и поне́же не можа́ху его́ ктому́ кры́ти, взя́ ему́ ма́ти его́ ковче́жецъ си́товый и пома́за и́ кле́емъ и смоло́ю, и вложи́ отроча́ въ него́, и положи́ его́ въ лучи́цѣ при рѣцѣ́:

и наблюда́ше сестра́ его́ издале́ча, да увѣ́даетъ, что́ бу́детъ ему́.

Сни́де же дще́рь фарао́нова измы́тися на рѣку́, и рабы́ни ея́ прохожда́ху при рѣцѣ́. И ви́дѣвши ковче́жецъ въ лучи́цѣ, посла́вши рабы́ню, взя́ и́.

Отве́рзши же, ви́дитъ отроча́ пла́чущееся въ ковче́жцѣ, и пощадѣ́ е́ дще́рь фарао́ня, и рече́: от дѣте́й Евре́йскихъ сiе́.

И рече́ сестра́ его́ дще́ри фарао́новѣ: хо́щеши ли, призову́ ти жену́ корми́лицу от Евре́й, и воздои́тъ ти́ отроча́?

И рече́ е́й дще́рь фарао́нова: иди́. Ше́дши же отрокови́ца, призва́ ма́терь отроча́те.

Рече́ же къ не́й дще́рь фарао́нова: соблюди́ ми отроча́ сiе́ и воздо́й ми́ е́: а́зъ же да́мъ ти́ мзду́. Взя́ же отроча́ жена́ и доя́ше е́.

Возмужа́вшу же отроча́ти, введе́ е́ ко дще́ри фарао́новѣ, и бы́сть е́й въ сы́на, и нарече́ и́мя ему́ Моисе́й, глаго́лющи: от воды́ взя́хъ его́.

Бы́сть же во дни́ мно́гiя о́ны, вели́къ бы́въ Моисе́й, изы́де къ бра́тiямъ свои́мъ, сыно́мъ Изра́илевымъ. Разумѣ́въ же болѣ́знь и́хъ, ви́дѣ человѣ́ка Еги́птянина бiю́ща нѣ́коего Евре́анина от бра́тiи его́ сыно́въ Изра́илевыхъ.

Обозрѣ́вся же сѣ́мо и ова́мо, ни кого́же ви́дѣ: и порази́въ Еги́птянина, скры́ его́ въ песцѣ́.

Изше́дъ же во вторы́й де́нь, ви́дѣ два́ му́жа Евре́анина бiю́щася и глаго́ла оби́дящему: чесо́ ра́ди ты́ бiе́ши и́скренняго?

О́нъ же рече́: кто́ тя поста́ви кня́зя и судiю́ надъ на́ми? еда́ уби́ти мя́ ты́ хо́щеши, и́мже о́бразомъ уби́лъ еси́ вчера́ Еги́птянина? Убоя́ся же Моисе́й и рече́: а́ще си́це явле́нъ бы́сть глаго́лъ се́й?

Услы́ша же фарао́нъ глаго́лъ се́й и иска́ше уби́ти Моисе́а. Оти́де же Моисе́й от лица́ фарао́нова и всели́ся въ земли́ Мадiа́мстѣй: прише́дъ же въ зе́млю Мадiа́мскую сѣ́де при кла́дязѣ.

Свяще́ннику же Мадiа́мскому бѣ́ша се́дмь дще́рей, пасу́щихъ о́вцы отца́ своего́ Иоѳо́ра: прише́дшя же че́рпаху, до́ндеже напо́лниша коры́та, напои́ти о́вцы отца́ своего́ Иоѳо́ра.

Прише́дше же па́стырiе изгна́ша я́. Воста́въ же Моисе́й изба́ви и́хъ, и налiя́ и́мъ и напои́ о́вцы и́хъ.

Прiидо́ша же къ Рагуи́лу отцу́ своему́. О́нъ же рече́ и́мъ: что́ я́ко ускори́сте прiити́ дне́сь?

О́ныя же реко́ша: человѣ́къ Еги́птянинъ изба́ви на́съ от па́стырей, и наче́рпа на́мъ и напои́ о́вцы на́шя.

О́нъ же рече́ дще́ремъ свои́мъ: и гдѣ́ есть? И вску́ю си́це оста́висте человѣ́ка? Призови́те у́бо его́, да я́стъ хлѣ́бъ.

Всели́ся же Моисе́й у человѣ́ка: и даде́ Сепфо́ру дще́рь свою́ Моисе́ю въ жену́.

Во чре́вѣ же заче́нши жена́ роди́ сы́на, и нарече́ Моисе́й и́мя ему́ Гирса́мъ, глаго́ля: я́ко пришле́цъ е́смь въ земли́ чужде́й. Еще́ же заче́нши роди́ сы́на втора́го, и нарече́ и́мя ему́ Елiезе́ръ, глаго́ля: Бо́гъ бо отца́ моего́ помо́щникъ мо́й и изба́ви мя́ изъ руки́ фарао́новы.

По дне́хъ же мно́гихъ тѣ́хъ, у́мре ца́рь Еги́петскiй, и возстена́ша сы́нове Изра́илевы от дѣ́лъ и возопи́ша, и взы́де во́пль и́хъ къ Бо́гу от дѣ́лъ.

И услы́ша Бо́гъ стена́нiе и́хъ: и помяну́ Бо́гъ завѣ́тъ Сво́й и́же ко Авраа́му и Исаа́ку и Иа́кову,

и призрѣ́ Бо́гъ на сы́ны Изра́илевы, и позна́нъ бы́сть и́ми.

Еврейский

וַיֵּלֶךְ אִישׁ מִבֵּית לֵוִי; וַיִּקַּח אֶת־בַּת־לֵוִי׃

וַתַּהַר הָאִשָּׁה וַתֵּלֶד בֵּן; וַתֵּרֶא אֹתוֹ כִּי־טוֹב הוּא, וַתִּצְפְּנֵהוּ שְׁלֹשָׁה יְרָחִים׃

וְלֹא־יָכְלָה עוֹד הַצְּפִינוֹ, וַתִּקַּח־לוֹ תֵּבַת גֹּמֶא, וַתַּחְמְרָה בַחֵמָר וּבַזָּפֶת; וַתָּשֶׂם בָּהּ אֶת־הַיֶּלֶד, וַתָּשֶׂם בַּסּוּף עַל־שְׂפַת הַיְאֹר׃

וַתֵּתַצַּב אֲחֹתוֹ מֵרָחֹק; לְדֵעָה מַה־יֵּעָשֶׂה לוֹ׃

וַתֵּרֶד בַּת־פַּרְעֹה לִרְחֹץ עַל־הַיְאֹר, וְנַעֲרֹתֶיהָ הֹלְכֹת עַל־יַד הַיְאֹר; וַתֵּרֶא אֶת־הַתֵּבָה בְּתוֹךְ הַסּוּף, וַתִּשְׁלַח אֶת־אֲמָתָהּ וַתִּקָּחֶהָ׃

וַתִּפְתַּח וַתִּרְאֵהוּ אֶת־הַיֶּלֶד, וְהִנֵּה־נַעַר בֹּכֶה; וַתַּחְמֹל עָלָיו, וַתֹּאמֶר מִיַּלְדֵי הָעִבְרִים זֶה׃

וַתֹּאמֶר אֲחֹתוֹ אֶל־בַּת־פַּרְעֹה, הַאֵלֵךְ, וְקָרָאתִי לָךְ אִשָּׁה מֵינֶקֶת, מִן הָעִבְרִיֹּת; וְתֵינִק לָךְ אֶת־הַיָּלֶד׃

וַתֹּאמֶר־לָהּ בַּת־פַּרְעֹה לֵכִי; וַתֵּלֶךְ הָעַלְמָה, וַתִּקְרָא אֶת־אֵם הַיָּלֶד׃

וַתֹּאמֶר לָהּ בַּת־פַּרְעֹה, הֵילִיכִי אֶת־הַיֶּלֶד הַזֶּה וְהֵינִקִהוּ לִי, וַאֲנִי אֶתֵּן אֶת־שְׂכָרֵךְ; וַתִּקַּח הָאִשָּׁה הַיֶּלֶד וַתְּנִיקֵהוּ׃

וַיִגְדַּל הַיֶּלֶד, וַתְּבִאֵהוּ לְבַת־פַּרְעֹה, וַיְהִי־לָהּ לְבֵן; וַתִּקְרָא שְׁמוֹ מֹשֶׁה, וַתֹּאמֶר כִּי מִן־הַמַּיִם מְשִׁיתִהוּ׃

וַיְהִי בַּיָּמִים הָהֵם, וַיִּגְדַּל מֹשֶׁה וַיֵּצֵא אֶל־אֶחָיו, וַיַּרְא בְּסִבְלֹתָם; וַיַּרְא אִישׁ מִצְרִי, מַכֶּה אִישׁ־עִבְרִי מֵאֶחָיו׃

וַיִּפֶן כֹּה וָכֹה, וַיַּרְא כִּי אֵין אִישׁ; וַיַּךְ אֶת־הַמִּצְרִי, וַיִּטְמְנֵהוּ בַּחוֹל׃

וַיֵּצֵא בַּיּוֹם הַשֵּׁנִי, וְהִנֵּה שְׁנֵי־אֲנָשִׁים עִבְרִים נִצִּים; וַיֹּאמֶר לָרָשָׁע, לָמָּה תַכֶּה רֵעֶךָ׃

וַיֹּאמֶר מִי שָׂמְךָ לְאִישׁ שַׂר וְשֹׁפֵט עָלֵינוּ, הַלְהָרְגֵנִי אַתָּה אֹמֵר, כַּאֲשֶׁר הָרַגְתָּ אֶת־הַמִּצְרִי; וַיִּירָא מֹשֶׁה וַיֹּאמַר, אָכֵן נוֹדַע הַדָּבָר׃

וַיִּשְׁמַע פַּרְעֹה אֶת־הַדָּבָר הַזֶּה, וַיְבַקֵּשׁ לַהֲרֹג אֶת־מֹשֶׁה; וַיִּבְרַח מֹשֶׁה מִפְּנֵי פַרְעֹה, וַיֵּשֶׁב בְּאֶרֶץ־מִדְיָן וַיֵּשֶׁב עַל־הַבְּאֵר׃

וּלְכֹהֵן מִדְיָן שֶׁבַע בָּנוֹת; וַתָּבֹאנָה וַתִּדְלֶנָה, וַתְּמַלֶּאנָה אֶת־הָרְהָטִים, לְהַשְׁקוֹת צֹאן אֲבִיהֶן׃

וַיָּבֹאוּ הָרֹעִים וַיְגָרְשׁוּם; וַיָּקָם מֹשֶׁה וַיּוֹשִׁעָן, וַיַּשְׁקְ אֶת־צֹאנָם׃

וַתָּבֹאנָה אֶל־רְעוּאֵל אֲבִיהֶן; וַיֹּאמֶר מַדּוּעַ מִהַרְתֶּן בֹּא הַיּוֹם׃

וַתֹּאמַרְןָ אִישׁ מִצְרִי, הִצִּילָנוּ מִיַּד הָרֹעִים; וְגַם־דָּלֹה דָלָה לָנוּ, וַיַּשְׁקְ אֶת־הַצֹּאן׃

וַיֹּאמֶר אֶל־בְּנֹתָיו וְאַיּוֹ; לָמָּה זֶּה עֲזַבְתֶּן אֶת־הָאִישׁ, קִרְאֶן לוֹ וְיֹאכַל לָחֶם׃

וַיּוֹאֶל מֹשֶׁה לָשֶׁבֶת אֶת־הָאִישׁ; וַיִּתֵּן אֶת־צִפֹּרָה בִתּוֹ לְמֹשֶׁה׃

וַתֵּלֶד בֵּן, וַיִּקְרָא אֶת־שְׁמוֹ גֵּרְשֹׁם; כִּי אָמַר, גֵּר הָיִיתִי, בְּאֶרֶץ נָכְרִיָּה׃ פ

וַיְהִי בַיָּמִים הָרַבִּים הָהֵם, וַיָּמָת מֶלֶךְ מִצְרַיִם, וַיֵּאָנְחוּ בְנֵי־יִשְׂרָאֵל מִן־הָעֲבֹדָה וַיִּזְעָקוּ; וַתַּעַל שַׁוְעָתָם אֶל־הָאֱלֹהִים מִן־הָעֲבֹדָה׃

וַיִּשְׁמַע אֱלֹהִים אֶת־נַאֲקָתָם; וַיִּזְכֹּר אֱלֹהִים אֶת־בְּרִיתוֹ, אֶת־אַבְרָהָם אֶת־יִצְחָק וְאֶת־יַעֲקֹב׃

וַיַּרְא אֱלֹהִים אֶת־בְּנֵי יִשְׂרָאֵל; וַיֵּדַע אֱלֹהִים׃ ס

Украинский (Огієнко)

І пішов один муж з дому Левія, і взяв собі за жінку дочку Левієву.

І завагітніла та жінка, та й сина вродила.
І побачили його, що він гарний, та й ховала його три місяці.

Та не могла його більше ховати.
І взяла йому папірусову скриньку, і виасфальтувала її асфальтом та смолою, і положила до неї дитину, та й поклала в очереті на березі Річки.

А сестра його стояла здалека, щоб довідатися, що йому станеться.

І зійшла фараонова дочка купатися на Річку, а служниці її ходили понад Річкою.
І побачила вона ту скриньку серед очерету, і послала невільницю свою, щоб узяла її.

І відчинила, та й побачила дитину, ось хлопчик плаче.
І вона змилосердилася над ним, та й сказала: Це з єврейських дітей!

І сказала сестра його до фараонової дочки: Чи не піти й не покликати тобі жінку-мамку з єврейок, і вона годуватиме тобі дитину?

І сказала їй дочка фараонова: Іди.
І пішла та дівчина, і покликала матір дитини.

А дочка фараонова сказала до неї: На тобі цю дитину, та й годуй її для мене.
А я дам тобі заплату.
І взяла та жінка дитину, і годувала її.

І підросло те дитя, і вона привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина.
І вона назвала йому ймення Мойсей, і сказала: бо з води я витягла його.

І сталося за тих днів, і підріс Мойсей.
І вийшов він до братів своїх, та й приглядався до їхніх терпінь.
І побачив він єгиптянина, що бив єврея з братів його.

І озирнувся він туди та сюди, і побачив, що нікого нема, та й убив єгиптянина, і заховав його в пісок.

І вийшов він другого дня, аж ось сваряться двоє євреїв.
І сказав він несправедливому: Нащо ти б́єш свого ближнього?

А той відказав: Хто тебе настановив за начальника та за суддю над нами?
Чи ти думаєш убити мене, як ти вбив був єгиптянина?
І злякався Мойсей та й сказав собі: Справді, та справа стала відома!

І почув фараон про цю справу, та й шукав, щоб убити Мойсея.
І втік Мойсей від фараонового лиця, і оселився в країні Мідіян.

А в мідіянського жерця було сім дочок.
І прийшли вони, і витягали воду, і наповнили корита, щоб напоїти отару свого батька.

І прийшли пастухи й відігнали їх.
І встав Мойсей, та й оборонив їх, і напоїв їхню отару.

І прибули вони до Реуїла, свого батька, а той поспитав: Чого ви сьогодні так скоро прийшли?.

А ті відказали: Якийсь єгиптянин оборонив нас від руки пастухів, а також навіть натягав нам води й напоїв отару.

І сказав він до своїх дочок: А де він?
Чому ви покинули того чоловіка?
Покличте його, і нехай він з́їсть хліба.

І погодився Мойсей сидіти з тим чоловіком, а той видав за Мойсея дочку свою Ціппору.

І породила вона сина, а він назвав ім́я йому: Ґершом, бо сказав: Я став приходьком у чужому краї.

І сталося по довгих днях, і вмер цар Єгипту.
А Ізраїлеві сини стогнали від тієї роботи та кричали.
І їхній зойк через ту роботу донісся до Бога.

І почув Бог їхній стогін.
І згадав Бог Свого заповіта з Авраамом, Ісаком та Яковом.

І Бог бачив синів Ізраїлевих, і Бог зглянувся над ними.

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

وَذَهَبَ رَجُلٌ مِنْ بَيْتِ لاَوِي وَأَخَذَ بِنْتَ لاَوِي،

فَحَبِلَتِ الْمَرْأَةُ وَوَلَدَتِ ابْنًا. وَلَمَّا رَأَتْهُ أَنَّهُ حَسَنٌ، خَبَّأَتْهُ ثَلاَثَةَ أَشْهُرٍ.

وَلَمَّا لَمْ يُمْكِنْهَا أَنْ تُخَبِّئَهُ بَعْدُ، أَخَذَتْ لَهُ سَفَطًا مِنَ الْبَرْدِيِّ وَطَلَتْهُ بِالْحُمَرِ وَالزِّفْتِ، وَوَضَعَتِ الْوَلَدَ فِيهِ، وَوَضَعَتْهُ بَيْنَ الْحَلْفَاءِ عَلَى حَافَةِ النَّهْرِ.

وَوَقَفَتْ أُخْتُهُ مِنْ بَعِيدٍ لِتَعْرِفَ مَاذَا يُفْعَلُ بِهِ.

فَنَزَلَتِ ابْنَةُ فِرْعَوْنَ إِلَى النَّهْرِ لِتَغْتَسِلَ، وَكَانَتْ جَوَارِيهَا مَاشِيَاتٍ عَلَى جَانِبِ النَّهْرِ. فَرَأَتِ السَّفَطَ بَيْنَ الْحَلْفَاءِ، فَأَرْسَلَتْ أَمَتَهَا وَأَخَذَتْهُ.

وَلَمَّا فَتَحَتْهُ رَأَتِ الْوَلَدَ، وَإِذَا هُوَ صَبِيٌّ يَبْكِي. فَرَقَّتْ لَهُ وَقَالَتْ: «هذَا مِنْ أَوْلاَدِ الْعِبْرَانِيِّينَ».

فَقَالَتْ أُخْتُهُ لابْنَةِ فِرْعَوْنَ: «هَلْ أَذْهَبُ وَأَدْعُو لَكِ امْرَأَةً مُرْضِعَةً مِنَ الْعِبْرَانِيَّاتِ لِتُرْضِعَ لَكِ الْوَلَدَ؟»

فَقَالَتْ لَهَا ابْنَةُ فِرْعَوْنَ: «اذْهَبِي». فَذَهَبَتِ الْفَتَاةُ وَدَعَتْ أُمَّ الْوَلَدِ.

فَقَالَتْ لَهَا ابْنَةُ فِرْعَوْنَ: «اذْهَبِي بِهذَا الْوَلَدِ وَأَرْضِعِيهِ لِي وَأَنَا أُعْطِي أُجْرَتَكِ». فَأَخَذَتِ الْمَرْأَةُ الْوَلَدَ وَأَرْضَعَتْهُ.

وَلَمَّا كَبِرَ الْوَلَدُ جَاءَتْ بِهِ إِلَى ابْنَةِ فِرْعَوْنَ فَصَارَ لَهَا ابْنًا، وَدَعَتِ اسْمَهُ «مُوسَى» وَقَالَتْ: «إِنِّي انْتَشَلْتُهُ مِنَ الْمَاءِ».

وَحَدَثَ فِي تِلْكَ الأَيَّامِ لَمَّا كَبِرَ مُوسَى أَنَّهُ خَرَجَ إِلَى إِخْوَتِهِ لِيَنْظُرَ فِي أَثْقَالِهِمْ، فَرَأَى رَجُلاً مِصْرِيًّا يَضْرِبُ رَجُلاً عِبْرَانِيًّا مِنْ إِخْوَتِهِ،

فَالْتَفَتَ إِلَى هُنَا وَهُنَاكَ وَرَأَى أَنْ لَيْسَ أَحَدٌ، فَقَتَلَ الْمِصْرِيَّ وَطَمَرَهُ فِي الرَّمْلِ.

ثُمَّ خَرَجَ فِي الْيَوْمِ الثَّانِي وَإِذَا رَجُلاَنِ عِبْرَانِيَّانِ يَتَخَاصَمَانِ، فَقَالَ لِلْمُذْنِبِ: «لِمَاذَا تَضْرِبُ صَاحِبَكَ؟»

فَقَالَ: «مَنْ جَعَلَكَ رَئِيسًا وَقَاضِيًا عَلَيْنَا؟ أَمُفْتَكِرٌ أَنْتَ بِقَتْلِي كَمَا قَتَلْتَ الْمِصْرِيَّ؟». فَخَافَ مُوسَى وَقَالَ: «حَقًّا قَدْ عُرِفَ الأَمْرُ».

فَسَمِعَ فِرْعَوْنُ هذَا الأَمْرَ، فَطَلَبَ أَنْ يَقْتُلَ مُوسَى. فَهَرَبَ مُوسَى مِنْ وَجْهِ فِرْعَوْنَ وَسَكَنَ فِي أَرْضِ مِدْيَانَ، وَجَلَسَ عِنْدَ الْبِئْرِ.

وَكَانَ لِكَاهِنِ مِدْيَانَ سَبْعُ بَنَاتٍ، فَأَتَيْنَ وَاسْتَقَيْنَ وَمَلأْنَ الأَجْرَانَ لِيَسْقِينَ غَنَمَ أَبِيهِنَّ.

فَأَتَى الرُّعَاةُ وَطَرَدُوهُنَّ. فَنَهَضَ مُوسَى وَأَنْجَدَهُنَّ وَسَقَى غَنَمَهُنَّ.

فَلَمَّا أَتَيْنَ إِلَى رَعُوئِيلَ أَبِيهِنَّ قَالَ: «مَا بَالُكُنَّ أَسْرَعْتُنَّ فِي الْمَجِيءِ الْيَوْمَ؟»

فَقُلْنَ: «رَجُلٌ مِصْرِيٌّ أَنْقَذَنَا مِنْ أَيْدِي الرُّعَاةِ، وَإِنَّهُ اسْتَقَى لَنَا أَيْضًا وَسَقَى الْغَنَمَ».

فَقَالَ لِبَنَاتِهِ: «وَأَيْنَ هُوَ؟ لِمَاذَا تَرَكْتُنَّ الرَّجُلَ؟ ادْعُونَهُ لِيَأْكُلَ طَعَامًا».

فَارْتَضَى مُوسَى أَنْ يَسْكُنَ مَعَ الرَّجُلِ، فَأَعْطَى مُوسَى صَفُّورَةَ ابْنَتَهُ.

فَوَلَدَتِ ابْنًا فَدَعَا اسْمَهُ «جَرْشُومَ»، لأَنَّهُ قَالَ: «كُنْتُ نَزِيلاً فِي أَرْضٍ غَرِيبَةٍ».

وَحَدَثَ فِي تِلْكَ الأَيَّامِ الْكَثِيرَةِ أَنَّ مَلِكَ مِصْرَ مَاتَ. وَتَنَهَّدَ بَنُو إِسْرَائِيلَ مِنَ الْعُبُودِيَّةِ وَصَرَخُوا، فَصَعِدَ صُرَاخُهُمْ إِلَى اللهِ مِنْ أَجْلِ الْعُبُودِيَّةِ.

فَسَمِعَ اللهُ أَنِينَهُمْ، فَتَذَكَّرَ اللهُ مِيثَاقَهُ مَعَ إِبْرَاهِيمَ وَإِسْحَاقَ وَيَعْقُوبَ.

وَنَظَرَ اللهُ بَنِي إِسْرَائِيلَ وَعَلِمَ اللهُ.