сы́не человѣ́чь, му́жiе сі́и положи́ша помышле́нiя своя́ на сердца́хъ свои́хъ и муче́нiе непра́вдъ свои́хъ поста́виша предъ лице́мъ свои́мъ: а́ще отвѣща́яй отвѣща́ю и́мъ?

Сего́ ра́ди глаго́ли къ ни́мъ и рече́ши и́мъ: сiя́ глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: человѣ́къ человѣ́къ от до́му Изра́илева, и́же а́ще положи́тъ мы́сли своя́ въ се́рдцы свое́мъ и муче́нiе непра́вды своея́ учини́тъ предъ лице́мъ свои́мъ и прiи́детъ ко проро́ку, а́зъ Госпо́дь отвѣща́ю ему́ о си́хъ, и́миже держи́тся мы́сль его́:

я́ко да уклоня́тъ до́мъ Изра́илевъ сердца́мъ и́хъ удале́нымъ от мене́ помышле́ньми и́хъ.

Сего́ ра́ди рцы́ до́му Изра́илеву: сiя́ глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ: обрати́теся и отврати́теся от начина́нiй ва́шихъ и от всѣ́хъ нече́стiй ва́шихъ, и обрати́те ли́ца ва́ша ко мнѣ́:

зане́ человѣ́къ человѣ́къ от до́му Изра́илева и от прише́лцевъ прише́дшихъ ко Изра́илеви, и́же а́ще удали́тся от мене́ и положи́тъ мы́сли своя́ на се́рдцы свое́мъ и муче́нiе непра́вды своея́ учини́тъ предъ лице́мъ свои́мъ и прiи́детъ ко проро́ку е́же вопроси́ти ему́ мене́, а́зъ Госпо́дь отвѣща́ю ему́, въ не́мже держи́тся о́нъ,

и утвержу́ лице́ мое́ на человѣ́ка того́ и положу́ его́ въ поги́бель и въ потребле́нiе и изве́ргу его́ от среды́ люді́й мои́хъ, и увѣ́сте, я́ко а́зъ Госпо́дь.

И проро́къ а́ще прельсти́тся и рече́тъ сло́во, а́зъ Госпо́дь прельсти́хъ проро́ка того́, и простру́ ру́ку мою́ на́нь и потреблю́ его́ от среды́ люді́й Изра́илевыхъ.

И прiи́мутъ непра́вду свою́ по непра́вдѣ вопроша́ющаго, и по непра́вдѣ та́кожде проро́ку бу́детъ,

я́ко да не прельща́ется ктому́ до́мъ Изра́илевъ от мене́, и да не оскверня́ются ктому́ во всѣ́хъ грѣсѣ́хъ свои́хъ, и бу́дутъ ми́ въ лю́ди, а́зъ же бу́ду и́мъ въ Бо́га, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

сы́не человѣ́чь, земля́ а́ще согрѣши́тъ ми́, е́же па́стися грѣхо́мъ, простру́ ру́ку мою́ на ню́ и сотру́ утвержде́нiе хлѣ́бное и пущу́ на ню́ гла́дъ и возму́ съ нея́ человѣ́ки и скоты́,

и а́ще бу́дутъ сі́и трiе́ му́жiе средѣ́ ея́, Но́е и данiи́лъ и и́овъ, ті́и во пра́вдѣ свое́й спасу́тся, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь:

а́ще и звѣ́ри злы́я напущу́ на зе́млю и уму́чу ю́, и бу́детъ въ па́губу, и не бу́детъ проходя́щаго сквозѣ́ ю́ от лица́ звѣре́й,

и а́ще бу́дутъ трiе́ сі́и му́жiе средѣ́ ея́, живу́ а́зъ, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь, ни сы́нове, ни дще́ри и́хъ спасу́тся, но то́кмо сі́и еди́ни спасу́тся, а земля́ въ потребле́нiе бу́детъ:

а́ще же наведу́ на ту́ зе́млю ме́чь и реку́: ме́чь да про́йдетъ зе́млю, и возму́ от нея́ человѣ́ка и скота́,

и трiе́ му́жiе сі́и бу́дутъ средѣ́ ея́, живу́ а́зъ, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь, не изба́вятъ ни сыно́въ, ни дще́рей свои́хъ, но ті́и еди́ни спасу́тся:

а́ще же и сме́рть пущу́ на зе́млю о́ну и излiю́ я́рость мою́ на ню́ въ кро́ви, е́же потреби́ти от нея́ человѣ́ки и скоты́,

Но́е же и данiи́лъ и и́овъ бу́дутъ посредѣ́ ея́, живу́ а́зъ, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь, ни сы́нове, ни дще́ри не оста́нутъ и́мъ, ті́и же во пра́вдѣ свое́й спасу́тся и изба́вятъ ду́шы своя́.

Сiя́ глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: а́ще же и четы́ри ме́сти моя́ лю́тыя пущу́ на Иерусали́ма, ме́чь и гла́дъ, и звѣ́ри лю́ты и сме́рть, е́же потреби́ти от него́ человѣ́ки и скоты́,

и се́, оста́влени въ не́мъ спасе́ннiи от него́, сі́и изведу́тъ сы́ны и дще́ри: се́, ті́и изы́дутъ къ ва́мъ, и у́зрите пути́ и́хъ и помышле́нiя и́хъ, и раска́етеся от злы́хъ, я́же наведо́хъ на Иерусали́мъ, вся́ зла́я, я́же наведо́хъ на́нь,

и утѣ́шатъ ва́съ: поне́же у́зрите пути́ и́хъ и умышле́нiя и́хъ, и уразумѣ́ете, я́ко не всу́е сотвори́лъ е́смь вся́, ели́ка сотвори́хъ въ не́мъ, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь.

Греческий [Greek (Koine)]

καὶ ἦλθον πρός με ἄνδρες ἐκ τῶν πρεσβυτέρων τοῦ Ισραηλ καὶ ἐκάθισαν πρὸ προσώπου μου

καὶ ἐγένετο λόγος κυρίου πρός με λέγων

υἱὲ ἀνθρώπου οἱ ἄνδρες οὗτοι ἔθεντο τὰ διανοήματα αὐτῶν ἐπὶ τὰς καρδίας αὐτῶν καὶ τὴν κόλασιν τῶν ἀδικιῶν αὐτῶν ἔθηκαν πρὸ προσώπου αὐτῶν εἰ ἀποκρινόμενος ἀποκριθῶ αὐτοῖς

διὰ τοῦτο λάλησον αὐτοῖς καὶ ἐρεῖς πρὸς αὐτούς τάδε λέγει κύριος ἄνθρωπος ἄνθρωπος ἐκ τοῦ οἴκου Ισραηλ ὃς ἂν θῇ τὰ διανοήματα αὐτοῦ ἐπὶ τὴν καρδίαν αὐτοῦ καὶ τὴν κόλασιν τῆς ἀδικίας αὐτοῦ τάξῃ πρὸ προσώπου αὐτοῦ καὶ ἔλθῃ πρὸς τὸν προφήτην ἐγὼ κύριος ἀποκριθήσομαι αὐτῷ ἐν οἷς ἐνέχεται ἡ διάνοια αὐτοῦ

ὅπως πλαγιάσῃ τὸν οἶκον τοῦ Ισραηλ κατὰ τὰς καρδίας αὐτῶν τὰς ἀπηλλοτριωμένας ἀπ᾿ ἐμοῦ ἐν τοῖς ἐνθυμήμασιν αὐτῶν

διὰ τοῦτο εἰπὸν πρὸς τὸν οἶκον τοῦ Ισραηλ τάδε λέγει κύριος κύριος ἐπιστράφητε καὶ ἀποστρέψατε ἀπὸ τῶν ἐπιτηδευμάτων ὑμῶν καὶ ἀπὸ πασῶν τῶν ἀσεβειῶν ὑμῶν καὶ ἐπιστρέψατε τὰ πρόσωπα ὑμῶν

διότι ἄνθρωπος ἄνθρωπος ἐκ τοῦ οἴκου Ισραηλ καὶ ἐκ τῶν προσηλύτων τῶν προσηλυτευόντων ἐν τῷ Ισραηλ ὃς ἂν ἀπαλλοτριωθῇ ἀπ᾿ ἐμοῦ καὶ θῆται τὰ ἐνθυμήματα αὐτοῦ ἐπὶ τὴν καρδίαν αὐτοῦ καὶ τὴν κόλασιν τῆς ἀδικίας αὐτοῦ τάξῃ πρὸ προσώπου αὐτοῦ καὶ ἔλθῃ πρὸς τὸν προφήτην τοῦ ἐπερωτῆσαι αὐτὸν ἐν ἐμοί ἐγὼ κύριος ἀποκριθήσομαι αὐτῷ ἐν ᾧ ἐνέχεται ἐν αὐτῷ

καὶ στηριῶ τὸ πρόσωπόν μου ἐπὶ τὸν ἄνθρωπον ἐκεῖνον καὶ θήσομαι αὐτὸν εἰς ἔρημον καὶ εἰς ἀφανισμὸν καὶ ἐξαρῶ αὐτὸν ἐκ μέσου τοῦ λαοῦ μου καὶ ἐπιγνώσεσθε ὅτι ἐγὼ κύριος

καὶ ὁ προφήτης ἐὰν πλανηθῇ καὶ λαλήσῃ ἐγὼ κύριος πεπλάνηκα τὸν προφήτην ἐκεῖνον καὶ ἐκτενῶ τὴν χεῖρά μου ἐπ᾿ αὐτὸν καὶ ἀφανιῶ αὐτὸν ἐκ μέσου τοῦ λαοῦ μου Ισραηλ

καὶ λήμψονται τὴν ἀδικίαν αὐτῶν κατὰ τὸ ἀδίκημα τοῦ ἐπερωτῶντος καὶ κατὰ τὸ ἀδίκημα ὁμοίως τῷ προφήτῃ ἔσται

ὅπως μὴ πλανᾶται ἔτι ὁ οἶκος τοῦ Ισραηλ ἀπ᾿ ἐμοῦ καὶ ἵνα μὴ μιαίνωνται ἔτι ἐν πᾶσιν τοῖς παραπτώμασιν αὐτῶν καὶ ἔσονταί μοι εἰς λαόν καὶ ἐγὼ ἔσομαι αὐτοῖς εἰς θεόν λέγει κύριος

καὶ ἐγένετο λόγος κυρίου πρός με λέγων

υἱὲ ἀνθρώπου γῆ ἐὰν ἁμάρτῃ μοι τοῦ παραπεσεῖν παράπτωμα καὶ ἐκτενῶ τὴν χεῖρά μου ἐπ᾿ αὐτὴν καὶ συντρίψω αὐτῆς στήριγμα ἄρτου καὶ ἐξαποστελῶ ἐπ᾿ αὐτὴν λιμὸν καὶ ἐξαρῶ ἐξ αὐτῆς ἄνθρωπον καὶ κτήνη

καὶ ἐὰν ὦσιν οἱ τρεῖς ἄνδρες οὗτοι ἐν μέσῳ αὐτῆς Νωε καὶ Δανιηλ καὶ Ιωβ αὐτοὶ ἐν τῇ δικαιοσύνῃ αὐτῶν σωθήσονται λέγει κύριος

ἐὰν καὶ θηρία πονηρὰ ἐπάγω ἐπὶ τὴν γῆν καὶ τιμωρήσομαι αὐτὴν καὶ ἔσται εἰς ἀφανισμὸν καὶ οὐκ ἔσται ὁ διοδεύων ἀπὸ προσώπου τῶν θηρίων

καὶ οἱ τρεῖς ἄνδρες οὗτοι ἐν μέσῳ αὐτῆς ὦσι ζῶ ἐγώ λέγει κύριος εἰ υἱοὶ ἢ θυγατέρες σωθήσονται ἀλλ᾿ ἢ αὐτοὶ μόνοι σωθήσονται ἡ δὲ γῆ ἔσται εἰς ὄλεθρον

ἢ καὶ ῥομφαίαν ἐὰν ἐπάγω ἐπὶ τὴν γῆν ἐκείνην καὶ εἴπω ῥομφαία διελθάτω διὰ τῆς γῆς καὶ ἐξαρῶ ἐξ αὐτῆς ἄνθρωπον καὶ κτῆνος

καὶ οἱ τρεῖς ἄνδρες οὗτοι ἐν μέσῳ αὐτῆς ζῶ ἐγώ λέγει κύριος οὐ μὴ ῥύσωνται υἱοὺς οὐδὲ θυγατέρας αὐτοὶ μόνοι σωθήσονται

ἢ καὶ θάνατον ἐπαποστείλω ἐπὶ τὴν γῆν ἐκείνην καὶ ἐκχεῶ τὸν θυμόν μου ἐπ᾿ αὐτὴν ἐν αἵματι τοῦ ἐξολεθρεῦσαι ἐξ αὐτῆς ἄνθρωπον καὶ κτῆνος

καὶ Νωε καὶ Δανιηλ καὶ Ιωβ ἐν μέσῳ αὐτῆς ζῶ ἐγώ λέγει κύριος ἐὰν υἱοὶ ἢ θυγατέρες ὑπολειφθῶσιν αὐτοὶ ἐν τῇ δικαιοσύνῃ αὐτῶν ῥύσονται τὰς ψυχὰς αὐτῶν

τάδε λέγει κύριος ἐὰν δὲ καὶ τὰς τέσσαρας ἐκδικήσεις μου τὰς πονηράς ῥομφαίαν καὶ λιμὸν καὶ θηρία πονηρὰ καὶ θάνατον ἐξαποστείλω ἐπὶ Ιερουσαλημ τοῦ ἐξολεθρεῦσαι ἐξ αὐτῆς ἄνθρωπον καὶ κτῆνος

καὶ ἰδοὺ ὑπολελειμμένοι ἐν αὐτῇ οἱ ἀνασεσῳσμένοι αὐτῆς οἳ ἐξάγουσιν ἐξ αὐτῆς υἱοὺς καὶ θυγατέρας ἰδοὺ αὐτοὶ ἐκπορεύονται πρὸς ὑμᾶς καὶ ὄψεσθε τὰς ὁδοὺς αὐτῶν καὶ τὰ ἐνθυμήματα αὐτῶν καὶ μεταμεληθήσεσθε ἐπὶ τὰ κακά ἃ ἐπήγαγον ἐπὶ Ιερουσαλημ πάντα τὰ κακὰ ἃ ἐπήγαγον ἐπ᾿ αὐτήν

καὶ παρακαλέσουσιν ὑμᾶς διότι ὄψεσθε τὰς ὁδοὺς αὐτῶν καὶ τὰ ἐνθυμήματα αὐτῶν καὶ ἐπιγνώσεσθε διότι οὐ μάτην πεποίηκα πάντα ὅσα ἐποίησα ἐν αὐτῇ λέγει κύριος

Украинский (Огієнко)

Языки

І прийшли до мене мужі з Ізраїлевих старших, і посідали передо мною.

І було мені слово Господнє таке:

Сину людський, ці мужі допустили своїх божків у своє серце, а спотикання провини своєї поклали перед обличчям своїм.
Чи ж можуть вони запитувати Мене?

Тому говори з ними, та й скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Кожен чоловік з Ізраїлевого дому, що допустить своїх божків у своє серце, а спотикання провини своєї покладе перед обличчям своїм, і прийде до пророка, тому Я, Господь, відповім, згідно з цим, згідно з многотою його божків,

щоб схопити тих з Ізраїлевого дому за їхнє серце, бо всі вони віддалилися від Мене через своїх божків!

Тому скажи до Ізраїлевого дому: Так говорить Господь Бог: Наверніться, і відступіть від ваших божків, і від усіх ваших гидот відверніть свої обличчя!

Бо кожен чоловік із Ізраїлевого дому або з чужинців, що мешкають серед Ізраїля, коли відступить від Мене, і допустить своїх божків у своє серце, і покладе спотикання своєї провини перед обличчям своїм, і прийде до пророка, щоб запитати Мене, тому Я, Господь, відповім від Себе.

І зверну Я лице Своє проти цього чоловіка, і вчиню його за знака та за приповістку, і вигублю його з-посеред Свого народу, і пізнаєте ви, що Я Господь!

А пророк, коли б був зведений, і говорив би слово, Я, Господь, зведу цього пророка, і простягну руку Свою на нього, і вигублю його з-посеред Свого народу Ізраїлевого!

І понесуть вони свою провину, яка провина того, хто питається, така буде провина пророка,

щоб не блудив уже Ізраїлів дім від Мене, і не занечищувався вже всіма своїми гріхами.
І будуть вони Мені народом, а Я буду їм Богом, говорить Господь Бог!

І було мені слово Господнє таке:

Сину людський, коли згрішить проти Мене земля, спроневірюючи, то Я простягну Свою руку на неї, і зламаю їй хлібну підпору, і пошлю на неї голод, і вигублю з неї людину й скотину.

А коли б серед неї були три мужі: Ной, Даниїл та Йов, вони в своїй справедливості врятували б лише свою власну душу, говорить Господь Бог.

Коли б Я перепровадив по землі люту звірину, й обезлюдніла б вона, і стала б вона спустошенням, так що ніхто не проходив би нею через ту звірину,

той й ці три мужі серед неї, як живий Я, говорить Господь Бог, не врятують вони ні синів, ні дочок!
Самі вони будуть врятовані, а Край стане спустошенням…

Або коли б Я спровадив на цю землю меча, та й мечеві сказав: Пройди по Краю, і вигуби з нього людину й скотину,

то ці три мужі серед нього, як живий Я!
говорить Господь Бог, не врятують синів, ні дочок, бо врятуються самі тільки вони!

Або коли б Я моровицю послав до цієї землі, і вилив би на неї свою лютість у крові, щоб вигубити з неї людину й скотину,

а Ной, Даниїл та Йов були б серед неї, як живий Я!
говорить Господь Бог, ані сина, ані дочки не врятували б вони!
Вони в своїй справедливості врятують тільки свою власну душу.

Бо так говорить Господь Бог: Хоч послав би Я на Єрусалим чотири Свої лихі присуди: меча, і голод, і люту звірину та моровицю, щоб вигубити з нього людину та скотину,

то все таки залишаться в ньому рештки, що будуть випроваджені, сини та дочки.
Ось вони вийдуть до вас, і ви побачите їхню дорогу та їхні вчинки, і будете потішені за те лихо, що Я навів на Єрусалим, за все, що Я навів був на нього.

І потішать вони вас, коли ви побачите їхню дорогу та їхні вчинки, і пізнаєте, що не надармо зробив Я все, що зробив серед нього, говорить Господь Бог.