сы́не человѣ́чь, прорцы́ на проро́ки Изра́илевы прорица́ющыя и рече́ши проро́комъ прорица́ющымъ от се́рдца своего́, и прорцы́ и рече́ши къ ни́мъ: слы́шите сло́во Госпо́дне,

сiя́ глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: лю́тѣ прорица́ющымъ от се́рдца своего́, ходя́щымъ вслѣ́дъ ду́ха своего́, а отню́дъ не ви́дящымъ.

Я́коже лиси́цы въ пусты́ни, [та́ко] проро́цы твои́ [бы́ша], Изра́илю!

Не ста́ша на тве́рди и собра́ша стада́ къ до́му Изра́илеву: не воста́ша глаго́лющiи въ де́нь Госпо́день,

ви́дящiи ло́жная и волхву́ющiи су́етная, глаго́люще, та́ко глаго́летъ Госпо́дь, Госпо́дь же не посла́ и́хъ, и нача́ша возставля́ти сло́во.

Не ло́жное ли у́бо видѣ́нiе ви́дѣсте и волхвова́нiя су́етная реко́сте? глаго́лете, рече́ Госпо́дь: а́зъ же не глаго́лахъ.

Сего́ ра́ди рцы́: сiя́ глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: поне́же словеса́ ва́ша лжи́ва и волхвова́нiя ва́ша су́етна, того́ ра́ди, се́, а́зъ на вы́, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь,

и простру́ ру́ку мою́ на проро́ки ви́дящыя лжу́ и провѣщава́ющыя су́етная: въ наказа́нiи люді́й мои́хъ не бу́дутъ, и въ писа́нiи до́му Изра́илева не впи́шутся, и въ зе́млю Изра́илеву не вни́дутъ, и увѣ́дятъ, я́ко а́зъ Адонаи́ Госпо́дь.

Поне́же прельсти́ша люді́й мои́хъ, глаго́люще: ми́ръ, ми́ръ: и не бя́ше ми́ра: и се́й согражда́етъ стѣ́ну, а они́ помазу́ютъ ю́, паде́тся.

Глаго́ли къ помазу́ющымъ ю́: паде́тся, и бу́детъ ту́ча потопля́ющая, и да́мъ ка́менiе стрѣ́льное въ сву́зы и́хъ, и паду́тся, и вѣ́тръ воздви́жущь разме́щетъ, и разся́дется.

И се́, паде́ся стѣна́, и не реку́тъ ли къ ва́мъ: гдѣ́ е́сть пома́занiе ва́ше, и́мже пома́засте?

Того́ ра́ди сiя́ глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: и наве́ргу бу́рю разоря́ющую со я́ростiю, и ту́ча потопля́ющи гнѣ́вомъ мои́мъ бу́детъ, и ка́менiе стрѣ́льное наведу́ я́ростiю во сконча́нiе:

и раскопа́ю стѣ́ну, ю́же пома́засте, и паде́тся, и положу́ ю́ на земли́, и откры́ются основа́нiя ея́, и паде́тся, и сконча́етеся со обличе́нiемъ и позна́ете, я́ко а́зъ Госпо́дь:

и сконча́ю я́рость мою́ на стѣнѣ́ и на помазу́ющихъ ю́, и паде́тъ. И реко́хъ къ ва́мъ: нѣ́сть стѣны́, ни помазу́ющихъ ея́,

проро́цы Изра́илевы, прорица́ющiи на Иерусали́мъ и ви́дящiи ему́ ми́ръ, и нѣ́сть ми́ра, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь.

И ты́, сы́не человѣ́чь, утверди́ лице́ твое́ на дще́ри люді́й твои́хъ, на прорица́ющыя от се́рдца своего́, и прорцы́ на ни́хъ,

и рече́ши: сiя́ глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: го́ре сшива́ющымъ возгла́вiйцы подъ вся́кiй ла́коть руки́ и сотворя́ющымъ покрыва́ла надъ вся́кую главу́ вся́каго во́зраста, е́же разврати́ти ду́шы: ду́ши разврати́шася люді́й мои́хъ, и ду́шъ снабдѣва́ху:

и осквернавля́ху мя́ у люді́й мои́хъ, го́рсти ра́ди ячме́не и ра́ди укру́ха хлѣ́ба, е́же изби́ти ду́шы, и́мже не подоба́ше умре́ти, и оживи́ти ду́шы, и́мже не подоба́ше жи́ти, провѣща́юще лю́демъ мои́мъ, послу́шающымъ лжи́выхъ провѣща́нiй.

Сего́ ра́ди сiя́ глаго́летъ Госпо́дь: се́, а́зъ на возгла́вiя ва́ша, и́миже вы́ развраща́ете ду́шы та́мо: и отто́ргну я́ от мы́шцей ва́шихъ, и послю́ ду́шы, я́же вы́ развраща́сте ду́шы и́хъ на разсы́панiе,

и растерза́ю покрыва́ла ва́ша, и отиму́ лю́ди моя́ от руки́ ва́шея, и ктому́ не бу́дутъ въ рука́хъ ва́шихъ на развраще́нiе, и позна́ете, я́ко а́зъ Госпо́дь:

поне́же развраща́сте се́рдце пра́веднаго непра́ведно, а́зъ же не развраща́хъ его́, и укрѣпля́сте ру́цѣ беззако́ннику, е́же отню́дъ не обрати́тися ему́ от пути́ его́ зла́го и жи́ву бы́ти ему́,

сего́ ра́ди не у́зрите лжи́, и волхвова́нiя ктому́ не и́мате волхвова́ти: и изба́влю лю́ди моя́ от ру́къ ва́шихъ, и увѣ́сте, я́ко а́зъ Госпо́дь.

Греческий [Greek (Koine)]

καὶ ἐγένετο λόγος κυρίου πρός με λέγων

υἱὲ ἀνθρώπου προφήτευσον ἐπὶ τοὺς προφήτας τοῦ Ισραηλ καὶ προφητεύσεις καὶ ἐρεῖς πρὸς αὐτούς ἀκούσατε λόγον κυρίου

τάδε λέγει κύριος οὐαὶ τοῖς προφητεύουσιν ἀπὸ καρδίας αὐτῶν καὶ τὸ καθόλου μὴ βλέπουσιν

οἱ προφῆταί σου Ισραηλ ὡς ἀλώπεκες ἐν ταῖς ἐρήμοις

οὐκ ἔστησαν ἐν στερεώματι καὶ συνήγαγον ποίμνια ἐπὶ τὸν οἶκον τοῦ Ισραηλ οὐκ ἀνέστησαν οἱ λέγοντες ἐν ἡμέρᾳ κυρίου

βλέποντες ψευδῆ μαντευόμενοι μάταια οἱ λέγοντες λέγει κύριος καὶ κύριος οὐκ ἀπέσταλκεν αὐτούς καὶ ἤρξαντο τοῦ ἀναστῆσαι λόγον

οὐχ ὅρασιν ψευδῆ ἑωράκατε καὶ μαντείας ματαίας εἰρήκατε

διὰ τοῦτο εἰπόν τάδε λέγει κύριος ἀνθ᾿ ὧν οἱ λόγοι ὑμῶν ψευδεῖς καὶ αἱ μαντεῖαι ὑμῶν μάταιαι διὰ τοῦτο ἰδοὺ ἐγὼ ἐφ᾿ ὑμᾶς λέγει κύριος

καὶ ἐκτενῶ τὴν χεῖρά μου ἐπὶ τοὺς προφήτας τοὺς ὁρῶντας ψευδῆ καὶ τοὺς ἀποφθεγγομένους μάταια ἐν παιδείᾳ τοῦ λαοῦ μου οὐκ ἔσονται οὐδὲ ἐν γραφῇ οἴκου Ισραηλ οὐ γραφήσονται καὶ εἰς τὴν γῆν τοῦ Ισραηλ οὐκ εἰσελεύσονται καὶ γνώσονται διότι ἐγὼ κύριος

ἀνθ᾿ ὧν τὸν λαόν μου ἐπλάνησαν λέγοντες εἰρήνη εἰρήνη καὶ οὐκ ἦν εἰρήνη καὶ οὗτος οἰκοδομεῖ τοῖχον καὶ αὐτοὶ ἀλείφουσιν αὐτόν εἰ πεσεῖται

εἰπὸν πρὸς τοὺς ἀλείφοντας πεσεῖται καὶ ἔσται ὑετὸς κατακλύζων καὶ δώσω λίθους πετροβόλους εἰς τοὺς ἐνδέσμους αὐτῶν καὶ πεσοῦνται καὶ πνεῦμα ἐξαῖρον καὶ ῥαγήσεται

καὶ ἰδοὺ πέπτωκεν ὁ τοῖχος καὶ οὐκ ἐροῦσιν πρὸς ὑμᾶς ποῦ ἐστιν ἡ ἀλοιφὴ ὑμῶν ἣν ἠλείψατε

διὰ τοῦτο τάδε λέγει κύριος καὶ ῥήξω πνοὴν ἐξαίρουσαν μετὰ θυμοῦ καὶ ὑετὸς κατακλύζων ἐν ὀργῇ μου ἔσται καὶ τοὺς λίθους τοὺς πετροβόλους ἐν θυμῷ ἐπάξω εἰς συντέλειαν

καὶ κατασκάψω τὸν τοῖχον ὃν ἠλείψατε καὶ πεσεῖται καὶ θήσω αὐτὸν ἐπὶ τὴν γῆν καὶ ἀποκαλυφθήσεται τὰ θεμέλια αὐτοῦ καὶ πεσεῖται καὶ συντελεσθήσεσθε μετ᾿ ἐλέγχων καὶ ἐπιγνώσεσθε διότι ἐγὼ κύριος

καὶ συντελέσω τὸν θυμόν μου ἐπὶ τὸν τοῖχον καὶ ἐπὶ τοὺς ἀλείφοντας αὐτόν καὶ πεσεῖται καὶ εἶπα πρὸς ὑμᾶς οὐκ ἔστιν ὁ τοῖχος οὐδὲ οἱ ἀλείφοντες αὐτὸν

προφῆται τοῦ Ισραηλ οἱ προφητεύοντες ἐπὶ Ιερουσαλημ καὶ οἱ ὁρῶντες αὐτῇ εἰρήνην καὶ εἰρήνη οὐκ ἔστιν λέγει κύριος

καὶ σύ υἱὲ ἀνθρώπου στήρισον τὸ πρόσωπόν σου ἐπὶ τὰς θυγατέρας τοῦ λαοῦ σου τὰς προφητευούσας ἀπὸ καρδίας αὐτῶν καὶ προφήτευσον ἐπ᾿ αὐτὰς

καὶ ἐρεῖς τάδε λέγει κύριος οὐαὶ ταῖς συρραπτούσαις προσκεφάλαια ἐπὶ πάντα ἀγκῶνα χειρὸς καὶ ποιούσαις ἐπιβόλαια ἐπὶ πᾶσαν κεφαλὴν πάσης ἡλικίας τοῦ διαστρέφειν ψυχάς αἱ ψυχαὶ διεστράφησαν τοῦ λαοῦ μου καὶ ψυχὰς περιεποιοῦντο

καὶ ἐβεβήλουν με πρὸς τὸν λαόν μου ἕνεκεν δρακὸς κριθῶν καὶ ἕνεκεν κλασμάτων ἄρτου τοῦ ἀποκτεῖναι ψυχάς ἃς οὐκ ἔδει ἀποθανεῖν καὶ τοῦ περιποιήσασθαι ψυχάς ἃς οὐκ ἔδει ζῆσαι ἐν τῷ ἀποφθέγγεσθαι ὑμᾶς λαῷ εἰσακούοντι μάταια ἀποφθέγματα

διὰ τοῦτο τάδε λέγει κύριος κύριος ἰδοὺ ἐγὼ ἐπὶ τὰ προσκεφάλαια ὑμῶν ἐφ᾿ ἃ ὑμεῖς συστρέφετε ἐκεῖ ψυχάς καὶ διαρρήξω αὐτὰ ἀπὸ τῶν βραχιόνων ὑμῶν καὶ ἐξαποστελῶ τὰς ψυχάς ἃς ὑμεῖς ἐκστρέφετε τὰς ψυχὰς αὐτῶν εἰς διασκορπισμόν

καὶ διαρρήξω τὰ ἐπιβόλαια ὑμῶν καὶ ῥύσομαι τὸν λαόν μου ἐκ χειρὸς ὑμῶν καὶ οὐκέτι ἔσονται ἐν χερσὶν ὑμῶν εἰς συστροφήν καὶ ἐπιγνώσεσθε διότι ἐγὼ κύριος

ἀνθ᾿ ὧν διεστρέφετε καρδίαν δικαίου ἀδίκως καὶ ἐγὼ οὐ διέστρεφον αὐτὸν καὶ τοῦ κατισχῦσαι χεῖρας ἀνόμου τὸ καθόλου μὴ ἀποστρέψαι ἀπὸ τῆς ὁδοῦ αὐτοῦ τῆς πονηρᾶς καὶ ζῆσαι αὐτόν

διὰ τοῦτο ψευδῆ οὐ μὴ ἴδητε καὶ μαντείας οὐ μὴ μαντεύσησθε ἔτι καὶ ῥύσομαι τὸν λαόν μου ἐκ χειρὸς ὑμῶν καὶ γνώσεσθε ὅτι ἐγὼ κύριος

Украинский (Огієнко)

Языки

І було мені слово Господнє таке:

Сину людський, пророкуй на Ізраїлевих пророків, що пророкують, і скажи пророкам, що провіщають із власного серця: Послухайте Господнього слова!

Так говорить Господь Бог: Горе на пророків безумних, що ходять за своїм духом та за тим, чого не бачили!

Твої пророки, Ізраїлю, як ті лисиці в руїнах!

Не ввійшли ви в проломи, і не загородили загороди над Ізраїлевим домом, щоб стати на бій Господнього дня.

Вони бачать марноту та фальшиве чарування, говорячи: Говорить Господь, а Господь не посилав їх, та вони мають надію, що сповниться слово.

Хіба ж не марне видіння ви бачили, і не фальшиве чарування ви говорили?
А ви кажете: Говорить Господь, а Я не говорив!

Тому так говорить Господь Бог: За те, що ви говорите марноту, і бачите лжу, тому ось Я проти вас, говорить Господь Бог.

І буде рука Моя проти пророків, що бачать марноту й чарують ілжею.
Вони не будуть на раді народу Мого, і в перепису Ізраїлевого дому не будуть записані, і до землі Ізраїлевої не ввійдуть.
І пізнаєте ви, що Я Господь Бог!

Саме за те, що вони впровадили народ Мій у помилку, говорячи мир, а миру нема.
І він будує мура, а вони тинкують його будьяким тинком.

Скажи до тих, що тинкують будьяким тинком, що мур упаде.
Буде дощ заливний, і ви, каміння великого граду, впадете, і вітер бурхливий розвалить мура.

І ось стіна впаде.
Чи ж не скажуть вам: Де той тинк, яким ви тинкували?

Тому так говорить Господь Бог: Я вчиню, що бурхливий вітер валитиме в лютості Моїй, і буде дощ заливний в Моїм гніві, і каміння великого граду в лютості на вигублення.

І розіб́ю Я ту стіну, яку ви обтинкували будьяким тинком, і повалю її до землі, й оголиться підвалина її, і впаде, і ви загинете в середині його, Єрусалима, і пізнаєте, що Я Господь!

І докінчу Я лютість Свою на стіні та на тих, що тинкують її якимбудь тинком, і скажу вам: Немає стіни та її тинкувальників,

Ізраїлевих пророків, що пророкували на Єрусалим і бачили для нього видіння миру, та немає миру, говорить Господь!

А ти, сину людський, зверни своє обличчя до дочок свого народу, що пророкують з власного серця, і пророкуй на них,

та й скажи: Так говорить Господь Бог: Горе тим, що шиють чародійні обв́язки на суглоби рук, і роблять хустки на голову всякого зросту, щоб ловити душі.
Невже, ловлячи душі Мого народу, ви свої душі спасете?

І ви безчестите Мене в Мого народу за жмені ячменю та за кришки хліба, забиваючи душі, що не повинні б умирати, та лишаючи при житті душі, що не повинні б жити, своїми обманами Моєму народові, що слухають лжу.

Тому так говорить Господь Бог: Ось Я проти ваших чародійних обв́язок, ув які ви ловите душі.
І позриваю їх із ваших рамен, і повипускаю ті душі, ті душі, що ви ловите, щоб були вільні, як птахи.

І позриваю ваші хустки, і врятую народ Свій з вашої руки, і не будуть вони вже в вашій руці за здобич, і пізнаєте ви, що Я Господь.

За те, що ви лжею заподіяли біль серцю праведного, хоч Я не зробив йому болю, і за те, що ви зміцнюєте руки безбожного, щоб він не відвернувся від своєї злої дороги, щоб спасти його при житті,

тому більш не будете бачити марноти та не будете віщувати, і Я врятую народ Свій з вашої руки, і ви пізнаєте, що Я Господь!