Скрыть
30:1
30:2
30:4
30:5
30:8
30:11
30:14
30:16
30:17
30:19
30:20
30:21
30:22
30:24
30:25
30:26
30:27
30:28
30:29
30:31
30:32
30:33
30:34
30:36
30:37
30:38
Церковнославянский (рус)
И да сотвори́ши олта́рь кади́лный от­ дре́въ негнiю́щихъ:
и сотвори́ши и́ ла́ктя въ долготу́ и ла́ктя въ широту́, четверо­уго́ленъ да бу́детъ, и двою́ ла́ктiй въ высоту́: от­ него́ да бу́дутъ ро́ги его́.
И позлати́ши зла́томъ чи́стымъ огни́ще его́, и стѣ́ны его́ о́коло, и ро́ги его́: и да сотвори́ши ему́ виты́й вѣне́цъ зла́тъ о́коло.
И два́ колца́ зла́та чи́ста да сотвори́ши подъ виты́мъ вѣнце́мъ его́ на обою́ у́глу, да сотвори́ши на обо­и́хъ страна́хъ: и бу́дутъ ко́лца носи́ламъ, я́коже подъима́ти о́ный и́ми.
И да сотвори́ши носи́ла от­ древе́съ негнiю́щихъ, и позлати́ши я́ зла́томъ:
и да положи́ши его́ пря́мо завѣ́сы, су́щiя у киво́та свидѣ́нiя, въ ни́хже позна́нъ бу́ду тебѣ́ от­ту́ду.
И да кади́тъ надъ ни́мъ Ааро́нъ ѳимiа́момъ сложе́нымъ благово́н­нымъ ра́но ра́но: егда́ устроя́етъ свѣти́ла, да кади́тъ надъ ни́мъ:
и егда́ вжига́етъ Ааро́нъ свѣти́ла съ ве́чера, да кади́тъ надъ ни́мъ: ѳимiа́мъ всегда́шнiй при́сно предъ Го́сподемъ въ ро́ды и́хъ:
и да не при­­несе́ши надъ него́ ѳимiа́ма ина́го: при­­ноше́нiя, же́ртвы и воз­лiя́нiя да не пролiе́ши на него́.
И да очи́ститъ надъ ни́мъ Ааро́нъ у рого́въ его́ еди́ною въ лѣ́то: от­ кро́ве очище́нiя грѣхо́въ умилостивле́нiя еди́ною въ лѣ́то да очи́ститъ его́ въ ро́ды и́хъ: свято́е святы́хъ е́сть Го́споду.
И рече́ Госпо́дь къ Моисе́ю, глаго́ля:
а́ще во́змеши исчисле́нiе сыно́въ Изра́илевыхъ въ пресмотре́нiи и́хъ, и дадя́тъ кі́йждо искупле́нiе за ду́шу свою́ Го́споду, и не бу́детъ въ ни́хъ паде́нiя въ пресмотре́нiи и́хъ.
И сiе́ е́сть, е́же дадя́тъ, ели́цы а́ще при­­сту́пятъ въ пресмотре́нiе, полдидра́хмы, е́же е́сть по дидра́хмѣ святѣ́й: два́десять ца́тъ дидра́хма: по́лъ же дидра́хмы, да́нь Го́споду.
Вся́къ входя́й въ пресмотре́нiе от­ два́десяти лѣ́тъ и вы́шше, да даду́тъ да́нь Го́споду:
бога́тый да не при­­ложи́тъ, и ни́щiй да не ума́литъ от­ полудидра́хмы, егда́ даю́тъ да́нь Го́споду [от­ сыно́въ Изра́илевыхъ], е́же умоля́ти о душа́хъ ва́шихъ.
И да во́змеши сребро́ да́ни от­ сыно́въ Изра́илевыхъ, и да́си е́ на содѣ́ланiе ски́нiи свидѣ́нiя: и да бу́детъ сыно́мъ Изра́илевымъ па́мять предъ Го́сподемъ, е́же умоля́ти о душа́хъ ва́шихъ.
И рече́ Госпо́дь Моисе́ю, глаго́ля:
сотвори́ умыва́лницу мѣ́дяну и стоя́ло е́й мѣ́дяно, е́же умыва́тися, и да поста́виши ю́ между́ ски́нiею свидѣ́нiя и между́ олтаре́мъ, и да влiе́ши въ ню́ во́ду:
и да умыва́етъ Ааро́нъ и сы́нове его́ изъ нея́ ру́ки своя́ и но́ги водо́ю:
егда́ вхо́дятъ въ ски́нiю свидѣ́нiя, да омы́ют­ся водо́ю, и не у́мрутъ: или́ егда́ при­­хо́дятъ ко олтарю́ служи́ти и при­­носи́ти всесожже́нiя Го́споду,
умы́ютъ ру́цѣ и но́зѣ водо́ю, егда́ вхо́дятъ въ ски́нiю свидѣ́нiя, да не у́мрутъ, и да бу́детъ и́мъ зако́н­но вѣ́чно, ему́ и родо́мъ его́ по не́мъ.
И рече́ Госпо́дь къ Моисе́ю, глаго́ля:
и ты́ воз­ми́ арома́ты, цвѣ́тъ сми́рны избра́н­ныя пя́ть со́тъ си́клевъ, и кин­намо́ма благово́н­на по́лъ сего́, двѣ́сти пятьдеся́тъ, и тро́сти благово́н­ныя двѣ́сти пятьдеся́тъ,
и касі́и пя́ть со́тъ си́клевъ свята́го, и еле́а от­ ма́слинъ [мѣ́ру] и́нъ,
и сотвори́ши се́й еле́й пома́занiе свято́е, ми́ро пома́зателное худо́же­с­т­вомъ мирова́рца: еле́й пома́занiе свято́е бу́детъ,
и да пома́жеши от­ него́ ски́нiю свидѣ́нiя, и киво́тъ ски́нiи свидѣ́нiя,
и вся́ сосу́ды ея́, и свѣти́лникъ и вся́ сосу́ды его́, и олта́рь кади́лный,
и олта́рь всесожже́нiя и вся́ его́ сосу́ды, и трапе́зу и вся́ ея́ сосу́ды, и умыва́лницу и стоя́ло ея́,
и освяти́ши я́, и бу́дутъ свята́я святы́хъ: вся́къ при­­каса́яйся и́мъ освяти́т­ся:
и Ааро́на и сы́ны его́ пома́жеши, и освяти́ши я́ священ­нодѣ́й­ст­вовати Мнѣ́:
и сыно́мъ Изра́илевымъ да рече́ши, глаго́ля: еле́й ма́сть пома́занiя свя́тъ да бу́детъ се́й ва́мъ въ ро́ды ва́шя:
пло́ть человѣ́ча да не пома́жет­ся [и́мъ], и по сложе́нiю сему́ да не сотворите́ са́ми себѣ́ ино́го си́це: свя́тъ е́сть и освяще́нiе бу́детъ ва́мъ:
и́же а́ще сотвори́тъ си́це, и и́же а́ще да́стъ от­ него́ иноплеме́н­нику, потреби́т­ся от­ люді́й сво­и́хъ.
И рече́ Госпо́дь къ Моисе́ю: воз­ми́ себѣ́ арома́ты, ста́кти, о́ниха и халва́на благово́н­на и Лива́на чи́стаго: все́ то́ въ ра́вну мѣ́ру да бу́детъ:
и да сотворя́тъ въ не́мъ ѳимiа́мъ мирова́рный, дѣ́ло мирова́рца смѣ́шеное, чи́сто, дѣ́ло свято:
и раздроби́ши от­ си́хъ по то́нку, и положи́ши пря́мо свидѣ́нiю въ ски́нiи свидѣ́нiя, от­ону́дуже позна́нъ бу́ду тебѣ́ та́мо: свято́е святы́хъ бу́детъ ва́мъ ѳимiа́мъ:
по сложе́нiю сему́ да не сотворите́ себѣ́ са́ми, освяще́нiе бу́детъ ва́мъ от­ Го́спода:
и́же а́ще сотвори́тъ си́це, е́же обоня́ти от­ него́, поги́бнетъ душа́ того́ от­ люді́й сво­и́хъ.
Греческий [Greek (Koine)]
καὶ ποιήσεις θυσιαστήριον θυμιάμα­τος ἐκ ξύλων ἀσήπτων καὶ ποιήσεις αὐτὸ
πήχεος τὸ μῆκος καὶ πήχεος τὸ εὖρος τετράγωνον ἔσται καὶ δύο πήχεων τὸ ὕψος ἐξ αὐτοῦ ἔσται τὰ κέρατα αὐτοῦ
καὶ κατα­χρυσώσεις αὐτὰ χρυσίῳ καθαρῷ τὴν ἐσχάραν αὐτοῦ καὶ τοὺς τοίχους αὐτοῦ κύκλῳ καὶ τὰ κέρατα αὐτοῦ καὶ ποιήσεις αὐτῷ στρεπτὴν στεφάνην χρυσῆν κύκλῳ
καὶ δύο δακτυλίους χρυσοῦς καθαροὺς ποιήσεις ὑπὸ τὴν στρεπτὴν στεφάνην αὐτοῦ εἰς τὰ δύο κλίτη ποιήσεις ἐν τοῖς δυσὶ πλευροῖς καὶ ἔσον­ται ψαλίδες ταῖς σκυτάλαις ὥστε αἴρειν αὐτὸ ἐν αὐταῖς
καὶ ποιήσεις σκυτάλας ἐκ ξύλων ἀσήπτων καὶ κατα­χρυσώσεις αὐτὰς χρυσίῳ
καὶ θήσεις αὐτὸ ἀπέναν­τι τοῦ κατα­πετάσμα­τος τοῦ ὄν­τος ἐπι­̀ τῆς κιβωτοῦ τῶν μαρτυρίων ἐν οἷς γνωσθήσομαί σοι ἐκεῖθεν
καὶ θυμιάσει ἐπ᾿ αὐτοῦ Ααρων θυμίαμα σύνθετον λεπτόν τὸ πρωὶ πρωί ὅταν ἐπι­σκευάζῃ τοὺς λύχνους θυμιάσει ἐπ᾿ αὐτοῦ
καὶ ὅταν ἐξάπτῃ Ααρων τοὺς λύχνους ὀψέ θυμιάσει ἐπ᾿ αὐτοῦ θυμίαμα ἐνδελεχισμοῦ δια­̀ παν­τὸς ἔναν­τι κυρίου εἰς γενεὰς αὐτῶν
καὶ οὐκ ἀνοίσεις ἐπ᾿ αὐτοῦ θυμίαμα ἕτερον κάρπωμα θυσίαν καὶ σπονδὴν οὐ σπείσεις ἐπ᾿ αὐτοῦ
καὶ ἐξιλά­σε­ται ἐπ᾿ αὐτὸ Ααρων ἐπι­̀ τῶν κεράτων αὐτοῦ ἅπαξ τοῦ ἐνιαυτοῦ ἀπο­̀ τοῦ αἵμα­τος τοῦ καθαρισμοῦ τῶν ἁμαρτιῶν τοῦ ἐξιλασμοῦ ἅπαξ τοῦ ἐνιαυτοῦ καθαριεῖ αὐτὸ εἰς τὰς γενεὰς αὐτῶν ἅγιον τῶν ἁγίων ἐστὶν κυρίῳ
καὶ ἐλάλησεν κύριος προ­̀ς Μωυσῆν λέγων
ἐὰν λάβῃς τὸν συλλογισμὸν τῶν υἱῶν Ισραηλ ἐν τῇ ἐπι­σκοπῇ αὐτῶν καὶ δώσουσιν ἕκασ­τος λύτρα τῆς ψυχῆς αὐτοῦ τῷ κυρίῳ καὶ οὐκ ἔσται ἐν αὐτοῖς πτῶσις ἐν τῇ ἐπι­σκοπῇ αὐτῶν
καὶ τοῦτό ἐστιν ὃ δώσουσιν ὅσοι ἂν παρα­πορεύ­ων­ται τὴν ἐπι­́σκεψιν τὸ ἥμισυ τοῦ διδράχμου ὅ ἐστιν κατα­̀ τὸ δίδραχμον τὸ ἅγιον εἴκοσι ὀβολοὶ τὸ δίδραχμον τὸ δὲ ἥμισυ τοῦ διδράχμου εἰσφορὰ κυρίῳ
πᾶς ὁ παρα­πορευό­με­νος εἰς τὴν ἐπι­́σκεψιν ἀπο­̀ εἰκοσαετοῦς καὶ ἐπάνω δώσουσιν τὴν εἰσφορὰν κυρίῳ
ὁ πλουτῶν οὐ προ­σθήσει καὶ ὁ πενό­με­νος οὐκ ἐλαττονήσει ἀπο­̀ τοῦ ἡμίσους τοῦ διδράχμου ἐν τῷ διδόναι τὴν εἰσφορὰν κυρίῳ ἐξιλάσασθαι περὶ τῶν ψυχῶν ὑμῶν
καὶ λήμψῃ τὸ ἀργύριον τῆς εἰσφορᾶς παρα­̀ τῶν υἱῶν Ισραηλ καὶ δώσεις αὐτὸ εἰς κάτεργον τῆς σκηνῆς τοῦ μαρτυρίου καὶ ἔσται τοῖς υἱοῖς Ισραηλ μνημόσυν­ον ἔναν­τι κυρίου ἐξιλάσασθαι περὶ τῶν ψυχῶν ὑμῶν
καὶ ἐλάλησεν κύριος προ­̀ς Μωυσῆν λέγων
ποίησον λουτῆρα χαλκοῦν καὶ βάσιν αὐτῷ χαλκῆν ὥστε νίπτεσθαι καὶ θήσεις αὐτὸν ἀνὰ μέσον τῆς σκηνῆς τοῦ μαρτυρίου καὶ ἀνὰ μέσον τοῦ θυσιαστηρίου καὶ ἐκχεεῖς εἰς αὐτὸν ὕδωρ
καὶ νίψ­σε­ται Ααρων καὶ οἱ υἱοὶ αὐτοῦ ἐξ αὐτοῦ τὰς χεῖρας καὶ τοὺς πόδας ὕδατι
ὅταν εἰσπορεύ­ων­ται εἰς τὴν σκηνὴν τοῦ μαρτυρίου νίψον­ται ὕδατι καὶ οὐ μὴ ἀπο­θάνωσιν ἢ ὅταν προ­σπορεύ­ων­ται προ­̀ς τὸ θυσιαστήριον λειτουργεῖν καὶ ἀναφέρειν τὰ ὁλοκαυτώματα κυρίῳ
νίψον­ται τὰς χεῖρας καὶ τοὺς πόδας ὕδατι ὅταν εἰσπορεύ­ων­ται εἰς τὴν σκηνὴν τοῦ μαρτυρίου νίψον­ται ὕδατι ἵνα μὴ ἀπο­θάνωσιν καὶ ἔσται αὐτοῖς νόμιμον αἰώνιον αὐτῷ καὶ ταῖς γενεαῖς αὐτοῦ μετ᾿ αὐτόν
καὶ ἐλάλησεν κύριος προ­̀ς Μωυσῆν λέγων
καὶ σὺ λαβὲ ἡδύσματα τὸ ἄνθος σμύρνης ἐκλεκτῆς πεν­τακοσίους σίκλους καὶ κινναμώμου εὐώδους τὸ ἥμισυ τούτου δια­κοσίους πεν­τήκον­τα καὶ καλάμου εὐώδους δια­κοσίους πεν­τήκον­τα
καὶ ἴρεως πεν­τακοσίους σίκλους τοῦ ἁγίου καὶ ἔλαιον ἐξ ἐλαίων ιν
καὶ ποιήσεις αὐτὸ ἔλαιον χρῖσμα ἅγιον μύρον μυρεψικὸν τέχνῃ μυρεψοῦ ἔλαιον χρῖσμα ἅγιον ἔσται
καὶ χρίσεις ἐξ αὐτοῦ τὴν σκηνὴν τοῦ μαρτυρίου καὶ τὴν κιβωτὸν τοῦ μαρτυρίου
καὶ τὴν λυχνίαν καὶ πάν­τα τὰ σκεύ­η αὐτῆς καὶ τὸ θυσιαστήριον τοῦ θυμιάμα­τος
καὶ τὸ θυσιαστήριον τῶν ὁλοκαυτωμάτων καὶ πάν­τα αὐτοῦ τὰ σκεύ­η καὶ τὴν τράπεζαν καὶ πάν­τα τὰ σκεύ­η αὐτῆς καὶ τὸν λουτῆρα καὶ τὴν βάσιν αὐτοῦ
καὶ ἁγιάσεις αὐτά καὶ ἔσται ἅγια τῶν ἁγίων πᾶς ὁ ἁπτό­με­νος αὐτῶν ἁγιασθή­σε­ται
καὶ Ααρων καὶ τοὺς υἱοὺς αὐτοῦ χρίσεις καὶ ἁγιάσεις αὐτοὺς ἱερατεύ­ειν μοι
καὶ τοῖς υἱοῖς Ισραηλ λαλήσεις λέγων ἔλαιον ἄλειμμα χρίσεως ἅγιον ἔσται τοῦτο ὑμῖν εἰς τὰς γενεὰς ὑμῶν
ἐπι­̀ σάρκα ἀνθρώπου οὐ χρισθή­σε­ται καὶ κατα­̀ τὴν σύνθεσιν ταύτην οὐ ποιήσετε ὑμῖν ἑαυτοῖς ὡσαύτως ἅγιόν ἐστιν καὶ ἁγίασμα ἔσται ὑμῖν
ὃς ἂν ποιήσῃ ὡσαύτως καὶ ὃς ἂν δῷ ἀπ᾿ αὐτοῦ ἀλλογενεῖ ἐξολεθρευθή­σε­ται ἐκ τοῦ λαοῦ αὐτοῦ
καὶ εἶπεν κύριος προ­̀ς Μωυσῆν λαβὲ σεαυτῷ ἡδύσματα στακτήν ὄνυχα χαλβάνην ἡδυσμοῦ καὶ λίβανον δια­φανῆ ἴσον ἴσῳ ἔσται
καὶ ποιήσουσιν ἐν αὐτῷ θυμίαμα μυρεψικὸν ἔργον μυρεψοῦ μεμιγμένον καθαρόν ἔργον ἅγιον
καὶ συγκόψεις ἐκ τούτων λεπτὸν καὶ θήσεις ἀπέναν­τι τῶν μαρτυρίων ἐν τῇ σκηνῇ τοῦ μαρτυρίου ὅθεν γνωσθήσομαί σοι ἐκεῖθεν ἅγιον τῶν ἁγίων ἔσται ὑμῖν
θυμίαμα κατα­̀ τὴν σύνθεσιν ταύτην οὐ ποιήσετε ὑμῖν αὐτοῖς ἁγίασμα ἔσται ὑμῖν κυρίῳ
ὃς ἂν ποιήσῃ ὡσαύτως ὥστε ὀσφραίνεσθαι ἐν αὐτῷ ἀπο­λεῖται ἐκ τοῦ λαοῦ αὐτοῦ
«Ва қурбонгоҳе барои сӯзонидани бухур бисоз; онро аз чӯби ақоқиё бисоз.
Дарозияш як араш ва фарохияш як араш, яъне мураббаъ бошад, ва қадаш ду араш; шохҳояш аз худаш бошад.
Ва онро бо тиллои холис бипӯшон, – бомаш ва деворҳояшро гирдогирд ва шохҳояшро; ва тоҷи тилло барояш гирдогирд бисоз.
Ва ду ҳалқаи тилло барояш аз таги тоҷаш бисоз, – бар ду паҳлуяш, яъне бар ду тарафаш бисоз; ва онҳо хонаҳои дастакҳо бошад, то ки онро ба воситаи онҳо бардоранд.
Ва дастакҳоро аз чӯби ақоқиё бисоз, ва онҳоро бо тилло бипӯшон.
Ва онро пеши пардае ки назди сандуқи шаҳодат аст, ҷойгир кун, яъне ба рӯи сарпӯше ки бар сандуқи шаҳодат аст, ки Ман дар он ҷо ба ту зоҳир хоҳам шуд.
Ва Ҳорун бухури хушбӯй бар он хоҳад сӯзонид; ҳар субҳ, вақте ки чароғҳоро ба тартиб меоварад, онро хоҳад сӯзонид.
Ва ҳангоме ки Ҳорун чароғҳоро дар шомгоҳ бармеафрӯзад, онро хоҳад сӯзонид; ин бухури доимӣ ба ҳузури Парвардигор дар наслҳои шумо хоҳад буд.
Ҳеҷ бухури дигаре ва қурбонии сӯхтанӣ ва ҳадияи ордӣ бар он тақдим накунед; ва ҳадияи рехтанӣ бар он нарезед.
Ва Ҳорун соле як маротиба бар шохҳои он кафорат хоҳад намуд, аз хуни қурбонии гуноҳ, ки барои кафорат бошад, соле як маротиба бар он дар наслҳои шумо кафорат хоҳад намуд; ин поки покҳост барои Парвардигор».
Ва Парвардигор ба Мусо сухан ронда, гуфт:
«Вақте ки саршумори банӣ Исроилро бар тибқи онҳое ки дар шумор оварда шудаанд, пайдо мекунӣ, бигзор ҳар кас фидияи ҷони худро, ҳангоми шумурда шуданашон, ба Парвардигор бидиҳад, то ки ба онҳо, ҳангоми шумурда шуданашон, вабое рӯй надиҳад.
Ҳар касе ки аз саршуморӣ мегузарад, бояд ин фидияро бидиҳад: ним сиқл бо сиқли пок, ки як сиқл аз бист геро иборат аст; ним сиқл ҳадияи Парвардигор аст.
Ҳар касе ки аз саршуморӣ мегузарад, аз синни бистсола ва болотар, бояд ҳадияи Парвардигорро бидиҳад.
Сарватдор аз ним сиқл зиёд надиҳад, ва камбағал аз он кам надиҳад, вақте ки ҳадияи Парвардигорро барои кафорати ҷонҳои худ адо мекунед.
Ва нуқраи кафоратро аз банӣ Исроил бигир, ва онро барои хизмати хаймаи ҷомеъ бидеҳ; ва ин барои банӣ Исроил ёдгорӣ ба ҳузури Парвардигор, барои кафорати ҷонҳои шумо хоҳад буд».
Ва Парвардигор ба Мусо сухан ронда, гуфт:
«Ва лагани мисин барои шустушӯ бисоз, ки пояаш мисин бошад; ва онро дар миёни хаймаи ҷомеъ ва қурбонгоҳ бимон, ва об дар он бирез.
Ва бигзор Ҳорун ва писаронаш дастҳо ва пойҳои худро аз он бишӯянд:
Вақте ки ба хаймаи ҷомеъ меоянд, бо об шустушӯ кунанд, то ки намиранд; ё вақте ки барои хизмат кардан ва сӯзонидани қурбонии оташин барои Парвардигор ба қурбонгоҳ наздик мешаванд,
бигзор дастҳо ва пойҳои худро бишӯянд, то ки намиранд. Ва ин барои онҳо, яъне барои ӯ ва авлодаш зурёташ дар наслҳои онҳо, фаризаи абадӣ хоҳад буд».
Ва Парвардигор ба Мусо сухан ронда, гуфт:
«Ва ту атриёти беҳтарине бигир: аз мурри чакида панҷсад мисқол, ва аз дорчини хушбӯй ба қадри нисфи он, яъне дусаду панҷоҳ мисқол, ва аз найи атрогин дусаду панҷоҳ мисқол,
ва пӯсти дарахти хушбӯй панҷсад мисқол, ва равғани зайтун як ҳин.
Ва аз инҳо равғани тадҳини пок бисоз, атре ки бо санъати атрсозӣ сохта шуда бошад; ин равғани тадҳини пок хоҳад буд.
Ва хаймаи ҷомеъ ва сандуқи шаҳодатро бо он тадҳин намо,
ва мизро бо тамоми чизҳои он, ва чароғдонро бо тамоми чизҳои он, ва қурбонгоҳи бухурро,
ва қурбонгоҳи қурбонии сӯхтаниро бо тамоми чизҳои он, ва лаганро бо пояи он.
Ва онҳоро тақдис намо, ва онҳо поки покҳо хоҳад буд; ҳар чизе ки ба онҳо бирасад, пок хоҳад гардид.
Ва Ҳорун ва писаронашро тадҳин бикун, ва онҳоро тақдис намо, то ки ба Ман каҳонат кунанд.
Ва ба банӣ Исроил сухан ронда, бигӯ: ́Ин барои Ман равғани тадҳини пок дар наслҳои шумо хоҳад буд.
Ва он бар бадани ҳар одам набояд рехта шавад, ва мувофиқи таркибаш чизе мисли он насозед; он пок аст, ва барои шумо пок хоҳад буд.
Ҳар кӣ мисли он таркиб диҳад, ва ё аз он бар шахси бегонае бимолад, аз миёни қавми худ нобуд хоҳад шуд́».
Ва Парвардигор ба Мусо гуфт: «Барои худ атриёт, чунончи: нотоф, шҳелет ва ҳелбано бигир, ва лебӯнои пок низ, ки вазнаш баробари ин атриёт бошад.
Ва аз онҳо бухур бисоз, атре ки бо санъати атрсозӣ сохта шуда бошад, намакин, тоза, пок бошад.
Ва аз он як қадар бикӯб, ва онро пеши сандуқи шаҳодат дар хаймаи ҷомеъ, ки Ман дар он ҷо ба ту зоҳир хоҳам шуд, бимон; ин барои шумо поки покҳо хоҳад буд.
Ва ин бухуре ки ту месозӣ, мувофиқи таркиби он барои худ насозед; бигзор он назди ту барои Парвардигор пок бошад.
Ҳар кӣ мисли он барои бӯидан бисозад, аз миёни қавми худ нобуд хоҳад шуд».

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible