ты́ же возглаго́леши ему́ вся́, ели́ка тебѣ́ заповѣ́даю: Ааро́нъ же бра́тъ тво́й возглаго́летъ къ фарао́ну, да отпу́ститъ сы́ны Изра́илевы от земли́ своея́:

А́зъ же ожесточу́ се́рдце фарао́ново и умно́жу зна́менiя Моя́ и чудеса́ въ земли́ Еги́петстѣй:

и не послу́шаетъ ва́съ фарао́нъ, и возложу́ ру́ку Мою́ на Еги́петъ и изведу́ съ си́лою Мое́ю лю́ди Моя́ сы́ны Изра́илевы от земли́ Еги́петскiя, со отмще́нiемъ вели́кимъ:

и увѣ́дятъ вси́ Еги́птяне, я́ко А́зъ е́смь Госпо́дь, простира́я ру́ку Мою́ на Еги́петъ, и изведу́ сы́ны Изра́илевы от среды́ и́хъ.

Сотвори́ же Моисе́й и Ааро́нъ, я́коже заповѣ́да и́мъ Госпо́дь, та́ко сотвори́ша.

Моисе́й же бѣ́ осми́десяти лѣ́тъ, Ааро́нъ же бра́тъ его́ осми́десяти тре́хъ лѣ́тъ, егда́ глаго́ласта къ фарао́ну.

И рече́ Госпо́дь къ Моисе́ю и Ааро́ну глаго́ля:

и а́ще рече́тъ къ ва́мъ фарао́нъ, глаго́ля: дади́те на́мъ зна́менiе или́ чу́до: и рече́ши Ааро́ну бра́ту твоему́: возми́ же́злъ и пове́ржи на зе́млю предъ фарао́номъ и предъ рабы́ его́, и бу́детъ змі́й.

Вни́де же Моисе́й и Ааро́нъ предъ фарао́на и предъ рабы́ его́, и сотвори́ша та́ко, я́коже заповѣ́да и́мъ Госпо́дь: и пове́рже Ааро́нъ же́злъ предъ фарао́номъ и предъ рабы́ его́, и бы́сть змі́й.

Созва́ же фарао́нъ мудрецы́ Еги́петскiя и волхвы́: и сотвори́ша и волсви́ Еги́петстiи чарова́нiями свои́ми та́кожде:

и поверго́ша кі́йждо же́злъ сво́й, и бы́ша змі́еве: и пожре́ же́злъ Ааро́новъ о́ныхъ жезлы́.

И укрѣпи́ся се́рдце фарао́не, и не послу́ша и́хъ, я́коже глаго́ла и́мъ Госпо́дь.

И рече́ Госпо́дь къ Моисе́ю: отягчи́ся се́рдце фарао́не, е́же не отпусти́ти люді́й:

иди́ къ фарао́ну зау́тра: се́, то́й исхо́дитъ на во́ды, и бу́ди срѣта́я его́ на бре́зѣ рѣ́чнѣмъ: и же́злъ обраще́йся въ змі́я возми́ въ ру́ку твою́,

и рече́ши къ нему́: Госпо́дь Бо́гъ Евре́йскiй посла́ мя къ тебѣ́, глаго́ля: отпусти́ лю́ди Моя́, да Ми́ послу́жатъ въ пусты́ни: и се́, не послу́шалъ еси́ досе́лѣ:

сiя́ глаго́летъ Госпо́дь: по сему́ увѣ́си, я́ко А́зъ Госпо́дь: се́, а́зъ уда́рю жезло́мъ, и́же въ руцѣ́ мое́й, по водѣ́ рѣ́чнѣй, и преложи́тся въ кро́вь:

и ры́бы, я́же въ рѣцѣ́, изо́мрутъ, и возсмерди́тся рѣка́, и не возмо́гутъ Еги́птяне пи́ти воды́ от рѣки́.

Рече́ же Госпо́дь къ Моисе́ю: рцы́ Ааро́ну бра́ту твоему́: возми́ же́злъ тво́й въ ру́ку твою́, и простри́ ру́ку твою́ на во́ды Еги́петскiя и на рѣ́ки и́хъ и на кла́дязи и́хъ и на езе́ра и́хъ и на вся́кое собра́нiе во́дъ и́хъ, и бу́детъ кро́вь, и бы́сть кро́вь по все́й земли́ Еги́петстѣй, въ древесѣ́хъ же и въ ка́менiихъ.

И сотвори́ша та́ко Моисе́й и Ааро́нъ, я́коже заповѣ́да и́мъ Госпо́дь: и взе́мъ Ааро́нъ же́злъ сво́й, уда́ри во́ду рѣ́чную предъ фарао́номъ и предъ рабы́ его́, и преложи́ всю́ во́ду рѣ́чную въ кро́вь:

и ры́бы я́же въ рѣцѣ́ изомро́ша, и возсмердѣ́ся рѣка́, и не можа́ху Еги́птяне пи́ти воды́ от рѣки́, и бя́ше кро́вь по все́й земли́ Еги́петстѣй.

Сотвори́ша же и волсви́ Еги́петстiи волхвова́нiями свои́ми та́кожде: и ожесточи́ся се́рдце фарао́ново, и не послу́ша и́хъ, я́коже рече́ Госпо́дь.

Возврати́вся же фарао́нъ вни́де въ до́мъ сво́й, и не положи́ себѣ́ и сего́ во умѣ́.

Ископа́ша же вси́ Еги́птяне о́крестъ рѣки́, да пiю́тъ во́ду: и не можа́ху пи́ти воды́ от рѣки́.

И испо́лнишася се́дмь дні́й, по ударе́нiи Госпо́дни въ рѣку́.

Греческий [Greek (Koine)]

καὶ εἶπεν κύριος πρὸς Μωυσῆν λέγων ἰδοὺ δέδωκά σε θεὸν Φαραω καὶ Ααρων ὁ ἀδελφός σου ἔσται σου προφήτης

σὺ δὲ λαλήσεις αὐτῷ πάντα ὅσα σοι ἐντέλλομαι ὁ δὲ Ααρων ὁ ἀδελφός σου λαλήσει πρὸς Φαραω ὥστε ἐξαποστεῖλαι τοὺς υἱοὺς Ισραηλ ἐκ τῆς γῆς αὐτοῦ

ἐγὼ δὲ σκληρυνῶ τὴν καρδίαν Φαραω καὶ πληθυνῶ τὰ σημεῖά μου καὶ τὰ τέρατα ἐν γῇ Αἰγύπτῳ

καὶ οὐκ εἰσακούσεται ὑμῶν Φαραω καὶ ἐπιβαλῶ τὴν χεῖρά μου ἐπ᾿ Αἴγυπτον καὶ ἐξάξω σὺν δυνάμει μου τὸν λαόν μου τοὺς υἱοὺς Ισραηλ ἐκ γῆς Αἰγύπτου σὺν ἐκδικήσει μεγάλῃ

καὶ γνώσονται πάντες οἱ Αἰγύπτιοι ὅτι ἐγώ εἰμι κύριος ἐκτείνων τὴν χεῖρα ἐπ᾿ Αἴγυπτον καὶ ἐξάξω τοὺς υἱοὺς Ισραηλ ἐκ μέσου αὐτῶν

ἐποίησεν δὲ Μωυσῆς καὶ Ααρων καθάπερ ἐνετείλατο αὐτοῖς κύριος οὕτως ἐποίησαν

Μωυσῆς δὲ ἦν ἐτῶν ὀγδοήκοντα Ααρων δὲ ὁ ἀδελφὸς αὐτοῦ ἐτῶν ὀγδοήκοντα τριῶν ἡνίκα ἐλάλησεν πρὸς Φαραω

καὶ εἶπεν κύριος πρὸς Μωυσῆν καὶ Ααρων λέγων

καὶ ἐὰν λαλήσῃ πρὸς ὑμᾶς Φαραω λέγων δότε ἡμῖν σημεῖον ἢ τέρας καὶ ἐρεῖς Ααρων τῷ ἀδελφῷ σου λαβὲ τὴν ῥάβδον καὶ ῥῖψον αὐτὴν ἐπὶ τὴν γῆν ἐναντίον Φαραω καὶ ἐναντίον τῶν θεραπόντων αὐτοῦ καὶ ἔσται δράκων

εἰσῆλθεν δὲ Μωυσῆς καὶ Ααρων ἐναντίον Φαραω καὶ τῶν θεραπόντων αὐτοῦ καὶ ἐποίησαν οὕτως καθάπερ ἐνετείλατο αὐτοῖς κύριος καὶ ἔρριψεν Ααρων τὴν ῥάβδον ἐναντίον Φαραω καὶ ἐναντίον τῶν θεραπόντων αὐτοῦ καὶ ἐγένετο δράκων

συνεκάλεσεν δὲ Φαραω τοὺς σοφιστὰς Αἰγύπτου καὶ τοὺς φαρμακούς καὶ ἐποίησαν καὶ οἱ ἐπαοιδοὶ τῶν Αἰγυπτίων ταῖς φαρμακείαις αὐτῶν ὡσαύτως

καὶ ἔρριψαν ἕκαστος τὴν ῥάβδον αὐτοῦ καὶ ἐγένοντο δράκοντες καὶ κατέπιεν ἡ ῥάβδος ἡ Ααρων τὰς ἐκείνων ῥάβδους

καὶ κατίσχυσεν ἡ καρδία Φαραω καὶ οὐκ εἰσήκουσεν αὐτῶν καθάπερ ἐλάλησεν αὐτοῖς κύριος

εἶπεν δὲ κύριος πρὸς Μωυσῆν βεβάρηται ἡ καρδία Φαραω τοῦ μὴ ἐξαποστεῖλαι τὸν λαόν

βάδισον πρὸς Φαραω τὸ πρωί ἰδοὺ αὐτὸς ἐκπορεύεται ἐπὶ τὸ ὕδωρ καὶ στήσῃ συναντῶν αὐτῷ ἐπὶ τὸ χεῖλος τοῦ ποταμοῦ καὶ τὴν ῥάβδον τὴν στραφεῖσαν εἰς ὄφιν λήμψῃ ἐν τῇ χειρί σου

καὶ ἐρεῖς πρὸς αὐτόν κύριος ὁ θεὸς τῶν Εβραίων ἀπέσταλκέν με πρὸς σὲ λέγων ἐξαπόστειλον τὸν λαόν μου ἵνα μοι λατρεύσῃ ἐν τῇ ἐρήμῳ καὶ ἰδοὺ οὐκ εἰσήκουσας ἕως τούτου

τάδε λέγει κύριος ἐν τούτῳ γνώσῃ ὅτι ἐγὼ κύριος ἰδοὺ ἐγὼ τύπτω τῇ ῥάβδῳ τῇ ἐν τῇ χειρί μου ἐπὶ τὸ ὕδωρ τὸ ἐν τῷ ποταμῷ καὶ μεταβαλεῖ εἰς αἷμα

καὶ οἱ ἰχθύες οἱ ἐν τῷ ποταμῷ τελευτήσουσιν καὶ ἐποζέσει ὁ ποταμός καὶ οὐ δυνήσονται οἱ Αἰγύπτιοι πιεῖν ὕδωρ ἀπὸ τοῦ ποταμοῦ

εἶπεν δὲ κύριος πρὸς Μωυσῆν εἰπὸν Ααρων τῷ ἀδελφῷ σου λαβὲ τὴν ῥάβδον σου καὶ ἕκτεινον τὴν χεῖρά σου ἐπὶ τὰ ὕδατα Αἰγύπτου καὶ ἐπὶ τοὺς ποταμοὺς αὐτῶν καὶ ἐπὶ τὰς διώρυγας αὐτῶν καὶ ἐπὶ τὰ ἕλη αὐτῶν καὶ ἐπὶ πᾶν συνεστηκὸς ὕδωρ αὐτῶν καὶ ἔσται αἷμα καὶ ἐγένετο αἷμα ἐν πάσῃ γῇ Αἰγύπτου ἔν τε τοῖς ξύλοις καὶ ἐν τοῖς λίθοις

καὶ ἐποίησαν οὕτως Μωυσῆς καὶ Ααρων καθάπερ ἐνετείλατο αὐτοῖς κύριος καὶ ἐπάρας τῇ ῥάβδῳ αὐτοῦ ἐπάταξεν τὸ ὕδωρ τὸ ἐν τῷ ποταμῷ ἐναντίον Φαραω καὶ ἐναντίον τῶν θεραπόντων αὐτοῦ καὶ μετέβαλεν πᾶν τὸ ὕδωρ τὸ ἐν τῷ ποταμῷ εἰς αἷμα

καὶ οἱ ἰχθύες οἱ ἐν τῷ ποταμῷ ἐτελεύτησαν καὶ ἐπώζεσεν ὁ ποταμός καὶ οὐκ ἠδύναντο οἱ Αἰγύπτιοι πιεῖν ὕδωρ ἐκ τοῦ ποταμοῦ καὶ ἦν τὸ αἷμα ἐν πάσῃ γῇ Αἰγύπτου

ἐποίησαν δὲ ὡσαύτως καὶ οἱ ἐπαοιδοὶ τῶν Αἰγυπτίων ταῖς φαρμακείαις αὐτῶν καὶ ἐσκληρύνθη ἡ καρδία Φαραω καὶ οὐκ εἰσήκουσεν αὐτῶν καθάπερ εἶπεν κύριος

ἐπιστραφεὶς δὲ Φαραω εἰσῆλθεν εἰς τὸν οἶκον αὐτοῦ καὶ οὐκ ἐπέστησεν τὸν νοῦν αὐτοῦ οὐδὲ ἐπὶ τούτῳ

ὤρυξαν δὲ πάντες οἱ Αἰγύπτιοι κύκλῳ τοῦ ποταμοῦ ὥστε πιεῖν ὕδωρ καὶ οὐκ ἠδύναντο πιεῖν ὕδωρ ἀπὸ τοῦ ποταμοῦ

καὶ ἀνεπληρώθησαν ἑπτὰ ἡμέραι μετὰ τὸ πατάξαι κύριον τὸν ποταμόν

Украинский (Огієнко)

І сказав Господь до Мойсея: Дивись, Я поставив тебе замість Бога для фараона, а твій брат Аарон буде пророк твій.

Ти будеш говорити все, що Я накажу тобі, а брат твій Аарон буде говорити фараонові, і нехай він відпустить Ізраїлевих синів з свого краю.

А Я вчиню запеклим фараонове серце, і помножу ознаки мої та чуда мої в єгипетськім краї.

І не послухає вас фараон, а Я покладу Свою руку на Єгипет, і виведу війська Свої, народ Мій, синів Ізраїлевих, з єгипетського краю великими присудами.

І пізнають єгиптяни, що Я Господь, коли простягну Свою руку на Єгипет і виведу від них Ізраїлевих синів.

І вчинив Мойсей та Аарон, як звелів їм Господь, так учинили вони.

А Мойсей був віку восьмидесяти літ, а Аарон восьмидесяти і трьох літ, коли вони говорили до фараона.

І промовив Господь до Мойсея й до Аарона, говорячи:

Коли буде до вас говорити фараон, кажучи: Покажіть своє чудо, то скажеш Ааронові: Візьми свою палицю, та й кинь перед лицем фараоновим, нехай станеться вужем!

І ввійшов Мойсей та Аарон до фараона, та й вчинили так, як наказав був Господь.
І кинув Аарон палицю свою перед лицем фараона й перед його рабами, і вона стала вужем!

І покликав фараон також мудреців та ворожбитів, і вчинили так само й вони, чарівники єгипетські, своїми чарами.

І кинули кожен палицю свою, і вони поставали вужами.
Та Ааронова палиця проковтнула палиці їхні.

Та затверділо фараонове серце, і він не послухався їх, як говорив був Господь.

І сказав Господь до Мойсея: Запекле фараонове серце, він відмовив відпустити народ!

Піди до фараона рано вранці.
Ось він вийде до води, а ти стань навпроти нього на березі Річки.
А палицю, що була змінена на вужа, візьмеш у свою руку.

І скажеш йому: Господь, Бог євреїв, послав мене до тебе, кажучи: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені на пустині!
Та не послухався ти дотепер.

Так сказав Господь: По цьому пізнаєш, що Я Господь: Ось я вдарю палицею, що в руці моїй, по воді, що в Річці, і вона зміниться на кров!

А риба, що в Річці, погине.
І засмердиться Річка, і попомучаться єгиптяни, щоб пити воду з Річки!

І сказав Господь до Мойсея: Скажи Ааронові: Візьми свою палицю, і простягни свою руку над водою єгиптян, над їхніми річками, над їхніми потоками, і над ставами їхніми, і над кожним водозбором їхнім, і вони стануть кров́ю.
І буде кров по всій єгипетській землі, і в посуді дерев́янім, і в каміннім.

І Мойсей та Аарон зробили так, як наказав був Господь.
І підняв він палицю, та й ударив воду, що в Річці, на очах фараона й на очах його рабів.
І змінилася вся вода, що в Річці, на кров!

А риби, що в Річці, погинули.
І засмерділася Річка, і не могли єгиптяни пити воду з Річки.
І була кров у всім єгипетськім краї.

І так само зробили єгипетські чарівники своїми чарами.
І стало запеклим фараонове серце, і він не послухався їх, як говорив був Господь.

І повернувся фараон, і ввійшов до дому свого, і не приклав він свого серця також до цього.

І всі єгиптяни копали біля Річки, щоб дістати води до пиття, бо не могли пити води з Річки.

І минуло сім день по тому, як Господь ударив Річку.

І промовив Господь до Мойсея: Іди до фараона, та й скажи йому: Так сказав Господь: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені.

А коли ти відмовишся відпустити, то ось Я вдарю ввесь край твій жабами.

І стане Річка роїти жаби, і вони повиходять, і ввійдуть до твого дому, і до спальної кімнати твоєї, і на ліжко твоє, і до домів рабів твоїх, і до народу твого, і до печей твоїх, і до діжок твоїх.

І на тебе, і на народ твій, і на всіх рабів твоїх повилазять ці жаби.

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

فَقَالَ الرَّبُّ لِمُوسَى: «انْظُرْ! أَنَا جَعَلْتُكَ إِلهًا لِفِرْعَوْنَ. وَهَارُونُ أَخُوكَ يَكُونُ نَبِيَّكَ.

أَنْتَ تَتَكَلَّمُ بِكُلِّ مَا آمُرُكَ، وَهَارُونُ أَخُوكَ يُكَلِّمُ فِرْعَوْنَ لِيُطْلِقَ بَنِي إِسْرَائِيلَ مِنْ أَرْضِهِ.

وَلكِنِّي أُقَسِّي قَلْبَ فِرْعَوْنَ وَأُكَثِّرُ آيَاتِي وَعَجَائِبِي فِي أَرْضِ مِصْرَ.

وَلاَ يَسْمَعُ لَكُمَا فِرْعَوْنُ حَتَّى أَجْعَلَ يَدِي عَلَى مِصْرَ، فَأُخْرِجَ أَجْنَادِي، شَعْبِي بَنِي إِسْرَائِيلَ مِنْ أَرْضِ مِصْرَ بِأَحْكَامٍ عَظِيمَةٍ.

فَيَعْرِفُ الْمِصْرِيُّونَ أَنِّي أَنَا الرَّبُّ حِينَمَا أَمُدُّ يَدِي عَلَى مِصْرَ وَأُخْرِجُ بَنِي إِسْرَائِيلَ مِنْ بَيْنِهِمْ».

فَفَعَلَ مُوسَى وَهَارُونُ كَمَا أَمَرَهُمَا الرَّبُّ. هكَذَا فَعَلاَ.

وَكَانَ مُوسَى ابْنَ ثَمَانِينَ سَنَةً، وَهَارُونُ ابْنَ ثَلاَثٍ وَثَمَانِينَ سَنَةً حِينَ كَلَّمَا فِرْعَوْنَ.

وَكَلَّمَ الرَّبُّ مُوسَى وَهَارُونَ قَائِلاً:

«إِذَا كَلَّمَكُمَا فِرْعَوْنُ قَائِلاً: هَاتِيَا عَجِيبَةً، تَقُولُ لِهَارُونَ: خُذْ عَصَاكَ وَاطْرَحْهَا أَمَامَ فِرْعَوْنَ فَتَصِيرَ ثُعْبَانًا».

فَدَخَلَ مُوسَى وَهَارُونُ إِلَى فِرْعَوْنَ وَفَعَلاَ هكَذَا كَمَا أَمَرَ الرَّبُّ. طَرَحَ هَارُونُ عَصَاهُ أَمَامَ فِرْعَوْنَ وَأَمَامَ عَبِيدِهِ فَصَارَتْ ثُعْبَانًا.

فَدَعَا فِرْعَوْنُ أَيْضًا الْحُكَمَاءَ وَالسَّحَرَةَ، فَفَعَلَ عَرَّافُو مِصْرَ أَيْضًا بِسِحْرِهِمْ كَذلِكَ.

طَرَحُوا كُلُّ وَاحِدٍ عَصَاهُ فَصَارَتِ الْعِصِيُّ ثَعَابِينَ. وَلكِنْ عَصَا هَارُونَ ابْتَلَعَتْ عِصِيَّهُمْ.

فَاشْتَدَّ قَلْبُ فِرْعَوْنَ فَلَمْ يَسْمَعْ لَهُمَا، كَمَا تَكَلَّمَ الرَّبُّ.

ثُمَّ قَالَ الرَّبُّ لِمُوسَى: «قَلْبُ فِرْعَوْنَ غَلِيظٌ. قَدْ أَبَى أَنْ يُطْلِقَ الشَّعْبَ.

اِذْهَبْ إِلَى فِرْعَوْنَ فِي الصَّبَاحِ. إِنَّهُ يَخْرُجُ إِلَى الْمَاءِ، وَقِفْ لِلِقَائِهِ عَلَى حَافَةِ النَّهْرِ. وَالْعَصَا الَّتِي تَحَوَّلَتْ حَيَّةً تَأْخُذُهَا فِي يَدِكَ.

وَتَقُولُ لَهُ: الرَّبُّ إِلهُ الْعِبْرَانِيِّينَ أَرْسَلَنِي إِلَيْكَ قَائِلاً: أَطْلِقْ شَعْبِي لِيَعْبُدُونِي فِي الْبَرِّيَّةِ. وَهُوَذَا حَتَّى الآنَ لَمْ تَسْمَعْ.

هكَذَا يَقُولُ الرَّبُّ: بِهذَا تَعْرِفُ أَنِّي أَنَا الرَّبُّ: هَا أَنَا أَضْرِبُ بِالْعَصَا الَّتِي فِي يَدِي عَلَى الْمَاءِ الَّذِي فِي النَّهْرِ فَيَتَحَوَّلُ دَمًا.

وَيَمُوتُ السَّمَكُ الَّذِي فِي النَّهْرِ وَيَنْتِنُ النَّهْرُ. فَيَعَافُ الْمِصْرِيُّونَ أَنْ يَشْرَبُوا مَاءً مِنَ النَّهْرِ».

ثُمَّ قَالَ الرَّبُّ لِمُوسَى: «قُلْ لِهَارُونَ: خُذْ عَصَاكَ وَمُدَّ يَدَكَ عَلَى مِيَاهِ الْمِصْرِيِّينَ، عَلَى أَنْهَارِهِمْ وَعَلَى سَوَاقِيهِمْ، وَعَلَى آجَامِهِمْ، وَعَلَى كُلِّ مُجْتَمَعَاتِ مِيَاهِهِمْ لِتَصِيرَ دَمًا. فَيَكُونَ دَمٌ فِي كُلِّ أَرْضِ مِصْرَ فِي الأَخْشَابِ وَفِي الأَحْجَارِ».

فَفَعَلَ هكَذَا مُوسَى وَهَارُونُ كَمَا أَمَرَ الرَّبُّ. رَفَعَ الْعَصَا وَضَرَبَ الْمَاءَ الَّذِي فِي النَّهْرِ أَمَامَ عَيْنَيْ فِرْعَوْنَ وَأَمَامَ عُيُونِ عَبِيدِهِ، فَتَحَوَّلَ كُلُّ الْمَاءِ الَّذِي فِي النَّهْرِ دَمًا.

وَمَاتَ السَّمَكُ الَّذِي فِي النَّهْرِ وَأَنْتَنَ النَّهْرُ، فَلَمْ يَقْدِرِ الْمِصْرِيُّونَ أَنْ يَشْرَبُوا مَاءً مِنَ النَّهْرِ. وَكَانَ الدَّمُ فِي كُلِّ أَرْضِ مِصْرَ.

وَفَعَلَ عَرَّافُو مِصْرَ كَذلِكَ بِسِحْرِهِمْ. فَاشْتَدَّ قَلْبُ فِرْعَوْنَ فَلَمْ يَسْمَعْ لَهُمَا، كَمَا تَكَلَّمَ الرَّبُّ.

ثُمَّ انْصَرَفَ فِرْعَوْنُ وَدَخَلَ بَيْتَهُ وَلَمْ يُوَجِّهْ قَلْبَهُ إِلَى هذَا أَيْضًا.

وَحَفَرَ جَمِيعُ الْمِصْرِيِّينَ حَوَالَيِ النَّهْرِ لأَجْلِ مَاءٍ لِيَشْرَبُوا، لأَنَّهُمْ لَمْ يَقْدِرُوا أَنْ يَشْرَبُوا مِنْ مَاءِ النَّهْرِ.

وَلَمَّا كَمُلَتْ سَبْعَةُ أَيَّامٍ بَعْدَ مَا ضَرَبَ الرَّبُّ النَّهْرَ