱ πρεσβύτεροι Ισραηλ συμφαγεῖν ἄρτον μετὰ τοῦ γαμβροῦ Μωυσῆ ἐναν­τίον τοῦ θεοῦ
καὶ ἐγένετο μετὰ τὴν ἐπαύριον συν­εκάθισεν Μωυσῆς κρίνειν τὸν λαόν παρειστήκει δὲ πᾶς ὁ λαὸς Μωυσεῖ ἀπο­̀ πρωίθεν ἕως ἑσπέρας
καὶ ἰδὼν Ιοθορ πάν­τα ὅσα ἐποίει τῷ λαῷ λέγει τί τοῦτο ὃ σὺ ποιεῖς τῷ λαῷ δια­̀ τί σὺ κάθησαι μόνος πᾶς δὲ ὁ λαὸς παρέστηκέν σοι ἀπο­̀ πρωίθεν ἕως δείλης
καὶ λέγει Μωυσῆς τῷ γαμβρῷ ὅτι παρα­γίνεται προ­́ς με ὁ λαὸς ἐκζητῆσαι κρίσιν παρα­̀ τοῦ θεοῦ
ὅταν γὰρ γένηται αὐτοῖς ἀν­τιλογία καὶ ἔλθωσι προ­́ς με δια­κρίνω ἕκαστον καὶ συμβιβάζω αὐτοὺς τὰ προ­στάγματα τοῦ θεοῦ καὶ τὸν νόμον αὐτοῦ
εἶπεν δὲ ὁ γαμβρὸς Μωυσῆ προ­̀ς αὐτόν οὐκ ὀρθῶς σὺ ποιεῖς τὸ ῥῆμα τοῦτο
φθορᾷ κατα­φθαρήσῃ ἀνυπομονήτῳ καὶ σὺ καὶ πᾶς ὁ λαὸς οὗτος ὅς ἐστιν μετὰ σοῦ βαρύ σοι τὸ ῥῆμα τοῦτο οὐ δυνήσῃ ποιεῖν μόνος
νῦν οὖν ἄκουσόν μου καὶ συμβουλεύ­σω σοι καὶ ἔσται ὁ θεὸς μετὰ σοῦ γίνου σὺ τῷ λαῷ τὰ προ­̀ς τὸν θεὸν καὶ ἀνοίσεις τοὺς λόγους αὐτῶν προ­̀ς τὸν θεὸν
καὶ δια­μαρτυρῇ αὐτοῖς τὰ προ­στάγματα τοῦ θεοῦ καὶ τὸν νόμον αὐτοῦ καὶ σημανεῖς αὐτοῖς τὰς ὁδούς ἐν αἷς πορεύ­σον­ται ἐν αὐταῖς καὶ τὰ ἔργα ἃ ποιήσουσιν
καὶ σὺ σεαυτῷ σκέψαι ἀπο­̀ παν­τὸς τοῦ λαοῦ ἄνδρας δυνατοὺς θεοσεβεῖς ἄνδρας δικαίους μισοῦν­τας ὑπερηφανίαν καὶ κατα­στήσεις αὐτοὺς ἐπ᾿ αὐτῶν χιλιάρχους καὶ ἑκατον­τάρχους καὶ πεν­τηκον­τάρχους καὶ δεκαδάρχους
καὶ κρινοῦσιν τὸν λαὸν πᾶσαν ὥραν τὸ δὲ ῥῆμα τὸ ὑπέρογκον ἀνοίσουσιν ἐπι­̀ σέ τὰ δὲ βραχέα τῶν κριμάτων κρινοῦσιν αὐτοὶ καὶ κουφιοῦσιν ἀπο­̀ σοῦ καὶ συν­αν­τιλήμψον­ταί σοι
ἐὰν τὸ ῥῆμα τοῦτο ποιήσῃς κατισχύσει σε ὁ θεός καὶ δυνήσῃ παρα­στῆναι καὶ πᾶς ὁ λαὸς οὗτος εἰς τὸν ἑαυτοῦ τόπον μετ᾿ εἰρήνης ἥξει
ἤκουσεν δὲ Μωυσῆς τῆς φωνῆς τοῦ γαμβροῦ καὶ ἐποίησεν ὅσα αὐτῷ εἶπεν
καὶ ἐπέλεξεν Μωυσῆς ἄνδρας δυνατοὺς ἀπο­̀ παν­τὸς Ισραηλ καὶ ἐποίησεν αὐτοὺς ἐπ᾿ αὐτῶν χιλιάρχους καὶ ἑκατον­τάρχους καὶ πεν­τηκον­τάρχους καὶ δεκαδάρχους
καὶ ἐκρίνοσαν τὸν λαὸν πᾶσαν ὥραν πᾶν δὲ ῥῆμα ὑπέρογκον ἀνεφέροσαν ἐπι­̀ Μωυσῆν πᾶν δὲ ῥῆμα ἐλαφρὸν ἐκρίνοσαν αὐτοί
ἐξαπέστειλεν δὲ Μωυσῆς τὸν ἑαυτοῦ γαμβρόν καὶ ἀπῆλθεν εἰς τὴν γῆν αὐτοῦ
Арабский (Arabic Van Dyke)
فسمع يثرون كاهن مديان حمو موسى كل ما صنع الله الى موسى والى اسرائيل شعبه . ان الرب اخرج اسرائيل من مصر .
فأخذ يثرون حمو موسى صفّورة امرأة موسى بعد صرفها .
وابنيها اللذين اسم احدهما جرشوم لانه قال كنت نزيلا في ارض غريبة .
واسم الآخر أليعازر لانه قال اله ابي كان عوني وانقذني من سيف فرعون .
وأتى يثرون حمو موسى وابناه وامرأته الى موسى الى البرية حيث كان نازلا عند جبل الله .
فقال لموسى انا حموك يثرون آت اليك وامرأتك وابناها معها .
فخرج موسى لاستقبال حميه وسجد وقبّله . وسأل كل واحد صاحبه عن سلامته . ثم دخلا الى الخيمة .
فقصّ موسى على حميه كل ما صنع الرب بفرعون والمصريين من اجل اسرائيل وكل المشقة التي اصابتهم في الطريق فخلصهم الرب .
ففرح يثرون بجميع الخير الذي صنعه الى اسرائيل الرب الذي انقذه من ايدي المصريين .
وقال يثرون مبارك الرب الذي انقذكم من ايدي المصريين ومن يد   فرعون . الذي انقذ الشعب من تحت ايدي المصريين .
الآن علمت ان الرب اعظم من جميع الآلهة لانه في الشيء الذي بغوا به كان عليهم .
فأخذ يثرون حمو موسى محرقة وذبائح لله . وجاء هرون وجميع شيوخ اسرائيل ليأكلوا طعاما مع حمي موسى امام الله .
وحدث في الغد ان موسى جلس ليقضي للشعب . فوقف الشعب عند موسى من الصباح الى المساء .
فلما رأى حمو موسى كل ما هو صانع للشعب قال ما هذا الامر الذي انت صانع للشعب . ما بالك جالسا وحدك وجميع الشعب واقف عندك من الصباح الى المساء .
فقال موسى لحميه ان الشعب يأتي اليّ ليسأل الله .
اذا كان لهم دعوى ياتون اليّ فاقضي بين الرجل وصاحبه واعرّفهم فرائض الله وشرائعه .
فقال حمو موسى له ليس جيدا الامر الذي انت صانع .
انك تكلّ انت وهذا الشعب الذي معك جميعا . لان الامر اعظم منك . لا تستطيع ان تصنعه وحدك .
الآن اسمع لصوتي فانصحك . فليكن الله معك . كن انت للشعب امام الله . وقدم انت الدعاوي الى الله .
وعلّمهم الفرائض والشرائع وعرّفهم الطريق الذي يسلكونه والعمل الذي يعملونه .
وانت تنظر من جميع الشعب ذوي قدرة خائفين الله امناء مبغضين الرشوة وتقيمهم عليهم رؤساء الوف ورؤساء مئات ورؤساء خماسين ورؤساء عشرات .
فيقضون للشعب كل حين . ويكون ان كل الدعاوي الكبيرة يجيئون بها اليك وكل الدعاوي الصغيرة يقضون هم فيها . وخفف عن نفسك فهم يحملون معك .
ان فعلت هذا الامر واوصاك الله تستطيع القيام . وكل هذا الشعب ايضا يأتي الى مكانه بالسلام .
فسمع موسى لصوت حميه وفعل كل ما قال .
واختار موسى ذوي قدرة من جميع اسرائيل وجعلهم رؤوسا على الشعب رؤساء الوف ورؤساء مئات ورؤساء خماسين ورؤساء عشرات .
فكانوا يقضون للشعب كل حين . الدعاوي العسرة يجيئون بها الى موسى وكل الدعاوي الصغيرة يقضون هم فيها .
ثم صرف موسى حماه فمضى الى ارضه .
Ва Йитрӯ, коҳини Мидён, падарарӯси Мусо, ҳар он чиро, ки Худо барои Мусо ва барои қавми Худ Исроил карда буд, яъне Исроилро аз Миср берун оварда буд, шунид.
Ва Йитрӯ, падарарӯси Мусо, Сифӯра, зани Мусоро гирифт, баъд аз он ки вайро гардонида фиристода буд,
ва ду писари ӯро, ки номи яке Ҷершӯн буд, зеро ки ӯ гуфта буд: «Дар замини бегона ғариб ҳастам»;
Ва номи дигаре Элиозар буд, зеро ки ӯ гуфта буд: «Худои падарам мададгори ман аст, ва маро аз шамшери фиръавн раҳо кардааст».
Ва Йитрӯ, падарарӯси Мусо, бо писарон ва зани ӯ назди Мусо ба биёбон омад, ки ӯ дар он ҷо, назди кӯҳи Худо урду зада буд.
Ва ба Мусо хабар дод: «Ман, падараруси ту Йитрӯ, бо занат ва ду писарат назди ту омадаам».
Ва Мусо ба пешвози падарарӯсаш баромад, ва таъзим намуда, вайро бӯсид, ва аз саломатии якдигар пурсупос карданд, ва ба хайма даромаданд.
Ва Мусо ба падарарӯсаш дар бораи ҳар он чи Парвардигор ба фиръавн ва мисриён ба хотири Исроил карда буд, ва дар бораи ҳамаи душвориҳое ки дар роҳ ба онҳо рӯй дода ва Парвардигор онҳоро раҳонида буд, ҳикоя намуд.
Ва Йитрӯ аз тамоми некие ки Парвардигор ба Исроил карда, онҳоро аз дасти мисриён раҳонида буд, шод шуд.
Ва Йитрӯ гуфт: «Фархунда аст Парвардигор, ки шуморо аз дасти мисриён ва аз дасти фиръавн раҳонидааст, ва ин қавмро аз зери дасти мисриён раҳо кардааст.
Алҳол донистам, ки Парвардигор аз ҳамаи худоён бузургтар аст, хусусан дар бобати он зулме ки дар ҳаққи онҳо карда буданд».
Ва Йитрӯ, падараруси Мусо, қурбонии сӯхтанӣ ва забҳҳо барои Парвардигор гирифт; ва Ҳорун ва ҳамаи пирони Исроил омаданд, то ки бо падарарӯси Мусо ба ҳузури Худо нон бихӯранд.
Ва фардояш чунин воқеъ шуд, ки Мусо биншаст, то ки қавмро доварӣ намояд; ва қавм назди Мусо аз субҳ то шом биистоданд.
Ва падараруси Мусо ҳар он чиро, ки ӯ ба қавм мекард, дид, ва гуфт: «Ин чӣ кор аст, ки ту ба қавм мекунӣ? Чаро ту танҳо менишинӣ, ва тамоми қавм назди ту аз субҳ то шом меистанд?»
Ва Мусо ба падарарӯси худ гуфт: «Зеро қавм назди ман меоянд, то ки аз Худо пурсон кунанд;
Вақте ки дар миёни онҳо даъвое пайдо мешавад, назди ман меоянд, ва ман байни ҳар кас ва ёри вай доварӣ мекунам, ва фароизи Худо ва дастуроти Ӯро мефаҳмонам».
Вале падарарӯси Мусо ба ӯ гуфт: «Он чи ту мекунӣ, хуб нест;
Ҳам ту ва ҳам ин қавме ки бо ту ҳастанд, тамоман хаста хоҳед шуд; зеро ки ин кор барои ту вазнин аст, худат танҳо наметавонӣ онро ба ҷо оварӣ;
Алҳол ба овози ман гӯш деҳ, ман ба ту машварате медиҳам, ва Худо бо ту хоҳад буд: ту барои қавм ба ҳузури Худо бош, ва масъалаҳои онҳоро ба Худо бирасон;
Ва фароизу дастуротро ба онҳо бифаҳмон; ва роҳеро, ки бо он бояд бираванд, ва кореро, ки бояд бикунанд, ба онҳо нишон деҳ.
Ва ту аз миёни тамоми қавм мардони ҳалолкор, худотарс, мардони росткори аз озмандӣ тамаъ нафратдоштаро интихоб карда, бар онҳо таъин намо, то ки мириҳазорҳо, мирисадҳо, мирипанҷоҳҳо ва миридаҳҳо бошанд,
ва қавмро ҳар вақт доварӣ намоянд, ва ҳар масъалаи муҳимро назди ту оваранд, вале ҳар масъалаи камаҳамиятро худашон ҳал кунанд; ва бори ту сабук шуда, онҳо онро бо ту хоҳанд бардошт.
Агар ин корро бикунӣ, ва Худо ба ту чунин фармояд, он гоҳ метавонӣ истодагарӣ намоӣ; ва тамоми ин қавм низ ба макони худ ба саломатӣ хоҳанд расид».
Ва Мусо ба овози падарарӯсаш гӯш дод, ҳар он чи вай гуфта буд, ба амал овард.
Ва Мусо мардони ҳалолкорро аз миёни тамоми Исроил интихоб карда, бар қавм сардор, яъне мириҳазорҳо, мирисадҳо, мирипанҷоҳҳо ва миридаҳҳо таъин намуд.
Ва онҳо қавмро ҳар вақт доварӣ мекарданд, ҳар масъалаи мушкилро назди Мусо меоварданд, ва ҳар масъалаи камаҳамиятро худашон ҳал мекарданд.
Ва Мусо падарарӯсашро равона кард, ва вай ба диёри худ рафт.

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible