Скрыть
11:2
11:3
11:4
11:5
11:6
11:7
11:9
11:11
11:14
11:18
11:22
11:25
Церковнославянский (рус)
И воз­дви́же мя́ ду́хъ и воз­веде́ мя́ ко врато́мъ до́му Госпо́дня, я́же пря́мо зря́тъ на восто́къ: и се́, предъ преддве́рiемъ вра́тъ я́ко два́десять и пя́ть муже́й: и ви́дѣхъ средѣ́ и́хъ Иехоні́ю сы́на Иазе́рова и Фалті́ю ване́ова, старѣ́йшины людскі́я.
И рече́ Госпо́дь ко мнѣ́: сы́не человѣ́чь, сі́и му́жiе помышля́ющiи су́етная и совѣ́тъ творя́щiи лука́въ во гра́дѣ се́мъ,
глаго́лющiи: не въ но́вѣ ли согради́шася до́мове? се́й е́сть коно́бъ, мы́ же мяса́.
Сего́ ра́ди прорцы́ на ня́, прорцы́, сы́не человѣ́чь.
И нападе́ на мя́ Ду́хъ Госпо́день и рече́ ко мнѣ́: глаго́ли, сiя́ глаго́летъ Госпо́дь: та́ко реко́сте, до́ме Изра́илевъ, и умышле́нiя ду́ха ва́­шего а́зъ вѣ́мъ:
умно́жисте мертвецы́ ва́шя во гра́дѣ се́мъ и напо́лнисте пути́ его́ я́звен­ныхъ.
Того́ ра́ди та́ко глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: мертвецы́ ва́ши, я́же изби́сте средѣ́ его́, ті́и су́ть мяса́, а се́й коно́бъ е́сть, и ва́съ изведу́ от­ среды́ его́.
Меча́ бо­ите́ся, и ме́чь наведу́ на ва́съ, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь:
и изведу́ ва́съ от­ среды́ его́ и преда́мъ ва́съ въ ру́цѣ чужди́хъ и сотворю́ въ ва́съ су́дъ:
мече́мъ паде́те, на гора́хъ Изра́илевыхъ сужду́ ва́мъ, и увѣ́сте, я́ко а́зъ Госпо́дь:
то́й не бу́детъ ва́мъ въ коно́бъ, и вы́ не бу́дете посредѣ́ его́ въ мяса́: на гора́хъ Изра́илевыхъ сужду́ ва́мъ,
и увѣ́сте, я́ко а́зъ Госпо́дь, я́ко по за́повѣдемъ мо­и́мъ не ходи́сте и судо́въ мо­и́хъ не сотвори́сте, но по обы́чаемъ язы́ковъ су́щихъ о́крестъ ва́съ сотвори́сте.
И бы́сть внегда́ прорица́ти ми́, и Фалті́а сы́нъ ване́овъ у́мре: и падо́хъ ни́цъ и возопи́хъ гла́сомъ вели́кимъ, глаго́ля: го́ре мнѣ́, лю́тѣ мнѣ́, Адонаю́ Го́споди! на сконча́нiе ли твори́ши ты́ оста́нки Изра́илевы?
И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:
сы́не человѣ́чь, бра́тiя твоя́ и му́жiе плѣ́на тво­его́ и ве́сь до́мъ Изра́илевъ сконча́ся, и́мже реко́ша живу́щiи во Иерусали́мѣ: дале́че удали́теся от­ Го́спода, на́мъ дана́ е́сть земля́ въ наслѣ́дiе.
Сего́ ра́ди реко́хъ: сiя́ глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: я́ко от­ри́ну я́ во язы́ки и разсѣ́ю я́ по все́й земли́, и бу́ду и́мъ во освяще́нiе ма́ло во страна́хъ, а́може вни́дутъ та́мо.
Сего́ ра́ди рцы́: сiя́ глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: и прiиму́ я́ от­ язы́къ и соберу́ я́ от­ стра́нъ, идѣ́же разсѣ́яхъ я́ въ ни́хъ, и да́мъ и́мъ зе́млю Изра́илеву:
и вни́дутъ та́мо и от­ве́ргутъ вся́ ме́рзости ея́ и вся́ беззако́нiя ея́ от­ нея́:
и да́мъ и́мъ се́рдце и́но и ду́хъ но́въ да́мъ и́мъ, и исто́ргну ка́мен­ное се́рдце от­ пло́ти и́хъ и да́мъ и́мъ се́рдце пло́тяно,
я́ко да въ за́повѣдехъ мо­и́хъ хо́дятъ и оправда́нiя моя́ сохраня́тъ и сотворя́тъ я́: и бу́дутъ ми́ въ лю́ди, и а́зъ и́мъ бу́ду въ Бо́га.
А и́хже се́рдце по гну́сностемъ и́хъ и по беззако́ниемъ и́хъ хо́дитъ, пути́ тѣ́хъ на главы́ и́хъ положу́, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь.
И воз­двиго́ша херуви́ми кри́ла своя́, и коле́са держа́щаяся и́хъ: сла́ва же Бо́га Изра́илева бѣ́ на ни́хъ свы́ше и́хъ.
И взы́де сла́ва Госпо́дня от­ среды́ гра́да и ста́ на горѣ́, я́же бя́ше пря́мо гра́да на восто́къ.
И ду́хъ взя́ мя́ и при­­несе́ мя́ на зе́млю Халде́йску въ плѣ́н­ники, въ видѣ́нiи, Ду́хомъ Бо́жiимъ.
И взыдо́хъ от­ видѣ́нiя, е́же ви́дѣхъ, и глаго́лахъ ко плѣ́н­никомъ вся́ словеса́ Госпо́дня, я́же показа́ мнѣ́.
Синодальный
1 Двадцать пять человек у ворот; значение котла и мяса. 4 Пророчество Иезекииля против них. 13 Смерть Фалтия. 14 Пророчество о возвращении пленных, для которых Господь будет «некоторым святилищем». 22 Слава Господня над херувимами.
И поднял меня дух, и привел меня к восточным воротам дома Господня, которые обращены к востоку. И вот, у входа в ворота двадцать пять человек; и между ними я видел Иазанию, сына Азурова, и Фалтию, сына Ванеева, князей народа.
И Он сказал мне: сын человеческий! вот люди, у которых на уме беззаконие и которые дают худой совет в городе сем,
говоря: «еще не близко; будем строить домы; он* котел, а мы мясо». //*Город.
Посему изреки на них пророчество, пророчествуй, сын человеческий.
И нисшел на меня Дух Господень и сказал мне: скажи, так говорит Господь: что говорите вы, дом Израилев, и что на ум вам приходит, это Я знаю.
Много убитых ваших вы положили в сем городе и улицы его наполнили трупами.
Посему так говорит Господь Бог: убитые ваши, которых вы положили среди него, суть мясо, а он – котел; но вас Я выведу из него.
Вы боитесь меча, и Я наведу на вас меч, говорит Господь Бог.
И выведу вас из него, и отдам вас в руку чужих, и произведу над вами суд.
От меча падете; на пределах Израилевых будут судить вас, и узнаете, что Я Господь.
Он не будет для вас котлом, и вы не будете мясом в нем; на пределах Израилевых буду судить вас.
И узнаете, что Я Господь; ибо по заповедям Моим вы не ходили и уставов Моих не выполняли, а поступали по уставам народов, окружающих вас.
И было, когда я пророчествовал, Фалтия, сын Ванеев, умер. И пал я на лице, и возопил громким голосом, и сказал: о, Господи Боже! неужели Ты хочешь до конца истребить остаток Израиля?
И было ко мне слово Господне:
сын человеческий! твоим братьям, твоим братьям, твоим единокровным и всему дому Израилеву, всем им говорят живущие в Иерусалиме: «живите вдали от Господа; нам во владение отдана эта земля».
На это скажи: так говорит Господь Бог: хотя Я и удалил их к народам и хотя рассеял их по землям, но Я буду для них некоторым святилищем в тех землях, куда пошли они.
Затем скажи: так говорит Господь Бог: Я соберу вас из народов, и возвращу вас из земель, в которые вы рассеяны; и дам вам землю Израилеву.
И придут туда, и извергнут из нее все гнусности ее и все мерзости ее.
И дам им сердце единое, и дух новый вложу в них, и возьму из плоти их сердце каменное, и дам им сердце плотяное,
чтобы они ходили по заповедям Моим, и соблюдали уставы Мои, и выполняли их; и будут Моим народом, а Я буду их Богом.
А чье сердце увлечется вслед гнусностей их и мерзостей их, поведение тех обращу на их голову, говорит Господь Бог.
Тогда Херувимы подняли крылья свои, и колеса подле них; и слава Бога Израилева вверху над ними.
И поднялась слава Господа из среды города и остановилась над горою, которая на восток от города.
И дух поднял меня и перенес меня в Халдею, к переселенцам, в видении, Духом Божиим. И отошло от меня видение, которое я видел.
И я пересказал переселенцам все слова Господа, которые Он открыл мне.
Украинский (Огієнко)
І підійняв мене Дух, і привів мене до східньої брами Господнього дому, що обернена на схід.
І ось при вході до брам двадцять і п́ять чоловіка, а серед них бачив я Яазанію, сина Аззурового, та Пелатію, сина Бенаїного, князів народу.
І сказав Він до мене: Сину людський, оце ті люди, що задумують кривду, і радять злу раду в цьому місті,
що говорять: Не скоро будувати доми.
Воно казан, а ми м́ясо.
Тому пророкуй на них, пророкуй, сину людський!
І зійшов на мене Дух Господній, та й до мене сказав: Скажи: Так говорить Господь: Отак кажете, доме Ізраїлів, і заміри вашого духа Я знаю їх.
Ви намножили своїх забитих у цьому місті, і наповнили його вулиці трупами.
Тому так говорить Господь Бог: Ваші забиті, що ви їх поклали серед нього, вони те м́ясо, а воно той казан.
Та Я випроваджу вас із нього!
Ви боїтеся меча і меча наведу Я на вас, говорить Господь Бог.
І випроваджу вас із нього, і дам вас у руку чужих, і зроблю між вами присуди!
Від меча ви попадаєте;
на границі Ізраїля розсуджу вас, і ви пізнаєте, що Я то Господь!
Воно не буде вам казаном, і ви не станете в ньому м́ясом.
При границі Ізраїля розсуджу вас!
І пізнаєте ви, що Я Господь, бо за уставами Його ви не ходили, а постанов Моїх не виконували, але виконували за постановами тих народів, що навколо вас.
І сталося, коли я пророкував, то Пелатія, син Бенаніїн, помер.
І впав я на своє обличчя, і закричав сильним голосом та й сказав: О Господи Боже, Ти робиш кінець з Ізраїлевим останком!…
І було мені слово Господнє таке:
Сину людський, брати твої, брати твої мужі рідні тобі, а ввесь Ізраїлів дім увесь той, що до них говорили мешканці Єрусалиму: Віддаліться від Господа, нам даний цей Край на володіння,
тому скажи: Так говорить Господь Бог: Хоч Я віддалив їх поміж народи, і хоч розпорошив їх по краях, проте буду для них хоч малою святинею в тих краях, куди вони ввійшли.
Тому скажи: Так говорить Господь Бог: І позбираю Я вас із народів, зберу з тих країв, серед яких ви розпорошені, і дам вам Ізраїлеву землю.
І вони ввійдуть туди, і викинуть з неї усі мерзоти її та всі гидоти її.
І дам їм одне серце, і нового духа дам у вас, і вийму з їхнього тіла серце камінне, і дам їм серце із м́яса,
щоб вони ходили за уставами Моїми, і додержували Мої постанови та виконували їх.
І вони стануть Мені народом, а Я буду їм Богом!
А щодо тих, що їхнє серце ходить за гидотами своїми та мерзотами своїми, то поверну їхню дорогу на їхню голову, говорить Господь Бог…
І попідіймали Херувими крила свої, а колеса при них, і слава Ізраїлевого Бога зверху над ними.
І піднялася слава Господня з-над середини міста, і стала на горі, що зо сходу міста.
І дух підніс мене, і ввів мене в Халдею до полонян у видінні, Духом Божим.
І підійнялося від мене те видіння, яке я бачив.
І я говорив до полонян усі Господні слова, які Він наказав був мені.
ВА Рӯҳи Худо маро бардошта, назди дарвозаи шарқии хонаи Парвардигор, ки рӯ ба ҷониби шарқ буд, овард, ва инак ба даҳани дарвоза бисту панҷ мард буданд; ва ман дар миёни онҳо сарварони қавм – Яазанё ибни Аззур ва Фалатё ибни Баноёро дидам.
Ва Парвардигор ба ман гуфт: «Эй писари одам! Инҳо касоне ҳастанд, ки тадбирҳои шарирона меандешанд, ва дар ин шаҳр машваратҳои бад медиҳанд,
Ва мегӯянд: ́Вақти хонасозӣ наздик нест; ин шаҳр дег аст, ва мо – гӯшт́.
Бинобар ин ба муқобили онҳо нубувват намо, эй писари одам, нубувват намо!»
Ва Рӯҳи Парвардигор бар ман нозил шуда, ба ман гуфт: «Бигӯй, ки Парвардигор чунин мегӯяд: шумо, эй хонадони Исроил, ин тавр сухан меронед, валекин андешаҳои дили шуморо Ман медонам.
Бисёр касонро шумо дар ин шаҳр куштаед, ва кӯчаҳои онро аз мақтулон пур кардаед.
Бинобар ин Парвардигор Худо чунин мегӯяд: мақтулони шумо, ки андаруни он гузоштаед, гӯшт мебошанд; ва он – дег аст; валекин шуморо ман аз даруни он берун хоҳам овард.
Шумо аз шамшер метарсед, вале Ман шамшерро бар шумо хоҳам овард, мегӯяд Парвардигор Худо.
Ва шуморо аз даруни он берун хоҳам овард, ва шуморо ба дасти бегонаҳо хоҳам супурд, ва бар шумо доварӣ хоҳам кард.
Аз шамшер хоҳед афтод; назди сарҳади Исроил бар шумо доварӣ хоҳам кард, ва шумо хоҳед донист, ки Ман Парвардигор ҳастам.
Ин шаҳр барои шумо дег нахоҳад буд, ва шумо андаруни он гӯшт нахоҳед буд; назди сарҳади Исроил бар шумо доварӣ хоҳам кард.
Ва шумо хоҳед донист, ки Ман Парвардигор ҳастам, ки шумо бар тибқи фароизи Ман рафтор накардед ва дастурҳои Маро ба ҷо наовардед, балки бар тибқи дастурҳои халқҳое ки дар гирди шумо мебошанд, амал кардед».
Ва чунин воқеъ шуд, ки чун нубувват менамудам, Фалатё ибни Баноё мурд; ва ман бар рӯи худ афтодам ва бо овози баланд фарёд зада, гуфтам: «Ё Худоё Парвардигоро! Наҳод ки Ту бақияи Исроилро тамоман несту нобуд мекунӣ?»
Ва каломи Парвардигор бар ман нозил шуда, гуфт:
«Эй писари одам! Бародаронат, бародаронат, одамони наздикат, ва тамоми хонадони Исроил саросар касоне мебошанд, ки дар бораи онҳо сокинони Ерусалим мегӯянд: ́Онҳо аз Парвардигор дур шудаанд; ин замин ба мо барои тасарруф дода шудааст́.
Бинобар ин бигӯй: ́Парвардигор Худо чунин мегӯяд: агарчи Ман онҳоро дур андохтаам, ва агарчи онҳоро дар кишварҳо пароканда кардаам, валекин Ман барои онҳо дар кишварҳое ки ба он ҷо омадаанд, андак замоне паноҳгоҳи поке будам́.
Бинобар ин бигӯй: ́Парвардигор Худо чунин мегӯяд: ва Ман шуморо аз миёни қавмҳо ҷамъ хоҳам кард, ва шуморо аз кишварҳое ки дар онҳо пароканда шудаед, фароҳам хоҳам овард, ва замини Исроилро ба шумо хоҳам дод́.
Ва ба он ҷо хоҳанд омад, ва тамоми бутҳои қабеҳи онро, ва тамоми санамҳои зишти онро аз он дур хоҳанд кард.
Ва Ман ба онҳо дили ягонае хоҳам дод, ва рӯҳи тозае андаруни онҳо хоҳам ниҳод, ва дили сангинро аз ҷисми онҳо дур хоҳам кард, ва дили гӯштӣ ба онҳо хоҳам бахшид,
То ки бар тибқи фароизи Ман рафтор намоянд ва дастурҳои Маро риоя кунанд ва онҳоро ба ҷо оваранд, ва онҳо қавми Ман хоҳанд буд, ва Ман Худои онҳо хоҳам буд.
Валекин дар ҳаққи онҳое ки дилашон ба бутҳои қабеҳ ва зишташон моил мешавад, Ман подоши рафтори онҳоро бар сарашон хоҳам овард, мегӯяд Парвардигор Худо».
Ва каррубиён болҳои худро барафроштанд, ва чархҳо назди онҳо буданд, ва ҷалоли Худои Исроил аз боло бар онҳо буд.
Ва ҷалоли Парвардигор аз даруни шаҳр сууд кард, ва бар кӯҳе ки ба тарафи шарқии шаҳр воқеъ аст, таваққуф намуд.
Ва дар рӯъё Рӯҳи Худо маро бардошт ва ба кишвари калдониён назди ҷалои ватан шудагон овард; ва рӯъёе ки ман дидам, аз ман ғоиб шуд;
Ва ман тамоми калимоти Парвардигорро, ки Ӯ ба ман зоҳир сохт, ба ҷалои ватан шудагон баён намудам.

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible