Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
3:1
3:3
3:8
3:9
3:11
3:12
3:13
3:14
см.:Откр.1:4:8;
3:16
3:17
3:19
Моисе́й же бя́ше пасы́й о́вцы Иоѳо́ра те́стя своего́, свяще́нника Мадiа́мска: и гна́ше о́вцы въ пусты́ню, и прiи́де въ го́ру Бо́жiю Хори́въ.
Яви́ся же ему́ А́нгелъ Госпо́день въ пла́мени о́гненнѣ изъ купины́: и ви́дитъ, я́ко купина́ гори́тъ огне́мъ, купина́ же не сгара́ше.
Рече́ же Моисе́й: мимоше́дъ уви́жду видѣ́нiе вели́кое сiе́, я́ко не сгара́етъ купина́.
Егда́ же ви́дѣ Госпо́дь, я́ко приступа́етъ ви́дѣти, воззва́ его́ Госпо́дь изъ купины́, глаго́ля: Моисе́е, Моисе́е. О́нъ же рече́: что́ есть, Го́споди?
О́нъ же рече́: не приближа́йся сѣ́мо: изу́й сапоги́ от но́гъ твои́хъ: мѣ́сто бо, на не́мже ты́ стои́ши, земля́ свя́та́ е́сть.
И рече́ ему́: А́зъ е́смь Бо́гъ отца́ твоего́, Бо́гъ Авраа́мовъ и Бо́гъ Исаа́ковъ и Бо́гъ Иа́ковль. Отврати́ же Моисе́й лице́ свое́: благоговѣ́яше бо воззрѣ́ти предъ Бо́га.
Рече́ же Госпо́дь къ Моисе́ю: ви́дя ви́дѣхъ озлобле́нiе люде́й Мои́хъ, и́же во Еги́птѣ, и во́пль и́хъ услы́шахъ от дѣ́лъ приста́вниковъ: увѣ́дѣхъ бо болѣ́знь и́хъ,
и снидо́хъ изъя́ти и́хъ от руку́ Еги́петску, и извести́ я́ изъ земли́ тоя́, и ввести́ и́хъ въ зе́млю бла́гу и мно́гу, въ зе́млю кипя́щую млеко́мъ и ме́домъ, въ мѣ́сто Ханане́йско и Хетте́йско, и Аморре́йско и Ферезе́йско, и Гергесе́йско и Еве́йско и Иевусе́йско:
и се́, ны́нѣ во́пль сыно́въ Изра́илевыхъ прiи́де ко Мнѣ́, и А́зъ ви́дѣхъ тугу́, е́юже Еги́птяне стужа́ютъ и́мъ:
и ны́нѣ гряди́, да послю́ тя къ фарао́ну царю́ Еги́петскому, и изведе́ши лю́ди Моя́, сы́ны Изра́илевы изъ земли́ Еги́петскiя.
И рече́ Моисе́й къ Бо́гу: кто́ есмь а́зъ, я́ко да пойду́ къ фарао́ну царю́ Еги́петскому, и я́ко да изведу́ сы́ны Изра́илевы от земли́ Еги́петскiя?
Рече́ же Бо́гъ къ Моисе́ю, глаго́ля: я́ко бу́ду съ тобо́ю: и сiе́ тебѣ́ зна́менiе, я́ко А́зъ тя́ посыла́ю: внегда́ извести́ тебѣ́ лю́ди Моя́ изъ Еги́пта, и помо́литеся Бо́гу въ горѣ́ се́й.
И рече́ Моисе́й къ Бо́гу: се́, а́зъ пойду́ къ сыно́мъ Изра́илевымъ и реку́ къ ни́мъ: Бо́гъ оте́цъ на́шихъ посла́ мя къ ва́мъ: и а́ще вопро́сятъ мя́, что́ и́мя Ему́, что́ реку́ къ ни́мъ?
И рече́ Бо́гъ къ Моисе́ю, глаго́ля: А́зъ е́смь Сы́й. И рече́: та́ко рече́ши сыно́мъ Изра́илевымъ: Сы́й посла́ мя къ ва́мъ.
И рече́ Бо́гъ па́ки къ Моисе́ю: та́ко рече́ши сыно́мъ Изра́илевымъ: Госпо́дь Бо́гъ оте́цъ на́шихъ, Бо́гъ Авраа́мовъ и Бо́гъ Исаа́ковъ и Бо́гъ Иа́ковль, посла́ мя къ ва́мъ: сiе́ Мое́ е́сть и́мя вѣ́чное и па́мять родо́въ родо́мъ:
прише́дъ у́бо собери́ ста́рцы сыно́въ Изра́илевыхъ и рцы́ къ ни́мъ: Госпо́дь Бо́гъ оте́цъ на́шихъ яви́ся мнѣ́, Бо́гъ Авраа́мовъ и Бо́гъ Исаа́ковъ и Бо́гъ Иа́ковль, глаго́ля: присѣще́нiемъ присѣти́хъ ва́съ, и ели́ка случи́шася ва́мъ во Еги́птѣ:
и рече́: изведу́ ва́съ от озлобле́нiя Еги́петскаго въ зе́млю Ханане́йску и Хетте́йску, и Аморре́йску и Ферезе́йску, и Гергесе́йску и Еве́йску и Иевусе́йску, въ зе́млю кипя́щую млеко́мъ и ме́домъ:
и послу́шаютъ гла́са твоего́, и вни́деши ты́ и старѣ́йшины Изра́илевы къ фарао́ну царю́ Еги́петскому, и рече́ши къ нему́: Госпо́дь Бо́гъ Евре́йскiй воззва́ на́съ: да по́йдемъ у́бо путе́мъ тре́хъ дні́й въ пусты́ню, да пожре́мъ Го́споду Бо́гу на́шему:
А́зъ же вѣ́мъ, я́ко не отпу́ститъ ва́съ фарао́нъ ца́рь Еги́петскiй пойти́, а́ще не руко́ю крѣ́пкою:
и просте́ръ ру́ку Мою́, поражу́ Еги́птяны всѣ́ми чудесы́ Мои́ми, я́же сотворю́ въ ни́хъ: и по си́хъ отпу́ститъ вы́,
и да́мъ благода́ть лю́демъ си́мъ предъ Еги́птяны: егда́ же по́йдете, не отъи́дете тщы́:
но да испро́ситъ жена́ от сосѣ́ды и подру́ги своея́ сосу́ды сре́бряны и зла́ты, и ри́зы: и украси́те сы́ны ва́шя и дще́ри ва́шя, и обери́те Еги́птянъ.
καὶ Μωυσῆς ἦν ποιμαίνων τὰ πρόβατα Ιοθορ τοῦ γαμβροῦ αὐτοῦ τοῦ ἱερέως Μαδιαμ καὶ ἤγαγεν τὰ πρόβατα ὑπὸ τὴν ἔρημον καὶ ἦλθεν εἰς τὸ ὄρος Χωρηβ
ὤφθη δὲ αὐτῷ ἄγγελος κυρίου ἐν φλογὶ πυρὸς ἐκ τοῦ βάτου καὶ ὁρᾷ ὅτι ὁ βάτος καίεται πυρί ὁ δὲ βάτος οὐ κατεκαίετο
εἶπεν δὲ Μωυσῆς παρελθὼν ὄψομαι τὸ ὅραμα τὸ μέγα τοῦτο τί ὅτι οὐ κατακαίεται ὁ βάτος
ὡς δὲ εἶδεν κύριος ὅτι προσάγει ἰδεῖν ἐκάλεσεν αὐτὸν κύριος ἐκ τοῦ βάτου λέγων Μωυσῆ Μωυσῆ ὁ δὲ εἶπεν τί ἐστιν
καὶ εἶπεν μὴ ἐγγίσῃς ὧδε λῦσαι τὸ ὑπόδημα ἐκ τῶν ποδῶν σου ὁ γὰρ τόπος ἐν ᾧ σὺ ἕστηκας γῆ ἁγία ἐστίν
καὶ εἶπεν αὐτῷ ἐγώ εἰμι ὁ θεὸς τοῦ πατρός σου θεὸς Αβρααμ καὶ θεὸς Ισαακ καὶ θεὸς Ιακωβ ἀπέστρεψεν δὲ Μωυσῆς τὸ πρόσωπον αὐτοῦ εὐλαβεῖτο γὰρ κατεμβλέψαι ἐνώπιον τοῦ θεοῦ
εἶπεν δὲ κύριος πρὸς Μωυσῆν ἰδὼν εἶδον τὴν κάκωσιν τοῦ λαοῦ μου τοῦ ἐν Αἰγύπτῳ καὶ τῆς κραυγῆς αὐτῶν ἀκήκοα ἀπὸ τῶν ἐργοδιωκτῶν οἶδα γὰρ τὴν ὀδύνην αὐτῶν
καὶ κατέβην ἐξελέσθαι αὐτοὺς ἐκ χειρὸς Αἰγυπτίων καὶ ἐξαγαγεῖν αὐτοὺς ἐκ τῆς γῆς ἐκείνης καὶ εἰσαγαγεῖν αὐτοὺς εἰς γῆν ἀγαθὴν καὶ πολλήν εἰς γῆν ῥέουσαν γάλα καὶ μέλι εἰς τὸν τόπον τῶν Χαναναίων καὶ Χετταίων καὶ Αμορραίων καὶ Φερεζαίων καὶ Γεργεσαίων καὶ Ευαίων καὶ Ιεβουσαίων
καὶ νῦν ἰδοὺ κραυγὴ τῶν υἱῶν Ισραηλ ἥκει πρός με κἀγὼ ἑώρακα τὸν θλιμμόν ὃν οἱ Αἰγύπτιοι θλίβουσιν αὐτούς
καὶ νῦν δεῦρο ἀποστείλω σε πρὸς Φαραω βασιλέα Αἰγύπτου καὶ ἐξάξεις τὸν λαόν μου τοὺς υἱοὺς Ισραηλ ἐκ γῆς Αἰγύπτου
καὶ εἶπεν Μωυσῆς πρὸς τὸν θεόν τίς εἰμι ὅτι πορεύσομαι πρὸς Φαραω βασιλέα Αἰγύπτου καὶ ὅτι ἐξάξω τοὺς υἱοὺς Ισραηλ ἐκ γῆς Αἰγύπτου
εἶπεν δὲ ὁ θεὸς Μωυσεῖ λέγων ὅτι ἔσομαι μετὰ σοῦ καὶ τοῦτό σοι τὸ σημεῖον ὅτι ἐγώ σε ἐξαποστέλλω ἐν τῷ ἐξαγαγεῖν σε τὸν λαόν μου ἐξ Αἰγύπτου καὶ λατρεύσετε τῷ θεῷ ἐν τῷ ὄρει τούτῳ
καὶ εἶπεν Μωυσῆς πρὸς τὸν θεόν ἰδοὺ ἐγὼ ἐλεύσομαι πρὸς τοὺς υἱοὺς Ισραηλ καὶ ἐρῶ πρὸς αὐτούς ὁ θεὸς τῶν πατέρων ὑμῶν ἀπέσταλκέν με πρὸς ὑμᾶς ἐρωτήσουσίν με τί ὄνομα αὐτῷ τί ἐρῶ πρὸς αὐτούς
καὶ εἶπεν ὁ θεὸς πρὸς Μωυσῆν ἐγώ εἰμι ὁ ὤν καὶ εἶπεν οὕτως ἐρεῖς τοῖς υἱοῖς Ισραηλ ὁ ὢν ἀπέσταλκέν με πρὸς ὑμᾶς
καὶ εἶπεν ὁ θεὸς πάλιν πρὸς Μωυσῆν οὕτως ἐρεῖς τοῖς υἱοῖς Ισραηλ κύριος ὁ θεὸς τῶν πατέρων ὑμῶν θεὸς Αβρααμ καὶ θεὸς Ισαακ καὶ θεὸς Ιακωβ ἀπέσταλκέν με πρὸς ὑμᾶς τοῦτό μού ἐστιν ὄνομα αἰώνιον καὶ μνημόσυνον γενεῶν γενεαῖς
ἐλθὼν οὖν συνάγαγε τὴν γερουσίαν τῶν υἱῶν Ισραηλ καὶ ἐρεῖς πρὸς αὐτούς κύριος ὁ θεὸς τῶν πατέρων ὑμῶν ὦπταί μοι θεὸς Αβρααμ καὶ θεὸς Ισαακ καὶ θεὸς Ιακωβ λέγων ἐπισκοπῇ ἐπέσκεμμαι ὑμᾶς καὶ ὅσα συμβέβηκεν ὑμῖν ἐν Αἰγύπτῳ
καὶ εἶπον ἀναβιβάσω ὑμᾶς ἐκ τῆς κακώσεως τῶν Αἰγυπτίων εἰς τὴν γῆν τῶν Χαναναίων καὶ Χετταίων καὶ Αμορραίων καὶ Φερεζαίων καὶ Γεργεσαίων καὶ Ευαίων καὶ Ιεβουσαίων εἰς γῆν ῥέουσαν γάλα καὶ μέλι
καὶ εἰσακούσονταί σου τῆς φωνῆς καὶ εἰσελεύσῃ σὺ καὶ ἡ γερουσία Ισραηλ πρὸς Φαραω βασιλέα Αἰγύπτου καὶ ἐρεῖς πρὸς αὐτόν ὁ θεὸς τῶν Εβραίων προσκέκληται ἡμᾶς πορευσώμεθα οὖν ὁδὸν τριῶν ἡμερῶν εἰς τὴν ἔρημον ἵνα θύσωμεν τῷ θεῷ ἡμῶν
ἐγὼ δὲ οἶδα ὅτι οὐ προήσεται ὑμᾶς Φαραω βασιλεὺς Αἰγύπτου πορευθῆναι ἐὰν μὴ μετὰ χειρὸς κραταιᾶς
καὶ ἐκτείνας τὴν χεῖρα πατάξω τοὺς Αἰγυπτίους ἐν πᾶσι τοῖς θαυμασίοις μου οἷς ποιήσω ἐν αὐτοῖς καὶ μετὰ ταῦτα ἐξαποστελεῖ ὑμᾶς
καὶ δώσω χάριν τῷ λαῷ τούτῳ ἐναντίον τῶν Αἰγυπτίων ὅταν δὲ ἀποτρέχητε οὐκ ἀπελεύσεσθε κενοί
αἰτήσει γυνὴ παρὰ γείτονος καὶ συσκήνου αὐτῆς σκεύη ἀργυρᾶ καὶ χρυσᾶ καὶ ἱματισμόν καὶ ἐπιθήσετε ἐπὶ τοὺς υἱοὺς ὑμῶν καὶ ἐπὶ τὰς θυγατέρας ὑμῶν καὶ σκυλεύσετε τοὺς Αἰγυπτίους
Таджикский
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
Ва Мусо рамаи падарарӯси худ Йитрӯ, коҳини Мидёнро мечаронид, ва рамаро ба он тарафи биёбон бурд, ва ба Ҳӯриб, ки кӯҳи Худо бошад, омад.
Ва фариштаи Парвардигор дар алангаи оташ аз миёни хорбуттае ба вай зоҳир шуд; вай дид, ки инак хорбутта дар оташ фурӯзон аст, валекин хорбутта намесӯзад.
Ва Мусо гуфт: «Наздик омада, ин манзараи аҷоибро бубинам, ки чаро хорбутта намесӯзад».
Ва Парвардигор дид, ки вай барои дидан наздик меояд, ва Худо аз миёни хорбутта сӯи вай хонда, гуфт: «Мусо, Мусо!» Вай гуфт: «Лаббай!»
Ва Ӯ гуфт: «Ба ин ҷо наздик наой; кафшҳоятро аз пойҳоят бикаш, зеро маконе ки ту дар он истодаӣ, замини пок аст».
Ва гуфт: «Ман Худои падарат ҳастам, Худои Иброҳим, Худои Исҳоқ ва Худои Яъқуб». Ва Мусо рӯи худро пушонид, зеро ки аз нигоҳ кардан ба Худо тарсид.
Ва Парвардигор гуфт: «Хории қавми Худро дар Миср дидам, ва фиғони онҳоро аз дасти зулмкунандагонашон шунидам, ба тавре ки дарду озори онҳоро медонам.
Ва фуруд омадам, то ки онҳоро аз дасти мисриён раҳо кунам, ва онҳоро аз он замин ба замини некӯ ва кушод барорам, ба замине ки шир ва асал дар он ҷорист, яъне ба макони канъониён, ва ҳиттиён, ва амӯриён, ва фариззиён, ва ҳиввиён, ва ябусиён.
Ва алҳол, инак доду фарёди банӣ Исроил сӯи Ман расидааст; ва низ зулмеро, ки мисриён ба онҳо мекунанд, дидаам.
Ва алҳол биё, ки туро назди фиръавн бифиристам, то ки қавми Ман – банӣ Исроилро аз Миср берун оварӣ».
Ва Мусо ба Худо гуфт: «Ман кистам, ки назди фиръавн равам ва банӣ Исроилро аз Миср берун оварам?»
Ва Ӯ гуфт: «Ман бо ту хоҳам буд, ва ин аст аломати он ки Ман туро фиристодаам: вақте ки қавмро аз Миср берун оварӣ, Худоро бар ин кӯҳ ибодат хоҳед кард».
Ва Мусо ба Худо гуфт: «Инак, ман назди банӣ Исроил омада, ба онҳо мегӯям: ́Худои падаронатон маро назди шумо фиристодааст́. Ва онҳо ба ман хоҳанд гуфт: ́Номи Ӯ чист?́ Ба онҳо чӣ гӯям?»
Ва Худо ба Мусо гуфт: «Ман Воҷибулвуҷуд ҳастам». Ва гуфт: «Ба банӣ Исроил чунин бигӯ: ́Воҷибулвуҷуд маро назди шумо фиристод́».
Ва Худо боз ба Мусо гуфт: «Ба банӣ Исроил чунин бигӯ: ́Парвардигор Худои падаронатон, Худои Иброҳим, Худои Исҳоқ ва Худои Яъқуб, маро назди шумо фиристод́. Ин аст номи Ман то абад, ва ин аст зикри Ман аз насл ба насл.
Бирав, ва пирони Исроилро ҷамъ карда, ба онҳо бигӯ: ́Парвардигор Худои падаронатон, Худои Иброҳим, Исҳоқ ва Яъқуб, ба ман зоҳир шуда, гуфт: Ман шуморо бозҷӯӣ намудаам, ва он чиро, ки дар ҳаққи шумо дар Миср ба амал оварда мешавад, дидаам.
Ва гуфтаам: шуморо аз азобу уқубати Миср ба замини канъониён, ва ҳиттиён, ва амӯриён, ва фариззиён, ва ҳиввиён, ва ябусиён хоҳам баровард, ба замине ки шир ва асал дар он ҷорист́.
Ва ба овози ту гӯш хоҳанд дод; ва ту ва пирони Исроил назди подшоҳи Миср рафта, ба вай хоҳед гуфт: ́Парвардигор Худои ибриён ба мо зоҳир шудааст; ва алҳол мо серӯза роҳ ба биёбон хоҳем рафт, то ки барои Парвардигор Худои худ қурбонӣ кунем́.
Ва Ман медонам, ки подшоҳи Миср ба рафтани шумо иҷозат нахохад дод, магар ин ки дасти қавӣ ӯро маҷбур кунад.
Ва дасти Худро ёзонида, Мисрро бо тамоми мӯъҷизоти Худ, ки андаруни он ба амал меоварам, зарба хоҳам зад; ва баъд аз он вай шуморо равона хоҳад кард.
Ва ин қавмро дар назари мисриён мӯътабар обрӯманд хоҳам гардонид; ва ҳангоме ки биравед, дастхолӣ нахоҳед рафт,
балки ҳар зан аз ҳамсояи худ ва аз сокинаи хонаи худ чизҳои нуқра ва чизҳои тилло ва либос хоҳад пурсид; ва ба писарон ва духтарони худ хоҳед пӯшонид, ва мисриёнро тороҷ хоҳед кард».